Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Волекжаніна — СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ МОДИФІКАЦІЇ ЗАСТАРІЛОЇ ЛЕКСИКИ, АКТУАЛІЗОВАНОЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРІОДИЦІ

У статті розглядаються закономірності процесу актуалізації застарілої лексики та особливості її
вживання у сучасній українській газеті. Проаналізовано типові для застарілої лексики різновиди семантико-
стилістичних модифікацій та перетворень.
Ключові слова: актуалізація лексики, застаріла лексика, семантичні та стилістичні модифікації,
семантична деривація, метафоризація.

Всесвітній поступальний рух і розвиток людства, глибокі соціальні зміни, які відбулися в українському
суспільстві на початку XXI століття, прискорили процеси мовної еволюції, що привело до перетворень на всіх
рівнях мовної системи. Як у сучасній українській літературній мові в цілому, так і в мові сучасних засобів
масової інформації, динаміка цих змін найвиразніше відображається на лексичному рівні.
Змінність, рухливість мови підтримується периферійними (переважно інноваційними питомими і
новозапозиченими, рідше – застарілими відновленими) елементами, що фіксують нові явища, реалії
навколишньої дійсності та внутрішнього світу людей, позначають нові поняття. Зрозуміло, що процес
перегрупування ядерних і периферійних елементів триває в мові безперервно: нові та відроджені слова
поступово стають ядерними, а певна кількість останніх пересувається на периферію лінгвальної системи
[Стишов 2005, с. 10-11].
Міграційні процеси всередині лексичної системи активізують механізми розвитку мовної семантики,
сприяють якісному оновленню лексичного складу. Актуалізована лексика зазнає різноманітних семантичних та
стилістичних трансформацій.
Реагуючи на всі зрушення в соціумі та свідомості мовців, сучасні друковані періодичні видання стають
віддзеркаленням цих процесів і тенденцій мовного розвитку та вдосконалення.
На думку О.А. Стишова, «спостереження над лінгвальною практикою ЗМІ переконливо свідчать про
розширення і поглиблення змістового вмісту значної кількості слів, тобто виникнення у них лексико-
семантичних варіантів (ЛСВ), завдяки яким відбувається поповнення і удосконалення виражально-
зображальних засобів літературної мови. Адже постійне зростання загального обсягу знань, інтенсивний
розвиток суспільства безпосередньо позначаються на значеннєвих модифікаціях, на збільшенні загального
обсягу семантичної структури мови» [2005, с. 211].
Дослідники-мовознавці неоднозначно оцінюють і кваліфікують семантичні процеси, що відбуваються у
лексичному складі сучасної української мови в цілому, і в мові газетно-публіцистичного підстилю зокрема.
Погоджуємось із тезою Л.С. Паламарчука, що більш очевидними і легше фіксованими завжди були і досі
лишаються факти лексичного оновлення (поповнення мови новими словами). Що ж стосується встановлення
закономірностей у семантичних процесах, то це справа значно складніша [1982, с.4].
Вивченню семантичної структури слова та її обсягу, особливостей розвитку і значеннєвих зрушень
приділяли увагу багато дослідників-мовознавців у різні періоди. Проблеми розвитку лексичних засобів
української преси кінця XX століття досліджували Л.В. Струганець, К.В. Ленець, Н.П. Тропіна,
В.А. Чабаненко.
Аналізу семантичних процесів у словниковому складі сучасних мас-медіа приділено увагу в монографії
О.А. Стишова «Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації)».
Дослідженню видозмін у значеннєвому наповненні лексичних засобів мови сучасної періодики присвячена
наукова праця І.А. Самойлової «Процеси семантичної деривації в лексиці сучасної української літературної
мови (на матеріалі неологізмів 70-90 років ХХ ст.)», дисертаційне дослідження Т.А. Коць «Функціональний
аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.)», праці
Д.В. Мазурик, Г.Я. Солганика, О.В. Какоріної, О.П. Єрмакової та ін.
Лінгвістами доведено, що на сучасному етапі розвитку української мови зміни на семантичному рівні
інтенсивно відбиваються в мові новітніх друкованих засобів масової інформації.
На меті нашої статті ставимо дослідити міграційні процеси в словниковому складі друкованих ЗМІ,
пов’язані з процесом актуалізації застарілої лексики; виявити актуалізовані лексичні одиниці, що походять від
застарілих мовних елементів; проаналізувати механізми й шляхи семантико-стилістичних трансформацій, що
зазнали аналізовані лексеми.
Положення статті ілюструються прикладами з газетних видань «Україна молода», «Урядовий кур’єр»
(надалі в тексті буде позначено відповідно УМ та УК).
