Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Євген Ткаченко — ТОПОНІМ КРАСНА: ПОХОДЖЕННЯ, СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА

У статті досліджується етимологія східнослов’янської топонімної лексеми Красна, з’ясовуються
особливості взаємодії гідроніма Красна та назв суміжних населених пунктів з топоосновою Kрасн-,
аналізуються основні структурні типи результату дії явища топонімічної метонімії.
Ключові слова: гідронім, ойконім, топонімна лексема, топонімічна метонімія.

В ономастиці на сьогодні актуальним є питання етимологізації гідронімного шару топонімної лексики як
одного з найбільш архаїчних. Назви річок, які мають давню історію (на сході України це лексеми
давньоіранського та давньотюркського походження), з етимологічного боку є багатоінформативними. Інша
група гідронімів (як правило, це східнослов’янські власні назви) є відносно молодим топонімним шаром
лексики, яка в основному позначає невеликі річки та інші гідронімні географічні об’єкти лінійного характеру.
Але іноді такі “малоінформативні” назви виявляють досить високу продуктивність у номінаційних процесах,
сприяють появі топонімічної метонімії та явищу іррадіації (термін належить Н. В. Подольській).
Питанню етимології, структури та семантичної інтерпретації гідронімів Лівобережжя України були
присвячені монографії Є. С. Отіна та І. В. Муромцева [Отин 1977; Муромцев 1966], окремі статті Є. С. Отіна
[Отин 1994, с. 55 – 62; Отин 1991, с. 121 – 127 та ін.]. Явище топонімічної метонімії розглядалося в працях
Є. С. Отіна [Отин 1980, с. 106 – 121; Отин 1989, с. 124 – 129] та інших дослідників [Масенко 1972, с. 32 – 37;
Черняхівська 1965, с. 91 – 95; Морозова 1965, с. 137 – 143].
Обрання об’єктом дослідження гідроніма Красна зумовлене необхідністю розкрити його семантику,
дослідити явище взаємодії топонімів різних видів у басейні цієї річки та динаміку словотвірних можливостей
протягом ХVІІІ – ХХ ст., а також прослідкувати розвиток ойконімного ланцюга з кореневою морфемою красн-.
Річка Красна (ліва притока Сіверського Дінця, довжина — 131 км) пролягає з півночі на південь,
перетинаючи три райони Луганської області — Троїцький, Сватівський та Кремінський і Краснолиманський
район Донеччини.
Зазначимо, що внутрішній зміст назви Красна на апелятивному рівні кваліфікується, як ‘характерний
колір води’ (у деяких місцях русло річки перетинає глиноносні шари земної поверхні червоного кольору), тому
в цій ситуації переклад з російської мови буде правильним. Прояв тенденції до називання лінійних гідронімних
об’єктів за відповідною властивістю є типовим для регіону і відповідає одному з провідних принципів номінації
в топоніміці. У такому разі відкидається гіпотеза про оцінний елемент, уміщений в основу семантики ‘красива,
прекрасна, гарна, прегарна’.
Назви з топоосновою Красн- досить розповсюджені на Слобожанщині та прилеглих територіях. Це
яскраво ілюструє фрагмент із довідника «Список рек Донского бассейна» П. Л Маштакова (1934), де
зустрічаємо кілька таких найменувань: яр Красний — п. пр. р. Бабки [Машт., с. 45], б. Красна — п. пр. р. Бабки
[Там само], б. Красна — л. пр. р. Харківки [Там само, с. 47], б. Красна — п. пр. р. Липець [Там само], б. Красна
— л. пр. р. Чорний Жеребець [Там само, с. 56], яр Красний — п. пр. р. Комишної [Там само, с. 69], Красне
Плесо — л. пр. р. Осинової [Там само, с. 70] та ін.
© Ткаченко Є.М., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

326
Припускаємо, що назва Красна (← красна ← красний) виникла на основі праслов’янської лексеми
*krasьnъ (ст. сл. красьнъ), яка в багатьох слов’янських мовах має значення привабливості зовнішнього
вигляду і є вторинною до семеми ‘красивий, прекрасний’ [Фасмер 1986, ІІ, с. 368]. В «Етимологічному словнику
української мови» лексема красний тлумачиться як поняття кольору ‘червоний’ [ЕСУМ 1989, ІІІ, с. 77].
