Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Оксана Щепка — ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ КОМПАРАТИВІВ: КВАЛІФІКАЦІЙНІ І ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ

У статті висвітлено питання про граматичні категорії компаративів, виявлено їхні кваліфікаційні і
диференційні ознаки, з’ясовано особливості їх репрезентації у формах вищого ступеня порівняння, встановлено
закономірності їх ієрархії.
Ключові слова: компаратив, граматична категорія, валентність, вид, час, рід, число, відмінок.

У сучасному мовознавстві питання про граматичні категорії компаративів є досить актуальним. Його
актуальність зумовлена тим, що в лінгвістиці компаратив виступає досить проблемною та найбільш
© Щепка О.А., 2006 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

117
дискусійною категорією. Окремими питаннями аналізу і класифікації ступеньованих форм, зокрема
компаративів, займалися такі лінгвісти, як В.В.Виноградов, І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, М.А.Жовтобрюх,
С.В.Зінченко, Ю.О.Карпенко, В.О.Качура, Н.М.Костусяк, М.В.Леонова, І.Г.Милославський, О.М.Пєшковський,
О.О.Потебня, Н.А.Слюсарева, М.Д.Степанова та ін. Серед мовознавців, наприклад, немає одностайності щодо
визначення статусу компаратива. Одні лінгвісти, аналізуючи компаративи, кваліфікують їх як форми того
самого слова й, відповідно, зараховують до словозміни прикметника [8, 9]. Інші, спираючись на сучасні
дослідження лінгвістики, – трактують компаратив як міжрівневу (морфолого-синтаксико-словотвірну)
категорію [3, 4].
Отже, дослідження граматичних категорій компаратива, є важливою ланкою у процесі розвитку вчення
про статус категорії ступенів порівняння. Саме цим зумовлюється актуальність пропонованої статті.
Мета статті – дослідження та аналіз граматичних категорій компаратива, простеження особливостей
їхньої репрезентації і з’ясування диференційних і кваліфікаційних категорійних ознак.
Основні завдання статті полягають у вивченні низки граматичних категорій, властивих вищому ступеню
порівняння, встановлення їхньої ієрархії.
У роботі вперше досліджено й систематизовано граматичні категорії компаратива, зроблено висновки
щодо особливостей їх репрезентації залежно від синтаксичної позиції вищого ступеня порівняння.
Компаратив, або вищий ступінь порівняння, репрезентований двома формами – синтетичною (простою),
й аналітичною (складною). Синтетична форма передавана відповідними суфіксами і префіксами, аналітична –
аналітичними синтаксичними морфемами більш / менш, наприклад: активніший – більш / менш активний,
відповідальніший – більш / менш відповідальний, смачніший – більш / менш смачний, категоричніше – більш /
менш категорично, винахідливіше – більш / менш винахідливо, приязніше більш/ менш приязно тощо. Зазначені
форми вищого ступеня мають різні сфери застосування. Саме тому вони співіснують у мові, і жодна з них не є
надлишковою. Проте синтетична форма продуктивніша. Її продуктивність зумовлена активним використанням
в різних стилях мовлення. Тоді як аналітична форма вживається переважно в книжних і зрідка – в інших стилях.
Тому у запропонованій статті ми досліджуємо синтетичну форму компаратива.
У морфологічному плані компаратив розглядають щодо двох частин мови – прикметника: веселий –
веселіший, високий – вищий, низький – нижчий та ін. і прислівника: широко – ширше, рано – раніше, погано –
гірше тощо. Щодо похідності ступеньованих форм прислівника необхідно зазначити, що вони співвідносяться
як з мотиваційними прислівниками, так і з мотиваційними компаративними прикметниками, пор.: вище ←
високо і вище ← вищий, тихіше ← тихо і тихіше ← тихіший, гірше ← погано і гірше ← гірший тощо.
Дослідники [Костусяк, 2001 та ін.] пояснюють це тим, що речення з компаративними прислівниками можуть
трансформуватися в речення з компаративними прикметниками та прислівниками, наприклад: Учні пишуть
охайніше ← Учні пишуть охайно; Учні пишуть охайніше ← Учні пишуть + Записи стали охайніші.
Досліджуючи морфологічні категорії компаратива, виділяємо власне-прикметникові категорії (рід,
число, відмінок тощо), що відображають семантико-граматичну природу прикметника, і власне-дієслівні (час,
спосіб, валентність тощо), яких компаратив набуває, перебуваючи у позиції предиката. Очевидно, ці категорійні
ознаки є опосередкованими і повинні кваліфікуватися як відносні.
Характеристику граматичних особливостей компаратива розпочнемо з аналізу його синтаксичних
позицій.
Приіменникова і присудкова – це синтаксичні позиції, які може займати компаратив. Найбільш
репрезентованою виступає присудкова позиція компаратива. Приіменникова – це атипова позиція вищого
ступеня і постає вона як наслідок внутрішньореченнєвих і міжреченнєвих напрямів трансформації.
У словах ступенів порівняння в приіменниковій (тобто атиповій для компаратива) позиції функціонують
притаманні власне-прикметникам граматичні категорії роду, числа і відмінка, транспоновані від опорного
іменника. Ці категорії у компаратива-атрибута, як і у прикметника, синтаксично залежні, орієнтовані на
притаманну опорному іменникові сукупність морфологічних категорій. Триграмемна категорія роду (чоловічий
рід, жіночій рід, середній рід), двограмемна категорія числа (однина, множина) та семиграмемна категорія
відмінка (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) вищого ступеня
трансформуються в категорії словозмінні і синтаксично залежні від опорного іменника. Форми компаратива
змінюються за родами, числами і відмінками, відповідно до того іменника, з яким вони сполучаються,
наприклад: … і перейшов на спокійніший тон (О. Гончар). Загледів вас і думаю: по мерзлятину дужчий чоловік
спішить, прожене хирного, тоді в хаті всім край (В. Барка). А доведеться продати більшу частину
(М. Коцюбинський). Я ж з тих, кого тільки пальцем помани у режимний цех на соліднішу зарплату та на спец
харчування … (О. Гончар). …все йде в ріст фантастично, жене так, наче десь на іншій планеті, вигрітій
іншим, живлющішим сонцем (О. Гончар). Мирон Данилович відділив грубіші кості на другий раз; кращі
шматки в мішок склав (В. Барка).
Отже, прикметниковий компаратив має залежні категорії роду і числа, що репрезентуються такими
парадигмами:
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

