Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Покровська Ірина — ЗООНІМ КІНЬ ЯК СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ ТУРЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

У статті розглядається національна специфіка семантики турецьких фразеологізмів з компонентом
кінь. Це дослідження є продовженням циклу статей автора, що вивчають взаємозв’язок між
фразеологічним значенням та світоглядом, культурою турецького народу. Вивчаються синонімічні,
антонімічні, полісемантичні зв’язки фразеологізмів, складовим компонентом яких є зоонім кінь. Численні
фразеологізми цієї групи, що не є характерними для інших мов, свідчать про самобутність турецьких фразем
та паремій.
Ключові слова: зоонім, національна специфіка, ідеографічне значення.

Дослідження внутрішньої форми фразеологізмів сприяє вивченню мовної картини світу через призму
використання мовних концептів у складі сталих виразів. Фразеологічна скарбниця кожної мови складалася
роками і, звичайно ж, є багатющим джерелом народної мудрості, у якому зафіксовані свідомість, особливості
пізнання та культура певного народу. Є такі концепти, кількість у фразеологізмах яких чисельна і які є
свідченням певної сторінки культури народу. Об’єктом даного дослідження є турецькі фразеологізми (фраземи
та паремії) з компонентом кінь, вибрані нами з турецько-російських словників, словників прислів’їв та приказок
турецької мови.
Актуальність дослідження полягає в тому, що фразеологізми з компонентом кінь (а кінь був першим
помічником давніх тюрків-кочівників) не були об’єктом окремого лінгвістичного дослідження, а їх кількість у
турецькій мові значна. Мета дослідження полягає у необхідності вивчення ідеографічних значень
фразеологізмів з компонентом кінь та їх ролі у відображенні ставлення турків до цієї тварини, підбір
українських еквівалентів турецьких фразеологізмів. Зооніми в українській мові вивчали Д.В.Ужченко [1997,
с.71-72], О.Селіванова [2004, с.143-166], у російській мові та порівняльному аспекті з іншими мовами цим
питанням займався О.А.Корнілов [2003, с.237-242], у німецькій мові – Д.Т.Мальцева [1991, с.40-46], в
англійській мові – Б.М.Ажнюк [1989, с.22]. На матеріалі турецької мови фразеологізми вивчала Р.Р.Юсипова
[1992, с.41-47].
Фраземи, прислів’я та приказки є результатами народної творчості, багатого образного мислення
турецького народу. У цих сталих одиницях мови втілений життєвий досвід не просто людей, а цілих поколінь і
не зважаючи на момент їх утворення, який визначити надзвичайно важко (або й взагалі неможливо), вони
залишаються актуальними порадами і влучними висловами навіть сьогодні.
Протягом століть кінь відігравав економічну, суспільну, військову та релігійні функції у житті
турецького суспільства. Фразеологізми, які з’явилися ще в часи тюрків-кочівників, кількість яких постійно
зростала, відображають матеріальну та духовну культуру, цінності турецького народу. Кінь має два різні
розуміння і сприйняття: по-перше, це тварина, що використовується з сільськогосподарською метою, яку
беруть на війну та полювання, по-друге, кінь – герой багатьох турецьких легенд, оповідок. Зокрема у тюркській
міфології кінь – це тварина, на якій їздять самі боги. Є незліченна кількість картин, на яких зображується кінь.
Чимало присвячено поетичних творів цій тварині у літературі дивану. Протягом років і століть турки
проявляли повагу до коня, вважали його священним. Кочівника, що загинув на війні, ховали разом з конем.
У народній мові зоонім кінь, що використовувався переважно як засіб пересування, є складовою
частиною такого прислів’я at murattır – кінь це мрiя. Цікавою є наступна тюркю (народна пісня) з точки зору
використання компонента кінь у складі ідіом, що наводиться в книзі Ісмет Зекі Еюбоглу [1997, с.303]:

Atım kaзtı ben vuruldum
Atın boynuna sarıldım
Kınamayın arkadaşlar
Ben bir gьzele vuruldum

Втік мій кінь, бо я покохав,
Тоді я взяв і коня обійняв.
Не сваріть мене, друзі,
Бо полюбив же я красуню. (переклад автора)
© Покровська І.Л., 2006 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

