Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4.2. Закономірності вияву порівняння у структурі простого українського речення

загрузка...
Теорія відокремлених членів речення безпосередньо пов’язана з особ­ливим різновидом ускладнення речення — порівняльними зворотами, які і сьогодні в синтаксичній науці іменують по-різному: синтаксична конструкція з порівняльною семантикою, порівняльна конструкція, порівняльний зворот тощо. Порівняння як таке наявне у багатьох синтаксичних фігурах імпліцитно, але його структурний та семантич­ний вияв часто ототожнюють із власне-реченнєвим утворенням.

У сучасній українській мові надзвичайно активно вживається той чи інший реченнєвий компонент у формі порівняння. В О. Г. Руднєва

«Дієприслівники/дієприслівникові звороти, що стоять після спо­лучників сурядності і підрядності, у вимові паузою не відокремлю­ються і становлять одну з ними ритмомелодійну групу. На письмі такі ;>вороти відокремлюються від сполучника комою в тих випадках, коли цей сполучник стосується інших членів речення, з’єднує складові час­тини речення: Настечка засвічує каганець і, прикривши рикою. несе його до столу (М. Стельмах); Та, відчиваючи настрій усіх, не нава­жується слова сказати (М. Стельмах).

Якщо сполучники і, а набули значення підсилювальної частки і ця частка стосується напівпредикативного звороту, то вона виділяється разом із зворотом: / вибігши з хати, пішов у садок (М. Коцюбинський).

Не ставиться кома перед неповторюваними сполучниками і, та (і), або, чи, які з’єднують два дієприслівники/дієприслівникові звороти. Такі обставини вважаються однорідними: Хвилюючись і все ше не отя­мившись. солдат розповідав про себе (О. Гончар).

Словосполучення з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи, що утворилися внаслідок переходу дієприслівників у прий­менники, завжди відокремлюються (на письмі — комами, в усному мовленні — інтонацією): Незважаючи на ріст иін на будівельні мате­ріали. кількість заяв на виділення ділянок для спорудження житла па селі збільшується (3 газ.).

 

552


Синтаксис


загрузка...
знаходимо таке тлумачення порівняльного звороту: «…відокремлений член речення, який вживається в реченні з метою яскравішого і наоч- нішого визначення характеристики того чи іншого предмета або його ознаки шляхом зіставлення ознаки з ознакою, подібною в якомусь штри­ху з нею, або іншим предметом, типовим виразником певної ознаки (якості, властивості, дії)» [Руднев 1963, с. 185]. Традиційна граматика XIX століття, та й на початку XX століття уподібнювала порівняль­ні звороти і підрядні порівняльні речення (див. праці Ф. І. Буслаєва, В. О. Богородицького та ін.). Яскравим прикладом цього може бути вирізнення В. О. Богородицьким особливого різновиду підрядних час­тин — уподібнювально-порівняльних, пор.: «…как все русские дворя­не, он в молодости учился музике» (I. С. Тургенев). Подібний погляд розвивали О. О. Шахматов, О. М. Пешковський, а JI. А. Булаховський кваліфікував порівняльні звороти як залишки «підрядного речення, що втратило співпадаючий з присудком головної частини присудок» [Булаховский 1937, с. 292].

Порівняльний зворот — це відокремлений член речення, який вжи­вається в реченні зі спеціальною семантико-синтаксичною функцією. Багатьох лінгвістів насторожує морфологічне вираження порівняль­ного звороту — називний відмінок, унаслідок чого виникають теорії підстановки того, чого у звороті немає і ніколи не було: Ось і ліс. Тінь і затишок. Могутні крислаті осики високо трепетять листям, від цього їх в народі прозивають трепетухами, могутній дуб стоїть, як воїн, біля червоної липи (Я. Гоян) —> як стоїть воїн.

