Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Марія Гринишин — ПОКЛІН ЯК НЕВЕРБАЛЬНИЙ МАРКЕР НИЖЧОГО СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ОСОБИ

Стаття присвячена дослідженню ролі невербальних компонентів комунікації в художніх творах.
Проаналізовано різновиди побутових поклонів та умови їх уживання. Виокремлено супровідні жести до
поклонів та реакції-відповіді в асиметричних ситуаціях спілкування.
Ключові слова: невербальні компоненти комунікації, побутові поклони, асиметрична ситуація
спілкування, нижчий соціальний статус.

Поклони, елементи невербальної поведінки, – це жести, різні за формою, значенням та сферами
вживання. Мовознавці вивчають семантику поклонів [Босак, Копусь 2004], шукають моделі лексикографічного
опису [Білоус, Король 2003], характеризують ці жести як елементи етикету [Фабіан 1998; Радевич 2001].
Нерозв’язаним залишається питання про соціальне значення поклонів та умови їх уживання. Тому завдання
статті − з’ясувати роль поклонів у відображенні соціального статусу людини. Матеріалом слугують авторські
ремарки та коментарі, відібрані з художньої прози Івана Франка1.
У мовознавчій літературі за ознакою «типова ситуація вживання жесту» розрізняють побутові (світські)
поклони, церемоніальні (ритуальні) та релігійні поклони [Крейдлин, Морозова 2004: 34]. Оскільки побутові
поклони маркують соціальні позиції учасників міжособистісної комунікації, вони і є предметом нашого аналізу.
Як правило, подібні жести виконуються в типових ситуаціях повсякденного етикетного спілкування,
тобто при привітанні, прощанні, вираженні вдячності, проханні, вибаченні, згоді. Поклін характеризує вияв
етикету або нахилянням голови чи верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани, або письмовим вітанням
кого-небудь у листі чи через особу [Фабіан 1998: 37-38].
Відображаючи побутово-ритуальні жести в комунікації героїв, Іван Франко подає розгорнуту систему
виконання поклону в різних ситуаціях спілкування. Найчастіше поклін має місце при привітанні та прощанні,
де він становить синонімічну парадигму з іншими кінетичними засобами, зокрема кивком, зніманням головного
убору, рукостисканням.
В асиметричних ситуаціях спілкування поклін разом із значенням поваги позначає ще й поклоніння
перед вищим, визнання нерівноправності, покірливість, смиренність, тому цей жест маркує соціально-
підлеглого комуніканта. Наприклад, художній текст засвідчує, що спілкування селянина з особою, вищою за
соціальним статусом, завжди супроводжувалося поклоном як обов’язковим елементом комунікації: «вони з віку
правіку привикли низько кланятися всякому панові; се одинока «наука», одинока «цивілізація», яку передав їм
двір» (Перехресні стежки, т. 20, с. 289). Хоча в пораднику з етикету кінця ХІХ ст. зазначено, що селянам
потрібно кланятися в приміщенні до знайомої особи лише схилянням голови, а на вулиці – капелюхом чи
рукою [Сеникъ 1896: 80], так селяни мали б виконувати етикетну невербальну форму вітання, характерну для
середовища інтелігенції.
І. Форми та різновиди побутових поклонів
Поклін творить певна конфігурація тіла, до якої належать: початкове (вихідне) і кінцеве положення
тулуба, його максимальний кут нахилу щодо вертикальної осі; можлива або обов’язкова участь інших частин
тіла у виконанні поклону, зокрема голови, руки (або рук), ноги (або ніг) [Крейдлин, Морозова 2004: 37-38].
Різновиди побутових поклонів, що позначають нижчий соціальний статус адресанта.
1. Доземний (земний) уклін
Характеристика: тулуб нахилено і зігнуто до землі; цей жест називають уклін до землі, глибокий уклін
тощо; супроводжується доторканням правої руки до підлоги чи землі.
(1) Селянин вийняв… аркуш паперу, який і подав пану старості з глибоким поклоном (Острий-
преострий староста, т. 20, с. 46).
(2) Кожна з жінок підходила до пана, кланялась йому, доторкаючись рукою аж до самого снігу, і
цілувала його в руку ( Гриць і панич, т. 21, с. 227).
Подібний уклін виражає почуття «поклоніння» перед співбесідником, визнання своєї залежності. Жест
рукою вниз з відкритою долонею (2) вважався жіночим, його виконували селянки.
2. Поясний уклін
Жест низький уклін, або ж поклін у пояс, виникає від нахиляння верхньої частини тулуба і голови.
(3) Вони були на вулиці перед реставрацією, відки їх провели кельнери з низькими уклонами (Перехресні
стежки, т. 20, с. 180).

