Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ольга Новікова — ФОНОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЯК КОМПОНЕНТИ ТЕМИ

У статті досліджуються детермінантні члени речення у складі теми. Аналізуються погляди провідних
лінгвістів щодо розташування детермінантних членів у структурі речення. Встановлюється
місцезнаходження фонових детермінантів як компонентів теми. Описуються структурні різновиди локальних
та темпоральних приреченнєвих поширювачів у комплексі теми та реми.
Ключові слова: тема, рема, детермінант, фоновий детермінант.

Концепція актуального членування стала новим поштовхом у дослідженні значущості тих чи інших
компонентів у мовленні. Комунікативний аспект вивчення речення бере свій початок у Празькій лінгвістичній
школі, голова якої, В.Матезіус, здійснив відкриття, показавши, що явище, в якому бачили психологічну
природу (тобто реалізацію психологічних особливостей інтерпретації сприйняття явищ та відношень
об’єктивного світу у мовних одиницях), насправді є лінгвістичним.
В.Матезіус підкреслював, що поділ членів речення на два компоненти (він називав їх основою, чи
вихідним пунктом повідомлення, і ядром висловлювання) являє собою членування самого речення, а не
психологічного судження, як вважалося раніше. Він назвав це членування актуальним, оскільки таке
членування залежить від того, як включається речення в ту чи іншу мовленнєву ситуацію. Автор вважав, що
для характеристики кожної мови важливе відношення між актуальним і формальним членування речення.
Також вчений пов’язав актуальне членування з головним засобом його вираження в слов’янських мовах – з
порядком слів – і тому зміг уперше науково й об’єктивно виявити закономірності порядку слів у чеській мові,
порівнявши їх із закономірностями слів в англійській мові.
В.Матезіус виходить з того, що в різних мовах по-різному можна передавати інформацію про те, що
відомо в певній ситуації. Тому в межах речення лінгвіст розрізняє:
1) основу повідомлення – те, що є відомим у певній ситуації;
2) ядро повідомлення – те, що повідомляється про основу повідомлення.
У зв’язку з цим автор підкреслює, що таке членування не збігається з формально-граматичним на підмет
і присудок.
Усі наступні концепції комунікативного членування речення спираються на визначальний підхід
В.Матезіуса. При цьому визначаються ті чи інші моменти актуального членування [Арутюнова 1976: 103-104;
Вихованець 1993: 124-126; Загнітко 2001: 310-318].
Метою дослідження є фонові детермінанти як компоненти теми. У межах поставленої мети з’ясовуються
наступні завдання:
• розкриваються такі компоненти актуального членування як “тема” та “рема”;
• аналізуються погляди провідних лінгвістів щодо місцерозташування детермінантів;
• описуються структурні різновиди фонових детермінантів у комплексі теми та реми;
• простежується місцезнаходження фонових детермінантів у складі теми.
Членування речення на дві частини, що визначається комунікативними завданнями і є суттєвим для
певного контексту і певної ситуації, називається актуальним членуванням.
Основними виразниками актуального членування речення сучасної української мови є порядок слів,
інтонація та лексико-морфологічні засоби.
Базовими компонентами актуального членування речення є тема та рема. Ці терміни у сучасній
лінгвістиці стали досить популярними. Під темою розуміють ту частину речення, яка містить відому
інформацію, на якій ґрунтується наступне розгортання думки. Тема зумовлена ситуацією спілкування чи
контекстом і поєднує дане речення з попереднім. Вирізняючи тему, дослідники актуального членування
речення, відзначають такі ознаки:
1) тема – це “вихідний пункт висловлювання” [Ковтунова 1976: 34-37];
2) тема актуально менш значуща, ніж рема;
3) тема – частина речення, яка звичайно відома і зумовлена попереднім контекстом, виступаючи носієм
“даного”.
