Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Поліна Климова — ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК УСКЛАДНЮВАЧІ СИНТАКСИЧНОЇ СТРУКТУРИ СУРЯДНО-ПІДРЯДНОГО ПОЛІНОМУ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Стаття присвячена дослідженню сурядно-підрядного поліному (СПП) сучасної німецької мови, а саме
процесу ускладнення названого типу речення. У статті розглянуті інфінітивні конструкції, що вживаються у
творах сучасних німецькомовних письменників.
Ключові слова: сурядно-підрядний поліном, інфінітивна конструкція.

На сучасному етапі розвитку лінгвістики синтаксичні процеси (спрощення та ускладнення), що
видозмінюють складові частини речення, є одними з провідних напрямків наукових пошуків. Особливу увагу
дослідників привернули процеси ускладнення, при яких у непросту структуру речення додаються нові
компоненти, що часто виступають у формі інфінітивної конструкції. Обов’язковим компонентом останньої
виступає „інфінітив, або неозначена форма дієслова”1, що розглядається серед номінативних форм дієслів, до
яких учені також відносять партицип І та партицип ІІ [Erben 1972, S. 121; Helbig, Buscha 1974, S. 35].
Попри те, що поширені інфінітиви неодноразово ставали об’єктом дослідницької уваги ([Engel 1991],
[Юнг 1996], [Zifonun, Hoffmann, Strecker 1997], [Duden 2001] тощо), їх семантико-синтаксична організація у
сурядно-підрядних поліномах (СПП)2 ще не була предметом спеціального дослідження. Тому головною метою
статті стало з’ясування формально-граматичних особливостей інфінітивних зворотів у СПП. Реалізація
зазначеної дослідницької настанови передбачає вирішення таких завдань: описати групи інфінітивних
конструкцій, які вживаються у сучасній німецькій мові; виявити особливості інфінітивних зворотів, що
вживаються у СПП.
Корпус дослідницького матеріалу складають твори сучасних німецькомовних письменників, а саме
“Buddenbrooks” (Th. Mann), “Das Parfьm” (P. Sьskind), “Ein weites Feld” (G. Grass) та “Der Deichgraf” (Th. Storm).
Під час опрацювання матеріалу був використаний метод суцільної вибірки СПП із поширеним інфінітивом.
Загальна кількість таких речень складає 369 одиниці. Загальна кількість вживаних інфінітивних зворотів у
вибраних СПП дорівнює 486.
У сучасній германістиці панують три різні підходи щодо розуміння інфінітивного звороту. Так ціла
низка вчених (Г. Хельбіг, Й. Буша [Helbig, Buscha 1974], У. Енгель [Engel 1991,] К. Дуден [Duden 2001] та інші)
вважає, що інфінітивні конструкції дорівнюють підрядному реченню, разом із головним реченням вони
утворюють складне, тому їх часто називають інфінітивними реченнями – Infinitivsatz або інфінітивними
конструкціями – Infinitivkonstruktion [Helbig, Buscha 1974], розуміючи, що вони дорівнюють реченню.
Позиція В. Юнга є дуже близькою до попередньої, однак наявні відмінності. Хоча учений стверджує, що
форма інфінітивної групи раніше була тотожною формі підрядного речення, i тому разом із головним реченням
інфінітивна група утворює складнопідрядне [Юнг 1996, с. 24], все ж при виділенні місця інфінітивної групи
германіст розташовує її між простим членом речення та підрядним реченням.
Третій підхід щодо поширеного інфінітиву належить групі учених Г. Цифонун, Л. Гоффманн, Б. Штрекер
та іншим, які розглядають інфінітиви у поєднанні із поширювачами як додаткові конструкції, що не
дорівнюють повному реченню ні топологічно, ні категоріально. Оскільки вони не мають підмета, у цих
конструкціях не вживається відмінювана форма дієслова, „отже в них не виражений час та спосіб, їх
віднесеність до певного часу вони „отримують” від домінуючої конструкції” [Zifonun, Hoffmann, Streker 1997,
c. 2162, 2187]. Остання точка зору є, на нашу думку, найбільш прийнятною.
