Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Микола Калько — АСПЕКТУАЛЬНА ПОВЕДІНКА І ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЄСЛОВА

У статті показано можливість аспектуального аналізу багатозначної лексеми, що ґрунтується на
двокомпонентній теорії виду. Корелятивність за видом, можливість уживатися у прогресивному значенні,
здатність до акціонального партнерства виводиться із належності кожного окремого значення до одного із
п’яти аспектуальних класів: термінативного, активітивного, евентивного, стативного, релятивного.
Ключові слова: видова поведінка, аспектуальний клас, аспектуальна полікатегорійність.

Уперше задекларована у середині минулого століття у ранній, але надзвичайно популярній та широко
цитованій у сучасних аспектологічних працях статті Ю. С. Маслова [Маслов 1948], проблема взаємозв’язку
категорії виду і лексичного значення дієслова не втратила своєї актуальності і нині. У цьому переконують
відповіді на анкету аспектологічного семінару філологічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова, які були
отримані з тринадцяти країн світу від тридцяти п’яти провідних спеціалістів у галузі дієслівного виду [Черткова
1997]. Так, зокрема серед різнорівневих чинників, визначальних для виду, найбільш частотним в анкетах
аспектологів є вплив на вид лексичного значення дієслова (разом із словотвірним значенням афіксів), а серед
міжрівневих феноменів, що вимагають особливої уваги дослідників, на перше місце поставлена якраз проблема
взаємодії лексичної та видової семантики [Черткова 1997: 126 – 127].
Зазначена проблема не залишилась поза увагою і в дослідженнях українських лінгвістів: її торкаються
автори: аспектологічних студій – В. М. Русанівський [Русанівський 1959; 1971], К. Г. Городенська [Городенська
1997; 2002], О.І. Бондар [Бондар 1996], С. О. Соколова [Соколова 2003], граматичних праць – І. Р. Вихованець
[Вихованець 1988] та А. П. Загнітко [Загнітко 1990; 1996], розділів, присвячених дієслову у сучасних
граматиках – К. Г. Городенська [ТМУМ 2004: 217 – 298] та А. П. Грищенко [СУЛМ 1997: 403 – 446]. Так,
зокрема, І. Р. Вихованець відзначає, що вид є найбільш “внутрішньою”, “захованою” в лексичному значенні
дієслова категорією [Вихованець 1998:102], а на думку А. П. Загнітка, поняття внутрішнього часу
співвідноситься з кількісним виміром дії і репрезентується на віртуальному рівні мовного знака, що засвідчує
когнітивність видової семантики, а можливість чи неможливість дієслова вступати у видову опозицію залежить
від його лексичного значення [Загнітко 1996: 213 – 216]. Однак нестримний поступ сучасної аспектологічної
думки спонукає до нових пошуків, спрямованих на поглиблення уявлень про механізм взаємодії граматики і
словника в царині категорії виду українського дієслова.
Дослідницька мета “показати на практиці можливість і важливість такого вивчення семантики видів, яке
виводить конкретні особливості видових значень і видових властивостей із особливостей їхньої лексичної
семантики, тобто, власне кажучи, із д е я к и х о б’ є к т и в н и х в л а с т и в о с т е й с а м и х
п о з н а ч у в а н и х ц и м и д і є с л о в а м и д і й”, поставлена у згаданій вище роботі Ю. С. Маслова [Маслов
1948: 316], уможливила виділення найбільш важливих та визначальних щодо виду розрядів дієслівної лексики –
прототипів майбутніх “класів Вендлера” – відкритих та описаних через дев’ять років філософом Оксфордської
школи Зіно Вендлером (незалежно від праці Ю.С. Маслова) у роботі “Verbs and Times”, яка була опублікована у
© Калько М.І., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

56
1957 році [Vendler 1957] , а у 1967 році з незначними змінами увійшла до його книги “Linguistics in philosophi”
[Vendler 1967], чотирьох аспектуально зорієнтованих лексичних класів дієслова, за якими закріпилася стійка
назва “класи Вендлера”: accomplishments (“здійснення”); аchievements (“досягнення”); аctivities (“діяльності”);
states (“стани”).
