Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Кущ — ОСНОВИ СЕМАНТИЧНОЇ ТИПОЛОГІЇ ПРИЙМЕННИКОВИХ ЕКВІВАЛЕНТІВ (на матеріалі обставинних локативних прийменникових еквівалентів)

Розглянуто еволюцію лінгвістичних поглядів на семантичну типологію прийменникової
еквівалентності. Увага зосереджується на семантиці обставинних локативних прийменникових еквівалентів.
Ключові слова: семантика, прийменниковий еквівалент.

Останнім часом суттєво активізувалося зацікавлення функціонально-комунікативним і семантично-
структурним виявом прийменників та їхніх аналогів з прагненням встановити відносно викінчений реєстр та
подати належне лексикографічне тлумачення. Підтвердженням цього може бути опрацювання Міжнародного
відкритого науково-дослідного проекту (Білорусь, Росія, Україна, Польща, Болгарія та ін.) у межах якого
розглядаються особливості граматики в різних аспектах слов’янського прийменника (див. праці
М.В.Всеволодової, М.Й.Конюшкевич, А.П.Загнітка, Ч.Ляхура, Г.В.Ситар, І.Г.Данилюка, І.А.Щукіної та ін.).
Активність співпраці наукових колективів Донецького (Україна), Гродненського (Білорусь), Московського
(Росія), Опольського (Польща) та інших університетів простежується у проведенні регулярних круглих столів у
рамках міжнародних конференцій (Донецьк 2000; 2003; 2005; 2007; Москва 2003; 2005; 2007), наукових
семінарів (Гродно 1999; Москва 2006 та ін.). На сьогодні вже визначені основні позиції словникового опису
прийменників (основні варіанти М.В.Всеволодової, М.Й.Конюшкевич, А.П.Загнітка та ін.), проте існує ряд
проблем, що вимагають особливої уваги. Досить ґрунтовно основні результати і напрацювання учасників
проекту знайшли висвітлення в наукових публікаціях, матеріалах лінгвістичних конференцій, словниках
сучасних прийменників та їхніх еквівалентів [Воронкова 2003; Всеволодова 2003; Загнітко 2004; Загнітко 2006;
Загнітко 2007; Загнітко, Данилюк, Ситар, Щукіна 2007; Конюшкевич 2005; Конюшкевич 2006; Конюшкевич
2007; Ляхур 2005; Чекаліна 2007; Щукіна 2004; Щукіна 2006].
Пропоноване дослідження продовжує ряд публікацій, спрямованих на вивчення статусу, структури,
морфології прийменникових еквівалентів, що передувалo, напевне, найскладнішому й водночас найцікавішому
© Кущ Н.В., 2008 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

67
щодо тенденцій розвитку прийменникової еквівалентності, встановлення синтаксичної позиції останніх у
внутрішньоречннєвій структурі, визначення теоретичних засад різних класифікацій прийменників та їхніх
аналогів. Особливо важливим постає вивчeння семантичних властивостeй досліджуваних одиниць. У
попередніх розвідках уже було заторкнуто цю проблему [Кущ 2003; Кущ 2004; Кущ 2005; Кущ 2006; Кущ
2007], оскільки, розглядаючи статус прийменникових еквівалентів, не можна було оминути й таку, без
перебільшення, визначальну властивість прийменникових еквівалентів, як: 1) семантичні можливості;
2) семантичні групи; 3) кількість таких груп; 4) взаємозалежність і вплив відмінків на семантику
прийменникових еквівалентів; 5) семантичну однозначність / багатозначність та ряд інших питань, пов’язаних
із дослідженням новоутворених прийменникових одиниць, різних за структурою, морфологією.
Вважаємо доцільним навести визначення прийменникового еквівалента для того, щоб краще і точніше
уявляти повну картину досліджуваних лінгвістичних явищ. Прийменникові еквіваленти слід розуміти як
аналітичні одиниці (за структурою – синтетичні (однокомпонентні) / аналітичні (багатокомпонентні)),
функціонально і семантично еквівалентні прийменникам, але структурно складніші, що зумовлено їхнім
походженням.
Семантична еволюція прийменників постає в межах загальномовної тенденції переосмислення усталених
форм під впливом зміни статусу прийменника, появи значної кількості нових прийменникових одиниць –
прийменникових еквівалентів, внутрішньої семантики відмінка, лексичного значення інших компонентів
словосполучення: іменника або займенника – з одного боку, дієслова (чи іншого предиката) – з іншого.
Функціональна еволюція пов’язана з поступовою синтаксичною спеціалізацією, лексичною вибірковістю,
здатністю сполучатися з іншими словами, тобто пов’язана з еволюцією семантики форми.
