Анатолій Загнітко — МОРФОЛОГІЧНА І СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА КАТЕГОРІЇ СТАНУ І ПОЛЯ СТАНОВОСТІ

Розглянуто статус категорії стану дієслова, проаналізовано особливості співвідношення /
неспіввідношення категорійних форм стану з формами рефлексивності, реципрокальності, прокоментовано
специфіку внутрішньої парадигми категорійних форм стану дієслова й визначено параметри функціонально-
семантичного поля стану і місце в ньому категорійних форм стану дієслова.
Ключові слова: морфологічна категорія, стан дієслова, актив, пасив, рефлексив, реципрок,
функціонально-семантичне поле стану.

Дієслово – це одна з центральних частин мови, що позначає дію (процес), має граматичні категорії виду,
стану, часу, способу, особи (і підпорядковані особі категорії числа і роду) та виконує в реченні спеціалізовану
синтаксичну функцію присудка. З-поміж дієслівних граматичних категорій, що тісно пов’язані із семантикою
дієслова, формуються в ньому і за умови транспозиції виявляються так: дієслово → інші частини мови, з одного
боку, і невласне-дієслівні граматичні категорії, що морфологічно відображаються в дієслові, але формуються в
інших частинах мови і виявляються під час можливих транспозицій: інші частини мови → дієслово, з іншого
боку. Перші категорії є визначальними для дієслова, інші – спільними для інших частин мови і дієслова. До
перших належать категорії часу, виду, способу і стану, до інших – категорії особи, числа і роду.
Дієслово виконує роль організаційного центру речення, вершини, до якої зводиться врешті-решт вся
мережа послідовно розгалужених синтаксичних зв’язків (за вербоцентричною теорією). Саме в цьому сенсі
дієслово визначає, передбачає синтаксис фрази. Але існує і зворотна залежність: суб’єктно-об’єктні відношення
постають дуже важливими для власної лексичної семантики дієслова. Основний обсяг суб’єктно-об’єктних
відношень покривається такими поняттями, як перехідність, зворотність, стан, що пов’язані між собою
настільки тісно, що граматична наука найчастіше не розмежовує їх. Вирішення теоретичних проблем
перехідності, зворотності, стану є важливим не тільки для всебічного з’ясування характеристики дієслова, але і
для опису загальної структури мови. “Попередні монографічні дослідження окремих боків граматичного ладу, –
підкреслював С.Б. Берштейн, – є необхідною умовою для створення зведених капітальних граматик” [1: 4]. Ця
проблема зберігає свою актуальність і на сьогодні.
Висвітленню проблеми категорії стану присвячені праці цілого ряду мовознавців, таких як
П.Ф.Фортунатов, О.О.Потебня, О.О.Шахматов, В.В.Виноградов, М.П.Некрасов, О.М.Пєшковський,
А.Б.Шапіро, О.В.Ісаченко, О.В.Бондарко, Л.Л.Буланін, І.Р.Вихованець, Б.Ю.Норман, Л.Теньєр та ін.
Слов’янська граматична традиція, що нараховує вже не одне століття, і сьогодні не має єдиного
визначення стану. У нечисленних станових концепціях ХІХ–ХХІ століть у поняття стану вкладався
найрізноманітніший зміст, а класифікації нараховували від двох до п’ятнадцяти і більше протипоставлених


Loading...