Роботи Ю. С. Маслова та З. Вендлера заклали підмурівок обє’ктивістського напряму в аспектології,
найбільш характерною для якого є двокомпонентна теорія виду, представлена зокрема в роботах В. Броя
[Breu 1994], М. Гіро-Вебера [Гиро-Вебер 1990], Б. Комрі [Comrie 1976], Ф. Леманна [Lehmann 1988],
А. Г. Пазельської [Пазельская 2003], С. Г. Татевосова [Татевосов 2001]. “Працездатність” класів Вендлера на
слов’янському мовному ґрунт підтверджують дослідження Т. В. Булигіної [Булыгина 1982], Х. Р. Меліга
[Мелиг 1985], О. В. Падучевої [Падучева 1996; 2004].
Проекція класів З. Вендлера на аспектуальну систему української мови свідчить про її “працездатність” і
на матеріалі українського дієслова, що уможливлює виділення аналогічних корелятів до класів англійських
дієслів. При цьому варто зробити застереження, що нашою метою є не механічне перенесення вендлерівської
класифікації на іншомовний ґрунт, а лише використання її як відправної точки на шляху до з’ясування причин
семантичних табу щодо видової парності, корелятивності за родами дії, вживання дієслів у актуальному
значенні.
Наші спостереження над видовою поведінкою українського дієслова, а також теоретичний аналіз
аспектологічних досліджень, проведених на матеріалі інших мов спонукає до розширення чотирикомпонентної
системи аспектуальних класів З. Вендлера, взятої за основу у нашій концепції виду, до п’ятикомпонентної.
Використання вендлерівської класифікації ставить передусім проблему аспектологічної стилізації
термінологічних позначень виділених класів, оскільки буквальні переклади англійських лексем навряд чи
можна назвати задовільними. На нашу думку, більше б відповідали міжнародному духові сучасної аспектології
інтернаціональні терміни: термінативний, евентивний, активітивний, стативний та релятивний
аспектуальні класи.
Головною метою, яку ставив перед собою З. Вендлер, створюючи класифікацію англійських дієслів, було
пояснення їхньої здатності чи нездатності вживатися в актуальному значенні. Використання вендлерівської ідеї
при дослідженні аспектуальної системи української мови засвідчує більш широкий діапазон того впливу, який
мають аспектуально зорієнтовані класи лексики на категорію виду. Система аспектуальних класів українського
дієслова постає як своєрідний функціонально-семантичний фільтр, що визначає специфіку видової поведінки
дієслова: 1) термінативи мають парновидових та акціональних партнерів, вживаючись у конкретно-процесному
значенні; 2) евентивам притаманне парновидове та обмежене акціональне партнерство при неможливості
функціонувати в конкретно-процесному значенні; 3) активітивам не властиве парновидове партнерство,
натомість – багатовекторне акціональне партнерство та конкретно-процесне значення; 4) стативи позбавлені
можливості мати парновидових партнерів та вживатися у конкретно-процесному значені, при цьому їм
властиве обмежене акціональне партнерство; 5) семантика релятивів унеможливлює будь-яке аспектуальне
партнерство та актуальне вживання.
Аспектологічний аналіз дієслів сучасної української мови свідчить про те, що термінативність,
активітивність, евентивність, стативність та релятивність не є однозначною аспектуальною кваліфікацією всієї
лексеми, а швидше параметром, або форматом реалізації, який у різних значеннях однієї лексеми може бути
різним. Аспектуальні класи не можуть існувати у вигляді закінчених дієслівних реєстрів, оскільки зорієнтовані
не на всю дієслівну лексему, а на кожен її конкретний лексико-семантичний варіант, конкретну реалізацію
валентнісного потенціалу предиката, семантичні ролі аргументів, передовсім суб’єкта та об’єкта, зрештою,
широкий контекст, а отже, аспектуальна полікатегорійність дієслівної лексеми, що виявляється у здатності
функціонально належати до різних аспектуальних класів, є системним явищем для українського дієслова.
