Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Віталій Борецький — ВЗАЄМОПЕРЕХОДИ В СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧІЙ КАТЕГОРІЇ “КОНКРЕТНІ – АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ”

У статті йдеться про метафорично й метонімічно зумовлені взаємопереходи між конкретними та
абстрактними іменниками.
Ключові слова: семантико-граматична категорія, транспозиція, метафора, метонімія, конотація.

Конкретність та абстрактність – це ономасіологічні ознаки, які лежать в основі всього частиномовного
поділу. „За семантикою найвиразніше протиставлені одна одній назви предметів і не-предметів (ознак). Перше
протиставлення охоплює іменник, з одного боку, і дієслово, прикметник, прислівник і числівник, з іншого”
[Вихованець 2004: 44]. Іменник як лексико-граматичний клас з найнижчим рівнем мовної абстракції має власну
ієрархічну систему семантико-граматичних категорій (далі – СГК), яка, на наш погляд, полягає передовсім у
протиставленні семантико-граматичної підкатегорії “абстрактні” й родової за характером підкатегорії
„конкретні” (включає інші СГК-значення реальної неграматичної предметності: „власні”, „загальні”,
„дискретні”, „недискретні”, „збірні”, „одиничні”). СГК “конкретні – абстрактні іменники” найповніше відбиває,
з одного боку, центрально-предметну природу іменника, а з іншого – периферійно-ознакову природу інших
повнозначних частин мови, які завдяки словотвірним можливостям мови транспонуються до класу іменника, й
поповнюють правобічні значення цієї бінарної категорії (бігати – біг; кохати – кохання; синій – синь; двадцять
– двадцятка; сто – сотня тощо). Конкретні іменники – центральна зона усіх іменникових СГК, вони
відзначаються категорійною первинністю, предметною референційністю, це переважно давня лексика на
позначення предметів навколишнього світу.
У сфері іменника української мови раніше досліджувалися явища, які спричиняють транспозицію в його
СГК (розширення і звуження значення слова, полісемія, лексико-семантичний словотвір, метафоризація та
метонімізація), проте в українському мовознавстві ще не здійснювалася спроба об’єднати ці явища під одним
функціональним знаменником. У сучасній лінгвістиці існують дослідження зі з’ясування структури окремих,
„більш граматикалізованих” СГК іменника [Алтинцева 2003; Микитюк 1997; Петровская 1973; Погрібний 1999
тощо]; здійснені також спроби цілісного аналізу транспозиційних явищ в окремих сферах, переважно в
граматичних категоріях різних частин мови та синтаксисі [Гуйванюк 2001; Піддубська 2000; Джура 1999;
Шабат-Савка 2001 тощо]. Проте залишається чимало семантичних явищ, які є недослідженими й
транспозиційно релевантними при правильному виборі предмета й методології дослідження. Зокрема,
недослідженим в цьому аспекті залишається слово як носій узагальненого категоріального значення та
пов’язаних із ним перехідних СГК. Цілісних інтерпретацій міжрівневих категорій та динамічних процесів, що
відбуваються в них, в україністиці поки що немає. З поширенням функціонально-семантичного та
концептуального підходів до вивчення мовних явищ постала потреба в упорядкуванні великої кількості
різнозумовлених значень, причому, категоріально-аналітичний апарат дериватології, семасіології та
лексикології не в змозі комплексно відобразити картину таких змін.
Мета нашого дослідження коротко розглянути основні метафорично-метонімічні транспозиційні
відношення схеми Subconcr ↔ Subabstr узуального, лексикографічного характеру в іменниках, вторинне значення
яких не пов’язане з семантикою афіксів (словотвірна дивергенція, синкретизм тощо), а також із процесами
формального плану (омонімія, конверсія, інтерференція тощо).
Основними семантичними та психічними пресупозиціями творення транспозиційних значень
репрезентантів СГК „конкретні – абстрактні іменники” є реальність / ірреальність денотата, висока експресивна
ємність конкретних імен при називанні ними абстрактних реалій і, з іншого боку, прагнення мовця до реалізації
експресивних та компресійних потенцій мови.