Здебільшого вважають за необхідне розмежовувати чотири основних розуміння терміна “семантика”: 1)
план змісту в мові, що складається зі значень мовних одиниць різних рівнів (морфем, слів, граматичних форм
слів, стійких лексичних і фразеологічних словосполучень, синтаксичних словосполучень і конструкцій, речень
та ширших елементів тексту) і категорій; 2) значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план
змісту в мові, значення мовних одиниць, семасіологія; 4) у семіотиці – один з основних аспектів знака
(відношення знака до позначуваного об’єкта, на відміну від синтактики і прагматики), відповідно, один з
основних розділів семіотики як науки. За семантичними можливостями лексеми об’єднуються в семантичні
поля, під якими слід вважати певні сукупності одиниць мови (насамперед лексичні одиниці – прийменникові
еквіваленти), або певні відношення, наявні в класах мовних одиниць [Русанівський 2002, с. 21-24].
У розрізі всебічного вивчення прийменникових еквівалентів нас цікавить розуміння семантики як змісту
в мові, що ґрунтується на значенні мовних одиниць різних рівнів – стійких лексичних і фразеологічних
словосполучень, які, певною мірою, подібні до прийменникових еквівалентів.
Семантика прийменникового еквівалента вимірюється цілісністю лексико-граматичного значення
повнозначних словоформ, які входять до його складу, та значенням усіх компонентів словосполучення, у межах
якого функціонує прийменниковий еквівалент. Останні окреслюють відношення мінімум між двома словами,
проте для визначення їхньої семантики достатньо іноді значення одного слова. Таким може бути слово, яким
керує прийменниковий еквівалент. Кожному значенню відповідають певні набори умов, тобто семантичних
ознак слів, за якими ці значення встановлюються. Відповідно, усі принципи розрізнення значень
прийменникових еквівалентів так чи інакше враховують контекст.
Найточніше семантика прийменникових еквівалентів виявляється в межах прийменниково-іменникових
та дієслівних сполук. Шлях еволюції прийменниково-іменникової конструкції чи окремо прислівника, дієслова
в напрямку до прийменникового еквівалента здійснюється не ізольовано від семантичного чи функціонального
розвитку одиниць мови. Як зазначив М.М.Покровський, слова, подібні або протилежні за значенням,
асоціюються одне з одним і проходять орієнтовно однаковий або паралельний шлях розвитку, в такий спосіб
реалізується в семантичній системі мови принцип семасіологічної асоціації. Як результат – прийменникові
еквіваленти допомагають реалізувати відношення між повнозначними словами – компонентами
словосполучення. Іноді основний смисл виразу міститься саме у службовому слові. Цінність прийменникових
еквівалентів якраз і полягає в різноманітності семантики, пов’язаної з лексичним значенням вихідного
повнозначного компонента, що й дає можливість прийменниковому еквіваленту передавати найтонші відтінки
за допомогою відмінків. Разом з відмінками прийменникові еквіваленти здатні виражати семантичні
відношення чіткіше і більш диференційовано. Тому дослідження семантичних можливостей прийменникових
еквівалентів відбуватиметься з урахуванням семантичного наповнення відмінкових форм.
Семантика прийменникових еквівалентів полягає в узагальненій вказівці на семантико-синтаксичні
відношення прийменниково-відмінкової форми до інших повнозначних компонентів словосполучення, речення.
Опис семантики прийменникових еквівалентів – це певна кваліфікація і класифікація усіх випадків його
вживання з урахуванням індивідуального відмінкового значення і найближчого контексту.
Теоретично можна припустити три варіанти семантики прийменникових еквівалентів:
1) прийменниковому еквіваленту притаманна прозора семантика, а значить прийменникова конструкція буде
передавати чітко визначене відношення: з метою отримання високих результатів… (семантика мети) та ін. Це
ті випадки, коли лексичне значення повнозначного компонента збігається із семантикою прийменникового
еквівалента. Особливості лексичного значення повнозначного компонента відіграють винятково важливу роль і ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

68
зумовлюють семантичний розвиток прийменникового еквівалента; 2) прийменниковому еквіваленту
притаманна прозора семантика, але прийменникова конструкція в межах певного словосполучення, речення
набуває нового значення: під час бесіди пролунав дзвінок (часові відношення), під час війни місто було
зруйноване (часові відношення ускладнюються причиновими, однак часове значення буде домінувальним і
основним); 3) прийменниковий еквівалент (це швидше є винятком) здатний обслуговувати різні семантичні
відношення, проте, на відміну від первинних прийменників, їхня кількість зводиться до двох, максимум трьох
значень: Живецький підкрутив гніт і підсунув ближче до ліхтарні клишоногий столик, на якому писар вдень
реєстрував відвідувачів (Р.Андріяшик) (локативні відношення); Ближче до ранку пройшов дощ (часові
відношення) тощо.