Оскільки поширений інфінітив не дорівнює реченню, тому що не має обов’язкової ознаки будь-якого
речення, а саме, предикативності, однак містить дієслово у неозначеній формі, що передає процес або стан чи
дію, то деякі лінгвісти бачать у цій конструкції напівпредикативність або додаткову предикативність, таке
„синтакичне значення, що частково збігається з предикативним, але не утворює речення” [Загнітко 2001,
с. 216], тому інфінітивні конструкції можна віднести до напівпредикативних.
Поширений інфінітив, інфінітивний зворот, або інфінітивна конструкція, у свою чергу складається з
інфінітиву, ускладненому „необхідними та вільними членами” [Helbig, Buscha 1974, S. 36], якими можуть
виступати додаток (1), обставина (2) чи обидва ці члени речення одночасно (3):

1 Інфінітив – „початкова незмінювана форма дієслова, що позначає дію або стан безвідносно до діючої особи, а також часу,
способу” [Єрмоленко, Бибик, Тодор 2001, с. 104].
2 Сурядно-підрядний поліном – складне реченнєве утворення, до мінімальної структури якого входять три кон’юнкти, тобто
одиниці формально-граматичної структури паратаксису, що корелюють з одним окремим простим реченням та можуть вживатися
самостійно „без формально-семантичної підтримки (оточення) іншої синтаксичної одиниці” [Приходько 2002, с. 10], та одне підрядне, яке
включене до одного з кон’юнктів.
© Климова П.І., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

262
(1) Ihr feines sommersprossen-ьbersprenkeltes Gesicht, den roten Mund, die groЯen funkelnd grьnen Augen sah
er nicht, denn er hielt seine Augen fest geschlossen, wдhrend er sie wьrgte, und hatte nur die eine Sorge, von ihrem
Duft nicht das geringste zu verlieren. /P. Sьskind/
(2) Die kleine Erika war von Mademoiselle Weichbrodt als interner Zцgling aufgenommen worden, die arme
Klothilde hatte sich mit ihren vier oder fьnf Mobeln bei der Witwe eines Gymnasiallehrers, einer Diktorin Krauseminz,
in wohlfeile Pension gegeben, selbst der Bediente Anton hatte das Haus verlassen, um zu den jungen Herrschaften
ьberzugehen, wo er nцtiger war, und wenn Christian um Klube weilte, so saЯen um 4 Uhr die Konsulin und Mamsell
Jungmann an dem runden Tisch, in den kein einziges Brett mehr eingelassen war, und der sich in dem weiten
Speisetempel mit seinen Gцtterbildern verlor, nun ganz allein bei einander. /Th. Mann/
(3) Die Cigaretten, diese kleinen, scharfen Dinger mit dem gelben Mundstьck waren Tomas Leidenschaft; er
rauchte sie massenweise und hatte die schlimme Gewohnheit, den Rauch tief in die Lunge zu atmen, so dass er beim
Sprechen langsam wieder hervorsprudelte. /Th. Mann/
У сучасній лінгвістиці традиційно виділяють таксономію інфінітивних конструкцій виходячи з ознаки
наявності/відсутності частки “zu” при інфінітиві. На цій підставі розрізняють дві основні групи інфінітивних
конструкцій:
1) Інфінітивні звороти, в яких вживається „чистий” інфінінітив – “der reine Infinitiv” [Юнг 1996, с. 203]
використовуються у 4% СПП, наприклад (4):
(4) Als ich eintrat, sah ich etwa ein Dutzend Mдnner an einem Tische sitzen, der unter den Fenstern entlanglief;
eine Punschbowle stand darauf, und ein besonders stattlicher Mann schien die Herrschaft ьber sie zu fьhren.
