Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ольга Новікова — СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАНТІВ ЗУМОВЛЕНОСТІ

У роботі подано типологію детермінантних членів речення зі значенням зумовленості, проаналізовано
досвід провідних мовознавців з цього питання, розглянуто семантичні та морфологічні особливості
детермінантів цього типу, значна увага приділена структурним різновидам детермінантних членів речення зі
значенням зумовленості.
Ключові слова: детермінант, детермінантний зв’язок, детермінанти зумовленості.

Актуальність дослідження лінгвістичної природи детермінантних членів речення визначається
підвищеним інтересом лінгвістів до семантико-синтаксичних досліджень структури простого речення, розвитку
теорії головних та другорядних членів речення, виявленню обов’язкових та факультативних позицій у реченні,
а також відсутністю повного опису й аналізу детермінації у її формально-змістовій єдності на рівні простого
речення в сучасній українській мові.
Проблема детермінації речення компонентами, що належать до предикативного центру в цілому,
висвітлюється у працях В.В.Виноградова, І.Р.Вихованця, А.П.Загнітка, Г.О.Золотової, Т.П.Ломтєва,
В.П.Малащенка, В.М.Нікітіна, Н.Ю.Шведової та ін.
Метою цього дослідження є аналіз детермінантів зумовленості на рівні простого речення у структурно-
семантичному плані. У межах поставленої мети з’ясовуються наступні завдання:
• розкриття поняття “детермінантний член речення зі значенням зумовленості”;
• встановлення семантико-синтаксичних особливостей детермінантів зумовленості;
• опис структурних різновидів детермінантів цієї групи.
У науковій літературі до одного з розрядів приреченнєвих поширювачів зараховують групу
детермінантів, що знаходяться у відношенні зумовленості з основною подією. Це детермінанти зумовленості.
Здебільшого вони називають ситуацію, подію, яка перебуває у відношенні взаємодії з рештою вислову,
відповідно зумовлюючи й повний семантичний зміст усієї іншої частини висловлювання. Традиційно серед
явищ цього типу виділяють детермінанти чотирьох різновидів: детермінанти причини, мети, умови та допусту.
© Новікова О.О., 2006 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

159
Однак намітилась певна тенденція розширення цієї групи. Так, В.П.Малащенко до детермінантів
зумовленості зараховує поширювачі зі значенням відповідності, підстави та приводу. Значення детермінантів
відповідності, підстави та приводу формується, головним чином, у самому детермінанті, а взаємодія частин
висловлювання дозволяє реалізувати його загально категоріальне значення зумовленості. Саме на цій підставі
приреченнєві поширювачі включені автором до групи детермінантів зі значенням зумовленості [Малащенко
1972: 161-162]. А.П. Загнітко до традиційних різновидів цієї групи зараховує також детермінанти наслідку,
значення яких реалізується у самому понятті детермінантних членів, що називають ситуацію, залежну від
основної події, тобто детермінанти зумовленості. Детермінантні структури наслідку містять інформацію
наслідку, що зумовлена дією пояснювального дієслова. Основним засобом вираження цього різновиду є
форма знахідного відмінка іменника з прийменником на: На муку покохав я її (Т.Осьмачка); На свою біду
прийшли ми сюди (В.Підмогильний); На біду зустрілись ми з тобою (О.Гончар) [Загнітко 2001: 186-187].
Детермінантні члени речення зі значенням причини відтворюють таку реальну подію, яка служить
умовою для реалізації іншої події. Лінгвісти по-різному пояснюють факт вживання причинових конструкцій
серед інших форм обставин. Ще О.Потебня вказує на категорію причини у своїх працях, хоча в деяких
випадках порівнює її з категорією образу: “Святослав же нелюбьем рче ему: брате и свату” (Іп., с.142) [Потебня
1958: 486].
Діалектику цих відношень розглядає В.В.Виноградов. Він поєднує в деяких випадках причинове
значення з просторовим, цільовим, але все ж виокремлює категорію причини як окремий тип обставини
[Виноградов 1958: 211-213].
Т.П.Ломтєв пов’язує появу причинових конструкцій з перенавантаженням прийменникових форм
різними значеннями у зв’язку з розвитком і удосконаленням суспільної практики [Ломтев 1958: 81-83].