Очевидно, по-перше, своєрідність прийменникових еквівалентів як функціонального класу слів полягає в
тому, що вони виявляють свої значення відповідно до семантичного наповнення відмінка. Оскільки значення
відмінків є ні що інше, як значення різного роду відношень, то прийменникові еквіваленти виступають не лише
засобом розрізнення семантики відмінків, але й уточнювачами їхніх семантичних функцій, показниками
граматичних відношень, що встановлюються між відмінковою формою й іншими словами у словосполученні.
По-друге, прийменникові еквіваленти, виступаючи з іншими компонентами контексту, підпорядковуються
законам утворення словосполучення. По-третє, семантичні обмеження валентності прийменникових
еквівалентів зумовлені їхнім морфологічним складом. Так, семантичні відношення знаходяться під впливом
морфології вираження головного компонента прийменникового еквівалента. По-четверте, прийменникові
еквіваленти вживаються переважно з формами одного відмінка в конструкціях різної семантики. Проте є такі,
які вимагають двох-трьох відмінків.
До основних семантичних груп прийменникових еквівалентів слід віднести обставинні та означальні
(атрибутивні). Найбільшу групу складають обставинні (у формально-граматичному аспекті) прийменникові
еквіваленти, які, у свою чергу, за семантичними відтінками поділяються на ряд підгруп: просторові, часові,
цільові, порівняльні, міри і ступеня, способу дії, причинові, наслідкові, умовні, допусту, кількісні,
відповідності. Під обставинними ми розуміємо такі відношення, які пояснюють дію, стан, рідше предмет,
називаючи їхній спосіб, міру і ступінь, місце, час, причину, мету, умову тощо. Менш поширеними постають
атрибутивні семантичні відношення прийменникових еквівалентів (характеризують різні ознаки предмета).
Щодо об’єктних семантичних відношень, то їх слід віднести до обставинних, оскільки обставинні смислові
відношення, виражаючи просторову, часову, цільову семантику, вказують саме на об’єкт, з яким відбуваються
певні дії у просторі і часі.
Прийменникові еквіваленти зі значенням просторовості є найбільшою семантичною групою. На ранніх
етапах функціонування мови роль відмінків зводиться до вираження конкретних просторових відношень, що
пов’язано з первісними орієнтаціями людини і послужило вихідною основою для розвитку інших значень. З
часом, у міру розвитку й ускладнення форм мислення, у відмінках, шляхом метафоризації початкової
просторової семантики, з’являються все нові і нові значення. Спочатку відбувається перенесення значення
прийменника з простору в час як сферу найближчу до простору, а це вже є поштовхом до ширшої
полісемантизації прийменників, до появи в них й інших віддалених значень: причинових, цільових,
порівняльних тощо.
Найчисельнішу групу складають прийменникові еквіваленти з формою родового відмінка, який загалом
позначає віддалення, відокремлення, джерело руху. До цієї групи належать такі прийменникові еквіваленти:
більше від, ближче, ближче від, ближче до, близько, близько від, близько до, боком до, вбік (убік), вбік (убік) від,
вбік (убік) до, в (у) бік, в (у) бік від, в (у) бік до, вверх (уверх), вверх (уверх) від, вверх (уверх) до, вглиб (углиб),
вглиб (углиб) до, вгорі (угорі), вгору (угору), вгору (угору) до, вгору (угору) по, в (у) глиб, в (у) глибині, в (у)
глибину, вдалині (удалині) від, вдовж (удовж), в (у) зливі, в (у) зоні, вище, віддалік, віддалік від (од), вздовж
(уздовж), в інтервалі температур, в (у) кінець, в (у) колі, в (у) коло, в (у) лоні, в (у) лоно, в (у) межах, в (у)
напрямі до, в (у) напрямку, в (у) напрямку від, в (у) напрямку від…до, в (у) напрямку впоперек, в (у) напрямку до,
в (у) нетрях, вниз (униз) від, вниз (униз) від…до, вниз (униз) до, в основі, вперед (уперед), вперед (уперед) до,