/Th. Storm/
2) Інфінітивні конструкції із використанням частки zu складають 96% дослідженого матеріалу:
А) інфінітивні звороти після дієслів brauchen, verstehen (5), versuchen тощо:
(5) Trotzdem verstand er es, Arbeiten fьr ihn auszusuchen, die seinem noch nicht gefesteten Kцrper hдtten
gefдhrlich werden kцnnen, und Hauke, wenn der GroЯknecht sagte: «Da hдttest du den dicken NiЯ nur sehen sollen,
dem ging es von der Hand!», faЯte nach Krдften an und brachte es, wenn auch mit Mьhsal, doch zu Ende. /Th. Storm/
Б) Інфінітивні звороти із сполучниками um (6), ohne (7), (an)statt (8) та часткою zu [Zifonun, Hoffmann,
Strecker 1997, S. 2186-2188]:
(6) Sein Lebtag vielmehr hatte er den ersten und letzten Dingen die weltmдnnische Skepsis seines GroЯvaters
entgegengebracht; zu tief aber, zu geistreich und zu metaphysisch bedьrftig, um in der behaglichen Oberflдchlichkeit
des alten Johann Buddenbrook Genьge zu finden, hatte er sich die Fragen der Ewigkeit und Unsterblichkeit historisch
beantwortet und sich gesagt, daЯ er in seinen Vorfahren gelebt habe und in seinen Nachfahren leben werde. /Th. Mann/
(7) Da warf sich Frau Permaneder an dem Bett in die Kniee, drьckte das Gesicht in die Steppdecke und weinte
laut, gab sich rьcklos und ohne irgend etwas in sich zu dдmpfen und zu unterdrьcken, einem dieser erfrischenden
Gefьhlausbrьche hin, die ihrer glьcklichen Natur zu Gebote standen… /Th. Mann/
(8) Er lieЯ sich willig von ihr haschen; sie trug ihn umher und wickelte ihn in ihre Schьrze, und wenn dann auf
der Werfte etwa das gelbe Hьndlein um sie herum und eifersьchtig gegen den Vogel aufsprang, dann rief sie wohl:
«Nicht du, nicht du, Perle!» und hob mit ihren Дrmchen die Mцwe so hoch, daЯ diese, sich selbst befreiend, schreiend
ьber die Werfte hinflog und statt ihrer nun der Hund durch Schmeicheln und Springen den Platz auf ihren Armen zu
erobern suchte. /Th. Storm/
В) інфінітивні звороти після абстрактних іменників (9):
(9) Sie sprach dann von Wahlkammern, Wahlbьrgern und Stimmzetteln, erwog alle denkbaren Eventualitдten,
citierte wцrtlich und ohne AnstoЯ den feierlichen Eid, der von den Wдhlern zu leisten ist, erzдhlte von der “freimьtigen
Besprechung”, die verfassungsmдЯig von den einzelnen Wahlkammern ьber alle diejenigen vorgenommen wird, deren
Namen auf der Kandidatenliste stehen, und gab dem lebhaften Wunsche Ausdruck, an der “freimьtigen Besprechung”
der Persцnlichkeit Hermann Hagenstrцms teilnehmen zu dьrfen. /Th. Mann/
Оскільки друга група інфінітивних зворотів (інфінітивні звороти із часткою zu) утворює абсолютну
більшість у вивченому матеріалі, вважаємо доцільним коротко охарактеризувати кожну з її підгруп.
У процесі аналізу СПП вдалося встановити, що для введення інфінітивних зворотів сучасні
німецькомовні письменники користуються цілою низкою дієслів. Так Т. Манн використовує майже п’ять
десятків дієслів, при яких вживається поширений інфінітив, у Г. Грасса – біля трьох десятків, П. Зюскінд
користується двома десятками дієслів, а Т. Шторм вживає більше дюжини. Поширеними у неозначеній формі
часто є дієслова із значенням початку, продовження, завершення дії; „суб’єктивного сприйняття” тощо. У
Т. Манна особливо слід виділити дієслова beginnen (10), anfangen, aufhцren, lieben, у Г. Грасса – geben (11),
gelingen, erlauben, у П. Зюскінда – beginnen, gelingen (12), у Т. Шторма – кожне з вживаних ним дієслів наявне
лише в одному СПП (13).
