Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ольга Мельніченко — РОЛЬ ГРАФОНА В ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ, КОНТРАСТУВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ ДИСКОМФОРТУ

Стаття продовжує цикл публікацій автора з проблеми функціонування графона в літературному
дискурсі. У ній розглянуто такі комунікативні стратегії ведення дискурсу, як глобалізація, контрастування та
створення дискомфорту, в конструюванні яких графон відіграє виняткову роль.
Ключові слова: графон, фокус уваги, стратегія, дискурсивна позиція.

Стаття присвячена питанням функціонування графона в літературному дискурсі в аспекті
інтенціональності.
Графон є “перекрученням” графічного образу слова (чи словосполучення) з метою адекватного відбиття
його справжнього звучання [Кухаренко 1978: 69]. Проведений аналіз [Мельніченко 2005] показав визначну
роль графона в організації авторських стратегій і тактик побудови дискурсивної інформації, у виокремленні
різноманітних боків авторської позиції в структурі твору. Зокрема, проаналізовано функцію графона в побудові
стратегій інтимізації, мовленнєвого лаконізму та дезорієнтації в умовах комунікативного контексту, який за
об’ємом вираження є близьким до мовленнєвої ситуації та поділяється на такі складові: 1) лінгвістичний
контекст, 2) паралінгвістичний контекст, 3) ситуативний контекст, 4) контекст культури, 5) психологічний
контекст [Мыркин 1978: 98]. В основу дискурсивного аналізу покладено принцип стратегічності, який
передбачає наявність у дискурсі програми його обробки, відображеної адресантом у тексті та пов’язаної з
інтерпретантою адресата, з його націленістю на дискурсивну взаємодію [Селиванова 2004: 235, 332]. Під
комунікативною стратегією розуміють “правила і послідовності комунікативних дій, яких дотримується
адресант для досягнення певної комунікативної мети” [Бацевич 2004: 339]. У свою чергу, комунікативна
тактика являє собою “сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначену лінію
мовленнєвої поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту
чи запобігання ефекту небажаного” [Там само: 340]. На думку М. С. Співак, кожна стратегія складається з
трьох тактик, які, відповідно, позначають три стадії процесу реалізації цієї стратегії: початкову, основну та
завершальну [Співак 2004: 44], або, іншими словами, вхідний, ядерний та вихідний етапи.
Мета даного дослідження полягає в подальшому аналізі графонів чи “орфографічних модифікацій”
[Ємельянова 1975: 71] (поняття є тотожними та взаємозамінними) в рамках комунікативних стратегій
глобалізації, контрастування та створення дискомфорту, а також у визначенні ролі графона в механізмах
взаємодії згаданих вище стратегій.
Треба зробити застереження, що в поданій роботі, спираючись на таке поняття, як фокусна увага чи
фокус уваги [Воробьева 1993: 233; Гейвин 2003: 56; Givon 1993], яке, на погляд вчених, слугує процесу
топікалізації в дискурсі, ми висуваємо думку, що будь-які комунікативні стратегії так чи інакше покликані
закріплювати або переносити фокус уваги.
Виходячи з того, що кожна комунікативна стратегія спрямована на вирішення певного комунікативного
завдання мовця в межах “глобального наміру” [Dijk, Kintsch 1983: 89], ми висуваємо думку, що всі
комунікативні стратегії підпорядковано двом глобальним авторським стратегіям: закріплення фокусу уваги та
перенесення фокусу уваги. До глобальної авторської стратегії закріплення фокусу уваги ми відносимо стратегії
глобалізації, інтимізації, мовленнєвого лаконізму, які дозволяють об’єднувати дискурсивні топіки за смислом
та формою. До глобальної авторської стратегії перенесення фокусу уваги відносимо стратегії контрастування,
дезорієнтації, створення дискомфорту, які здійснюють парцеляцію дискурсивної інформації. Подані стратегії
посилюють поліфонічний характер дискурсу та сприяють латентному переходу від одного топіка до іншого чи
перетину останніх. Внутрішньодискурсивну взаємодію авторських стратегій можна представити у вигляді
наступної схеми:

© Мельніченко О.В., 2006 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

222

Рис.1. Схема взаємодії авторських стратегій в рамках глобальних дискурсивних стратегій утримання
фокусу уваги та перенесення фокусу уваги.