У цілому ж для гідронімії (на відміну від інших різновидів топонімії) характерна різноманітна
“кольорова” семантика (води): р. Біла [Вр Бгч, ВГ СНМ, с. 43; Хр Стрб, ХГ СНМ, с. 145], р. Біла Плата [Кр
Крч, КГ СНМ, с. 53], ключ Біла Криниця [Вр Остр, ВГ СНМ, с. 114], р. Біленька [Кр Носк, КГ СНМ, с. 76; Хр Із,
ХГ СНМ, с. 103], р. Красна [Вр Вал, ВГ СНМ, с. 64; Хр Стрб, ХГ СНМ, с. 147], Красний Лог [Вр Ндв, ВГ СНМ,
с. 106], Колодязі Красні [Кр Грв, КГ СНМ, с. 31], р. Чорна Калитва [Вр Остр, ВГ СНМ, с. 121], р. Чорна [Хр
Лбд, ХГ СНМ, с. 133], колодязь Синій [Кр Крч, КГ СНМ, с. 62], р. Серебрянка [Кр Носк, КГ СНМ, с. 76] та ін.
Первинна фіксація гідроніма Красна виявляється вже на «Схематичній мапі Слобожанщини коло 1657
року», вміщеній у монографії В. Юркевича [див.: Юркевич 1932]. Зустрічається ця назва і в пізніших джерелах
— в «Описаниях Воронежского наместничества 1785 года», де ми бачимо її в списках Куп’янського повіту
[див.: ОВН 1982, с. 122], та на «Карте Слободских полков на 1764 год» [КСП: ХС-9 1885].
Гідронім Красна, як уже було зазначено, виявляє досить високу активність у назвотворчому процесі,
оскільки на берегах співвідносного річкового об’єкта було виявлено кілька поселень із похідними ойконімними
моделями, різних за формою та способами творення.
У ХVІІІ – ХІХ ст. були відомі дві омонімічні назви, що структурно повторювали назву річки. Це назва
слободи Красна (позначимо її порядковим номером І; зустрічається в «Историко-статистических описаниях
Харьковской епархии» (1857), і назва слободи Красна (позначимо її порядковим номером ІІ; зафіксована в
довіднику «Списки населённых мест Российской империи. Т. XLVI. Харьковская губерния: Список населённых
мест по сведениям 1864 года»). Треба зазначити, що на сьогодні обидві прикметникові ойконімні структури
відсутні. Адресну функцію виконують їх хронологічні алоніми. Так, для назви колишньої слободи Красна (І) —
назва села Мілуватка, яке було відоме ще у ХІХ ст. (сл. Миловатка / Мhловатка [Хр Куп, ХГ СНМ, с. 120]) і
сьогодні входить до Сватівського району Луганщини, та для назви слободи Красна (ІІ) — паралельна назва
слободи Попівка [Хр Куп, ХГ СНМ, с. 120; СКХЕ, с. 338], яка надалі закріпилася за поселенням як офіційна.
Наступний етап лексико-граматичного розвитку полягає у сполученні первинного ойконіма річкового
характеру в українському варіанті з його іншою назвою, що матеріалізувалася у двоосновній структурі, яка в
сучасних українських довідниках має форму Червонопопівка [Врш Крм, АТУ-87, с. 42], так само, як і в
російських (Червонопоповка [Врш Крм, ИГСУ ВО, с. 397]), хоча в списках 20-х рр. минулого століття відоме
інше написання назви — село Красно-Поповка [Хр Кб, ПИПН, с. 29].
Жодна із вищезгаданих омонімічних назв поселення не приєднала до своєї ойконімної основи
компонентів на позначення вікових особливостей пункту заселення. Назва слободи Красна (І), що виникла
раніше (ще в 1705 р.), після появи у другій половині ХVІІІ ст. іншої слободи Красна (ІІ) мала б приєднати
топонімічне означення — аугментатив стара, або ж навпаки — назва Красна (ІІ), що з’явилася пізніше, мала б
ускладнитися демінутивною ойконімною лексемою нова. Але цього не сталося, можливо, через те, що обидва
ойконіми мали варіанти назв, які й стримували утворення або ойконімних синтаксем, або двоосновних
структур.
Хоча таку особливість ми бачимо на прикладі найменування іншого поселення, що з’явилося у верхній
частині русла річки Красної — у назві слободи Ново-Красна, яка в подальшому змінилася на найменування
села Новочервоне (навіть у російськомовних виданнях радянського періоду).