1 Див.: Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1976-1986. Покликання на конкретний твір подаємо в
круглих дужках, із вказівкою назви твору, тому і сторінки.
© Гринишин М.М., 2008
Розділ VI. Лінгвістика тексту

253
(4) – Добре, скажу їх припильнувати, – відповів війт, низенько кланяючись жандармові (Цигани, т. 16,
с. 261).
Низькі поклони виконували переважно слуги, дрібні урядники, такі жести позначали готовність служити
і виконувати накази вищих осіб.
Різновидом поясного поклону є поклін до колін:
(5) Отець Ісидор того, здається, й чекав. Урадуваний, поклонився воєводі до колін і подався в село,
рахуючи в душі прекрасні червінці (Петрії і Довбущуки, т. 22, с. 433).
І при доземному, і при поясному поклонах соціальні позиції учасників спілкування нерівні. Перший тип
характеризував етикетну поведінку селянина перед паном (поміщиком-землевласником), другий здійснювали
слуги та дрібні чиновники. Жоден із поклонів не міг виступати як знак привітання між рівними, тому маркував
асиметричну ситуацію.
3. Кидатися до ніг (навколішки, ниць), ставати на коліна
Характеристика: ноги згинають у колінах і опускаються на них. Голову при цьому схиляють або
піднімають, спрямовуючи погляд на адресата.
(6) Старий циган стояв немов остовпілий, коли втім стара циганка, мов камінь з неба, кинулася
жандармові під ноги і заревла, немов її хто різати хотів (Цигани, т. 16, с. 158).
(7) В тій хвилі прожогом відчинилися двері, і бліді, розхристані влетіли обоє старі Тимкові і бухнули
комісарові до ніг (Гриць і панич, т.21, с. 268).
Жест кидатися ниць підкреслював високий статус того, перед ким стають на коліна. Він виражав покору,
принизливе прохання, благання пробачити і мав місце в критичних для адресанта комунікативних ситуаціях
Розглянуті приклади засвідчують, що соціальна дистанція між учасниками спілкування передбачає
виконання певних форм жестів. Доземний та поясний поклони виражали смирення та послух адресанта. Жест
кидатися до ніг позначав найбільшу дистанцію між комунікантами.
ІІ. Манера виконання побутових поклонів
Спосіб виконання поклонів виражають мовні одиниці, що позначають швидкість виконання – швидкий,
миттєвий, ступінь уважності – незграбний, чемний, естетичну оцінку – вишуканий, церемоніальний, галантний,
соціальну оцінку – греміальний2, покірливий тощо.
Про нижчу соціальну позицію адресанта свідчили інтенсивність, частотність та місце поклонів у
комунікативному акті. Адресанти намагалися підкреслити велику соціальну дистанцію, кланяючись у середині
розмови (8), після висловлення власних думок, відповідей на питання (9). Спостерігаємо подвійне (10) чи
потрійне (11) виконання жесту.
(8) … а в хвіртці стояв Вагман раз у раз кланяючись графові Кшивотульському, що про щось ласкаво
толкував з ним (Перехресні стежки, т. 20, с. 384).
(9) Старий Бартромій, добігши до нього задиханий, став перед ним смирно, як ніколи не ставав перед
князем, і, відповідаючи на якісь баронові запитання, за кожним словом кланявся низенько, мов складений
ножик (Без праці, т. 18, с. 292).
(10) Підійшли ми до тої комісії, кланяємося здалека, далі приступили ближче, знов кланяємося, а
комісія ані в той бік (Ліси і пасовиська, т. 16. с. 170).
(11) Селяни мов на команду встали зі своїх місць.
− Та коли пан адукат, − мовив їх бесідник, кланяючись,− коли пан адукат чогось на нас загнівалися, −
знов поклін, − і не хочуть далі провадити нашої справи, − греміальний поклін усіх трьох, − то ми просимо
віддати нам наші папери, а ми підемо шукати собі іньчого адуката (Перехресні стежки, т.20, с.246).
Важливе значення мала й відстань, на якій здійснювався поклін. Так, зустрівши на вулиці особу вищу за
статусом, нижчий кланявся здалека, не доходячи до адресата (10).
Приклади з текстів Франка засвідчують, що в асиметричних ситуаціях поклін можуть контролювати
треті особи (свідки), які мають право (або приписують його собі) вимагати від нижчого здійснення цього жесту.
(12) — Панич до селянина:» − Ну, сусідо, довго так будеш стояти? − крикнув до нього Густав. − Зараз
упадь пану до ніг і перепроси!» (Не спитавши броду, т. 18, с. 364).
(13) — Суддя до підсудних:» …Подякуйте також цьому добродієві, котрий з уваги на те, що ви визнали
свою вину, просив змилосердитися над вами! Поклоніться йому до ніг і поцілуйте його в руку! » (Лель і Полель,
т. 17, с. 333).
Щоб декодувати поклін, потрібно зважати на манеру його виконання. Вона характеризує не стільки сам
жест, як того, хто здійснює його, та того, кому він адресується, інформуючи про соціальні статуси та ролі,
фізичний і психологічний стани мовців. Характерними для підлеглого становища адресанта є глибокі поклони,
їх висока частотність під час комунікації. Підлеглий комунікант вважає, що така поведінка перед «потрібною»
особою викличе доброзичливе ставлення до нього і принесе користь.
ІІІ. Супровідні жести до побутових поклонів