© Новікова О.О., 2008 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

125
Ремою називають ту частину речення, у якій міститься основний зміст висловлювання його ядро, те нове,
що повідомляється у цьому реченні. Рема має наступні ознаки:
1) рема містить у собі те, що повідомляється про тему;
2) рема є актуально значущою за тему, постає репрезентантом основного змісту повідомлення і
комунікативним центром висловлювання;
3) рема виступає носієм “нового”.
Інформація, вміщена у темі, може бути як відомою, так і невідомою, як даною, так і новою. Це ж саме
можна сказати і про рему. Рема як комунікативне ядро речення обов’язково повинна бути виражена у реченні.
Речення без реми не може існувати.
Тема, якщо вона мстить у собі дещо відоме адресанту у неповних реченнях може бути опущеною:
Ідуть / заробітчани… Йдуть та й ідуть, чорні, похилі, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі… Йдуть і
зникають у сірій безвісті (М.Коцюбинський).
У результаті поєднання теми з ремою і формується в адресата нове знання.
Основним засобом вираження теми в сучасній українській мові є підмет. Але у тих випадках, коли
мовець як вихідний пункт свого повідомлення вибирає особу і обставину, в яких виступає як носій ознаки чи
витворював дії, темою виступають детермінантні члени речення.
Детермінантний член речення або детермінант – це самостійний семантичний поширювач, наявність
якого зумовлюється комунікативними потребами висловлення.
По-різному вчені розв’язують питання щодо позиції детермінантів у реченні. Більшість з них вважають,
що обов’язковою для детермінантів є позиція в абсолютному початку речення. Саме це сприяє кваліфікації цих
компонентів як детермінантних членів, наприклад: У морі // не було зеніток (В.Кучер); Владно, голосно / він //
віддавав розпорядження (В.Кучер); І від того // вже й не спалося йому всю ніч (А.Головко).
Препозиція для детермінантних членів речення є стилістично не маркованою, не пов’язаною із
завданнями актуалізації тих чи інших відрізків мовлення або спеціальним комунікативним призначенням. Але
детермінант може змінювати своє місце розташування під впливом правил словорозміщення, які визначаються
актуальним членуванням [Граматика 1970: 149].
І.П.Распопов цілком справедливо стверджує, що місце розташування детермінантних членів речення
визначається їх тематичною роллю в актуальному членуванні речення [Распопов 1972: 55-61].
О.О.Крилова погоджується з І.П.Распоповим у тому, що розв’язувати питання про розташування
детермінанта не можна поза встановленням комунікативної організації речення і ролі цієї форми в актуальному
членуванні. Виступаючи переважно темою, на думку О.О.Крилової, детермінант при об’єктивному порядку
слів розташовується саме на початку речення, і це служить сильною позицією детермінанта. Коли ж
детермінант функціонує в ролі реми, препозиція не є для нього звичайною: це інверсія, яка є стилістично
значущою. Речення з таким порядком слів не поширені в мові. Відповідно до цього, у комунікативно-
синтаксичні будові речення детермінантам належить самостійна роль [Крилова 1993: 183].
У статті підтримується погляд О.О.Крилової щодо місцерозташування детермінантних членів речення.
Такі приреченнєві поширювачі можуть бути присутніми у любому з комунікативних типів речення. Далі більш
детально зупинимось на фонових детермінантних членах речення як компонентах теми.
При нейтральному порядку компонентів детермінанти з різним значенням знаходяться, як правило, на
початку речення: А в сторожці (локальний детермінант) // пахло сонцем, що цілий день угрівало долівку та
стіни, сухими теплими ящиками з-під насіння та деревієм (Г. Тютюнник); З села (локальний детермінант) //, як
з того світа, глухо обізвався дзвін (М.Стельмах); Над дорогою (локальний детермінант) // самотня верба,
розчахнута міною, з подертою, покрученою корою (М.Стельмах); З-поміж усіх українських міст (локальний
детермінант) // найбільшим і найславнішим був Київ (М.Грушевський); Проте сьогодні (темпоральний
детермінант) // Володимир хвилювався дужче, ніж будь-коли (Ю.Мушкетик); Ніколи (темпоральний
детермінант) // не ходила вона сама так далеко від хата (М.Коцюбинський); Вранці (темпоральний детермінант)
// небо червоніло, як рожі в саду (О.Гончар).
