Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Алла Таран — ТИПИ КОНКУРЕНТНИХ НОМІНАЦІЙ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Статтю присвячено проблемам неології сучасної української мови, зокрема конкуруванню номінацій.
Конкурентними авторка вважає угруповання номінацій зі спільним означуваним (реалією або поняттям), але
різними його означеннями, здатними до взаємозаміни в сучасній українській мовній практиці. На підставі
аналізу текстів українських мас-медіа виділено типи конкурентних номінацій-варіантів і синонімів,
встановлено їхні формально-семантичні та функціонально-стилістичні властивості.
Ключові слова: мовна практика, лексикон, номінація, синонім, варіант, конкурування номінацій.

У часи глибоких соціальних зрушень закономірно інтенсивно змінюється словниковий склад мови,
реагуючи на виникнення нових понять та явищ у матеріальному й духовному житті суспільства. Доказом
ґрунтовних змін є значний масив нових номінацій, ще не засвідчених словниками, але вживаних у мовній
практиці. Таку лексику відображають передусім видання засобів масової інформації, художня література, теле-
і радіомовлення, її реєструють уже й загальномовні та спеціальні словники, укладені та видані в період
незалежності. Інновації, з одного боку, виявляють різні процеси оновлення української мови, тенденції її
розвитку, а з другого – потребують внормування та кодифікації з урахуванням нових потреб і вимог до мови
українського суспільства. Саме мовна практика унаявнює співіснування слів та словосполук зі спільним
об’єктом номінації, проте різними способами його означення, а отже, таких, які певним чином здатні
конкурувати за своїми формальними, семантичними або функціональними ознаками в мовній діяльності
сучасного українського суспільства. Виділення типів таких лексико-словотвірних інновацій неможливе без
з’ясування тенденцій їхнього засвоєння сучасною українською мовою, без виявлення чинників, які
забезпечують їхню стійкість у мовній практиці суспільства й у системі мови. Водночас з’ясування передумов
появи номінацій-конкурентів, ступеня їхньої тотожності чи, навпаки, засобів їхньої семантичної або
© Таран А.А., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

194
функціонально-стилістичної диференціації дає змогу обґрунтувати доцільність фіксації нової лексики в
нормативних словниках сучасної української мови.
В українському мовознавстві на сьогодні відсутні праці, які своїм об’єктом обирали б конкурентні
номінації і ставили завдання з’ясувати причини їхньої появи, формально-семантичну будову, функціональні
властивості, а отже, спеціально вивчали б чинники їхнього усталення в лексиконі, можливості їхнього
закріплення не тільки в поточному мовленні, а й у системі мови, яку подають сучасні нормативні українські
словники. Водночас українські дослідники уже звертали увагу на сукупності номінацій одного об’єкта чи
поняття, що здатні взаємозамінюватися, конкурувати в мовленні, а отже, співіснувати в системі мови. Назвемо
передусім теоретичні студії В.Т. Коломієць, Ф.О. Нікітіної, Л.О. Родніної, О.Г. Муромцевої, які засвідчили
формування таких угруповань в українському лексиконі ХІХ – ХХ ст., а також І. Кузьми, яка проаналізувала
формування та розвиток угруповань прикметників-варіантів та словотвірних синонімів в історії української
мови (від ХІ ст. до нашого часу). Побіжно торкалися цих явищ у своїх працях Н.Ф. Клименко, О.А. Стишов,
Л.В. Струганець, Д.В. Мазурик, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк, О.О. Остапчук, Л.М. Колібаба, досліджуючи
різновиди інноваційних процесів в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ ст. За мету своєї розвідки ми й
поставили вивчення передумов та способів формування за участю лексико-словотвірних інновацій угруповань
конкурентних номінацій у сучасній українській мовній практиці, встановлення їхніх типів, а також чинників,
які сприяють усталенню таких угруповань або призводять до втрати певних їхніх членів.
Здатність до конкурування виявляють номінації, що перебувають у відношеннях лексичної (повна або
часткова тотожність лексичного значення, виражена основою слова) або словотвірної (слова мають спільне
словотвірне значення, виражене формантом) варіантності чи синонімії. Хоча мовознавча наука накопичила
значну кількість теоретичного і фактичного матеріалу, що з певних позицій висвітлює питання синонімії та
варіантності мовних одиниць, питання синонімії та варіантності номінацій, виражених словотворчими
засобами, залишається дискусійним. Поняття „словотвірні (дериваційні) синоніми” (І.І. Ковалик), ”лексичні
варіанти” (Л.О. Родніна), „словотворчі синоніми”, „словотворчі варіантні дублети” (І.І. Ковалик),
„морфологічні синоніми”, „фонетичні і морфологічні варіанти” (О.С. Ахманова), „дериваційно-морфологічні
варіанти”, „словотвірні варіанти”, „спільнокореневі слова” (Р.П. Рогожнікова), „дублети” (Д.М. Шмельов),
„спільнокореневі синоніми”, „паралельні похідні у(творення)”, „формальні модифікації лексеми”
(Л.П. Денисенко), як правило, використовують для означення мовних одиниць із тотожними лексичним та
категорійним словотвірним значенням. Однак стосовно обсягу виражених цими термінами понять та їхнього
співвідношення дослідники слов’янських мов висловлюють різні погляди.