2 Колегіальний, спільний (польськ.) ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

254
Обов’язковим елементом при здійсненні поклону було знімання головного убору або його припіднімання.
Шапкування – звичне явище для всіх верств галицького суспільства, оскільки «до війни (1939) жоден мужчина
чи молодий хлопець не виходив із хати без капелюха чи шапки» [Редько 1994: 12]. Різниця між симетричною і
асиметричною ситуацією полягала в тому, що комунікант, нижчий за соціальним статусом знімав шапку на час
усієї розмови, а рівні лише шапкувалися при вітанні.
(14) Але серед села мусив зупинитись. Коло криниці ждала на нього купка селян. Вони здалека
поклонились йому і, держачи шапки в руках, наблизились до брички. <…> − Поперед усього прошу шапки на
голови!
− Та вже най пан вибачають, − мовили селяни, беручи шапки під пахи. − Ми й так постоїмо <…>.
Вони нерадо понадівали шапки (Перехресні стежки, т. 20, с. 300).
В асиметричних ситуаціях поклін завершувався поцілунком руки особи, якій кланяються. Найчастіше
адресатами цього жесту виступали представники духовенства (15) і поміщики (16).
(15) — Селянин до священика: «− Niech będzie pochwalony!3− озвавсь Боровий до патера і з низьким
поклоном підійшов до нього і поцілував його в руку «(Місія, т. 16, с. 292).
(16) — Селяни до пана: » У мужиків задрижали литки з давньої панщизняної привички, деякі ворухнулися,
щоб устати з місць на привітання пана і, «як годиться», поцілувати його в руку, але острий погляд Костя
Дум’яка, немов цвяхом, прикував їх до місць. Ніхто з них не рушився» (Великий шум, т. 22, с. 229).
Останній приклад ілюструє зміни в селянській психології, що почалася після скасування панщини
[Заярнюк 2007: 136]. У цей час від національно-свідомих представників суспільства (греко-католицькі
священики, інтелігенція) звучали заклики звільнитися від звичок кланятися та цілувати руку панам [Сеникъ
1896: 81].
Виокремлюємо два типи узгоджених етикетних дій комунікантів: невербальні етикетні дії
співрозмовників однакові або не співпадають. Перший вид притаманний симетричній ситуації, а другий
звичний при вираженні нерівності. Так, реакцією-відповіддю на поклони в асиметричній ситуації є кивок
головою (17), привітний погляд (18), подання руки для рукостискання чи поцілунку (19), посмішка (20).
(17) — Пан до євреїв:»− Ви брати Діамантенбауми! − сказав пан Трацький, кивнувши головою в відповідь на їх
глибокий поклін» (Не спитавши броду, т. 18, с. 396).
(18) — Пан до селянок: «Кожда з жінок підходила до пана, кланялась йому <…> Пан ласкаво глядів на
них, до сеї або до тої забалакав кілька слів» (Гриць і панич, т. 21, с. 227).
(19) — Сільської влади до учителя: «Учитель вибіг їх стрічати, вклонився низько і, бачиться, дуже був
щасливий, коли пан староста, а за ним і панотець подав йому руку» (Гутак, т.16, с.401).
(20) — Пріор4 до патера5: «Пріор провів патера до дверей, а на його низькі поклони відповів своїм
звичайним добродушно-насмішливим усміхом» (Чума, т. 16, с. 316);
Отже, поклони в асиметричних ситуаціях спілкування супроводжувалися різними жестами і передбачали
у відповідь невербальні дії, визначені типом взаємин між комунікантами.
ІV. Особливості номінації побутових поклонів-жестів
Процес виконання поклонів передають аналітичні конструкції та окремі дієслова. Аналітичні
конструкції: дієслово + іменник: віддавати (віддати, класти, покласти) уклін, клонити голову, ушанувати
поклоном тощо; дієслово + прийменник +прикметник + іменник, переважають дієслова руху підійти,
наблизитися, провести, входити з низьким (галантним, чемним тощо) поклоном (уклоном) та дієслова на
позначення процесу мовлення запитати, сказати, відповісти з низьким поклоном. Синтетичний спосіб
номінації забезпечують дієслова кланятися, поклонитися, відкланятися та ін., з якими часто вживаються
прислівники чемно, низько, легенько. Соціальний зміст жесту підсилюють прикметники та прислівники, що
фіксують форми поклону, його манеру, ознаки учасників комунікації тощо.
Окрім іменника поклін (уклін) у номінаціях поклонів-жестів вживаються іменники, що позначають
кінцеву точку нахилу (до землі, до колін, в пояс, до ніг, до тротуару), частини тіла, що виконують супровідні
рухи при поклоні (рука, голова), та речі (капелюх, циліндр, шапка).
Опис техніки виконання поклону підсилював зміст, який прагнув передати через цей рух адресант (так
автор підкреслював індивідуальність персонажа). Наприклад, селянин описує ″зігненою в каблук верхньою
частю свого тіла поземе півколесо» (Острий-преострий староста, т. 20, с. 46); українець перед польським
урядником «згинається в три погибелі і, дотикаючи циліндром до самого тротуару…» (Доктор
Бессервіссер, т. 20, с. 60).
Найчастіше в тексті Івана Франка вербальними засобами відображено форму жестів та манеру їх
виконання. Поодинокими є детальні описи виконання поклону для вираження різниці між соціальними
статусами комунікантів.
V. Взаємодія поклонів та вербальних компонентів комунікації