© Волекжаніна Ю.Г., 2008 Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

127
Отже, еволюційні процеси в мові тісно пов’язані з трансформаційними процесами в її лексичній системі:
двосторонній паралельний рух і перегрупування периферійних та ядерних елементів супроводжується їх
семантичним переосмисленням, оновленням та перетворенням.
Актуалізація лексичних елементів відбувається завдяки поверненню з периферії до активного вжитку
слів, що давно існували в мові й колись належали до її активного фонду, але з часом відійшли у пасив. Частина
такої відновленої актуалізованої лексики зазнає семантичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та
перетворень.
У сучасній мовній практиці існує численна група актуалізованої лексики, що являє собою хронологічно
марковані лексичні одиниці. Відновлюються та повертаються до активного вжитку деякі застарілі слова –
історизми та архаїзми. «Історизми – це слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку разом з
позначуваними ними реаліями і не мають у сучасній мові синонімічних замінників. Це назви понять
матеріальної культури, соціально-політичної сфери, професій, звичаїв та обрядів і т. ін. минулих епох» [УМ.
Енц. 2000, с. 195-196]. За складом група історизмів різноманітна – відноситься до різних часів, держав, народів
(історія Давньої Русі, західне середньовіччя, історія Давнього Риму, античність). «Архаїзми – це витіснені
іншими синонімами назви понять, що існують і в наш час» [УМ. Енц. 2000, с. 195]. Близькою до цієї групи
лексики є міфологічна та біблійна лексика.
У сучасному вживанні застарілої лексики поєднуються два різні процеси: 1) активізація її використання
(при цьому застаріле слово виступає в якості стилістичного засобу); 2) актуалізація значення слова (при цьому
слово перестає бути історизмом і використовується як нейтральна номінація). Початковий етап актуалізації
слова зазвичай пов’язаний із яскравою стилістичною маркованістю мовного засобу, яка згодом поступово
зникає. [Какорина 1996, с. 68].
Актуалізація застарілих мовних одиниць зумовлена відродженням у нових умовах реалій та понять
минулого, напр.: «На борту викраденого піратами Сомалі українського судна «Фаїна» розгортається справжня
драма» (УМ № 183, 01.10.2008), відтворенням мовного колориту минулих епох, напр.: «Тим більше що вказаний
у листі нормативний акт зовсім не зобов’язує місцеву владу надавати саме те приміщення, в яке тицьне
перстом законотворець» (УМ № 20, 31.01.2008); «Пікет відбувався у середу ввечері, коли Каспарова,
арештованого за участь в Марші незгідних, мусили випустити з буцегарні» (УМ № 222, 30.11.2007), а також
набуттям нових значень, стилістичного забарвлення (піднесено-урочистого або навпаки, жартівливо-іронічного
звучання), напр.: «У тій частині своєї промови, що стосувалася висування на лідерство й підсумовувала
«чолобитні» однопартійців, Віктор Ющенко сказав таке: «Я розумію, наскільки я зобов’язаний партії і
наскільки маю бути відданий її платформі»» (УМ № 60, 03.04.2007).
Традиційним для газетно-публіцистичного стилю стало широке використання застарілої лексики в якості
стилістичного засобу, простежується тенденція її активного використання не в денотативній функції, а для
підвищення експресивної функції, підсилення виразності й емоційності, наприклад: «На прес-конференцію
з’явилися сам режисер і одна з двох суперзірок, зайнятих у фільмі, Кейт Бланшет. Інша артистична
величність – Джордж Клуні не приїхав» (УМ № 27, 13.02.2007); «Цікаво, що саме у ті дні тодішній
Президент Леонід Кучма провів відповідну кадрову ротацію: звільнив із посади міністра оборони Євгена
Марчука і повернув у це крісло перевіреного «вірнопідданого» генерала Кузьмука» (УМ № 100, 03.06.2006).
Першопричиною лінгвальних семантичних зрушень виступають прагнення до економії мовних зусиль і
засобів, до простоти, влучності висловлювання, до пошуку нової емоційності та експресивності, до уніфікації й
диференціації [Тараненко 1989, с. 3-6].
Лексичне значення не становить якоїсь застиглої, цілісної, одномірної величини: у ньому виділяється
основне поняттєве значення і низка інших супровідних, побічних семантичних, денотативних та конототивних
елементів, а також потенційно можливих значень, які й дістають своє виявлення в певному синтаксичному
цілому. Тому коли якась лексема потрапляє в інший контекст, у незвичне оточення, в її семантичній структурі
поступово розвивається певний вторинний, додатковий (явний або прихований) відтінок, що згодом може
викристалізуватися в окреме значення [Стишов 2005, с. 212].