вподовж (упродовж), в (у) рамках, врівень, в (у) розрізі, в (у) ряді, в (у) ряду, всередині (усередині), в (у)
середині, всередину (усередину), в (у) середину, в (у) середовищі, в (у) склад, в (у) складі, в (у) стан, в (у)
структурі, в (у) стихії, в (у) числі, глибше, глибше від, далеко від, далеко до, довкола, довкруг(и), догори, донизу,
дорогою від, дорогою до, до складу, за межі, за межами, з боку, збоку, збоку від, зверх, з відстані більш(е), з
відстані близько, з відстані від, з відстані до, з відстані від…до, з відстані менш(е), з відстані не більш(е), з
відстані не менш(е), з глибин, згори, ззаду, зліва від, знизу, зсередини, кінець, край, круг, ліворуч від, на висоту,
на відрізку, навколо (навкіл), навскоси, насподі, насупротив, напроти (навпроти), назад до, на лінії, на околиці,
на порозі, на рівні, на фоні, ні чолі, на шляху, на шляху від, на шляху від…до, на шляху до, не далі як на,
недалеко, недалеко від, недалеко до, не доїжджаючи, не доїжджаючи до, не доходячи, не доходячи до,
неподалік, неподалік від, нижче, нижче від, обік, околеса, околяса, оподаль, оподаль від, осторонь від, під прес,
під шаром, під ярмо, побіч, побіч з, поблиз(у), поверх, повище, повз, по дорозі від, по дорозі від…до, по дорозі до,
позаду, позаду від, поздовж, поконець, покрай, по межах, понижче, поперд(у), попліч, поруч, поряд, посередині,
праворуч від, чим далі (праворуч) від. Спільною тенденцією для всіх прийменникових еквівалентів цієї групи є
вираження семантичних відношень, що вказують на місцерозташування кого- або чого-небудь. Первинні Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

69
компоненти, які за походженням є первинними прийменниками, у препозиції щодо головного компонента
визначають, насамперед, відмінкову форму цього повнозначного компонента в межах прийменникового
еквівалента. Безпосередньо вибір відмінка всієї прийменникової конструкції зумовлюють первинні компоненти
в постпозиції щодо лексично значущого компонента прийменникового еквівалента. Крім цього, первинні
компоненти вносять додатковий відтінок у семантику всієї прийменниково-відмінкової конструкції.
Первинні компоненти, які є непохідними прийменниками типу в (у), від, до, з, за, під, по, та компонент,
що походить від заперечної частки не у складі локативних прийменникових еквівалентів з формою родового
відмінка уточнюють прийменниковий еквівалент, надають йому певного семантичного відтінку. Так,
первинний компонент – прийменник в (у) у препозиції щодо лексично повнозначного компонента вказує на
перебування предмета всередині когось або чогось: Франкові самою природою відведено місце в ряду
найвизначніших гуманістів епохи, адже завдяки йому, його невпокійливій совісті, невсипущій праці ставали ми
ближчими до людства, міцнішою й вищою ставала самосвідомість цілих поколінь українського народу, що
виходив на арену світових подій уже з франковою мужністю, з Франковим досвідом, з його духу печаттю
(О.Гончар); Утворення цементиту можливе також при взаємодії губчастого заліза з твердим вуглецем у зоні
високих температур (Г.Прейс); – На будуче кар’єр треба відкривати от-там, – махнув він (Головацький)
невизначено в бік цвинтаря (Р.Андріяшик); Перші ченці жили в нетрях крейдяних Святих гір, у печерах, де було
споруджено підземну церкву (К.Ґудзик). Первинні компоненти – прийменники від, до, від…до обмежують
перебування предмета всередині іншого предмета, зокрема первинний компонент від уживається на позначення
початку дії: Нижче від старовинного міста Ізюм правий берег річки починає поступово підніматися
(К.Ґудзик). Первинний компонент до позначає кінцевий етап перебування предмета в межах іншого: Робочий
стіл машини піднімається вгору до стикання з півформою (Г.Прейс) або ж наближення до когось / чогось:
Гафійка повисла в юрбі боком до мене, метляла внизу ногами, не досягаючи землі (Р.Андріяшик).