Окремі приклади, що зустрічаються в документальних матеріалах, дають підставу вважати, що ойконім
Новокрасна не є похідним від гідроніма Красна, а виник від однойменної назви річки Новокрасна, бо в
довіднику «Историческая хронология Харьковской губернии» (1882 р.) та «Списки населённых мест
Российской империи. Т. XLVI. Харьковская губерния: Список населённых мест по сведениям 1864 года»
сучасна річка Красна від свого витоку і до впадання в неї річок Дуванки та Гнилої (сучасна Сватівщина)
називалася Новокрасною (пор.: ,,…сл. Нижняя Дуванка — при рч. Новокрасной” [Хр Куп, ХГ СНМ, с. 127]).
Можливо, — це друкарська помилка, що було звичайним явищем у позаминулому столітті при наборі подібних
списків. Хоча випадки, де одна річка має кілька назв, у гідронімії трапляються, і їх можна пояснити
природними ознаками (чи то кольором річкового русла, чи то географічним розташуванням на місцевості, чи то
повноводністю), які вплинули на номінацію фрагментів лінійного об’єкта. Наприклад, річка Казенний Торець
від середньої своєї течії і до тієї ділянки, куди впадає р. Сухий Торець, у ХІХ ст. називалася Красним Торцем
[див.: Отин 1997, с. 53], а його верхів’я в районі села Гродівки — Верхнім Торцем [Там же]. Той же гідронім
Казенний Торець мав і такі назви, як Тор [КБЧ, с. 65], Торець [ПНСУ: ХГ, с. 22] та ін [див.: Отин 1997, с. 41-57].
Не заперечуємо, що форма гідроніма з першою частиною Ново- є варіантом його основної назви
р. Красна, мотивований ойконімом Новокрасна; або це факт топонімічної метонімії, що має два ступені
контактного розподібнення (р. Красна → сл. Новокрасна → р. Новокрасна), де гідронім дублює форму
ойконіма. Офіційних найменувань річок з першою частиною Ново- в гідронімії, як правило, не існує (на
Слобожанщині зустрічається ще один такий випадок, де маємо вплив на назву річки відповідного контактного
ойконіма: ,,…сл. Ново-Осинова — при рч. Ново-Осиновой” [Хр Куп, ХГ СНМ, с. 125]). Розділ VIII. Проблеми ономастики

327
Інша гілка топонімічної метонімії розгалужується у напрямку виникнення двох співвідносних назв
поселень, що мають антонімічні смислові відношення. Початковий етап характеризується появою первинної
назви населеного пункту — Краснянка [Хр Куп, СКХЕ, с. 335; КХГ]. Тут тенденція до словотвірної уніфікації
проявилася під тиском аналогії до високопродуктивного східнослов’янського іменникового форманта -анк(а) та
додавання його до кореня гідронімної лексеми Красна, в результаті чого зникає її прикметникова словозміна.
Надалі у зв’язку з появою поселення у середній течії цієї річки з назвою Ново-Краснянка [Хр Куп, СМУВХГ,
с. 90; Р. ПГОНО, с. 267 (вар. Нова Краснянка [Хр Куп, КХГ: ХГ СНМ] / (Краснянка) [Хр Куп, КМ]) вихідна
ойконімна форма Краснянка зазнає структурної перебудови, ускладнившись ойконімним означенням стара і
перетворившись на двослівну назву Стара Краснянка [Хр Куп, ХГ СНМ, с. 120; СМУВХГ, с. 90]. В іншому
джерелі ми бачимо двоосновний варіант Старо-Краснянка [Хр Куп, СВСХГ, с. 29]. Семантика складених
ойконімних основ у них зберігається, так само як зберігається і смислова єдність обох складових частин. Крім
того, сучасний ойконім Стара Краснянка [Лг Крм, ТКЛО] колись мав субстантивну форму з граматичними
ознаками чоловічого роду та нульовим закінченням як наслідок морфологізації уже наявної власної назви
Краснянка. Це назва Краснянськ [Хр Куп, ИСОХЕ-5, с. 305]. Мала вона і прикметникову основу, що, на відміну
від попередньої, була ускладнена закінченням середнього роду завдяки флективній деривації. Це назва
Краснянське [Хр Із, КСУГ – РА; ПКРИ].