Стратегія глобалізації. Метою використання даної стратегії є утримання фокусу уваги та акцентуація
глобальних смислових ланцюгів шляхом використання висунених мовленнєвих елементів, зокрема, графона,
що надає ситуації рамкового ефекту та формує глобальні умови оптимального забезпечення дискурсу
[Селиванова 2004: 175]. Графон при цьому виконує семантизуючу функцію та функцію створення
асоціативного зв’язку.
Стратегія глобалізації включає в себе наступні тактики побудови дискурсивної інформації:
— тактика нарощення смислу;
— тактика перетину смислів;
— тактика смислоузагальнення.
Вхідним етапом у реалізації стратегії глобалізації є використання автором твору тактики нарощення
смислу, яка сприяє встановленню пріоритетних смислових зв’язків, завдяки чому відбувається подальший
перетин смислів, нашарування та об’єднання смислових ланок, що, в результаті, призводить до цілісного
смислоузагальнення. Тактика смислоузагальнення є вихідним етапом у процесі реалізації стратегії глобалізації,
але вищезгадана тактика може стати периферійним елементом та фундаментом для конструювання інших
стратегій, таких, наприклад, як стратегія контрастування та стратегія дезорієнтації.
На нашу думку, стратегія глобалізації базується на особливих прийомах використання таких категорій
художнього твору, як когезія та когерентність.
За умови інтерпретації когезії через повтор [Лукин 1999: 26; Cook 1995: 29], орфографічні модифікації
осмислюються нами як єднальні компоненти, що організують дискурс.
Зокрема, розглядаючи явище мовленнєвого повтору у рамках так званої “серпантинної прози”, лінгвіст
М.А.Шарер надає наступний опис: “… Фрази або частіше за все частина фрази, декілька слів, синтагма
повторюються та варіюють декілька разів, а в цей час у гру включаються наступні повтори, вони чіпляються
один за одного, оповідання розгортається не як нитка клубка, а як стрічки серпантину, що перевиваються”
[Шарер 1970: 272].
Що стосується такої лінгвістичної категорії, як когерентність, то вона покликана виконувати три основні
функції: 1) забезпечувати смисловий зв’язок між частинами тексту, необхідний для виявлення гіпертеми та
мікротем; 2) підготовлювати адресата до наступної інформації; 3) закріплювати текстову пам’ять, повертаючи
адресата до попереднього, нагадувати йому про сказане, апелюючи до його знань про світ [Мецлер 1990: 27].
Ефект глобалізації блискуче відтворено в оповіданні “Sarah Cole: A Type of Love Story” американського
письменника Рассела Бенкса. Описуючи ситуацію розладу між коханцями, автор вводить у дискурс графон
gonna. Багаторазова повторюваність даного елемента призводить до виникнення смислової напруженості та
взаємодії дискурсивних зв’язків.
“…You’re gonna have to go to places like El Rancho with me, and a few other places I know, too, where there’s
people I work with, people I know… I have friends, and I have some family, too, and you’re gonna have to meet my

УТРИМАННЯ
ФОКУСУ УВАГИ

ПЕРЕНЕСЕННЯ
ФОКУСУ УВАГИ
глобалізація контрастування
інтимізація
мовленнєвий лаконізм
дезорієнтація
створення
дискомфорту
зона
зсуву Розділ VI. Лінгвістика тексту

