Марина Полосіна — ОСОБЛИВОСТІ НАЙМЕНУВАНЬ ПІДПРИЄМСТВ М. ДОНЕЦЬКА ТА М. МАКІЇВКИ

У статті висвітлюються актуальні питання ергонімної бази Донецької області (м. Донецьк та
м. Макіївка). Комплексний характер дослідження дав змогу окреслити структурні моделі ергонімів, з’ясувати
основні принципи номінації у сфері сучасної ергонімії, дослідити мотиваційні аспекти формування назв
підприємств, виявити частотність вживання певних структурних моделей.
Ключові слова: ергоніми, структурні моделі, мотивація, номінація.

Економічна трансформація українського суспільства 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. зумовила різке
збільшення та структурне урізноманітнення типології українських ергонімів, однак кількість досліджень,
присвячених даній темі залишається незначною, що зумовлює актуальність нашого дослідження.
На cьогодні в українській мові склалася багата і розгалужена система ергонімів, тому необхідність
вивчення структурних та лексико-семантичних особливостей, виявлення загального та індивідуального в
принципах номінації даних лексичних одиниць не викликає сумнівів. Комплексне дослідження сучасної
української ергонімної бази є, на наш погляд, одним з актуальних завдань мовознавчих студій.
Метою нашого дослідження є вивчення лексем на позначення назв підприємств, визначення їх типології
на структурно-семантичному та логіко-граматичному рівнях. Мета роботи зумовлює розв’язання таких завдань:
1. Окреслити структурні моделі лексем, на позначення назв підприємств.
2. З’ясувати основні принципи номінації у сфері сучасної ергонімії.
3. Дослідити мотиваційні аспекти творення ергонімів.
Об’єктом дослідження стали власні назви підприємств м. Макіївки і м. Донецька (за винятком
російськомовних) у кількості 530 одиниць. Джерельною базою дослідження є ергоніми, що зафіксовані в
Макіївському (2004 р. видання) та Донецькому (2002 р. видання) телефонних довідниках.
Питання дослідження власних назв підприємств у сучасній українській лінгвістиці є недостатньо
опрацьованим. У вітчизняних і зарубіжних дослідженнях ергоніми аналізуються переважно на лексико-
семантичному рівні (праці З.І. Бузинової, Ю.О.Карпенка, Є.М. Бєлицької та ін.). Проте комплексний підхід до
вивчення ергонімів, що має на меті всебічне й ґрунтовне висвітлення особливостей їх семантики, структури,
мотивованості й функціональних характеристик лише започатковується.
Питання ергонімії вивчають у різних областях України з різною інтенсивністю. Здійснюється вивчення
ергонімії Закарпаття (О.О. Белей), Києва (Л.Н. Соколова), Одеси (Н.В. Кутуза, А.В. Беспалова), Харкова
(С.О. Шестакова).
У зазначених працях акцентовано на дослідженні лінгвістичного статусу ергонімів, семантичних
особливостях цих ономастичних одиниць, класифікації ергонімів, яка ґрунтується на врахуванні внутрішньої
лінгвістичної природи твірного слова. Також представлений психолінгвістичний аналіз ергонімної лексики
[Кутуза 2003].
Окреслено теоретичні проблеми сучасної української фірмоніміки, проаналізовано репертуар