Пропозиція, оформлена як предикативна одиниця, називається ре­ченням. Пропозиція може виражатися: 1) власне предикативною струк­турою: Дощ іде; Хлопець читає книжку; Дівчина несе квіти з городу < >( Ухати матері; 2) невласне-предикативною конструкцією, що харак­теризується напівпредикативністю (дієприкметниковими та дієприслів­никовими зворотами): Дія них, проторюючи путь. Чи дух не вищу радість випив? Зате, по праці — що за насолода, Стинаючи в довір­ливій юрбі. З’ясовуються недбайливо собі Походження прохожого на­роду! (О. Ольжич); 3) предикатними компонентами із залежними сло­нами (прикметниками, іменниками тощо): Вибих снаряда розбудив хлопчика = Снаряд вибухнув + Це розбудило хлопчика.

Семантична структура речення — це зміст речення, реалізований у типізованому, узагальненому виді з урахуванням тих елементів смис­лу, які повідомляє йому форма речення.

Напівпредикативність (додаткова предикативність) — це синтак­сичне значення, що частково збігається з предикативним, але не утво­рює речення. Предикативність взагалі і напівпредикативність зокрема протиставлені предикатності як категорії семантичній.

Предикатність — семантична ознака мовного вираження. Поліпре- дикатність ніякою мірою не свідчить про поліпредикативність, але друга передбачає першу. Предикатна лексика у складі речення вказує на пропозиції і визначає їх кількість. Про те, що речення Мати ви­шиває рушник голкою вміщує одну пропозицію і тому є семантично елементарним, свідчить наявність у його складі тільки одного преди- катного слова вишивати, останні слова — предметні, вони виступа­ють як аргументи — суб’єктний (мати), об’єктний (рушник), інстру­ментальний (голкою).

Визначальною суттю предиката є поняття «ознаки». Для його позна­чення виступають дієслова, якісні прикметники, абстрактні іменники тощо. їх часто називають ознаковими словами: змагатися, змагання, змаг, сміливий, сміливість та ін. їх семантиці відповідає синтаксична сполучуваність: це слова, для яких сполучуваність з іменами предметів (осіб) є постійною прикметою (властивістю). Вказівку на зв’язок із пред­метом включено в граматичне значення дієслова, прикметника (а та­кож віддієслівних, відприкметникових імен). У мові наявна можливість назвати подію одним словом, не вирізняючи «учасників» певного проце­су: битва, свято, війна, негода, щастя, біда, катастрофа, пожежа, дощ та ін. Такі слова також належать до предикатної лексики і їх кваліфі­кують як подійні слова (інколи розмежовують ситуативні (передбача­ють членування на окремі елементи) та власне-подійні (подія виражаєть­ся в думці нерозчленовано) лексеми). Предикатним словам притаманна валентність, яка у своєму загалі відображає структуру пропозиції (див.: