Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Кутня — ДО ПИТАННЯ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИХ МОДИФІКАЦІЙ ПРЕДИКАТІВ ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті проаналізовано структурно-семантичні модифікації, що стосуються транспозиційних
переходів предиката процесу та впливають на його формально-граматичні параметри (модифікації фазовими
та модальними словами, переміщення у позиції обставинного, атрибутивного та субстанційного
компонентів).
Ключові слова: предикат процесу, транспозиція, структурно-семантичні модифікації.

У сучасних граматичних дослідженнях речення трактують як багатоаспектну мовну одиницю, яку можна
вивчати з погляду формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної та комунікативної організації.
Дослідження синтаксичної семантики виокремилось в окремий напрям, який оперує системою понять, що
знайшли своє теоретичне обґрунтування у працях багатьох лінгвістів. Вагомого значення набуло вивчення
предикатів – центральних одиниць семантико-синтаксичної структури речення. В українському мовознавстві
проблеми предикатної системи порушують Й. Андерш, І. Вихованець, М. Вінтонів, А. Загнітко, Н. Іваницька,
Т. Масицька, М. Мірченко, В. Тимкова. Хоча на сьогодні виділено та проаналізовано основні типи предикатів,
потребують висвітлення питання про особливості семантико-синтаксичних структур, які формують окремі типи
предикатів, їхні можливі модифікації та співвідношення з формально-граматичними параметрами.
Предикати процесу – один із типів предикатних синтаксем, які відтворюють неконтрольовані ситуації,
пов’язані з кількісними та якісними змінами суб’єкта: Дерева зеленішають. Люди багатшають. Дівчина
звеселіла. Ранок яснішав. Кінь зістарівся. Гроші знецінюються. Вагомими ознаками такого предиката (оскільки
його морфологічне вираження стосується дієслів, наділених семою «розвиток») є часові ознаки: динамічність –
за характером не керована з боку суб’єкта, часова локалізованість, фазовість. У пропонованій статті
проаналізовано окремі структурно-семантичні поліпредикатні модифікації предикатів процесу, які
відображаються на формально-граматичних параметрах цих одиниць: 1) фазову модифікацію, 2) модальну
модифікацію, 3) транспозиції предикатів у субстанційну, означальну та обставинну позиції. До огляду також
залучено аналіз речень із дуплексивами (подвійним присудком).
На формальному рівні типовою позицією „процесів”, як і більшості предикатів, є функція присудка.
Залежно від характеру семантико-граматичних модифікацій, речення з аналізованими предикатами можна
поділити на два типи: 1) структури, в яких ці одиниці виступають предикатами першого рангу (є первинними);
2) структури, в яких вони виступають предикатами другого рангу (є вторинними). Такі ускладнення
відображаються на синтаксичних зв’язках і функціях у формально простому реченні. До першого типу
належать речення, в яких предикатна функція реалізується присудком (чи головним членом речення в
односкладних структурах), до другого – структури, де предикат виконує роль другорядного члена речення.
Аналізовані предикати в основній (первинній) функції часто детермінуються фазовими словами, які
інформують про початковий (значно рідше кінцевий) етап процесу. Таку фазову оцінку отримують лише
форми дієслів недоконаного виду: Вуста при цьому ворушилися, бо в ньому починали народжуватися слова
(В. Шевчук)… Олесина зоря почала згасати на небі (І. Нечуй-Левщький). Звичайні норми починають старіти…
(Л. Костенко). На голому місці почало дихати колективне, стало оживати, набиратися сили, як і раніш
(Ю. Яновський). Починало дніти (М. Коцюбинський). …І я почав на очах в усіх худнути і танути (В. Шевчук).
Завелися відразу якісь неполадки та клопоти: нивка перестала родити… (Л. Яновська). Фазові детермінанти
виступають аналітичними модифікаторами предикатної ситуації. Синтетичні засоби – префікси – також
моделюють процесні дієслова відповідно до фазових параметрів, але, на відміну від фазових слів, змінюють і
© Кутня Г.В., 2006 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

151
внутрішньо-часовий характер процесу (форма доконаного виду вказує на результат перебігу процесу): Його
добрі карі очі раптом стали сивіти (В. Симоненко) ~ Очі раптом посивіли.
