Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Вікторія Куценко — ОЦІННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІДЕОЛОГІЧНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Статтю присвячено дослідженню аксіологічних властивостей ідеологічно маркованої лексики:
закономірностям її вживання в текстах різних політичних сил у сучасній Україні, співвідношенню поняттєвої
й оцінної сторін семантики.
Ключові слова: політичний дискурс, ідеологічно марковані номінації, оцінка.

В українському мовознавстві останнім часом можна спостерігати “хвилю” наукових праць, присвячених
проблемам аналізу політичного дискурсу – сукупності текстів, усних і письмових, які є результатом тієї
сторони мовленнєво-мисленнєвої діяльності адресанта, що співвідноситься з ідеологічною сферою суспільної
свідомості. Функціонуючи у друкованих засобах масової інформації (інтерв’ю, репортаж, політичний памфлет,
фейлетон тощо), виступаючи у вигляді політичної реклами, передвиборчих плакатів, різноманітних закликів і
гасел, усних висловлень учасників політичних подій, такі тексти відтворюють сутність політичних ситуацій в
Україні крізь призму ментальних, культурних чинників, ідеологічних та індивідуально-особистісних
переконань певної особи або групи осіб. Це зумовлює різноаспектність розгляду політичного життя країни з
власне лінгвістичного боку: вчені намагаються дослідити мовні стратегії впливу на громадську свідомість,
виявити закономірності побудови й оформлення різновидів політичного тексту, осмислити роль вербальних і
невербальних засобів у формуванні ідеологічного світогляду адресата-слухача, адресата-читача (В.М. Брицин,
І.П. Зайцева, С.Я. Єрмоленко, К.В. Ковтун, Л.О. Кочубей, П.Г. Крючкова, Л.Т. Масенко, С.В. Насакіна,
Ю.Ю. Саплін, Н.П. Тропіна, В.А. Ущина, І.О. Філатенко, О.С. Фоменко, Г.М. Яворська). Досліджуючи названі
проблеми, вчені неминуче стикаються з потребою розглянути семантичні процеси у складі лексики, яка
обслуговує потреби політичного дискурсу, зокрема оцінне значення ідеологічно маркованих одиниць, оскільки
саме такі одиниці, маючи значний аксіологічний потенціал, ілюструють основні тенденції мови політики на
сучасному етапі розвитку української держави.
“Сучасна ситуація в Україні виявила обмеженість попередніх лінгвістичних розвідок, присвячених
взаємодії мови й ідеології, які диктувались жорсткими ідеологічними рамками соціалістичної реальності”
[Мінчак 2005: 269], сьогодні ж ідеологічну оцінку вчені розглядають у нових аспектах. Основними з них є
питання належності ідеологічно забарвлених слів до різних концептосфер (І.І. Брага, С.І. Равлюк), структурно-
© Куценко В.О., 2006 Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

189
семантичні зміни в їх значенні під впливом діючого суспільно-політичного ладу, а отже, і свідомості
(Г.Б. Мінчак, Б.Ю. Норман, Л.П. Попко, О.А. Семенюк, О.А. Сербенська), текстотвірна роль політичної
лексики, її семантико-стилістичні особливості (І.П. Зайцева) тощо, і це, здавалось би, свідчить про достатню
розробленість названої теми в науковій літературі. Однак відсутність фундаментальних праць, присвячених
аксіологічній природі політичної лексики, співвідношенню поняттєвої й оцінної сторони семантики таких слів,
закономірностей її вияву у різножанрових і політично різноспрямованих текстах зумовлює актуальність роботи.
Метою дослідження є простежити специфіку вияву позитивного та негативного аксіологічних значень у
номінаціях, які обслуговують сферу політики, в ідейно різноспрямованих текстах: назвати ряд чинників,
необхідних для врахування під час аналізу оцінного потенціалу ідеологічно маркованих лексем, з’ясувати
ступінь і характер їхнього вияву, виявити ключові поняття, якими послуговується сучасний український
політичний дискурс, встановити типи співвідношення поняттєвої та оцінної сторони семантики таких понять.