У плані виявлення аспектуально-семантичних парадигм як спектра значень, що належать до різних
аспектуальних класів, кожна полісемічна дієслівна лексема потребує спеціального аспектологічного
“розслідування”. На особливу увагу при цьому заслуговують безпрефіксні імперфективи з дифузною
семантикою. Проведемо аспектологічний екскурс у семантичний “світ” дієслова різати.
У значенні “чим-небудь, переважно гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або
відокремлювати частину від цілого” дієслово різати є термінативом, означаючи подієспрямований процес.
Зважаючи на те, що події, досягнені у результаті виконання такого процесу позначають перфективи із пятьома
різними префіксами (роз-, пере-, по-, на-, від-), доцільно виділити пять окремих термінативів: 1) різати
(процес) “чим-небудь, переважно гострим, розділяти щось на частини” – розрнзати (подія), напр.: – Може,
розрнзати? — питаю я, знайшовши потрібне місце, та просовую книжку між сторінками зошита. – Ріж.
Одним ударом я розрубую міліцейську линву… (В. Діброва); 2) різати (процес) “ріжучи, розділяти навпіл, на
частини” – перерізати (подія), напр: Настає день, коли він готовий різати собі вени (Ю. Андрухович);
Перерізавши артерії і опустивши так руку поза ліжком в теплу воду, людина засинала навіки, і вже вранці її
не могла розбудити вся тюремна адміністрація разом з усіма слідчими (І. Багряний); 3) різати (процес) “чим-
небудь, переважно гострим, подрібнювати щось” – порізати (подія), напр.: Часто, щоб не кусати сухенького
окрайця, Василь різав ним хліб на невеличкі шматочки (Панас Мирний); – Дурний! Хіба ж так ховають
баранину!.. Ти б її порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках, то б я тобі борщику зварила Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

57
(О. Стороженко); 4) різати (процес) ”поділяти що-небудь на частини, шматки або відділяти яку-небудь
кількість частин, шматків від чогось різальним інструментом” – нарізати (подія), напр.: Овочі нарізають
механічним способом або вручну середнім або малим ножем кухарської трійки. Овочі можна різати (просте й
фігурне нарізання), сікти, стругати, обточувати ножем, вирізати виїмками і карбувати (Підручник
кулінарії); Коли спік перший хліб, то нарізав тоненькими кусниками, як торт, і повільно їв і їв, розжовуючи
вкрай (В. Барка); 5) різати (процес) “чим-небудь, переважно гострим, відокремлювати частину від цілого” –
відрнзати (подія), напр.: – Ну, коли вона не хоче різок,– обізвався прикажчик,– так замість того звеліть
одрнзати їй косу! — Косу? — ридаючи скрикнула Галя.- За віщо ж косу мені різати? Хіба я повія? (А. Кащенко).
У цьому ж значенні різати має ще одного видового партнера – врнзати, напр: Перше змір, а тоді й ріж. Зле
зробив покійний Хмель, що не змірявши врізав»(Б. Лепкий). Близьким до описаних вище є і термінативне
значення “зрізувати, відрізати що-небудь, відокремлюючи від основи”, пор.: різати (процес) – зрнзати (подія):
Батько показав великого старого граба… – Ну, зріжемо цього. Вмостилися і почали різати (У. Самчук).
У значенні ж “чим-небудь гострим, ріжучим робити візерунки, написи” термінатив різати вступає у
відношення видового партнерства із перфективом върізати, напр.: …узяв із собою чоловіка, який умів різати
печаті (П. Загребельний); На липових дверях клуні вирізав тризуба, а навколо нього три літери: У. Н. Р
(У. Самчук).