118
Однина Множина
Чоловічий рід –ий і –
Жіночий рід –а і –
Середній рід –е і –

Відмінкову парадигму приіменникового компаратива можна представити таким чином:
О д н и н а
Відмінок
Чоловічий рід

Середній рід

Жіночий рід

Називний

веселіш – ий

веселіш–е

веселіш-а

Родовий

веселіш-ого

веселіш-ої

Давальний

веселіш-ому

веселіш-ій

Знахідний
веселіш ий
і веселіш-ого

веселіш-е

веселіш-у

Орудний
веселіш-им

веселіш-ою

Місцевий
(на) веселіш-ому (веселіш-ім)

(на) веселіш-ій

Кличний

веселіш – ий

веселіш–е

веселіш-а

Відмінок

М н о ж и н а

Називний

веселіш-і

Родовий

веселіш-их

Давальний

веселіш-им

Знахідний

веселіш-і і веселіш-их

Орудний

веселіш-ими

Місцевий

(на) веселіш-их

Кличний

веселіш-і

Залежні граматичні категорії роду, числа і відмінка виступають як абсолютні показники синтаксичного
пристосування компаратива в реченні і не мають яких-небудь спеціальних значеннєвих або граматичних
навантажень.
Ступеньований прикметник дуже рідко, але може функціонувати також у синтаксичній сфері іменника,
наприклад: Шануй старших – молодші тебе пошанують (Скарби мудрості). Здоровіші вивезли поранених
санками… (В. Барка). Ну так забрати у багатшого треба, тоді всі рівні … (У. Самчук). В тиску калічаться
слабші серед бідолашних (В. Барка). Перетворюючись на позиційний субстантив, компаративний прикметник
набуває незалежних морфологічних категорій відмінка, числа й роду. Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

