Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Новикова — ПРІЗВИЩА З СЕМАНТИКОЮ КОЛЬОРУ (НА МАТЕРІАЛІ АНТРОПОНІМІЇ М. ДОНЕЦЬКА)

У статті досліджуються прізвища, які характеризують людину за кольоровою ознакою.
Встановлюється склад кольористичної лексики, відображеної в антропоосновах, досліджується її семантична
і словотвірна структура.
Ключові слова: антропонім, прізвище, семантика, спосіб творення.

Прізвища є цінним джерелом вивчення лексичної системи мови. Вони широко відображають власні
назви й апелятивну лексику, яка характеризує людину за її фізичними й психічними рисами, професією, родом
занять, місцем проживання, за її зв’язками з рослинним і тваринним світом, предметами матеріальної і духовної
культури тощо.
© Новикова Ю.М., 2006 Розділ VIII. Проблеми ономастики

247
Великий інтерес викликають прізвища, які вказують на фізичні ознаки людини (зріст, будову тіла, певні
фізичні вади та ін.) і виражають народні погляди на особливості зовнішності. Для такої характеристики людини
із лексичного фонду мови відбирались влучні, виразні слова, за допомогою яких створювались назви-образи,
наприклад: Безкишкий, Махниборода, Окань, Ребристий. Серед таких прізвищ помітну групу складають
антропоніми, які характеризують людину за кольоровою ознакою. Опис цих прізвищ знаходимо у працях
Ю. К. Редька, П. П. Чучки, М. Л. Худаша, Р. Й. Керсти, І. Д. Сухомлина, В. Д. Познанської,
О. Я. Добровольської. Однак до аналізу прізвищ цієї лексико-семантичної групи ще не залучався
антропонімний матеріал багатьох регіонів України.
У запропонованій статті розглядаються сучасні прізвища м. Донецька, які вказують на колір. Основними
завданнями роботи є семантичний і структурно-словотвірний аналіз цих прізвищ.
Матеріалом для статті послугували прізвища, вилучені з різноманітних джерел Донецького обласного
архіву і списків жителів міста.
Проведене дослідження свідчить про те, що антропонімійна традиція визнає колір як одну з важливих
ознак людини. Колір волосся, шкіри чи одягу мимоволі впадає в очі, запам’ятовується і створює смислову
основу прізвиська людини. Якщо, наприклад, людина виділялась з-посеред інших тим, що мала білі вуса, то,
безумовно, це могло стати приводом для надання їй прізвиська. Про це говорять сучасні прізвища Білоус,
Білоусенко.
Донецькі прізвища з семантикою кольору складають багату й різноманітну лексико-семантичну групу.
Вони вказують на колір волосся чи шкіри: Білий, Золотий, Русий, Рудь, Сивенко, Червоненко, Черняк; брів,
вусів, бороди: Жовтобровко, Чорноусий; очей: Кароок, Сіроок; зубів: Білозубко; рук: Білорученко; ніг:
Білоножко, Чорноног; шиї: Білошия; інших частин тіла: Красногрудов, Краснолобов, Краснощок, Синьогубка.
Прізвища можуть вказувати на колір одягу чи взуття людини: Бєловзут, Білошапка, Краснохалявка,
Сіроклин, Сіроштан, Чорнолатка; на масть тварин: Біловолов, Білокозін, Білоконь, Чорнокобила, Сивоконь.
Останні прізвища характеризують людину за наявністю в господарстві домашніх тварин, зокрема волів, коней,
кіз. Володіння ними було настільки важливою обставиною селянського побуту, що найменування тварин за їх
мастю або ж іншою ознакою легко переносились на їх господаря.
Найбільша кількість прізвищ пов’язана з білим кольором (30% від загальної кількості прізвищ з
«кольоровою» семантикою): Бєлий, Бєлоглаз, Бєлоглазов, Білий, Біленко, Біленький, Білик, Білобород, Білобров,
Біловолос, Білозуб, Білозубенко, Білоног, Білоножко, Білоноженко, Білявенький, Білявко, Білястий. Ці прізвища
вказують на білий колір волосся чи шкіри. Але деякі прізвища цієї лексико-семантичної групи можуть бути
витлумачені по-іншому. Так, прізвища Біляк, Біляков, Біляченко пов’язуються і з лексемою біляк, що позначає
вдягнену в біле людину [Грінч. 1907-1909, І, с. 68], а також з назвою зайця-біляка (зимового зайця). У прізвищі
Білик могла відобразитись лексема білик – «різець для очистки шкіри» [Грінч. 1907-1909, І, с. 65]. Антропоніми
Білозір, Білозіренко, можливо, фіксують лексему білозір, що позначає красиву, милу людину [Грінч. 1907-1909,
І, с. 66] або яснооку людину [СУМ 1970-1980, І, с. 183].
Прізвища Світлий, Світличний, Світловолос, Світлоок, Світлоокий, Ясноок указують на білий, світлий,
ясний колір волосся чи очей. Але, на нашу думку, вони можуть свідчити і про високу духовність, порядність
першоносія: світлоок «чиста совість» [Грінч. 1907-1909, ІІІ, с. 48]. Можливо, прізвище Світлоброд утворене від
прізвиська людини, яка йшла правильним шляхом у житті. Цікаве прізвище Світлоіван: воно може вказувати не
тільки на колір волосся чи шкіри чоловіка на ймення Іван, а й на його високодуховне життя.
Прізвища, утворені від назв чорного кольору, складають близько 20%. Звичайно вони називають людину
з чорним волоссям, вусами, бровами: Черненко, Черниш, Чернишенко, Чернишов, Чернов, Чернота, Чернуха,
Чернявенко, Чернявко, Чернягін, Черняк, Чорненко, Чорний, Чорній, Чорнобривець, Чорнобров, Чорнобровко,
Чорноволос, Чорноус, Чорноусенко. Прізвища-композити вказують на чорний колір шкіри певної частини тіла
людини: Чорнозуб, Чорнонос, Чорноносенко, Чорноок, Чорноп’ят, Чорноп’ятий. Але корінь –чорн- (-черн-)
може мати й інше значення. Так, прізвища Чернява, Чернявко могли виникнути від апелятива чернява, що
позначає просту, бідну людину [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 458]. Прізвища Чорнобай, Чорнобаєв характеризують
свого першоносія як поганого співрозмовника: чорний «поганий», баяти «говорити» [Грінч. 1907-1909, І, с. 35].
У деяких антропоосновах закарбувались назви відтінків чорного кольору: Смагленко, Смаглій, Смаглюк,
Смаглявий, Смолій, Смоляний < смоляний «чорний, як смола» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 159], Снаденко < снадь
«загар, смуглявість» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 161], Сутемний < сутемний «дуже темний, майже чорний (негр)»
[Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 232]. Окремі лексеми, відображені у прізвищах, сьогодні уже вийшли з активного
вжитку: снадь, сутемний.
Прізвища з коренем -темн- виникали від прізвиськ, які одержували люди за темним (чорним) кольором
волосся чи шкіри: Темноволос, Темнобород, Темношкур. Але деякі прізвища мають подвійну мотивацію. Так,
первісно прізвисько Темноок могло називати сліпу людину, а Темненко, Темний, Темнюк – людину сліпу або ж
неосвічену [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 253].
Серед «кольористичних» прізвищ помітну групу складають антропоніми, пов’язані з рудим (рижим,
бурим, червоним, красним) кольором. Їх 15%: Багряненко, Багрянець, Багряний; Бурей, Бурий; Красненко,
Красний, Краснощок, Краснюк, Красняв; Руденко, Рудий, Рудик, Рудій, Рудь, Рудько, Рудюк, Рудобородка, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