Найточнішими в цьому переліку є прийменникові еквіваленти з первинними компонентами від…до в
постпозиції щодо головного компонента, що дає уявлення про обмежене перебування в просторі кого- або чого-
небудь: Так, він здатний зчитувати штрих-код з відстані від 4 до 30 см (http://www.vvs.com.ua/index.php?p-
399). Первинні компоненти з, за, на, під, по в препозиції щодо лексично значущої частини є поодинокими в
складі локативних прийменникових еквівалентів з родовим відмінком. Так, первинний компонент на може
стояти у препозиції і в постпозиції щодо лексично навантаженої частини прийменникового еквівалента. У
позиції перед лексично значущим компонентом у складі прийменникового еквівалента він уточнює локативний
зміст прийменникового еквівалента із вказівкою на розміщення об’єкта на поверхні іншого об’єкта або для
позначення місця, на якому відбувається дія: На рівні поду розміщено льотку 13 для випускання рідкого чавуну
(чавунну льотку) (Г.Прейс). Первинний компонент по в складі локативних прийменникових еквівалентів з
родовим відмінком вказує на довготривалість дії або характеризує розташування предмета на поверхні іншого
предмета: Якщо вміст сірки в сталі підвищений (понад 0,1 %), по межах зерен фериту утворюється сірчаста
евтектика Fe + FeS з температурою плавлення 985 С (Г.Прейс). Уживання первинного компонента під
зумовлено використанням прийменникових еквівалентів на позначення розташування предмета під іншим
предметом: Цілісна нація, що підпала під ярмо деспота, зберігає надію, що коли-небудь їй удасться
визволитися завдяки збігові обставин і власній просвіті (Р.Андріяшик). Найменш уживаними первинними
прийменниками у межах цієї групи є: а) первинний прийменник за в постпозиції щодо лексично значущої
частини та б) первинний прийменник з у препозиції. Семантика таких прийменникових еквівалентів містить
вказівку на розташування об’єкта поза межами іншого об’єкта – первинний компонент за та уточнення
місцезнаходження об’єкта у просторі (всередині об’єкта, збоку) – первинний компонент з: При дальшому русі
головного повзуна пуансон 8 виконує висадку ділянки прутка, що виходить за межі затискної машини матриці
(Г.Прейс); Мовляв, це безсумнівне народне слово, видобуте літературною мовою з глибин душі народу-
мовотворця (І.Вихованець); Якось уночі росіяни несподівано відступили, а з боку Касперівець, переправившись
у Городку через Дністер, в Дібрів’яни спустилися стрільці, які до цього стояли легіонами на Буковині
(Р.Андріяшик).
Компонент із заперечною часткою не у складі локативних прийменникових еквівалентів у поєднанні з
будь-яким відмінком виражає неповноту дії або вказує на обмежений час перебування предмета в межах іншого
предмета чи обмеження його руху: Не доїжджаючи до виїзду на дорогу, що веде до Трускавця, зупинилася
(http://dnevnik.bigmir.net/show/community/1442/); Не доходячи рундука, спиняється і обертається, дивлячись на
західнє сонце, що вже зникає за обрієм”: “Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… (e-
motion.com.ua/students/2006/03/21/4273.html). На окрему увагу в цій семантичній групі заслуговують
прийменникові еквіваленти не далі як на, чим далі (праворуч) від, які складаються з таких компонентів: за
походженням прислівники, сполучники, заперечні частки (чи без них) й один первинний компонент, що
утворився від первинного непохідного прийменника, де кожен із компонентів тією чи іншою мірою реалізує
локативне значення: Зразу не могла нічого виразно добачити, але швидко побачила такий вид: не далі, як на
п’ять кроків перед нею лежала величезна ведмедиця і гнівними очима гляділа на несподіваного гостя
(І.Франко); З цього випливає, що чим далі (праворуч) від осі ординат лежить на діаграмі крива початку
розпадання аустеніту на сталі певного складу, тим стійкіший аустеніт, тим при меншій швидкості
охолодження можна дістати мартенситну структуру (Г.Прейс). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

70
Щодо синтетичних (одноелементних) прийменникових еквівалентів, то їхня семантика і вибір тієї чи
іншої відмінкової форми значною мірою зумовлені лексичним значенням тих прислівників (переважно саме
прислівників), від яких вони утворилися, наприклад, прислівник довкола означає кругом, навколо, і при
переході в прийменниковий еквівалент уживається на позначення локативних семантичних відношень із
вказівкою на розташування предмета, навколо якого відбувається дія: Хлопчик походив взад-уперед довкола
мене й побіг до батька (Р.Андріяшик); прислівник назустріч означає напрямок, протилежний до того, в якому
хто-, що-небудь рухається (ВТСУЛМ, с. 563), прийменниковий еквівалент назустріч уживається на позначення
протилежного напрямку або напрямку, що веде до зближення з ким- або чим-небудь: Назустріч узбережжю
море котить литво бурунів (О.Гончар); Раз у раз, повертаючи назад голову, спотиком, дрібноніж, поспішила
назустріч полякові (Р.Андріяшик).