І.Г. Матвіяс стверджує, що „варіантність становить істотну ознаку української літературної мови від
самого початку її виникнення і до наших днів, хоч на кожному історичному етапі виявляється неоднаково”
[Матвіяс 1998: 155]. К.С. Горбачевич, керівник колективу укладачів словника-довідника „Труднощі
слововживання та варіанти норм сучасної російської мови” (Ленінград, 1974), висловив думку про те, що
варіанти слів – це видозміни того ж слова, що зберігають тотожність морфолого-словотвірної структури,
лексичного й граматичного значення, але різняться фонетично (вимовою звуків, складом фонем, місцем складу
або поєднанням цих ознак) чи формотворчими афіксами [Горбачевич 1978: 17]. За терміном варіантність у
лінгвістиці закріпилося значення такої видозміни, яка стосується не змісту, а форми мовної одиниці і є
позиційно зумовленою, адже пари слів на зразок страхувальник-страхівник мають тотожну семантику, їхнє
вживання не сигналізує про наявність у них певних семантичних розбіжностей. Поява в цих словах того чи
іншого суфікса спричинена лише типом твірної основи, до якої він приєднується: дієслівна основа дає
сполучення із суфіксом -льник (страхувати-страхувальник), прикметникова – із суфіксом -ник (страховий-
страхівник). Саме в наявності словотвірно зумовленої позиції варіювання формантів полягає відмінність
словотвірних варіантів від фонетичних і фонематичних (алофонів). У статті „Варіанти” в енциклопедії
„Українська мова” О.О. Тараненко кваліфікує варіанти як „видозміни, паралельні форми існування мовної
одиниці, що модифікують різні аспекти її вираження (фонемний, морфемний або лексичний склад, місце
наголосу, парадигму відмінювання, порядок слів і т. ін.), але не порушують принципу її тотожності” [Тараненко
2004: 62]. У словниковій статті „Варіантність норми” В.М. Русанівського у цій же енциклопедії зазначено, що
нормативним варіантом вважаються тільки стилістично однопланові слова [Русанівський 2004: 64].
Л.О. Родніна називає варіантом слова, або лексичним варіантом, дериват, який відрізняється від основного
слова афіксом і має меншу, ніж це слово, частоту чи сферу вживання, але ідентичне значення (експресивно-
стилістичні конотації вона розглядає як компоненти основного лексичного значення слова). Різносуфіксні
деривати від однієї основи на зразок вартовий-вартівник-вартник-вартовик, що виявляють додаткові значення
або відтінки значень при збереженні загального основного значення, Л.О. Родніна трактує як лексичні синоніми
[Родніна 1970: 7]. На думку Р.П. Рогожнікової, варіанти слів не мають семантичної різниці, повністю
збігаються за значенням, тому для них істотними є стилістичні відмінності [Рогожникова 1966: 12], пор. в
сучасній українській мові: татуювання-татуаж чи паркування-паркінг. Серед усіх типів варіантів
найпоширенішими є словотвірні, що пояснюється важливістю ролі словотворення в процесах номінації, у
поповненні та оновленні лексикону української мови. Дериваційні варіанти – це видозміни тієї ж лексеми, які за
умови спільності кореня і значення мають різну словотвірну будову [Семиряк 1973: 4, Кучеренко 1985: 8]. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

195
Обов’язковим для формування словотвірної варіантної пари є спільна лексична й словотвірна семантика її
компонентів на одному синхронному зрізі, оскільки за моделлю спільна твірна основа + варіантні суфікси
нерідко можуть утворюватися і слова-пароніми [Кузьма 2006: 21]. Як приклади І. Кузьма подає пари
прикметників: трансцендентний – трансцендентальний (словотворчі суфікси-варіанти -н- й -альн-) –
словотвірні варіанти, але музичний – музикальний з тими ж варіантними суфіксами становлять уже пару
паронімів, а не словотвірних варіантів. До цих прикладів можна додати й такі пари прикметників, як ангінний-
ангінозний (словотвірні варіанти), але вітамінний-вітамінозний (пароніми) або іменників піарник-піарівець
(словотвірні варіанти), але податник-податківець (пароніми).
