Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Васильєва — ПРЕВЕНТИВ ЯК МОВЛЕННЄВИЙ ЖАНР

У статті розглядається комунікативна модель превентива як мовленнєвого жанру. Матеріал
аналізується з позицій комунікативної граматики й лінгвістичної прагматики.
Ключові слова: мовленнєвий жанр, превентив, застереження, адресант, адресат.

В останні десятиліття у наукових колах посилюється увага до проблеми функціонування превентивних
висловлювань. Їхнє вивчення пов’язується з теорією мовленнєвих актів [Саранцацрал 1993; Филатова 1997],
прагматикою та логікою [Бирюлин 1992]. Але й на сучасному етапі дискусійними залишаються питання
граматичного статусу превентива, способів і засобів вираження семантики застереження в українській мові. У
зв’язку з цим заслуговує на увагу дослідження Ю.С.Кленіної [Кленина 2003], у якому застереження як
семантико-синтаксична категорія розглядається на матеріалі російської мови у межах комунікативної
лінгвістики, прагматики і певною мірою теорії мовленнєвих актів. Предметом дослідження стали саме
© Васильєва Г.О., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

242
превентивні конструкції у режимі комунікації. Превентив розглядається як особливий самостійний вид
спонукання – „комунікативно-прагматичний різновид волевияву, що ґрунтується на семантико-синтаксичній
категорії застереження” [Кленина 2003, с.5]. На нашу думку, глибше й повніше уявлення про превентив може
дати вивчення цього явища як мовленнєвого жанру.
Таке важливе поняття лінгвістичної генології, як мовленнєвий жанр, ще не знайшло одностайного
тлумачення й уточнення всіх його аспектів. Останнім часом усе частіше мовленнєвий жанр сприймають як
прагматичну, соціопсихокогнітивну категорію мовного коду, тобто мову в процесах спілкування, формування
дискурсів, яка включає в себе способи представлення типової ситуації у вигляді конкретних комунікативних
тактик і комунікативних кроків розгортання дискурсів, а також як чинник організації і формалізації соціальної
взаємодії [Бацевич 2005, с.53]. Спираючись на вчення М.М.Бахтіна про мовленнєвий жанр, сучасні дослідники
визначають його як „одиницю мовленнєвої системи, інваріант вербальної комунікації, який характеризується
спільністю тематичного змісту, композиційно-структурних, інтенціонально-прагматичних, стилістичних та ін.
ознак” [Селиванова 2002, с.330]. Саме в такому розумінні й ми сприймаємо поняття мовленнєвий жанр. Таким
чином, дискурс – це складна сукупність мовленнєвих жанрів, які взаємодіють, перетинаються у процесах
комунікації. Цей рух пов’язаний зі змінами тактик спілкування. Кожен мовленнєвий жанр – носій
узагальненого (апріорного) комунікативного смислу, скерований на адресата, з чинниками комунікативного
минулого і майбутнього, має типовий диктумний зміст [Бацевич 2005, с.51].
Отже, мета нашої статті – проаналізувати превентив як мовленнєвий жанр, скориставшись „анкетою”
(„паспортом”) мовленнєвого жанру, запропонованою Т.В.Шмельовою і доповненою Ф.Бацевичем [Бацевич
2005].
Актуальність дослідження полягає в тому, що в сучасних умовах розвитку лінгвістики відчувається
потреба цілісного, комплексного вивчення мовленнєвих жанрів, яке враховувало б і дискурсивні, і лінгвістичні
аспекти цього явища.
Матеріалом дослідження стали фрагменти побутового типу розмовних дискурсів.
