Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Івкова — СПЕЦИФІКА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИХ РІЗНОВИДІВ ПАРЦЕЛЬОВАНИХ КОНСТРУКЦІЙ У МЕЖАХ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ В ТЕКСТАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Стаття продовжує цикл публікацій автора присвячених аналізу конструкцій експресивного синтаксису
у текстах публіцистики. Автор розглядає структурні групи парцельованих одиниць у межах простого речення
на матеріалі публіцистичних текстів.
Ключові слова: експресивний синтаксис, парцеляція, просте речення, публіцистичний текст.

Активізація мовознавчих досліджень у галузі лінгвістики тексту зумовила актуалізацію питань,
пов’язаних із сегментацією реченнєвих утворень у межах текстових структур як цілісних величин. Парцеляція
як лінгвістичне явище виникає в усному розмовному мовленні й виявляє тенденцію стати нормою літературної
мови, поширюючись у різних її стилях й зберігаючи при цьому розмовну специфіку. Парцеляція належить до
поверхневих процесів синтаксису, що засобами виокремлення посилюють значущість окремих частин речення.
Сьогодні можна твердити про належність парцеляції до соціально-виваженого й важливого мовленнєвого
стандарту, закріплення його у вигляді певного мовного звичаю, як проміжного між мовою і мовленням, тобто у
вигляді „другорядної мовної норми, що існує поряд з головним і не може бути відміненою” [Загнітко 2001:
466].
В українському мовознавстві немає загальноприйнятого визначення й тлумачення парцеляції, відсутня
класифікація парцельованих конструкцій за їхніми структурними, семантичними та прагматичними
парадигмами. Деякі вчені парцеляцію відносять до синтаксичного явища тексту, розглядаючи цей процес як
комунікативно-експресивну категорію, що створює окремі синтаксичні засоби втілення, наприклад,
інтонаційне відмежування предмета від основного речення [Загнітко 1999: .95-111]; інші лінгвісти досліджують
явище парцеляції як процес, що залежить від об’єктивних чинників мовця з певною комунікативною метою і
реалізується в межах речення [Кадомцева 1985: 111]; дехто класифікує парцеляцію як конструкції, що
утворюють групи самостійних речень, приєднуваних до основного і пов’язаних з ним за змістом (структурно
полегшена парцеляція), і групи парцелятів – факультативних синтаксичних форм, що є залежними від
основного речення, або структурно ускладнена парцеляція (детальніше про історію парцельованих конструкцій
ідеться в першому розділі дисертації).
Парцеляція – це засіб експресивного синтаксису, завданням якого є розчленувати синтаксично зв’язаний
текст на інтонаційно відокремлені відрізки [Попов 1968: 279]. Вона завжди спрямована на членування ємного
смислового тла і надання синтаксично залежній частині функціонально-комунікативної самостійності [Попов
1968: 284], при цьому, створивши нове речення, парцелят з базовою структурою утворює цілісний у змістовому
плані відрізок тексту. Парцеляція безпосередньо співвідноситься з актуальним членуванням речення, до того ж
парцельований компонент виступає, здебільшого, носієм рематично-комунікативного значення. Парцельовані
сегменти не тільки змістовно насичені, вони концентрують інформаційно насичене тло й видозмінюють
структуризацію тексту, посилюючи його окремі частини: Напередодні виборів уряд Януковича лише повертає
те. Що приховав від людей раніше (Україна молода. – 2004. – 30 вересня. – С.7).
Безперечно, парцеляція належить до явищ текстової організації, що певним чином підтверджують теорії
про автономність формально-граматичної структури речення та його інтонаційно-текстового і суб’єктивно-
смислового оформлення [Загнітко 2003: 66]. Парцеляція пов’язана, перш за все, з комунікативно-
функціональним планом речення, виступає продовженням його суті [Марченко 2000: 77]. Це явище
функціональне, виражене в тексті як прийом його композиції, упорядкування, стилізації: Але ж не всі
приходять із добрими намірами. Деякі напрошуються в гості саме для того. Щоб створити зло. Від таких
капосників є стародавній обряд. Щоб нейтралізувати негативну дію людини (Рівне Експрес. – 2005. – 25
жовтня. – С.14).