© Борецький В.В., 2008 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

47
Розглянемо транспозиції метафоричного походження. За В. М. Вовк, метафора є різновидом вторинної
лексичної номінації, що виникає на основі зіставлення двох предметів за спільною ознакою. „На практиці
такий процес забезпечується єдністю психічно-асоціативних процесів у свідомості людини” [Вовк 1986: 15].
За такого визначення доцільно з’ясовувати загальні ознаки твірних слів-асоціантів, групуючи їх за тематичним
принципом.
Серед досліджуваних лексем, які виявили семантичну трансформацію Sub → Subabstr з узуально
закріпленим транспозиційним значенням за власне метафоричними перенесеннями утворена 371 семантема
(16,1 % усієї кількості досліджуваних одиниць). Дотримуючись імміграційного підходу, розглядатимемо
транспозиційні переходи до семантико-граматичної підкатегорії „абстрактні”.
Семантико-граматичного значення “абстрактні” внаслідок метафоризації набувають передовсім
предметні й недискретні іменники. Механізм таких перенесень функціональний. Виняток становлять близько
десятка одиниць (бл. 2 %) семантичної групи “спортивно-акробатичні трюки” (бочка, змійка, навіс, свічка,
шпагат, штопор тощо), вторинна номінація в яких здійснюється за візуально-асоціативною схожістю предмета
й траекторії руху, предмета й положення агенса дії.
„Різноплановість метафоричних перенесень очевидна й, на відміну від метонімії, містить більше
асоціативних пресупозицій. Для метафори міра подібності неістотна. Аналогія може бути поверховою й
неглибокою. Якщо концепт-прообраз не має адекватного означення, можна скористатися готовою назвою його
образу, навіть якщо схожість часткова й випадкова” [Никитин 1979: 98]. Така закономірність при врахуванні
всіх параметрів переносу значення (СГК значення та семантична група вихідної одиниці, сема-мотиватор,
ступінь експресії в діапазоні конотація – нейтральна метафоризація – стерта метафора тощо) зумовлює
значну розгалуженість класифікації. Пропонуємо останню в більш згорнутому й практичному вигляді. Отже,
транспозиційна схема Sub → Subabstr представлена такими трансформаційно-тематичними групами
(враховуються вихідне й транспозиційне значення):
1. Просторові константи → їх абстрактні асоціанти + конотація а) книжності: авансцена,
атмосфера, баласт, вісь, віха, джерело, дзеркало, згусток, надбудова, нашарування, оболонка, орбіта, основа,
панорама, паралель, перепона, перспектива, площина, профіль, простір, розгалуження, розкладка, скрижаль,
слід, смуга, стіна, стовп, сторона, точка, уламок, уривок, фон, форма, центр, шлях тощо; б) пейоративності:
дно, надрив, огріх, прірва, провал, розкол, розлом, тупик, яма.
2. Недискретні субстанції → їх абстрактні асоціанти + конотація пейоративності: багно, бруд, жовч,
каламуть, наліт, намул, осад, плутанина, тернина, хащі, чернь, шарпанина. Пейоративна конотація виникає на
основі спільних родових сем „непрозора рідина”, „неоднорідна субстанція” тощо.
3. Предмети з яскравою диференційною ознакою → їх абстрактні асоціанти + конотація клеймо,
пляма, тавро, фібра, шпилька, шпичка, штамп, ядро, ярлик.
Серед номінацій, які, транспонуючись, набули пейоративної конотації, більшість становлять недискретні
поняття. Саме недискретність супроводжується ДДС д(одатковими денотативними семами)
“невпорядкованість”, “невизначеність”, які трансформуються відповідно в конотативні “безлад”, “хаос”.
Спорадично зустрічаються одиниці, метафорично транспоновані за схемою Subindiscr → Subabstr, які не містять ні
компонента образності, ні оцінки (балон, броня, дріб, ефір, матеріал тощо): Студенти поки що можуть спати
спокійно – у них броня до закінчення університету (О. Гончар); Вони ввійшли в село під барабанний дріб і
музику губних гармошок (О. Довженко).