Як справедливо зазначається у праці [Храковский, Володин 1986, с.151], основне призначення
превентивна в тому, „щоб виражати застереження щодо неагентивних дій, які можуть здійснюватися при
відсутності належного контролю з боку виконавця”.
Спостереження свідчать, що превентивна семантика може виявлятися:
а) експліцитно (за допомогою відповідних мовних засобів, зокрема, імперативної форми дієслова
доконаного виду й заперечення, дієслів із семантикою остраху й побоювання, допоміжних імперативних слів
„дивись” („дивіться”), „гляди” („глядіть”), безособово-предикативних слів „обережно”, „обережніше”,
„небезпечно” тощо). Наприклад: М и х а й л о: …Гляди ж не збреши, і щоб ніхто не знав про ці перекази! Як
роздзвониш – вижену і грошей ні копійки не дам; а справиш діло – куплю гарну шапку й червоний пояс. Чув?
(І.Карпенко-Карий); [Малк:] – Остерігайся, Кию… Вони змовилися найближчим часом знищити тебе і весь
твій рід! (В.Малик. Князь Кий); [Шовкун:] – Товаришу гвардії старший лейтенант… побережіться… Прошу
вас, побережіться, – ледве міг розібрати Брянський. – Бо мені погане виділося (О.Гончар. Прапороносці);
[Ярославна:] – Княже, я теж з тобою!… До Путивля…
– Ц е ж порубіжний город! Небезпечно! (В.Малик. Черлені щити);
б) імпліцитно (на основі аналізу контексту):
[Ждан:] – Я піду до князя – відпрошуся… Хтось інший поїде…
Але Славута, що чув цю розмову, суворо застеріг:
– Куди? Князі не люблять, коли не виконують їхніх повелінь! Їдь, хлопче, і не гайся! (В.Малик. Черлені щити).
У сучасних дослідженнях мовленнєвий жанр постає як організована за польовим принципом, відкрита,
динамічна, історично змінна структура [Бацевич 2005, с.59]. У переважній більшості випадків функціонування
превентива спостерігається поєднання семантики застереження із семантикою:
а) попередження: [Старий Тур:] – Не гайтеся, отроки! Переріжте жили – випустіть зайву кров, щоб не
зіпсувала м’яса! Та дивіться – не понівечіть шкури! (В.Малик. Князь Кий); О д а р к а. Ой Мар’яно, Мар’яно!
Не по тій дорозі скачеш ти; гляди, щоб часом не спіткнулась! (І.Карпенко-Карий. Розумний і дурень);
б) побоювання: І в а н. … Слухай, ти Марусі, гляди, не ляпни; я тебе знаю, у тебе язик слизький, а
женщини, знаєш… Та ще такі пуританки, як моя Маруся… біда!… (І.Карпенко-Карий. Житейське море);
Задерши голову, майор пильно стежив за обережними, точними і чіпкими ривками Чернича вверх по камінню…
– Обережніш! – різко командував Воронцов, помітивши вгорі якийсь небезпечний рух молодшого
лейтенанта. Обличчя майора від напруги стало тепер твердим, суворим (О.Гончар. Прапороносці). Такі
варіанти волевияву становлять ядерну зону функціонально-семантичного поля застереження.
Напівпериферія, на нашу думку, об’єднує випадки вживання превентива, у яких семантика застереження
поєднується із:
а) напучуванням: Тих, хто міг тримати в руках зброю, [Кий] направляв до Кам’яного Острова, а всім
іншим радив забирати худобу,.. збіжжя і тікати в ліси…
– Не гайтеся! – напучував він. – Піднімайте весь рід – і рушайте, поки не пізно! (В.Малик. Князь Кий);
б) порадою: С о н я. … Таточку, голубчику, краще б ви лежали. Лікар говорив, що вам потрібен спокій,
щоб вас ніщо ані крапельки не тривожило! (І.Карпенко-Карий. Хазяїн); Л і х т а р е н к о (до Феногена). Краще Розділ VI. Лінгвістика тексту