Дослідження ідеологічно маркованих номінацій зумовлює розв’язання питання про наявність у них
оцінної семантики. На думку М.Р. Желтухіної [2004: 290], серед таких одиниць можна виділити а) оцінно-
нейтральні: демократи, ліберали; б) політичні пейоративи: диктатор, екстреміст, расист; в) політичні
дисфемізми з гіперболізацією пейоративної ознаки: окупанти, контрреволюція, шабаш. Такий розподіл
свідчить: статус оцінно навантажених надається лексемам, семантично похідним від ключових політичних
понять (Президент, влада, Росія тощо), самі ж ці поняття оцінними не вважаються. Однак можна стверджувати,
що в таких одиницях за відсутності яскравої експлікації оцінних змістів наявна позатекстова оцінка, яка
базується на “ідеологічній заданості сприйняття інформації адресатом на когнітивному рівні” [Куценко 2005:
335] і надає певний аксіологічний характер семантичним похідним цих одиниць. Тому в оцінному плані
ідеологічно марковані лексеми сучасного українського політичного дискурсу можна поділити на а) ідеологічні
поняття, яким властива позатекстова оцінка: Україна, опозиція, комуніст; б) політичні меліоративи: патріот,
відродження (назва політики правих угруповань); в) політичні пейоративи: олігарх, геноцид; г) лексеми з
гіперболізованою меліоративною семантикою: герої, ненька (Україна); ґ) політичні дисфемізми з виразно
пейоративним значенням: Пахан (Президент), казнокради (провладні чиновники), азіатчина (політика Росії).
Цей розподіл яскраво ілюструє градуальність аксіологічних змістів сучасного українського політичного
дискурсу, за якої бінарність опозиції “позитивне – негативне” розмивається і набуває вигляду “більша – менша
– найменша позитивна / негативна ознака” [Мінчак 2005: 270]. Слід зазначити, що “поштовх” до виникнення
ідеологічно забарвлених номінацій дають слова, віднесені до першого типу (позатекстова оцінка): в
українському політичному дискурсі кожне ключове поняття “обростає” семантичними (іноді – словотвірними)
похідними, і цими похідними є всі інші різновиди ідеологічно маркованих лексем. Наприклад, поняття із
позатекстовою оцінкою Президент має похідні: політичні меліоративи глава, гарант, керівник; лексеми з
чіткою меліоративною семантикою рятівник, керманич, надія, лідер; лексеми з гіперболізованою пейоративною
семантикою (у час правління Л. Кучми) Льоня, шеф, Леонід ІІ (після Л. Кравчука), Леонід ІІІ і Кучма-3 (натяк
на обрання Л. Кучми на президентську посаду втретє), Україн-баши, КуЧМО. Семантичними похідними є й
образні звороти (метафора, перифраз), які виникають на позначення ключового слова: муж мами-Росії,
священна корова, батько народу, батько хохлів, дєдушка Льоня, арбітр нації тощо.