194
У цій тюркю кінь виступає як мрія, як образ кохання. В Анатолії також існує прислів’я, у відповідності
до якого Gelini ata bindirmişler de ya kısmet demiş” – посадили молоду на коня і сказали „Щасливої дороги!”. Цей
вираз свідчить про магічну силу коня та його сприяння у здійсненні бажань.
Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу фразеологізмів зазначимо, що кінь (at) був найбільшим
другом кочівника-тюрка, про що і свідчить величезна кількість ідіом та прислів’їв, пов’язаних з цією твариною.
Цікавий коментар до приказки аt yiğidin yoldaşıdır – кінь друг молодця, що наводиться в словнику Аксоя Омера
Асима: „Турки дуже люблять коня. …турки кожен день проводять з конем: перевезення, мандрівки… Кінь
настільки близький друг турка, що він доглядає його краще ніж дружину та дітей” [1988, с.164]. Кінь взагалі
пов’язаний не лише з господарством турка, а й взагалі з його свідомістю та повсякденним життям, змаганнями
на війні, про що свідчать і такі приказки: аt kudьmь, yurt kudьmь, avrat kudьmь – турок вважає священними
свого коня, батьківщину та дружину або аtta, avratta uğur vardır – кінь та його дружина приносять щастя.
Про дбайливе та шанобливе ставлення до коня як недругорядної тварини у сільському господарстві свідчить і
інше прислів’я: atına bakan ardına bakmaz (досл. хто добре доглядає свого коня, не поглядає назад) – сип коневі
мішком – не ходитимеш пішком.
Взагалі слід зазначити, що фразеологізми з компонентом кінь передають працьовитість та майстерність
людей: аtı eşkin, kılıcı keskin (досл. його кінь швидкий, а меч – гострий) – хлопець, як козак, аtta duran var
durmayan var (досл. хто вміє, а хто й не вміє осідлати коня) – всі не можуть однаково добре виконувати одну і
ту саму роботу. Прислів’я передають і вагомість коня у порівнянні з ослом, образне значення таких виразів
демонструє стосунки між впливовими людьми та простими. Зокрема існує цілий ряд ідіом, побудованих на
протиставленні коня та віслюка: аtına eşek mi dedik? (досл. хіба ми казали на коня віслюк?) – ніхто його свинею
не називав, аttan inip eşeğe binmek (досл. злізти з коня і сісти на віслюка) – 1) потрапити в невигідне
положення; 2) втратити щось цінне; аt yerine eşek bağlamak (досл. прив’язати віслюка замість коня) –
обдурити когось; аtlar tepişir, arada eşekler ezilir (досл. коні брикаються і затоптують віслюків) – людям
весілля, свині – смерть.
Характерною особливістю турецької фразеології є і протиставлення коня та собаки. Зоонім собака в
турецькій мові не характеризується позитивними конотаціями. Не сприймаються турками і власне слов’янські
словосполучення “вірний, як собака”, “собака – друг людини”: аt izi it izine karışmak (досл. змішалися сліди коня
та собаки) – і хороше, і погане завжди співіснують.
Прислів’я аt yedi gьnde, it yediği gьnde belli olur (досл. коні пізнають за сім днів, а собака за день, коли її
годують) – дружба та цінність за один день не набуваються. Слід зазначити, що в основі цього прислів’я
лежить протиставлення фонетичної структури слів yedi – сім та yediği – яку їсть.
Існують у турецькій мові також фразеологічні порівняння, пов’язані з конем. Зокрема про фізично добре
розвинуту та схожу за статурою на чоловіка жінку кажуть аt anası (досл. матір коня) або atlar anası (досл.
матір коней). Вираз аt gibi (досл. як кінь), за ствердженням носіїв мови, говориться не лише про сильну, але й
про красиву жінку.
Використання у складі прислів’їв назв тих чи інших тварин може бути пов’язане не лише з релігійними,
міфологічними віруваннями по відношенню до певної тварини, а просто висвітлювати ставлення до даної
тварини, її місце у сільськогосподарській культурі даного етносу та демонструвати межі поширення цієї
тварини на певній території. Тобто слід зазначити, що існує цілий ряд прислів’їв, у яких зоонім кінь
використовується не з метою підсилення змісту чи виокремлення чогось особливого, а просто відображає місце
її у свідомості, в даному випадку, турецького народу. Так, наприклад, еквівалентом турецького прислів’я at
koştur (досл. коней вигулюй) at koşturacak kadar (досл. хоч коней вигулюй) є українське прислів’я – хоч волами
їздь. Вживається зоонім кінь і в тих прислів’ях турецької мови, у яких в інших мовах стоїть назва іншої
тварини. Наприклад: аta et, ite ot vermek (досл. давати коню м’ясо, а собаці – траву) – 1) давати людям те, що
їм не потрібно; 2) робити щось навпаки; аt hırsızı gibi (досл. як крадій коней) – як злодій, аt olur, meydan olmaz,
meydan olur, at olmaz (досл. кінь є, немає поля, поле є, немає коня) – не завжди є всі необхідні умови для
виконання якоїсь справи, atın цlьmь arpadan olsun (досл. якби кінь помер від вівса) – не жаль голову зломити,
коли з доброго коня..
У переважній своїй більшості, як видно з вищезазначених прикладів, фразеологізми з компонентом-
зоонімом спрямовані на розкриття характеристик людини, її зовнішності, характеру тощо. Але поруч з цим
значенням деякі фразеологізми передають часові відношення та деякі інші. Зокрема наведемо приклади
фразеологізмів з компонентом кінь, які позначають час: аtı alan Ьskьdarı geзti (досл. хто взяв коня, той
перейшов Ускудар (Ускудар – це район Стамбулу)) – вже занадто пізно, аt beslenirken kız istenirken (досл. коли
вирощують коня і коли дівчину сватають) – все слід робити вчасно, аt зalındıktan sonra ahır kapısını kapamak
(досл. закривати двері хліва, коли вже вкрали коня) – шукати вчорашній день.
У турецькій мові також є цікавий фразеологізм, який передає розміри: аt nalı kadar (досл. розміром з
підкову для коня) – кажуть про великі медальйони та кулончики (з насмішкою).
Вищезазначені фразеологізми демонструють специфіку фразеологічних значень, зокрема розкривають
зміст внутрішньої форми фразеологізмів з компонентом кінь, але для визначення місця та ролі цієї
фразеологічної групи у системі турецької лексикології, необхідно визначити системні явища у сфері зазначених Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