В основу парцеляції покладено об’єктивну здатність мови за допомогою сегментування тексту
реалізувати комунікативне завдання: єдина формально-граматична структура речення розпадається на два (або
більше) висловлень, кожне з яких утворює лінійний відрізок, що за певних умов мовленнєвої комунікації є
достатнім для надання інформації. Таке членування та винесення однієї/кількох частин за межі єдиного
синтаксичного тла зумовлюється суто комунікативними завданнями, оскільки між інтонаційно й семантично
сегментованими частинами зберігаються всі попередні відношення й синтаксичні зв’язки, відбувається лише
зміщення їх з площини реченнєвотвірних у площину текстотвірних. Безумовно, таке розчленування є
внутрішньотекстовим актуалізатором, що посилює вагомість рематичного компонента й дає можливість
виділити декілька елементів, надаючи їм самостійного внутрішньотекстового статусу: Лідер НДП також
припускає, що це спроба підірвати його авторитет у партії, напередодні проведення чергового з’їзду,
© Івкова Н.М., 2008 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

115
призначеного на 7 грудня. Тому миритися з тиском він не згоден (ПіК. – 2002. – 5-11 листопада. – С.12); Ми
хотіли показати. Що саме молодь може змінити Україну. Що саме ми повинні стати рушійною силою у
боротьбі з владою (Українська газета. – 2005. – 11-17 травня. – С.3); Революція – це мистецтво. Але не
стільки через участь у ній митців чи музикантів (Україна молода. – 2004. – 22 грудня. – С.4); Випустила у
світ широкий чотири тисячі учнів. І двох синів викохала (Столиця. – 2005. – 4-10 лютого. – С.7). Зростання
кількості парцельованих конструкцій є свідченням сталої тенденції української мови до аналітизму в сфері
граматики.
Публіцистичний текст характеризується високою частотністю парцелятів, що вичленувалися із
структури простого речення. Вони становлять близько 38 % від загальної кількості проаналізованих
парцельованих конструкцій.
Парцельований компонент простого речення виконує функцію виділення й наголошення, доповнення й
уточнення, емоційного акцентування вміщеної в ньому інформації. Досліджуваний нами мовний матеріал та
аналіз структури парцельованої частини простого речення засвідчує, що найуживанішим і типовим виявом є
парцеляція однорідних членів речення, коли однорідні підмети, присудки, другорядні члени речення
оформлюються у складі висловлення як окремі фрази й постають змістовими актуалізаторами цілого
висловлення. При парцеляції однорідних членів речення виокремлена частина частіше має свого
„представника” в базовій структурі і є однорідним або уточнювальним членом речення, що в структурному й
смисловому планах спрямований на базову частину, виконує експресивно-видільну функцію і містить
найважливішу інформацію. Пор.: Ліна Костенко завдяки цим текстам виглядає останньою жінкою в
українській літературі, яка мала мужність „співати” гімн чоловікові. Сильному. Мужньому. Благородному
(ПіК. – 2000. – 12-18 грудня. – С.8); Так розпочався їхній довготривалий бурхливий роман із короткими
побаченнями. Ревнощами, навіть сварками (Вечірній Київ. – 2005. – 12 травня. – С.13).
Виокремлені однорідні члени речення стають репрезентантами окремих пропозицій, і єдине
поліпропозитивне речення членується на цілий ряд окремих виявів об’єктивних смислів, хоча така
репрезентація не постає самодостатньою, оскільки своїм дейктичним смислом парцеляти орієнтовані на
попередню реченнєву структуру [Загнітко 2003: 72].
Серед однорідних членів речення найчастотнішою представлена парцеляція однорідних присудків, тому
що присудок, по-перше, здебільшого виражається дієсловами, що характеризуються більшою вживаністю у
текстах і становлять близько 26% порівняно з іменниками, прикметниками, займенниками, числівниками
[Бабайцева, Максимов 1981: 118]; по-друге, присудок є важливим і в структурно-семантичному відношенні, бо
є носієм предикативних категорій (часу, модальності тощо). Присудок – головний член речення, обов’язковий
компонент і ядро предикативної синтагми. Присудок простого речення частіше парцелюється, аніж постає
приєднуваним, оскільки його предикативність налаштовує на важливість означеної ним дії, а не на
постінформативність. Цей факт відіграє особливу роль у публіцистичному стилі, де необхідна інформаційна
місткість кожного слова: Спочатку відставний полковник отримав посаду начальника відділу. Але тут раптом
скорочення штатів, і йому довелося стати рядовим співробітником. Директорці він цього не пробачив.