Також проблемним питанням є вибір матеріалу дослідження. Як правило, під час розгляду ідеологічно
маркованих номінацій учені спираються на політично односпрямований матеріал – найчастіше це тексти, які
обслуговують інтереси правих партій та угруповань. Вибір ідейно односпрямованого матеріалу пояснюється
тим, що на його основі легше обґрунтувати значущу для певної ідеології систему ціннісних понять, а отже,
виділити набір ключових лексем, класифікувати їх, пояснити їхню аксіологічну природу. Якщо ж за матеріал
дослідження взяти всю сукупність текстів сучасного українського політичного дискурсу, які служать потребам
усіх наявних на сьогодні політичних угруповань, то ситуація значно ускладниться: за таких умов важко назвати
конкретний набір основних ідейних понять (у кожного політичного угруповання вони різні, навіть протилежні),
чітко визначити їх аксіологічний зміст. Так, лексема комуніст у реченні Комуністи йдуть до влади не заради
самої влади, а заради служіння трудовому народу (Передвиборчий плакат Комуністичної партії України. –
2002. – березень) грає позитивнооцінну роль, в іншому ж контексті – Комуністи свідомо, руками режиму
Кучми-Медведчука-Януковича, хочуть довести українців до відчаю, щоб на парламентських виборах 2006 року
виступити єдиним “рятівником” народу та, захопивши більшість у Верховній Раді, обрати свого президента
й покласти Україну до ніг Москви (Шлях перемоги – 2003. – 27 листопада. – С.6) – ця номінація має
негативнооцінні конотації. Порівняння аксіологічного змісту певного слова методом зіставлення його
функціонування у текстах, які обслуговують інтереси різних політичних сил (праві – центр – ліві), урахування
при цьому екстра- й інтралінгвальних чинників дозволить зрозуміти механізми надання такій номінації
позитивного або негативного оцінного значення, а також сталість її оцінного характеру. Однак, навіть
ураховуючи всі названі чинники, лінгвіст може зазнати труднощів під час дослідження, тому що у вираженні
позитивної чи негативної семантики ідеологізовані слова, які є вживаними у політичному дискурсі,
виявляються неоднозначними, часто лише контекст індивідуалізує їхнє оцінне значення.
З метою адекватного аналізу оцінної семантики політичних повідомлень у цілому й ідеологічно
маркованих номінацій як засобу вираження категорії оцінки в них зокрема слід враховувати: а) час виникнення
повідомлення у співвідношенні із часом виникнення номінації; б) політичні переконання автора-адресанта ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

190
тексту і пов’язане з цим функціональне навантаження ідеологічно маркованої лексеми в його лексиконі;
в) комунікативні інтенції автора-адресанта повідомлення.
Час виникнення повідомлення у співвідношенні із часом виникнення номінації. Залежно від
соціально-політичних умов у державі, які превалюють у конкретному часовому відрізку, ідеологізовані слова,
як і все повідомлення в цілому, можуть отримувати позитивний або негативний оцінний заряд. Яскравим
прикладом служать оцінні значення багатьох ідеологем у радянський період, які зараз, втративши свій ідейний
зміст, а разом з ним і деякі конотативні відтінки в семантиці, змінили й свої аксіологічні характеристики.
О.П. Єрмакова деідеологізацію значень, що позначають радянські реалії, називає одним з основних процесів у
сучасній лексиці й зазначає, що він „виявляється у звільненні значень деяких слів від ідеологічних смислових
нарощень, зокрема, у знятті пейоративного забарвлення, яке було зумовлене сприйняттям денотата крізь
призму комуністичної ідеології, або, навпаки, у появі несхвального або іронічного забарвлення у зв’язку з
ідеологічними конотаціями” [2000: 36]. Так, слова Ради, радянський, які в той час мали, як правило, позитивне
значення (лексеми, що означали “нашу” країну), сьогодні багатьма політичними угрупованнями віднесені до
розряду слів із негативним оцінним потенціалом, і в пресі можна зустріти: Але ж живемо в цивілізованій Європі
на початку ХХІ століття, а не в епоху середньовічного варварства, то й слава Богу, що через референдум, а не
через криваве повстання прийшли до свободи, хоча змушені з тривогою і з певними висновками для себе бачити
те середньовічне варварство московської азіатчини і здичавілого імперського рецидиву радянських часів у
політиці Московії на Північному Кавказі (Шлях перемоги. – 2001. – 19 липня. – с.10) (негативне ставлення до
реалій, позначуваних словом радянський у сучасному політичному дискурсі підкреслене частим вживанням
іронічного Совєти, совєтський: За комуністичного терору совєтської імперії я заробив 55 років каторжного
робочого стажу (Шлях перемоги. – 2002. – 10 січня. – с.3), і ця тенденція має корені у творчості письменників-
дисидентів, шістдесятників – І. Багряного, А. Дімарова, В. Стуса та ін.: О Колумб заамурської і надамурської
голубої галілеї!!. Відкриватель дивовижного, герой і переможець непереможного, співець і автор
найекзотичнішої і найфантастичнішої країни у світі – російського, чи то пак тепер совєтського, Клондайку
(Багряний І.П. Тигролови: Роман. – К.: Укр. письменник, 1999. – С.16)). Поряд із деідеологізацією лінгвісти
виділяють деактуалізацію, політизацію, вторинну ідеологізацію та інші семантичні процеси, що стосуються
значень політичних номінацій. Отже, можливою є часткова або повна втрата свого конотативного значення
певними ідеологічно маркованими лексемами внаслідок активних суспільно-політичних процесів у державі:
слова можуть переосмислюватися, зникати з ужитку і знову з’являтися, набувши принципово нового значення.