3 Слава богові! (польськ.)
4 Пріор – наставник монастиря.
5 Патер – брат, монах. Розділ VI. Лінгвістика тексту

255
Як і інші жести, побутові поклони можна класифікувати в семіотичній площині. Так, за функціональною
класифікацією невербальної комунікації Екмана і Фрейсена [див.: Nęcki 1996: 218-222], з огляду на значення є
п’ять груп жестів: 1) емблеми (мають символічне значення); 2) ілюстратори (доповнюють і увиразнюють
вербальне повідомлення); 3) регулятори розмови (визначають зміну комунікативних ходів); 4) показники
емоцій (рухи обличчя і тіла, що виражають емоційні стани); 5) адаптори (служать для пристосування учасників
до актуальної ситуації спілкування). Класифікацію вважаємо перспективною як для характеристики
невербальної комунікації в тексті, так і для виявлення взаємовідношень між вербальними та невербальними
компонентами. У творах І. Франка поклони найчастіше виконують функції перших трьох груп.
Поклони-емблеми мають самостійне значення і можуть виконуватися без мовного супроводу. Мовчки
кланяються тоді, коли поклін є достатньою відповіддю на жест чи фразу партнера.
(21) — Слуга до адвоката: «Він поздоровив його. Баран уклонився йому, не мовлячи нічого <…>»
(Перехресні стежки, т. 20, с. 253).
Поклони-регулятори керують ходом комунікації.
(22) — Маршалок до старости: «– Невже се так! – скрикнув маршалок, зриваючися з місця, і тільки тоді
похопився, що сей викрик був нетактовний. От тим-то він зараз сів і, кланяючись старості …» (Перехресні
стежки, т. 20, с. 379).
Поклони-ілюстратори супроводжують мовлення та структурують його. Ці поклони виражають певне
ставлення до адресата, зокрема повагу, підкорення.
(23) — Слуга до барона: «<…> відповідаючи на якісь баронові запитання, за кожним словом кланявся
низенько, мов складений ножик» (Без праці, т. 18, с. 292).
Як ми переконалися, інваріантом всіх комунікацій, що супроводжувалися побутовими поклонами, є не
тільки визнання того, кому кланяються, більш важливою і значною особою, але й приниження свого статусу.
Незважаючи на скасування панщини, селяни і далі кланялися до землі, виражаючи покору та підлеглість,
підкреслюючи низький, «хлопський» стан. Поясні поклони здійснювали слуги та дрібні урядники, позначаючи
услужливість та підпорядкування особі, вищій за соціальним статусом. Комунікант з нижчим соціальним
статусом творив доземні та поясні поклони, які супроводжувалися зніманням головного убору та цілуванням
руки адресата. Форми та манера виконання поклонів підкреслюють різницю у статусах комунікантів: той, хто
здійснював поклони, не тільки фізично ставав нижчим від адресата, але й демонстрував нижчу психологічну та
соціальну позицію в комунікації. Отже, є всі підстави визнати побутовий поклін у творах Івана Франка
маркером нижчого соціального статусу особи.

