Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Васильєва — ЦЕНТРАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Стаття присвячена проблемі функціонування превентива в українській мові. Об’єктом дослідження
виступають центральні елементи функціонально-семантичного поля застереження: превентивні конструкції
„не” + імператив доконаного виду; „гляди/глядіть” („дивись/дивіться”) + „не” + імператив доконаного
виду; основні лексичні засоби вираження превентивної семантики.
Ключові слова: превентивна конструкція, імператив, дієслово.

Проблема засобів вираження превентивної семантики в українській мові, структурування
функціонально-семантичного поля застереження в наш час є активно обговорюваною, але залишається ще мало
© Васильєва Г.О., 2008 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

49
дослідженою [3; 4; 11]. На сьогодні загальновизнаним виступає той факт, що основним морфолого-
синтаксичним засобом вираження застереження є конструкції „не + імперативна форма доконаного виду”,
„дивись/іться (гляди/іть) + не + імперативна форма доконаного виду”. Так, ще Д.М.Овсянико-Куликовський
зазначав, що наказовий спосіб дієслів доконаного виду із запереченням передає відтінок застереження [6,
с.122]. Цієї ж думки дотримувався й О.О.Шахматов. Він навіть говорив про наявність особливого
застережувального способу у межах наказового [10, с.483]. Науковець зазначав, що застереження виявляється
морфологічно: по-перше, за допомогою форми наказового способу доконаного виду із часткою не; по-друге,
через поєднання дивись, дивіться з формою наказового способу доконаного виду й недоконаного, яке
супроводжується запереченням. При вживанні наказового способу доконаного виду саме заперечення є носієм
аналізованого відтінку [Там само]. В.В.Виноградов також підкреслював, що заперечення не при формі
доконаного виду привносить у наказовий спосіб відтінок застереження, а слово „дивись” його посилює [2,
с.485].
Якісно новим кроком у дослідженні семантики застереження та її мовного вираження стала робота
В.С.Храковського й А.П.Володіна про функціонування імператива в російській мові [8]. Учені, погоджуючись
із міркуваннями М.М.Дурново, визначають значення конструкції „не + імперативна форма доконаного виду”
як застережувальне, а саму конструкцію називають застережувальною, або превентивною. Аналізуючи ці
конструкції, автори застосовують комунікативно-прагматичний підхід.
Подальше вивчення превентива знайшло відбиття у науковій праці з дослідження типології імперативних
конструкцій (відповідальний редактор В.С.Храковський) [7]. У ній розвиваються й уточнюються ідеї,
висловлені в монографії [8]. Але в цих роботах питання семантичної характеристики дієслів, що
використовуються у превентивній конструкції, ґрунтовно не розкривається. Зауважується, що найбільш
природно із семантикою застереження вживаються дієслова зі значенням шкоди, збитків [8, с.151]. Це
неагентивні дієслова, що позначають неконтрольовані дії і не можуть у нормі вживатися у стверджувальних
наказових реченнях [7, с.39].
Вивченню загальних семантичних характеристик дієслів, наказові форми яких регулярно функціонують
із заперечною часткою „не”, присвячена стаття М.О.Луценка [5]. У дисертаційній роботі Ю.С.Кленіної
подається класифікація лексико-семантичних груп дієслів, об’єднаних значенням „завдавати прикростей,
шкоди”, із посиланням на інше джерело (Толковый словарь русских глаголов: идеографическое описание.
Английские эквиваленты. Синонимы. Антонимы/ Под ред. проф. Л.Г.Бабенко. – М.: АСТ-ПРЕСС, 1999).
В україністиці ця проблема ґрунтовно не вивчалась. І в найновіших дослідженнях увага зосереджується
у першу чергу на комунікативно-прагматичній характеристиці мовленнєвого акту „застереження” [3].
До центральних елементів функціонально-семантичного поля застереження належать і певні лексико-
синтаксичні моделі. Лексичні засоби вираження превентивної семантики на матеріалі української мови також
не були ще предметом спеціального розгляду. Отже, із викладеними вище міркуваннями пов’язана актуальність
і новизна нашого дослідження.
Як підкреслюють науковці, „заперечні спонукальні форми доконаного виду позначають переважно
мимовільні дії, протилежні інтересам, вольовій спрямованості діяча, про якого повідомляється у спонукальній
фразі” [5, с.89].