195
фразеологізмів. Під системними явищами мається на увазі синонімія, варіативність, антонімія та полісемантизм
фразеологічних одиниць.
Фразеологічні синоніми з компонентом „кінь”. Фразеологічні синоніми – це такі фразеологічні
сполучення, що мають спільне предметне значення, але відрізняються між собою тими чи іншими експресивно-
змістовими відтінками. Всі синоніми поділяються на ідеографічні синоніми та стилістичні синоніми. У цих
двох групах немає абсолютних синонімів. У фразеологічних синонімах, на відміну від фразеологічних
варіантів, різна внутрішня форма, часто повторюється лише один елемент або взагалі не повторюється жоден.
Фразеологічні синоніми у лінгвістиці на матеріалі різних мов дають цікаві зразки самобутності національних
мов.
Зокрема можна виділити наступні групи фразеологічних синонімів у відповідності до семантичних
значень, що вони виражають:
• подібність, схожість: аt adımına gцre değil, adamına gцre yьrьr (досл. кінь крокує не кроками, а як хоче
хазяїн) та аt binicisine gцre kişner (досл. кінь ірже, як хоче вершник) – який їзднць, такий і кінь..
• вірність, дбайливість: аt kudьmь, yurt kudьmь, avrat kudьmь – турок вважає священними свого коня,
батьківщину та дружину або аtta, avratta uğur vardır – кінь та його дружина приносять щастя.
• невдачу, невезучість: аtın bahtsızı arabaya dьşer (досл. невезучість коня штовхає під машину) – складно
вийти з біди, як каміню з води, eşekten dьşene kazma kьrek (досл. тому, хто впав з коня – ковдра та матрац, а
тому, хто впав з віслюка – лопата та копання) – десь у людей і курка співає, а в мене і когут не хоче.
• невчасність: аtı alan Ьskьdarı geзti (досл. хто взяв коня, той перейшов Ускудар (Ускудар – це район
Стамбулу)) – вже занадто пізно або аt зalındıktan sonra ahır kapısını kapamak (досл. закривати двері хліва, коли
вже вкрали коня) – шукати вчорашній день. Сюди також можна віднести і прислів’я at at oluncaya kadar sahibi
mat olur (досл. доки кінь стане конем, його хазяїн знесилиться) – не можна повернути молодість, яке за
змістом хоча і не повністю збігається з вищезазначеними прислів’ями, але може виступати контекстуальним
синонімом, в залежності від того, що хоче висловити автор.
Фразеологічні варіанти з компонентом кінь: фразеологізми зазвичай визначаються як стійкі фрази, що
не підлягають певним змінам. Звичайно, це твердження є беззаперечним щодо більшості фразем та паремій,
хоча є й такі, що не підпадають під це визначення. У силу різних причин, як регіональних відмінностей, так і
прагнення надати емоційно-експресивного відтінку вже існуючому фразеологізму, утворилися фразеологічні
варіанти. При цьому слід зазначити, що ми не ведемо мову про семантичні зміни у складі фразеологізмів, а
йдеться лише про варіації слів. Фразеологізми, що зазнали змін називаються варіантами, а саме явище
змінності компонентів фразеології – варіантністю.
Фразеологічні варіанти зазвичай зафіксовані літературною традицією та словниками, і відмінності
можуть спостерігатися, як на лексичному рівні так і в межах певних елементів їх граматичної структури. У
цьому дослідженні, присвяченому виключно лише внутрішній семантиці фразеологізмів, ми розглянемо лише
варіанти на рівні лексики.
Лексичні варіанти фразеологічних одиниць найчастіше виникають внаслідок синонімічних замін
компонентів. Серед фразеологізмів з компонентом-зоонімом можна виділити декілька видів лексичних
варіантів:
• заміна у фразеологізмі назви тварини (в даному випадку обидві назви тварини є абсолютно
синонімічними з точки зору змісту, хоча це можуть бути тварини, що не мають нічого спільного між собою).
Так, наприклад, немає нічого спільного з точки зору денотативного значення між конем та левом, але тим не
менше, прислів’я аta et, ite ot vermek (досл. давати м’ясо коня та траву собаці) – робити щось навпаки та
прислів’я аrslana at ata et (досл. давати левові коня, а коневі м’ясо) – робити навпаки є абсолютно тотожними.
Як ми зазначали вище, в більшості прислів’їв кінь та віслюк протиставляються між собою, але в приказці аtını
(veya eşeğini) sağlam kazığa bağlamak (досл. прив’язувати коня (або віслюка) до міцної палиці) – брати справу
під контроль – семантичної різниці між цими двома тваринами немає.
• заміна у фразеологізмі дієслова або іншого компонента: аt olur, meydan olmaz (bulunmaz), meydan olur
(bulunur), at olmaz (bulunmaz) (досл. кінь є, поля немає (не знаходиться), поле є (знаходить), коня немає (не
знаходиться) – не завжди є всі необхідні умови для виконання якоїсь справи. У прислів’ях аt ile eşek bir değil
(досл. кінь та віслюк – не одне і те саме) та аt ile eşek yarışmaz (досл. кінь та віслюк не можуть змагатися), що
відповідають українському прислів’ю кінь волу не товариш змінюється остання частина bir değil – не одне та
yarışmaz – не змагаються.
• редуковані та еліпсовані фразеологізми (маються на увазі розгорнені і скорочені фразеологізми). Як
зазначає український мовознавець І. К. Білодід, „У мовній системі існують поруч розгорнені і скорочені,
еліпсовані, редуковані фразеологічні одиниці. Нарощення фрази, внаслідок неповноти інформації і усічення її,
коли деякі елементи висловлення здаються зайвими, – один з продуктивних шляхів еволюції форми, інколи й
семантики, цих мовних одиниць” [1974, с.394]. Наприклад, у більшості фразеологічних словників наводиться
прислів’я at alan Ьskьdarı geзti (досл. хто взяв коня, той перейшов Ускудар) – вже занадто пізно, а в книзі
Шюкрю Ельчина наводиться повний варіант цього прислів’я at alan Ьskьdarı geзti at almayan зukurunu kazdı ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

