Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

До класичних проблем новітні підходи

Рагаўцоў В.І. Уводзіны ў мовазнаўства: Вучэбны дапаможннік. – Магілёў: МДУ імя А.А.Куляшова, 2004.
– 400 с.
Рагаўцоў В.І. Уводзіны ў мовазнаўства: Практыкум: Вучэбны дапаможннік. – Магілёў: МДУ імя
А.А.Куляшова, 2003. – 130 с.

Рецензовані праці вийшли не одночасно, як видно з вихідних даних – з інтервалом в один рік, але їх
аналізувати слід разом не тільки тому, що вони виконані одним автором, але й тому, що присвячені одній
навчальній дисципліні і кожна по-своєму оригінально вияскравлює актуальні проблеми: одна в суто
теоретичному (Рагаўцоў В.І. Уводзіны ў мовазнаўства: Вучэбны дапаможннік. – Магілёў: МДУ імя
А.А.Куляшова, 2004. – 400 с.), інша – у суто практичному (Рагаўцоў В.І. Уводзіны ў мовазнаўства: Практыкум:
Вучэбны дапаможннік. – Магілёў: МДУ імя А.А.Куляшова, 2003. – 130 с.). Таке розташування в самій рецензії
засвідчує можливість простеження кореляції науково-теоретичних, навчально-прикладних і навчально-
методичних засад того самого автора. Для шанувальників „Лінгвістичних студій” автор цих посібників уже
відомий (див.: Рагаўцоў Васіль. Метанімія і сінекдаха як сродкі камічнага (на матэрыяле беларускай
драматургіі) // Лінгвістичні студії: Вип. 7. Зб. наук. праць / Укл.: Загнітко А.П. (наук. ред.) та ін. – Донецьк:
ДонНУ, 2001. – С. 218-221; Рагаўцоў Васіль. Стылістычныя фігуры як сродак камічнага: асаблівасці ўжывання
ў беларускай драматургіі // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 10 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук.
ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 148-151; Рагаўцоў Васіль. Іншамоўныя ўкрапіны як сродак
выражэння камічнага (некатарыя асаблівасці ўжывання ў беларускай драматургіі) // Лінгвістичні студії:
Зб. наук. праць. Вип. 11. У 2 частинах / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Ч. І. – Донецьк: ДонНУ,
2003. – С. 322-325 та ін.). Загалом Василь Іванович Рагавцов належить до авторитетних постатей не тільки
булоруського, але й слов’янського мовознавства: доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент
Білоруської академії педагогічних наук, завідувач кафедри білоруської мови Могилівського державного
університету ім. А.А.Кулешова (з 1983 р.). Учений активно займається проблемами лінгвістики тексту (мова
білоруської художньої літератури), дослідженням синтаксису білоруської і російської мов, аналізом лексичного
фонду білоруських діалектів. Особливий предмет зацікавлення – це методика викладання білоруської мови,
лексикографія (зокрема білоруська діалектна ономастика, білоруська термінографія), теоретичне мовознавства
та ін. Його перу належать монографія „Маўленчае выражэнне камічнага ў беларускай драматургіі” (2002),
навчальні посібники „Уводзіны ў мовазнаўства” (2004), „Сінтаксіс беларускай і рускай моў: Дыскусійныя
питанні ” (2001), „Практыкум па ўводзінах у мовазнаўства” (1989; 2-е вид. „Уводзіны ў мовазнаўства:
Практикум” (2003), „Уводзіны ў мовазнаўства: Заданні для самастойнай работы” (1992), співавтор книг
„Уводзіны ў мовазнаўства” (1987), „Моўны разбор у ВНУ і ў школе: Схемы, узоры, заданні” (1988), „Руска-
беларускі слоўнік па машынабудаванні” (1998), „Анамастстычны слоўнык Магілёўшчыны” (2000), „Слоўнік
мікратапанімаў Магілёўшчыны” (2004), бібліографічного довідника „Мовазнаўцы Магілёўскага дзяржаўнага
уніврсітэта імя А.А.Куляшова: Агульнае і славянскае мовазнаўства (1930-2001)” (2002) та ін. Рецензовані
посібники відображають у своїй структурі і змісті набутий досвід автора та його уміння чітко і логічно
будувати навчальний матеріал з послідовним вирізненням складних і суперечливих, дискусійних питань, що
вимагають особливої уваги.