У сучасній українській мові активно використовуються різні засоби лексико-граматичного вираження
детермінантів причини. Основним засобом вираження цієї категорії є прийменниково-відмінкові конструкції
відповідної семантики, а саме “прийменник + іменник”
– у родовому відмінку з прийменниками з, без, від, ради, заради, після, в результаті, внаслідок. До
семантичної структури цієї прийменниково-відмінкової конструкції входять наступні диференційні значення:
1) значення внутрішньої причини дії: З кохання плакав я ридав (П.Тичина); З п’яних очей він уявляв
себе графом (М.Коцюбинський); Од хвилювання в нього захрипав голос (П.Панч); Внаслідок голодування зник
не тільки гастрит, а й головний біль, безсоння (В.Кучер); Від страху бути захопленим серед козаків почала
зростати тривога (П.Панч);
2) значення зовнішньої причини дії: Заради цього його й садять (В.Земляк); Заради землі зачинили
бучу на всю Знам’янку (П.Панч); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно (М.Коцюбинський); Од роботи
тьотя Фрося зашарілася, помолоділа (В.Земляк);
3) значення підстави, приводу, основи, вмотивування реалізації дії: З ініціативи райцентру на майдані
почали будівлю нової школи (А.Головко); Після розриву із Зоєю Максим ходив злий та похмурий (Дмитро
Косарик); Заради тих трьох, що знайшли свою смерть у морі, я не можу вмерти (В.Кучер);
– у давальному відмінку з прийменниками завдяки детермінантні конструкції виражають значення
причини з бажаним або неминучим наслідком: Завдяки їй все тут росло, жило, буяло (О.Гончар); Завдяки
йому я переміг цей жахливий біль (М.Коцюбинський);
– у знахідному відмінку з прийменниками за, на прохання, зважаючи на, через детермінанти
причинового значення можуть виражати:
1) перешкоду здійсненню якоїсь події: Через таких дурних у нас уже немало запроторили в Берестя
(П.Панч); Через них, через дітську славу вона держиться на світі (Г.Квітка-Основ’яненко); Через непогоду
молоді залишилися на ночівлю у Якова (М.Трублаїні);
2) сприяння здійсненню якоїсь події: На згадку про свою мрію настрій його глибоко і нагально падає
(Улас Самчук); На вимогу Павла Заброди негайно повідомили про нього радянське посольство в Анкарі
(В.Кучер); На цю поїздку, я так думаю, потрібен дозвіл турецького уряду (В.Кучер);
3) вираження підстави винагородження, справедливої помсти: За запальність та горлатість молодь
називала його фанатом (О.Гончар);
– у орудному відмінку з прийменниками за, під, у зв’язку з. Орудний відмінок у детермінуючій позиції
разом з прийменником репрезентує такі конструкції:
1) значення перешкоди до виконання дії: За вихилясами придан, за зиком та за сміхом ніхто й не
бачив, як приїхав той управитель (Т.Шевченко); За колотнечею та за пітьмою, бо вже вечоріло, баби зовсім
не помітили, відходу “головарів” (Улас Самчук); За шумом Василь не почув останніх слів Зої (В.Земляк);
2) значення сприяння до виконання якоїсь дії: За умовою Директорія має виставити трьохсоттисячну
армію (П.Панч); Під впливом таких настроїв непомітно для себе він змінив уже своє ставлення і до Клима, і
до більшовиків (П.Панч); Під його поглядом пані винувато опустила довгі вії (П.Панч);
3) значення неминучості наслідку: У зв’язку з рішенням суддівської колегії вирок було призначено на
завтра (В.Кучер); За своїми спогадами Марко не помітив, як у хату увійшло двоє незнайомців (В.Кучер); У ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

160
зв’язку з цим зменшуються запаси жиру в організмі, втрачається м’язова тканина, зменшується кількість солей
в кістках (В.Кучер); Під напором двері одчинились, і вони опинилися в освітленому коридорі (П.Панч).
Детермінантними обставинами причинової семантики виступає кількісно обмежена група прислівників
займенникового походження (тому, тому-то, тим-то): Тому ранком Володька не квапився вставати (Улас
Самчук); Тому-то Лазар почував себе якось невпевнено (М.Коцюбинський); Через те й до кінця вечірні не
достояла (Улас Самчук).
Детермінанти з причиновим значенням іноді можуть репрезентуватись прислівниками (згарячу,
спересердя, зопалу, знестямки): Спересердя Василь навіть не хотів дивитись на неї (Улас Самчук); Зопалу був і
не звернув уваги (А.Головко); Спросоння птах крилами затріпоче (В.Симоненко); Згарячу випалив “оратор” оті
лайливі, болючі слова (М.Коцюбинський); Спересердя він став червоний, мов печений рак (П.Панч).