Наступна словотвірна модель у басейні річки Красної була утворена одним із давніх способів
продукування топонімів — складанням основ, який здійснювався за рахунок поєднання двох топонімних
лексем в одну складну структуру: 1) р. Красна → сел. Красноріченське [Врш Крм, АТУ-87, с. 42], 2) р. Красна
→ х. Красноріцький [Лг Крм, ТКЛО], 3) р. Красна → х. Красноріцьк [Хр Куп, СЗПКО, с. 28], 4) р. Красна →
с. Красногригорівка [Врш Тр, АТУ-87, с. 48] (вар. х. Червона Григорівка [Врш Лзол, АТП-46, с. 91]). У цих
прикладах бачимо лексикалізацію двох компонентів, яка породжує нову лексему зі значенням, що виникло на
основі асоціацій із старим значенням складових частин. Смислова функція постпозитивних компонентів —
річенськ(е), -ріцьк(ий), -ріцьк, -григорівк(а) складного ойконіма нібито доповнюється за рахунок атрибутивної
характеристики препозитивної частини Красно-. Одночасно поєднання кореневих морфем зміцнюється
суфіксами відповідно -ен – ськ-, -цьк-, -івк- тощо.
Неточність запису в документальних топонімічних матеріалах може бути причиною хибного пояснення
взаємодії гідронімів різних співвідносних з ними об’єктів. Так, у довіднику «Харьковская губерния: Список
населённых мест по сведениям 1864 года» знаходимо: „… сл. Ново-Краснянка — при рч. Красной” [Хр Куп, ХГ
СНМ, с. 120]. Отже, виходить, що одна річка Красна є лівою притокою іншої річки Красної. Розрізнювальну
функцію у такому разі з абсолютно однаковими назвами виконує графемне скорочення географічного
апелятива на позначення відповідної природної реалії, хоча в гідронімії, як і в ойконімії, диференціація назв
відбувається за допомогою суфіксальних формантів.
Посилаючись на джерела топонімії, зазначаємо, що такі структурно-семантичні одиниці, як р. Красна (І)
— р. Красна (ІІ) корелюють на основі принципу підпорядкування, умотивованого певними географічними
властивостями відповідних природних об’єктів. Сюди належить ряд екстралінгвальних чинників — глибина,
ширина, повноводність річки тощо.
Якщо ойконім Новокраснянка є дериватом гідроніма Красна (ІІ), а ойконім Стара Краснянка —
відповідно Красна (І), то відношення між власними назвами поселень у цій ситуації будуть характеризуватися
первинністю топонімного словосполучення Стара Краснянка та вторинністю композита Новокраснянка.
На сучасних великомасштабних топографічних картах Луганської області назва річки Красна, на якій
нібито знаходилося поселення Новокраснянка, відсутня. Є інша назва цього географічного об’єкта — річка
Мечетна з притокою Гнилою, що згадується також в окремих довідниках XIX ст.: „… в верст 10 к югу от
сл. Кабаньей при р. Мечетной — сл. Ново-Краснянка” [Р. ПГОНО, с. 267]. Та й відстань від села
Новокраснянки, що знаходиться безпосередньо на р. Мечетній, до річки Красної невелика — всього 3 км. Ця
відстань не може бути перешкодою для контактної взаємодії топонімів різних класів. Тому факт існування
гідроніма Красна (ІІ) є хибним.
Отже, виявлення окремих випадків топонімічної метонімії вищезазначеного характеру в окремо взятому
географічному середовищі допомагає встановити загальну картину складних ономасіологічних зв’язків між
назвами суміжних географічних об’єктів та їхній взаємний вплив, що в подальшому призводить до
морфологічної та семантичної перебудови як гідронімів, так і ойконімів. За допомогою моделювання окремих
топонімних мікросистем із вихідним гідронімом Красна можна встановити первинні мотиваційні зв’язки між
сукупністю твірних та похідних найменувань у середині окремо взятої топонімної ланки.

Умовні скорочення
а) джерела
АТП-46 ― Українська РСР: Адмін.-терит. устрій на 1 вересня 1946 року. ― К.: Укр. вид-во політ. літ-ри,
1947. ― Вид. 1. ― 1064 с.
