Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Павликівська — ПРИНЦИП НОМІНАЦІЇ “ЛЮДИНА ЯК ТАКА” У ПСЕВДОНІМІЇ

Стаття продовжує цикл публікацій автора з української псевдонімії ХХ століття. У ній розглянуто
один із мотивів псевдонімної номінації – “людина як така”.
Ключові слова: псевдонім, принцип, мотив, номінація.

З усіх форм маскування справжнього авторства найширше вживаними були і є псевдоніми. До них
постійно зверталися діячі культури різних напрямів в різні епохи й у різних народів [Дей 1969, с. 11].
Псевдоніми виникли у середовищі письменників, художників, музикантів, публіцистів, громадських діячів
через необхідність приховати своє справжнє ім’я [Суперанская, Суслова 1981, с. 134]. Одним з основних
рушійних моментів прибрати псевдонім у середовищі літераторів була боротьба за право бути опублікованим.
Особливо гостро це питання стояло у ХІХ ст. Переслідування передових діячів культури набрало такого
розмаху, що доводилось користуватись псевдонімами у життєвому спілкуванні та листах. Проте не кожен
псевдонім відігравав роль своєрідного захисного кольору для автора. Існує ще й ряд інших мотивів
використання псевдонімів замість справжніх прізвищ. Серед них одні мають громадську, а інші особисту
підоснову [Дей 1969, с. 22]. Мотиви використання псевдонімів діячами культури на поч. ХХ ст. знову ж таки
були пов’язані із суспільно-політичними умовами. Номінатор прагнув “сховатися” за псевдонім від тогочасного
режиму. Пізніше, в другій половині ХХ ст. потреба конспіративного маскування зникла, тому основними
мотивами прибирання псевдонімів для письменників стала ідея творчості, увиразнення особистісної позиції у
суспільстві, національного світобачення і ментальності, характеристика соціального становища, трудової
діяльності, моральних, політичних, релігійних переконань, інтелектуальних якостей тощо. Перед автором не
стояло питання про те, чи виступати йому від імені чоловіка чи жінки, титулованою чи нетитулованою особою.
Він звертається до псевдоніма тому, що так прийнято, що всі беруть собі псевдоніми [Суперанская, Суслова
1981, с. 138].
Політичні псевдоніми використовувалися виключно з метою конспірації. Тому основним мотивом їх
прибирання було бажання “замаскуватися”, уникнути від ворогів. Псевдонімія в Україні особливо поширилася
у зв’язку з суспільно-політичними умовами ХХ століття. Цьому сприяли революційні рухи доби Української
Держави та Української Народної Республіки, Друга світова війна, національно-визвольні змагання 30-50 років
ХХ ст. Псевдоніми використовувалися в радянському підпіллі та партизанському середовищі, були
поширеними серед членів Організації Українських Націоналістів (ОУН) та вояків Української Повстанської
Армії (УПА). Кожен оунівець мусив мати принаймні один псевдонім, а “коли псевдоніми ставали відомі
відповідним службам режимів, що існували на теренах дії ОУН-УПА, носії конспіративних імен змушували їх
міняти [Німчук 2002, с. 36].
Як засоби вторинної номінації псевдоніми становлять помітний пласт антропонімікону національної
мови. Як мовне явище вони увійшли в коло наукових інтересів багатьох вітчизняних і зарубіжних лінгвістів
(О.В. Суперанська, А.В. Суслова, Т.І. Суркова, Б.О. Унбегаун, В.Г. Дмитрієв, В.А. Никонов, П.П. Чучка,
В.В. Німчук і ін.). Українські псевдоніми висвітлені в працях О.І. Дея, В. Еппеля, П.П. Чучки, В.В. Німчука,
М.П. Лесюка, О.В. Петрової. Для лінгвістів “важливо досліджувати закономірності формування і
функціонування такого специфічного розряду антропонімів – індивідуальних власних імен людей [Німчук
2002, с. 37]. Лінгвістичні дослідження дають відповідь на такі важливі питання як принципи, мотиви, способи
та засоби псевдонімної номінації, структурні різновиди псевдонімів, їх функціональне навантаження. Особливо
важливим стало питання лінгвістичного статусу псевдонімів. Однак спеціальних монографічних досліджень
української псевдонімії наразі немає.
