Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Волкова — АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ СЛОВОТВІРНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ

Публікація присвячена питанню словотвірної продуктивності. Автор аналізує другий період
лінгвістичних досліджень з цієї проблеми (80-ті рр. ХХ ст.). Особлива увага приділяється особливостям
понять “словотвірна продуктивність”, “словотвірна активність”, “словотвірний потенціал”.
Ключові слова: словотвір, словотвірна продуктивність, словотвірна активність, словотвірний
потенціал, запозичене слово, питоме слово.

На сучасному етапі розвитку української, російської та англійської мов, коли їх лексичні системи
активно поповнюються запозиченими словами, виникає необхідність проаналізувати взаємне існування
запозичених та питомих лексичних одиниць у системах цих мов. Через те, що розвиток лексики перш за все
полягає у розвитку словотвору, особливого значення набуває зіставне вивчення словотвірної продуктивності
(словотвірних можливостей) запозичених та питомих слів. У мовознавстві поняття “продуктивності”
розповсюджується на різні словотвірні елементи (наприклад, афікси, основи, слова), саме тому семантика
самого слова “продуктивність” дуже широка. Можливо, саме цей чинник пояснює те, що серед дослідників не
існує єдиної думки щодо окремих аспектів цього поняття і навіть до його основних характеристик. З огляду на
сказане, вважаємо актуальним детальний розгляд поняття “словотвірна продуктивність” у лінгвістичній
літературі.
У дослідженні словотвірної продуктивності ми виділяємо декілька періодів. Початковий період, а саме,
період до 80-х рр., що вже був предметом нашого розгляду [Волкова 2007], характеризується розробкою
загальнотеоретичних питань словотвірної продуктивності та вивченням словотвірної продуктивності афіксів,
способів, типів, моделей.
Метою цієї статті є проаналізувати другий період вивчення словотвірної продуктивності. Особливу увагу
ми приділяємо питанню словотвірної продуктивності запозичених та питомих слів. Проте певного значення
набувають і роботи, в яких розглядаються словотвірні можливості різних словотвірних одиниць, що дає
підстави для узагальнення положень про словотвірну продуктивність.
У лінгвістичній літературі 80-х рр. ХХ ст. продовжують уточнювати поняття словотвірної
продуктивності та словотвірної активності морфем, моделей, способів. Говорячи про продуктивність
словотвірних засобів, дериватологами піднімається питання про продуктивність та регулярність способів
[Николаев 1987, с. 72-73], продуктивність (кількісна характеристика), активність (синхронна характеристика) та
вживання моделей у мовленні (частотна характеристика) [Кочетков 1982, с. 58]. Звернемо увагу на дослідження
Б.І. Барткова, в якому автор виділяє два напрямки опису формантів: якісне та кількісне. Під першим напрямом
© Волкова Н.В., 2008 Розділ V. Словотвір: напрями, аспекти дослідження

215
розуміють критерій продуктивності та частотності форманта, а критеріями другого є діахронічна
продуктивність, продуктивна та сумарна частотність [Бартков 1982а, с. 17]. Цікавим є те, що лінгвіст пропонує
класифікацію продуктивності словотвірних типів. Синхронічна продуктивність, на думку дериватолога, це
кількість нових слів із певним формантом, що утворено за певний проміжок часу. Діахронічна продуктивність –
сумарна кількість слів з певним формантом, що утворено за весь час існування словотвірного типу [Бартков
1982, с. 116].
Другий період характеризується тим, що з’являються праці, в яких розглядаються поняття “словотвірної
продуктивності слів” та “словотвірної продуктивності основ слів”. Характеристично дослідження
В.Н. Немченко “Сучасна російська мова. Словотвір” [Немченко 1984]. Науковець у короткому словнику
словотвірних термінів, окрім понять “словотвірна продуктивність” і “словотвірна активність морфем, моделей,
засобів”, пояснює терміни “словотвірна активність слів” та “словотвірна потенція слів”. Під “словотвірною
продуктивністю слів” учений розуміє “здатність слів певної категорії брати активну участь у якості твірної бази
при творенні похідних слів”, під “словотвірною потенцією слова” – “здатність слова виступати в якості твірної
бази” [Немченко 1984, с. 226-228]. На нашу думку, дослідник не подає чітких критеріїв, які б демонстрували
різницю двох термінів. Можливо, В.Н. Немченко вважає, що словотвірна активність слова є реалізацією його
словотвірних потенцій, проте в роботі такого пояснення ми не знаходимо. Не зовсім переконливим та повним,
як нам здається, є і визначення, запропоноване А.С. Какаєвою: “словотвірна активність слів – це їх
словотвірний потенціал” [Какаева 1985, с. 146]. З цього виходить, що словотвірний потенціал слів – це їх
словотвірна активність, тобто мовознавець виділяє “словотвірний потенціал” та “словотвірну активність” як два
терміни, що характеризують одну словотвірну категорію.