© Загнітко А.П., 2006 Розділ Х. Рецензії та анотації

265
Навчальний посібник „Уводзіны ў мовазнаўства” охоплює традиційні питання, пов’язані з визначенням
статусу мовознавства як науки (с. 5-9), простеженням природи, сутності, функцій і структури мови (с. 10-40),
окресленням специфіки співвідношення фонетики і фонології, виявленням й аналізом фонетичних процесів,
поняття фонеми та її варіантів (с. 41-94), встановленням статусу лексикології як науки та з’ясуванням усього
спектру її проблем (с. 95-189). Автор розглядає також фраземний рівень (с. 180-185), аналізує види морфем,
особливості змін морфемної будови слова (с. 186-198), висвітлює основні / неосновні способи словотвору
(с. 198-204), ґрунтовно репрезентує увесь спектр граматичних одиниць, категорій, зупиняється на специфіці
вирізнення частин мови та закономірностях їх репрезентації у межах словосполучення і речення (с. 205-258), не
оминає питання походження мови й окреслює особливості розвитку мов у зв’язку з історією суспільства (с. 259-
278). Генеалогічна і типологічна класифікація мов світу, порівняльно-історичне вивчення розглядаються в
десятому розділі „Мовы свету” (С. 278-305), а статус письма і його роль у суспільстві з простеженням
виникнення, письма, етапів його розвитку і висвітленням постання, розвитку основних абеток та розкриттям
принципів орфографії, закономірностей транскрипції і транслітерації з’ясова в одинадцятому розділі „Пісьмо”
(с. 306-339). Завершує начвальний посібник окремий розділ „Метады даследавання мовы” (с. 340-346), в якому
автор характеризує описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний, дистрибутивний,
трансформаційний методи і метод безпосередніх складників, метод компонентного аналізу. На допомогу
кожному, хто займається заявленими проблемами спрямовані і список літератури з розмежуванням основної і
додаткової, де вирізняються хрестоматії, довідники, навчальні посібники для самостійної роботи (що особливо
є актуальним у сучасному перебігові навчального процесу з його орієнтацією на переосмислення статусу і
значущості самостійної роботи), покажчик основних термінів (с. 351-380), покажчик мов світу (с. 381-391),
покажчик імен (с. 391-396).
Своєю будовою, аналізом ряду питань рецензований навчальний посібник „Уводзіны ў мовазнаўства”
нагадує подібні із вступу до мовознавства, вступу до слов’янської філології і загального мовознавства (пор.:
Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих
навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 368 с.; L. Moszyński. Wstęp do filologii
słowiańskej. – Warszawa, 1984. – 344 s.; Lachur Cz. Zarys językoznawstwa ogуlnego. – Opole, 2004. – 320 s.),
водночас він є оригінальним не тільки специфікою компонування матеріалу, доступністю викладу й аналізу тих
чи інших теоретичних питань, але й прагненням автора запропонувати відносно викінчений підхід на
відповідну проблему. Так, розглядаючи природу, сутність, функції і структуру мови, В.І.Рагавцов констатує, що
в лінгвістиці окреслилися такі найпоширеніші погляди на природу і сутність мови: 1) мова як природний
витвір; 2) мова як біологічний витвір; 3) мова як психічний витвір; 4) мова як індивідуальний витвір; 5) мова як
класовий витвір; 5) мова як соціальний (суспільний) витвір (с. 10-13), а при аналізі функцій мови констатує
наявність основних функцій: комунікативної (з нею пов’язані інтеграційна, емоційна, експресивна, апелятивна,
волюнтативна, прагматична, контактовстановлювальна, метамомовна (мета лінгвістична)), мисленнєва