223
family. My kids think I’m just going around bar-hopping when I’m over here with you, and I don’t like that, so you’re
gonna have to meet them so I can tell them where I am when I’m not at home nights. And sometimes you’re gonna
come over and spend the evening at my place! …You owe that to me. Or else you’re a bad man. It’s that simple.”
[Banks 1999: 67]
Графони-дублікати зустрічаються в дискурсі оповідання Реджіналда Макнайта “”The Kind of Light That
Shines on Texas», яке присвячене складним взаємовідносинам підлітка афро-американського походження з
однокласниками, більшість з яких – білошкірі.
“I just want to share with you all,” she would say, “a little riddle my daughter told me at the supper th’other
day.” [McKnight 1999: 430]
“I just want to share with you all something Coach Gilchrest told me th’other day.” [McKnight 1999: 430]
“Oates, you start at that end of the court. Oak Tree, you’re at th’other end.” [McKnight 1999: 433]
Фрагментарна актуалізація ідентичних графонів сприяє об’єднанню дискурсивної форми та змісту
завдяки принципу ізоморфізму. Іншими словами, схожість форми припускає чи відображає схожість змісту
[Cook 1995: 29].
Таким чином, проблеми національних непорозумінь, що їх висвітлено в оповіданні, виражаються за
допомогою таких “смислонаповнювачів”, як th’other, котрі завдяки феномену висунення привертають увагу та
стають нібито відбитками загальної ідеї твору. Цю ідеологічну лінію можна виразити словосполученням “я –
інший”.
Стратегія контрастування. Метою даної стратегії є перенесення фокусу уваги та зміна дискурсивної
позиції. Графон при цьому виконує семантизуючу та асоціативну функції. Зокрема, асоціативна функція має
встановлювати певний ступінь кореляції між смислом повідомлення та його формою.
Стратегія контрастування складається з наступних комунікативних тактик:
— тактика маніпулювання смислом повідомлення та формою його вираження;
— тактика розведення смислу та форми;
— тактика зіставлення смислу та форми.
Вхідним етапом у реалізації стратегії контрастування є використання автором твору тактики
маніпулювання смислом та формою, яка призводить до явищ розведення смислу та форми та подальшого їх
зіставлення, що є результатом розвитку та впорядкування асоціативних зв’язків. Тактика зіставлення смислу та
форми є вихідним етапом у процесі реалізації стратегії контрастування, та вищезгадана тактика може
функціонувати паралельно зі стратегіями інтимізації та дезорієнтації.
“Смислова дифузність” є однією з ґрунтовних ознак даної стратегії, ініціально реалізуючись у тактиці
маніпулювання смислами [Співак 2004: 49]. У нашому випадку, не тільки подальше розведення та поступове
зіставлення смислів призводить до виникнення явища дискурсивного контрасту. Саме конфронтація смислів та
форм, різке втручання деформованих елементів у загалом нормативно оформлений дискурс окремої
особистості та контекстуальний зсув призводять до своєрідної композиційної “дифузності”, що відбивається у
функціонуванні контрастивних маркерів адресантності, зокрема, графонів, які розмежовують одну дискурсивну
позицію від іншої.
За словами Б.А. Успенського, натуралістичне відтворення автором зовнішніх особливостей мовлення
героя (акцент, шепелявість тощо) можна розцінювати з позиції зміни точки зору [Успенский 2000: 93]. Постійне
(тобто протягом всього дискурсу) зображення певної манери говоріння призводить до формування зовнішньої
точки зору, темпоральне – до формування внутрішньої [Там само: 94]. Сприйняття дискурсивної інформації з
тої, чи іншої позиції зумовлене цілеспрямованим використанням контрастних деталей, що призводить до
виникнення ефекту дистанційованості між дискурсивними позиціями.
Являючи собою один з небагатьох авторських натяків на афро-американське походження героїні, графон
стає важливим елементом контрасту в оповіданні Едварда Джоунса “Merie”. Даний факт простежується на
прикладі ситуації, коли студент Гарварда питає в головної героїні дозволу на запис інтерв’ю як проектного
завдання для університетського курсу фольклору. Акцентуйована відмінність у вимові слова talking свідчить
про відмінність у рівні освіти двох дискурсивних суб’єктів, різницю в соціальному стані й припустиме
національне походження. Таким чином, формуються пресупозитивні відношення, на основі яких адресат може
передбачати подальший розвиток подій та переосмислювати попередню інформацію.
…She told him she didn’t want to buy anything, not magazines, not candy, not anything.
“No, no,” he said. “I just want to talk to you for a bit. About your life and everything. It’s for a project for my
folklore course. I’m talking to everyone in the building who’ll let me. Please…”
“I don’t have anything worth talkin about,” she said. “And I don’t keep well these days.” [Jones 1999: 367]
Аналогічний контрастивний ефект досягнуто в оповіданні Агати Крісті “The Witness for the Prosecution”.
In answer to his ring, a big slatternly woman, obviously a charwoman, answered the door.
“Mrs. Vole? Has she returned yet?”
“Got back an hour ago. But I dunno if you can see her.” [Christie 1976: 222]
Виключаючи спелінгові деформації, використані у творі, графон dunno є єдиним елементом, який
свідчить про суттєву відмінність двох інтрадискурсивних позицій: позицію містера Мейхерна, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