Пообіцяв поквитатися (ПіК. –2001. — 12-18 червня. – С.5); Наталка Зикова, першокурсниця ВПУ технології
та дизайну одягу, готувалася до конкурсу старанно. Заздалегідь придумала собі образ – любов (Вечірній Київ.
– 2004. — №37. – С.4); А спочатку на кухні ми поклали паркет. Клієнту не сподобалося. Потім стелили
лінолеум. Поклали у ванній плитку. Теж вийшло „щось не те”. Зняли. Поклали іншу (ПіК. – 2002. – 20-26
серпня – С.12). У текстах публіцистичного характеру наявне парцелювання повторюваного присудка: Жити!
Хочеться жити як люди (Освіта. – 2000. – листопад. – С.5); Кохати треба. Кохати треба вміти і хотіти
(Столиця. – 2003. – 22-28 серпня. – С.30). У межах базової частини на присудкові відразу акцентується увага, а
повтор ще більше підсилює його значимість. Парцелюються присудки різні за лексичним значенням, як ті, що
належать до одного семантичного класу слів, так і ті, що не пов’язані спільними компонентами лексичних
значень, а завдання парцелята – уточнити, конкретизувати першу частину висловлення наступним
повідомленням, що приєднується до основної частини за допомогою сурядного сполучника або лише
інтонаційно, безсполучниковим зв’язком: Накрити і на слабкім вогні довести до кипіння. Відставити
(Сільські Вісті. – 2003. – 30 вересня. – С.6); Громадянини також повинні брати на себе відповідальність за те,
кого вони обирають президентом, депутатом, чиїх вказівок дотримуються, чиїм коментарям вірять. І
аналізувати (Сільські вісті. – 2003. – 14 вересня. – С.1); Безсмертний у відставку, звичайно, не піде. Не захоче.
Надто великий нині його статус (Українська газета. – 2005. – 20-26 липня. –С.2); Павло Григорович розсадив їх
на дивані, кріслах. Грав дітям на бандурі й співав. Тоді повів їх у свою бібліотеку, показав книжки і порадив
щонайбільше читати (Вечірній Київ. – 2004. – 6 листопада. – С.4); Практично на всі свої продюсерські невдачі
Мінкульт має вправне пояснення. Теорія „першого Млинця” витає серед ветеранів як рятівна соломинка, яка у
герметичному середовищі ресторацій Будинку Кіно виявляється доволі міцним корковим поясом. І
облагороджує кінематографічне провалля (ПіК. – 2001. – 12-18 червня. – С.6); Ще одне. Якщо вбивство було
дуже жорстоким – невже й собі теж робити такі самі нелюдські речі? І самому перестати бути людиною
(ПіК. – 2000. – 5-11 серпня. – С.5). Парцельовані присудки, набуваючи додаткового змісту, поєднуються з
базовою частиною за допомогою сурядних сполучників, репрезентуючи семантику одночасності або ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

116
послідовності, значення вибору, чергування, зіставлення, протиставлення тощо, та інтонації, яка компенсує
відсутність сполучника й визначає сутність смислових відношень, парадигма яких розширюється
відношеннями допустовості – умови, причини, наслідку, мети тощо. Однорідні парцельовані присудки
найчастіше репрезентують семантику послідовності дій: Але Бодулан оскаржив у суді. І домігся, завдяки
Леоніду Кучмі, передачі справи в Кіровоград. Вибори було визнано недійсними. І призначено нові (Дзеркало
тижня. – 2005. – 14 – 20 травня. – С. 3); Будуть сперечатися про пріоритети державного фінансування і щодо
права відомств на позабюджетні фонди, про відповідальність за зовнішні позики і згубність монетарної
політики, про неприпустимість емісії і непід’ємність податкового тягаря і таке інше… Далі
створюватимуть складні схеми взаємних поступок і погоджуватимуть позиції. Нарешті бюджет приймуть
(ПіК. – 2002. – 24-30 вересня. – С.17). Парцеляти-присудки називають також події, що перебувають між собою
у відношеннях чергування: То миряться, то сваряться, аж світа божого не видно, то знову миряться.