В українській мові називний і знахідний відмінки центральні і займають ієрархічно вищу позицію щодо
інших відмінків (за І.Р.Вихованцем). Тому досить незвичним є вживання називного відмінка з
прийменниковими еквівалентами, оскільки його вияв не залежить від інших форм слів і він загалом не
пов’язується зі службовими словами, зокрема прийменниками. Оскільки прийменникові еквіваленти мають
дещо відмінний статус від первинних прийменників (це зумовлено їхнім морфологічним складом), то форма
називного відмінка тут досить часто фіксується. Основне і практично єдине значення називного відмінка –
власне-називання. Існує ряд локативних прийменникових еквівалентів, які вимагають після себе регулярно
називного відмінка: з відстані більш(е) (а)ніж, з відстані більш(е) як, з відстані менш(е) (а)ніж, з відстані
менш(е) як, з відстані не більш(е) (а)ніж, з відстані не більш(е) як, з відстані не менш(е) (а)ніж, з відстані не
менш(е) як, ліворуч, праворуч. Уживання первинного компонента з у препозиції щодо головного, допоміжних
слів, які походять від сполучників (а)ніж, як у постпозиції щодо лексично значущого слова в межах
прийменникового еквівалента не впливають на вибір називного відмінка, проте, незважаючи на семантичну
групу, саме ці сполучники вживаються в межах аналітичних прийменникових еквівалентів у постпозиції щодо
лексично навантаженої частини з називним відмінком. Використання первинних компонентів – за походженням
первинних прийменників – у постпозиції у складі прийменникових еквівалентів з називним відмінком
неможливо в силу їхнього традиційного, чітко закріпленого мовною нормою використання. У прийменникових
конструкціях з називним відмінком прийменниковий еквівалент логічно поєднує, уточнює зміст граматичної
основи: Війна почалася з відстані ста двадцяти кроків (Р.Андріяшик); Не варто починати спілкування з
відстані більш ніж 4 м. (www.dere.com.ua/library/paleha/spilkuvannya.shtml).
Такі компоненти як більш(е) / менш(е), вище / нижче тощо незалежно від відмінка (які за походженням є
відкомпаративними синтетичними прийменниковими еквівалентами) у складі аналітичних прийменникових
еквівалентів вносять додатковий відтінок, уточнюють зміст всієї конструкції, даючи ознаку за висотою або ж
вказуючи на загальну величину безпосередньо чи в порівнянні з кимось / чимось: При пострілах з відстані
менш ніж 8 см зіркоподібні пошкодження не залишались (Словник українських прийменників); Так от, ви,
мабуть, пам’ятаєте, що я побачила його з відстані не більш як двадцять метрів
(kharkov.vbelous.net/ukrain/verbuk/betlehem.htm).
Знахідного відмінка вимагають такі локативні прийменникові еквіваленти: в (у) бік за, в (у) зону, в (у)
лоно, вниз за, глибше за, з відстані понад, з відстані в (у), зсередини на, назад на, нижче за, обабіч, перед,
поверх, повище за, понижче за. Найуживанішим первинним компонентом, який, власне, і визначає форму
знахідного відмінка, є прийменник за, який використовується для підсилення основної семантичної ознаки,
вираженої головним словом прийменникового еквівалента – розташування кого- або чого-небудь у просторі за
вертикаллю чи горизонталлю: На Ньому була срібляста смушева шапка, коричнева куртка, вовняні про свято
штани і високі чоботи з попротираними халявами; з-під ліктя визирав рожевий обрубок пальця, ліва повіка, як
завжди, коли він на щось напружено дивився, була опущена нижче за праву (Р.Андріяшик). Первинні
компоненти, виражені непохідними прийменниками в (у), на та похідним прийменником понад у постпозиції
щодо головного слова, є поодинокими компонентами цієї підгрупи прийменникових еквівалентів. Так,
первинний компонент в (у) вказує на точність місцеперебування кого- або чого-небудь: Наступного дня пошуки
перенесли трохи далі — у бік за течією (www.misto.vn.ua/index.php?action=1&k=103). Первинний прийменник
на уживається для позначення повернення у вихідну точку або переміщення в іншу: Опольчик, нічого не
розуміючи, вилупив очі і, ніби прив’язаний невидимою линвою до того місця, де я його покинув, пішов колом на
вулицю і повернувся назад на тротуар (Р.Андріяшик). Використання первинного компонента понад указує на
перевищення відстані між певними об’єктами: Агахова, який виступає за збірну Нігерії, відважився на удар з
відстані понад 30 метрів (Словник українських прийменників). Первинний компонент в (у) у препозиції щодо
лексично значущого компонента вказує на напрямок руху всередину когось або чогось: Він узявся рукою за
вилогу мого плаща, ніби силоміць хотів затягнути в лоно свого смутку (Р.Андріяшик).
Синтетичні прийменникові еквіваленти в складі обставинних локативних зі знахідним відмінком
виявляють свої семантичні властивості згідно з лексичним значенням тих прислівників, які дали їм життя:
Часом ляжеш спати – перед очі лізуть гори трупів (Р.Андріяшик).