224
високоосвіченого адвоката, та позицію неосвіченої жінки-надомниці. Читач впродовж дискурсивної взаємодії з
автором приймає ту чи іншу точку зору як результат особистісних уподобань, моральних переконань,
перебування в певному психологічному стані в даний окремий момент тощо. Мовленнєва тканина дискурсу при
цьому залишається гомогенною до наведеного вище дискурсивного фрагмента, який призводить до виникнення
контрастивного ефекту та розвитку певних пресупозиційних відносин, вельми необхідних для детективного
жанру (зокрема, усвідомлення читачем того факту, що всі інші герої, крім служниці, мають високий рівень
освіти, а, отже, можуть діяти в непередбачуваному напрямку завдяки більш широким інтелектуальним
можливостям).
В оповіданні Джойс Керол Oутс “Where Are You Going, Where Have You Been?” графон стає тим
дискурсивним парцелятом, який дозволяє розмежовувати комунікативні позиції навіть з погляду моральності.
Вимовну манеру Арнольда Френда, бандита та насильника, як виявилося пізніше, на письмі відбито за
допомогою графонів, які певною мірою відкривають істинні наміри героя по відношенню до дівчини-підлітка
на ім’я Конні, додаючи мовленню відтінок фривольності та, навіть, брутальності.
…“You wanta come for a ride?” he said.
…“Don’tcha like my car? New paint job,” he said. [Oates 1994: 352]
…“That’s a crazy thing to ask. Can’tcha see I’m your own age?” [Oates 1994: 357]
У підсумку, нагромадження графічно викривлених елементів укупі з контекстуальними обставинами
викликає відчуття роздратованості по відношенню до героя, що частково призводить до виникнення стану
комунікативного дискомфорту.
Стратегія створення дискомфорту. Метою даної стратегії є перенесення фокусу уваги та створення
перманентного комунікативного дисонансу. Графон при цьому виконує стимулятивну та асоціативну функції.
Стратегія створення дискомфорту включає в себе наступні тактики побудови дискурсивної інформації:
— тактика введення у стан дискомфорту;
— тактика диференціації відношення;
— тактика відторгнення форми повідомлення.
Вхідним етапом у реалізації стратегії створення дискомфорту є тактика введення у стан
дискомфорту шляхом нагромадження графічно викривлених елементів чи досить незвичного способу
репрезентації останніх, у результаті чого відбувається диференціація відношення, що призводить до
відторгнення форми. Тактика відторгнення форми є вихідним етапом у процесі реалізації стратегії створення
дискомфорту, але вищезгадана тактика може перехрещуватися зі стратегіями контрастування та дезорієнтації, а
також стати базисом для формування стратегії інтимізації.
У даному ключі варто провести паралель з умовиводами Б.А. Успенського щодо розбіжності позиції
автора та позиції читача, яка свідомо (за умови виключення комунікативної невдачі) передбачена автором з
метою досягнення певного художнього ефекту [Успенский 2000: 207]. У цілому, читачу властиво приєднувати
себе до автора та разом з ним розділяти ту чи іншу точку зору [Там само: 207]. Якщо цей процес уповільнений
або протікає латентно, ми схильні розглядати даний факт як одну з форм використання стратегії створення
дискомфорту.
Оповідання Корттії Ньюланда “Complexion Does Not Maketh The (Black) Man” присвячене складним
питанням взаємовідносин між представниками різних рас. Графон бере тут участь як у виокремленні авторської
позиції, так і у способі зближення автора з читачем. У наведеному нижче прикладі нібито явний
комунікативний дисбаланс, викликаний станом дискомфорту в результаті нагромадження орфографічних
модифікацій, призводить у підсумку до виникнення стійкого інтимізуючого ефекту, що і було, на нашу думку,
головною метою письменника.
… If you’re White, you’re probably thinking; wha’ the fuck’s dis guy on – has he got a complex or what, eh? I
tell ya, the gyu’s got a chip on his shoulder the size o’ the Nat West fuckin’ buildin’ mate! And if you’re Black you’re
probably thinking – wha’ the fuck’s he even bringin’ it up for? If he’s bringin’ up tings like dat, you better believe you
ain’ seein’ my man wid no Benson complexion gully – blatant! [Newland 1999: 384]
Цікавим є те, що, окрім прямих авторських ремарок, немає жодної різниці між двома наведеними
субдискурсами з точки зору мовленнєвої характеристики. У даному випадку, графон є тим параметром, що
об’єднує різні позиції та будує спільний соціальний контекст, навіть на базі стратегії дискомфорту. “Привид
адресанта” (термін Ю. Крістевої), віддзеркалений в обох іпостасях, задає необхідну тональність дискурсивній
перспективі, перетворює комунікативну тактику відторгнення форми на тактику конструювання нової.
Аналогічну картину переходу стратегії створення дискомфорту до стратегії інтимізації маємо в
результаті поступового звикання читача до використання у мовленні героїв графонів mek, gyal і dem в оточенні
інших орфографічних модифікацій.
‘Don’t mek Sianna an’ dem gyal twis’ you up like so man,’ he told me, as we got ready to go to the fateful party
that was on that night. [Newland 1999: 386]
‘I see White gyal fin’ a nex’ Mandingo fe please ‘er,’ Karen said snidishy. [Newland 1999: 389]
‘Yeah man, I had to come back an’ check on my Afro-Caribbean queens, mek sure dem alright, y’get me?’
[Newland 1999: 389] Розділ VI. Лінгвістика тексту