Транспоновані іменники за схемою Sub → Subabstr меліоративно майже не конотують (зафіксовано 8
семантем (0,34%). Це іменники на зразок дар, елегія, золото, феєрія, фібра (назви абстрактних реалій з
меліоративною оцінкою) краплинка, росинка, сльозинка (неозначені міри малої кількості, що перейшли із СГК
„одиничні”).
Порівняно з метонімічними перенесеннями, метафоричні фіксуються у словнику більш послідовно. Це
пояснюється їхнім стилістичним забарвленням, про що свідчить зокрема в “Словнику української мови: В ХІ
томах” (далі – СУМ) система спеціальних позначень: згруб., перен., рідко, розм. тощо, а також широкими
можливостями витворення безпосередньо в мовленні без порушень норм української мови. Метонімічні
конотують значно рідше, чіткіше підлягають семантичному класифікуванню. Такі випадки поповнення
правобічної підкатегорії СГК „конкретні – абстрактні іменники” кількісно становлять меншу групу (200
одиниць) й представлені в „Словнику української мови: В ХІ томах” наступними семантичними моделями
(окрім проблемних семантичних груп, які виявляють двосторонню транспозицію, реалізують конвергентні
відношення тощо й розглядаються окремо):
1. Інструмент / виконувач дії → дія: ванна, варта, гайдук, гонг, грим, дзвін, дзвінок, душ, жереб,
заявка, козачок, комісія, король, кура, ослона, план, планета, рать, самохід, свисток, сніданок, спінінг, трапеза,
таран, тоталізатор, фанфара, фараон, флажолет, харч(і), хор, чай;
2. Місце дії → дія: вигул, водопій, доступ, купіль, попас, притулок, пробіл, ринок, сейм, стик, суд, сцена,
торжище, туалет, управа, фронт; ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

48
3. Носій ознаки → ознака: гниль, козир, контакт, настій, національність, новосілля, патент, пейзаж,
підпілля, плісень, пліснява, псина, тухлятина, пурпур, скань, сонце, стаціонар, тератологія, тетрархія, фасад,
філігрань, фітофтора, фреска, хмарність, ціль, цвіт, цифра, чад, чтиво;
4. Результат дії → дія: виграш, жниво, зарис, заробіток, засада, затор, зруб, надріз, намітка, наплив,
нахил, позолота, прядиво, пряжа;
5. Суміжний предмет → посада: крісло, портфель, престол, трон.
Художній контекст розширює транспозиційні відношення, які узуально не закріплюються за лексемами,
зокрема вирізняються транспозиційно релевантні метонімічні перенесення схеми Subconcr → Subabstr
синтагматичного характеру за семантичними моделями, подібними до вищенаведених:
1. Носій ознаки → ознака (подана в дужках): Так би прийшлось і віру в чоловіка (людяність) згубити
(М. Старицький); Але головне – мати солідного цензора (відчуття цензури) краси в собі (Дзвін); Разом з вірою в
людину (моральність) в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (М. Коцюбинський).
2. Місце дії → дія (подана в дужках): Минулої весни вони записали Кравченкові на бюро (засіданні бюро)
догану за повільні темпи веснооранки (О. Гончар); От ходімо зараз за млин, на Деркачівку, – там тепер вулиця
(гуляє молодь): може, хоч трохи розважиш своє серце (М. Старицький); У неділю в Чорновусі був храм
(служба у храмі) (Б. Грінченко).
3. Інструмент дії → дія (подана в дужках): Мені здавалось тоді, що все гідне екрана (показу на екрані)
(О. Довженко); Хто приносив йому більше дарунків, тому він менше різок (ударів різкою) давав; одну чи дві і
то злегенька (Дзвін); Гітлер одібрав у нього мозок (здатність мислити), і він забув, що Німеччині потрібне його
життя, а не смерть (О. Довженко).
Зазначені перенесення – кількісно відкрита група, що не підлягає статистичному аналізові.