Проаналізований український мовний матеріал дає можливість виділити такі дві лексико-семантичні
групи дієслів, що можуть уживатися з превентивною семантикою:
1. Дієслова мимовільної дії (яка відбувається незалежно від волевияву діяча): впасти, спіткнутись,
поламати, розбити, розсипати, пощербити, загубити, розлити, заблукати та ін.
2. Дієслова, що позначають дію, пов’язану із волевиявом діяча: осоромити, образити, позбавити,
відмовитись, зашкодити та ін.
Перша група набагато численніша від другої. До неї належать такі лексико-семантичні групи дієслів:
а) дієслова, що позначають фізичний вплив на інший предмет:
– Ти той… гляди не поламай. Воно ще сире (Г.Гордасевич. Живе собі хлопчик);
– Ось бритва, поголи його. ‹… › Та гляди, бритви не пощерби… (Григорій Тютюнник. Вир);
– Не гайтеся, отроки! Переріжте жили – випустіть зайву кров, щоб не зіпсувала м’яса! Та дивіться –
не понівечіть шкури (В.Малик. Князь Кий);
б) дієслова, що позначають фізичний або психічний вплив на іншу особу:
– Піди подивися, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та обережненько, не налякай… ‹… › (Остап
Вишня. Моя автобіографія);
– Дядьку Кузьмо, ви, глядіть, не приспособте дуло до плеча та не застрельте мене отут у сараї
(Григорій Тютюнник. Вир);
в) дієслова, що позначають фізичний стан:
На постелі сплять малята.
– Так ви, мамо, глядіть їх. Не задрімайте (У.Самчук. Марія);
г) дієслова, що позначають мисленнєву діяльність:
„‹… ›Та гляди, не забудь!” – „Та вже ж не забуду! ‹… › (А.Дімаров. Мажориха);
ґ) дієслова, що позначають мовленнєву діяльність: ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

50
М и х а й л о. …Гляди ж не збреши, і щоб ніхто не знав про ці перекази! (І.Карпенко-Карий. Розумний і
дурень);
І в а н: … Слухай, ти Марусі, гляди, не ляпни ‹… › (І.Карпенко-Карий. Житейське море);
д) дієслова, що позначають дію, яка переходить на саму особу-адресата:
– … Та гляди не збийся з дороги (А.Дімаров. Чоботи);
Земля схожа на казкову кришталеву кулю. Людино, обережніше, не спіткнися, не випусти з своїх рук це
кришталеве сяюче диво! (Г.Гордасевич. Смак осіннього яблука)
У ролі одиниць із превентивною семантикою можуть виступати фразеологізми. Наприклад:
– Тоді я збігаю до дядька Андрія… – І вихором вилетіла з хати.
– Лоба ж не підкуй, бо доведеться низько опускати хустку, – кинула їй услід мати (М.Стельмах. Дума
про тебе);
– Гляди, Тимку, не дай дулю, застерігав Павло, натякаючи на те, що при необережному рухові мантачки
по косі можна врізати пальці (Григорій Тютюнник. Вир).
Дієслова доконаного виду у поєднанні з часткою не, як правило, мають значення небажаної, негативної
дії (як свідчать наведені приклади). Але можуть позначати й дію, що поза контекстом не сприймається як
негативна, і тільки контекст виявляє конотації небажаності. Наприклад:
Я стрімголов упав у кугу, кугою продерся до гнізда та до старої:
– Ідуть! З рушницями йдуть! Дивися ж, не поворухнись! Пригни голівку, вони не помітять! (Остап
Вишня. Каченята плачуть (Відкритий лист до прокурора УРСР));
Марійка мовби не вчула її останніх слів. Посварилася на Володю пальцем:
– Гляди мені, не засни тут… (В.Кава. Будь обережна, Марійко!)
Друга група. Як правило, дієслова називають не конкретну фізичну дію, а дію, що є результатом
цілого комплексу попередніх дій і сприймається як факт осмисленої дійсності. При вживанні превентивних
конструкцій із такими дієсловами виразним є відтінок:
а) поради, прохання:
– А ви знову, значить, у рейс? Знов розгортаєте парус? – зверталися рибалки до капітана і, дізнавшись,
що він забирає з собою ще одного степовика, обступили зніяковілого Віталія, стали давати різні поради:
– Ти ж там не осором нас! (О.Гончар. Тронка);
(Мається на увазі, що Віталій повинен сумлінно виконувати свої обов’язки в рейсі.)
Брага його [Єгипту] мовби не чує, дораджує далі:
– Не проторгуйся лише, прав достойну ціну. Бо соромно ж мені буде, що мій брат по труду за дурняк
нашу глину віддає (О.Гончар. Тронка).