(10) Er hatte es gekauft, er schien seinen Ehrgeiz darein gesetzt zu haben, es zu kaufen, denn ein Angebot,das
Herrn Sigismund Gosch von Bremen aus zugegenagen war, hatte er unverzьglich ьberboten, und er begann nun, sein
Eigentum in der ingeniцsen Art zu verwerten, die man seit langer Zeit an ihm bewunderte. /Th. Mann/ Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

263
(11) Grьnde genug gab es, ihm eine Person zuzuordnen, die, wie Theo Wuttke, nicht nur von heute war: Zwei
Immortellenkrдnze wдren zu vergeben, sogar ein dritter, denn uns erging es kaum besser; nichts ist unsterblicher als
ein Archiv. / G.Grass/
(12) Ihm schwante sonderbar, dieser Duft sei der Schlьssel zur Ordnung aller anderen Dьfte, man habe nichts
von den Dьften verstanden, wenn man diesen einen nicht verstand, und er Grenouille, hдtte sein Leben verpfuscht,
wenn es ihm nicht gelдnge, diesen einen zu besitzen. /P. Suskind/
(13) Ich erfuhr bald, daЯ mein freundlicher Nachbar der Deichgraf sei; wir waren ins Gesprдch gekommen, und
ich hatte begonnen, ihm meine seltsame Begegnung auf dem Deiche zu erzдhlen. /Th. Storm/
Інфінітивні звороти, які утворюються за допомогою сполучників um (6, 14), ohne (7), (an)statt (8), входять
до складу 27% досліджених СПП. Три чверті прикладів із такими зворотами утворені із сполучником um (7, 14).
Таким чином функція обставини мети, яку виконують звороти з um, є однією з найважливіших для
інфінітивних зворотів.
(14) Und dies hatte nach dem Verlaufe weiterer acht oder zehn Tage zur Folge, daЯ er in unbestimmten
Wendungen erklдrte, in London scheine sich ihm eine neue Position zu bieten, doch wolle er zunдchst allein dorthin
reisen, um die Sache persцnlich zu regeln und erst, wenn Alles in Richtigkeit sei, Frau und Kind zu sich zu rufen.
/Th. Mann/
Інфінітивні звороти після абстрактних іменників вживаються лише у 66 досліджених СПП. Серед таких
іменників виділяємо Wunsch, Art, Zeit, Gьte, Gewohnheit тощо.
Дещо іншою виступає таксономія інфінітивних зворотів Г. Цифонуна, Л. Гоффманна, Б. Штрекера та
інших, які обрали за принцип – розташування частин інфінітивної конструкції по відношенню до компонентів
основного речення. На цій підставі серед інфінітивних конструкцій слід розрізняти:
1. Інтегровані:
— когерентні,
— схрещені,
2. Неінтегровані [Zifonun, Hoffmann, Strecker 1997, S. 2186-2188].
Інфінітивну конструкцію можна віднести до групи інтегрованих у тому випадку, якщо її компоненти
розділені, а між ними вживаються частини основного речення [Zifonun, Hoffmann, Streker 1997, c. 2186].
Припускаємо, що звороти такого типу характерні для публіцистичного дискурсу. У творах досліджених нами
сучасних німецькомовних авторів подібних прикладів не виявлено.
У художньому дискурсі широко вживаються неінтегровані інфінітивні конструкції, які утворюють
нерозривну єдність [Zifonun, Hoffmann, Streker 1997, c. 2186]. Неінтегровані конструкції можливі у початковій
(15), середній (16) і кінцевій частині (17) відповідного речення:
(15) Um das verrьckte Geschдft, wenn nicht zu kontrollieren, so doch wenigstens begreifen zu kцnnen, verlangte
Baldini eines Tages von Grenouille, er mцge sich, auch wenn er das fьr unnцtig halte, beim Ansetzen seiner
Mischungen der Waage, des Messbechers und der Pipette bedienen; er mцge sich ferner angewцhnen, den Weingeist
nicht als Duftstoff zu begreifen, sondern als Lцsungsmittel, welches erst im nachhinein zuzusetzen sei; und ermцge
schlieЯlich um Gottes willen langsam hantieren, gemдchlich und langsam, wie es sich fьr einen Handwerker gehцre.
/P. Suskind/
(16) Sein Lebtag vielmehr hatte er den ersten und letzten Dingen die weltmдnnische Skepsis seines GroЯvaters
entgegengebracht; zu tief aber, zu geistreich und zu metaphysisch bedьrftig, um in der behaglichen Oberflдchlichkeit
des alten Johann Buddenbrook Genьge zu finden, hatte er sich die Fragen der Ewigkeit und Unsterblichkeit historisch
beantwortet und sich gesagt, daЯ er in seinen Vorfahren gelebt habe und in seinen Nachfahren leben werde. /Th. Mann/
(17) Ihm schwante sonderbar, dieser Duft sei der Schlьssel zur Ordnung aller anderen Dьfte, man habe nichts
von den Dьften verstanden, wenn man diesen einen nicht verstand, und er Grenouille, hдtte sein Leben verpfuscht,
wenn es ihm nicht gelдnge, diesen einen zu besitzen. /P. Suskind/
У прикладі (17) інфінітивна конструкція відноситься до підрядного речення, що дозволяє додати
необхідну інформацію у вже начебто завершеному реченні і використовується різними авторами досить часто.