Із видовим партнером зарнзати термінатив різати корелює у трьох значеннях: 1) “убивати кого-небудь
холодною зброєю”, напр: – Чого ти тут з ножем, дурненький? – Гетьте! Я його заріжу! – Кого ти будеш
різати?– Його! (М. Івченко); 2) “забивати свійських тварин, птахів і т. ін. на м’ясо”, напр: – Ну, то хто мені її
заріже? – спитала мама, переводячи погляд з тата на діда. – А щоб мене та гуска вбрикнула, то я не буду
пороти вишиття! – заклялася бабця. – Е-е, буду я панькатися – різати! – скривився тато. – Оно візьму сокиру
– чах-чах і капут (Ю. Винничук); 3) “загризати (про дику, хижу тварину)” – Тяжкі мої гріхи, Лисичко-
сестричко. Коли, бувало, ввірвуся до кошари, то не ріжу одну Вівцю або дві, щоб наїстися, але замордую
десять, двадцять із самої лютости (І. Франко); За два тижні «великий» — так вівчарі пошепки називали
ведмедя — зарізав ще п’ять корів (М. Коцюбинський). Термінативним є також значення ”знищувати,
винищувати кого-небудь різнею”: З наказу Ґалаґана його військо напосіло на них, безоружних, і почало всіх
колоти й різати, та й сам Ґалаґан до того прикладав рук. (А. Кащенко), де різати вступає у видове
партнерство із вирізати: Далі він вирізав людей у містечку Димері й, переходячи від міста й до міста, завдавав
населенню пекельних мук, залишав за собою криваві річки (А. Кащенко).
Видове партнерство термінативів підтверджується відомим тестом Ю.С. Маслова: можливістю
імперфекти вів уживатися у подійному значенні, передовсім у контексті praestns historicum (теперішнього
історичного) [Маслов 1948: 307], напр.: Тим самим мисливським ножем, яким він домучував недобитих лосів,
він ріже (зарізав) на смерть свого товариша і, забравши гроші, втікає (втік) в Крим (Григорій Тютюнник).
Більшість згаданих вище термінативів входять до складу т.з. “видових трійок”: перфективи розрнзати,
перернзати, врнзати, відрнзати, нарнзати, зрнзати, върізати перебувають у відношеннях видового
партнерства з двома синонімічними імперфективами: з одного боку, безпрефіксним, від якого вони утворені, а з
іншого – із суфіксальним дериватом, утвореним від них унаслідок вторинної імперфективації, напр.: різати –
відрнзати – відрізбти (відрізувати): – Світ не милий. Ріж – і крапка! О н и с ь к о (важко зітхнувши, одрізує
вуса) (О. Коломієць); – То я тобі шматочок коси відрізала… Щоб ти нe забув мене…(Григорій Тютюнник).
Аспектуальна конкуренція безпрефіксного та суфіксального імперфективів підтверджується їх
взаємозамінністю у тексті, напр.: різати – відрізбти: Обличчя дряпай, вухо собі ріж (відрізай), щоб кожен
бачив, як ти пасіюєш (Л. Костенко).
Крім здатності до видового партнерства, до “кодексу” видової поведінки термінативів належить
можливість імперфективів уживатися у конкретно-процесному, або актуально-тривалому значенні (актуальний
процес, що розгортається перед очима спостерігача (імпліцитного чи експліцитного) в режимі “тут– зараз”),
напр.: Було їй приємно дивитись, як він прилаштовує серветку, тонко ріже хліб і їсть… (Б. Левін); Товариш
Огре похапцем різав на маленькі шматки маленький шматок білого хліба й дивився у вікно, де стояв зелений
вогон семафора (М. Хвильовий).
Термінативи, окрім видових, можуть мати і акціональних партнерів (корелятів за родами дії), пор.:
різати –зарізати (видове партнерство) і різати – порізати (акціональне партнерство з дистрибутивом):
Питаю: “ Хіба ви своїх півнів ще не порізали?” Каже: “Ще не порізала, не вспіла, бо не знала, що ти приїдеш,
то заріжу зараз. Якого тобі когута різати?” (Є. Гуцало).
