Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

ОСОБЛИВОСТІ НАЙМЕНУВАННЯ ГРОШОВИХ ОДИНИЦЬ

Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині.
Австрійський період (1774-1918/21). – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 576 с.

Рецензовану монографію присвячено вивченню історії становлення й особливостей грошового обігу та
монетно-лічильної системи на Буковині 1774-1918 рр. Дослідження з цієї комплексної теми здійснено в різних
аспектах: у лінгвістичному, історико-економічному, історико-нумізматичному. Праця цікава не лише своєю
унікальністю (аналогічних історико-економічних і термінознавчих досліджень на сьогодні не маємо), а
насамперед міждисциплінарно-гуманітарним характером. Автором розглянуті такі лінгвістичні проблеми, як
функціональна поліномінація на основі переносу функції та значення, системні відношення між синонімами та
їх дублетами в межах тематичних груп. З-поміж історико-нумізматичних проблем – дослідження етапів
грошового обігу на Буковині, типових монет/бон та монетних дворів. До економічних проблем належить
© Загнітко А.П., Михальченко М.М., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

426
визначення грошових курсів і, відповідно, економічного рівня розвитку розглядуваного регіону. Результати
проведеного дослідження можуть бути використані в різних галузях науки, вони цікаві як з економічного
погляду, так і з лінгвістичного та історико-нумізматичного. Не можна не погодитись з автором рецензованої
роботи, що такий підхід, враховуючи нестандартність об’єкта та предмета дослідження, вимагає особливої,
кардинально іншої, міждисциплінарно-гуманітарної методології. Саме така інтеграція методів різних наук
зумовлює цілісний характер вивчення грошової системи та відповідної терміносистеми грошово-лічильних
найменувань на Буковині. До того ж спеціальні методи (порівняльно-історичний, системно-структурний і
постструктурний), елементи історико-економічних методик, певні прийоми (кількісна апроксимація, звернення
до репрезентативних вибірок) поєднуються із загальними методами людського пізнання – індукцією та
дедукцією.
Джерельну базу дослідження складають різнотипні джерела: письмові, матеріальні та нематеріальні. До
письмових належать архівні, газетні, документальні та спеціальні джерела, що мають в основному вторинне та
третинне походження. Це каталоги та довідникові видання, спеціальні фахові видання, манускрипти та їх
цитування в деяких роботах. Автор монографії звернувся до актових документів австрійської канцелярії,
презентованих в описах фондів Державного архіву Чернівецької області, що містять інформацію про життя
Буковини, про обіг грошових одиниць та появу фальшивих монет. Велике значення для розуміння
особливостей обігу грошових одиниць мають і опубліковані архівні джерела: матеріали інших дослідників,
документи провідних діячів тогочасності, епістолярна та мемуарна література. Деякі матеріали були взяті і з
творів художньої літератури. Основний матеріал дослідження становлять відомості, взяті з преси, зокрема з
національних газет і газет владних структур краю. Статистичні дані, зібрані на основі інформаційних бюлетенів
і статистичних довідників, вдало доповнюють опис якісних тенденцій становлення Буковини. Матеріальними
джерелами стали монетний матеріал державних і приватних колекцій, самби та інші прикраси, скарби,
тезаврації та інші окремі знахідки. Варто зауважити, що О.Д. Огуй вперше провів систематизацію наявних
повідомлень про такі монетні знахідки. Міри та ваги, право-соціальні основи, торгові ціни, дані про які взяті з
письмових джерел, увійшли до нематеріальних джерел. На основі суцільної вибірки з різних джерел були