Політичні переконання автора-адресанта тексту і пов’язане з цим функціональне навантаження
ідеологічно маркованої номінації в його лексиконі. Оцінне нашарування ідеологічно маркованого слова
перебуває під впливом політичної орієнтації автора повідомлення (і тут особливо дієвим є принцип оцінки
будь-якої ідеологеми з позицій “своє” – “чуже”) Порівняймо, наприклад, оцінний зміст часто вживаних
ідеологем націоналіст і комуніст у текстах правого й лівого спрямування: Вони [вояки ОУН-УПА]
запам’яталися нам як свідомі націоналісти, справжні патріоти нашої Батьківщини, що боролися за право
українського народу на самовизначення й свободу (Шлях перемоги. – 2002. – 23 жовтня. – с.3) і Незважаючи на
намагання деяких шкідників-націоналістів (думаю, їхні прізвища відомі кожному) загарбати контроль над
системою освіти у нашій державі, підручники та посібники з російської мови продовжують видаватися, мало
того – активно застосовуються у школах (Комуніст. – 2000. – 24 липня. – с.5); Усі комуністи України
об’єдналися в нашій партії, метою якої є утвердження прав людини! (Передвиборчий плакат Комуністичної
партії робітників і селян. – 2002. – березень) і Комуністи з їхніми лицемірними гаслами на кшталт “Все в ім’я
людини, все для блага людини” були чи не найбільшими злочинцями серед усіх злочинців протягом історії
людства (Народна газета. – 2005. – 3 жовтня. – С.3). Бачимо, що в той час як автор-прихильник правих поглядів
вживає слово націоналіст у такому контексті, який виразно маркує цю ідеологему як носія суто позитивного
значення, а слову комуніст надає негативного забарвлення, то адресант-представник поглядів лівих показує
своє розуміння цих понять: лексема націоналіст у нього – виразник негативної оцінної семантики, а лексема
комуніст має яскраве позитивне забарвлення. Завдяки політичним переконанням автора-адресанта тексту і
пов’язаному з цим функціональному навантаженню ідеологічно маркованої номінації в його лексиконі
виливається у ряд семантичних та словотвірних корелятів, наприклад: націоналіст для правих – патріот,
справжній громадянин, син рідної землі, борець за долю України, для лівих – контрреволюціонер, “наш-наці”,
незалежник, “свідомий”, дикун, фашист, буржуазний націоналіст, апологет буржуазного націоналізму та ін..;
комуніст для лівих – людина майбутнього, людина принципів, борець із контрреволюцією, для правих –
комуняка, червоноармієць, партюк, “червоний”, “товариш”, псевдопатріот, вічно вчорашній, злочинець,
“людожер”, лівий ортодокс, “гомо советікус”, намісник московських генсеків тощо. Такі явні протиставлення
оцінних значень цих ідеологем пояснюються різницею у системі ідейних цінностей авторів-представників
правих і лівих угруповань, на рівні категорії оцінки – розмежуванням понять “наш” – “не наш”, “своє” – “чуже”
[Куценко 2005].