Об’єднуються (Наш край. – 2006. – 13.10-26.10. – С.8).
Парцелюються також присудки двох або більше речень, між якими існує зв’язок залежності, що робить
можливим зіставлення смислових відношень між опорним компонентом і парцелятом, з одного боку, й
частинами складнопідрядного речення, з іншого: Зустріла я в Італії молоду москвичку, яка там живе вже 10
років, вийшла за італійця, двоє діточок має. Нібито не бідує. (Слово Просвіти. – 2005. – жовтня. – С.13);
Знімаючи першу стрічку, Балабанов зовсім не розраховував на таку популярність, тож коли критики цілком
щиро охрестили його російським Тарантино, режисер зрозумів, що наскочив на золоту жилу. Рішуче копнув
глибше (ПіК. – 2001. – 5-11 червня. – С.36).Тут між базовою структурою та парцельованою конструкцією
існують причиново-наслідкові відношення. Однорідні присудки виражають і додаткове обставинне значення
способу дії, причини й наслідку: Це давно вже тягне на сенсацію чи театральний експеримент, не шокує, не
дратує і навіть не псує настрій. Ми надивилися. Звикли. Йдемо далі (Україна молода. – 2004. – 23 грудня. –
С.9). Функціональна однорідність присудків може супроводжуватися морфологічною неоднорідністю, коли не
збігаються форми способу дієслів-присудків, вид (доконаний – недоконаний) тощо: Не лийте помиї вгору,
панове! Поділилися враженням. Діймо (Столиця. – 2003. – 22-28 серпня. – С.2); У письменники вибився. Вже й
друкується. І так читачів смішить, що за животи хапаються (Літературна Україна. – 2004. – 16 вересня. –
С.11). Такі конструкції можуть виражати ряд послідовних дій чи ряд послідовних етапів однієї дії, одночасність
дій, виражених у базовій фразі й парцеляті.
Наявна в мові газет і парцеляція підмета – члена речення, що повторюється і входить у висловлення як
окремий його сегмент, виступаючи смисловим актуалізатором: У квітні цього року померла бабця Зоя.
Остання мешканка села Трояни. У сумній долі Троянів та її мешканців віддзеркалилося сонячне народження,
квітуче буття. І смерть (Рівне Експрес. – 2005. – 10 листопада. – С.1); Саме таким вродливим, щирим та
безпосереднім був Лукаш, випромінюючи добрість, щедрість, майже дитячу безпосередність. Кажуть, у
нього закохувалися жінки. Навіть дружини найближчих друзів (Літературна Україна. – 2004. – 15 квітня. –
С.3); Ми бачили, що влада не здатна довести до кінця жодної резонансної справи про злочини минулого
життя (режиму) і що вже навіть Л.Кучма повернувся в Україну і навіть почав коментувати дії нової влади.
Тоді почало з’являтися перше розчарування. Зневіра (Рівне Експрес. – 2005. – 10 листопада. – С.4).
Парцельований підмет частіше (порівняно з виокремлюваним присудком) виконує уточнювальну чи
обмежувальну функції щодо відповідного головного члена базової частини, що дозволяє говорити про певну
співмірність його з уточнювальними компонентами як ускладнювачами структурно-семантичної будови
простого речення.
