Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталя Ковальова — СУБ’ЄКТНО–ОБ’ЄКТНІ ВІДНОШЕННЯ ТА КОМПОНЕНТНІ СХЕМИ В ДОПУСТОВОМУ РЕЧЕННІ

Стаття продовжує аналіз семантичних компонентів односуб’єктного та двосуб’єктного допустового
речення в українській науковій мові. У ній розглянуто різні компонентні схеми допустових речень залежно від
кількості суб’єктів, об’єктів та предикатів, мотивованих відповідним пропозитивним змістом.
Ключові слова: допустове речення, суб’єкт, об’єкт, предикат, компонентна схема.

Як в односуб’єктних, так і у двосуб’єктних допустових реченнях кожний суб’єкт може характеризуватися
через його зв’язки з внутрішньореченнєвими об’єктом або об’єктами. Наявність таких зв’язків
опосередковується структурою ознак поняття, що співвідноситься зі значенням семантичного суб’єкта, і
реалізовується предикатами, що виражають своїми значеннями характер відношень суб’єкта і об’єкта.
Лінгвістична проблема дослідження суб’єктно-об’єктних відношень знайшла відображення у працях
І.Р.Вихованця, Н.Д.Арутюнової, Н.Ф.Алієвої, В.Г.Гака, О.В.Бондарка, Т.П.Ломтєва, В.С.Юрченка та інших.
Розглядаючи питання про понятійні категорії, О.В.Бондарко зупиняється на двобічній зумовленості значень
суб’єкта і об’єкта: “З одного боку, вони є результатом відображення в мисленні певних відношень об’єктивної
дійсності (денотативно-відображувальний аспект понятійних категорій), а з іншого боку, вони спираються на
мовні засоби вираження разом з їх мовними значеннями (мовний аспект понятійних категорій). Обидва аспекти
взаємопов’язані” [Бондарко 1978, с. 94]. І.Р.Вихованець так визначає семантичну функцію об’єкта: “Об’єкт
підпорядковується предикатові із значенням дії або стану і позначає семантему істоти або неживого предмета,
на які спрямована дія або стан” [Вихованець 1982, с. 40].
Звертаючись ще раз до співвіднесеності значення суб’єктного компонента та відповідного йому поняття,
можна відмітити потенційну прогнозованість об’єкта і в системі ознак поняття суб’єкта. Зв’язок між суб’єктом
та об’єктом експлікується предикатом, що виражає характер суб’єктно-об’єктних відношень. Про роль його у
формуванні суб’єктно-об’єктних відношень у реченні писав В.С.Юрченко: “Об’єкт і суб’єкт нерозривно
пов’язані один з одним в єдиній структурі речення через дію, виражену дієслівним поєднанням”
[Юрченко 1979, с. 76]. У тісній залежності від змістових зв’язків суб’єкта й об’єкта є й сполучуваність суб’єктно-
об’єктної лексики, зі співвідношень якої можна побудувати відповідні парадигматичні лексичні ряди.
На основі проведеного аналізу лінгвістичних праць можна зробити висновок, що на сьогодні проблема
суб’єктно-об’єктних відношень у допустових реченнях до кінця не розв’язана. Це зумовлює актуальність
проведення дослідження в цьому напрямку. Метою запропонованого аналізу є всебічне вивчення суб’єктно-
об’єктних відношень та компонентних схем, які притаманні допустовим реченням в українському науковому
мовленні.
У допустовому реченні можливим є вираження відношень суб’єкта й об’єкта одним із семантичних
предикатів або обома предикатами водночас. Значення об’єкта співвідноситься в реченні зі значенням суб’єкта, і
відношення суб’єкта й об’єкта зумовлюються значеннями предикатів. При характеристиці суб’єктно-об’єктних
відношень тільки одним предикатом другий предикат найчастіше виражає ознаку (ознаки) суб’єкта, всупереч
якій встановлюються ці відношення. Саме значення об’єкта може прогнозувати його зв’язки. Про це пише,
розглядаючи мовні засоби вираження дієслівно-об’єктних відношень, Н.Д.Арутюнова: “Саме об’єкт визначає
характер дії, направленої на його створення, зміну або знищення” [Арутюнова 1976, с. 125]. Об’єкт
віддзеркалює ту позамовну субстанцію, через відношення з якою визначаються зв’язки суб’єкта: “Поняття
об’єкта як поняття субстанційне, — пише Н.Ф.Алієва, — протиставлено поняттю дії, процесу, окремо від якого
воно, однак, не може існувати. З іншого боку, субстанційне поняття об’єкта, що пасивно бере участь у дії і
процесі, протиставлене субстанційному ж поняттю суб’єкта дії, його активного продуцента і джерела”
[Алиева 1975, с. 5].
Отже, значення об’єкта в реченні зумовлене значенням суб’єкта і тісно пов’язане зі значенням предиката,
що виражає суб’єктно-об’єктні відношення. І якщо поняття, відповідне значенню суб’єкта, однією зі своїх ознак
© Ковальова Н.О., 2006 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