Явищем, близьким до словотвірної варіантності, є словотвірна синонімія. Починаючи від І.І. Ковалика,
який основою словотвірної синонімії вважав однофункційність словотворчих афіксів, синонімність яких
виявляється тільки в поєднанні з твірною основою чи з твірним словом, сучасна славістика оперує широким
спектром тлумачень цього явища. В.В. Ґрещук називає словотвірними синонімами „тотожні чи близькі за
значенням спільнокореневі слова з однофункціональними, але різнозвучними формантами” [Ґрещук 1995: 164].
О.М. Тихонов словотвірні синоніми розумів як спільнокореневі похідні слова, що мають однакове або близьке
словотвірне значення, виражене за допомогою різних афіксів (префіксів, суфіксів чи їхніх комбінацій) [Тихонов
1985: 34-35]. На думку Л.О. Родніної, „словотвірними синонімами вважаються ряди спільнокореневих
дериватів, які належать до однієї частини мови й оформлені різнозвучними афіксами з однаковим, спільним
словотвірним значенням” [Дідківська/Родніна 1982: 5]. Спільнокореневими словами, а не варіантами одного
слова Н.Ф. Клименко та Є.А. Карпіловська вважають деривати, утворені синонімними суфіксами та суфіксами-
дублетами – „факультативними варіантами суфіксальних одиниць” [Клименко/Карпіловська 1998: 142].
Словотвірна синонімія та варіантність з погляду історії й сучасності – це складні міжрівневі явища в
мові, що є предметом дослідження не тільки синхронної та діахронної дериватології, а й лексикології,
семасіології, фонології, морфонології, стилістики, культури мови, загального мовознавства [Кузьма 2006: 6]. У
нашому дослідженні розглядаємо „словотвірні варіанти” як номінації, що виявляють повну тотожність
значення, але розходяться в способах його оформлення, а „словотвірні синоніми” – як номінації, що мають
розходження в самому значенні, виявляючи різні ознаки для номінування того ж об’єкта. З огляду на це
вивчення угруповань номінацій, здатних конкурувати в сучасній українській мовній практиці, закономірно
пов’язане з розглядом проблем синонімії та варіантності нової лексики.
Сучасне мовознавство поки що не має у своєму розпорядженні логічно вибудуваної класифікації типів
конкурентних номінацій, однак перші спроби в цьому напрямку вже зроблено [Карпіловська 2004; Остапчук
2006]. Основними причинами появи варіантності на лексичному рівні є співіснування: нормативних та
ненормативних (діалектних, регіональних, стилістично маркованих) варіантів номінацій: дисковод-дисковід,
наплечник-наплічник; запозичених і питомих лексем; особливо поширений такий тип варіантності в
професійному та молодіжному жаргоні: e-mail-имейл-емейл-е-мейл і мило-мейл-мейлик-імейлик, драйвер і дрова,
ISQ-ай-сі-кью і аська [Остапчук 2006: 226]; неологізмів та архаїзмів з метою „націоналізації норми”, що
стосується актуалізованих останнім часом таких номінацій, як накладанець і пор. активно вживані досі
бутерброд, канапка; сиротинець і паралельно вживані інтернат, дитбудинок [Гнатюк 2004: 101-105].