Крім підмета й присудка, до складу простого поширеного речення входять і ті повнозначні слова, що
пояснюють головні члени речення та вступають з ними в атрибутивні, об’єктні чи обставинні відношення, а нас
цікавлять як такі, що можуть парцелюватися. Такі парцеляти (поширені чи непоширені), є залежними від
базової частини і в граматичному, і в семантичному, і в функціональних планах. Парцельовані другорядні
члени речення виявляють різний ступінь залежності від базової структури. Порівняймо, наприклад, додатки,
наявність яких може бути обов’язковою, запрограмованою, передбачуваною елементами опорного речення, а
може мати факультативний вияв, привносячи додаткові смисли: Вона (журналістка) відказувала, що все не
може відбутися одномоментно, потрібні тривалий час і значні зусилля, щоб нівелювати шкідливу та
обтяжливу спадщину. Час ще, мабуть, є. Бракує. Зусиль. (Українська газета. – 2005. – 20-26 липня. – С.5); В
усьому треба знати міру. І час (Рівне Експрес. – 2005. – 10 листопада. – С.11); Здається, ми просто забули, що
маємо власну культуру, власні традиції. Безглузде мавпування з іноземщини спотворює як наше життя, так і
нас самих. Особливо мову (Сільські вісті. – 2003. – 28 серпня. – С.2); Він у будь-якому випадку є однією з
найбільш наближених „довірених осіб” президента і часто готує свої експертні думки. Для вузького кола
(Українська газета . – 2005. – 20-26 липня. – С.4). Як правило, парцелюються додатки, наявність яких зумовлена
активною правобічною валентністю дієслів-присудків, а винесення їх за межі базового речення зумовлене
їхньою смисловою вагомістю. Конструкції з парцельованими відокремленими додатками відзначаються
специфічністю ритмо-інтонаційного оформлення й вимовляються прискореним темпом, відмежовучись
інтонаційно від попереднього речення короткою паузою. Запрограмованість додатка компонентами базової
частини уможливлює його покваліфікування як парцелята:…І покотилося: 500, 900, 1400, 1800, 1900…І нулі Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

117
після цифр – порожнеча, яку треба заповнити. Змістом, почуттями, байдужістю, зрадами, любов’ю,
відданістю та безвідповідальністю (ПіК. — 2002. – 3-9 вересня. – С.34); …І той, хто займається розшуком, у
першу чергу повинен з’ясувати сімейні обставини, які передували зникненню. Або стан психічного здоров’я
„пропажі” (ПіК. — 2002. 17-23 вересня. – С.26).
Вичленування атрибутивного компонента виступає засобом емоційно-експресивного підкреслення
ознаки, семантичного посилення, підвищення його комунікативної значущості: Далі професор пропонує взяти
свої фотокартки різних років, наприклад, зроблені п’ятнадцять, десять, п’ять років тому. І сучасну (Рівне
Експрес. – 2005. – 10 листопада. – С.13); Раптом якоїсь миті у радісному відчутті оновлення щемно і
пронизливо осягаєш: у святому поєднанні барв і пахощів бракує чиєїсь підбадьорливої посмішки, чиєїсь світлої
аури. Близької і недосяжної (День. – 2005. – 14 травня. – С.8); Більшість українців була тоді в захваті від
перших кроків нового Президента. Рішучого, інтелігентного, розумного (День. – 2005. – 14 травня. – С.8);
Вони вважають, що будь-яка спроба демократизувати процеси в місті, в якому з 390 000 мешканців близько
37 000 є громадянами Російської Федерації, а ще близько 40 000 мають подвійне громадянство України і РФ,
за умови перебування тут іноземних військових формувань буде невдалою. Навіть фатальною (Українське
слово. – 2005. – 6-12 липня. – С.2). З-поміж парцельованих другорядних членів речення означення найближче
змикаються з приєднувальними конструкціями через свою необов’язковість у структурі простого речення, де
вони виступають лише поширювачами його структурно-семантичної будови.
Досить часто в публіцистиці зустрічаються конструкції з парцельованими відокремленими означеннями.
Ці синтаксичні утворення складаються з одиничного чи кількох прикметників: Безумовно, Петрова, як будь —
який справжній художник, прагне відповіді на ці питання, ставлячи їх та відповідаючи своїми роботами. І
очевидно, що основною філософотемою її творчості є Колір. Стилізований. (ПіК. – 2002. – 5 — 11 листопада. –
С.5); На круглому столі було цікаво, розумно, виважено і шляхетно. Хіба що…Посмію і скажу: не вистачало на
столах…книг. Щойно з друку (Слово Просвіти. — 2005. – 12-18 травня. – С.8).
Функцію означення або структур, що їх замінюють, можуть виконувати й парцельовані конструкції, що
не містять прикметників: Сьогодні працівники підприємства збирають трави по всій Україні. І вся країна може
їх купити. Найскладніше було навчити людей. І тих, хто збирає, і тих, хто радить, як лікувати (ПіК. — 2002.
– 13-19 серпня. – С.16); …Цей перелік можна продовжувати. Однак жодні регалії не здатні відобразити
глибину й благородство людської душі. ЇЇ душі (Слово Просвіти. – 2005. – 12-18 травня. – С.6). Відокремлені
означення можуть мати значення порівняння: На колишньому гербі міста зображено піраміду. Майже таку,
як на доларі (ПіК. – 2001. – 24-30 вересня. – С.5).