196
[1997, с.430], що дослівно перекладається таким чином: хто взяв коня, перейшов Ускудар, а в кого не було коня,
той вирив яму.
Фразеологічні антоніми з компонентом кінь. Поруч з фразеологічними синонімами виділяють у мовній
системі і фразеологічні антоніми – такі вирази та речення, що за значенням є протилежними і виражають
смислове протиставлення. Звичайно, їхня кількість не настільки численна, як кількість фразеологічних
синонімів. У турецькій мові є певна кількість фразеологічних одиниць, які побудовані на поєднанні
антонімічних понять, на зіставленні протилежних явищ та образів. Наприклад: прислів’я аta arpa, yiğide pilav
(досл. коневі – ячмінь, а молодцю – плов) – кожному своє протиставляється за значенням прислів’ю аta et, ite ot
vermek (досл. коневі м’ясо, а собаці – траву) – робити щось навпаки. Наведемо ще один приклад
фразеологічних антонімів. Щоправда, слід зазначити, що дана пара фразеологізмів може бути антонімічною
лише у певному контексті: аt hırsızı gibi (досл. як крадій коней) – як злодій та аtı eşkin, kılıcı keskin (досл. зі
швидким конем та гострим мечем) – хлопець, як козак.
Полісемія фразеологізмів з компонентом кінь. Донедавна взагалі існування полісемії на рівні
фразеології заперечувалося і основним критерієм відмінності фразеологізму та слова вважалася відсутність
фразеологічної полісемії. Але ж в основі фразеологізмів лежать все-таки слова. Як зазначає І.К. Білодід, „На
базі вільного словосполучення внаслідок його переносного вживання може виникати так зване первинно-
образне значення фразеологічної одиниці. Наступне значення породжується вже на основі повторного
переосмислення фразеологічної одиниці і має назву вторинно-образного” [1974, с.414]. Наведемо декілька
прикладів полісемії фразеологізмів: аta et, ite ot vermek (досл. давати коневі м’ясо, а собаці – траву) –
1) давати людям те, що їм не потрібно (це значення є первинним); 2) робити щось навпаки або аt oynatmak
(досл. гнати коня) – 1) змагатися; 2) поводитися невідповідним чином.
Завдяки фразеологізмам з компонентом кінь, що є чисельною групою турецьких зоофразеологізмів, ми
дізнаємося уявлення турків про світ, про роль та місце коня у їхньому житті. Фразеологізми з компонентом кінь
дозволяють з’ясувати й систематизувати недосліджені раніше функціонально-семантичні особливості ідіом,
фразем, прислів’їв та приказок турецької мови, тоді як їх аналіз уможливлює заповнення лакун фрагментів
мовної картини світу, сприяє виявленню особливостей знакового характеру турецьких фразеологізмів в
етнокультурному аспекті. У статті також наводяться системні зв’язки у межах фразеології, зокрема подаються
приклади фразеологічних синонімів, антонімів та варіантів (на матеріалі турецьких фразеологізмів з
компонентом кінь). Подальший розвиток даної теми ми вбачаємо у встановленні ідеографічної класифікації
турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом та визначенні місця та частотності використання зооніма
кінь у турецьких фразеологізмах, що сприятиме подальшому вивченню мовної картини світу турецького
народу.