Комунікативні інтенції адресанта повідомлення. Навіть точно визначивши час виникнення
повідомлення, політичного поняття й ідейні переконання автора, у тексті можна побачити лексему з
“несподіваним” оцінним забарвленням. Для визначення цього забарвлення важливу роль грає контекстне Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

191
оточення: Щоб воскресла Україна Й стало жить гарненько, Президентом треба вибрать Петра Симоненка
(Комуніст, 2004. – 27 липня. – с.8). У поданому прикладі, де автор пише про можливу ситуацію, слово
Президент має нейтральний і навіть дещо позитивний оцінний заряд, хоча дослідження текстів лівих
політичних угруповань свідчить про те, що в них ця лексема і її похідні вживаються із суто негативним
значенням. Вживання ідеологічно забарвленої номінації у “незвичному” оцінному значенні залежить від
комунікативної настанови автора повідомлення налаштувати читача на обрання конкретної людини під час
майбутніх виборів.
Матеріал показує, що в сучасному українському політичному дискурсі найчастіше оцінюються такі
ключові політичні поняття, як Україна, Президент України, чинний політичний устрій (політика влади),
провладні політики, представник лівих, представник правих, Комуністична партія, український народ,
політика Росії, Верховна Рада, політика Радянського Союзу, українська мова, а останнім часом Майдан,
революція (Помаранчева), населення Східної України, населення Західної України. В українському
політичному дискурсі одні й ті самі поняття проявляють різне (негативне, позитивне, нейтральне) оцінне
наповнення, яке залежить від чинників, зазначених вище, чим й ускладнюється їхній аналіз в аксіологічному
ключі. Постає проблема розподілу, класифікації таких одиниць, їх систематизації, де були б відмежовані
лексеми з однозначним оцінним потенціалом (наприклад, тільки позитивним) і лексеми, для яких характерна
“поліфонічність” оцінної семантики. Нам слушною видається думка Т.Б. Крючкової про те, що слід звернути
особливу увагу на розмежування поняттєвого та емоційного компонентів у значенні суспільно-політичних
лексем. Дослідниця вважає, що варто виділяти такі випадки функціонування цих двох компонентів: політичний
термін у системах різних ідеологій має може мати однаковий поняттєвий компонент і різний оцінний і навпаки
[Крючкова 1989: 110]. За нашими спостереженнями, в українському політичному дискурсі ідеологічно
марковані номінації репрезентують різні випадки співвідношення поняттєвої й конотативної сторін їхньої
семантики і представлені у трьох групах.
П = П; О ≠ О (поняттєвий компонент у ціннісних системах різних угруповань однаковий, а оцінний
відрізняється). До цієї групи серед названих ідеологічно маркованих слів належать Президент України (всі
політичні угруповання розуміють це поняття як “державна особа, яка виступає гарантом Конституції”),
представник лівих, представник правих (“прибічник певних політичних сил”), провладні політичні діячі
(“політики, які належать до провладної верхівки”), Верховна Рада (“вищий законодавчий орган”),
Комуністична партія України (КПУ) (“одна із українських політичних партій”), Росія (наприклад, “держава,
інтереси якої стосуються України”), населення Східної України, населення Західної України (частина
населення України, яка займає певну територію). Змінюваність, нестійкість оцінного компонента зазначених
понять у текстах різних політичних сил можна прослідкувати за прикладами, пор.: За створення справді
народної влади, соціально-орієнтованої держави й справедливого суспільства виступає Комуністична партія
України (Передвиборча програма кандидата на пост Президента України Симоненка П.М. – 2004, вересень), де
виділене поняття – політичний меліоратив, й Усі розрахунки на якусь еволюцію Компартії України виявилися
марними. Вони в будь-який момент готові зрадити український народ, взяти участь у будь-якій змові проти
нього (Шлях перемоги. – 2003. – 27 листопада. – с.6) – виділене поняття – політичний пейоратив; так само
Попри всі складнощі й політичні суперечки, наша Верховна Рада дієздатна, консолідована, конструктивна і
відповідальна, наголосив він [Володимир Литвин], вітаючи народних депутатів, увесь український народ з
Новим роком і Різдвом Христовим (Урядовий кур’єр. – 2003. – 3 січня. – с.2) (Верховна Рада – політичний
меліоратив) і Верховна Рада не контролює ситуацію в країні, демонструє нездатність до ухвалення серйозних,
потрібних країні рішень і поволі перетворюється на декоративний підрозділ Адміністрації Президента
(Самостійна Україна. – 2002. – 24 червня. – с.4) (виділене поняття – політичний пейоратив).