Аналізуючи випадки парцелювання обставин, ми дійшли висновку про різний ступінь парцеляції цих
другорядних членів речення: валентнопрогнозовані обставини виявляють більшу залежність від базової
частини, максимально тяжіючи до структури опорного речення; детермінантні поширювачі зближуються з
приєднувальними конструкціями, оскільки так само слабко виявляють доцентрові тенденції, вміщуючи
додатковий конкретизувальний зміст. Пор.: Інша справа, що його підлеглі все частіше відмовляються від цієї
самої прозорості і розглядають галузі, які їм довірив президент у межах державної управлінської системи,
тільки як свою особисту вотчину. Для годування (Українська газета. – 2005. – 20-26 липня. – с.4); І навіть
якщо ви знаєте, хто яке місце у ієрархії посідає, це ще зовсім не означає, що потрібно йти у визначений
кабінет. Для рандеву (Українська газета. – 2005. – 20-26 липня. – С.4); Так може бути сформована ще одна
імперія Вексельберга – титанова, але тільки з серцем в Україні. Майже безкоштовно (Українська газета. –
2005. – 20-26 липня. – С.7); Черговим актом дружби стало підписання Президентом України В.Ющенком
указів про тимчасове запровадження безвізового режиму з країнами Європейського Союзу (плюс Швейцарія) з
травня та Сполученими Штатами Америки з червня. В односторонньому порядку (Українська газета. – 2005.
– 20-26 липня. – С.16).
Парцельовані обставини за своїм морфологічним складом не відрізняються від непарцельованих. Вони
також можуть виражатися прислівниками, формами непрямих відмінків іменників із прийменниками й без них,
інфінітивами, фразеологічними зворотами: Звичайно ми повернемось до теми конфіскату згодом. Але спершу
спробуємо щось купити. Офіційно (ПіК. — 2001. – 12-18 червня. – С.33); Подібний аскетизм і стосовно жінок.
Якщо це не ваша дружина, будь-яке товариське спілкування, не кажучи вже про любовне, карається
адміністративно і навіть кримінально. Аж до смертної кари (ПіК. – 2002. – 10-16 вересня. – С.12). Думаю,
знадобиться не так багато часу, щоб Юлія Тимошенко втратила у парламенті не лише золоту акцію, а й
фракцію. Повністю (ПіК. — 2002. – 20-26 серпня. – С.33); …Інша річ, що іменем «екзорцист» нині
прикривається багато хто. Люди вірять. Часто даремно (ПіК. – 2002. – 3-9 вересня. – С.28).
Рідко зустрічаються відокремлені парцельовані обставини, виражені дієприслівниками або
дієприслівними зворотами: Якщо прихід у політику В.Ющенка підбадьорив українців, а його громадська
постать привернула до себе увагу широкої та різнобарвної громадськості, у певному розумінні – всього
суспільства, то у сфері дії, ділом („не словом, а ділом”!) ми нічим ЖИВИМ (після створення Руху) не заявили
про себе. Залишаючись у глибокому підпіллі історії (ПіК. – 2003. – 29-4 квітня. – С.21). Найчастіше
парцелюються обставини, що поширюють предикативну основу та мають значення способу дії: За допомогою
ароматів вони [жінки] причаровували і знищували супротивників, впливали на працездатність та потенцію ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

118
чоловіків. Словом, використовували свої знання лише за призначенням. З покоління в покоління вони передавали
їх у спадок. Від жінки до жінки, принципово ігноруючи чоловіків (ПіК. — 2002. -15-21 жовтня. – С.23);
…Отже, можна сміливо пророкувати: народні депутати знову будуть битися за кожну бюджетну гривню, як
за Родину! Між собою і урядом (ПіК. — 2001 – 12-18 червня. – С.28); Цивільний шлюб також вважається
законним. З усіма юридичними наслідками. Навіть аліментами (ПіК. — 2001. — 12-18 червня. – С. 9); Гіпі – це
невиліковне. Ні часом, ні грошима (ПіК. – 2001. — 12-18 червня. – С.11); часу: За Литви південні райони знову
почали енергійно колонізуватися, з’явилися численні укріплені поселення, степ ожив. Аж до появи в другій
половині ХV століття Золотої Орди. (ПіК. — 2002. – 17-23 вересня. – С.2); міри й ступеня: На початку 90-х,
коли Мережі ще не було як такої, неофітів комп’ютерних комунікацій налічувалось не так вже й багато. До
сотні у кожному великому місті (ПіК. – 2001. — 12-18 червня. – С.13).