147
передбачає об’єкт як субстанцію, на яку розповсюджується дія або вплив суб’єкта, то значення суб’єкта й
об’єкта можуть передбачати характер відношень між ними. Семантика ж предиката експлікує ці відношення,
пов’язуючи обидва компоненти в єдиний змістовий комплекс.
Семантична структура односуб’єктного допустового речення включає до свого складу семантичний
суб’єкт (S), два семантичні предикати (Р1 і Р2) й один або два семантичні об’єкти (О1 або О2 ), а семантична
структура двосуб’єктного допустового речення репрезентована двома суб’єктами (S1 i S2), двома предикатами
(Р1 і Р2) та одним або більшою кількістю об’єктів (О1, О2, О3, …). Урахування складу семантичних компонентів
і відношень між ними дозволяє визначити компонентну схему семантичної структури. За оптимальною
кількістю семантичних компонентів схеми можуть бути дво- або тричленними, чотиричленними і
багаточленними. Тричленна компонентна схема включає мінімум семантичних компонентів односуб’єктного
допустового речення: один суб’єкт і два предикати, а чотиричленна – мінімум компонентів двосуб’єктного
речення: два суб’єкти та два предикати. Тричленну схему можна навести у вигляді трикутника, у вершині якого
знаходиться суб’єктний компонент (S), а в основі – предикати: предикат першого порядку (P1), який відображає
ознаку або стан суб’єкта і включає до свого складу граматичний присудок простого допустового речення або
присудок головного речення (у складному реченні), і предикат другого порядку (P2), що включає присудки
додаткового речення (у складному реченні) або прийменниково-іменні сполучення, дієприкметниковий чи
дієприслівниковий звороти простого допустового речення:

(предикати відображають зв’язки зі спільним для них суб’єктом)

Наприклад, у реченні
Кількість перекладів, хоч вона, безперечно, й має своє значення, в цьому випадку не відіграє важливої
ролі [Зіна 2000, с. 308] суб’єкт «кількість перекладів» характеризується предикатом першого порядку «не
відіграє важливої ролі» і предикатом другого порядку «має своє значення».
Багаточленні односуб’єктні компонентні схеми свідчать про зв’язок суб’єкта з одним або двома об’єктами
і можуть бути подані так:

(предикат першого порядку відображає зв’язок суб’єкта з одним об’єктом)

Наприклад: Незважаючи на малочисельність і роз’єднаність, українська інтелігенція першої половини
ХІХ ст. справила визначальний вплив на піднесення національної свідомості українського народу [Борисенко
1998, с. 386].

(предикати відображають зв’язок суб’єкта з двома об’єктами)

P2 1 P
S
S
Р1 Р2
O1 2 O
S
P1 P 2
О ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

148
Наприклад: На той час Франко ще мало вирізнявся серед тогочасних галицьких письменників, хоча по-
своєму відтворював традиції рукописної літератури, які посіли в українському письменстві досить помітне
місце [3іна 2000, с. 195].

(предикати відображають два зв’язки суб’єкта з одним спільним для них
об’єктом)

Наприклад: В свою чергу, Леся Українка залишилася байдужою до драми Метерлінка “Чужинка”, хоча
й перекладала її [……] [3іна 2000, с. 210].
У цьому значенні поняття “організація” збігається з поняттям “управління”, хоча й не вичерпує його
[Лукашевич 1999, с. 143].
Чотиричленна компонентна схема характерна для двосуб’єктних допустових речень, у яких
відображаються відношення суб’єктів з двома предикатами.
Компонентна схема таких речень може містити:
а) два суб’єкти і два предикати

(обидва предикати спрямовані на характеристику власних суб’єктів (у цьому разі
і далі маються на увазі власне предикати, інваріантним виявом яких в українській
мові є відмінювана форма дієслова))

Наприклад: Державні заготівельні ціни залишалися на рівні 1928р., хоча ціни на промислову продукцію
зросли у 20 разів [Лановик 1999, с. 673];