Література
1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. – К., 1989. – 132 с.
2. Мальцева Д.Т. Немецкий язык. Страноведение через фразеологию.– М.: Высшая школа, 1991.– 173 с.
3. Cеліванова Олена. Нариси з української фразеології. – Київ-Черкаси: Брама, 2004. – 275 с.
4. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За загальною редакцією І.К.Білодіда. –
К.: Наукова думка, 1973. – 439 с.
5. Ужченко В.Д., Л.Т. Авксентьев. Українська фразеологія. – Харків: „Основа”, 1990. – 167 с.
6. Юсипова Р.Р. К лексико-семантической характеристике именных фразеологизмов турецкого языка //
Советская тюркология.– 1972. – № 3. – С.41-47.
7. Aksoy Цmer Asım. Atasцzleri ve deyimler sцzlьğь. – Istanbul: Milli Eğitim Bakanlığı, 1988. – 1205 s.
8. Elзin Şьkrь. Halk Edebiyatı Araştırmaları, Ankara; Akзağ; 1997. – 674 s.
9. Ismet Zeki Eyuboğlu. Anadolu uygarlığı. – Istanbul: Der yayınları. – 479 s.

The main idea of this article is the research of the Turkish set-expressions with the horse component and the
peculiarity of their national character. This article continues the authors researches which deal with the connection
between the phraseological meaning and the culture of the Turkish people. There are studied the synonymous,
antonymous and polysemantic meanings of the set expressions and proverbs with horse component. There are found
some special peculiarities of the Turkish phraseology.
Keywords: zoonim (name of animal), national specificity, ideographical meaning.
Надійшла до редакції 10 лютого 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.