АТУ-87 ― Українська РСР: Адмін.-терит. устрій на 1 січня 1987 року. ― К.: Гол. ред. УРЕ, 1987. ―
504 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

328
ВГ СНМ ― Списки населённых мест Российской империи. Т. IX. Воронежская губерния: Список
населённых мест по сведениям 1859 года. ― СПб.: Издан ЦСК МВД, 1865. ― 157 с.
ИГСУ ВО ― Ворошиловградская область // История городов и сёл Украинской ССР: В 26-и т. ― К.:
УСЭ, 1976. ― 727 с.
ИСОХЕ-2 ― Историко-статистическое описание Харьковской епархии: Уезды Харьковской и
Валковский. ― М.: Тип. Готье, 1857. ― Отд. 2. ― С. 1 – 335.
ИСОХЕ-5 ― Историко-статистическое описание Харьковской епархии: Изюмский, Купянский и
Старобельский уезды. Купянский и Старобельский округи военного поселения. ― Харьков: В Университетской
Типографии, 1858. ― Отд. 5. ― 461 с.
КБЧ ― Книга Большому чертежу / Под ред. К.Н.Сербиной. ― М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. ― 228 с.
КГ СНМ ― Списки населённых мест Российской империи. Т. XX. Курская губерния: Список населённых
мест по сведениям 1862 г. ― СПб.: Издан ЦСК МВД, 1868. ― 206 с.
КМ ― Карта Малороссии / Сост. В. В. Морачевский (Приложение к сочинению «Россия. ПГОНО», Т. 7 /
Под ред. В. П. Семёнова. Изд. Деврина А.Ф. ― М 1:168 000. Спб, Б.г.
КСП: ХС-9 ― Карта Слободских полков на 1764 год // Харьковский сборник: Литературно-научное
приложение к «Харьковскому календарю» на 1895 г. / Под ред. В. В. Иванова. — Харьков: Типография
губернского правления, 1895. ― Вып. 9. ― 494 с.
КСУГ – РА ― Карта Слободской Украинской Губернии (карта № 36) // Российский атлас из 43 карт
состоящий и на 41 губернию Империю разделяющий: Издан при Географическом департаменте, 1800 г.
КХГ ― Карта Харьковской губернии (без вихідних даних). ― М в англ. Дюйме – 20 верст.
КХГ: ХГ СНМ ― Карта Харьковской губернии // Списки населённых мест Российской империи.
Т. XLVI. Харьковская губерния: Список населённых мест по сведениям 1864 г. ― СПб.: Издан. ЦСК МВД,
1869. ― 210 с.
Машт. ― Маштаков П.Л. Список рек Донского бассейна. ― Л.: Издание Государственного
Гидрологического института, 1934. ― 93 с.
ОВН ― Описание Воронежского наместничества 1785 года. ― Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та,
1982. ― 147 с.
ПИПН ― Предварительные итоги переписи населения 1926 года по Купянскому округу. ― Купянск:
Тип. «Советская печать», 1927. ― 55 с.
ПКРИ ― Подробная карта Российской империи и близ лежащих заграничных владений. Сочинена,
гравирована и печатана при… депо карт, СПб, (б.г.), 129 карт.
ПНСУ: ХГ ― Федоровский А.С. Географический очерк Харьковской губернии // Природа и население
Слободской Украины. Харьковская губерния: Пособие по родиноведению. ― Харьков: Союз, 1918. ― С. 5-35.
Р. ПГОНО ― Россия. Полное географическое описание нашего Отечества: Настольная и дорожная книга
для русских людей / Под ред. В. П. Семенова. ― СПб.: Издание А. Ф. Девриена, 1903. ― Т. 7.: Малороссия. ―
517 с.
СВСХГ ― Список волостей и селений Харьковской губернии. ― Харьков: Издание Харьковской
губернской земской управы, 1909. ― 56 с.
СЗПКО ― Список заселених пунктів Куп’янської округи 1925 року. ― Куп’янськ: Друк. «Червоний
друк», 1926. ― 57 с.
СКХЕ ― Справочная книга для Харьковской епархии / Сост. И. Самойлович. ― Харьков: Типо-
Литография И. М. Варшавчика, 1904. ― 471 с.
СМУВХГ ― Список мировых участков и волостей Харьковской губернии. ― Харьков: Тип. М. Гордона,
1873. ― 114 с.
ТКЛО ― Луганская область: Топографическая карта. ― К.: ВКФ ТСВС Украины, 1995. ― М 1:200 000.