У плані синтагматичного поповнення підкатегорії „абстрактні” недискретними іменами чітко
виділяються два механізми перенесення значення:
1. Метафора. Але я не вмію свою мову вбирати в оксамит; вона рине звідсіля, з цього місця і несе все
надання (М. Старицький); Чи то справді камінь який, впавши на голову, пригнітив мізки, що там не
ворушиться нічого, таки нічогісінько? (М. Коцюбинський). Семантично такі транспозиції нічим не обмежені
(якісно відкрита група) й залежать від творчих зусиль автора.
2. Метонімія. Тим-то як би не ріднила їх фарба, кольоровий фільм – це новий шлях, пробитий у природу,
а не в позолочену раму твору станкового живопису (О. Довженко); Боже мій милий! Може, справді се йому
мої сльози одливаються (Марко Вовчок).
Переважно такі одиниці позначають недискретні поняття, суміжні з абстрактними явищами, діями й
використовуються з експресивною метою.
Перехід одиничних імен до абстрактних, окрім метафоричних мір невизначеної малої кількості, що
семантично межують з неозначено-кількісними числівниками, на зразок краплина тепла, зернина мудрості,
перлина таланту тощо, майже не зустрічається: Був маленький, блідий, без кровинки в обличчі, кутався в
стару шинелю, бо в кімнатці лютувала холоднечa (П. Загребельний).
Транспонована семантична група „міри кількості” вторинних значень іменників трансформації за схемою
Sub → Subabstr розподілена між двома механізмами переносу значення: метафорою (невизначені міри малої
кількості типу дещиця, краплинка, крихта, росинка, сльозинка та великої кількості купа, океан, тьма) та
метонімією (визначені / відносно визначені міри кількості: жменя, пригорща, пучка, чарка, чвертка).
Зазначимо, що ступінь визначеності неметричних одиниць вимірювання останньої групи відносний: частина
лексем передає точне кількісне значення (стакан = 100 г, пляшка = 0,5 л, копа = 60 снопів тощо), частина
представляє проміжні випадки переносу між власне метафорою й метонімією й передає суміжно-асоціативні
приблизні просторові міри верета, лантух, пучка, жменя, пригорща, оберемок, крок. Наявні випадки метричної
уніфікації суміжно-асоціативних мір, так копа, лікоть, піч, п’ядь закріпили точне числове значення. Художні
тексти, актуалізуючи архаїчні назви, розширюють діапазон транспонованих суміжно-асоціативних мір типу
рука, прут, шворінь, шнур тощо: Поля, звісно, обмаль: шнур під озимину, шнур під ярину, а шнур – толока, в
кожній руці по шнурові (М. Коцюбинський). Тематичний підхід обмежується параметрами предмета
дослідження, так релевантний транспозиційний ряд „неозначені одиниці вимірювання” кишеня, крихта, пазуха,
пригорща тощо (конкр. → абстр.) семантично доповнюється нерелевантними безліч, злива, тьма (абстр. →
абстр.).
Іншу проблемну групу складають назви танців та народних ігор (ведмедик, гайдук, дурень, козел, козак,
козачок, крем’ях, пекар, фараон, циганочка тощо). Суперечність кваліфікації наведених одиниць полягає у
тому, що зазвичай вони інтерпретуються як власне метафори, тоді як детальний етимологічний та денотативний
види аналізу доводять наступне: більша частина лексем цієї групи етимологічно транспоновані за метонімічним
механізмом. Твірною семантемою в такому випадку виступає метафорично номінований один із учасників гри
(танцю), а не первинна семантема. Так абстрактні семантеми “гра дурень”, “танець козачок”, “гра пекар”,
“танець циганочка” транспоновані за такою схемою: конкр → конкр., метафора (учасник гри) → абстр.,
метонімія (назва гри за учасником). Наведене явище спорадично зафіксоване в лексикографічних дефініціях
зазначеного джерела:
„Пекар, 1. Робітник, який випікає хлібні вироби… Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

49
2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри. В чого за день тільки не нагуляються
вони [хлопці]: і в високого дуба; і в квача, і в позивачки, і в стукалки, і в пекаря” (Тич, ІІ, 1957, 238) [СУМ, т.VI:
110].