(„думкафармавальная”), з якою пов’язані когнітивна (або „пазнавальная, гнасеалагічная”), акумуляційна) і
часткових: інформаційної („рэфэрэнтная”), при цьому „У маўленны функцыі мовы рэалізуюцца, як правіла, не
ізалявана, а ў разнастайных камбінацыях, бо кожнае выказзванне переважно поліфункцыйнае. Паміж
функцыямі мовы выяўляюцца цусныя сувязі” (с. 15). При розгляді мови і мовлення (с. 30-333) автор виходить з
того, що 1) „Мова – абстрактная і ўзнаўляльная, маўленне – канкрэтнае і непаўторнае”; 2) „Мова –
патэнцыйная, маўленне – актуальнае”; 3) „Мо ва – стабільная, унармаваная, маўленне – зменлівае, варыянтнае”;
4) „Мова мае ўзроўневую будову, маўленне – лінейную”; 5) „Мова – першасная, маўленне – другаснае”;
6) „Мова – незалежная ад сітуацыі, маўленне – сітуацыйна абумоўленае”; 7) „Маўленне заўсёды можа биць
ацэненае, мова – не”.
Аналіз типологічної класифікації ґрунтується на простеженні того, що „Паняцце „тыпалагічная
класіфікацыя моў” нярэдка атаясамліваюць з паняццем „марафалагічная класифікацыя моў”, што нельма лічыць
апраўданым. Рэч у тым, што гэта не ідентычнія класіфікацыйныя панянці. Марфалагічная класіфікацыя ўлічвае
марфемную будову слова і спосабы выражэння граматычных значэнняў і з’яўляецца толькі адным з відаў
тыпалагічнай класіфікацыі, якая, апрача марфемнай будовы, разглядае і іншыя ўласцівасці моў (фанематычныя,
сінтаксічныя, самнтычныя, функцыйныя). Інакш кажучи, гэтыя абедзве класіфікацыі суадносяцца як прыватнае
(марафалагічная класифікація) і агульнае (тыпалагічная класіфікацыя)” (с. 299). Автор констатує, що найбільш
опрацьованою постає морфологічна класифікація, що уможливлює послідовне розмежування ізоляційних
(кореневих), аглютинативних, полісинтетичних („інкарпарацыйная”), флексійних мов (с. 300-302).
Звичайно, в навчальному посібнику такого типу завжди є бажання бачити більше, ніж це міг зробити
автор, орієнтуючись на нині чинні програми відповідного курсу і керуючись принципом достатності. Можливо,
варто було більше уваги приділити, скажімо, висвітленню методів наукових досліджень. Це питання досить
складне і містить багато підводних каменів, на які наштовхується не тільки студент, але й досвідчений
науковець (пор. праці з цього питання Ю.С.Степанова, А.С.Зеленька та ін.; див.: [Степанов Ю.С. Методы и
принципы современной лингвистики. – 2-е изд. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 312 с.; Зеленько А.С. Загальне
мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, пройоми та процедури вивчення мови: Посібник. –
Вид. 2-е, перероблене. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 283 с.]). Тому варто було хоча б коротко ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14

266
прокоментувати співвідношення індуктивного і дедуктивного методів з простеженням їх стосунку до сучасних
науково-лінгвістичних студій.
Навчальний посібник „Уводзіны ў мовазнаўства: Практикум” у своєму змісті охоплює самостійну
роботу з питань: 1) мовознавства як наука (с. 5-7); 2) природа і сутність мови, її структура (с. 7-14); 3) фонетики
(с. 15-45); 4) письма (с. 46-58); 6) лексикології (с. 59-78); 7) фразеології (с. 79-82); 8) морфеміки (с. 83-89);
9) словотвору (с. 90-92); 10) граматики (с. 93- 115); 11) порівняльно-історичний метод, класифікації мов (с. 116-
121); 12) походження мови і розвиток мов (с. 122-127). Самостійна робота з кожної теми побудована таким
чином, що охоплює перелік питань і завдань, відповідну літературу з її диференціацією на основну і додаткову.