Спостереження над конкуруванням номінацій, спричиненим інноваціями в сучасній українській мові,
дають підстави виділити два типи конкурентних лексичних одиниць: варіанти та синоніми, причому в межах
кожної з цих груп здатність до взаємозаміни в номінації виявляють як непохідні, так і похідні слова. Інновації-
абсолютні синоніми (дублети) мають спільну семантичну структуру, а отже, повний збіг лексичних значень,
різняться вони між собою лише способом словотворення або стилістичним забарвленням чи сферою вживання,
пор. фіктивна фірма і фірма-фантом, долари і гріни, американські гривні, бакси, зелені. Абсолютні синоніми є
найбільш вразливими для нормування, оскільки мова, як відомо, намагається позбутися надлишкових
номінацій. Водночас часто різні функціонально-стилістичні властивості таких дублетних назв уможливлюють
їхнє закріплення в різних сферах мовної діяльності українського суспільства. Наприклад, угруповання
номінацій продукувальник-продуцент-виробник містить абсолютні синоніми, тому що всі ці слова мають
спільне лексичне значення „той, хто виробляє яку-небудь продукцію, виробник”. За дефініцією слова
продуценти у „Сучасному словнику іншомовних слів” О.І. Скопненка і Т.В. Цимбалюк „виробники, країни, що
виробляють певний товар” вимальовується гіпонімічна опозиція: виробник, продукувальник – загальне значення,
продуцент – стосовно певних об’єктів-виробників. Утім, їхній різний стилістичний потенціал уможливлює
співіснування таких конкурентних номінацій у мові, оскільки вони обертаються у різних функціональних
сферах, виконують у мовленні різні комунікативні настанови, а отже, скоріше співіснують, а не конкурують,
заперечують одне одного. Отже, конкурування в системі мови не завжди призводить до конкурування в мовній
практиці. Натомість дублети без відмітних стилістичних ознак конкурують як в системі мови, так і в тексті, в
конкретних мовленнєвих актах, пор. приклади такого конкурування тотожних за обсягом семантики інновацій у
сучасній українській пресі: Хтось, може, і поспішив списати 40-річну супермодель Сінді Кроуфорд на
„пенсійний” берег. Топ-модель передаватиме досвід молодим. … „на ура” розходяться відеозаписи з
комплексом вправ для покращення фігури у виконанні моделі (всі з однієї статті в: Україна молода, 06.06.2006,
с.16). Крок за кроком за півроку наполегливих занять я й створила свою першу інтернет-галерею, в якій ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

196
виставила роботи власні й кількох знайомих по школі. Тоді в Україні були тільки дві віртуальні галереї: моя і
Нацбанку, який очолював Віктор Ющенко. Завдяки цій онлайн-галереї я отримала першу пропозицію на
роботу від німецької фірми у Гессені (всі з однієї публікації в журналі „Жінка”, серпень, 2007, с.5). Означаючи
спільне поняття, такі номінації водночас унаявнюють різні його властивості та аспекти, за якими його можна
сприймати та називати, пор.: віртуальна – протиставлена реальній, тобто уявна, штучна; онлайн – та, до якої
можна доступитися у будь-яку хвилину, яка є інтерактивною, працює в режимі реального часу, перебуває на
лінії спілкування, прямого доступу (від англ. on line „на лінії”); інтернет – яка існує в комп’ютерній мережі,
взаємодії.
Зразком часткових лексичних синонімів є угруповання таких одиниць, як дизайнер-майстер-
ландшафтник-флорист-фітодизайнер-рослинник-зеленбудівець. Основа дизайн- відсутня в реєстрі 11-томного
академічного тлумачного ”Словника української мови” (далі – СУМ). У реєстрі „Орфографічного словника
української мови” (1994) її входження до українського лексикону підтверджене словами дизайн, дизайнер,
дизайнерський. Україномовні газети останніх років фіксують її також в словах фітодизайн, дизайн-студія.
Перше слово є типовим композитом, друге належить до напівкомпозитів та напівабревіатур, на що вказують
різні позиції основи дизайн- в аналізованих словах [Клименко 2003: 87 – 88].
Разом з тим англіцизм дизайнер утворює вже й гіперо-гіпонімічні об’єднання з номінацією
фітодизайнер, зафіксованою у словнику-довіднику Д. Мазурик „Нове в українській лексиці” зі значенням
„фахівець із фітодизайну”. Основа фіто- (з грецького φυτό(ν) „рослина”) в СУМі зареєстрована в двох
композитах – найменуваннях професій: фітопалеонтолог та фітопатолог. У „Великому зведеному
орфографічному словнику сучасної української лексики” за редакцією В.Т. Бусела інновацій із основою фіто-
значно більше: фітофтора, фітотрон, фітотронний, фітопланктон та ін. У своїх подальших
розмірковуваннях над причинами конкурування номінацій та тенденціями їх усталення в сучасній українській
мові, крім власної картотеки, також використовуємо приклади з комп’ютерного фонду інновацій в сучасній
українській мові, створюваного у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.
О.О. Потебні НАН України, де засвідчено вже чимало угруповань конкурентних номінацій, напр.: …потреба
роздержавлення ЗМІ вже не викликає жодних сумнівів як у журналістів, так і в керівників виконавчих та
представницьких органів влади…(Україна молода, 21.06.2006, с.06); На прес-конференції з нагоди Дня
журналіста Президент говорив про відповідальність мас-медіа, коаліцію, статус російської мови, інтеграцію
в НАТО й те, чому важко бути українським Президентом (Україна молода, 07.06. 2006, с.4). І те, і друге –
неправда, котра ніколи не мала б найменшого впливу на суспільну свідомість, якби щодня не нав’язувалася
через медіа (Голос України, 28.09.2006, с.3). У зазначених прикладах лексеми ЗМІ, медіа, мас-медіа
конкурують у текстах, маючи спільну семантику „засоби масової інформації”. „Словник новотворів української
мови кінця ХХ ст.” Г.М. Віняр і Л.Р. Шпачук подає, крім лексем медіа, мас-медія (мас-медіа), також похідні від
них композити медіа-дискурс, медіа-індустрія, медіамагнат, медіа-магнатство, медіа-проект.