Адже існують випадки, коли початкове положення детермінантних членів речення порушується:
1) якщо намагаються підкреслити підмет як перший компонент теми, детермінант займає місце після
підмета: Дмитро / у своїх мріях // був уже далеко від села (М.Стельмах); Семен / у своєму листі // до пана не
наважився написати усю правду (М.Коцюбинський); А Варка / в серці своєму // носила найпотаємніші спогади
(А.Головко);
2) якщо темою виступає група присудка (дієслово разом із залежною відмінковою формою), а ремою –
група підмета, то для підкреслення залежної форми як першого компонента теми, детермінант розміщується
після залежної форми або після дієслова: Кобилу / після довгих роздумів // купив у нас сусід Якименко
(С.Васильченко); Семена / вранці // забрав до в’язниці городовий (М.Коцюбинський);
3) в експресивних варіантах при інверсії детермінанта й предикативної групи детермінант має місце в
кінці речення: Ця думка підбадьорила Семена, і він навіть // заснув / на хвилинку, примостившись під деревом
(М.Коцюбинський); Настя наспіх // одягла дитину та вибігла / з хати (П.Панч); ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

126
4) при частковій інверсії предикативної групи детермінант розташовується між підметом та присудком:
Іде / селом // Харитя, і якось їй чудно (М.Коцюбинський); А ранок // в селі / розгорювався, як золото на сонці
(В.Кучер).
Найчастіше тема репрезентується фоновими детермінантами. У реченні вони можуть вживатися як
одиничні: Надворі (локальний детермінант) // розцвітав ранок (Панас Мирний); Навкруги (локальний
детермінант) / пустка //, німа, без радощів, холодна (М.Коцюбинський); Знову (темпоральний детермінант) //
кривоногий сторож уніс миску і кухоль з водою (Панас Мирний); Під вікном (локальний детермінант) // стояла
якась страшна жінка, бліда, простоволоса, в подертій заболоченій одежі (М.Коцюбинський); Аж до вітряків
(локальний детермінант) // висипав народ зустрічати козацький загін (А.Головко), так і розгорнуті: Літом
(темпоральний детермінант) /, під час жнив (другий темпоральний детермінант) //, Мотря й хвилинки не
відпочине (Панас Мирний); Другої днини (темпоральний детермінант) /, як тільки циганки вирушили на жебри
(темпоральний детермінант) /, Соломія // пішла услід за їх гарбою (М.Коцюбинський); Але вже у вестибулі
міської думи (локальний детермінант) /, де відбувалося засідання (другий локальний детермінант) //, випадково
з розмов курців дізнавсь про арешт Кузнєцова (А.Головко); Раптом (темпоральний детермінант) / з вулиці
(локальний детермінант) // відчинилися двері, і до книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах
(А.Головко).
Найчастіше фонові детермінанти розташовуються в абсолютному початку речення: За Дніпром
(локальний детермінант) / небо (підмет) // ясно, ясно палало всіма кольорами веселки (І.Нечуй-Левицький);
Другого дня (темпоральний детермінант) // було тихо (М.Коцюбинський); За річкою (локальний детермінант), /
понад лісом (другий локальний детермінант), // вся гора вкрилася розкішними килимами ярини
(М.Коцюбинський); Давно (локальний детермінант) за синю хмару (локальний детермінант) сонце впало
(Т.Осьмачка); Тоді (темпоральний детермінант) // Десна була глибокою і бистрою річкою (О.Довженко), В цей
час (темпоральний детермінант) / у порту (локальний детермінант) / завжди, // ніби граючись у хрещика,
сновигали матроси всіх націй (П.Панч).
Ті декілька детермінантів (або детермінант), які входять до реми, не утворюють єдиного
словосполучення, наприклад: за Дніпром / небо; в кімнаті / хтось; давно / за синю хмару; за річкою / понад
лісом; в цей час / у порту тощо. Кожна із цих словоформ, називаючи обставину, яка стала вихідним пунктом
для мовця, стала тим предметом (у широкому смислі), з приводу якого або у зв’язку з яким мовець хотів щось
повідомити.