225
Таким чином, принцип упізнавання, заснований на ефекті звикання, пристосування до висуненого
елемента, сприяє виникненню в читача відчуття довіри та емоційної гнучкості, що, в результаті, визначає
особливий тип стосунків між адресантом та адресатом.
З першої сторінки роману “One Flew Over the Cuckoo’s Nest” автор, Кен Кізі, намагається провести чітку
межу між інтрадискурсивною позицією оповідача, втіленою в образі Бромдена, та позицією інших
квазіреальних суб’єктів, таких, наприклад, як санітари психіатричної лікарні. Взаємодія стратегії створення
дискомфорту зі стратегією контрастування сприяє досягненню поставленої письменником мети.
I creep along the wall quiet as dust in my canvas shoes, but they got special sensitive equipment detects my fear
and they all look up, all three at once, eyes glittering out of the black faces like the hard glitter of radio tubes out of the
back of an old radio.
“Here’s the Chief. The soo-pah Chief, fellas. Ol’ Chief Broom. Here you go, Chief Broom…”
…“Haw, you look at ‘im shag it? Big enough to eat apples off my head an’ he mine me like a baby. [Kesey
1989: 9]
Як бачимо, для графона soo-pah характерним є написання через дефіс, яке в проаналізованому масиві
літератури нараховує лише кілька випадків. На нашу думку, в межах даного контексту подібний стиль
написання відбиває особливість протяжливої вимови, яка частіше покликана відобразити презирливе,
зневажливе ставлення одного інтрадискурсивного суб’єкта до іншого.
Таким чином, графони, втілюючи комунікативні стратегії глобалізації, контрастування та створення
дискомфорту, виступають у ролі елементів, що організують та створюють загальний дискурсивний семіозіс,
сприяють процесу взаємодії комунікативних стратегій та актуалізують релевантні дискурсивні зв’язки.
Перспективним вбачається подальше визначення ролі графона в процесах перетину та зсуву стратегій в
межах дискурсивного поля, а також вивчення даної проблеми в рамках когнітивного підходу.