243
здійміть, бо хазяїн як побачить, то подумає, що Карло Карлович в насмішку над ним причепив баранчикові на
шию орден (І.Карпенко-Карий. Хазяїн);
в) повчанням: – Сідай на готове, та дивись, не відпусти гайку, – повчав Сагайда Маркевича, передаючи
йому взвод (О.Гончар. Прапороносці);
г) припущенням:
– Отче, відпусти нас з Боривоєм – пошукаємо Світанку, – промовив [Кий] стиха…
– А якщо потрапите княжичу до рук?
– На все воля богів, отче. Але ж я не ликом шитий – сам постараюся обхитрити Чорного Вепра!
(В.Малик. Князь Кий);
П у з и р. … І чого тому Калиновичеві від мене треба? Унадився до нас, як свиня в моркву.
Ф е н о г е н. Глядіть, чи не до Соні! (І.Карпенко-Карий. Хазяїн).
Застереження, що супроводжують наказ, переходять у погрозу, формують основну ланку периферії
цього функціонально-семантичного поля:
Ш м и г е л ь с ь к и й [Я н]. Нехай пан Чеслав стережеться, щоб часом справжній Сава його не злапав
і не утнув йому язик.
Ж е з н і ц ь к и й [Ч е с л а в]. Сава сидить у мене в тюрмі, а пана Яна жде тюрма і кара за те, що він
сприяє хлопам! (І. Карпенко-Карий. Сава Чалий);
Б у р л а к а (до старшини). … Коли правда, що Олекса злодій, я від нього відцураюсь і завтра ж
вернусь назад, а коли довідаюсь, що ні… Глядіть! .. Я і тепер знайду правду!.. ( І. Карпенко-Карий. Бурлака).
Окреме явище становлять так звані превентиви-сигнали. Це одно- або двоскладні я-, ти- неорієнтовані
висловлювання, які виступають сигналом про небезпеку [Кленина 2003, с.170]. Наприклад: І ось у цій великій
оранжереї, виповненій теплими, легкими пахощами розморених квітів і трав, зненацька звалилось на бійців
грізне попередження:
– Танки праворуч! (О.Гончар. Прапороносці).
У функції превентивів-сигналів можуть уживатися іменники, прикметники, безособово-предикативні
слова. Наявність превентивної семантики обумовлюється неочікуваністю, несподіваністю появи, виявлення
предмета дійсності [Кленина 2003, с.171].
Отже, охарактеризуємо комунікативну організацію мовленнєвого жанру застереження, виходячи з
особливостей ядерної семантики функціонально-семантичного поля застереження.
1. Комунікативна мета адресанта:
1) запобігти вчиненню адресатом дії, що може мати для нього, самого адресанта або третьої особи, яка не
бере участі в комунікативному акті, негативні наслідки [Бирюлин 1992, с.144]; 2) попередити адресата про
можливість небезпеки, шкоди від кого-небудь або чого-небудь.
2. Загальний комунікативний смисл.
Мовець оцінює поведінку адресата як необережну, необдуману і діє відповідно до такої внутрішньої
установки: Я знаю, що у разі виконання/невиконання адресатом певної дії, він може зазнати
фізичної/матеріальної шкоди або інших небажаних наслідків. Я можу (повинен) і хочу втрутитися у перебіг
справ, що стосуються співрозмовника, сказавши йому про ці можливі небажані наслідки. Це я зроблю для того,
щоб адресат постарався їх уникнути.
3. Модель автора (адресанта).
За Е.Берном, основними комунікативними позиціями учасників спілкування є позиції Дорослого, Дитини
й Батьків [Берн 2002]. Застереження як мовленнєвий жанр зорієнтоване на позицію адресат-Батьки [Бацевич
2005, с.140]. Як правило, адресант – людина більш досвідчена, обізнана у відповідних справах. „Стосунки між
комунікантами характеризуються як дружні, позначені взаємною симпатією; застереження – це вияв турботи
адресанта про здоров’я і благополуччя співрозмовника…” [Кленина 2003, с.12].
4. Концепція адресата.
Адресат втратив або може втратити контроль над ситуацією у результаті неуважності,
непоінформованості, недосвідченості, незнання обставин або недооцінювання небезпеки [Кленина 2003, с.12].
Як правило, він знаходиться у позиції Дитини. Перлокутивний ефект як результат мовленнєвого акту полягає в
тому, що адресат візьме до уваги застереження адресанта і буде узгоджувати свої дії з наміром запобігти
негативній ситуації.
5. Подійний (диктумний) зміст.
Подійний зміст мовленнєвого жанру – це … його структура як комунікативної „події”, яка має „сюжет”:
початок, продовження, кінець [Бацевич 2005, с.160].
Мовленнєвий жанр застереження складається з таких структурних елементів:
а) звертання до адресата. Це факультативний елемент. Він може бути як наявний: [Химка:] – Ви ж, бабо,
не підсковзніться та крашанки не потовчіть! (А.Дімаров. Чоботи), так і відсутній:
Пішов на сінокіс Юхимович, а Петрусеві дав трояка та й послав до Великого Тікача по ліки.
– Тільки ж здачу принеси! Та дивися, щоб не обрахували (А.Дімаров. Хата скраю);
б) спонукання адресата до виконання/невиконання певної дії з метою уникнення негативних наслідків; ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