(Отже, правильна поведінка торгівця повинна забезпечити відповідну фінансову виручку);
б) погрози:
… Стояв, і далі не випускаючи її з рук, збоку це виглядало й геть уже несвітськи – наче вони прилюдно
обіймаються, і Ганнуся легенько, але настійно випручалась, – гляди не перемудруй, раптом сказав недобре,
сливе з погрозою, і погляд його знов був прицінний, але цим разом уже інакше – не розбавлений, а гострий,
холодний із поросинцем, як заволочена віддихом сталь… (О.Забужко. Казка про калинову сопілку)
в) невдоволення, осуду:
Тітка заховала пляшку в шафку, посварилася пальцем.
– Гляди, не пристрастися в поліції до цієї смерделі. Твої „друзяки” ласі до неї, як віл до браги (В.Кава.
Будь обережна, Марійко!).
Фактом осмисленої поведінки адресата є дія, що називається у конструкції „не здумай/те + Inf”:
– Ти дивися мені, не здумайте там швендяти! Щоб далі Катеринівки й кроку не ступили, чуєш! (В.Кава.
Будь обережна, Марійко!);
– Ви ж, мамо, уже нікуди не здумайте йти. Щоб хоч увечері вас удома застати (А.Дімаров. Якимівна).
Зауважимо, що застереження, яке передається превентивною конструкцією:
а) пов’язується з дією, актуальною в момент мовлення:
Тепер знову цілилась, довго і старанно. Злилася з рушницею, як із живою істотою, подумки розмовляла з
нею. „Не підведи ж!” – „Не підведу!” – „Поціль же!” – „Поцілю!” (А.Дімаров. Українська вендетта);
Він обережно перебирав напівпрозорі свічки, схожі на льодові бурульки, тільки різнокольорові… Іх так і
хотілось попробувати на смак…
– Гляди не поламай, – сказала Світлана (Г.Гордасевич. Клопіт з рибою);
б) стосується ситуації, якої у момент спонукання може й не бути, але вона є потенційно можливою:
Тимко висипав йому в долоню весь тютюн із кисета.
– Гляди тільки, пожару не нароби.
– Не бійся. Першим ділом я одісплюся. На перекур вилазитиму тільки вночі (Григорій Тютюнник. Вир).
У зв’язку із функціональною специфікою превентивної конструкції у ній, як правило, вживаються
перехідні й зворотні дієслова.
Превентивні форми не можуть утворюватись від дієслів таких лексико-семантичних груп:
1) дієслова відношення, приналежності (мати, володіти, належати, вважатися тощо); Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

51
2) модальні дієслова (хотіти, могти, мусити тощо);
3) дієслова, що позначають місцеперебування у просторі (опинитися, перебувати, розташовуватись
тощо);
4) дієслова чуттєвого сприйняття (бачити, чути, відчувати тощо);
5) безособові дієслова (вечоріє, світає, лихоманить тощо);
6) одновидові дієслова недоконаного виду (розмовляти, погрожувати, кусатися, почуватися тощо) [пор.
4, с.133].
У сучасних дослідженнях йдеться про те, що зі значенням застереження можуть уживатися й імперативи
недоконаного виду з часткою не. У цьому випадку вони мають обов’язково поєднуватися з
делексикалізованими елементами „гляди/іть”, „дивись/іться” [8, с.152-153]. Наприклад:
– ‹… › Казав: гляди не пускай їх [дітей] надвір… (У.Самчук. Куди тече та річка);
– ‹… › Дивіться ж, ніде не забувайте нашого хліба (М.Стельмах. Дума про тебе).
Таким чином, у межах конструкції „не” + імператив утворюється опозиція „прохібітив” (заборона) –
„превентив” (застереження), яка ґрунтується на протиставленні ряду структурно-семантичних і
функціональних ознак двох членів. Схожість виявляється у спільній функціональній спрямованості
прохібітивних і превентивних висловлювань, показником якої є частка „не”: запобігти виконанню дії
адресатом [ 4, с.129]. Розмежування превентивних і прохібітивних конструкцій знайшло висвітлення в науковій
літературі [1; 4].
Отже, у випадку вживання прохібітивних форм зі словами „гляди/іть”, „дивись/іться” превентивна
семантика поєднується із семантикою заборони у межах одного висловлювання. Але такого типу конструкції не
належать до ядерної зони функціонально-семантичного поля застереження.