Література
Бацевич 2004: Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Видав. центр “Академія”, 2004. –
342 с.
Воробьева 1993: Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста
(одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. …д-ра филол. Наук. – М., 1993. – 382 с.
Гейвин 2003: Гейвин Х. Когнитивная психология / Перевод с англ. – СПб.: Питер, 2003. – 272 с.
Ємельянова 1975: Ємельянова Л.Л. Графічне відбиття варіантної вимови в англійському художньому
мовленні // Іноземна філологія: Респ. межвуз. сб. – 1975. – вип. 39 – с. 69 – 76.
Кухаренко 1978: Кухаренко В.А. Интерпретация текста. – Л.: Просвещение, 1978. – 327 с.
Лукин 1999: Лукин В. А. Художественный текст: Основы лингвистической теории и элементы анализа.
М.: – «Ось-89», 1999. — 192 с.
Мельніченко 2005: Мельніченко О.В. Графон як маркер адресантності літературного дискурсу // Записки
з романо-германської філології: Збірник наук. праць ОНУ ім. І.І. Мечникова / Під ред. І.М. Колегаєвої. – Одеса:
Фенікс. – 2005. – Вип.16. – С. 163-174.
Мецлер 1990: Мецлер А.А. Прагматика коммуникативных единиц. – Кишинев: Штиинца, 1990. – 100 с.
Мыркин 1978: Мыркин В.Я. Типы контекстов, коммуникативный контекст // Научн. докл. высш. шк.:
Филол. науки. — 1978. — № 1. – С. 95 – 100.
Селиванова 2004: Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: Брама,
2004. – 335 с.
Співак 2004: Співак С.М. Власна назва в композиційно-смисловій структурі віршованих текстів
американської поезії: комунікативно-когнітивний підхід: Дис. … канд. филол. наук. – К.: КНЛУ, 2004. – 205 с.
Успенский 2000: Успенский Б.А. Поэтика композиции. – СПб: Азбука, 2000. – 352 с.
Шарер 1970: Шарер Н. А. Речевая характеристика языка Джерома Сэлинджера в романе “Над пропастью
во ржи” // Научные труды Ташкентского университета: вопросы филологии. – 1970. – Вып. 383. – т. 2. – С. 270
– 279.
Cook 1995: Cook, G. Discourse and Literature: The Interplay of Form and Mind. – Oxford: Oxford University
Press, 1995. – 285 p.
Dijk T.A., van, Kintsch W. Strategies of Discourse Comprehension. – N.Y.: Academic Press, 1983. – 209 p.
Givon 1993: Givon, T. Coherence in Text, Coherence in Mind // Pragmatics and Cognition. – 1993. – No. 1. –
P. 171-227.
Banks 1999: Banks, R. Sarah Cole: A Type of Love Story // The Scribner Anthology of Contemporary Short
Fiction / Ed. by L. Williford, M. Martone. – N.Y.: Scribner Paperback Fiction, 1999. – P. 53-72.
Christie 1976: Christie, A. Selected Stories. – Moscow: Progress Publishers, 1976. – 334 p.
Jones 1999: Jones, E.P. Marie // The Scribner Anthology of Contemporary Short Fiction / Ed. by L. Williford,
M. Martone. – N.Y.: Scribner Paperback Fiction, 1999. – P. 361-372.
Kesey 1989: Kesey, K. One Flew Over the Cuckoo’s Nest. – N.Y.: Signet, 1989. – 272 p. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

226
McKnight 1999: McKnight, R. The Kind of Light That Shines on Texas // The Scribner Anthology of
Contemporary Short Fiction / Ed. by L. Williford, M. Martone. – N.Y.: Scribner Paperback Fiction, 1999. – P. 428-438.
Newland 1999: Newland, C. Complexion Does not Maketh the (Black) Man // New Writing 8 / Ed. by T. Fisher,
L. Norfolk. – London: Vintage & The British Council, 1999. – P. 382-393.
Oates 1994: Oates, J. C. Where Are You Going, Where Have You Been? // The Vintage Book of Contemporary
American Short Stories / Ed. by T. Wolff. – N.Y.: Vintage, 1994. – P. 347-365.

The article proceeds with the author’s series of publications on some problems of graphon functioning in
literary discourse. The author studies such communicative strategies as globalization, contrast and discomfort, in
construction of which graphon plays exceptional role.
Keywords: graphon, focus of attention, strategy, discourse position.
Надійшла до редакції 19 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.