створені вихідні таблиці про основні грошово-лічильні найменування. Завдяки комплексному аналізу цих
джерел дослідження набуло голістичної цілісності.
На основі критичного осмислення як власних досліджень, так і робіт інших науковців автор монографії
дослідив періодизацію грошово-лічильних найменувань періоду перебування Буковини у складі Габсбурзької
Австрії, виділивши три основні періоди розвитку терміносистеми (період лея та крейцера (1775-1857), флорина
австрійської валюти та нового крейцера (1857-1890-ті рр.) і золотої корони та гелера (1892-1918), а також два
проміжні – період флорина та крейцера конвенційними монетами (1848-1857) і період золотої коронованої
валюти часів першої світової війни (1914-1918/21). Виокремлення кожного періоду ґрунтується на детальному
аналізі соціально-економічних змін, якими була зумовлена та чи інша грошова система Буковини. Враховано
зміни у владних структурах, розвиток промисловості, сільського господарства та торгівлі, проблеми власності,
оподаткування, іпотеки, інфляційні процеси, а також соціально-національну інфраструктуру населення. Так,
наприклад, початком періоду флорина австрійської валюти та нового крейцера стала грошова реформа 1957 р.,
яку спричинив брак обігової монети, її зникнення в нестабільних умовах революційного часу, а також
намагання стабілізувати економіку, інтегрувати в спільнонімецьку. Занепад срібного монометалізму та
зростання конкуренції Австрії з Прусією призвели до виникнення періоду золотої корони та гелера (1892-1918),
який ґрунтувався на золотому монометалізмі та забезпечив стабільне піднесення австрійської економіки.
Здійснена в монографії періодизація також має міждисциплінарний характер: це й історична
періодизація, і економічна, і лінгвістична водночас. Так, кожний з виокремлених п’яти періодів поділений на
підперіоди на основі певних особливостей грошового обігу та функціонування термінів-назв. Наприклад,
період лея та крейцера (1775-1857) включає підперіоди стабільного обігу конвенційної монети під час австро-
французької війни, банцеклотів та антиципаційних і викупних білетів «наполеонівських воєн», відновлення
конвенційної системи часів так званої віденської валюти. Позитивним є те, що подана в роботі періодизація
демонструє кореляцію грошового обігу на Буковині з дією закону «довгої хвилі», згідно з яким будь-які
технологічні зміни опосередковано впливають на зміну фінансово-економічних орієнтирів, тим самим
викликаючи зміни грошово-лічильних найменувань. Також розроблена класифікація узгоджується з
культурологічною концепцією історії Австрії, за якою виділяють три періоди – «барокальний», класичний і
«бідермаєрівський». Саме така періодизація дозволила автору монографії, синтезуючи дані історичного,
економічного та лінгвістичного аналізу, оптимально продемонструвати динаміку розвитку і становлення
грошового обігу в регіоні. Отримана автором періодизація певним чином визначила структуру монографії (5 з 6
розділів присвячені виділеним періодам), забезпечила логічність і послідовність викладу матеріалу, а вдале
виділення окремих підперіодів посприяло відтворенню цілісності процесу грошового обігу та його номінації.
Очевидно, що найбільші труднощі, з якими зустрівся автор дослідження, становила недостатня кількість
інформації, викликана відсутністю систематичних досліджень у цій галузі. Проте О.Д. Огуй успішно вирішив
цю проблему. Завдяки інтеграційному підходу та зверненню до різних типів джерел авторові вдалося
реконструювати певні факти та повністю відтворити історико-економічну ситуацію на Буковині у
досліджуваний період. Розділ ХІ. Рецензії та анотації