б) два суб’єкти, два предикати й один об’єкт

або

Наприклад: Звичайно, вся ця українська еміграція на північ винародилася, та й була вона, певно, не
надто великою, хоч сліди її в російській мові полишились надовго [Панок 1999, с. 182];
Хоч Шевченко був, безсумнівно, причетний до діяльності братства, керівництво Третього відділення
схилялося до думки розглядати його справу окремо [Луцький 1998, с.213].
в) два суб’єкти, два предикати і декілька об’єктів

або

На

Наприклад: Хоча сучасники цей анонімний твір сприймали як автентичну історію, а не як щось
художнє, найдужче вплинув він таки на красне письменство [Луцький 1998, с. 28].
S1 S2
1PP2
O2
O1 O3
S1 S2
1O1P P2O2
O3
S
P1 2 P
O
S1 2 S
P1 2 P
О P1 P2
2 S 1 S 1SS2
P1 P2 О Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

149
Хоч в Україні цензура і забороняла слово “український”, насильно змінюючи його на “малоруський”,
проте проф. М.І.Петров ще 1880 року випустив свою працю під таким титулом: “Очерки из
истории украинской литературы” [Панок 1999, с. 182].
Як бачимо, наявність об’єктів у двосуб’єктному реченні розширює компонентну схему до значної
кількості компонентів. Але кожний із об’єктів входить до однієї із двох мікроструктур, взаємодією яких і
формується допустовість.
Наприклад:І хоч учення й погляди античних мудреців часто подавались неточно, а то й перекручено,
звернення до них засвідчило інтерес українських тогочасних книжників до античної культури
[Дзюба 1998, с. 155].
Два суб’єкти (маються на увазі, поза всяким сумнівом, словоформи, що посідають синтаксичну позицію
граматичного підмета – лівобічного валентно зумовленого компонента; при цьому в семантичному плані вони
можуть виступати і предикатними знаками) “учення й погляди античних мудреців” (S 2 ) та “звернення до них”
(S1) характеризуються – в першому випадку – за ознакою “подавались неточно” (Р 2 ), а у другому – за
співвідношенням, вираженим предикатом (Р1), з об’єктами “тогочасних книжників” (О1) і “античних
мудреців” (О2). Схема має вигляд:

На підставі дослідження односуб’єктних та двосуб’єктних допустових речень за їх компонентним
складом можна констатувати, що в українській мові для компонентної схеми односуб’єктного та двосуб’єктного
допустового речення найбільш релевантними, характерними й оптимальними є: один або два семантичні
суб’єкти, предикат першого порядку, предикат другого порядку й один або більше семантичних об’єктів.

Література
Аличева 1975: Алиева Н.Ф. Индонезийский глагол. Категория переходности. – М.: Наука, 1975. – 142 с.
Арутюнова 1976: Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. – М.:
Наука, 1976. – 383 с.
Бондарко 1978: Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. – Л.: Наука, 1978. – 176 с.
Вихованець 1982: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук.
думка, 1992. — 222 с.
Ковальова 2005: Ковальова Н.О. Cтруктурні, логіко-семантичні і функціональні типи допустових речень
у сучасній українській науковій мові: Дис. … канд. філол. наук. – Дніпропетрівськ, 2005. – 195 с.
Юрченко 1979: Юрченко В.С. Структура предложения и система синтаксиса // Вопросы языкознания. –
1979. – № 4. – С. 77-89.

Джерела
Борисенко 1998: Борисенко В.И. Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX століття. 2-ге
вид.: Навчальний посібник. — К.: Либідь, 1998. – 616 с.
Дзюба 1998: Дзюба О.М., Павленко Г.І. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (Х-
середина ХVП ст.): Посібник — довідник. — К.: Артек, 1998.- 200 с.
Зіна 2000: Зіна Геник-Березовськ. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм / Ред. рада:
В.О.Шевчук та ін. — К.: Гелікон, 2000. — 368 с.
Лановик 1999: Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу:
Підручник / За ред. Б.Д.Плановика. — К.: Ікар, 1999. -737 с.
Лукашевич 1999: Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії:
Навчальний посібник. — К.: МАУП, 1999. — 344 с.
Луцький 1998: Луцький Ю. Між Гоголем і Шевченком / Ред. рада: В.О.Шевчук та ін. — К.: Час, 1998. –
255с.
O1 O2
1PP2
S1 2 S ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

150
Панок 1999: Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. — К.:
Либідь, 1999.- 536 с.

There proceed the investigations of semantic components in a one-subject and two-subject concessive sentence
in the Ukrainian language. There are considered different component schemes for concessive sentences depending on
the number of subjects, objects and predicates, which are correspond to propositional senses.
Key words: concessive sentence, subject, object, predicate, component scheme.
Надійшла до редакції 15 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.