Роль фазового модифікатора може виконувати слово «узятися». Прикметною особливістю такого
компонента є його модальна семантика. Як похідне від конкретної дії, воно зберігає значення активності і при
десемантизації. Сполучаючись із процесуальними дієсловами (формами недоконаного виду), це слово наділяє
усю структуру ознакою образності: І наче на її очах, узявся рости горох, і поп’ялася квасоля… (Ю. Яновський). І
засвистіло у дротах, і вщухло. Узяло світати (П Тичина). Образна і стилістична маркованість речень
досягається сполучуваністю фазово-модальних детермінантів із суб’єктами, що апріорі є пасивними носіями
процесу – назвами рослин і навколишнього середовища.
Сполучуваність предикатів із фазовими одиницям передбачена аспектуальними особливостями процесів
– динамічністю, часовою локалізованістю і, безумовно, фазовістю. Аналізовані детермінанти модифікують
зміст денотативної ситуації: зазначені часові властивості предикатів виступають на передній план. Зокрема
активізується часова локалізованість – структури з фазовими детермінантами наділені перцептивністю,
актуальністю. Фазові слова в поєднанні з дієсловами на означення стану змінюють характер предикатної
ситуації щодо показника статичності – остання набуває ознаки динамічності: …Верхівка недалекого дерева
раптом почала горіти (В. Шевчук). Такі структури перебувають у «кореферентних співвідношеннях» [3] із
тими реченнями, де фазовий характер дієслівного предиката формують синтетичні засоби – префікси, порівн.:
Зорі почали блищати ↔ Зорі заблищали. Модифікаційні співвідношення на основі кореляції синтетизму /
аналітизму притаманні не лише предикатам стану і процесу, а й предикатам якості та процесу, порівн.: По тих
розмовах очі дівчинки ставали ще хмурнішими (М. Коцюбинський) ↔ Жінки й дівчатка, слухаючи байку,
хмурнішали… (Остап Вишня); В хаті стає темніше (В. Шевчук) ↔ В хаті темнішає. Зв’язкові компоненти
ставати / стати, робитися / зробитися не цілком асемантичні: окрім граматичних показників, вони містять
елемент кількісно-якісної семантики.
Корелятивні співвідношення процес / якість + динамічний зв’язковий модифікатор досягаються і за
допомогою дієслівних зв’язок лишитися, залишитися, зостатися: Люди вижили → …І самі вони [люди] ледве
живі позалишались (Остап Вишня); Село вціліло → Село залишилось цілим; Вона овдовіла → Вона зосталася
вдовою. Наведені структурно-семантичні модифікації (фазова і кількісно-якісна) презентують дериваційну
систему предикатних значень і засвідчують місце предикатів процесу в цій системі. Такі явища
відображаються на семантико-синтаксичних зв’язках у реченні. Фазові ускладнення відбуваються, як відомо,
шляхом поєднання компонентів із граматичним та номінативним значеннями, які формують синтаксично
цілісний компонент – складений дієслівний присудок. Граматикалізована єдність релятивного слова з
процесним дієсловом виступає семантичною та формально-граматичною завершеністю присудкової функції.
Оскільки фазове слово виступає носієм граматичного значення, йому належить роль первинного предиката,
інфінітивна форма процесного предиката виступатиме вторинною синтаксемою. Отже, фазові структурно-
семантичні модифікації «процесу» зумовлюють і транспозицію предикатного слова із первинної семантико-
синтаксичної позиції у вторинну.