Якщо тема виражена локальним детермінантом, то речення будується відповідно до комунікативних
намірів мовця повідомити про те, що відбувається (відбулося, буде відбуватися) у певному місці, наприклад: В
кімнаті (локальний детермінант) // хтось тихо награвав журливу мелодію (М.Івченко); З високого пагорба
(локальний детермінант) // відкривається чудесна долина (І.Цюпа); А в небі(локальний детермінант), //
незважаючи на спеку, вилися жайворонки (М.Рильський); Зимою (локальний детермінант) / ліс // вражає
тишею, та життя в ньому не завмирає (А.Волкова); Серед тонкого попискування синичок (локальний
детермінант) // чути посвисти червоно-рудих красенів снігурів (А.Волкова).
Якщо детермінант має темпоральне значення, то вихідним пунктом повідомлення стає позначення часу,
наприклад: Після дощу (темпоральний детермінант) поля підіпріли, розбухли, і чоботи, підминаючи стерню,
м’яко вгрузали в землю (М.Стельмах); Весною (темпоральний детермінант) / , а особливо в лінню пору(другий
темпоральний детермінант) / хоч через день-два (третій темпоральний детермінант) // подавай дощу
(Ю.Збанацький); Та зразу ж(темпоральний детермінант) // і отямились, зімкнулись, навалились купою: ніхто з
братчиків не пробивсь (М.Пригара); І от знову (темпоральний детермінант) // прийшла весна, і знову (другий
темпоральний детермінант) // зацвів терен у Вуточчиному садочку (Г.Тютюнник); У дні весняних канікул
(темпоральний детермінант) // попливли зжовклі, скрижанілі за зиму сніги (Ю.Збанацький).
Поширеними в українській мові є випадки, коли в темі комбінуються темпоральний та локальний
детермінанти, причому препозицію, як правило, займає темпоральний детермінант, а локальний заповнює
позицію другого компонента. Початкове місце темпорального детермінанта пояснюється універсальним
значенням часової характеристики, оскільки будь-яка подія відбувається (чи має місце) на часовій осі [Крылова
1993: 88]: А зараз (темпоральний детермінант) / тут (локальний детермінант), // казали, давно дощем не пахло
(Ю.Збанацький); А іноді (темпоральний детермінант) / звідтіля (локальний детермінант) // картинно випливає
на чистину виводок на чолі з гордовитим гусаком (І.Шаповал); Після третіх півнів (темпоральний детермінант)
/ на дорозі (локальний детермінант) // з’явився вершник (М.Стельмах); А через хвилину (темпоральний
детермінант) / в лісі (локальний детермінант) // робилося щось неймовірне (А.Шиян); І згодом (темпоральний
детермінант) / над ними (локальний детермінант) // по-дитячому нахиляють головки зволожені туманом ягоди
(М.Стельмах).
Часовий детермінант може приєднуватися до будь-якого речення; він може вживатися навіть тоді, коли
не можливий локальний детермінант. Це має місце у тих випадках, коли предикативна ознака, називаючи
постійну ознаку, не потребує локальної конкретизації (типу Я люблю солодке). Не можливо: У цій кімнаті я
любила солодке, але нормально: Ще вчора я любила солодке. Якщо ж локальний детермінанті з’являється у
темі таких речень, то відбувається зсув у семантиці: він позначає не тільки і не стільки місце, скільки час Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

127
перебування суб’єкта у цьому місці, тобто “ у парку” = “коли я сиділа у парку” [Крылова 1993: 89]. Ця
особливість семантики локального детермінанта також пояснює, чому він у комбінованій темі займає місце
після темпорального детермінанта.