119
Як було зазначено вище, типовою синтаксичною позицією компаратива є саме присудкова позиція, що
характеризує дієслово (іменникова позиція для компаратива – майже рідкість), наприклад: Вона була значно
коротшою, тоненькою і не розгиналась навіть у сні (О. Довженко). Веселішим стало Єльчине життя
(Олександр Олесь). Минали місяці, і ставало тепліше (У. Самчук). Ці бусурмани були страшніші від турків
чи татарів (Нар. тв.). За такої умови треба з’ясувати, які граматичні характеристики з’являються у
компаратива, як видозмінюються в аналізованих формах категорії числа, роду та відмінка.
Виступаючи в ролі предиката, компаратив поєднується з аналітичною синтаксичною морфемою-
зв`язкою бути (або іншою зв’язкою, наприклад: стати / ставати, виявитися / виявлятися тощо). Ця
аналітична синтаксична морфема-зв′язка може виражати граматичні категорії роду й числа, тому в аналізованих
формах вищого ступеня ці категорії значною мірою послаблюються: Звичайно, собор ще не валиться, можна б
якось використати його, якби наш ледачий м’ясокомбінат був повороткіший (О. Гончар). …Єлька здавалась
Лободі недосяжною, була зараз ще сліпучіша у своїй красі (О. Гончар). Небо над собором було сьогодні наче
блакитніше, ніж завжди (О. Гончар). Раніш люди були дурніші, то й риба була дурна (О. Довженко). Лише
коли відвідувач поцікавився книжкою, змістом її, служака став ніби милостивіший (О. Гончар).
Крім того, аналітична синтаксична морфема-зв’язка бути (або інші: стати / ставати, виявитися /
виявлятися тощо) нейтралізує таку прикметникову категорію, як відмінок. У присудковій позиції компаратив
функціонує лише у двох формах – у формі називного та у формі орудного відмінків однини та множини: … і
ставлення бригадирове оцінила, який тепер був уважніший до осиротілої дівчини (О. Гончар). …і очі їхні мовби
поглибшали, і шкарубкі їхні руки стали ще ніжніші, коли під час перепочинку крадькома гладили вони своїх
притихлих, присмирнілих донечок та синочків (О. Гончар), Гнат став кращим і поважнішим у її очах
(У. Самчук). Сама Зачіплянка і всі довколишні робітничі селища поставали в тім трагічнім освітленні ніби
якимись іншими, суворішими, грізнішими, з душею героїчною (О. Гончар).
Водночас у позиції предиката компаратив набуває нових граматичних характеристик. Аналітична
синтаксична морфема-зв′язка при формах вищого ступеня репрезентує ряд власне-дієслівних категорій,
зокрема, власне-дієслівну категорію часу – теперішнього, минулого і майбутнього, що відбиває стосунок
якісного стану до моменту мовлення: Голоси стають звучніші (У. Самчук). Голод став дужчий за страх
(В. Барка). А зараз викликав своєю обдертістю щось схоже на співчуття, був чимось ближчий до її дитячих
мрій, до отих блакитних планет її дитинства… (О. Гончар). …ще й соломи накидав по їхніх слідах: нехай
возьмуть, буде тепліше (В. Барка), а також граматичну категорію способу, що спрямована на відображення
реальних / ірреальних (суб’єктивних) відношень, Категорія способу реалізується у двох грамемах – грамемі
умовного способу і грамемі наказового способу, наприклад: Коли б він трохи певнішим був (У. Самчук). Жаль,
що я не ваш директор. Ви були б зі мною ласкавіші? (О. Гончар). …”та будь же ти розумніша!” – гнівалася
мати… (О. Забужко). Ну ж засмійся! Будь веселіший. Життя переміниться… (І. Багряний).
Дієслівні зв’язки (крім зв’язки бути) у формах компаративів зберігають також ознаки виду: …ніс стає
ще кирпатішим (О. Гончар). Небо над собором було сьогодні наче блакитніше, ніж завжди (О.Гончар).
…одначе будильник виявився рішучішим за матір (О. Гончар). Директор глянув на неї суворо, подив у його
очах зробився ще холодніший
У словах вищого ступеня порівняння у присудковій позиції функціонує також категорія особи. Хоча
категорія особи невласне-дієслівна, бо зумовлена займенниковим іменником у позиції підмета, проте вона
відображається у морфологічній структурі дієслова: працюю, працюєш, працює. Категорія особи в
компаративах передавана аналітичною синтаксичною морфемою-зв`язкою бути та ін., наприклад: Я буду
кращий. Ти будеш кращий. Він буде кращий.
Для компаратива, що перебуває у предикативній позиції, властива також семантико-синтаксична
категорія валентності, яку відносять до дієслівних категорій. За валентними характеристиками компаративи
відкривають дві позиції – лівобічну суб’єктну і правобічну об′єктну. Наприклад: На зріст він був вищий од
батька (О. Довженко). Ганна вища від Гната (У. Самчук). Маленька праця краща за велике неробство (Укр.
нар. думи). … він був один із них, на голову вищий за тих дідків, що його супроводжували підтюпцем
(О. Гончар).Форма вищого ступеня порівняння є предикатом стану, який керує називним відмінком у функції
суб’єкта стану і відмінковими формами у функції об’єкта стану. Як і власне-дієслова, компаративи
поєднуються з прийменниками-постфіксами від і за, що від`єдналися від залежного іменника і ввійшли до
морфолого-синтаксичної структури форм вищого ступеня порівняння як предикатів стану.
Як свідчить проаналізований фактичний матеріал, компаратив характеризується збільшенням валентних
позицій порівняно з вихідними прикметниками, що за своїми властивостями є одновалентними.
Щодо компаративних форм прислівникового походження типу швидше, борше, далі, мерщій, веселіше
тощо, то вони в реченні можуть виступати в ролі придієслівного другорядного члена речення, наприклад: Гнат
ще нижче повісив голову. Від того дня більше клякала перед образами, тепліше молилася (У. Самчук). Умови
герцю були такі: хто з богатирів штовхне човен далі, той виграє (Нар. тв.). …він, видно, вловив Єльчин настрій
і ще ближче присунувся, вона відчула міцне тепло його тіла (О. Гончар). За такого функціонування
ступеньований прислівник характеризується категорією валентності, оскільки зумовлює регулярну /
напіврегулярну появу правобічного компонента: Ти краще за мене знаєш… (В. Малик). …він знає Коран не
гірше за інших (Р. Іваничук). Царя не злякався, але ж я тобі вище, ніж цар! (О. Гончар). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