Нове поняття запроваджує Т.П. Карпухіна. Загальну кількість похідних слів автор пропонує називати
“дериваційним об’ємом” [Карпухина 1986, с. 59]. Це визначення не закріпилося в науковій літературі.
Проблема виявлення словотвірного потенціалу різних частин мови та опис особливостей його реалізації
ставиться в дослідженні Л.А. Медведєвої. Під “дериваційним потенціалом” лінгвіст розуміє “набір
словотвірних значень, що являють собою семантичні формули потенційних похідних” [Медведева 1981, с. 14].
Певний інтерес для нашого дослідження викликають ідеї О.А. Земської. Дослідниця підкреслює, що
розмовне мовлення є сферою реалізації словотвірних потенцій мови через те, що у розмовному словотворі
беруть участь ті класи слів, що не діють чи виявляють дуже слабку активність у словотворі кодифікованої
літературної мови [Земская 1981, с. 181].
Слід відзначити, що у 80-ті рр. об’єктами практичного дослідження словотвірних можливостей
продовжують залишатися способи та засоби [Земская 1981; Антрушина 1985; Кузнецова 1986; Царев 1984],
моделі [Аракин 1989; Итенберг 1981; Малкина 1984; Шелховская 1981], типи [Карабекова 1985; Ковалева 1980;
Мамрак 1982; Пастушенков1981; КРГ 1989]. Поряд з цим дериватологи все більше починають вивчати
словотвірні можливості слів та основ слів. Важливо те, що мовознавці в своїх дослідженнях переходять від
опису словотвірних можливостей словотвірних одиниць до пояснення причин словотвірної продуктивності.
Так, В.М. Виноградова вважає, що на словотвірну продуктивність типів впливає стилістичний фактор
[Виноградова 1984, с. 14-26]. Цей фактор відзначають також Л.П. Дідківська та Л.О. Родніна, аналізуючи
продуктивність суфіксів [Дідківська 1982, с. 4].
Певну частину публікацій присвячено розгляду причин словотвірних можливостей слів та основ слів.
Найбільша кількість факторів словотвірних можливостей слів ґрунтовно розглядається Л.П. Клобуковою та
О.Н. Лисициною. У статті “Про фактори словотвірної активності російського прикметника” Л.П. Клобукова
виділяє вплив наступних факторів: належність прикметника до того чи іншого лексико-семантичного розряду,
місце прикметника по відношенню до центру чи периферії певної лексико-семантичної групи,
поєднання/непоєднання з іменниками, словотвірна похідність/непохідність, стилістичні характеристики
[Клобукова 1981, с. 74-77]. Спостереження над словотвірними гніздами з огляду на їх потужність та глибину
дозволили О.Н. Лисициній встановити граматичний фактор (частиномовна належність твірного слова),
лексичний фактор (полісемію та частотність твірного слова), стилістичний фактор (спроможність твірного
слова утворювати стилістично забарвлені слова) [Лисицина 1985, с. 127-129].
Окремі фактори словотвірних можливостей лексичних одиниць продемонстровано в працях інших
лінгвістів. Так, О.І. Моісеєв припускає, що словотвірний потенціал слів залежить від семантичного статусу та
частиномовної належності слів [Моисеев 1987, с. 11]. В.К. Зернова вважає, що словотвірна активність основ
слів залежить від їх валентності [Зернова 1985, с. 81]. Спостереження, проведені В.В. Лопатіним над
словотвірними потенціями похідних та непохідних іменників зі значенням особи, довели, що ця група
іменників виявляє певні обмеження в сполучуванності словотвірних засобів, що автор пояснює семантичними
характеристиками останніх [Лопатин 1989, с. 49]. Словотвірний потенціал гнізд прикметників А.С. Какаєва
пов’язує з фактором полісемії та частотою вживання цих прикметників [Какаева 1985, с. 149]. Т.Ф. Семеренко
висвітлює словотвірні можливості дієслів руху з урахуванням їх “внутрішнього та зовнішнього потенціалу
сполучуванності” [Семеренко 1986, с. 160]. Л.М. Бойченко класифікує абревіатури за подібністю словотвірних
можливостей та розкриває діапазон дериваційної активності кожної групи. При цьому автор приходить до
висновку, що визначальний вплив на дериваційну активність абревіатур чинить їх значення [Бойченко 1985, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

216
с. 3]. Крім семантичного фактору, за думкою вченого, на дериваційну активність абревіатур впливають
такожфонетичні умови, стилістичний та омонімічний фактор, проте вони виконують другорядну роль
[Бойченко 1985, с. 21].