Окрім зазначених особливостей, які можуть бути поміченими і у реченнях із більш простою структурою,
інфінітивні конструкції у СПП мають цілу низку властивих їм ознак.
По-перше, для введення інфінітивної конструкції із сполучником um, ohne, (an)statt у СПП вживаються
також сурядні сполучники, наприклад, sondern (18), що є нехарактерним для речень із меншою структурою:
(18) Kinder, denen er begegnete, wichen aus — nicht дngstlich, sondern um ihm Platz zu machen; und selbst wenn
sie seitlich aus den Hauseingдngen gelaufen kamen und unvermittelt auf ihn stieЯen, erschraken sie nicht, sondern
schlьpften wie selbstverstдndlich an ihm vorbei, als hдtten sie eine Vorahnung von seiner sich nдhernden Person
gehabt. /P. Suskind/
По-друге, у СПП наявні цілі об’єднання інфінітивних конструкцій в одному реченні, які функціонують у
таких формах:
— два або більше однорідних інфінітивних зворотів із спільним сполучником (19) або без нього (20):
(19) Und dies hatte nach dem Verlaufe weiterer acht oder zehn Tage zur Folge, daЯ er in unbestimmten
Wendungen erklдrte, in London scheine sich ihm eine neue Position zu bieten, doch wolle er zunдchst allein dorthin ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

264
reisen, um die Sache persцnlich zu regeln und erst, wenn Alles in Richtigkeit sei, Frau und Kind zu sich zu rufen.
/Th. Mann/
(20) Er bat den Kranken, ihn zu erkennen und ihm ein wenig Gehцr zu schenken; da dieser Versuch aber
fruchtlos blieb, so wandte er sich direkt an Gott, redete ihn in stilisierten Frдnkisch an und sprach zu ihm mit
modulierender Stimme in bald dunklen, bald jдh accentuirten Aluten, indeЯ fisterer Fanatismus und milde Verklдrung
auf seinem Gesichte wechselten… /TH. Mann/
— наявність декількох поширених інфінітивів у СПП, які пов’язані із різними компонентами речення
(21) – такі конструкції становлять більшість порівняно із іншими СПП з декількома інфінітивними зворотами:
(21) Er vermochte bei den naiven und kindlichen Ergьssen seiner Schewster schlechterdings nicht, seine Haltung
zu bewahren; er bьckte sich ьber seinen Teller, wandte sich ab, zeigte das Bedьrfnis, sich zu verkriechen und
unterbrach sie mehrere Male sogar mit einem leisen und gequдlten: “Gott… Tony…”, wobei seine grosse Nase in
unzдhlige Fдltchen gezogen war. /Th. Mann/
— ланцюг інфінітивних конструкцій (22):
(22) Er strich mit zwei Fingern sorgsam ьber seinen Schnurrbart, rьckte mit peinlicher Ordnungsliebe seine
Schreibutensilien und das Gals Wasser zurecht, das stets auf seinem Pulte stand, prьfte eine Sache mit abwesendem
Gesichtsausdruck von mehrerenSeiten und hatte ьbrigens die Gewohnheit, fьnf- oder sechsmal wдhrend der
Comptoirzeit hinaus auf den Hof und in die Waschkьche zu gehen, um seinen ganzen Kopf unter den Strahl der
Wasserleitung zu halten und sich so zu erfrischen. /Th. Mann/
У наведеному реченні (22) перша інфінітивна конструкція виконуючи роль означення, відноситься до
абстрактного іменника die Gewohnheit, два інші інфінітивні звороти, приєднуються до попереднього, є
однорідними і вказують на мету попереднього.