Часом у мовній практиці родова назва (наприклад, візажист) може вживатися паралельно з назвою
видовою, спеціалізованою (іміджмейкер, татумейкер, стиліст), а отже, й менш знайомою звичайному
мовцеві. Пор. інновація візажист позначає особу, яка займається прикрашанням, оформленням лише обличчя
людини (фр. visage – обличчя), а вже наявна в українському лексиконі номінація косметолог стосується особи,
яка прикрашає, покращує шкіру обличчя, тіла, волосся людини (гр. kosmetike – мистецтво прикрашати). Слово
стиліст уже відоме носіям української мови у значенні, зафіксованому СУМом, а саме: „Той, хто володіє
мистецтвом літературного стилю, майстер літературного стилю”. Проте в останні роки це слово все активніше
функціонує в новому значенні „фахівець, який розробляє новий стиль у чомусь (одязі, зачісці, оформленні
інтер’єрів тощо” [Карпіловська 2004а: 6].
Такі слова формують лексико-тематичні парадигми слів із першою основою-класифікатором і водночас
поповнюють парадигми слів з однаковими основами-ідентифікаторами, орієнтованими на опорну назву
професії [Клименко 2003: 90]. Ця група конкурентних інновацій засвідчує одно- і кількаслівні номінації.
Згортання описових найменувань в афіксальні утворення ілюструють такі приклади, як: спеціаліст з
упорядкування ландшафту – ландшафтник, напр.: професійних ландшафтників, садівників (День, 23.06.2006,
с.19), спеціаліст з упорядкування клумб і квітників – флорист. У ВТССУМі зафіксована номінація флорист зі
значенням „той, хто створює композиції з засушених квітів і листя, займається флоризмом“, у свою чергу,
інновацію флоризм у „Сучасному словнику іншомовних слів” О.І. Скопненка та Т.В. Цимбалюк подано з
дефініцією „мистецтво комбінованого засушування рослин для створення картин”. За значенням „той, хто
компонує букети, квіткові композиції” слово флорист зближується з номінаціями тих, хто займається ікебаною,
хоча однослівної номінації таких осіб, як свідчать навіть найновіші словники, українська мова поки що не має.
Щодо мовної варіантності на рівні словотвору, то тут важливу роль, як вважають дослідники динаміки
сучасних слов’янських мов, відіграє соціальна необхідність тих чи інших номінацій, їхня фреквенція у
мовленнєвому потоці, отже, для постання таких варіантів важливою є специфіка конкретної історичної ситуації
[Нещименко 2003: 24]. Словотвірна варіантність реалізована в сучасному українському лексиконі
конкурентними номінаціями з різною формально-семантичною структурою. Конкурентні угруповання здатні
формувати похідні від основ різної частиномовної належності, а отже, охоплювати номінації з різною Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

197
словотвірною мотивацією або об’єднувати похідні, утворені від спільної твірної основи різними способами й за
різними моделями: страхувальник-страхівник-страхагент, викид-викидання, новинар-новинник-новиннєвик. Цю
тенденцію до творення конкурентних назв можна простежити на прикладі варіантних спільнокореневих
номінацій-кальок і питомих слів. Під калькою розуміємо нову лексему, створену питомими мовними засобами
за зразком іншої мови. Зіставне дослідження таких варіантних рядів номінацій дає змогу виявити їхнє місце в
лексиконі [Карпіловська 2004б]. При калькуванні копіюється структура чи внутрішня форма прототипа
номінації в іншій мові з адаптованим перекладом її компонентів: пор.: піармен-піарник-піарівець, клонмейкер-
колоніст – напівкальки, оскільки калькується (замінюється питомим формантом) лише частина слова.
