НАРИСИ З ІСТОРІЇ МОВОЗНАВСТВА

Рагаўцоў В.І. Гісторыя мовазнаўства: вучэб. дапам. – Магілёў:
МДУ імя А.А.Куляшова, 2005. – 496 с.

Сучасний стан мовознавства – результат складного процесу розвитку й удосконалення наукових знань
про людську мову, неоднозначність і певна нерівномірність якого обумовлюються багатьма факторами, з-поміж
яких різний рівень розвитку цивілізації, загострення соціальної боротьби у суспільстві, національні традиції
розвитку самої науки, панування тих чи інших філософських концепцій, наукові інтереси окремих вчених тощо.
Не останню роль у цьому відігравав і статус самого мовознавства як науки серед інших сфер людських знань,
що розглядалося і як відносно самостійний напрямок знань, і як відгалуження інших наук (філософії, психології
© Загнітко А.П., Путіліна О.Л., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

538
і под.). Істотно вплинули на процес формування і розвитку науки про мову і внутрішні чинники, у тому числі
відмінності між напрямками наукових пошуків, коло інтересів яких могло включати в себе винайдення і
удосконалення систем письма, тлумачення і коментування наукових текстів (Стародавня Греція, Китай), усне
(звукове) мовлення (Індія). Ці інтереси могли також бути нерозривно пов’язані з лексикографічною практикою
(Китай) чи з граматичними дослідженнями (Стародавні Греція і Рим, подальші європейські мовознавчі
традиції). Розбіжності могли стосуватися і структури лінгвістичних дисциплін та їх ієрархії, основних
принципів аналізу, методів і прийомів дослідження, що врешті призвело до неоднакового розуміння і
трактування як мови загалом, так і окремих її елементів (ознак, категорій).
Водночас у розвитку лінгвістичних ідей у різних мовознавчих традиціях, школах, напрямках є спільне,
насамперед, пильна увага до деяких “вічних” проблем, що стосуються мови, а саме: походження мови і її
сутність, зв’язок мови і мислення, мови і мовлення, назви і предмета, розуміння мови як системи, класифікація
мов, методи дослідження мови тощо.
Рецензована праця має на меті ознайомленя студентів з розвитком знань про мову і їх теоретичним
обґрунтуванням, найважливішими традиціями, напрямками і школами, поглядами провідних учених і їх
внеском у мовознавство не тільки з позицій сучасної лінгвістики, а й з урахуванням тогочасної ситуації у науці,
проблемами новаторства і традиції у лінгвістиці.
Актуальність цього навчального посібника обумовлена тим, що до сьогодні розвиток лінгвістичних ідей
до ХІХ століття у працях з історії мовознавства недостатньо повно і послідовно розглянуто. Враховуючи той
факт, що в історії науки про мову був період з кінця ХІХ до початку ХХ століття, коли домінувальною була
концепція, згідно з якою поява мовознавчої науки відносилася до першої половини ХІХ століття у зв’язку зі
становленням порівняльно-історичного мовознавства, а весь попередній етап розвитку (до початку ХІХ ст.)
розглядався як ненауковий, можна зрозуміти, чому досі не було цілісного, послідовного і вичерпного посібника
з історії мовознавчої науки.