П ≠ П; О = О (поняттєвий компонент у різних ідеологіях різниться, а оцінний однаковий). Сюди входять
Україна, український народ, українська мова. Так, ключове слово Україна в політично різноспрямованих
текстах має позитивнооцінну семантику, однак у дискурсі правих сил може розумітися як європейська держава,
а в дискурсі лівих чи взагалі проросійських сил – як держава, територіально й духовно пов’язана з іншими
слов’янськими країнами, пор.: Наш шлях у майбутнє – це шлях, яким іде Об’єднана Європа. Ми з її народами
належимо до єдиної цивілізації, поділяємо одні цінності… Моя мета – Україна в Об’єднаній Європі (Народна
газета. – 2005. – 2 лютого. – с.2) – інавгураційна промова Президента України В. Ющенка й Тим часом
об’єднуюча ідея в Україні є – це слов’янська ідея, її сила полягає в тому, що більшість громадян країни –
слов’яни… Нам далекий західний індивідуалізм, що нав’язується під виглядом “загальнолюдських цінностей”
(Передвиборча програма кандидата на пост Президента України О.Ф. Базилюка – 2004, вересень).
П ≠ П; О ≠ О (поняттєвий і оцінний компоненти у системі цінностей різних політичних угруповань
різняться). Цей різновид ілюструють ключові ідеологічні поняття політика влади (сукупність заходів,
спрямованих на поліпшення життя в державі – політика, яка ґрунтується на самозбагаченні провладних
чиновників), політика Росії (інтернаціоналізація, єднання – денаціоналізація), політика Радянського Союзу
(політика, побудована на засадах рівності – політика, побудована на тоталітарному тиску), Майдан (місце, де
відбулася визвольна Помаранчева революція – місце, де відбувся заколот під керівництвом певних агресивно
налаштованих політичних сил), революція (Помаранчева) (відстоювання народом принципів демократії в
державі – сценарій, нав’язаний народові певними політиками й іншими державами, або хаотичний рух). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

192
Наприклад, Всі хочуть демократії. А хіба не демократичною була політика Радянського Союзу, де кожен
громадянин почувався вільно, знаючи, що держава захистить його у потрібний момент, де процвітали
рівність і братерство? (Комуніст. – 2003. – 24 квітня. – с.5) – поняття політика Радянського Союзу має
позитивнооцінне навантаження і Наші державні діячі забули дрімучі часи совєтського застою, коли
комуністичний терор панував в усіх сферах життя (Народна газета. – 2004. – 1 лютого. – с.3) семантичні
кореляти цього поняття несуть негативнооцінний смисл; Тим часом на Майдані перед усім світом було
продемонстровано, що українська нація є і що вона сформована на основі національної ідентичності (Народна
газета, 2005. – 24 серпня. – С.1) – оцінне значення лексеми Майдан – позитивне і Для всіх громадян України,
здатних мислити тверезо, вже давно стало очевидним, що і рудий Майдан, і щедрі обіцянки Ющенка та його
команди виявились великою містифікацією (Комуніст, 2005. – 2 листопада. – С.3) – оцінне значення –
негативне.
Матеріал свідчить, що в сучасному українському дискурсі відсутні ключові політичні поняття, які б
репрезентували ідентичність як поняттєвого, так й оцінного компонентів, тобто належали б до гіпотетичної
групи П = П; О = О, і це доводить, що системи ідейних цінностей українських політично різноспрямованих
угруповань суттєво різняться.