Література
Білоус, Король 2003: Білоус М., Король О. Словник етикетних жестів (пробний зошит) // Вісник
Львівського університету. Серія філологічна. В. 30. – 2003. – С. 222 — 231.
Босак, Копусь 2004: Босак Н. Ф., Копусь О. А. Семантика жестів у мові художнього твору // Вісник ХНУ.
Серія філологія. В. 42. – 2004. − № 632. – С. 188 — 191.
Заярнюк 2007: Заярнюк А. Ідіоми емансипації. «Визвольні» проєкти і галицьке село в середині ХІХ
століття. – Київ: Критика, 2007. – 336 с.
Крейдлин, Морозова 2004: Крейдлин Г. Е., Морозова Е. Б. Внутриязыковая типология невербальных
единиц: бытовые поклоны // Вопросы языкознания. – 2004. – № 4. – С. 34-47.
Радевич-Винницький 2001: Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: Сполом,
2001. – 224 с.
Редько 1994: Редько Ю. Як поводити себе у товаристві // Антисуржик. – Львів: Світ, 1994. – С. 11-19.
Сеникъ 1896: Сеникъ К. Правила приличности въ товаришеской жизни для селянъ. – Львовъ, 1896. – 96 с.
Фабіан 1998: Фабіан М. П. Етикетна лексика в українській, англійській та угорській мовах. – Ужгород:
Іва, 1998. – 256 с.
Nęcki 1996: Nęcki Z. Komunikacja Międzyludzka. – Krakow, 1996. – 295 s.

Джерела
Франко І.Я. Без праці // Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. − К.: Наук. думка, 1976 − 1986. − т. 18. –
1978. – С. 240 — 306.
Франко І.Я. Великий шум // Там само. − т. 22. – 1979. – С. 208 — 317.
Франко І.Я. Гриць і панич // Там само. − т. 21. – 1979. – С. 217 — 287.
Франко І.Я. Гутак // Там само. − т. 16. – 1978. – С. 389 — 424.
Франко І.Я. Доктор Бессервіссер // Там само. — т.20. – 1979. – С.57-61.
Франко І.Я. Лель і Полель // Там само. — т. 17. – 1978. – С. 283 — 473.
Франко І.Я. Ліси і пасовиська // Там само. − т. 16.– С. 167 — 177.
Франко І.Я. Місія // Там само. − т. 16.– С. 265 — 299.
Франко І.Я. Не спитавши броду // Там само. − т. 18.– С. 325 — 464.
Франко І.Я. Острий-преострий староста // Там само. − т. 20. – С. 38 — 57. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

256
Франко І.Я. Перехресні стежки // Там само. − т. 20. – С. 173 — 463.
Франко І.Я. Петрії і Довбущуки // Там само. − т. 14. – 1978. – С. 7 — 245.
Франко І.Я. Цигани // Там само. — т.16.– С.155-166.
Франко І.Я. Чума // Там само. − т. 16.– С. 300 — 335.

The article deals with the research of the role of functioning nonverbal components in the asymmetrical
communicative situation. Special attention is being paid to the everyday bows, its meaning and use. Groups of
accompanying gestures to the bows and responses are determined in the research.
Keywords: nonverbal communicative components, the everyday bows, asymmetrical communicative situation.
Надійшла до редакції 19 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.