120
Другою синтаксичною зоною функціонування прислівникового компаратива є присудкова зона
двоскладного неелементарного речення, наприклад: Легше винайти, аніж впровадити (О.Гончар). Собакам
було легше, бо були вони в добрих кожухах, але допікали паути й їм. Паутів стало менше, зовсім мало
(І.Багряний). Різних соціалістичних агітаторів було більше, ніж треба, але про українські справи нічого не
говорилося (У.Самчук).
У предикативній позиції форми вищого ступеня прислівникового походження, як і форми вищого
ступеня прикметникового походження, завдяки аналітичній синтаксичній морфемі-зв`язці набувають
дієслівних граматичних категорій. Мова йде про такі категорії, як час, спосіб, вид, валентність.
Прислівниковий компаратив у поєднанні зі зв’язкою бути може виражати значення теперішнього, майбутнього,
минулого й давноминулого дієслівного часу: Розказую вам, що було, і легше мені стає (В. Барка). Минали
місяці, і ставало тепліше (У. Самчук). Але тут було іще крутіше, і здавалося дивним, як могла злізти звідси
Марічка (М. Коцюбинський). Може, там буде легше (У. Самчук). Але тут було іще крутіше, і здавалося
дивним, як могла злізти звідси Марічка (М. Коцюбинський). Але зробилось іще сумніше (М. Коцюбинський), а
також способу: Найкраще було б зіскочити зараз з машини… (М.Зарудний). Слід було б уважніше
прислухатися до рекомендацій агронома (З газ.). Папуша вкрала книжку… Вже б краще гаманця…
(Л. Костенко).
Власне-дієслівна категорія виду реалізується в прислівникових компаративах у тому разі, коли роль
зв’язки виконує аналітичний компонент бути, наприклад: Нагорі нас зустрів місяць, безвітряна тиша і тепло
– у проваллі було набагато холодніше (Гр. Тютюнник).Стежка йшла становиком, тут було вільніше,
просторіше… (І. Багряний). … – ще й соломи накидав по їхніх слідах: нехай візьмуть, буде тепліше (В. Барка).
Його тягне подивитись ще, коли стало видніше (М.Коцюбинський).
І врешті-решт, ступеньованим прислівникам, як і ступеньованим прикметникам, притаманна власне-
дієслівна категорія семантико-синтаксичної валентності. Синтаксичним конструкціям з присудковим
компонентом, вираженим прислівниковим компаративом, притаманний двовалентний потенціал, наприклад:
Краще бути жебраком (на волі), ніж невільником (у золотих шатах) (З. Тулуб). Сказитись легше, аніж
буть собою … (В. Стус).
Отже, компаративи, залежно від синтаксичної позиції, характеризуються певною сукупністю
граматичних категорій. З одного боку, це категорії роду, числа і відмінка, тобто прикметникові граматичні
категорії, цілком залежні від означуваного субстантива, з іншого – дієслівні категорії часу, виду, способу,
валентності. Така різноманітність, граматичних категорій підтверджує неоднорідний і неодновимірний статус
компаративів.
Оскільки типовою синтаксичною позицією компаративів є саме предикативна позиція, то можна
говорити про те, що форми вищого ступеня частково втрачають притаманні прикметникам категорії роду,
числа і відмінка, набуваючи натомість дієслівних граматичних категорій часу, способу, виду, а також особи,
числа, роду, що реалізують аналітичні синтаксичні морфеми-зв`язки бути, ставати / стати тощо. Аналітична
синтаксична морфема-зв’язка, що супроводжує компаратив, забезпечує йому необхідне граматичне
оформлення. Очевидно, що власне-дієслівні граматичні категорії часу, способу, виду, валентності виступають в
компаративних формах домінуючими. Дослідження граматичних категорій компаратива дають можливість
зробити такі висновки:
1) граматичні категорії компаратива зумовлені його синтаксичною позицією в реченні (атрибутивною чи
предикативною);
2) граматичними категоріями компаратива-атрибута є рід, число, відмінок, компаратива-предиката – час,
вид, спосіб, особа, валентність; очевидно, ці категорійні ознаки є опосередкованими і повинні кваліфікуватися
як відносні;
3) оскільки предикативна позиція є типовішою для компаратива, то за частотністю представлення,
категорії часу, виду, способу, валентності виступають типовими (домінуючими) для ступеньованих форм;
4) граматичні категорії предикативного компаратива реалізуються через аналітичну синтаксичну
морфему-зв′язку бути або через інші зв’язки ставати / стати, виявити / виявлятися тощо;
5) встановлені граматичні й синтаксичні параметри аналізованих компаративів (формально-синтаксичні і
семантико-синтаксичні позиції в реченні, сукупність морфологічних категорій і парадигм) засвідчують істотні
зрушення в напрямку їхнього функціонального наближення до дієслова.