До неморфологізованих форм вираження детермінантів причини в сучасній українській мові належить
дієприслівниковий зворот: Остаточно вирішивши від’їжджати, Василь пішов попрощатися із старими
(М.Коцюбинський); Побачивши сливе зомлілу вчительку, її бліде, аж жовте обличчя, широко одкриті очі,
о.Василь скрикнув (М.Коцюбинський); Перемагаючи біль, звелась на лікті на чистій соломі змучена породілля
(Дмитро Косарик).
У складі детермінантних структур причинового значення найчастіше виступають такі назви:
1) іменники з абстрактним значенням, які називають різні дії, процеси, стани: Од його дихання
трусилися дерева і ховалося усе живе (М.Коцюбинський); За звичаєм їй треба мовчати (Дмитро Косарик); Від
образи в Ніни Григорівни обличчя вкрилося червоними плямами (П.Панч); Від думок голова обертом йде
(Дмитро Косарик);
2) іменники з конкретним значенням: Саме через Павла дівчина засоромилася (В.Кучер); Через цю
кляту горілку він втратив людський образ і подобу, а колись був же чоловіком (П.Панч).
Треба наголосити, що серед іменників з конкретним значенням найчастіше вживаються іменники, які
називають природні явища та процеси (сонце, спека, вітер, буря, мороз, холод, гроза тощо): І від того дощу
вона ще гостріше згарищем, трупами (П.Панч).
Отже, категорія причини в текстах різних функціональних стилів виражається переважно
прийменниковими конструкціями. Прислівникове вираження детермінантів причинової семантики обмежене.
До семантичного типу детермінантів зумовленості належать словоформи зі значенням мети. Вони
досить близькі до обставин мети. Головна відмінність у змісті не тільки в тому, що причина звичайно передує
дії, починає її, а мета завершує, а й у тому, що мета – це завжди усвідомлене, а причина – знайдене. Мета може
бути в голові, у свідомості, а причина у навколишньому середовищі. Обставини мети не можуть займати
спільну позицію з обставинами причини [Никитин 1973: 83].
На думку В.П.Малащенка, обставина мети – це самостійний поширювач, який називає очікуваний,
бажаний результат того, про що повідомляється в іншій частині висловлювання [Малащенко 1970: 23].
Детермінанти зі значенням мети відтворюють такі явища, на результат яких очікують і які перебувають
з рештою вислову в таких семантико-синтаксичних відношеннях, коли детермінант мети містить в собі
повідомлення про подію, на реалізацію якої спрямована основна подія.
Детермінанти із значенням мети в сучасній українській мові поділяються на такі семантичні сегменти:
1) значення власне мети: З лікувальною метою тривалий час голодував якийсь службовець (В.Кучер); З
метою прискорення робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків стихійного лиха у Закарпатській області, Кабінет
міністрів України постановив затвердити положення про порядок кредитування будівництва та відбудови
споруд для постраждалих громадян (Газ.);
2) призначення дії: Для оборони вони підготували понад п’ятдесят танків та сотню мінометів (В.Кучер);
Для успішного закінчення бою вимагалося ще трохи витримки (В.Кучер);
3) причиново-цільове значення: Заради тих трьох, що знайшли свою смерть у морі, я не можу вмерти
(В.Кучер); Для більшої певності він понюхав корінці (М.Коцюбинський);
Засоби вираження детермінантів мети репрезентовані в художніх текстах переважно прийменниково-
іменниковими конструкціями, а саме “прийменник + іменник” у родовому та знахідному відмінках.
У родовому відмінку детермінанти мети вживаються разом з прийменниками для, ради, заради, з
метою, в інтересах: Для цього збираються великою юрбою старий, і молодий, і зовсім малі (Улас Самчук);
Заради тієї маленької непримітної дівчини Матвій пішов би на все (Дмитро Косарик); В інтересах нової влади
на майдані було зібрано всіх жителів села (М.Коцюбинський).
У знахідному відмінку приреченнєві поширювачі цільового значення репрезентуються разом із
прийменниками на, по, про, за: Про запас вони купили кілька конвертів з марками, а замість поштового
паперу з віньєтками – кілька простих учнівських зошитів (В.Кучер); На проводи Івана прийшло майже все село
(О.Гончар); По Матвіїв віз приїхали дядьки (Улас Самчук); За правду Корній боровся до кінця своїх днів
(О.Довженко).
Засоби вираження детермінантів зі значенням мети прислівниками досить обмежені. Це пояснюється
тим, що у функції обставини мети виступають форми, які не адвербіалізовуються. В сучасній українській мові
зустрічаються одиничні випадки детермінантів цільового значення: Навмисне грубо відповів Матвій Олені і Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

161
різко пішов геть (І.Кучер); Назло своєму батькові Василь не пішов на зустріч (В.Земляк). Як правило, це
субстантивні прислівники.