Предметом нашого дослідження є українська псевдонімія ХХ століття (літературно-мистецька і
суспільно-політична). Наукова розвідка передбачає комплексний аналіз літературних і політичних псевдонімів,
їх зіставну характеристику. У запропонованій статті ми розглянемо один з мотивів псевдонімної номінації –
“людина як така”. Цей тип називання репрезентований ідентичними для літературної та політичної псевдонімії
мотивами: характеристика інтелекту, психічного стану, особливостей характеру і вдачі, переконань, уподобань,
зовнішніх прикмет носія тощо.
Найменування, що характеризують людину як таку, презентовані в досліджуваних псевдоніміконах
двома основними групами: 1) псевдоніми – субстантивовані прикметники; 2) псевдоніми, похідні від
атрибутивних назв осіб.
1. Псевдоніми – субстантивовані прикметники
У псевдоніміконах діячів культури та підпільників, зокрема ОУН-УПА, серед відапелятивних похідних
засвідчено велику кількість псевдонімів – субстантивованих прикметників, що по-різному характеризують
людину. Субстантивовані якісні прикметники вказують як на зовнішні, так і внутрішні (психічні) ознаки особи.
© Павликівська Н.М., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

318
Найчастіше псевдоніми цього типу характеризують зовнішність, характер, внутрішній світ денотата. Серед
псевдонімів – субстантивованих прикметників вирізняються псевдоніми-френоніми (від грец. phren – розум),
псевдоніми-ейдоніми (від грец. eidas – зовнішність), псевдоніми-хроматоніми (від грец. ehroma – колір).
Найчисельнішими є псевдоніми-френоніми. Вони вказують на якусь яскраво виражену рису характеру,
вдачі, на звички свого носія. Особливим розмаїттям таких найменувань представлений псевдонімікон
підпільників. Енергійні, палкі, наполегливі, моторні, спритні, а інколи й нерозсудливі, бентежні, неспокійні
учасники національно-визвольних змагань мали псевдоніми: Веселий1, Смішний, Завзятий, Жаркий, Крилатий
(пор. крилатий – перен. Який надихає, підносить – ВТС 2001, 464)2, Скорий, Бистрий, Швидкий, Прудкий,
Буйний, Гарячий, Шалений, Моторний, Голосний, Гучний, Бравий, Бадьорий, Жвавий, Спритний, Летючий (пор.
летючий – Який швидко рухається. //Неврівноважений, неспокійний – ВТС, 485), Хитрий, Лукавий.
Псевдоніми багатьох оунівців вказують на спокійний, врівноважений характер, помірний вияв почуттів,
емоцій, стриманість тощо: Скромний, Тихий, Мирний, Сонний, Задумний, Сумний, Скритий, Покірний, Лагідний,
Добрий, Смирний, Послушний, Спокійний, М’який (пор. м’який – перен. Добрий, сердечний, чутливий – ВТС,
546), Щирий.
Інші псевдоніми інформують про суворий, різкий, сухий, подекуди навіть дошкульний або грубий
характер номінатора: Сухий (пор. сухий – перен. Позбавлений душевної теплоти; нездатний виявляти теплі
почуття або дуже скромний у виявленні їх – ВТС, 1219), Квасний (пор. квасний – перен., розм., рідко.
Незадоволений, кислий (про вираз обличчя) – ВТС, 423), Хмурий, Холодний, Рогатий (пор. рогатий – перен.
Який вражає, дошкуляє; різкий, колючий – ВТС, 1037), Гострий, Колючий, Крутий (пор. крутий – жарг.