Ускладнення предикатів процесу, супроводжувані переміщенням аналізованих одиниць у вторинні
позиції, зумовлюють і модальні слова. Речення з останніми виступають не лише похідними у структурному
плані, а й у змістовому. Оскільки суб’єкт предиката процесу не наділений ознакою активності, сполучуваність із
модальними компонентами вказує на високий ступінь експресивності процесу: … За те, що завтра хоче
зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти (Л. Костенко). Ті, що народжуються раз на століття, умерти
можуть кожен день (Л. Костенко). Прикметно, що предикатні дієслова, які відображають процеси
внутрішнього світу людей, часто наділені негативними конотаціями. У таких реченнях модальний компонент
ускладнений запереченням, що надає денотативній ситуації відтінку протистояння: Висока думка в’юнитись не
вміє (Л. Костенко). Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть (І. Франка). І та мелодія не може заніміти (Леся
Українка). Модальний компонент при предикатах процесу може мати і незатрачене лексичне значення: І довго
ви так думаєте пліснявіти в своєму барлозі? (Ю. Логвин). У такому випадку нейтралізація часових ознак
процесу особливо виразна. При затраті часової локалізованості та динамічності, у предикаті розвиваються
субстанційні (об’єктні) ознаки (думаєте що? пліснявіти).
Поліпредикатні модифікації також пов’язані з подвійним присудком (дуплексивними одиницями) [2,
с.88]. У дуплексивній синтаксичній позиції суб’єктна синтаксема виступає носієм кількох референтних значень,
що зумовлено її подвійним зв’язком із предикатами. Такі зв’язки притаманні лише суб’єктам, які позначають
конкретні назви, причому здебільшого людей: Жінки втомились бути не прекрасними (Л.Костенко). Діти
померли малесенькими (Л. Яновська). Він помирав спокійний (О.Довженко). У подвійному присудку процесні
дієслова, що стосуються сфери фізіологічних та емоційно-психологічних змін, виступають предикатами
першого рангу, оскільки вони містять граматичні показники (часу і способу). Ці первинні предикати
виступають невласне зв’язками, оскільки їхнє лексичне значення не зазнало асемантизації. Предикативні
прикметники в типових для іменникових компонентів формах – називному чи орудному відмінках –
найчастіше є становими ознаками референтів ситуації. Такі предикати виступають ознаковими словами другого
рангу. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

152
Дуплексивного характеру може набувати модель «процесне дієслово + прийменниково-відмінкова
форма» [4, с.11]: Квітували сади в якійсь тривозі (М. Кравців), її очі горіли в незбагненному бажанні
(М. Йогансен). Вторинний предикат у цьому разі має чітко окреслену обставинну семантику (способу дії), і
позиція підмета до предикатів визначається нечітко.
На окрему увагу заслуговують речення, в яких функцію первинного предиката виконує слово «рости» /
виростати»). Процесуальна форма такого дієслова надає властивостям, якими наділені істоти і предмети,
значення тривалості, постійності, а також указує на динамічність вияву базової ознаки: Виростають нехрешені
козацькії діти (Т.Шевченко). Кошенята ростуть жвавими. З одного боку, такі дієслова зберігають своє
лексичне значення, а з іншого, в них окреслюється чітко зв’язкова функція, що дає підстави розглядати їх на
формальному рівні у складі іменного присудка.
У семантико-синтаксичних структурах предикати процесу можуть транспонуватись у позицію
вторинних предикатних слів як з обставинною семантикою, так і з означальною, що відображено відповідними
синтаксичними функціями на формальному рівні.
1. Нашарування обставинної семантики притаманне окремим дієсловам, що стосуються емоційно-
психологічної та фізіологічної сфер. Відповідно носіями таких предикатів виступають назви осіб: Додому він
вертавсь умирати, але в мистецтві він ще не воскресав (Л. Костенко). На землю упав лютувать і стогнать
(М.Вінграновський). Первинними ознаковими словами у структурно-модифікованих реченнях виступають
звичайно предикати фізичної дії (вертався, упав). Переміщення процесних дієслів у вторинну позицію
обставинного компонента супроводжується втратою ознак предикатних і набуттям цільової семантики. У
формально-граматичному плані такі предикати функціонують як обставини мети. Отримане цільове значення
надає всій структурі емоційної та стилістичної маркованості. Процесно-обставинна синтаксема наділена
категорійною ознакою, що характерна для предикатів дії, – «усвідомлений характер дії з боку носія».
Функцію первинного предиката можуть виконувати дієслівні слова лишитися, залишитися, зостатися.