248
Рудобровка, Рудовусенко; Червоненко, Червоний, Червоній. Такі прізвища виникли від прізвиськ, що вказували
на рудий колір волосся.
Можна припустити, що деякі окремі прізвища з коренем -красн- називають не рудий колір волосся, а
гарну, красиву, прекрасну людину. Прізвище Краснобай відображає лексему краснобай, що позначає людину,
яка уміла красномовно розповідати.
Прізвища Багряненко, Багрянець, Багряний указують на яскраво-червоний (рудий) колір волосся [Грінч.
1907-1909, І, с. 18].
У прізвищах Шарлат, Шарлатов, Шарлатовський зафіксувалась діалектична назва яскраво-червоного
кольору шарлат «багрянець, пурпур» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 486].
Прізвище Моруженко пов’язане з діалектною лексемою моругий, що означає «рудий чи темно-
сірий»[Грінч. 1907-1909, ІІ, с. 446], Соловенко – з назвою соловий «світло-рудий» [Грінч. 1907-1909, ІІІ, с. 28].
З діалектною лексикою мають зв’язок прізвища Заруда, Зарудько: діал. зарудити «почервоніти, окров’янитися»
[Ніконов 1993, с. 44]. Очевидно, первісно прізвиська Заруда, Зарудько називали червону або засмаглу до
червоного кольору людину.
У багатьох прізвищах м. Донецька відобразились назви сірого (сивого) кольору – їх 5%. Людина, яка
мала сиве (сіре) волосся, бороду чи вуса, брови, виділялась цією ознакою з – поміж інших і одержувала
прізвисько, яке потім закріпилось як прізвище: Сєдих, Сєдой; Сєрий, Сіренко, Сірий; Сивенко,Сивий; Сизенко,
Сизий. На людину з сірими очима вказують основи прізвищ Сєроок, Сивоок, Сизоок. Лексеми сірий, сивий і
сизий вживаються як абсолютні синоніми. Але цілком можливо, що вони називають відтінки сірого кольору.
Пор.: сивий – темний з сивиною, з домішком білуватого або попелястого; сизий – темний з голубуватим
відливом; сіро-синій [Базаєв 2004, с. 129].
Деякі прізвища цієї лексико-семантичної групи позначають не колір, а соціальне становище людини:
Сєряк, Сєряков, Сіряк, Сіряченко, Сірячук < сіряк «проста людина, селянин» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с.128], або
ж внутрішні риси людини – носія прізвиська: сіряк «простий, простакуватий, скромний» [Базаєв 2004, с.165].
Виникнення прізвищ Сірома, Сіромак пов’язане з лексемою сірома «бідняк, бідолаха»[ Грінч. 1907-1909, ІУ, с.
128].
В антропоніміконі м. Донецька зустрічаються прізвища, що сформувались на основі діалектичної
лексики із значенням сірого (сивого) кольору: Чаленко,Чалий, Чалиш < чалий «сіро-коричневий» [Грінч. 1907-
1909, ІУ, с.443]; Шаденко,Шадий, Шадчук < шадий «сивий» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 481]; Шарий, Шарук <
шарий «сірий, сіруватий» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 48]. Подібні діалектичні назви передають відтінки сірого
кольору.
Близько 4% «кольористичних» прізвищ м. Донецька утворилось від назв жовтого кольору та його
відтінку – золотого: Жовтенко, Жовтий, Жовтій, Жовтяк; Золотенко, Золотий, Золотчук. Вони вказують на
колір волосся чи шкіри. Прозорими за семантикою є складні прізвища: Жовтобокий, Жовтогрудий,
Жовтолиций; Золотогривий, Золотокрилий, Золоторогий. Припускаємо, що прикметник золотий може
вживатися в переносному значенні і називати людину за її позитивними рисами. Можливо, першоносієм
прізвиська Золотобородка, що згодом стало прізвищем, був священик.
В основах прізвищ міста Донецька зустрічаються назви, які вказують на коричневий колір волосся чи
очей: Вороний, Воронько; Гніденко, Гнідий, Гнідко; Карий, Каробрів, Кароок, Короочко. Як підкреслює
В. Д. Познанська, лексеми вороний, гнідий, карий використовувались для більш точного позначення відтінку
кольору [Познанська 2002, с. 163]: вороний, карий – «темно-коричневий», гнідий – «світло-коричневий» [СУМ
1970-1980, ІІ, с. 94].
Інші назви кольорів рідко фіксуються у прізвищах. Так, антропоніми Зелений, Зеленов, Зеленько указують
на кольорову ознаку волосся чи шкіри, а може, на молодість, недосвідченість першоносія прізвиська;
Зеленохат, Зеленохатько, можливо, характеризували людину як доброго господаря, який заквітчував свою
хату, давав лад господарству.
Прізвища Синенько, Синій, Синьогуб, Синявий указують на синюватий колір шкіри, який людина набуває
при певних хворобах внутрішніх органів. Ймовірно, що такі прізвища можуть позначати й інші реалії,
наприклад, Синятко < синятка «вид запаски» [Грінч. 1907-1909, ІУ, с. 121].
Окрему групу складають прізвища, в основах яких відобразилась назва рябий. Такі антропоніми у
минулому були прізвиськами людей, у яких на обличчі залишились сліди від віспи: Рябий, Рябко, Рябощок,
Рябченко. Але вони могли вказувати і на таку ознаку людини, як забарвленість у різні кольори, строкатість
одягу людини: Рябошапка, Рябоштан.
Прізвища з «кольористичною» семантикою неоднорідні з погляду словотвірної структури. Значна
кількість їх утворилась лексико-семантичним способом, який полягає у зміні функції базової назви – «особове
ім’я, прізвисько чи апелятивне означення особи, не зазнаючи жодних формально-структурних змін, ставало
спадковим іменуванням» [Шеремета 2002, с. 9]: Білий, Білявий, Рудий, Смаглявий, Чорненький, Чорнуха.
Досліджувані прізвища нерідко виникали морфологічним способом, тобто за допомогою патронімічних
суфіксів, які виражали приналежність. Структурним показником цих прізвищ є суфікси – енк (о), — ук (-юк), — ак
(-як), -ич, -ов (-ев), -ин (-ін), -ик, -к (о), -ець, -ок, — ськ(ий), -зьк (ий), -цьк (ий). Розділ VIII. Проблеми ономастики