До периферійних засобів вираження детермінантів із значенням мети належить прислівниковий зворот:
Шукаючи порятунку, Марко оглядався на всі боки (М.Трублаїні); Сподіваючись швидко заглушити мотор,
капітан з усієї сили навалився на руль (М.Трублаїні).
Словоформи зі значенням умови також належать до групи детермінантів зумовленості. При
морфологічному підході обставини умови тривалий час не визнавалися як тип у зв’язку з відсутністю
прислівників умови. Відсутність будь-якого типу прислівників не є свідченням відсутності певного типу
обставин, оскільки не всі обставинні форми можуть адвербіалізовуватись. Це стосується обставини умови, що
виражається головним чином сполученнями декількох слів. Самостійність цього розряду обставини
підкреслюється такими ознаками:
— неможливість поєднання обставини умови з іншими розрядами обставин;
— вираження особливого типу синтаксичної абстракції [Никитин 1973: 96].
Ще О.Востоков наводив приклади вираження умови непрямим відмінком з прийменником типу “з
дозволу”, “з відома”, не припускаючи питання непрямих відмінків, що є напіввизнаними обставинами умови
[Востоков 1935: 292].
На думку В.М. Нікітіна, обставина умови – це щось зовнішнє, те, що виходить далеко за межі суб’єкта,
те, що знаходиться поза суб’єктом, те, без чого не може протікати дія, те, що ніби лежить у майбутньому у
порівнянні з обставиною причини [Никитин 1973: 99].
Детермінанти із значенням умови поширюють все висловлювання, вказуючи на дію, яка є умовою
реалізації іншої події. У сучасній українській мові детермінантні конструкції умовного значення
репрезентовані двома семантичними різновидами:
1) детермінанти умови, що називають реальну можливість реалізації основної події: В разі невдачі
Василь сподівався повернутися назад (Панас Мирний); У випадку посухи бригадир вживе всі необхідні заходи
(О.Довженко); При світлі ліхтарів видно було, що Оля дуже бліда, а очі напружено, непринадно блищать і
дивляться поперед себе (Ю.Збанацький);
2) детермінанти умови, що називають припущену (ірреальну) можливість реалізації основної події: За
нормальних умов Василь прибув би до станції о вісімнадцятій (В.Земляк); При бажанні він міг би цілком
законно уникнути відрядження (О.Довженко); За цих умов доярки зможуть перевиконати план (І.Кучер).
Детермінанти ірреальної умови можуть виражати подію, яка не здійсниться і не може здійснитися.
Для детермінантів умови більш характерною є прислівна позиція, оскільки значення умови природно
пов’язується з дією чи станом, тобто з присудком. Однак є випадки, в яких умовні детермінанти реалізуються
прийменниково-відмінковими конструкціями. Специфічною особливістю детермінантів прийменниково-
відмінкових конструкцій зі значенням умови є вираження їх родовим відмінком: За законами сімейного побуту
найстаршій дочці Катерині пора вже думати про свою родину (Дмитро Косарик); З дозволу супутниці Євген
закурив (В.Земляк); На випадок загибелі сержанта я приймаю командування (О.Довженко); За таких умов
відрядження Дончака на якийсь час було відкладено (О.Гончар). Зустрічаються випадки оформлення
детермінантів умови також місцевим відмінком: Та при такій погоді треба ще подумати про купівлю
(М.Стельмах); В голоді та холоді народилося теє дитя (С.Васильченко); На цій підставі моє суб’єктивне
відчуття говорить, що для селян ми чужорідне тіло, значить – банда (П.Панч).
Іноді детермінантні структури умовної семантики виражаються дієприслівниками у складі звороту:
Лежачи, й сокира ржавіє (Нар. творчість); Зробивши діло, гуляй сміло (Нар. творчість).
Структурно-семантичним центром детермінантів умови, виражених прийменниково-відмінковими
конструкціями, є абстрактні віддієслівні іменники дії (загибель, бажання, дозвіл, відмова тощо).
Для передачі умовного значення в сучасній українській мові в конструкціях прийменниково-
відмінкового типу використовують первинні (за, без, при) та вторинні (в разі, на випадок, за умов)
прийменники. Первинні прийменники мають абстрактне лексичне значення, яке реалізується в результаті
взаємодії з абстрактним значенням повнозначних слів (переважно віддієслівного значення). Семантичні
прийменники “в разі”, “на випадок” виникли з прийменниково-відмінкових форм іменників, що не втратили
свого лексичного значення у процесі переходу у прийменник.