Морфологічною особливістю сучасної української мови є майже повна відсутність у ній активних та
пасивних дієприкметників теперішнього часу. Їм відповідають або окремі лексеми, або підрядні конструкції чи
субстантивні словосполуки, наприклад, замість номінації мітингуючі допустимі з погляду сучасних мовних
норм учасники мітингу, мітингувальники, мітингарі. Ю. Шерех вдало обіграв значення слова брехня і його
книжного синоніма олжа: „А це був би тільки початок – ні, не брехень, але – так назвім це – зсувів дійсності,
для чого не так давно пущено в головний обіг делікатніше слово олжа, витягнене зі словника дум” [Цит. за:
Карпіловська 2004а]. Конкурування книжних і нейтральних лексем показове для сучасного українського
мовлення, пор.: керівник, начальник, вождь, лідер і достойник, зверхник, чільник, очільник, очільниця; небокрай,
обрій, небосхил, горизонт і овид; злочин і переступ, портрет і парсуна; елемент і первень, напр.: У другій
частині „карибського” блокбастера, який невдовзі вийде на наші екрани, Джека Горобця озвучив лідер гурту
„ТНМК” (Україна молода, 23.06.2006, с.23). Очільниця кафедри муніципального управління і місцевого
самоврядування Тамара Іванова розповіла, що невдовзі Академія матиме власноруч створені підручники
„Комунальна власність” і „Муніципальні землі” (Вечірній Київ, 08.09.2006).
До конкурування виявляють здатність номінації, що містять питомі та запозичені форманти або основи.
За традицією у дериваційній граматиці діє тенденція зв’язку власних основ із власними формантами,
запозичених – із запозиченими. Гібридні утворення здебільшого мають експресивно-оцінні конотації, пор.:
супердиво, інтердівчинка, іножуйка, топновини. Натомість у сучасній мовній практиці спостерігаємо
активізацію словотворчих засобів іншомовного походження, зокрема їхню сполучуваність з питомими
українськими основами. Таку тенденцію виявляє префіксоїд пост-, який указує на наступність того, що названо
твірною іменниковою основою, синонімізуючись з питомою прислівниковою основою після-, напр.: … молодь,
як і всі українці, переживає постреволюційний період розчарування (Вечірній Київ,15.09.2006, с.6). Багато
хто з його соратників легко знайде собі місце в новому, постреформеному, політичному світі (Дзеркало
тижня, 2006, 582). Натомість у мовній практиці утворення з обома розглядуваними словотворчими засобами
мирно співіснують, пор. такі новотвори з праці О.А. Стишова, як післябогданівський, післямазепинський,
післяхрущовський і постперебудовний, посттоталітарний, постчорнобильський [Стишов, 2005: 191].
Щоправда, запозичений префіксоїд пост- має конотацію книжності, належності до високого стилю мови.
Конкуренцію у сучасній українській мовній практиці виявляють також однослівні та багатослівні
дериваційні номінації, які до того ж можуть бути питомими і запозиченими, пор.: коаліціонери-коаліціанти-
коаліційні парламентарії або політPR і політичний піар, ньюсмейкер і публічна людина, людина тусовки, мер-
міський голова-голова міської держадміністрації, Голова Верховної Ради України-спікер, фешн-мода, одяг
прет-а-порте-„готовий, якісний і надійний одяг; ужиткова мода”-готовий одяг, одяг от-кутюр „висока
мода”-ексклюзивна модель-індпошиття, що спричинює перехід питомих номінацій готовий одяг, індпошиття
у пасивізований шар лексики.
У цілому застосування різноманітних технік деривації на основі залучення ізофункціональних суфіксів,
враховуючи можливості вибору основи, призводить до виникнення багатокомпонентних варіантних рядів
інновацій, напр.: діаспорит-діаспорянин-діаспорець-діаспорівець-діаспорник (конкуренція різних формантів у
межах однієї словотвірної категорії), інтернетівець-інтернетник-інтернет-користувач (конкуренція
результатів різних способів деривації: суфіксальних утворень і складного слова), податківець-
податкоплатник-оподаткований (ці інновації демонструють спільність категорійного значення, спільність
твірної основи, але можуть різнитися за суфіксом-категоризатором і спектром властивих йому значень)
[Остапчук 2006: 231]. За характером співвідношення лексичної (предметної) семантики серед конкурентних
номінацій можна виділити такі групи: 1) інновації деталізують семантику наявних номінацій і утворюють з
ними гіпонімічні (родо-видові) опозиції, пор.: ньюспік-новомова-новомова-дубль. Ньюспік – це нове
запозичення, транскрибована англ. номінація new speak – нова мова, нове мовлення. Новомова – це новотвір,
український відповідник англіцизма ньюспік з роману „1984” Дж.Оруела, а новомова-дубль вказує, що це мова
офіційних кіл, нової ідеології держави, на відміну від новомови радянського часу. Аналіз компонентного
складу семантики цих слів показує, чому вони становлять лише часткові синоніми, які саме компоненти у
їхньому значенні відмінні.