Особливо цікавими постають суто практичні завдання. У передмові до навчального посібника автор наголошує:
„Пры падрыхтоўцы да практычных заняткаў студэнту неабходна помнiць, што: 1) адказы на вусныя питанні
павінны биць кароткія, але змястоўныя ы лагычна ыбгрунтаваныя. Іх неабходна падмацаваць канкрэтнымі
выразнымі прыкладамі з роднай мові, а пры магчымасці – прикладамі з інших моў; 2) практыкаванні варта
выканваць адпаведна ўмове задання; тэарэтычны матэрыял падаваць не трэба, калі гэта не прадугледжваецца
ўмовай; 3) для паспяховага выканання ўсіх заданняў побач з засваеннем новага тэарэтычнага матэрыялу
мэтазгодна паўтарыць узаемозвязаны тэарэтычны матэрыял прйдзеных тэм; 4) пры выкананні асобных
заданняў па лексіцы і фразеалогіі (тлумачэнне сенсу слоў і фразеалагізмаў, іх этымалогіі, підбор сінонімаў і
антонімаў і інш.), а таксама па марфеміцы (вызначэнне марфемнай структуры слова і змен у ёй і інш.) і
словаўтварэнні неабходна карыстацца лінгвістычнымі слоўнікамі адпаведных тыпаў; 5) для більш эфектыўнага
засваення генеалогічнай класіфікацыі моў пажадана выкарыстаць лінгвістычную карту свету” (с. 4). Свідомо
В.І.Рагавцов включає в обсяг кожної теми контрольні питання і практичні завдання, при цьому останні
орієнтовані своїм змістом не тільки на знання засвоєного теоретичного знання, його поглиблення, але й на
відповідне застосування, вироблення умінь і навичок осмисленого і цілеспрямованого їх використання,
оскільки цілий ряд завдань мають порівняльно-зіставний характер: у них наведено ілюстративний матеріал з
інших слов’янських (українська, білоруська, російська, польська, болгарська та ін.), неслов’янських
(латинської, англійської, німецької, французької, киргизької та ін.), пор.: „Вызначце, якімі фанетычнымі
працэсамі абумоўлена ўзнікненне гутарковых форм слоў ва ўзбекскай мове. Зарал, залал – літ. Зарар (’шкода;
страта’); таксама: ушта китоб – учта китоб (’тры кнігі’), ўрган – ўгран (’вучыся’), тиромвай – трамвай, исим –
исм(’імя’), суврат – сурат (’карціна’), истакон – стакан, останця – станция, устол – стол, пас – паст (’нізкі’)”
(с. 38) або „Рашыце прапорцыі. Абгрунтуйце выбар кампанентаў прапорцый. 1. Арфаграфія : правапіс = ? :
мовазнавец. 2. Прэфікс : прыстаўка = ? : канчатак. 3. Рэдуплікацыя : паўтор = ? прыпадабненне. 4. Алфавіт :
азбука = ? : дзвюхмоўнасць” (с. 72). Автор свідомий того, що окремі з висвітлюваних тем можна розглядати на
колоквіумі, що передбачає активну взаємодію студентів і викладача, а також шляхом використання системи
індивідуальних занять. Усі форми самостійної роботи під керівництвом викладача є надзвичайно важливими і
високоефективними в умовах сучасної вищої школи, що орієнтує студентів не на просте засвоєння суми певних
знань, а на умотивоване опрацювання відповідних умінь і навичок. Рецензовані навчальні посібники
відображають перебіг сучасних лінгвістичних теорій і методично виважено спрямовують навчальні пошуки,
спонукають до творчого осмислення пізнаного і можливого його перевірки на практиці.

Анатолій Загнітко
Надійшла до редакції 12 травня 2005 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.