249
Прізвища м. Донецька найчастіше утворювались за допомогою таких суфіксів: -енк (о): Біленко, Руденко,
Червоненко, Чернишенко; -ук (-юк): Зеленюк, Карюк, Рудюк, Смаглюк; -ак (-як): Рудяк, Чорняк; -к (о): Білявко,
Рудько, Чорнявко; -ик: Білик, Рудик; -ич: Білич.
Серед прізвищ з семантикою кольору зустрічається багато складних прізвищ, які складаються з двох
частин – іменникової та препозитивної прикметникової: Кароок, Рудобород, Сивоок, Червонощок. Частотними
субстантивними компонентами цих прізвищ виступають такі: брова (бров) (Чорнобров), віл (Чорновіл), вус (ус)
(Білоус), конь (Сивоконь). У поєднанні з різними прикметниками вони нерідко утворюють цілі гнізда: Білобров,
Білоброд, Біловол, Біловус, Білоглаз, Білогруд, Білоіван, Білоног, Білоок, Білопояс, Білоус, Білошапка, Білошия,
Білошкур, Білощок.
Прізвища з семантикою кольору складають багату й різноманітну в структурно-семантичному
відношенні групу. Вони є важливим джерелом для вивчення лексики і словотвору української мови в
історичному минулому.