Надзвичайний, крайній у прояві своїх якостей, поглядів і т. ін. – ВТС, 468), Гіркий (пор. гіркий – перен.
Сповнений горя, біди. // Який завдає горя, болю, гіркоти; дошкульний, вразливий – ВТС, 183), Строгий, Зимний
(пор. зимний – перен. Спокійний, стриманий у вияві почуттів. перен. Позбавлений душевної теплоти, пристрасті
– ВТС, 365), Хмарний (пор. хмарний – перен. Те саме, що похмурий – ВТС, 1347), Камінний (пор. камінний – Те
саме, що кам’яний. Кам’яний – перен. Який має твердий характер; бездушний, нечуйний, черствий – ВТС, 412,
413), Понурий, Сумний, Лютий, Ярий, Залізний (пор. залізний – 1. перен. Дуже міцний, сильний. 2. перен. Який
відзначається непохитністю, твердістю, незламний. 3. перен. Суворий, грізний – ВТС, 308), Сталевий (пор.
сталевий – перен. Міцний, могутній. // Непохитний, незламний; стійкий – ВТС, 1187), Твердий, Хижий,
Грізний, Відважний, Хоробрий, Бойовий, Активний, Безпощадний, Небезпечний, Страшний та ін.
Прибрані підпільниками імена нерідко “розповідали” про їхній інтелект, стійкість поглядів і переконань:
Думний (пор. думний – 1. розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений – ВТС, 251), Цікавий, Мисливий,
Свідомий, Вірний, Свобідний (пор. свобідний – заст. Вільний – ВТС, 157), Незалежний, Самостійний, Надійний,
Постійний та ін.
Репрезентативною є група псевдонімів-френонімів у псевдоніміконі діячів культури: Тихий, Погідний,
Ласкавий, Теплий (пор. теплий – перен. Який виражає доброзичливе ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. –
ВТС, 1239), Добрий, Вражливий (пор. вражливий – Те саме, що вразливий. Вразливий – Який легко й швидко
піддається зовнішнім подразненням; сприйнятливий, чутливий – ВТС, 161), Сонний, Трудний (пор. трудний –
розм. Стомлений, змучений роботою, ходінням і т. ін. – ВТС, 1274), Нещасний, Похмурий, Сумний, Журливий,
Швидкий, Ясний (пор. ясний – перен. Нічим не засмучений, не затьмарений; спокійний, безтурботний – ВТС,
1425) та ін. Варто зазначити, що репертуар псевдонімів-френонімів у письменників, художників, акторів і ін. та
у підпільників дуже схожий. Однак є й особливості, які пояснюються, передусім, видом діяльності номінатора.
Літератори через призму прибраних псевдонімів переважно виражають ідею творчості, своє ставлення до
творчості: Спостережливий, Свідомий, Байдужий, Колючий (пор. колючий – перен. Який дошкуляє;
дошкульний. // Який різко висловлює свої думки, погляди – ВТС, 443), Чесний та ін., а підпільники – ідею
боротьби: Грізний, Відважний, Хоробрий, Бойовий, Безпощадний і под.
Псевдоніми-ейдоніми вказують на зовнішні риси номінатора. Вони широко представлені у
псевдоніміконі ОУН-УПА. Це найменування з позитивною семантикою: Гарний, Красний, Ставний, Стрункий,
Кучерявий, Чубатий, Чорноокий, Чорнобривий та найменування негативного змісту: Благий (пор. благий – розм.
Слабкий, кволий – ВТС, 54), Недолугий (пор. недолугий – Слабкий, кволий – ВТС, 599), Шпетний (пор.
шпетний – діал. Поганий, бридкий – ВТС, 1404), Слабий, Марний (пор. марний – Худий, мізерний, блідий –
ВТС, 511), Кривий, Сліпий, Глухий, Сорокатий (пор. сорокатий – діал. Строкатий; рябий – ВТС, 1163) та ін.