Кількісно ємною серед локативних прийменникових еквівалентів є прийменникові конструкції, що
вимагають орудного відмінка: в (у) бік за, в (у) згоді з (зі), в інтервалі між, вниз (униз) з (зі), в обігу між, в (у)
парі з (зі), вслід за, назад між, поруч з (зі), поряд з (зі), разом з (зі). Визначальним компонентом у цій групі Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

71
прийменникових еквівалентів є за походженням первинний непохідний прийменник з (зі) у постпозиції щодо
головного компонента, який вказує на сумісне виконання дії: І чує земля цю християнську радість, і тішиться
у весняному розвої разом з людьми (Я.Гоян); Константан, крім того, в парі з міддю і залізом дає велику
терморушійну силу, а це дає змогу використовувати його як один з термоелектронів для виготовлення
термопар (Г.Прейс). Уживання первинного компонента між передбачає як мінімум два об’єкти, всередині яких
відбувається дія: Він посміхнеться: «А сама?» – і котресь, зрештою, дмухне на лампу, не вичікуючи і не
напрошуючись на дарунок уваги, яка в обігу між коханцями, як квіти чи акація (Р.Андріяшик); Тому в інтервалі
між точками 1 і 2 (між лініями ліквідус і солідус), рідкий сплав, що залишився, збіднюється компонентом А і,
відповідно, збагачується компонентом Б (Г.Прейс). Первинний компонент за в постпозиції щодо лексично
навантаженого компонента в складі локативних прийменникових еквівалентів з орудним відмінком
використовується на позначення розташування об’єкта за ким- або чим-небудь: Восени, коли вслід за туманами
й розвіяним духом прілого листя наступили сльоти, над руїнами села піднялися стіни типової для Галичини
хатчини: сіни, кухня, світлиця, комора (Р.Андріяшик). Використання первинного компонента в (у) у препозиції
до основного компонента прийменникового еквівалента є лише загальною вказівкою на місцерозташування
кого- або чого-небудь у просторі. Віддаючи належну пошану природному законові та перебуваючи у згоді з
волею Творця, подруги не позбавляють статевого акту жодного з його атрибутів
(http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/moral/12/17/)
Прийменникові еквіваленти у поєднанні з місцевим і давальним відмінками мають у своєму арсеналі
незначну кількість одиниць. Так, давального відмінка вимагають такі прийменникові еквіваленти: навздогін,
назустріч, наперед, навперейми, місцевого – вниз (униз) по. Групу локативних прийменникових еквівалентів з
формою давального відмінка складають синтетичні одиниці, лексичне значення яких визначає їхню семантику.
Усі вони вживаються на позначення наближення до когось або чогось: Село не спить, воно ж бо чекало цієї
радості й іде назустріч їй до церкви (Я.Гоян); Навперейми мені кинувся Федір (Р.Андріяшик). Прийменник по,
що вживається в складі локативних прийменникових еквівалентів з місцевим відмінком, позначає дію у
напрямку вниз: Врешті цареві сказано про Гасана і про тривожні вісті, які він приніс, на щастя провідчики,
послані вниз по Дону, теж принесли відомості про лихі наміри кримчаків (Словник українських прийменників).
Поповнення прийменникових еквівалентів є постійним, їхні вияви постають нерівнорядниими і належать
до тих явищ, що чітко засвідчують динаміку взаємодії мови і мовлення, вплив узусних тенденцій на мовно-
системні закономірності. Семантична класифікація цих утворень вимагає поглибленого вивчення не лише
їхньої власної структури, але й особливостей найближчого контексту. Саме у прийменникових еквівалентах
легко простежити нашарування різної семантики – поряд з генетично первинною семантикою значущою постає
семантика найближчих компонентів. Опрацювання прийменникових еквівалентів дозволяє також виявити
основні / неосновні тенденції динаміки мовних норм.

Література
1. Алієва В.М. Семантика та особливості функціонування відіменних прийменників у російській мові.
Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Дніпропетровськ, 1998. – 15 с.
2. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наукова думка, 1980. – 288 с.
3. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. – К.: Наукова думка, 1987. – 230 с.
4. Воронкова А. Опыт морфололгической морфологизации русских предлогов и предложных
образований // Лінгвістичні студії: Вип. 11 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 27-
32.
5. Всеволодова М.В. Предлог: поле и категория (аспект функционально-коммуникативной грамматики) //
Лінгвістичні студії: Вип. 11 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 33-38.
6. Загнітко А. Данилюк І. Ситар Г. Українські прийменники: інвентар і структура // Лінгвістичні студії:
Вип. 12 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.41-47.
7. Загнітко А. Прийменники у структурі тексту: первинні і вторинні вияви // Лінгвістичні студії: Вип. 15 /
Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – С. 120-131.
8. Загнітко А. Загнітко Н. Синтагматика прийменників зі значенням мети // Лінгвістичні студії: Вип. 15 /
Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – С. 131-142.
9. Загнітко А. П., Данилюк І. Г., Ситар Г. В., Щукіна І. А. Словник українських прийменників. – Донецьк,
2007. – 416 с.