Тематичний підхід до внутрішнього диференціювання метонімічних транспозиційних відношень за
схемою Sub → Subabstr вимагає уніфікування екстралінгвального (денотативного) аналізу, а також орієнтування
передовсім на синхронний зріз. Так семантичне поле “інформаційні реалії” включає групу „твори мистецтва”,
яка мала б містити як еміграційні, так і імміграційні випадки переходів. Це пояснюється етимологічною
первинністю належності іменників, що складають тематичну групу, до лівої або правої сторони бінарної
категорії “абстрактні – конкретні іменники”. Наприклад, іменники анекдот, голосіння, казка, коломийка,
загадка, пісня, скоромовка тощо повинні транспонуватися відповідно до настанови “усність – письмова
фіксація” за схемою Subabstr → Subсonkr , оскільки первинно існують / існували в усній формі, свідомості носіїв і
лише при потребі фіксуються писемно. По-іншому поводять себе іменники цієї ж групи, денотати яких
первинно існують у конкретному, предметно (писемно) фіксованому вигляді: вірш, драма, ноти, оповідання,
поема тощо. Вирішенням цієї проблеми є розгляд зазначених реалій в синхронії, зокрема в їхньому суспільному
екзистенційному плані. За такої настанови усі твори мистецтва й інформаційні реалії (віртуально-динамічні й
предметні) на нинішньому етапі зафіксовані писемно або існують у вигляді інших інформаційних носіїв.
Семантична група “інформаційні реалії” містить ще одну проблемну й найбільшу тематичну підгрупу,
транспозиційно релевантну за схемою Subabstr → Subdiscr – „інформаційні реалії та їх писемне відображення” (бл.
80 лексем). До таких транспонантів належать:
1. Державні та інші офіційні документи, які є наслідком певної однойменної дії чи явища: акція, виписка,
декларація, доручення, інструктаж, заява, заявка, звіт, зізнання, направлення, об’ява, оповіщення, перелік,
повідомлення, подяка, право, присуд, рапорт, рахунок, рішення, розгляд, розписка, санкція, скарга, список,
сповіщення, умова, унія, ухвала тощо.
2. Писемні реалії, які є носіями ідеальних цінностей чи сутностей, що в практиці існують на певних
інформаційних носіях, але можуть бути актуалізовані як абстрактні: диктант, доповідь, роман, вірш, програма,
план, повість, дослідження, жарт, завдання, епізод, оповідання, передмова, передрук, переказ, переклад,
перезапис, писання, письмо, план, римування, розробка, скорочення, стаття, теза, тлумачення, транскрипція,
транслітерація, транспозиція, узагальнення, уривок, уточнення, фраза, число, шарж.
Адекватний транспозиційний аналіз вимагає чіткої кваліфікації тематичних груп іменників засобами
референційного аналізу на синхронному зрізі з метою диференціювання первинності того чи іншого семантико-
граматичного значення. Так назви наук вважаємо конкретними (дискретними) іменами. Це можна
аргументувати тим, що на сучасному етапі науки мають чіткий предмет власного дискурсу, писемну
фіксованість результату суспільної діяльності у певній галузі. Семантема „наука як вид певної діяльності зі
здобуття знань” є вторинною. Отже, конкретні науки – це передовсім наукові теорії з відображення певного
аспекту об’єктивного світу. Вихідна семантема має кваліфікацію „дискретні”.