Про фізичну силу і здоров’я номінатора “інформують” найменування: Дужий, Здоровий, Міцний,
Сильний; про зріст, статуру: Довгий, Низький, Короткий, Ситий, Товстий, Грубий; про вікові особливості:
Старий, Похилий, Молодий, Малолітній.
Літературні псевдоніми-ейдоніми представлені меншою кількістю лексем: Чубатий, Кучерявий, Лисий,
Чорнобривий, Сорокатий, Довгий, Сліпий, Красний, Косий та ін.
Популярними у письменників і політиків були псевдоніми-хроматоніми, що вказують на колір волосся,
шкіри або одягу носіїв. Найуживанішими лексемами із значенням кольору, які були піддані псевдонімізації, –

1 З метою спрощення друку псевдоніми подаємо без лапок.
2 Надалі рік видання ВТС (Великий тлумачний словник сучасної української мови) не буде зазначатися. Розділ VIII. Проблеми ономастики

319
чорний, білий, сірий. У псевдоніміконі ОУН-УПА чисельну групу складають псевдоніми з основою чорний.
Мотивація таких псевдонімів не є однозначною. Вони можуть сягати як відапелятивного, так і відонімного
походження. Думаємо, що переважна більшість найменувань походить від апелятива чорний. З огляду на
багатозначність лексеми чорний (пор. чорний – 1. Колір сажі, вугілля, найтемніший; прот. білий. 2. Темний,
темніший – порівняно із звичним кольором. 3. Брудний. 4 Непрофесійний. 5. Не головний, не парадний.
6. Недороблений. 7. Який належить до нижчих верств суспільства та ін. знач. – ВТС, 1381). Псевдоніми Чорний
презентують різні ознаки номінатора: зовнішній вигляд, душевний стан, соціальне становище, настрій тощо.
Окремі псевдоніми з основою чорний могли сягати відонімного походження. Це псевдоніми- прізвища, взяті на
честь старшого (гетьмана) запорозького козацтва (1628-29) Чорного Григорія Савича [Укр. козацтво 2002, 542].
Варто відзначити, що псевдоніми Чорний засвідчено у 160 підпільників. Використовувалися оунівцями
псевдоніми Чорненький, Чорнявий, Смуглявий.
Користувалися популярністю псевдоніми Білий, які у своїй більшості сягають відапелятивного
походження (пор. білий – 1. Який має колір крейди, молока, снігу; прот. чорний. // Посивілий, сивий,
сивоволосий. // Зблідлий, блідий. 2. На (у) якому є багато білих плям, вибілених предметів і т. ін.
3. Світлошкірий (про расу). 4. перен., іст. Ворожий радянській владі; контрреволюційний; прот. червоний та ін.
– ВТС, 51). Можливо, що за основу деяких псевдонімів слугувало прізвище кошового отамана Чорноморського
козацького війська з моменту його створення (1788) Білого Сидора Гнатовича [Укр. козацтво 2002, 542].
Варто відзначити, що у літературній псевдонімії, крім Чорний і Білий, уживаним був псевдонім Сірий
(пор. сірий – 1. Колір, середній між білим і чорним; барва попелу. // Блідий, з відтінком такого кольору (про
обличчя, про людину з таким обличчям). 2. перен. Нічим не примітний, невиразний. 3. перен., заст. Який
належить до непривілейованого класу; простий. // Неосвічений, малокультурний та ін. знач. – ВТС, 1130).
У досліджуваних псевдоніміконах засвідчено й інші спільні псевдоніми-хроматоніми: Карий,
Попілястий (пор. попелястий – Кольору попелу, сірий – ВТС, 867), Рудий, Червоний, Багряний, Сизий,
Вишневий, Темний, Ясний. Однак, у псевдоніміконі ОУН-УПА репертуар псевдонімів-хроматонімів значно
ширший: Зелений, Синій, Блакитний, Жовтий, Бурий, Рудий, Рожевий, Русявий, Блідий.