427
Цілком зрозуміло, що особливості історико-економічного життя тогочасної Буковини служать тлом для
дослідження історії обігу грошових одиниць та їх найменувань. Характеризуючи кожен період, автор
послідовно описує історичні події, економічні тенденції та нумізматичні особливості грошової системи на
архівному та монетно-боністичному матеріалі.
Щодо характеристики грошового обігу на Буковині, враховано як якісні, так і кількісні особливості. Опис
якісних особливостей (створення конвенційної системи, створення паперових грошей, територіальні випуски
монет, особливості монетного регулювання Австрії, фальшування та дефіцит обігових монет, інфляційні
процеси, валютне врегулювання) здійснений на основі архівно-документальних матеріалів. Кількісні
особливості грошового обігу (робота основних монетних дворів, загальний обсяг монетної продукції,
відновлення конвенційного обігу після наполеонівських воєн) описані на монетному матеріалі. Статистичні
дані вдало доповнюють інші характеристики, створюючи цілісне уявлення про грошову систему Буковини.
Вивчаючи роботу основних монетних дворів, О.Д. Огуй зазначає, що суттєве значення для розуміння
особливостей грошового обігу має місце карбування монет і спосіб організації цього процесу. Налагодження
центральних карбувань автор пов’язує зі спробою фінансової стабілізації. Окрім центральних, приділено увагу і
національним карбуванням, зокрема в Італії та Угорщині революційного часу. Для зручності кількісні
параметри обігу грошових одиниць подано у вигляді таблиць. Наприклад, у таблиці 2.2. «Обіг монетної
продукції Австрії за правління Франца I (у млн., тис. фл.)» продемонстровано випуски таких грошових
одиниць, як суверен, 2 та 4 дукати, дукат, таляри, таляр МТ, 20 та 10 крейцерів, 7 крон, 5 крон і 3 крони,
розмінні 24, 12, 6 крон, за умовними історичними періодами та загалом. Зазначимо, що протягом
досліджуваного періоду на території Буковини перебували в обігу різні грошові одиниці: як австрійські, так і
іноземні монети і банкноти (таляр, орт, російські рубль та копійка, турецькі піастр і пара, фунт стерлінгів,
франк і сантим, долар, французький або швейцарський франк, марка, румунський лей). Так, розглядаючи період
Першої світової війни (розділ 6), автор приділяє окрему увагу опису основних грошових систем цього часу на
Буковині, зокрема грошової системи Австро-Угорщини, Росії, України, Німеччини та Румунії. Примітно, що в
рецензованій монографії усі ці засоби обігу не лише названі та охарактеризовані, а й установлені певні
співвідношення між ними, простежено зміну курсів цих грошових одиниць з детальним аналізом його причин і
наслідків. Зрозуміло, що досліджуваний період – це час кардинальних змін в економіці, без урахування яких
рецензована робота не була б такою ґрунтовною.
На окрему увагу заслуговують ретельно досліджені в монографії питання терміносистеми грошових
одиниць. З метою її опису визначено типові монети, бони та цінні папери, визначено системні характеристики
основних монет за монетними дворами та за основними патентами. Розглянуто типові означення до термінів і їх
тлумачення, а також паралельні терміни. Причому типові означення, їх варіанти та тлумачення наводяться як
для офіційних грошових одиниць, так і для іноземних. Позитивним є той факт, що всі твердження, які
стосуються цього питання, підтверджені статистичними даними. Наприклад, зазначено, що позначення
лічильних лей з’являється у тогочасних документах без означень у 107 випадках, до 1800р., та в 27 випадках
опісля.
Важливою характеристикою для з’ясування питання формування термінів грошово-лічильних одиниць є
їх характеристика за національною ознакою. Для висвітлення цієї проблеми науковець звернувся до
різномовних документів. Зокрема, в період 1857/67-1892 рр. (розділ 4.5.) функціонували такі німецькомовні
терміни: florin/ gulden – kreuzer, із серією диференціюючих та доповнюючих означень. Подібними були терміни
румунської терміносистеми – florin, cryciar. А польська система мала подвійний характер: з одного боку, у ній
була збережена архаїчна поліномінація, а з іншого – вона засвоїла інновацію. Окрему увагу приділено
становленню української терміносистеми. Наприклад, у творах Ю.Федьковича 1860-1870-х років автор
монографії знайшов такі достатньо розвинуті терміни, як «готове грош ‘я», червоний (червінчик), лев (срібний),
сороківець, шістка (шестак, шісточка), грейцар(ик) (крейцер). Як бачимо, подані і паралельні назви грошових
одиниць, відомості про їх конкурування, а також досліджено етимологію різномовних позначень. Такий аналіз
дозволив досліднику зробити об’єктивний висновок про суттєвий вплив на формування українських термінів-
позначень грошових одиниць не стільки австрійської, скільки спорідненої польської терміносистеми.
Цікаво, що в роботі автору вдалося простежити розвиток не лише офіційної терміносистеми, а й
розмовної, яка формувалася паралельно. Зазначено, що розмовна назва срібний є, очевидно, похідною від
офіційної ринський сріблом. Розглянуто також ситуації, коли термін набуває нового змісту. Наприклад,
внаслідок переосмислення під впливом польського слова grzyvna, що означає «штраф», слово гривна набуло
нового значення – «стягнення, штраф». У роботі визначено як зовнішні чинники такого переосмислення – нові
функції, так і внутрішньомовні – наявність вмотивованих дублетів. Поряд із письмовими назвами грошових
одиниць розглядаються й усні, наприклад, позначення дрібних номіналів. Уся інформація про нумізматичні
характеристики грошей добре систематизована: подані лінгвістичні характеристики провідної одиниці,
супутніх одиниць і одиниць інших країн. Досліджувану терміносистему автор монографії визначає як зразок
адаптивної системи, що внаслідок порушення рівноваги у процесі історичного розвитку могла
саморегулюватися, пристосовуючись як до зовнішніх умов свого функціонування, так і до функціональної
зміни внутрішніх властивостей монет. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 16

