Опосередкований синтаксичний зв’язок властивий для другорядних членів речення, які пов’язуються з реченнєвою структурою опосеред­ковано, через наявність ще одного члена речення: Хлопці стояли не­подалік, під деревами <— Хлопці стояли неподалік + Хлопці стояли під деревами. Опосередковані компоненти речення є результатом згор­тання окремих самостійних речень у компоненти реченнєвої структури за рахунок редукції тотожної семантики. Загалом до опосередкованих членів речення можна віднести такі, що характеризуються 1) або по­вторним значенням, 2) або уточненням. Статус цих компонентів ре­ченнєвої структури до цих пір залишається нез’ясованим: одні з них розглядаються у складі відокремлених членів речення (ряд ознак у них виявляється спільним), інші — у складі однорідних членів речен­

При пояснювальних відношеннях значення тотожності виступає суто синтаксичним: воно випливає з конструкції, а не з лексичного значен­ня слова. Засоби утворення пояснювальної конструкції залежать від ха­рактеру пояснювальних відношень. У складі висловлення повторне по­значення може виражати: конкретизацію, перелік частковостей, пояс­нення, тлумачення, точніше позначення, окреслення значущості чого- небудь, з’ясування сутності явища, його суб’єктивну оцінку. Це знахо­дить вираження у виборі службових слів — показників пояснювальних зв’язків і в типі інтонації, і в лексичному складі пояснюваного. За спе- ціалізованістю службові слова пояснювальної конструкції поділяють­ся на два типи: 1) спеціальні пояснювальні сполучники; тобто, а саме, або; 2) службові слова, що поєднують свою власну функцію зі сполуч­никовою: а) правильніше, точніше, просто кажучи, краще сказати, швидше; б) в тому числі, такі як, як наприклад; в) наприклад, зокре­ма, перш за все, в першу чергу, в крайньому разі; г) навіть, хоч би; Г) уже, власне, саме. Службові слова другої групи реалізують свою функцію самостійно і в сполученні із сполучниками, зокрема сурядними.

З-поміж пояснювальних конструкцій слід розрізняти: 1) власне-по- яснення, 2) конкретизацію, або уточнення, 3) включення. Власне-пояс- нення будується за допомогою сполучників тобто, а саме, або, службо­вих слів — правильніше, точніше, інакше кажучи, а також із участю займенниково-вказівних слів: Збір підписів відклали на два тижні, тобто до 15 жовтня (3 газ.); Бліда поганка утворює надзвичайно шкідливу речовину, зокрема Фалодин (3 журн.). З-поміж власне-пояс- нювальних конструкцій вирізняються конструкції з узагальнювальним словом, у яких останнє виступає загальним окреслювачем предмета або явища: У парку зібрано різноманітні дерев’яні будівлі: повітка, Їдаль­ня, різних стилів хати, церкви, мости та ін. У сучасній українській мові активно використовуються у структурі пояснювальної конструкції займенниково-вказівні слова типу все, всі, це, ці, все це, всі ці, ось що. Після переліку однорідних членів перед таким вказівним словом ста­виться тире; Чоловіки й жінки, молодь, мале й старе — усі посходилися на свято народної пісні (3 газ.); Почуття високої відповідальності за долю… невтомний пошук художніх узагальнень — ось шо завжди супро­воджувало Олександра Довженка (3 газ.). Після узагальнювального слова перед рядом однорідних членів звичайно ставиться двокрапка; Із сучасних прозаїків дуже люблю читати ось кого: Олеся Бердника, Івана Білика, Олеся Гончара, Євгена Гуцала, Павла Загребельного, Юрія Муш- кетика, Євгена Пашковського (3 газ.). Якщо вказівник-займенник стоїть перед іменником узагальнювального значення, тоді ставиться тире;Для

Уточнення виділяється на основі синтаксичних критеріїв і характе­ризується такими ознаками: 1) безсполучниковим зв’язком членів ряду,

2)  обов’язковою відокремлювальною інтонацією, яка зв’язує другий член із першим і є єдиним показником відношень між ними: В центрі села, біля пошти, завжди збиралась молодь (О. Слісаренко). Часто для компонентів уточнення властивою є відносна їх самостійність, чим по­яснюється інтонаційне перетворення таких компонентів у конструкцію без уточнення: Це трапилося в одній гористій місцевості на півдні Іспанії: На берегах иихрік и глибоких норах живить водяні щурі. Такі речення допускають прочитання і з відокремленням і без нього.