Слід пам’ятати, що порівняльний зворот може бути виражений: 1) іменником: а) у називному відмінку: Дуб стоїть, як воїн: б) у не­прямому відмінку: Треба навчитися шанувати свою Батьківщину, як матір (А. Яна); 2) прикметником: Повітря тут у видолинку особливо прозоре, наче скляне (В. Пономаренко); 3) займенником: Волю першу твою виконаю, як мою: 4) дієприкметником: Микола раптово пішов, а Марія залишилась стояти, як вкопана (В. Підмогильний); 5) дієприслівником: До хати, наче рятуючись, вбіг Миколка (В. Підмогильний); 6) числівни­ком (комплетивним словосполученням): Всі, як один, вони повернулись до рідного села (3 газ.); 7) прислівником: Далекий ліс також видавався не сірим, якраніше. а бархатно-чорним (О. Десняк). Твердження про те, що порівняльний зворот може бути виражений відмінюваною формою дієслова (Харитон тряс великою палицею, наче проказував, погрожував комусь (Я. Гоян)), належить О. Г. Руднєву і видається не зовсім корект­ним. Очевидно, у таких випадках з повним правом можна вести мову про самостійну підрядну частину, оскільки конститутивним компо­нентом речення постає відмінювана форма дієслова.

Порівняльний зворот може виконувати різні синтаксичні функції: 1) порівняльного означення: Наче, зачарований, дивився Василько на вогонь, дивився не кліпаючи (В. Підмогильний); 2) порівняльної об­ставини: а) мети: У цей час, наче на сміх, зайшов до передпокою вітчим і щось почав розповідати… (А. Яна); б) часу: Танна була такою жструн- кою та привабливою, як колись (О. Донченко); в) місця: Рівний голос

 

Гозділ IX. Синтаксис ускладненого речення

 

553

 

батька лунав з лісу, наче з якогось приймача (Ф. Маківчук); г) способу дії: Ліс трепетав, тривожився, як велика, стомлена людина (В. Чеме- рис); ґ) причини: Василина повільно, наче побоючись. повернулась до нього (І. Нечуй-Левицький); 3) порівняльної прикладки: а) до підмета: Справжнє почуття, воно, як наче золотавий промінь, завжди проб’є <)ушу своїм поривом (А. Яна); б) до присудка: Устина не плакала, але була сумна, наче хвора, й обличчя у неї все потемніло (І. Багряний); її) до означення: Іван поступово заглиблювався у високий, наче мокрий те від вранішньої роси, очерет (В. Підмогильний); г) до додатка: Липа­ми було обсаджено весь майдан, наче суиільним частоколом (Остап Виш­ня); ґ) до обставини: Раптом донісся до неї звідкись, наче здалеку, його такий милий і рідний голос (М. Івченко); 4) порівняльного присудка: Вийшовши з вулички, Гнат наче впірнив у море білого світла (М. Ко­цюбинський).

Не слід сплутувати порівняльний зворот у функції головного чи другорядного члена речення в його актуалізованій функції і порівняль­ний зворот у супровідній семантико-синтаксичній функції. У цьому випадку порівняльний зворот не виділяється комами. Він може вико­нувати функцію: 1) підмета: 3 від’їздом Романенка у Соні наче камінь спав з душі (М. Івченко); 2) присудка: Два величезних пароплави наче запалили море (Ю. Смолич); 3) іменної частини складеного присудка: Я вам наче рідний (М. Івченко); 4) додатка: Після зустрічі з сином зараз ношу наче пудовий камінь на серці, що воно таке. Бог знає (О. Слісаренко).

Інколи порівняння набуває смислу ідіоматичного прислівникового ниразу: Дощ ллє наче з відра: Схожі наче дві краплі води: Все йде мов по маслу та ін.

Порівняльний зворот ні в якому разі не слід ототожнювати з непов­ною підрядною частиною. Відмінність між ними міститься у струк­турному і суто смисловому планах. У структурному плані відмінність ця полягає в тому, що підрядний компонент крім власне-порівнюва- них величин містить додаткові, тобто він ускладнений власними струк­турними поширювачами, що зумовлюються різноманітними внутріш- ньореченнєвими чинниками. Смислова різниця між підрядною по­рівняльною частиною і порівняльним зворотом міститься у специфіці їх залежності. Підрядний порівняльний компонент порівнює, зістав­ляє перебіг дії головної і підрядної частин, а порівняльний зворот становить один із різновидів залежності від того чи іншого компонен­та реченнєвої структури і вступає з ним у відповідні смислові відно­шення: атрибутивні, об’єктні, обставинні тощо.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.