428
Цілком зрозуміло, що такі роботи, як рецензована, цікаві насамперед своєю багатоаспектністюю. У
монографії О.Д. Огуя опис термінологічної системи грошових одиниць поєднаний з розглядом реалізації
функції грошей як засобу обігу, платежу, нагромадження світових грошей на місцевому матеріалі. А опис
монетно-боністичного та документального матеріалу дозволив автору не лише простежити загальний обсяг
монетної продукції на кожен із розглядуваних періодів, а й обчислити коефіцієнт монетизації, що характеризує
рівень соціально-економічного життя краю.
Цілісне вивчення грошової системи Буковини на трьох рівнях – мовно-термінологічному, історико-
нумізматичному та економічному – дозволило науковцю зробити об’єктивні висновки. Автором сформульовано
декілька специфічних закономірностей, характерних для процесів грошово-лічильного найменування. Таких
законів у рецензованій роботі подано 6: закономірність номінації, закономірність запозичення номінації, закон
закріплення номінації, закон функціональної поліномінації, закон зникнення чи збереження реліктових
поліномінацій, закон перенесення значень реліктових поліномінацій. Можливо, сформульовані закономірності
не варто називати законами, враховуючи вузьку регіональну специфіку аналізованого матеріалу, але немає
сумнівів у їх науковій цінності.
Аналізована робота завершується додатками, складеними на основі джерельних матеріалів. У додатках
репрезентовані монетні знахідки, тезаврації та скарби із Північної Буковини, музейні та приватні нумізматичні
колекції, колекції цінних і супровідних паперів, а також інформація про жіночі прикраси. Системні таблиці
допомагають орієнтуватися в предметі дослідження. Це таблиці вагово-вимірювальних величин, параметрично-
вагових показників монет, характерних для території Буковини, типових монетних дворів за правителями та
типами монет, а також курсових співвідношень між конкретними монетами та бонами. Надзвичайно цікавим є
зібрання ілюстративного матеріалу, завдяки якому читачі можуть ознайомитись із зовнішнім виглядом монет і
паперових грошей аналізованого періоду. Також подані портрети правителів Австрії, ілюстрації до основних
історичних подій та фрагменти документів. Останні додатки – алфавітні покажчики грошово-лічильних
найменувань, уживаних імен і географічних назв – надають рецензованій роботі довідникового характеру.
Звичайно, рецензоване дослідження не становить абсолютного вирішення поставлених питань, проте
автор і не претендує на це. Цінність цієї монографії полягає в її змістовності, глибині і своєрідності
викладеного матеріалу, поєднанні вербального і невербального компонентів у тексті для вичерпного розгляду
проблему. У роботі креолізовані текстові мікро- і макроструктури домінують, оскільки через них автор яскраво
простежує еволюцію зображень на грошових одиницях та присутності в останніх вербального компоненту,
з’ясовує ступінь його репрезентативності (див. також праці: Анисимова Е.А. Лингвистическая межкультурная
коммуникация (на материале креолизованных текстов). – М.: Издательский центр “Академия”, 2003. – 128 с.;
Валина Н.С. Теорія текста. – М.: Логос, 2003. – 280 с.; Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: теорія і практикум. –
Вид. 2-ге, доп. і перероб. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2007. – 313 с.; Селиванова Е.А. Основы
лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: ЦУЛ, Фитосоциоцентр, 2002. – 336 с. та ін.). Немає
сумнівів у тому, що ця робота зацікавить науковців різних галузей, і не лише тих, які займаються дослідженням
Буковині.
Анатолій Загнітко, Марина Михальченко

Надійшла до редакції 5 вересня 2007 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.