ХГ СНМ ― Списки населённых мест Российской империи. Т. XLVI. Харьковская губерния: Список
населённых мест по сведениям 1864 года. ― СПб.: Издан ЦСК МВД, 1869. ― 210 с.
Юркевич ― Юркевич В. Еміґрація на схід і залюднення Слобожанщини за Б.Хмельницького. ― К.:
Всеукраїнська Академія Наук, 1932. ― 189 с.
б) губернії / області
Вр — Воронезька, Врш — Ворошиловградська, Кр — Курська, Лг — Луганська, Хр — Харківська.
в) повіти / райони
Бгч — Богучарський, Вал — Валуйський, Грв — Гайворонський, Із — Ізюмський, Кб — Кабанський, Крм
— Кремінський, Крч — Корочанський, Куп —Куп’янський, Лбд — Лебединський, Лзол — Лозно-
Олександрівський, Остр — Острогозький, Ндв — Нижньодівицький, Носк — Новооскільський, Стрб —
Старобільський, Тр — Троїцький.
г) інші скорочення
б. —балка, л. пр. — ліва притока, п. пр. — права притока, р. — річка, сел. — селище, сл. — слобода, с. —
село, х. — хутір.
Розділ VIII. Проблеми ономастики

329
Література
ЕСУМ 1989: Етимологічний словник української мови: В 7-и т. / Укл. Р. В. Болдирьов, В. Т. Коломієць,
П. Л. Критенко та ін. ― К.: Наук. думка, 1989. ― Т. 3. ― 552 с.
Масенко 1972: Масенко Л.Т. Проблеми взаємодії гідронімії та ойконімії: На матеріалі басейну
Південного Бугу // Мовознавство. — 1972. — Вип. 1. — С. 32 – 37.
Морозова 1965: Морозова М.Н. Вопросы взаимодействия гидронимии с другими группами лексики в
русском языке // 3 Республіканська ономастична (гідронімічна) конференція: Тези. — К.: Наук. думка, 1965. —
С. 137 – 143.
Муромцев 1966: Муромцев І.В. Словотворчі типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). — К.: Наук.
думка, 1966. — 103 с.
Отін 1977: Отін Є.С. Гідроніми Східної України. ― К.-Донецьк: Вища шк., 1977. — 156 с.
Отин 1980: Отин Е.С. Топонимическая метонимия: Вид связи “гидроним — ойконим” // Перспективы
развития славянской ономастики. — М: МФГО СССР, 1980. — С. 106 – 121.
Отин 1989: Отин Е.С. Структурно-семантические отношения в топонимических парах: гидроним-
аугментатив и гидроним-деминутив // Русское языкознание: Республиканский межведомственный сборник. —
К.: Изд-во КГУ, 1989. — С. 124 – 129.
Отин 1991: Отин Е.С. Харьков // Русская речь. — 1991. — № 2. — С. 121 – 127.
Отин 1994: Отин Е.С. Дон и Донец // Восточноукраинский лингвистический сборник. — Донецк: ДонГУ,
1994. — Вып. 1. — С. 55 – 62.
Отин 1997: Отин Е.С. Из топонимии Славянского района // Слово и время: Сборник научно-
методических статей в честь профессора О. Е. Ольшанского. — Славянск: СГПИ, 1997. — С. 41 – 57.
Поляруш 1974: Поляруш Т.І. Гідронімічні переосмислення (на північно-східному Лівобережжі) // Повід.
укр. ономаст. комісії. — К.: Наук. думка, 1974. — Вип. 10. — С. 10 – 21.
Фасмер 1986: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. ― М.: Прогресс, 1986. ―
Т. 2. ― 671 с.
Черняхівська 1965: Черняхівська Є.М. Питання гідронімо-топонімічної метонімії // 3 Українська
Республіканська ономастична (гідронімічна) конференція: Тези. — К.: Наук. думка, 1965. — С. 91 – 95.

The article deals with etymology of east-slavonic toponymic lexeme Krasna. The peculiarities of interaction of
the hydronym Krasna and names of adjacent settlements with toponymic stem Krasn- are analyzed. Principle structural
types of the results of action of toponymic metonymy are examined.
Keywords: hydronym, oikonym, toponymic metonymy, toponymic lexeme.
Надійшла до редакції 28 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.