Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Тетяна Андрєєва — ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ДІЄСЛІВНОЇ ТОТИВНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті виокремлено основні афікси, що беруть участь у творенні дієслів доконаного виду, до яких
належать тотиви. Зроблено спробу з’ясування ролі словотворчих засобів у формуванні значення тотивності.
Ключові слова: тотивні предикати, вид дієслова, словотворчі афікси, тотивізатори.

Проблема функціонування предикатів постала однією з актуальних, оскільки вивчення змістового боку
речення, зокрема його семантичної структури, передусім ґрунтується на предикатних і непредикатних знаках.
Досліджуючи семантико-синтаксичну структуру речень з різними видами предикатів, мовознавці акцентують
увагу на валентнісній характеристиці, способах творення, засобах вираження тих чи тих предикатів.
Питання функціонування предикатів, виражених дієсловами тотивного способу дієслівної дії (СДД)
неодноразово розглядалося в працях слов’янських лінгвістів, зокрема російських (О.В. Бондарко,
М.О. Шелякін, В.С. Храковський, О.В. Падучева, О.М. Селіверстова) та югославських (Джуро Грубор)
[Бондарко 1983; Шелякін 1983; Храковський 1989; Падучева 2004; Селіверстова 1982; Грубор 1962]. У
зазначених наукових розвідках подано характеристику тотивних дієслів, наведено приклади їхнього уживання,
однак, у мовознавстві на сьогодні ще не існує загальноприйнятої дефініції, яка б характеризувала тотивність.
Дієслова, як головні носії валентності в реченні, відбивають сутність предикатного слова [Вихованець 1992,
с. 41]. Типовим формально-граматичним репрезентантом тотивного предиката є дієслово. Дієслівні предикати
становлять найпоказовішу частину всієї сукупності предикатів, що дає підстави виокремлювати тотивність як
специфічну семантичну категорію в системі дієслівних значень. Носієм тотивного значення є предикат
конкретного висловлення в усій сукупності своїх лексичних й актуалізаційних характеристик, у ролі якого
виступають тотивні дієслова.
В україністиці тотивні предикати до цього часу не були предметом спеціального дослідження. У статтях,
опублікованих раніше [Андрєєва 2006, с. 3-8], нами було з’ясовано принципи виокремлення тотивних
предикатів в українській мові. Аналізуючи семантичні особливості тотивної дії, беручи до уваги
характеристику тотивних дієслів, наведену в зазначених вище працях, під тотивністю розуміємо цілісне
здійснення дії або її акту, не підготовленої певним процесом. Завдання пропонованої статті – з’ясувати роль
окремих словотворчих засобів у формуванні семантики тотивності. Матеріалом для дослідження стали тотивні
дієслова, дібрані методом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах, та речення з творів
українських письменників.
Оскільки дієслова тотивного СДД є дієсловами доконаного виду, уважаємо за можливе кваліфікувати їх
як перфективи (відповідно до назви поняття морфологічного процесу творення дієслів ДВ – «перфективація»).
За винятком небагатьох дієслів типу дати, тотиви мають похідний характер і являють собою результат
відповідного граматичного явища, коли морфологічні засоби утворюють видову форму дієслова: вмикати –
увімкнути, спотикатися – спіткнутися і под. Напр.: Я блискавично увімкнув усі двигуни і рвонув у простір
(Юрій Ячейкін); Городенко спіткнувся об якусь карлючку й мимоволі підскочив (Борис Антоненко-Давидович).
Аналіз фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що у творенні дієслівних тотивів як видових
корелятів здебільшого беруть участь суфікси, суфіксально-постфіксальні комплекси, рідше – префікси та
префіксально-суфіксальні пари.
Не всі префікси, які беруть участь у творенні дієслова ДВ, здатні утворити відповідник до безпрефіксного
дієслова. Більшість з них надають дієсловам додаткових семантичних відтінків (префікси-кваліфікатори) або
певною мірою звужують значення дієслова (префікси-модифікатори) [Русанівський 1971, с. 220]. В україністиці
залишається актуальним поняття «порожніх» або суто видових префіксів (В.М. Русанівський, В.С. Ільїн).
В.С. Ільїн, покликаючись на В.В. Виноградова, з цього приводу зазначає, що окремі дієслівні приростки
служать простим граматичним засобом утворення форм доконаного виду, перетворюються на суто видові
префікси. Із словотворчої їхня функція змінюється на формоутворювальну [Ільїн 1953, с. 10]. Як зазначають
дослідники, для українського дієслова ця особливість характерна від перших фіксованих пам’яток української
мови [Русанівський 1971, с. 221].