Унаслідок пропозиційного зсуву – опущення об’єкта-пацієнса дієслово різати стає псевдонеперехідним,
або дієсловом із нульовою перехідністю, що зумовлює його перекатегоризацію з термінативного значення у
активітивне, напр.: … – Там уже ксьондзи та єзуїти володіють світом: в ім’я Христове ріжуть, палять, меч і
вогонь пройшов через весь край! (Л. Старицька-Черняхівська).
До активітивів належать і кілька значеннєвих варіантів різати, що описують інтенсивний перебіг
процесів, напр.: “різко, інтенсивно дути (про вітер)”: Навколо ні душі. Вітер не дме а ріже (У. Самчук).
Значення “забивати свійських тварин, птахів і т. ін. на м’ясо” виявляє аспектуальну полікатегорійність
залежно від особливостей об’єкта-пацієнса. Якщо дія спрямована на один об’єкт або на точно визначену
кількість, різати є термінативом – це передбачає видове партнерство із зарізати, пор.: Фросино, ріж півня, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

58
вари борщ (В. Малик); Коли ти повелів жінкам зарізати зразу тищу курок на майдані в спеку, то хоч кури й
завоняли майдан, я подумав: оте є кооптах! Ніхто не міг його переконати, аби не різати зразу! (О. Довженко).
Якщо ж об’єктів неозначена кількість, різати є активітивом – це позбавляє його видового партнерства, але
уможливлює акціональне, напр.: різати – нарнзати (кумулятив): Рота розсипалась по селу й почала різати
кури, гуси, свині і навіть корови. (І. Нечуй-Левицький); Навозив [Панько] жита й пшениці, і кабанів наколов
колгоспних, і телят нарізав (Ю. Збанацький).
Активітивним є значення “робити операцію кому-небудь”, напр.: – Ну так… але… А що кажуть лікарі? –
Кажуть, що треба різати. – Їм би різати…(Ю. Винничук). У цьому випадку можливе лише акціональне
партнерство, напр.: порізати “зробити операцію багатьом або кому-небудь у багатьох місцях” (дистрибутив):
Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані. Її неабияк порізали, поки повиймали осколки з ніг
(О. Гончар). Але в контекстах, що описують ситуації конкретних операційних дій, різати є термінативом, що
уможливлює видове партнерство, пор.: різати – розрізати: Одним промивав рани й накладав пов’язки, іншим
спершу різав (розрізав) тіло, добував із нього щиросерде загнанустрілу, а тоді вже тамував кров і теж
накладав пов’язки (Д. Міщенко), пор.: Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не
можна дістати (М. Коцюбинський); різати – відрізати: – Пізно, – сказав хірург до свого помічника, –
доведеться відтяти руку.– Відтинайте! Ріжте (відрізайте) швидше! – рішуче й швидко сказав несподівано
Орлюк (О. Довженко), пор.: Він колись так відморозив собі обидві кисті рук, що їх довелось відрізати
(В. Барка).
Активітивними є значення, що описують ситуації каузації болючих відчуттів: “врізатися в тіло, терти
його, спричиняючи різкий біль”; Роса пече босі ноги, скринька ріже плече… (С. Васильченко); “викликати
різкий біль, болючі відчуття”: Нас більше сонце не палило. Не різав ніг сухий пісок ( Олесь); – Славку, очі
болять, ріже повіки. – Це я винен, Ліночко (О. Бердник); ”неприємно діяти на органи чуттів своєю незвичною
яскравістю, різкістю, негармонійним звучанням і т. ін.”: В кімнаті тхнули прілі сигарети, І різав носа
неприємний дух (В. Симоненко). Означаючи актуальні стани людини, такі дієслова, однак, ведуть себе не як
стативи, а як активітиви, маючи, по перше, актуально-тривале значення, напр.: Але біль із такою силою ріже в
мозок, що доктор Рудольф почуває, як м’якнуть йому руки й ноги і душна млосність хилить його на землю
(В. Винниченко); по друге, акціональних партнерів, пор.: зарізати (інхоатив): Скаменів Андрій поміж двома
дубами, не ворухнеться, тільки серце пташиною: тук-тук, тук-тук, наче на волю проситься, та в очах
зарізало і самі повіки затремтіли дрібно та часто (М. Стельмах); різонути (семельфактив-інтенсив): … знову
Назара різонуло у, як сказали б медики, ділянці серця (С. Процюк). Метафорична агентивація каузатора
больових відчуттів веде до зсуву значення у бік термінативного, що відкриває можливість видового
партнерства: – Бо ви цілий день не бували в хаті, а його різало без вас та й зарізало. А я приходила до него і
свіженькі булки приносила, але він вже не їв (В. Стефаник). З іншого боку, деактуалізація подібних процесів
призводить до семантичного зсуву у бік релятивності: каузація больвих відчуттів описується не як актуальний
процес, а як позачасова властивість, напр.: – Мене товста сорочка ріже в тіло, а ти, Мотре, ще молода: носи
тим часом товсті сорочки, – сказала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький).