При лексично експлікованому застереженні превентивна семантика міститься в самій лексемі зі
значенням остраху й побоювання: берегти/сь, поберегти/сь, оберігати/сь, остерігатись, стерегтись,
опасатись. Проілюструємо на прикладах, як лексичне значення цих дієслів виявляється в конкретних
превентивних висловлюваннях.
1. Берегти/сь:
– Бережи ж там гроші та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей
ріжуть… (Григорій Тютюнник. Вир)
– Ще ж я казав: бережись, Василю. А от не вберігся, – сумно кивав головою один селянин (Григорій
Тютюнник. Вир).
2. Поберегти/сь:
– Товаришу гвардії старший лейтенант…побережіться… Прошу вас, побережіться, – ледве міг
розібрати Брянський. – Бо мені погане виділося… (О.Гончар. Прапороносці).
3. Оберігати/сь:
– Поганяй та оберігайся мін! – гукнув Іван Антонович Шовкунові, і Шовкун рушив. Іван Антонович,
взявшись за ріжок дубленої плащ-палатки, одкинутої над Ясногорською та ад’ютантом, накрив обох наче
лядою (О.Гончар. Прапороносці).
4. Стерегтись, остерігатись:
– Стережіться лихих думок, пане, – пожартував астроном. – У серпні згоряє найбільше зір…
(В.Шевчук. Дім на горі).
5. Опасатись:
– Опасайтесь, опасайтесь її, бо вона полюбляє чоловіків, – кинув гидоту, засміявся і одразу підстрелив
радість (М.Стельмах. Дума про тебе).
Превентивні конструкції з аналізованими дієсловами утворюються за різними структурними схемами.
І. Двоскладні структурні схеми.
Imp – Pron1.
– Ти стережись, Марку, голови не виставляй (Григорій Тютюнник. Вир).
ІІ. Односкладні структурні схеми.
1. Однокомпонентні:
Imp ! (При цьому може вживатися звертання як факультативний елемент)
„Осінь, – сказала Марійка. – Стережіться, тату!” (В.Шевчук. Дім на горі).
2. Двокомпонентні:
а) Imp – N2(Pron2)
Ой, Марійко, стережися таких людей! (В.Кава. Будь обережна, Марійко!)
– ‹… › А от капітана Савоськіна – остерігайтесь. Це я на всякий випадок (В.Пеунов. Помста
знехтуваних богів);
б) Pron + модальне слово + Inf (недоконаного виду)
– Ти повинна його стерегтись, – наказала коротко стара. – Він мені не подобається… (В.Шевчук. Дім
на горі). Як факультативний елемент виступає додаток його.
в) Imp – Pron4 (N4)
Федот замислився. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

52
– Ось що, брате, я тобі скажу: бережи себе. Там такі залізні жорна, що тисячами перемелюють…
(Григорій Тютюнник. Вир);
– Бережи її [чашу], вона коштує великі гроші, – вставив Понтакл. – Може, більше, ніж табун
найкращих кобилиць (Р.Самбук. Скіфська чаша).
Складнопідрядні превентивні конструкції, у яких аналізовані дієслова можуть приєднувати:
а) підрядне з’ясувальне, у якому пояснюється, чого треба уникнути:
– Тоді підемо разом, – сказав на Дімине мовчання чоловік. ‹… › – Тільки треба стерегтися, щоб не
зловили фашисти (А.Дімаров. Діти);
Ш м и г е л ь с ь к и й. Нехай пан Чеслав стережеться, щоб часом справжній Сава його не злапав і не
утнув йому язик (І.Карпенко-Карий. Сава Чалий).
б) підрядне мети зі сполучником щоб:
– Стережись мені, стережись ниньки, щоб завтра не було пізно! Доведеться – на коліні переломлю
надвоє тебе (М.Стельмах. Дума про тебе).
Складні превентивні конструкції із безсполучниковим зв’язком, у яких синкретично реалізуються
причинові й пояснювальні відношення:
А тепер остерігайсь: Артемон не забуде, як він хотів узяти гору над ним, і неодмінно десь підчепить
рогом (М.Стельмах. Дума про тебе);
– ‹… › А життя побережіть: фронт і сюди може заглянути (М.Стельмах. Дума про тебе).
Продуктивними також є конструкції із безособово-предикативними словами небезпечно, обережно,
смертельно, шкідливо. Перелік цих лексичних засобів досить обмежений. Найчастіше вживаються лексеми
обережно, небезпечно. Наприклад:
– Княгине! – сторопів боярин. – Куди? Вночі? Небезпечно ж! (В.Малик. Черлені щити);
– Обережно, – сказало хлопченя. – Тут скрізь дерева (В.Шевчук. Дім на горі);
Вона поправила хлопчикові чепчика, і Аркадій сполошився:
– Обережно! Прокинеться (В.Собко. Один день).