Література
1. Болюх О.В. Морфолого-синтаксичні особливості прислівника // Мовознавство.– 1994.– №6. – С.34-39.
2. Бондарко А.В. Теорія морфологических категорій. – Л.: Наука, 1976. – 255с.
3. Виноградов В.В. Русский язик (Грамматическое учение о слове) / Под ред. Г.А. Золотовой. – 4-е изд. –
М.: Рус. яз., 2001. – 720 с.
4. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Рад. Школа, 1982.
– 208 с.
5. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика
української мови / За ред. І.Р. Вихованця. – К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. – 400 с. Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

121
6. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. – К.: Наук. думка, 1978. – 207 с.
7. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. – Донецьк: ДонДУ,
1996. – 437 с.
8. Карпенко Ю.О. Ступені порівняння прикметників в українській мові // Українська мова в школі. –
1960. – №1. – С. 7 – 13.
9. Костусяк Н.М. Категорія ступенів порівняння прикметників і прислівників. – Луцьк: Ред.-вид. відд.
„Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 219 с.
10. Леонова М.В.Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – Київ: Вища шк. – 1983. – 264 с.
11. Русская грамматика в 2 т. – М.: Наука, 1980. – Т.1 – 788 с.; Т.2. – 709 с.
12. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972.
– 512 с.
13. Фурашов В.И. Присубстантивний компаратив как несогласованное определение // Русский язык в
школе. – 1981. – № 6. – С.72 – 78
14. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. – Мюнхен: Молоде життя, 1951. – 402 с.

The article illuminates the problem about gramar categories of comparative, reveals their gualificative and
differential characteristics, determines peculiarities of their representation in the forms of comparative degree,
ascertains objective reguliarity of their hierarchy.
Keywords: comparative, gramar category, valency, aspect, tense, gender, number, case.
Надійшла до редакції 25 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.