Основними функціями уточнення виступають: 1) обмеження (зву­ження обсягу позначуваного поняття або власне-уточнення): Засідан­ня гуртка відбудеться десятого квітня, о 18 годині: 2) конкретизація (перший член характеризується неозначеним значенням): Швидко, за декілька секунд, оглянули всі місцеві особливості, визначили напря­ми їх розвитку; сюди ж належать уточнювальні обставини при зай­менникових прислівниках: Тит, біля озера, завжди віяло прохолодою;

3) додатково-уточнювальне значення (другий член, уточнюючи попе­редній, водночас розвиває думку у новому напрямі): Приїхав Остап додому в неділю, годині о сьомій вечора (В. Підмогильний). Хоча обид­ва члени є обставинами часу, відповідають на те саме питання, вони по суті називають різні обставини, при яких відбувалася подія — в неділю і вечір. Цей тип уточнення в силу своєї смислової навантаже- ності характеризується значним поширенням у художніх творах.

Щодо уточнювальних членів речення не всі лінгвісти визнають їх членами речення (пор. автори «Русской грамматики» [Русская 1980] ве­дуть мову про особливі відокремлені звороти, забарвлені пояснюваль- но-уточнювальним значенням). На думку ряду лінгвістів, такий підхід є цілком логічний, оскільки відображає прагнення учених не повторюва­ти теорію традиційних членів речення, їх термінологічного позначен­ня, та й врешті-решт не сплутувати ці поняття, оскільки уточнювальні компоненти не входять до обов’язкових поширювачів речення (пор.: [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 364]). Видається доцільним вважати такі одиниці уточнювально-пояснювальними компонентами. Вони відрізняються від відокремлених компонентів і семантично, і струк­турно. Уточнювальні компоненти характеризуються конкретизуваль-

Уточнювальні субстантивні компоненти стоять здебільшого у пост­позиції і несуть конкретизувальну семантику: (1) / ось тепер, після війни, здається, настала можливість виконати свою солдатську клят­ву про них, про тридарів Фронти, про людей великого подвиги (О. Гончар); (2) Добрим словом годиться згадати сьогодні турботли­вого батька Лесі — Петра Антоновича Косача — і матір її — відому нашу письменниию Олени Пчілки (О. Гончар) тощо. За умови точнішо­го найменування або навіть розгорнутішої, вторинної назви того чи іншого предмета чи явища витворюється відокремлена прикладка, що ґрунтується на синтаксичному підрядному зв’язку у формі кореляції (пор. (2)): Підлітком Тарас — козачок покойовий —разом з панською челяддю потрапляє у Вільно, тепер Вільнюс (О. Гончар) та ін. Такі при­кладки постають іншими назвами особи або предмета, який уже назва­ний означуваним словом, або ж вони мають додаткове самостійне зна­чення, інколи забарвлене обставинно-означальною, обставинно-причи- новою семантикою: / світає, і смеркає, і знову смеркає, а москаля, її сина, немає, немає (Т. Шевченко); / Оксану, мою зорю, мою добуи волю. що день Божий умивали (Т. Шевченко); Мати з двома доньками, справ­ними господинями, давно вже впоралася з ранньою городиною (Голос Ук­раїни. — 1997. — 12 серпня) і т. ін.

Субстантивні звороти можуть стосуватися і прислівників, уточню­ючи їх зміст, конкретизуючи перебіг дії у просторі, часі або кваліфіку­ючи їїякісний вияв. Таких субстантивних зворотів при прислівниках може бути кілька, і кожен із них постає додатковим локалізатором, конкретизатором: І сьогодні, в ией вечір іскристий, не забуть мені слів твоїх (В. Сосюра); Тільки тут, и Києві, можна відчути перебіг століть, їх справжній тонкий дух (К. Гордієнко); Швидко, шалено, з передчут­тям чогось лихого і недоброго, бігла Марта до ставка (Я. Гоян); Десь там, и середині ліси, під старим дибом. біля дзвінкого джерела, щось заяскріло і вдарило могутнім променем аж на село. Якось відразу страшно стало тут, и селі, у своїй рідній оселі (А. Яна) тощо.