Незважаючи на актуальність вивчення словотвірної продуктивності запозичених слів, що було
відзначено науковцями на початковому етапі вивчення словотвірної продуктивності [Крысин 1964, с.78;
Секирин 1964, с. 23-81; Ильенко 1973, с. 20; Ефремов 1974, с. 111; Пономарев 1974, с. 20], у 80-ті рр. це питання
не отримало широкого розгляду. Як і раніше дослідники підкреслюють важливість вивчення однієї з суттєвих
ознак адаптації слова в мові, що запозичує, а саме, словотвірної адаптації. На думку Н.П. Романової, факти
словотвору складають внутрішньо мовленнєву основу процесів запозичення [Романова 1985, с. 87-89].
Г.О. Николаєв, описуючи освоєння запозичень на рівні словотвору, виділяє два напрями: проспективний та
ретроспективний. Під першим він розуміє “участь запозиченого слова в якості твірної основи в процесі
словотворення” [Николаев 1987, с. 46]. А.А. Іванницька встановлює, що певна кількість слів, запозичених з
іспанської мови, в українській мові стають основами словотвірних гнізд, що свідчить про їх органічне
входження до мови [Иванницкая 1980, с.18-19]. У статті, присвяченій термінологічним запозиченням та їх
асиміляції, С.В. Гриньов пояснює, що для процесу запозичення термінів у більшості випадків характерні ті ж
закономірності, що і для запозичення слів літературної мови. Різниця є, проте незначна [Гринев 1982].
Детальніше аналіз словотвірної асиміляції запозичень подає Н.Ф. Клименко. Автор пропонує розгляд
наступних факторів при вивченні словотвірних можливостей запозичених слів: кількість підзначень твірного
слова, стилістичне забарвлення, емоційно-експресивну характеристику, ступінь нормативності, належність до
прямого чи переносного значення [Клименко 1982]. Однак практичному дослідженню словотвірних
можливостей запозичених слів присвячена тільки невелика кількість робіт.
Словотвірна активність запозичених слів, а саме тюркізмів, у російській мові висвітлюється в працях
Р.А. Юналієвої, Г.Х. Гілазетдинової та К.Р. Галіулліна. Вивчаючи слова, запозичені з тюркських мов,
Р.А. Юналієва відзначає різні ступіні продуктивності слів і доводить, що словотвірна активність слів є одним із
проявів асиміляції лексеми, більше того, словотвірна активність відбиває тільки реальний прояв потенційних
можливостей лексеми [Юналиева 1982, с. 14]. Г.Х. Гілазетдінова та К.Р. Галіуллін приходять до висновку, що
на російському ґрунті тюркізми виявляють високу словотвірну активність [Галиуллин 1986; Гилазетдинова
1986, с. 117].
Таким чином, проведене дослідження дозволяє виділити декілька напрямів вивчення словотвірної
продуктивності у 80-ті рр. По-перше, активно продовжують розглядатися словотвірні можливості способів,
моделей, типів. По-друге, новим напрямком у розробці теоретичних та практичних аспектів словотвірної
продуктивності є аналіз словотвірних можливостей слів та основ слів. До того ж, на відміну від початкового
періоду дослідження проблеми, і в першому, і в другому випадку дериватологи переходять до встановлення
причин, що впливають на словотвірні можливості. Дослідження словотвірних можливостей запозичених слів
представлено невеликою кількістю робіт, у яких демонструються тюркізми, запозичені російською мовою.
Проблема словотвірної продуктивності запозичених слів залишається актуальною в дослідженнях
останніх років ХХ ст. та початку ХХІ ст. Саме тому подальшою перспективою є аналіз третього періоду
вивчення словотвірної продуктивності лексичних одиниць.

Література
Антрушина 1985: Антрушина Т.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. –
М.: Высш. шк., 1985. – 223 с.
Аракин 1989: Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. – М.: Просвещение,
1989. – 256 с.
Бартков 1982: Бартков Б.И. Количественное представление деривационной подсистемы и
экспериментальный словарь 100 словообразовательных формантов русского языка (научный стиль и
литературная норма) // Особенности словообразования в научном стиле и литературной норме. – Владивосток:
ДВНЦ АН СССР, 1982. – С. 114-163.