Спостерігаємо тенденцію метонімічного перенесення назв наук на відповідні субстантивовані ознаки, які
переважно є предметом вивчення цих наук. Найповніше функціонування подібних одиниць зустрічаємо в
синтагматиці, яка демонструє широкий діапазон їхнього засвоєння від книжних стилів до розмовно-побутового
мовлення: Техніка реалізації підвищення точності пристроїв зі структурною надлишковістю інформації, яка
формується на додатковому каналі, досить добре розроблена в теоретичному і практичному аспектах
(ФХТТ); … труд високоорганізованого нового суспільства вперше в історії набуває такого велетенського
розмаху, що змінює географію землі (О. Довженко); Але мені здається, що немає нічого огиднішого і дурнішого
від психології обрусілого хохла (ЛУ). „Словник української мови: В ХІ томах” фіксує узуальні транспозиційні
атрибутивні значення близько 30 номінацій за семантичною настановою „назва науки – ознака, що є предметом
вивчення цієї науки”: аеродинаміка, аеростатика, акустика, анатомія, географія, геометрія, гігієна,
граматика, динаміка, енергетика, естетика, етика, етіологія, клініка, навігація, орнаментика, орфографія,
палеографія, патологія, психологія, риторика, радіоелектроніка, радіотехніка, риторика, топографія, хімія.
Узагальнене атрибутивне значення подібних транспозицій розкривається в мінімальних контекстах, які мають
ідіоматично-професійний характер (висока аеродинаміка, клініка хвороби, патологія органів, психологія
школяра, топографія місцевості).
Досліджуване джерело не фіксує таких випадків нових перенесень як екологія довкілля, фізика твердого
тіла, синтаксис усного мовлення, доброзичлива педагогіка. Це свідчить про вільні і тому не завжди
лексикографічно фіксовані перенесення конкретних назв наук як предметно оформлених теорій на спосіб та
ознаки того чи іншого об’єкта, які є предметом вивчення певної науки. Спостерігається контекстуальне
розширення значень, транспонованих за семантичним механізмом „наука – аспект дійсності, що є предметом її
вивчення”: Помилки, пов’язані з технікою аналізу (Фармакологія); Зрозуміло, що для цього повинна бути
відома топологія ПФ даного металу (ФХТТ).
Зворотньою транспозицією характеризується низка іменників, які позначають передовсім вид діяльності,
а семантема „наукова теорія” є вторинною: а) окремі мовознавчі розділи: семантика, словотвір (в т. ч. й зі
збірних: синоніміка, фразеологія); б) науки, що є водночас сферами практичної діяльності: землевпорядкування, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

50
кораблебудування, рослинництво, садівництво; в) науки, що є водночас методами дослідження: тахеометрія,
телеметрія.
Транспозиційні відношення у сфері СГК, що відбуваються за схемою Subabstr → Subсonkr мають
узагальнений зміст, оскільки підкатегорія „конкретні” родова й у плані поповнення може бути представлена
частковими моделями. Прагматична настанова „опредмечений процес дії – результат дії” репрезентує
найсимптоматичніший тип транспозиційних метонімічних відношень схеми Subabstr → Subсonkr. Окрім значної
кількісної поширеності, вони (переважно девербативи) привертають увагу виразною кореляцією із вихідними
власне дієслівними семами, як-от: результативність, орієнтація на об’єкт. Найчисельнішу підгрупу складають
віддієслівні деривати, що є похідними дієслів з ознакою необмеженої дії й повністю зберігають відповідну
лексичну ідентичність з вихідними дієсловами, оформлену граматичними категоріями іменника та суфіксами —
от-,- анн-, -енн-, -ій-.
Відповідно тематична група „предметний результат дії” об’єднує всі вторинні конкретні імена. На
матеріалі досліджуваного лексикографічного джерела зафіксовано понад 290 таких одиниць, напрклад:
виділення, викривлення, виписка, виплата, виплід, випорожнення, випуск, виріст, висів, вишивання, відвал,
відвід, віддзеркалення, відлив, відріз, відшарування, відшкодування, гаптування, друк, екранізація, ізоляція,
перфорація тощо. Частина подібних одиниць посідають проміжне становище між вищеаналізованими групами і
щойно наведеною. Так лексеми звіт, навертання, перезапис, переказ, переклад, формулювання транспозиційно
релевантні за настановою „інформаційна реалія – її носій” і водночас – „дія – результат дії”. Порівняймо:
важкий диктант (предмет, текст); важкий диктант (процес написання); важкий диктант (знову текст, але як
результат роботи); точне формулювання (предмет, текст); точне формулювання (процес створення цього
тексту); точне формулювання (текст як результат діяльності, номінованої цим самим словом). Зазначимо, що
частина іменників, транспозиційно релевантних за двома вказаними настановами, в деяких випадках
афіксально мотивують свою динамічну ознаку (іменники-назви дій): завдання, навертання, оповідання,
римування, малювання [-анн-], в тому числі розмовно-оказіональні: ляпанина, мазанина, писанина [-ин-],
писання, малювання [-анн-], іншомовного походження: алітерація, транскрипція, транслітерація [-ій-].