Спостереження над конурентними номінаціями переконують в тому, що вони можуть мати різну
частиномовну належність: іменники (тандем-дует, спілка, союз (творчий); дайвінг-пірнання, стрибки у воду;
перформенс-шоу, видовище, вистава); прикметники (медійний-медіальний, глядачевий-глядацький, новинний-
новиннєвий-новинарний, резонансний-резонансовий (у новому значенні „суспільно значущий, широко
(скандально) відомий”)). У „Словнику іншомовних слів” (СІС, 1974) медіальний подано зі значенням ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

198
„серединний, розміщений ближче до серединної площини тіла людини або тварини, а в мові сучасної
української преси цей прикметник вживається з новим значенням „пов’язаний з медіа, із засобами масової
інформації” і вступає в конкурування з прикметником медійний, пор.: медіальний продукт і медійний продукт,
пор: Лише копітка виважена праця і, як результат – якісний медіальний продукт (Політика і культура, 2003,
№ 44); Чому ж ми миримося з вилученням з української культури її російськомовної складової й обмеженням
використання російської мови у медійному просторі? (Голос України, 28.09.2006, с.3). Інновації створюють
умови для конкурування і дієслів (позиціонувати-визначити-окреслити-встановити), напр.: … працівникам
телеканалу, який ще рік тому позиціонував себе як „культ першості”, перестали виплачувати заробітну
платню (Україна молода, 02.06.2006); „Скажіть, будь ласка, три місяці, що минули після 26 березня, хіба їх
було недостатньо, щоб визначити структуру Верховної Ради, визначити кандидатури голови парламенту?”,
— запитав регіонал (Українська правда, 8.06.2006); прислівників (минулого року-минулоріч, цього року-цьогоріч,
власноручно-власноруч), напр.: …експерти центру виїздять у конкретні місця і збирають інформацію на ціни
та послуги власноруч (Україна молода, 27.06.2006, с.3); …коли професіонали рівня Олександра Роднянського…
змушені власноручно займатися всіма стадіями виробничого процесу (День, 21.07.2006.С.9). Названі номінації
власноруч-власноручно абсолютно тотожні за значенням „щось робити власними руками”, але різняться
формою, тому це варіанти слів.
Навіть побіжний огляд мовного матеріалу доводить, що здатність до конкурування виявляють переважно
слова повнозначних частин мови (іменники, прикметники, дієслова та прислівники). У межах сполучників та
прийменників вона обмежена, а для числівників взагалі не характерна.
Серед значного матеріалу ми зафіксували нові варіанти написання інновацій з абревіатурними основами,
напр.: МНСники й еменесники, ПТУшник й петеушник, SMS’ка і смс-ка, напр.: Обставини події з’ясовують
МНСники спільно з військовими – вибухова знахідка, можливо, є частиною реактивного снаряда, що
призначається для розуміння мінних полів (Україна молода, 23.03.2007, с.3); І хоча на місці знахідки працювала
оперативна група СБУ та міліції, а також еменесники, санепідемстанція, представники прокуратури та
громадськість про факт радіоактивної знахідки в місті навіть не підозрювали (Україна молода, 19.01.2007,
с.5); Цушко має забезпечити конституційне право вийти на демонстрацію навіть ПТУшникам, про яких він
так пристрасно відгукується (Україна молода, 23.03.2007, с.9); Колон приречених петеушників, що
неприкаяно блукають сьогодні Києвом, це не стосується (Критика, квітень 2007, с.3). Такі інновації в
написанні слів мають спеціальну назву – орфографічні новації, або неографізми – зміни у записі номінації.
„Англо-російський словник з лінгвістики та семіотики”(АРС) за ред. А.М. Баранова та Д.О. Добровольського
трактує його як „зміну в написанні, що не зачіпає вимови” номінації [Англо-русский… 2001: 244].
Здійснений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що конкурування відбувається у тих випадках, коли
необхідно показати різні аспекти означення певних реалії чи поняття, уточнити таке означення або додати до
нього нових конотацій. У такий спосіб унаявнюються зміни в мовній картині світу. В українському лексиконі,
як і в лексиконі кожної мови, такі угруповання номінацій-конкурентів наявні і засвідчують національномовні
способи категоризації та аспектуалізації певних об’єктів і понять.

Література
АРС 2001: Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике / Под ред. А.Н. Баранова и
Д.О. Добровольского. – М.: Азбуковник, 2001. – Изд. 2-е, испр. и доп. – 640 с.
ВТССУМ 2004: Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.
– К.; Ірпінь: Перун, 2004. – 1440 с.
Великий зведений орфографічний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. –
К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 896 с.
Віняр/Шпачук 2002: Г.М. Віняр, Л.Р. Шпачук Словник новотворів української мови кінця ХХ століття. –
Кривий Ріг: Криворізький держ. пед. ун-т, 2002. – Вип.2. – 180 с.