Бартков 1982а: Бартков Б.И. Продуктивность, частотность, валентность аффиксов и количественный
словарь 130 словообразовательных формантов современного английского языка (научный стиль и литературная
норма) // Особенности словообразования в научном стиле и литературной норме. – Владивосток: ДВНЦ АН
СССР, 1982. – С. 17-56.
Бойченко 1985: Бойченко Л.М. Структурно-семантические типы аббревиатур и диапазон их
деривационной активности в современном украинском языке: Автореф. дис… канд. филол.наук: 10.02.01 /
Харківськ. Держ. ун-т. – Х., 1985. – 24 с.
Виноградова 1984: Виноградова В.Н. Стилистический аспект русского словообразования. – М.: Наука,
1984. – 184 с.
Волкова 2007: Волкова Н.В. З історії вивчення словотвірної продуктивності // Теоретична і дидактична
філологія. – К.: Міленіум, 2007. – С. 22-29. Розділ V. Словотвір: напрями, аспекти дослідження

217
Галиуллин 1986: Галиуллин К.Р. О словаре производных, образованных в русском языке на базе
тюркизмов // Русское сравнительное и сопоставительное словообразование. – Казань: Изд. Казанск. ун-та, 1986.
– С. 107-111.
Гилазетдинова 1986: Гилазетдинова Г.Х. О словообразовательной активности тюркизмов в языке
русских исторических повестей XV-XVI вв. // Русское сравнительное и сопоставительное словообразование. –
Казань: Изд. Казанск. ун-та, 1986. – С. 115-119.
Гринев 1982: Гринев С.В. Терминологические заимствования (краткий обзор современного состояния
вопроса) // Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. – М.: Наука,
1982. – С. 108-132.
Дідківська 1982: Дідівська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. – К.: Наук. думка, 1982. –
172 с.
Ефремов 1974: Ефремов Л.П. Лексическое заимствование и словообразование // Иностранная филология.
– 1974. – Вып. 3. – С. 111-118.
Земская 1981: Земская Е.А, Китайгородская М.В., Ширяев Е.Н. Русская разговорная речь: Общие
вопросы. Словообразование. Синтаксис. – М.: Наука, 1981. – 276 с.
Зернова 1985: Зернова В.К., Агашкова Т.В. Словообразовательная активность корневых основ на уровне
образования терминов существительных (на материале немецкой санитарно-технической терминологии) //
Словообразование и его место в курсе обучения иностранных языков: Межвузовский научно-технический
сборник. – Владивосток: ДВГУ, 1985. – С. 81-88.
Иванницкая 1980: Иванницкая А.А. Заимствование иноязычной лексики и ее освоение: Автореф. дис…
канд. филол. наук: 10.02.05 / Киевск. гос. ун-т. – К., 1980. – 21 с.
Ильенко 1973: Ильенко В.В., Обухова И.Н. Словопроизводство от англицизмов в современном русском
языке // Исследования по русскому и украинскому языкам: Сборник работ кафедры языковедения
филологического факультета. – Днепропетровск: Б.И., 1973. – С. 15-21.
Итенберг 1981: Итенберг Р.Л. Лексические единицы речи и система словообразования // Исследование
словообразовательной структуры и сочетаемости языковых элементов в романских языках. – Челябинск: Изд.
ЧГПИ, 1981. – С. 3-14.
Какаева 1985: Какаева А.С. Словообразовательный потенциал гнезд имен прилагательных // Актуальные
проблемы русского словообразования: Сборник научных трудов. – Ташкент: Укитувчи, 1985. – С. 148-155.
Карабекова 1985: Карабекова С.С. Продуктивность отглагольных имен прилагательных в современном
русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования: Сборник научных трудов. – Ташкент:
Укитувчи, 1985. – С. 249-253.
Карпухина 1986: Карпухина Т.П. Нерегулярные образования и границы словообразовательного гнезда //
Словообразование и его место в курсе обучения иностранных языков: Межвузовский научно-технический
сборник. – Владивосток: ДВГУ, 1986. – С. 57-66.
Клименко 1982: Клименко Н.Ф. Структура лексико-семантичного поля // Формалізовані основи
семантичної класифікації лексики. – К.: Наук. думка, 1982. – С. 99-194.
Клобукова 1981: Клобукова Л.П. О факторах словообразовательной активности русского
прилагательного // Русский язык в школе. – 1981. — № 4. – С. 73-77.
Ковалева 1980: Ковалева Л.В. Роль словообразовательных средств в создании эмоционально-
экспрессивной окраски фразеологизмов (на материале русского и немецкого языков) // Сопоставительно-
семантические исследования русского языка: Сборник статей. – Воронеж: Изд. Воронежск. ун-та, 1980. –
С. 114-118.