— паралельні інфінітивні конструкції (23):
(23) Beinahe ohne es zu wissen, waren sie stehen geblieben, und ohne sich Rechenschaft davon zu geben, hatten
sie mit ernsten und abwesenden Augen Erika, Ida, die Konsulin, Thomas und Gerda gebьckt durch die lдcherlich
niedrige Ladentьr verschwinden sehen: so vertieft waren sie in ihr Gesprдch, obgleich sie bis jetzt nichts als
ьberflьssige und alberne Dinge gerdet hatten. /Th. Mann/
— використання підрядних речень в інфінітивній конструкції (19),
— вживання вставної конструкції в інфінітивний зворот (24):
(24) Wenn es nach Fonyts Wunsch gegangen wдre, hдtte “Orpheus in der Unterwelt”, nдmlich geschmorter
Ochsenbraten in ZwetschgensoЯe mit Speckbohnen, als Hauptgericht serviert werden sollen, doch war es Emmi
gelungen, ihm den Orpheus auszureden und – als passend zum festlichen AnlaЯ – die “Schцne Helena” zu empfehlen;
folglich gab ihm die дuЯerlich kroЯ gebratene, doch innen saftig gebliebene Entenbrust, kaum saЯ die Gesellschaft,
einige gewagte Anspielungen ein: “Schцne Helena paЯt immer. Doch zartrosa muЯ nicht jьngferlich heiЯen. Die Braut,
unsere schon so lange zuwartende Schцnheit, versteht, was gemeint ist.” /G. Grass/
Проведений аналіз інфінітивних конструкцій у сучасній німецькій мові засвідчує, що інфінітивні звороти
широко вживаються у СПП. Той факт, що у дослідженому нами матеріалі використовуються виключно
неінтегровані інфінітивні конструкції, вказує на тісний зв’язок між його компонентами, що призводить до
ліпшого розуміння складного реченнєвого утворення. Наявність саме такого типу інфінітивних конструкцій є
проявом процесу спрощення, вживання же інфінітивних зворотів у СПП взагалі свідчить про ускладнення
речення.
Поширені інфінітиви у виділених реченнях, окрім властивостей, що притаманні інфінітивним зворотам
простих або елементарних складних речень, мають особливі ознаки, до яких відносимо вживання сурядного
сполучника поряд із um, ohne, statt, використання інфінітивних конструкцій, які мають складну структуру
(однорідні інфінітивні звороти, ланцюг поширених інфінітивів тощо).
Таким чином, вже в першому наближенні до об’єкта нашого аналізу стає очевидним, що дослідження
СПП та інфінітивних зворотів, як компонентів СПП, є вельми актуальним питанням для граматики сучасної
німецької мови, а наведені міркування можуть дати поштовх до вивчення СПП у перспективі, де особливої
вагомості набувають когнітивні та дискурсивні аспекти їх продукування та використання у мовленні.

Література

Єрмоленко, Бибик, Тодор 2001: Єрмоленко С.Я., Бибик С.П. Тодор О.Г. Українська мова. Короткий
тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.
Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. – Донецьк: ДонНУ,
2001. – 662 с.
Приходько 2002: Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. – Запоріжжя: ЗДУ,
2002. – 292 с.
Юнг 1996: Юнг В. Грамматика немецкого языка. – СПб.: Лань, 1996. – 517 с. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

265
Duden 2001: Duden K. Deutsches Universalwцrterbuch. – Mannheim, Leipzig, Wien, Zьrich: Dudenverlag,
2001. – 1892 S.
Engel 1991: Engel U. Deutsche Grammatik. – Heidelberg: Julius Groos, 1991. – 888 S.
Erben 1972: Erben J. Deutsche Grammatik. – Munchen: Max Hueber Verlag, 1972. – S. 392.
Helbig, Buscha 1974: Helbig G., Buscha J. Kurze deutsche Grammatik fur Auslander. – Leipzig: VEB Verlag
Enzyklopadie, 1974. – S. 294.
Zifonun, Hoffmann, Strecker 1997: Zifonun G., Hoffmann L., Strecker B. u.a. Grammatik der deutschen Sprache
(in 3 Bдnden). – Berlin, N. Y.: Walter de Gruyter, 1997. – 2569 S.

The article is dedicated to the researching of the coordinative-subordinative polinom (CSP) of the modern
German language, namely to the process of complication of the named sentence typ. Infinitive constructions, which are
used in the works of modern German-speaking authors, are discussed in the article.
Keywords: coordinative-subordinative polinom, infinitive construction.
Надійшла до редакції 29 вересня 2006 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.