Такого типу уточнювальні компоненти можуть стосуватися й обста­вин, виражених іменниково-прийменниковими конструкціями: Такий я був у Корсуні, над Россю. Коли тебе я вперше на ти назвав (М. Риль­ський); Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хат­ка стоїть на самоті, живе там дід і баба… (JI. Костенко); Вже чути було тупіт у долині, біля самої греблі, коло верб (А. Яна) та ін.*

а) обмеження-виділення; б) доповнення; в) замісництва; г) допустовості; ґ) причиновості, пор.: Серед учителів часто можна почути скарги: «Важко виховувати людину в наш час, особливо підлітків. Важко, бо, крім шко­ли. з інших джерел вони здобувають багато знань»… (В. Сухомлин-

Аналізуючи підручники, посібники та наукові студії з синтаксису різних років видань, легко виявити динаміку поглядів на уточнювальні ад’єктивні компоненти реченнєвої структури. Спочатку їх називали пояснювальними одиницями (К. М. Галкіна-Федорук), уточнюваль- ними елементами до означень (М. М. Шанський) та ін. Логічніше їх кваліфікувати уточнювальними компонентами ад’єктивного плану, основним призначенням яких постає конкретизація попереднього по­няття, звуження аспектів його виміру: Хлопець захопився новим опо­віданням, иікавим. постмодепним (3 газ.); Я люблю весну ранню, не­сподівана і малоочікивани та ін.

Адвербіальні уточнювальні компоненти своїм призначенням мають вираження конкретизувальної, пояснювальноїсемантики щодо простору, часу та якості перебігу дії чи реалізації стану. Такі адвербіальні (прислівни­кові) звороти можуть стосуватися попередніх прислівників, іменників або іменниково-прийменникових конструкцій, через які вони співвідносять­ся з реченнєвою структурою: / ось тепер, сьогодні впешті-пешт. вранці зустрілись бойові побратими, щоб згадати пройдені шляхи та незагойні

ський); Все йшло якось не так, як сподівалося: дощ і негода, замість гарної погоди, покрили все. Замість виснаженої, смертельно втомленої колони. пролітали перед ним зараз лави інших, мовби окрилених лю­дей (О. Гончар); Все було вчасно подано, все було завершено, незважаю­чи на велики втоми бійиів (А. Яна); Степан досить швидко написав реферат і повністю розкрив складну тему, завдяки кільком консиль- таиіям Спиридона (А. Яна) та ін. Щодо доповнювальної семантики уточнювальних субстантивних зворотів, то її визначення постає вельми проблематичним, оскільки здебільшого семантика іменниково-приймен- никових конструкцій засвідчує відсутність подібного значення. Навіть ті приклади, якими часто підтверджуються такі твердження, не завж­ди достатньою мірою відображають доповнювальний характер таких зворотів, пор.: Ще троє бригадирів, крім Степаненка та Підгорного. закінчили збирання зернових (3 газ.); Пораненого льотчика приходили провідати всі старші офіцери частини, окрім безпосереднього началь­ства (3 газ.) (приклади почерпнуті з [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 369]). Наведені потім трансформації, у яких підтверджується умовно синонімічний тип конструкції із єднальними відношеннями, по­стають дещо надуманими і такими, що насправді не відображають цієї специфіки, пор.: Степаненко, Підгорний та ще троє бригадирів закін­чили збирання зернових [Там само, с. 369]. Доповнювальна семантика у таких випадках наявна тоді, коли елементи уточнювального ряду ви­черпують коло осіб певного колективу, тобто такі елементи доповню­ють логічний ряд і повністю його замикають: Усі, крім старшого сина і його дрижини. уже сиділи за столом = Усі уже сиділи за столом, але не вистачало тільки старшого сина і його дружини.