До аспектуального класу евентивів дієслово різати належить у значеннях, що відображають
непрогнозовані, несподівані, небажані події (“випадки”, “пригоди” тощо). Це передовсім: “наїжджаючи на
кого-небудь, убивати (про трамвай, поїзд)”, де різати виступає як видовий партнер до зарізати, пор: Бережи
ж там гроші та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей ріжуть… (Григорій
Тютюнник); Якби він знав, як себе поводити, як відповідати людям.., в яких випадках усміхатися, а в яких
зберігати серйозний вигляд, коли і як переходити вулицю, щоб його не зарізав трамвай (Григорій Тютюнник);
“ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим)”, де різати вступає у відношення
видового партнерства із порізати, напр.: Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без
серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами, і повзла, і повзла… (Г. Хоткевич); Уже
кілька разів вона порізала осокою собі коліна і литки, і ті порізи щеміли так, ніби туди насипали солі (Григорій
Тютюнник). Як і термінативи, евентиви належать до парновидових дієслів, але їх парновидовість має інший
характер: термінативне партнерство як у мовному, так в когнітивному аспекті є гетерогенним: імперфективи
означають подієспрямований процес, а перфективи – подію як неминуче завершення процесу, його повну
реалізацію стосовно своєї внутрішньої межі. Евентивне ж партнерство у мовному плані є гетерогенним, а в
когнітивному – гомогенним: як перфективи, так і імперфективи позначають подію, унаслідок чого вони не
мають головного для недоконаного виду значення – актуально-тривалого, вживаючись натомість у
ітеративному значенні (контексті повторюваної події). “Кодекс” видової поведінки евентива різати виключає
видове партнерство, хоч у цілому деякі евентиви корелюють за способом дії із дистрибутивами. Але в
контекстах, що описують ситуації ушкодження кількох частин тіла людини, у порізати з’являється відтінок
дистрибутивності, напр.: Стане косить — косу поламає, візьметься за серп — руки собі поріже (О. Стороженко).
До аспектуального класу стативів різати належить, описуючи ситуацію неактуального постійного
заняття (ремесла), напр.: Кожне ремесло добре, що дає заробок. Ти ріжеш свиней і заробляєш, а я інколи
заріжу чоловіка і маю теж свій заробок (А. Чайковський); Ієліїл був там десятником над своїми ж земляками,
сам не потрібував робити, а лише приказував; до того ж іще заробляв тим, що різав людям скотину…
(Г. Хоткевич). Маючи стативне значення, різати описує не конкретно-часовий, а неактуальний процес, що Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

59
може бути прив’язаний до часової осі лише у контексті надтривалих інтервалів. Це підтверджує негативний
тест на актуально-тривале значення, пор.: Що він зараз (у цю мить) робить? – *Ріже скотину (у збірному
значенні), та позитивний тест на адвербіальний поширювач все життя, пор.: Все життя заробляв тим, що різав
людям скотину.
Як релятив різати виступає у значенні “діяти добре при використанні (про інструменти, пристрої,
машини і т. ін.)”, напр: Так ми невеличке удосконалення придумали: через два зубці — третій вкорочуємо.