О.В. Бондарко зауважує, що «…у тих випадках, коли в результаті префіксації виникає видова пара,
префікс привносить не тільки значення доконаного виду (тобто значення неподільної цілісності дії), але й
значення зафіксованого, спеціально позначеного загальнорезультативного способу дії як значення реального
досягнення результату» [Бондарко 1976, с. 197]. Учений заперечує існування так званих суто видових
префіксів, надаючи таким префіксам семантики результативності.
© Андрєєва Т.В., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

44
Значення показника доконаного виду розвивається в префіксах, які повністю втратили свою локативну
семантику або лише певною мірою виражають квантитативно-темпоральні функції. Окрім цього, префікс надає
дієслову значення реального досягнення результату, а в окремих випадках – семантику тотивності.
В.С. Ільїн акцентує увагу на тому, що в українській мові префікс з- (с-, зі-) найчастіше з-поміж інших
префіксів уживається для творення видової пари доконаного виду з виявленням результативної закінченості дії
[Ільїн 1953, с.51]. Відтінок результативності залежить від семантики форми недоконаного виду. На основне
значення результативності може нашаровуватися семантика звичайного закінчення процесу дії: гнутися/
зігнутися, хилитися/ схилитися, гаснути/ згаснути і под.; наслідку (коли безпрефіксна форма означає дію,
спрямовану на зміну стану її об’єкта): палити/ спалити, крутити/ скрутити, ростити/ зростити; охоплення
дією або певним процесом об’єкта (суб’єкта) дії: стемніло, звечоріло, змінилось. Префікс з- (с-, зі-) також може
надавати дієслову й фазового значення початку дії: зірвалася буря, спалахнули щоки; семантики взаємної дії,
дії, що відбувається між декількома особами: змовились, згодились, сторгувалися тощо.
На нашу думку, префікс з- (с-, зі-) може виступати також у ролі словотворчого засобу у формуванні
значення тотивності. У разі приєднання префікса до безпрефіксної форми маємо доконаний вид дієслова, дія
якого не підготовлена будь-яким процесом, відбувається цілісно відразу й до кінця: казати/ сказати,
орієнтуватися/ зорієнтуватися, хватати/ схватити, лякатися/ злякатися і под. Давид здивований схопив
Тихона за руку і спинив (Андрій Головко); Він зорієнтувався так легко, ніби багато разів був у цьому забої
(Дмитро Ткач); Незвичні до машини воли злякалися гуркоту й шарахнули вбік на ниви (Юрій Смолич); Він не
схотів їхати і пішов пішки містом (Олександр Довженко).
Префікси в- (у-), про-, пере-, які майже завжди до деякої міри зберігають свою семантику в складі
дієслова, значно рідше виступають як засоби творення тотивів: ночувати/ переночувати, зимувати/
перезимувати, воркувати/ проворкувати і под. Афікси пере-, про- тут означають вияв дії, обмеженої часовою
межею: Ще раз переночували та й поїхали вже по кам’яному шляху (Олекса Стороженко); На ліву віконницю
сів єгипетський голуб і протуркотів своє ласкаве «супруг» (Микола Хвильовий); І от я перезимував свою
рибну зиму, і почалась весна (Юрій Логвин).
Дієслова з префіксом пере- можуть передавати дистрибутивно-тотивно-ітеративну семантику, коли дія
«поширюється на кожний об’єкт зокрема» [Городенська 1987, с. 27]: перемити, передумати, перебрати,
наприклад: Вернувсь пан Пістряк до сотні, перелічив козаків – усі (Григорій Квітка-Основ’яненко); Ми
перебрали багато тем і не помітили, як промайнуло дві години (Олександр Довженко).
В українській, як і в російській, мовах основним показником початку дії виступає префікс за-, який,
приєднуючись до неграничних дієслів НДВ, утворює «починальні» дієслова ДВ: скрипіти/ заскрипіти, грати/
заграти, говорити/ заговорити і под. Уважаємо за можливе стверджувати, що за участю префікса за-
утворюються також похідні із семою тотивної дії: клякнути/ заклякнути, губити/ загубити, гинути/ загинути,
пропонувати/ запропонувати тощо, напр.: Тривога серце знай стискає, Мій крик у горлі занімів (Іван Франко);
Але, глянувши в лице під рушником, одразу загубило всю охочість і заклопотаність (Володимир Винниченко).