10. Іваненко З.І. Семантична структура прийменникових конструкцій // Мовознавство, 1987. – № 3. –
С.13-22.
11. Колодяжний А.С. Прийменник. Матеріали до лекції з курсу сучасної української літературної мови. –
Харків: Вид-во Харківського університету, 1960. – 162 с.
12. Конюшкевич М. О механизме опредложивания знаменательной лексики // Лінгвістичні студії: Вип.
13 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – С. 65-70.
13. Конюшкевич М. Предлог как синтаксемообразующий формант и структура синтаксемы //
Лінгвістичні студії: Вип. 14 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 73-79. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

72
14. Конюшкевич М. Белорусские предлоги и их аналоги: принципы атрибуции при флормировании
реестра // Лінгвістичні студії: Вип. 15 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – С.142-149.
15. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. – К.: Вид-во Київського
університету, 1964. – Ч. 2. – 159с.
16. Кущ Н. Проблема еквівалентності слова в структурному і семантичному аспектах (на матеріалі
еквівалентності прийменникових комплексів) // Лінгвістичні студії: Вип. 12 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін.
– Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.57-61.
17. Кущ Н. Еволюція поглядів на еквівалентність слова (на матеріалі прийменникової еквівалентності) //
Лінгвістичні студії: Вип. 13 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – С.75-78.
18. Кущ Н. Прийменник: основні підходи вивчення, лексико-граматичні ознаки, перспективи
дослідження // Лінгвістичні студії: Вип. 14 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С.90-
95.
19. Кущ Н. Семантична еволюція службових слів: на матеріалі сучасних українських прийменникових
еквівалентів // Лінгвістичні студії: Вип. 15 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – С.150-
154.
20. Лучик А.А. Семантика прислівникових еквівалентів слова української і російської мов. – К.: Довіра,
2001. – 218с.
21. Ляхур Ч. Перпективы лексекографического описания предложной системы славянских языков (на
материале польського языка) // Лінгвістичні студії: Вип. 13 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк:
ДонНУ, 2005. – С.78-80.
22. Маркарова Т. Глагольно-именные сочетания с предлогом о // Русский язык в школе. – 1984. – № 2. –
С.87-88.
23. Мустайоки А., Копотев М. К вопросу о статусе эквивалентов слова типа потому что, в зависимости
от, к сожалению // Вопросы языкознания. – 2004. – № 3. – С.88-107.
24. Павлов В.В. Контекстуальна синонімія як вид семантичної еквівалентності // Мовознавство. – 1982. –
№ 4. – С62-65.
25. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. – М.: Учпедгиз, 1958. – Т. 1-2. – 536 с.
26. Русанівський В.М. Широков В.А. Інформаційно-лінгвістичні основи сучасної тлумачної
лексикографії // Мовознавство. – 2002. – № 6. – С.7-48.
27. Семчинский С. Бережан С. Семантическая эквивалентность лексических единиц // Мовознавство. –
1975. – № 2. – С. 83-88.
28. Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400 с.
29. Українські прийменники: Синхронія й діахронія: пробний зошит / За ред. проф. А.П.Загнітка. –
Донецьк: ДонНУ, 2003. – 162 с.
30. Чекалина В. К вопросу об описании предлогов в диахронии и синхронии // Лінгвістичні студії:
Вип. 15 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – С.209-215.
31. Щукіна І. Спеціалізованість причинових прийменників у трансформації // Лінгвістичні студії: Вип. 12
/ Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.64-68.
32. Щукіна І. Статус причинових прийменників у комунікативній структурі висловлення // Лінгвістичні
студії: Вип. 14 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С.121-125.

Використані джерела
1. Авраменко О.М., Шабельникова Л.П. Українська мова. Збірник текстів для диктантів. Державна
підсумкова атестація. 9 клас. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 64 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – Ірпінь: ВТФ
“Перун”, 2001. – 1440с.
3. Основи технології обробки металів та елементи електроніки // За ред. Л.О.Пивоварова. – К.: Рад. шк.,
1977. – 219с.
4. Прейс 1973: Прейс Г.О. Технологія металів та інших конструкційних матеріалів. – К.: Вища школа,
1973. – 510с.
5. СD “Золота скарбниця України”. Одеса: Студія “Негоціант”, 2000.
6. Словник української мови: В 11-ти томах. – К.: Наукова думка, 1970-1980.
7. Чорногуз О. Претенденти на папаху. – К.: Рад. письменник, 1983. – 406 с.

The evolution of linguistic view to semantic typology of prepositional equivalence is considered. Attention is
concentrated on semantics of circumstance locative prepositional equivalents.
Keywords: semantics, prepositional equivalents.
Надійшла до редакції 27 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.