Здається, дрібниця, а така пила вдвоє скоріше ріже. Як по маслу іде, тирсою не забивається, не стрибає по
деревині… (М. Стельмах). Означаючи властивості, релятивні значення становлять крайню периферію
процесуальної ознаки і наближаються до прикметникових, що підтверджують є контексти, у яких між
вираженням властивості за допомогою різних за частиномовною приналежністю предикатів можна поставити
знак рівності, напр.: – Все одно це ти купила! – затявся хлопчина і, трохи охолоджений, не з таким уже
запалом, взявся випробувати на клаптику паперу, чи гострий ніж і як ріжуть ножиці (Б. Антоненко-
Давидович), пор.: … взявся випробовувати на клаптику паперу, як ріже ніж і чи гострі ножиці. Поряд із цим
існують і контексти, які описують не релятивну ситуацію, тобто не властивість, незалежну від часоплину, а
конкретно-часовий випадок її вияву (своєрідне актуальне “підтвердження” віртуальної властивості). У таких
контекстах спостерігаємо зсув релятивного значення в бік активітивного, що допускає конкретно-процесне
вживання, напр.: Взявся за ніж: він легко ріже, гладенько; сиплеться додолу червоняста порохня, баранцями
скручується стружка. (В. Близнець).
До релятивних значень належить також різати ”проходячи, пролягаючи через що-небудь, розділяти,
пересікати його”. Поміж хвилястими пагорбами та глинищами зміївся протитанковий рів. Праворуч різала
річку навскіс розмита кам’яна гребля давно зруйнованого млина (В. Козаченко). Як і всі “географічні” дієслова,
що означають статичну постійно-часову ознаку “розташування певних ландшафтних об’єктів у просторі”,
різати не повністю абстраговане від динамічного компонента свого первісного значення: це уможливлює
морфологічну конкуренцію з перфективами, пор.: Праворуч перерізала річку навскіс розмита кам’яна гребля
давно зруйнованого млина. Але, на відміну від динамічних термінативних значень різати тут не є
подієспрямованим процесом, а перерізати – подією. В обох випадках – це просторова реляція як незмінний
“стан речей”, що унеможливлює семантичне наповнення такого залишкового морфологічного партнерства та
визнання його парновидовим.
Безумовно, регламент статті не дозволяє відобразити всю повноту семантичних відтінків та вживань
аналізованого дієслова. Незважаючи на це, все сказане вище підтверджує можливість застосування теорії
аспектуальних класів у процесі дослідження видової специфіки українського дієслова та переконує в тому, що
головним визначальним чинником його видової поведінки є належність до відповідного аспектуального класу.
Аналіз багатозначної структури дієслова засвідчує її аспектуальну полікатегорійність, хоч вирішальне слово
щодо належності до того чи того класу дає лише контекст, оскільки видова поведінка дієслова є дуже чутливою
до різного роду семантичних зсувів, реалізації валентнісного потенціалу предиката, семантичного наповнення
позицій суб’єкта та об’єкта тощо. Дослідження видових особливостей дієслова, що ґрунтується на
двокомпонентній теорії виду, на нашу думку, відкриває перед українською аспектологією нові перспективи
щодо подальшого вивчення такого досить суперечливого феномена, як дієслівний вид, та поглиблення уявлень
про його дихотомічну, класифікаційно-словозмінну сутність, підґрунтям якої є тісний взаємозв’язок лексичної
та граматичної сеантики.

Література
Бондар 1996: Бондар О.І. .Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Система
засобів вираження.— Одеса: Астропринт, 1996.— 191с.
Булыгина 1982: Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические
типы предикатов. – М.: Наука, 1982. – С. 7 – 85.
Гиро-Вебер 1990: Гиро-Вебер М. Вид и семантика русского глагола // Вопросы языкознания. – 1990. –
№ 2. – С. 102 – 111.
Вихованець 1988: Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-структурному аспекті. – К.: Наук. думка,
1988. – 256 с.