Від окремих дієслів НДВ форми ДВ утворюються комбінованим способом: шляхом приєднання префікса
з одночасною заміною суфікса класу основи: падати/ впасти, напр.: На обличчя йому впала раптова зажура, а
потемнілі сірі очі пойнялися смутком (Володимир Малик).
Одним із найпродуктивніших способів творення видових пар префіксальних дієслів зі значенням
тотивності в доконаному виді є співвідносність основ, – «… головний спосіб утворення видових пар серед
префіксальних дієслів в історії української літературної мови» [Русанівський 1971, с. 225]. Найчастіше
трапляються префіксальні тотиви з нередуплікованим суфіксом -ува- , якому в недоконаному виді відповідає
редуплікований -овува-: вкарбовувати/ вкарбувати (у пам’яті), застосовувати/ застосувати, зараховувати/
зарахувати, відвойовувати/ відвоювати, вираховувати/ вирахувати (борг), опановувати/ опанувати,
з’ясовуватися/ з’ясуватися і под., напр.: В розмові незабаром все з’ясувалось (Олесь Гончар); Я одразу впізнав
його – головний редактор завбачливо вкарбував мені в пам’ять особливі прикмети знаменитого капітана…
(Юрій Ячейкін); Марину зарахували ученицею в молодіжну бригаду малярів (Любомир Дмитерко); Цензура так
було навалилася – зовсім хотіла заборонити, та Володимир Олександрович відвоював (Микола Олійник).
Кореляція префіксальних основ, у недоконаному виді яких виступають суфікси –ува-(-ую-, -ує-), часто є
способом творення видової пари доконаного виду з виявленням результативної закінченості дії, яка належить
до напів’ядерного та периферійного полів тотивності: врізуватися/ врізатися (в пам’яті), дотримувати/
дотримати (обіцянки), підскакувати/ підскочити (до когось, чогось) і под. Напр.: Вона підскочила до вікна,
намагається затулити його рядном (Дмитро Бедзик); Вони дотримали даного ханові слова (Дмитро Міщенко).
У разі, коли дієслово належить до ядерного поля тотивності, співвіднесеність префіксальних основ виступає в
ролі словотворчого засобу формування тотивності: заохочувати/ заохотити, навідувати/ навідати,
одержувати/ одержати, ототожнювати/ ототожнити і под.: Він приймав у себе старого листоношу
Федора Буренкіна, що навідав його з цілою юрбою внуків та внучок (Олександр Довженко); Ми, старії, тільки
поїдемо поле зажати – молодіж заохотити (Остап Вишня).
Непродуктивним, але стійким способом творення є кореляція префіксальних форм на зразок знаходити/
знайти: Побіг туди і знайшов на долівці непритомну Марію (Улас Самчук). Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

45
За утворення тотивних префіксальних дієслів – співвідносної пари – можливе (як додатковий показник
виду) чергування кореневих голосних фонем: виводити/ вивести (в люди), вивозити/ вивезти (когось),
вимітати/ вимести (когось силою), виміщати/ виместити, завмирати/ завмерти, залітати/ залетіти (на
короткий час), злітатися/ злетітися, зводити/ звести (про долю), навозити/ навезти, наскакувати/
наскочити, обпікатися/ обпектися (зазнавати невдач), приносити/ принести, приводити/ привести і под.,
напр.: А ось Гнат їй тут дещо приніс (Улас Самчук); Перед вечором привели назад до камери Свистуна (Іван
Багряний); Коли-небудь, може ж, згадає, як звела його біда з молодою степовичкою десь там, на хуторі…
(Олесь Гончар).
Наступним способом творення співвідносних видових пар префіксальних дієслівних основ із семантикою
тотивності в доконаному виді є зміна місця наголосу: викликати/ викликати (почуття), скликати/ скликати,
розсипати/ розсипати, врізатися/ врізатися та ін.: Задушевна, таємнича розмова викликала приязнь до нього
(Іван Пільгук); Забув сказати, що перекинув також столика, який стоїть біля кани (круглий отой), і розсипав
твої папери (Юрій Яновський); Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і
викликала лікаря (Валерій Козаченко); Одна з брил врізалась у сніговий видолинок (Роман Андріяшик).