Незважаючи на асемантичність, такі компоненти, крім граматичних параметрів, вказують на те, що істоти
продовжують бути носіями тієї станової ознаки, що була їм притаманна раніше: … Він зостався ще терпіти
та жити, усім чужий, поміж чужих, людей (Л. Яновська). — Порівн.: Окрім того, мати продовжує
страждати від тепла атомного спалаху, і її волосся раптом геть випадає (І. Драч). На відміну від зв’язкової
функції в складеному іменному присудку при предикатах якості (Зосталася вдовою. Залишився національно
свідомим), у позиції при дієслівному предикаті лексична семантика таких компонентів менш затрачена. На це
вказує обставинний відтінок мети у вторинному предикаті: зостався з якою метою? ~ щоб терпіти та жити.
Нейтралізацією предикатного значення процесу марковані також дієслівні форми дієприслівника.
Набуття обставинної семантики в такому разі супроводжується нейтралізацією аспектуально-темпоральних
ознак, а на формальному рівні – втратою граматичних значень часу і способу, парадигми дієвідмінювання.
Дієслова закріплюються за формами, маркованими відповідними афіксами:…Як усе розцвітає, оновлюючись, у
цьому світі (Є. Гуцало). Сніг, розтаючи вдень, вночі твердів, перетворюючись поступово на кригу…
(О. Сизоненко). Зашепотіли ліси, оживши після дощу… (Ю. Щербак). Він… заусміхався, коли той, зніяковівши,
почав для чогось поправляти ремінь (Л. Первомайський). Розвиток обставинних значень у таких одиницях
пов’язаний із означальною семантикою способу дії.
Структурно-семантичні ускладнення структур із предикатами процесу зумовлені також «переміщенням»
предикатів у неприслівні атрибутивні семантико-синтаксичні позиції. «Найпростішим перетворенням
компонента у морфологізований прикметник є транспозиція семантичного предиката з формально-
синтаксичної позиції присудка (аналітичного чи синтетичного дієслова) і набуття предикатом проміжної між
семантико-синтаксичними і формально-синтаксичними функціями функції атрибута», – зазначає І. Вихованець
[2, с.158], також [1, с.15]. Нейтралізація предикатної функції процесної синтаксеми пов’язана з окремою
дієслівною формою – активним дієприкметником, утвореним відповідними суфіксами (-уч-, -ач-, -л-).
Морфологічні ознаки прикметника в останньому приховують первинну функцію предиката: Пожовклі ліси
сумно шуміли → Ліси пожовкли + Ліси шуміли. Нейтралізація предиката в атрибутивній позиції можлива, якщо
носіями процесу виступають іменники з конкретним значенням (різних тематичних груп): Посивілий професор.
Озвірілий буйвол. Обважніла гілка. Збанкрутіла організація. Зеленіючий берег. Категорійне значення процесу в
такій транспозиції якісно модифікується: такі аспектуальні значення «процесу», як часова локалізованість,
динамічність, фазовість, затрачаються. Між суб’єктом і предикатом розвиваються атрибутивні відношення,
засвідчені на формальному рівні функціями:
а) означення – Ти десь живеш на призабутім березі моїх змілілих пам’ятей (В.Стус). На ґанку стояла
загорьована, аж потемніла на виду, Юстинина мати… (В. Шевчук). Панночка рукою тую квіточку зів’ялу
кинула додолу (Леся Українка);
б) іменного компонента у складі присудка —> Фотокартка була вигоріла й бліда від давності
(О. Микитенко).
Морфологізація атрибутивної ознаки процесних дієслів пов’язана з їхнім основним лексико-граматичним
параметром – абсолютивністю, що корелює з формально-граматичним значенням неперехідності дії. Як відомо,
утворення активних дієприкметників минулого часу можливе від неперехідних (тобто, абсолютивної Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

153
семантики) дієслів доконаного виду. Відтак можемо стверджувати, що така форма дієприкметника
спеціалізована для одиниць процесу, які транспонувалися у позицію вторинних предикатів з означальною
семантикою.