Гнатюк 2004: Гнатюк Л. Реактивація лексико-семантичних засобів як джерело поповнення словникового
складу сучасної української літературної мови // Мовні і концептуальні картини світу. – К., 2004. – Вип.11. –
Кн.1. – С. 101 – 105.
Горбачевич 1978: Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма. – Ленинград: Наука, 1978. –
238 с.
Ґрещук 1995: Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. –
208 с.
Дідківська/Родніна 1982: Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. – К.: Наукова
думка, 1982. – 170 с.
Карпіловська 2004а: Карпіловська Є.А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового
покоління (проект серії словників нової української лексики) // Українська мова. – 2004. – № 3. – С. 3 – 29.
Карпіловська 2004б: Карпіловська Є.А. Конкурування варіантних номінацій як вияв тенденцій розвитку
лексикону: регулятори рівноваги // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту: Зб. до 50-річчя
проф. А.П. Загнітка. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.122 – 132. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

199
Клименко 2003: Клименко Н.Ф. Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української
мови // Українська мова. – 2007. – № 3 – 4. – С. 83 – 105.
Клименко/Карпіловська 1998: Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної
української мови. – К.: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, 1998 – 161 с.
Кузьма 2006: Кузьма І. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників в українській
мові. – Л.: Літопис, 2006. – 308 с.
Кучеренко 1985: Кучеренко Л.І. Комбінована варіантність слова // Мовознавство. – 1985. – № 5. – С. 61 –
64.
Мазурик 2002: Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Л.: Світ, 2002. – 130 с.
Матвіяс 1998: Матвіяс І.Г. Варіанти української літературної мови. – К.: Інститут української мови НАН
України, 1998. – 162 с.
Нещименко 2003: Нещименко Г.П. Языковая экономия как импульс динамики номинационной системы
// Słowotwуrstwo/Nominacja. — Red. nauk. I.Ohnheiser. – Innsbruck: Univ. Innsbruck, Opole: Uniw. Opolski. – С.288 –
306.
Орфографічний словник української мови. – К.: Довіра, 1994. – 864 с.
Остапчук 2006: Остапчук О.А. Языковое варьирование как фактор внутренней динамики в современном
украинском языке: уровни и способы манифестации // Глобализация – этнизация: этнокультурные и
этноязыковые процессы: в 2 кн. / Отв. ред. Г.П. Нещименко. – М.: Наука, 2006. – С.210 – 238.
Рогожникова 1966: Рогожникова Р.П. Варианты слов в русском языке. – М.: Просвещение, 1966. – 160 с.
Роднина 1970: Роднина Л.А. Словообразовательная синонимика имен существительных в современном
украинском языке: Автореф. дис. … канд.филол.наук: 10.02.02 / Ин-т языковедения АН УССР. – К., 1970. –
27 с.
Русанівський 2004: Русанівський В.М. Варіантність норми // Українська мова: Енциклопедія. – К.:
Вид-во „Укр. енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2004. – С.63 – 64.
Семиряк 1973: Семиряк В.Д. Словообразовательные варианты в современном украинском языке:
Автреф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.02 / Харьковский гос. ун-тет. – Харьков, 1973. – 25 с.
Скопненко/Цимбалюк 2006: Скопненко О.І., Цимбалюк Т.В. Сучасний словник іншомовних слів. – К.:
Довіра, 2006. – 789с.
СІС 1974: Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Голов. ред. Укр. Рад. енциклопедії
АН УРСР, 1974. – 775 с.
Стишов 2005: Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі засобів масової
інформації). – 2-ге вид., переробл. – К.: Пугач, 2005. – 388 с.
СУМ: Словник української мови: В 11т. – К.: Наукова думка, 1970 – 1980.
Тараненко 2004: Тараненко О.О. Варіанти // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во „Укр.
енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2004. – С.62 – 63.
Тихонов А.Н. Основные понятия русского словообразования // А.Н. Тихонов. Словообразовательный
словарь русского языка в 2 тт. – М.: Рус. яз., 1985. – С.18-52.

The article is devoted to the problems of Modern Ukrainian neology of, in particular to the competition of
nominations. As competitive the author considers the groups of nominations with common denotation (object or
concept), but different denotatum, capable replace each other in Modern Ukrainian language practice. On the basis of
analysis of texts of Ukrainian mass-media the types of competitive nominations-variants and synonyms are determinted,
their formal semantic and functionally stylistic properties are defined.
Keywords: language practice, lexicon, nomination, synonym, variant, competition of nominations.
Надійшла до редакції 18 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.