Творення безпрефіксних тотивних дієслів також можна пов’язати з наведеними вище способами. При
утворенні доконаного виду тотивних безпрефіксних дієслів часто прослідковується чергування суфіксів -овува-
(недоконаний вид) / -ува-: арештовувати/ арештувати, ізольовувати/ ізолювати, конфісковувати/
конфіскувати і под.: У Карпа Нехльоди двоє міліціонерів одібрали наган, а його самого арештували й
відправили до повітового міста (Павло Шиян); За одне знищення книжки тебе варто ізолювати … (Юрій
Яновський); Сідло це Гнат конфіскував у куркуля на хуторах і розповідав про нього цілі легенди… (Григір
Тютюнник).
Крім того, для творення видових пар безпрефіксних дієслів з тотивним значенням є характерним
протиставлення основ: давати/ дати, лишати/ лишити, лучатися/ лучитися: Найстарший військовий дав знак
відправити Андрія назад до камери (Іван Багряний); Лишились вони з матір’ю самі на всім білім світі (Улас
Самчук) та інші.
Для більшості тотивів найбільш продуктивним є протиставлення основ, при якому тотивне дієслово
(доконаний вид) отримує суфікс -ну- за наявності в недоконаному виді -ува-: відгукуватися/ відгукнутися (на
події), відсмикувати/ відсмикнути, впурхувати/ впурхнути, замахуватися/ замахнутися (на виконання чогось),
наштовхуватися/ наштовхнутися, напр.: Притьма наштовхнувся на гурток людський… (Василь Барка); В
останню, останню мить відсмикнув руку від отруйного золота (Юрій Логвин); … нараз розчахнулися двері до
його службового покою і впурхнула Клавдія Прокула (Юрій Ячейкін).
У поодиноких випадках тотиви утворюються внаслідок семантичного зближення різнокореневих основ:
говорити/ сказати; брати/ взяти й под. Такі форми функціонують так само, як і члени суфіксальних і
префіксальних кореляцій, замінюючи один одного в різноманітних синтаксичних умовах і видових контекстах.
Напр.: А Толя навіть щось сказав до Спірки (Володимир Винниченко); Потім одна людина взяла владу в свої
руки (Роман Іваничук); Не торгуючись, узяв крайнього й поїхав (Іван Багряний).
Таким чином, для творення тотивних предикатів є характерним використання досить значної групи
афіксів. Виступати ж у ролі афіксів-тотивізаторів можуть тільки окремі з них, на що впливає структура поля
тотивності.
Питання про з’ясування ролі афіксів-тотивізаторів у творенні тотивних предикатів є недостатньо
вивченим, тому нашу подальшу роботу буде зосереджено в цьому напрямку мовознавства.

Література
Андрєєва 2006: Андрєєва Т.В. Тотивні дієслова у сфері вживання загальнорезультативного способу
дієслівної дії // Наукові записки. Серія: філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград, 2006. – Вип. 67.– С. 3-8.
Бондарко 1976: Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. – Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1976.
– С. 197-200.
Бондарко 1983: Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная
локализованность. Таксис / (А.В. Бондарко, М.А. Шелякин и др.). – Л.: Наука, 1983. – 348 с.
Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук.
думка, 1992. – 222 с.
Городенська 1987: Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. – 1987.
– № 1. – С. 20 – 30.
Грубор 1962: Грубор Д. (Из книги «Видовые значения») // Вопросы глагольного вида. – М.: Изд-во
иностр. лит., 1962. – С. 68-76.
Ільїн 1953: Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. – К.: Вид-во АН УРСР, 1953. – 164 с.
Падучева 2004: Падучева Е.В. Динамические модели в семантике лексики. – М.: Яз. славянской
культуры, 2004. – 526 с.
Русанівський 1971: Русанівський В.М. Структура українського дієслова. — К.: Наук. думка, 1971. – 315 с.
Селіверстова 1982: Семантические типы предикатов / Под ред. О.Н. Селиверстовой. – М.: Наука, 1982. –
365 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

46
Храковський 1989: Типология итеративных конструкций / Отв. Ред. В.С. Храковский. – Л.: Наука, 1989.
– 310 с.
Шелякін 1983: Шелякин М.А. Категория вида и способы действия русского глагола: Теоретические
основы. – Таллинн: Валгус, 1983. – 210 с.

Principal word-forming totive predicates models are considered in the article, afficex participate in the forming
of perfective type verbs, totives belong to are picked out. An endeavour was made to determine the role of word-forming
means in formation of totiveness meaning.
Keywords: totive predicates, type of the verbs, word – forming affixes, totivisators.
Надійшла до редакції 14 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.