Типовим для сучасної української мови є комплексне вираження теми у поєднанні детермінанта і
підмета, в якому детермінант, оточуючи підмет-тему, знаходиться у препозиції: Через якийсь час
(темпоральний детермінант) / він (підмет) // побачив, що з волокон рослини стали сухі вузенькі стрічки, мов ті
рушники (М.Стельмах); А там далі (локальний детермінант) / вона (підмет) // повилась між високими вербами
та лозами, що обступили її стіною з обох боків (І.Нечуй-Левицький); І раптом (темпоральний детермінант) / я
(підмет) // побачив серед жовтих одну білу лілею (Д.Ткач); Сонячного травневого дня (темпоральний
детермінант) / Максим (підмет) // уперше вийшов сам із хати (В.Козаченко); В полудень (темпоральний
детермінант), / коли повертаюсь додому, / все (підмет) // повторюється знову (К.Наріжний).
У сучасній українській мові тема може виражатися поєднанням темпорального, локального чи
темпорального або локального детермінантів з об’єктним та суб’єктним поширювачами речення-
висловлювання: В ушах (локальний детермінант) / його (суб’єктний поширювач) // лунали слова: “без
послєдствія”… “без послєдствія”… і мов довбешкою стукали по голові… (М.Коцюбинський); І знов
(темпоральний детермінант) / перед Семеном (суб’єктний поширювач) // чорне, пооране поле з ярами та
видолинками, ще чорнішими, ще сумнішими (М.Коцюбинський); Звечора (темпоральний детермінант) / йому
(суб’єктний поширювач) // наливали глечик молока, накривали довгою товстою скибкою хліба, вкраяного до
цілої хлібини (Л.Первомайський); І нікому (суб’єктний поширювач) / тепер (локальний детермінант) // не
молюся я , й запеклася на серці печаль (В.Сосюра); Другого дня (темпоральний детермінант) / його (суб’єктний
поширювач) // було викликано до міської ради (М.Коцюбинський).
Отже, фактичний матеріал доводить, що фонові детермінантні конструкції є одним із досить поширених
засобів вираження теми. Вони так само, як і підмет, можуть бути як одиничними, так і розгорнутими. Типовим
для сучасної української мови, на нашу думку, є комплексне вираження теми в поєднанні фонового
детермінанта й підмета, у якому фоновий детермінант, оточуючи підмет-тему, як правило, знаходиться в
препозиції.

Література
Арутюнова 1976: Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. – М.:
Наука, 1976. – 383 с.
Вихованець, 1988: Вихованець І.Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекти. – К.: Наук. думка,
1988. – 256 с.
Вихованець 1993: Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 386 с.
Граматика 1970: Грамматика современного русского языка / Под. ред. Н.Ю.Шведовой. – М.: Наука, 1970.
– 767 с.
Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. –
Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
Золотова 1982: Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. – М.: Наука, 1982. – 386 с.
Ковтунова 1976: Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение
предложения. – М.: Просвещение, 1976. – 237 с.
Крылова 1976: Крылова О.А. Детерминанты в аспекте коммуникативного синтаксиса // Вопросы
языкознания. – 1976. – № 2. – С.32-48.
Крылова 1993: Крылова О.А. Коммуникативный синтаксис русского языка: Дисс. … докт. филол. наук. –
М., 1993. – 338 с.
Малащенко 1978: Малащенко В.П. Роль детерминантов в формировании семантической структуры
предложения // Семантическая структура предложения. – Ростов н/Д, 1978. – С.70-86.
Распопов 1972: Распопов И.П. О так называемых детерминирующих членах предложения // Вопросы
языкознания. – 1972. – № 6. – С.55-61.

In this article I disclose the history of origin and development of the term determinant in linguistics.
Background determinants as independent spreaders of the sentence are studied closely; their semantic and
morphological features; and structural variety determinants is also singled out.
The necessity of investigating this phenomenon in the sphere of prepositional spreaders is caused by the need
in further development of teaching about the compatibility of the sentence members and the interaction between the
components of the utterance at the level of its formal and semantic structure.
Keywords: determinant, background determinants, determinants of conditionality, determinants with
characterizing meaning, topical articulation, theme, rheme.
Надійшла до редакції 2 жовтня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.