Література
1. Базаев 2004: Базаев А. В. Ономастика Ардатовского района. – Арзамас: АГПИ, 2004. – 183 с.
2. Грінч.1907-1909: Словарь української мови. Зібр. ред. журналу “Кіевская Старина”/ Упор. з дод.
власного матеріалу Борис Грінченко. – Т. I-IV. – Кіевь, 1907-1909.
3. Добровольська 1995: Добровольська О. Я. Лексична база прізвищ Війська Запорізького, за “Реєстрами”
1649 р.: Автореф. дис. … канд. филол. наук. – Ужгород, 1995. – 25 с.
4. Никонов 1993: Никонов В. А. Словарь русских фамилий. – М.: Школа – Пресс, 1993. –224 с.
5. Познанська 2002: Познанська В. Д. Лексика на позначення фізичних і психічних рис людини як основа
для творення українських прізвищ // Лінгвістичні студії. – Вип.10: ДонНУ, 2002. – С. 161-168.
6. Познанська 2002: Познанська В. Д. Складні прізвища в антропоніміїї Південно-Східної України // В
пространстве филологии. – ДонНУ. Филологический ф-т. – Донецьк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2002. – С. 290-
297.
7. Редько 1966: Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. – К.: Наук. думка, 1966. – 216 с.
8. Селищев 2003: Селищев А. М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ // Труды по
русскому языку. Т. 1. Язык и общество / Сост. Б. А. Успенский, О. В. Никитин. – М.: Языки славянской
культуры, 2003. – С. 387-435.
9. СУМ 1970-1980: Словник української мови / Голова акад. І. К. Білодід. – Т. I-XI. – К.: Наук. думка,
1970-1980.
10. Суперанская, Суслова 1981: Суперанская А. В., Суслова А. В. Современные русские фамилии. – М.:
Наука, 1981. – 176 с.
11. Шеремета 2002: Шеремета С. В. Антропонімія Північної Тернопільщини: Автореф. дис. … канд.
філол. наук. – Івано-Франківськ, 2002. – 20 с.
12. Щетинин 1975: Щетинин Л. М. Русские имена (Очерки по донской антропонимии). – Издательство
Ростовского университета, 1975. – 256 с.

The article deals with the research of surnames, which characterize a person on the basis of color. We identify
the composition of color Lexis, reflected in the bases of personal names and analyze its semantic and derivational
structure.
Kеywords: personal name, surname, semantics, derivation method.
Надійшла до редакції 30 вересня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.