Частотність уживання подібних перенесень свідчить про універсальність психолінгвістичної настанови у
свідомості мовця: „інформація може бути предметом (папір, книга) й віртуальною реалією (потік звуків, усне
мовлення)”.
Отже, семантико-граматичні категорії – це наступний після частиномовного поділу ступінь класифікації
одиниць словесного рівня, який полягає у групуванні одиниць за способом подальшого (після граматичного
категоріального значення) членування предметів і явищ навколишньої дійсності. СГК виявляються у
специфічних парадигмах граматичних та словотвірних категорій ї(х поява, звуження, відсутність).
Метафорично-метонімічні транспозиційні відношення у сфері СГК „конкретні – абстрактні іменники” – це
поповнення абстрактних іменників за рахунок інших СГК-значень, об’єднаних підкатегорією „конкретні”.
Детальне вивчення взаємопереходів у СГК іменника відкриває перспективи інтерпретації іменника як
функціонально-семантичного поля з предметним центром, абстрактною периферією й специфічними
перехідними зонами.

Перелік умовних позначень і скорочень
ДДС – додаткова денотативна сема;
ЛУ – “Літературна Україна” (газета);
СГК – семантико-граматична категорія;
СГК-значення – видове значення будь-якої СГК;
СУМ – Словник української мови;
ФХТТ – Фізика і хімія твердого тіла (журнал);
Sub – іменник;
Subconcr – конкретний іменник;
Subabstr – абстрактний іменник;
Subdiskr – дискретний іменник.

Література
1. Алтинцева Л. Ю. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою:
Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2003. – 200 с.
2. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець (гол. ред.),
К. Г. Городенська – К.:Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. – 398 с.
3. Гуйванюк Н. В. Функціональна транспозиція в синтаксисі // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. –
Вип. 7. – Донецьк: ДНУ, 2001. – С. 85 – 91.
4. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. – К.: Наукова
думка, 1986. – 140 с. Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

51
5. Джура А. С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового
відмінка): Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / Волинський держ. ун-т імені Лесі Українки – Луцьк,
1999. – 196 с.
6. Микитюк О. Р. Українські абстрактні іменники в загальновживаній і термінологічній лексиці. Дис. …
канд. філол. наук: 10.02.01. / Держ. ун-т “Львівська політехніка”. – Львів, 1997. – 282 с.
7. Никитин М. В. О семантике метафоры // Вопросы языкознания. – 1979. – № 1. – С. 98 – 102.
8. Петровская О. П. Категория собирательности имени существительного в современном украинском
языке: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. – К., 1973. – 25 с.
9. Піддубська І. В. Модальна і темпоральна транспозиція дієслівних форм: Дис. … канд. філол. наук:
10. 02. 01. / Дон. нац. ун-тет. – Донецьк, 2000. – 185 с .
10. Погрібний І. І. Матеріально-речовинні іменники (лексична семантика та словозміна). Дис. … канд.
філол. наук: 10.02.01. / Нац. пед. ун-тет ім. М. П. Драгоманова. – К., 1999. – 215 с.
11. Шабат-Савка С. Т. Функціональна транспозиція синтаксичних одиниць: Конспект лекцій /
Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 2001. – 48 с.

The article deals with the metaphorically and metonymically caused intertranspositions between concrete and
abstract nouns.
Кeywords: semantic-grammatical category, transposition, metaphor, metonymy, connotation.
Надійшла до редакції 25 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.