Очевидною є ситуативність перебування політичних понять у тій чи іншій групі: будь-яка з наведених
лексем може перейти в іншу групу. Дослідження оцінної семантики таких ідеологічно маркованих слів
залежить від уже згадуваного критерію аналізу політичних лексем – часу виникнення повідомлення. Яскравим
прикладом є функціонування номінації Президент і її корелятів, які у правих текстах до 2005 року мають
негативну оцінну семантику: Другий президент, Леонід Данилович, “наш” президент, за роки свого
президентства теж накопичив “маленькі” кошти (Інформаційний бюлетень. – 2001. – 3 вересня. – С.8); Як
може “гарант чинної Конституції” бути натхненником наруг над “нормами”, наприклад, про пряме
волевиявлення громадян на президентських виборах, і при цьому вважатися “собіратєлєм” верств
суспільства? (Шлях перемоги. – 2004. – 28 січня. – С.7), а вже у 2005 році Під час особистого спілкування з
Президентом України, я зрозуміла, що в його словах до молодої еміграції повертатися додому є велика сила,
що спонукає кожного, хто живе з Україною в серці, задуматися: під яким і чиїм дахом будувати своє
майбутнє? (Самостійна Україна. – 2005. – 6 квітня. – С.2); Українці вірять. Українці сподіваються. І
перемагають. Разом із народним Президентом – Віктором Ющенком (Шлях перемоги. – 2005. – 4 травня. –
С.1) – оцінне значення позитивне.
Робимо висновок: з аксіологічного погляду склад ідеологічно маркованої лексики в сучасному
українському політичному дискурсі є неоднорідним, таким, що ілюструє градуальність оцінних змістів від
менш або більш позитивного до менш або більш негативного. Найбільш доцільним є розгляд ідеологічно
забарвлених слів на матеріалі політично різноспрямованих текстів (ліві – центр – праві), оскільки дозволить
зрозуміти закономірності надання номінаціям позитивного або негативного оцінного значення, а також
простежити сталість / змінюваність їх оцінного характеру. З метою адекватного аналізу оцінної семантики
ідеологічно маркованих номінацій слід враховувати час виникнення повідомлення у співвідношенні з часом
виникнення номінації, політичні переконання автора-адресанта тексту і пов’язане з цим функціональне
навантаження ідеологічно маркованої лексеми в його лексиконі, а також комунікативні інтенції автора-
адресанта повідомлення. Слід звернути особливу увагу на розмежування поняттєвого та емоційного
компонентів у значенні суспільно-політичних лексем: за характером співвідношення цих сторін вони
поділяються на три групи. Перебування ідеологічно маркованих лексем у тій чи іншій групі не є постійним,
оскільки переосмислення їх значення залежить від суспільно-політичних процесів у державі в конкретному
часовому відрізку.

Література
1. Ермакова О.П. Семантические процессы в лексике // Русский язык конца ХХ столетия (1985 – 1995). –
2-е изд. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С.32-65.
2. Желтухина М.Р. Суггестивные психотехнологии в языке СМИ и избирательная кампания // Наукові
записки Луганського національного педагогічного університету. Серія “Філологічні науки”: Зб. наук. праць.
Вип. 5. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – Т.1. – С.265-304.
3. Крючкова Т.Б. Особенности формирования и развития общественно-политической лексики и
терминологии. – М.: Наука, 1989. – 189 с.
4. Куценко В.О. Особливості реалізації аксіологічної моделі “своє” – “чуже” в сучасному українському
політичному дискурсі // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 13 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та
ін. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – С. 331-336.
5. Мінчак Г.Б. Семантичний процес вторинної ідеологізації ідеологічно забарвлених номінативних
одиниць у мові сучасної української публіцистики // Лексико-грамматические инновации в современных
славянских языках. Материалы ІІ Международной научной конференции 14-15 апреля 2005 года. –
Днепропетровск: Пороги, 2005. – С.269-272.
Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

193
The article is devoted to the research of peculiarities of realization of evalued meaning of ideological
vocabulary in the modern Ukrainian political discours.
Keywords: evalued meaning, ideological vocabulary, political discours.
Надійшла до редакції 12 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.