244
в) мотивація адресантом необхідності виконання/невиконання адресатом певної дії через зазначення
причини небажаних наслідків (Наприклад: [Дробаха:] – Будьте обережні, Сергію Антоновичу, Макогон тепер
і свою тінь підозрює. Не шукайте з ним прямих контактів (Р.Самбук. Скіфська чаша); В а н і н а. Гляди,
Стьопа, щоб ми не попались: Ваня ревнивий, а у ревнивих очі бачать учетверо, а чуття уявляє їм все невідоме
вдесятеро (І.Карпенко-Карий. Житейське море)) або через експліцитне моделювання картини небажаних
наслідків (Наприклад: – Куди ви, шалені! Потопитеся! Повертайте назад! Не бійтеся нас – ми ж поляни, свої
люди!.. (В.Малик. Князь Кий); Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його
атласної мордочки…
– Гляди, заколеш його своїми вусами! – гукали бійці до Блаженка. (О.Гончар. Прапороносці). –
Дієслова у формі майбутнього доконаного змальовують негативні наслідки дії адресата).
Якщо такого роду мотивація не представлена експліцитно, то вона обов’язково випливає з контексту
спілкування (є імпліцитною). Наприклад:
П у з и р. Ох! А скілько адвокат візьме?
…………………………………………………………..
М а ю ф е с. Десять тисяч!
…………………………………………………………..
П у з и р. Не дам!
М а ю ф е с. Щоб потім не каялись (І.Карпенко-Карий. Хазяїн).
(Превентивна конструкція не розкриває причини негативних наслідків можливої дії адресата. Інформація про
те, що може спричинити каяття Пузиря, міститься у контексті. З нього ми дізнаємося, що Пузир буде
осуджений за торговельні махінації, якщо не дасть хабаря адвокату.)
Важливою умовою уникнення комунікативної девіації (невдачі) у випадку мовленнєвого жанру
застереження є розуміння адресатом причини негативних наслідків і того, у чому вони полягатимуть.
6. Чинник комунікативного минулого.
Мовленнєвий жанр застереження належить до ініціативних, оскільки у більшості випадків виступає не як
реакція на репліку співрозмовника, а як результат оцінювання адресантом поведінки адресата й бажання, щоб
можливий негативний наслідок не мав місця у майбутньому.
7. Чинник комунікативного майбутнього.
Застереження не передбачає обов’язкової мовленнєвої реакції адресата. Але у випадку наявності такої
реакції вона, як правило, виявляється в таких мовленнєвих жанрах:
• згода з аргументацією адресанта; підтвердження думки про необхідність вчинити так, як
радить адресант:
– Глядіть же, – до всіх трьох мовила Химка, – щоб ніде ні гугу! Бо повішають і мене, і вас разом зі
мною.
– Та що ми, дурні! – аж образився Панас… (А.Дімаров. Чоботи);
• прагнення заспокоїти адресанта, переконати його в тому, що адресат не зробить відповідної
помилки; наведення аргументів, які спростовують побоювання адресанта:
– Дивіться не помиляйтесь! Обом тоді секим башка.
– Будь спок, Вася! – відповів Ференц популярною солдатською примовкою (О.Гончар. Прапороносці);
– Та вже чого не зробиш для діток, – лишайтеся! Тільки не заривайтеся далеко, щоб не потрапити
під стрілу гунна!
– Дякуємо, отче, – вклонилися сини. – За нас не турбуйся – не маленькі! (В.Малик. Князь Кий).
• незгода, сумніви, заперечення міркувань адресанта:
– Кию, ти що? Схаменися! – загукали позаду князь Гордомисл і Щек. – Ми переможемо ворога, а
Чорний Вепр і так опиниться в твоїх руках! Навіщо даремно ризикувати?
– Ні, друзі, з Чорним Вепром у нас зайшов спір так далеко, що розв’язати його можна справді лише
двобоєм! Тож не заважайте мені! Я стану з ним на герць – що б там не було! Хоч би супроти
мене виступили всі сили – земні й небесні!.. (В.Малик. Князь Кий);
• незадоволення, обурення від висловленого адресантом застереження:
– Степуро, тікаймо! Ти знаєш, з ким маємо діло? З княжим конюшим! Дізнається князь – біда
буде!.. Ліпше не зв’язуватися!
– Він же мене вдарив, Гаврилку! Та ще як ударив! І за кого! За якусь дівку! Я йому цього не прощу! –
кричав розлютовано Степура (В.Малик. Черлені щити).
8. Модельна (жанрова) тональність.
Модельна тональність – тональність спілкування, притаманна певному мовленнєвому жанру [Бацевич
2005, с.162]. У випадку застереження домінують: а) за манерою – щира, відверта, серйозна, зацікавлена,
емоційна (схвильована); б) за орієнтацією на адресата – доброзичлива, дружня, співчутлива, спонукальна; в) за
орієнтацією на ситуацію спілкування – неофіційна.
Отже, превентив як мовленнєвий жанр має специфічну комунікативну модель, що є носієм його
основного змісту. Найважливішу роль у цій моделі відіграють позиції адресанта й адресата. Ядерна Розділ VI. Лінгвістика тексту