2. Псевдоніми, похідні від атрибутивних назв осіб.
Серед псевдонімів літераторів, підпільників вирізняється група найменувань, сформованих від
атрибутивних назв осіб. Особливо багатьма структурними типами представлений репертуар оунівських
псевдонімів:
— з основою на -ун: Бігун, Літун, Скакун, Стрибун, Вертун, Крикун, Свистун, Моргун, Сміхун, Брехун,
Пластун, Хитрун, Вістун, Різун;
— з основою на –ак (-як): Новак, Дивак, Юнак, Біляк, Смільчак, Ходак, Лівак, Різак (пор. різак – Рідко те
саме, що різник; різник – Той, хто забиває худобу або птицю на м’ясо – ВТС, 1034), Фіфак (пор. фіфа –
зневажл. Пуста, легковажна дівчина або молода жінка – ВТС, 1324);
— з основою на –ач, -ич: Бородач, Носач, Силач, Партач, Бабич (пор. бабич – Те саме, що бабій. Бабій –
1. Той, хто упадає коло жінок; залицяльник, зальотник. 2. Про нерішучого, розніженого чоловіка – ВТС, 30);
— з основою на –ик: Вершник, Мандрівник, Вандрівник (пор. вандрівник – зах. мандрівник – ВТС, 74),
Местник//Месник, Бігунчик (пор. бігунчик – Те саме, що бігунець. Бігунець – зменш. до бігун – ВТС, 50),
Чубарик (пор. чубарик – зменш. до чубар. Чубар – розм. Той, хто має чуб, чубчик – ВТС, 1383), Провідник (пор.
провідник – 1. Той, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. 2. перен. Той, хто пропагує які-небудь ідеї,
погляди й т. ін. // Той, хто реалізує ці ідеї, погляди і т. ін. 3. Той, кому належить провідна, основна роль у чому-
небудь – ВТС, 963), Старик;
— з основою на –ець: Переможець, Доброволець, Борець;
— з основою на –ай, -ій: Кудлай (пор. кудлай – Про чоловіка з кудлатим волоссям; патлань – ВТС, 471),
Крутій (пор. крутій – 1. Хитра та спритна у своїх учинках людина; шахрай, ошуканець та ін. знач. – ВТС, 469);
— з основою на –ан (-ян): Довгань, Головань, Мовчан (пор. мовчан – Те саме, що мовчун – ВТС, 534);
— з основою на -ар: Володар, Бунтар, Сухар (пор. сухар – 1. перен. розм. Худа, сухорлява людина.
2. перен., розм. Бездушна, черства, педантична людина та ін. знач. – ВТС, 1219);
— фемінативи: Найда (пор. найда – розм. Те саме, що знайда – ВТС, 564), Знайда (пор. знайда – розм.
заст. Дитина-підліток, знайдена і взята ким-небудь на виховання – ВТС, 375), Сирота, Причепа, Забіяка,
Задирака, Зачепа (пор. зачепа – розм. Те саме, що задирака – ВТС, 342), Гуляка, Нероба, Нечоса, Приблуда,
Перебендя, Ревуха (пор. ревуха – розм. Той, хто багато і часто реве, плаче – ВТС, 1020), Базіка, Кривуля (пор.
кривуля – зневажл. Про криву, кульгаву людину – ВТС, 464), Каліка, Шульга, Недолуга (пор. недолуга – діал.
Слабосила, квола людина – ВТС, 599) та ін.;
— з основою на –р: Дезертир;
— з основою на –тель: Визволитель;
— з основою на –к(о): Чванько, Хвалько;
— безсуфіксні похідні: Герой, Кат, Неофіт (пор. неофіт – перен. Новий прихильник якого-небудь учення,
суспільного руху або новак у чому-небудь – ВТС, 610), Нехрист, Боягуз, Горлоріз, Вітрогон, Пройдисвіт, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

320
Нехлюй (пор. нехлюй – розм. 1. Незібрана, недбала в своїх діях, учинках і т. ін. людина. 2. Неохайна людина –
ВТС, 620) та ін.