Менш поширена у мові транспозиція в атрибутивну позицію предиката, вираженого дієсловом у формі
інфінітива: … У кого стане сил стерпіти вогонь очей його палких? (О. Олесь). Таке переміщення можливе
лише для окремих периферійних одиниць на позначення емоційно-психологічної сфери людей (які межують із
предикатами дії та стану). У цьому разі інфінітивна форма також виступає показником вторинності предиката.
За втратою категорійних показників процесу не «вимальовується» чіткого значення атрибута, адже категорійне
значення роду, числа, відмінка відсутні. На формальному рівні такі компоненти виступають у функції
неузгодженого означення.
Поліпредикатні модифікації, що стосуються переміщення «процесів» у вторинну позицію, можуть бути
пов’язані з каузативними відношеннями між окремими предикатними ситуаціями: Раптом вона прочитала
щось, що примусило її моментально покинути газету й почервоніти від зусилля не виявити почуття жаху
(М. Йогансен). Ось той лік, який допоможе відрізаному не загинути, як гине кожна відрізана частка, а
зарубцюватися й вижити. (В. Шевчук). Виділені предикати стосуються різних суб’єктів, дія одного з них
каузує процес другого, порівн.: Щось примусило ~ Вона почервоніла. Лік допоможе ~ Відрізане не загине,
зарубцюється, виживе). У формальній площині така вторинна позиція предиката процесу засвідчена
синтаксичною функцією непрямого додатка.
Складними у структурно-семантичному плані виступають речення, в яких «процес» має синтаксичну
функцію підмета. Обов’язковою граматичною формою такого члена речення, як відомо, виступає інфінітив:
Рівне право всім страждати і один терпіти гніт (В. Стус). Формально-синтаксичну позицію підмета можуть
виконувати усі функціонально-семантичні групи аналізованих предикатів. Будь-яке лексикографічне
тлумачення процесного дієслова відповідає моделі речень з інфінітивним підметом: В’янути – утрачати
свіжість. Збагатіти – стати багатим. Такі речення є поліпредикатними (предикат процесу + інший тип
предиката), вони перебувають між собою в кореферентних співвідношеннях [3, с.105] і стосуються одного
віртуального суб’єкта – такого, який може бути носієм цих предикатних ознак. Ранг предиката в таких
випадках визначає порядок розташування синтаксем: препозитивний компонент виступає первинним,
постпозитивний – вторинним. Така транспозиція для «процесів» є неспецифічною.
Наведені структурно-семантичні поліпредикатні модифікації, пов’язані з транспозиційними
переміщеннями предикатів процесу, засвідчують, що для останніх вторинна семантико-синтаксична позиція у
формально-синтаксичній площині співвідноситься з функціями залежних компонентів. Вторинність предиката
сигналізує про нейтралізацію категорійних ознак процесу – насамперед часових. Залежно від «нової»
синтаксичної позиції ступінь нейтралізації ознак динамічності, часової локалізованості та фазовості може бути
різною. Найбільш виражену втрату властивостей предиката мають позиції підмета та додатка, адже вони є
типовими для субстанційних синтаксем. Виявлені параметри предикатів процесів у проекції на семантичний і
формальний рівні указують на особливе місце цих одиниць у системі синтаксичних величин і засвідчують
зв’язок формально-граматичних вимірів синтаксичних категорій із їхніми семантико-граматичними ознаками.

Література

1. Вихованець І. Р. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі? // Актуальні
проблеми українського словотвору / За ред. В. Ґрещука. – Івано-Франківськ: «Плай», 2002. – С. 13-18.
2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису. – К.: Наукова думка, 1992. – 222 с.
3. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. – Чернівці:
Рута, 1999. – 336 с.
4. Іваницька Н. Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови:
Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / НАНУ Ін-т укр. мови. – К, 2000. – 20 с.

Structural and semantic modifications concerning transpositional transferences of process predicate and its
influence on formal and grammatical parameters of predicate (modification by phase and modal words, transference in
a position of adverbial modifier, attribute and substantial components) have been analyzed transposition.
Keyword: process predicate, transposition, structural and semantic modifications.
Надійшла до редакції 28 серпня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.