Як бачимо, такі конструкції реалізуються у моделі Praed! (односкладне безособове речення).
Активно уживаним є також компаратив обережніше (обережніш):
– ‹… › Обережніше, Іване, обережніше. Може, довкола тебе коїться щось, чого ти не розумієш? ‹… ›
(В.Собко. Дух часу);
І не кажи в такий час Янові: „Тихіше. Обережніше. Вивернеш нас усіх у рівчак!”– він нічого не бачив і
не чув (В.Пеунов. Помста знехтуваних богів).
Безособово-предикативні слова виступають комунікативним центром у превентивних висловлюваннях,
побудованих за моделлю безсполучникового складного речення із пояснювальними відношеннями. Наприклад:
– Обережніше, – почула вона в темряві його голос, – тут треба повзти. Не квапся, щоб не зачепилась об
коріння (В.Шевчук. Дім на горі).
До ядерного типу вираження превентивної семантики належать конструкції, побудовані за моделлю
одно- або двоскладного речення зі складеним іменним присудком „будь/те + обережний(-а, -і)/ обережним (-ою,
-ми)”. Наприклад:
– Не виривайся вперед. Будь обережний (Григорій Тютюнник. Вир);
– ‹… › Джмелі вооружоні і не боягузи, так що будьте обережні (Григорій Тютюнник. Вир);
– ‹… ›Але знай, що Марко захоче тобі помститись. Будь обережним – ‹… › (В.Лис. Сині проліски)
Поширювачами присудка можуть виступати непрямий додаток в орудному відмінку й прислівник, що
вказує на міру вияву якості:
– ‹… › Людмило, будь з нею [змією] дуже обережною (В.Собко. Один день).
Існують і фразеологізовані конструкції зі значенням застереження. Наприклад:
– Боже вас борони там купатися! Втягує, вглиб утягує! Закрутить тебе, завертить, бульк! – і нема
чоловіка! (Остап Вишня. Сом)
Отже, ядерні елементи функціонально-семантичного поля застереження виявляються на морфолого-
синтаксичному й лексико-синтаксичному рівнях. Вони представляють семантичний інваріант – власне
застереження, тобто попередження про можливу небезпеку, шкоду від когось або чогось. Морфолого-
синтаксичні засоби реалізуються в цілому спектрі лексико-семантичних груп дієслів, що можуть уживатися із
превентивною семантикою. Кількість лексем зі значенням остраху й побоювання менш численна, але за їх
допомогою утворюються різноманітні структурні моделі.

Література
1. Бирюлин Л.А. Теоретические аспекты семантико-прагматического описания императивных
высказываний в русском языке: Дис. … д-ра филол. наук. – СПб., 1992. – 297 с.
2. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове). – М.: Высш. шк., 1986. – 640 с.
3. Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах: Дис. … канд. філол. наук. –
Горлівка, 2005. – 182 с. Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

53
4. Кленина Ю.С. Превентив: семантика и способы выражения: Дис. … канд. филол. наук. – Рязань, 2003.
– 207 с.
5. Луценко Н.А. О глаголах совершенного вида в форме повелительного наклонения с отрицанием //
Русский язык в школе. – 1986. – №2. – С.86-89.
6. Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. – С.-Петербург: Издание И.Л.Овсянико-
Куликовской, 1912. – 322с.
7. Типология императивных конструкций/ Отв. ред. В.С.Храковский. – СПб: Наука, С.-Петербургское
отделение, 1992. – 301с.
8. Храковский В.С., Володин А.П. Семантика и типология императива. Русский императив.– Л.: Наука,
1986. – 270 с.
9. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка. – 3-е изд. – М.: УРСР, 2001. – 620 с.
10. Швидка Н.В. Імперативні речення в сучасній українській мові: семантика, засоби вираження
спонукальності, функції. – Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Харків, 1998. – 20 с.

The article is devoted to the problem of functioning of the preventive in Ukrainian language. The object of
investigation is the central elements of the functional-semantic field of warning: the preventive constructions „не” +
imperative of perfective aspect; „гляди/глядіть” („дивись/дивіться”) + „не” + imperative of perfective aspect; the
main lexical means of expression of preventive semantics.
Keywords: preventive constructions, imperative, verb.
Надійшла до редакції 15 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.