У письменників, художників, акторів, композиторів псевдоніми, похідні від атрибутивних назв осіб,
представлені не так широко, як у підпільників, однак вони достатньо яскраво відображають як позитивні, так і
негативні риси характеру і вдачі номінатора: Меломан (пор. меломан – Той, хто пристрасно любить музику,
спів – ВТС, 519), Оптиміст, Обсерватор (пор. обсерватор – Той, хто обсервує що-небудь; спостерігач – ВТС,
650), Гайдабура (пор. гайдабура – діал. Пустун, бешкетник – ВТС, 170), Понура (пор. понура – розм. Похмура,
мовчазна людина – ВТС, 863), Обиватель (пор. обиватель – 1. Людина, позбавлена широких суспільних
поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин – ВТС, 636), Баламут, Незнайко, Негідник,
Гаркуша (пор. гаркуша – розм. Той, хто гаркавить – ВТС, 174), Причепа, Проноза ( пор. проноза – розм.
Спритна, хитра людина; пронира – ВТС, 980), Бунтар, Єретик (пор. єретик – перен. Людина, яка відступає від
панівних загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. – ВТС, 270).
Таким чином, принцип номінації “людина як така” ґрунтується на увиразненні психічних,
інтелектуальних, фізичних якостей людини. Домінативним у діячів культури і підпільників є мотиваційний
вибір зображення рис характеру і поведінки. Для письменників, публіцистів ці ознаки є визначальними у
спілкуванні з читачами, слухачами; для підпільників – у боротьбі з ворогом.
Характеризувати “людину як таку” можуть псевдоніми й інших тематичних груп: псевдоніми,
сформовані від номенів на позначення абстрактних понять (Журба, Туга, Дух, Біль, Страх, Відвага, Гарт,
Пімста); псевдоніми, перенесені від номенів на позначення продуктів людської діяльності (Довбня, Шило, Гак,
Молот): псевдоніми, сформовані на основі номенів, пов’язаних з організмом людини, одягом, продуктами
харчування (Кулак, Око, Вухо, Кожух, Булка).
Псевдоніми діячів культури і псевдоніми підпільників виявляють значний ступінь номінаційної
подібності, яка виявляється у функціонуванні однакових принципів і мотивів. Відмінності у виборі псевдонімів
пояснюються як сферою діяльності номінатора, так і регіональними особливостями. Псевдоніми підпільників
часто повторюються, у діячів культури вони більш індивідуальні. Псевдоніми митців слова є самоназвами, а
відтак у більшості випадків характеристиками осіб з позитивного боку. Підпільники прибирали псевдоніми
самі або ж отримували їх від людей зі свого оточення, тому це були характеристики як з позитивного, так і
негативного боку.
Псевдоніми як особливий сектор антропонімікону української мови потребують глибокого наукового
осмислення і подальшого вивчення.

Література
ВТС 2001: Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.:
Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1426 с.
Дей 1969: Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI-ХХ ст.). – К.: Наукова думка,
1969. – 559 с.
Німчук 2002: Німчук В.В. Про українську псевдонімію та криптонімію // Українська мова. – 2002. – № 2.
– С. 30-38.
Суперанская, Суслова 1981: Суперанская А.В., Суслова А.В. Псевдонимы // Современные русские
фамилии. – М.: Наука, 1981. – С. 134-147.
Укр. козацтво 2002: Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К.: Генеза, 2002. – 568 с.

The article continues the course of the author’s publications in the ukrainian pseudonymy of the 20th century. It
deals with one of the motive of the pseudonymic nomination – “a man as he is”.
Keywords: pseudonym, principle, motive, nomination.
Надійшла до редакції 24 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.