245
превентивна семантика виявляється у конструкціях зі значенням застереження, яке, як правило, поєднується із
попередженням, побоюванням. У цих випадках комунікативна модель цього мовленнєвого жанру є найбільш
виразною і повною. Функціонально-семантична напівпериферія (застереження + напучування, застереження +
порада, застереження + повчання, застереження + припущення) і периферія (наказ + застереження, погроза +
застереження) представлена тими випадками, у яких у міру віддаленості від центру все більше видозмінюються
певні компоненти й характеристики комунікативної моделі. Важливою умовою уникнення комунікативної
девіації є розуміння адресатом причини й самого характеру можливих негативних наслідків. Тому подійний
(диктумний) зміст комунікативної моделі застереження обов’язково містить мотивацію необхідності
виконання/невиконання адресатом певної дії.

Література
Бацевич 2005: Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. – Львів: ПАІС, 2005. –
264 с.
Берн 1992: Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди,
которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. – СПб.: Лениздат, 1992. – 400 с.
Бирюлин 1992: Бирюлин Л.А. Теоретические аспекты семантико-прагматического описания
императивных высказываний в русском языке: Дис. … д-ра филол. наук. – СПб., 1992.
Кленина 2003: Кленина Ю.С. Превентив: семантика и способы выражения: Дис. … канд. филол. наук. –
Рязань, 2003.
Саранцацрал 1993: Саранцацрал Ц. Речевые акты побуждения, их типы и способы выражения в
русском языке: Дис. … д-ра филол. наук. – М.: 1993.
Филатова 1997: Филатова Е.А. Побудительные высказывания как речевые акты в современном русском
языке: Дис. … канд. филол. наук. – М., 1997.
Селиванова 2002: Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.:
Издательство украинского фитосоциологического центра, 2002. – 336 с.
Храковский, Володин 1986: Храковский В.С., Володин А.П. Семантика и типология императива.
Русский императив. – Л.: Наука, 1986. – 270 с.

In the article the author considers the communicative model of preventive as a speech genre. The investigation
is realized in the aspects of functional grammar and linguistic pragmatics.
Keywords: speech genre, preventive, warning, sender, addressee.
Надійшла до редакції 1 жовтня 2007 року

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.