Кочетков 1982: Кочетков В.П. Функциональная дифференциация словообразовательных моделей в
английском языке (на материале романских суффиксальных прилагательных) // Особенности словообразования
в научном стиле и литературной норме. – Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1982. – С. 57-66.
КРГ 1989: Краткая русская грамматика. – М.: Рус. яз., 1989. – 639 с.
Крысин 1964: Крысин Л.П. О новых иноязычных заимствованиях в лексике современного русского
литературного языка // Вопросы культуры речи. Вып. 5. – М.: Наука, 1964. – С. 71-90.
Кузнецова 1986: Кузнецова Е.Н. Некоторые продуктивные словообразовательные модели в современном
немецком языке // Словообразование и его место в курсе обучения иностранных языков: Межвузовский научно-
технический сборник. – Владивосток: ДВГУ, 1986. – С. 66-75.
Лисицина 1985: Лисицина Е.Н. Анализ словообразовательных гнезд с точки зрения их мощности и
глубины // Актуальные проблемы русского словообразования: Сборник научных трудов. – Ташкент: Укитувчи,
1985. – С. 126-131.
Лопатин 1989: Лопатин В.В., Милославский И.Г., Шелякин М.А. Современный русский язык.
Теоретический курс. Словообразование. Морфология. – М.: Рус. яз., 1989. – 261 с.
Малкина 1984: Малкина Н.М. Обогащение семантического потенциала от субстантивных
прилагательных русского и французского языков // Семантические процессы в системе языка. – Воронеж: Изд.
Воронежск. ун-та, 1984. – С. 95-100. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

218
Мамрак 1982: Мамрак А.В. Продуктивність словотвірних типів у сучасній українській мові: (На
матеріалі утворень з -ник) // Мовознавство. – 1982. – № 4. – С. 46-49.
Медведева 1981: Медведева Л.А. Словообразовательные возможности и методы их выявления // Русское
языкознание. – 1981. – Вып. 3. – С. 12-20.
Моисеев 1987: Моисеев А.И. Основные вопросы словообразования в современном русском
литературном языке. Учебное пособие. – Л.: Изд. Ленинградск. ун-та, 1987. – 208 с.
Немченко 1984: Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование. – М.: Высш. шк., 1984. –
255 с.
Николаев 1987: Николаев Г.А. Русское историческое словообразование: теоретические проблемы. –
Казань: Изд. Казанск. ун-та, 1987. – 152 с.
Пастушенков 1981: Пастушенков Г.А. Производные имена существительные в словообразовательной
системе языка. Учебное пособие по спецкурсу. – Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1981. – 85 с.
Пономарев 1974: Пономарев А.Д. Лексика греческого происхождения в современном украинском языке:
Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / АН УССР, Институт языковедения им. А.А. Потебни. – К., 1974.
– 24 с.
Романова 1985: Романова Н.П. Словообразование и языковые связи XVI-XVII вв. и вопросы
словообразования. – К.: Наук. думка, 1985. – 189 с.
Секирин 1964: Секирин В.П. Заимствования в английском языке. – К.: Изд. Киевск. ун-та, 1964. – 152 с.
Семеренко 1986: Семеренко Т.Ф. Словообразовательная семантика глаголов движения // Лексическая и
словообразовательная семантика в русском языке: Межвузовский сборник научных трудов. – Ставрополь: Изд.
Ставропольск. пед. ин-та, 1986. – С. 160-166.
Царев 1984: Царев П.В. Продуктивное именное словообразование в современном английском языке. –
М.: Изд. Московск. ун-та, 1984. – 224 с.
Шелховская 1981: Шелховская Н.И. Влияние характера производящего глагола на его
словообразовательные возможности // Исследование словообразовательной структуры и сочетаемости
языковых элементов в романских языках. – Челябинск: Изд. ЧГПИ, 1981. – С. 53-56.
Юналиева 1982: Юналиева Р.А. Опыт исследования заимствований: (Тюркизмы в русском языке
сравнительно с другими славянскими языками). – Казань: Изд. Казанск. ун-та, 1982. – 117 с.

The focus of the article is the word-building productivity. The author analyses the second period in the linguistic
researches on this problem (the ’80s of the 20th century). Special attention is paid to the peculiarities of the terms
“word-building productivity”, “word-building activity”, “word-building potential”.
Keywords: word-formation, word-building productivity, word-building activity, word-building potential,
borrowed word, native word.
Надійшла до редакції 1 жовтня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.