До групи детермінантів зумовленості належать приреченнєві поширювачі зі значенням допусту .
С.І. Абакумов подає досить вузьке визначення обставини допусту, яке охоплює тільки одну сторону
значення цієї обставини, обставини “для вираження не прийнятої до уваги умови” [Абакумов 1946: 145].
В.М. Нікітін вважає, що доречніше визначати обставину допусту, як обставину, що означає те,
всупереч чому, у розбіжності з чим відбувається дія. У цьому відношенні обставина умови є протилежністю
обставинам причини та умови, виступаючи як назва ігнорованих, невикористаних умов [Никитин 1973: 107].
Детермінанти зі значенням допусту виражають такі зовнішні ознаки, що позначають факт, всупереч
якому подія все ж таки відбудеться: Незважаючи на неласкове вітання, Раїса одразу почула симпатію до сеї
старосвітської фігури в чорній міщанській одежі (М.Коцюбинський); Попри всі злигодні і турботи переднього ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

162
краю Хома навіть погладшав (О.Гончар); Всупереч пророкуванню Шахновського, перед заходом сонця
зібралися батьківські збори (Ю.Збанацький).
У системі синтаксису засоби вираження детермінантів допусту відображають у своїй сукупності
різноманіття зв’язків та взаємозалежність явищ реальної дійсності. У простому реченні сучасної української
мови детермінантні конструкції допустової семантики репрезентуються прийменниково-відмінковими
конструкціями, ядром яких виступають семантичні прийменники незважаючи на + Зн.в. , всупереч + Д.в.,
наперекір +Д.в., попри +Зн.в., незалежно від + Р.в., що утворюють форми для вираження допустового
значення: Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О.Гончар);
Наперекір долі я знову йду стрімко до перемоги (В.Герасимчук); Незважаючи на ранню пору, то в одному
кінці, то в іншому зривалася пісня (О.Гончар); Попри всі злигодні і турботи переднього краю, Хома навіть
погладшав (О.Гончар); Незважаючи на недавню травму, він узяв участь у матчі (Газ.); Попри незвичайність
події, запорожці вели себе стримно, спокійно (В.Малик); Незалежно від отриманої відповіді, Василь вирішив
піти на зустріч (В.Земляк).
До периферійних засобів вираження детермінантів допусту належать прийменниково-відмінкові
конструкції, ядром яких виступають прийменники поза +Ор.в., при +М.в.: Отже, при всій своїй відмінності ці
всі плани об’єднує страх перед майбутнім (М.Стельмах); Поза своїм талантом він був людиною немудрою і
навіть немічною (О.Довженко). Іноді детермінанти допусту можуть виражатися дієприслівниками та
дієприслівниковими зворотами: Простудившись, Степан не покинув навчатися в інституті (В.Підмогильний);
Не раз відчувши на собі щем поразок, бійці не зупинялися у боротьбі (М.Скорупський).
Отже, категорія зумовленості в текстах різних функціональних стилів виражається переважно
прийменниково-відмінковими конструкціями, іноді прислівниками, дієприслівниками чи дієприслівниковими
зворотами.

Література
Абакумов 1946: Абакумов С.И. Современный русский язык. – М., 194. – С.145.
Виноградов 1958: Виноградов В.В. Из истории изучения русского синтаксиса: (От Ломоносова до
Потебни и Фортунатова). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. – 400 с.
Востоков 1935: Востоков А.Х. Русская грамматика: Узд. 2-е. – СПб., 1835. – 408 с.
Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. –
Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
Ломтев 1958: Ломтев Т.П. Основы синтаксиса современного русского языка. – М.: Учпедгиз, 1958. –
166с.
Малащенко 1972: Малащенко В.П. Свободное присоединение предложно-падежных форм имени
существительного в современном русском языке. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ут-на, 1972. – 172 с.
Малащенко 1970: Малащенко В.П. О второстепенных членах, поясняющих остальную часть
предложения в целом // В помощь учителю русского языка. – Ростов н/Д., 1970. – С.12-25.
Никитин 1973: Никитин В.М. Разряды обстоятельств в современном русаком языке: Пособие по
спецкурсу. – Рязань: Изд-во Рязан. пед. Ин-та, 1973. – 118с.

Typology of the determinant parts of the sentence with the meaning of stipulation is given in the work. The
experience of leading linguists concerning this question is analyzed/ semantic and morphological peculiarity of this
types determinants are considered. Structural variety of determinants with the meaning of stipulation is singled out.
Key words: determinant, determinant connection, stipulation determinant.
Надійшла до редакції 14 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.