Найменш частотно представлені конструкції з парцельованими обставинами, що мають значення
причини, мети, міри і ступеня. Це пояснюється тим, що такий зміст здебільшого передається підрядними
реченнями [Матезіус 1967: 135]: Я вважаю, що вони не мають права виступати на сцені Майдану. І хочу тут
додати, що батьківщина мусить знати своїх героїв, треба знати тих людей, які відстоюють нашу ідею на
східній Україні. Тому що там набагато важче працювати і страйкувати, ніж тут (Україна молода. – 2004.
– 7 грудня. – С.12). Особливо корисно перечитувати Цибулька надвечір проти ночі. Щоб не наснились рожеві
сни про щасливу сучасність (Час. – 29 жовтня – 5 листопада. – С.8); Говорив так швидко. Що аж піт збігав з
його лиця (Самоврядування Києва. – С.2005. – 7 жовтня. – С.4). Парцельовані обставини подібної семантики
вкрай мало представлені в обстежених нами газетно-інформаційних текстах.
Отже, аналіз явища парцеляції на рівні простого речення засвідчує, що парцелят розширює інформаційну
насиченість речення, інтенсифікує смислове значення неядерних компонентів, надає їм у публіцистичному
тексті виразності. Широко представлені парцельовані члени речення, що мають опорне слово в базовій
структурі, а парцелят виступає його однорідним чи уточнювальним компонентом. Серед них можна
виокремити наступні структурні групи:
1) конструкції з парцелятом-підметом, де парцелят здебільшого виражений іменником або займенником
у називному відмінку, але завжди перебуває у постпозиції до базового речення:;
2) конструкції з парцелятом-присудком. О.Попов вказує на те, що “це один з “найдавніших” засобів
парцеляції” [Попов 1968: 292], де парцелят уживається з різними лексичними значеннями;
3) парцелюватися можуть не лише підмети й присудки, що мають у базові частині відповідні компоненти
такої ж граматичної природи, а й конструкції з парцелятом-означенням (узгодженим і неузгодженим),
конструкції з парцелятом-додатком (прямим і непрямим), з парцелятом-обставиною.

Література
1. Бабайцева, Максимов 2005: Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. – Т.3:
Синтаксис. Пунктуация. – М.: Просвещение, 1981. – 271 с.
2. Загнітко 1999: Загнітко А.П. Актуальні проблеми текстової лінгвістики: закономірності
внутрішньотекстової організації // Лінгвістичні студії. – Вип. 5. – Донецьк: ДонНУ, 1999. – С.95-111.
3. Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Монографія. –
Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
4. Загнітко 2003: Загнітко А. Структурні і семантичні різновиди українських синтаксичних інновацій //
Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Випуск 11. У 2-х ч. / Укл. А.Загнітко (наук.ред.) та ін. – Ч.І. –
Донецьк: ДонНу, 2003. – С.135-147.
5. Кадомцева Л.О. 1985: Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. – К.: Вища шк.,
1985. – 128 с.
6. Марченко 2000: Марченко Т.В. Парцеляція як явище речення й тексту // Лінгвістичні студії: Зб. наук.
праць. – Вип. 6 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2000. – С.132-136.
7. Матезиус 1967: Матезиус В. Язык и стиль // Пражский лингвистический кружок. – М.: Прогресс, 1967.
– С.239-245.
8. Попов 1968: Попов А.С. Сегментация высказывания // Русский язык и советское общество.
Морфология и синтаксис современного русского языка. – М.: Наука, 1968. – С.248-261.

The article is the sequential of the author’s series of publications on analyzing expressive construction in the
publicistic style. The author considers the structure grope of the parcellation constructions in the simple sentence in
modern publicistic texts
Keywords: expressive syntax, parcellation, simple sentence, publicistic style.

Надійшла до редакції 6 липня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.