Городенська 1997: Городенська К.Г. Аспектологічні характеристики дієслів руху, переміщення //
Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. праць. – Кіровоград, 1997. – Вип. 2. – С. 116 – 119.
Городенська 2002: Городенська К.Г. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів // Слово. Стиль.
Норма: Зб. наук. праць. – К., 2002. – С. 118 –121.
Загнітко 1990: Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. – К.: НМК ВО, 1990. –
132 с.
Загнітко 1996: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія: Монографія. –
Донецьк: ДонДУ, 1996. – 435 с.
Маслов 1948 – Маслов Ю.С. Вид и лексическое значение глаголва в современном русском литературном
языке // Известия АН СССР. ОЛЯ. – 1948. – Т. VII. – Вып. 4. – С. 303 – 316. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

60
Мелиг 1985: Мелиг Х.Р. Семантика предложения и семантика вида в русском языке // Новое в
зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1985. – Вып. 15. Современная зарубежная русистика. – С. 227 – 249.
Падучева 1996: Падучева Е.В. Семантические исследования. Семантика времени и вида в русском языке.
Семантика нарратива.– М.: Языки русской культуры, 1996.– 463 с.
Падучева 2004: Падучева Е.В. Динамические модели в семантике лексики. – М.: Языки русской
культуры, 2004. – 607 с.
Пазельская 2003: Пазельская А.Г. Аспектуальность и русские предикатные имена // Вопросы
языкознания. – 2003. – № 4. – С.72 – 90.
Русанівський 1959: Русанівський В.М. Значення і взаємозв’язок граматичних категорій виду і часу в
українській мові XVI – XVII століття: Дис. … канд. філол. наук. – К., 1959. – 198 с.
Русанівський 1971: Русанівський В.М. Структура українського дієслова. – К.: Наук. думка, 1971. – 315 с.
Соколова 2003: Соколова С.О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. – К.:
Наук. думка, 2003. – 284 с.
СУЛМ 1997: Сучасна українська літературна мова / За заг. ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.
– 493 с.
Татевосов 2001: Татевосов С.Г. Аспектуальные классы глаголов // Багвалинский язык. Грамматика,
тексты, словари / Под ред. А.Е. Кибрик. – М.: ИМЛИ РАН “Наследие”, 2001. – С. 255 – 264.
ТМУМ 2004: Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К.:
Унів. вид-во “Пульсари”, 2004.– 400 с.
Черткова 1997 – Черткова М.Ю., Плуганян В.А., Рябчиков А.А., Кузнецов Д.О. Ответы на анкету
аспектологического семинара филологического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова // Вопросы языкознания.
– 1997. – № 3. – С. 125 – 136.
Breu 1994: Breu W. Interaction between lexical, temporal and aspectual meanings // Studies in Language. –
1994. – B. 18 (1) – P. 23 – 44.
Comrie 1976: Comrie B. Aspect: An introduction to the study of verbal aspect and related problems. –
Cambridge: University Press, 1976. – 142 p.
Lehmann 1988: Lehmann V. Der russische Aspekt und die leksikalische Bedeutung des Verbes // Zeitschrift fьr
slawische Philologie. – Heidelberg, 1988. – Bd. XL VIII, Helt 1. – S. 270–281.
Vendler 1957 – Vendler Z. Verbs and times // The Philosophikal Review. – 1957. – LXYI – P. 143 – 160.
Vendler 1967 – Vendler Z. Verbs and times // Vendler Z. Linguistics is philosophy. – Ithca, N.Y., 1967. – P. 97
– 121.

This article deals with a possible aspect analysis of a polysemantic lexeme based on the binary theory of aspect.
Verb aspect correlativity, its ability be used in the progressive meaning and have action partnership is possible due to
the relation of every single meaning of the verb with one of the five aspect classes: terms, activities, events, states and
relatives.
Keywords: aspectual behavior, aspectual class, aspectual polycategory.
Надійшла до редакції 2 жовтня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.