В аспекті вивчення стилістичної транспозиції лексичних одиниць, Л.В. Струганець [2002, с. 19] вважає,
що «модифікації стилістичного статусу слів в українській мові відбуваються за такими напрямами:
1) нейтралізація стилістичного забарвлення слова чи лексико-семантичного варіанта (ЛСВ); 2) розвиток
стилістичного забарвлення слова чи ЛСВ і 3) перерозподіл між різними групами стилістично забарвленої
лексики».
Характерним для мовної практики сучасних друкованих ЗМІ є вживання актуалізованої лексики для
вираження відповідного оцінного змісту, соціальної оцінки деяких явищ, реалій та понять суспільного життя.
Серед лексем, що походять з книжної застарілої лексики найбільш значними ресурсами оцінності
виділяються історизми, міфологічна та біблійна лексика. Потенційна оцінність їх зумовлюється багатьма
чинниками – як загальними, що відносяться до всієї застарілої лексики, так і окремими, що диференціюються за
розрядами цієї лексики. Наприклад, оцінність історизмів пояснюється самою природою їх як лексичної
категорії. Позначаючи реалії побуту, господарства, культури і т.п. різних часів та народів, історизми з плином
часу нарощують різноманітні емоційно-оцінні (конотативні) відтінки, пов’язані з переосмисленням понять, які
номіновані застарілою лексикою [Солганик 1981, с. 96]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

128
У сучасних газетних текстах повернуті до активного вжитку застарілі слова та історизми «набувають
нових контекстуальних значень: історизми використовуються не лише для відтворення реалій давно минулого,
а й для оцінки явищ суспільного життя нинішньої доби, книжна лексика нейтралізується» [Коць 1997, с. 18].
Критерієм відношення слова до соціально оцінної лексики може слугувати його здібність виражати
оцінку і поза контекстом; крім властивих слову постійних значень воно може реалізовувати і так звані
ситуативні, або контекстуальні значення. Регулярне вживання слова в тих чи інших контекстуальних значеннях
може привести до формування нового значення або відтінка. Однак критерієм сформованості, появи цього
нового значення або відтінка є саме регулярність його використання в закріплених традицією (узусом)
контекстах, а також (і це головне) здатність слова виражати нове значення поза контекстом [Солганик 1981,
с. 36-37].
Потрапляючи в контекстуальне оточення стилістично нейтральних слів, лексеми, що відносяться до
лексики історичного фонду, набувають експресивного характеру. В образному вживанні таких лексичних
одиниць переважають метафори іронічного або негативно-оцінного звучання, наприклад: «Також із
мінімальним рахунком збірна Північної Ірландії скинула з трону шведів» (УМ № 58, 30.03.2007); «У
шахтарських селищах, десь у донбасівській глибинці, директор шахти по-старому буде цар, бог і батько
рідний» (УМ № 60, 03.04.2007). Деякі слова набули переносного значення, зафіксованого у сучасних тлумачних
словниках [СТСУМ 2006]: крамола – бунт, заколот (пряме значення), антидержавні погляди, висловлення
(переносне значення): «Напередодні президентських перегонів 2004 року уряд, яким тоді командував кандидат
у президенти Віктор Янукович, вирішив у стислі терміни змінити в областях керівництво комбінатів преси –
аби свої люди перекрили кисень можливій появі крамоли» (УМ № 176, 27.09.2007); холоп – у Давній Русі –
підневільна особа, за своїм становищем близька до раба, згодом – двірський слуга, кріпак (пряме значення);
той, хто принижено схиляється, плазує перед ким-небудь, плазун, холуй (переносне значення): «Я навіть
злякався, бо усвідомив, що одного ранку кияни прокинуться холопами клану Черновецького» (УМ № 232,
14.12.2007); глашатай – те саме, що оповісник (пряме значення), той, хто прилюдно проголошує що-небудь і
бореться за його здійснення (переносне): «Невже комусь потрібно насилати спецназ на товстопузих
глашатаїв коаліції?» (УМ № 67, 13.04.2007).
Мовна практика сучасної української періодики підтверджує широке використання застарілої лексики в
переносному значенні, ця категорія актуалізованих лексичних одиниць слугує матеріалом для активного
утворення нових яскравих метафоричних образів. Ефектним засобом вираження авторської емоції є вживання
таких лексем в якості негативно-оцінних, іронічних, пейоративних метафор: «Перши ніж відправити на
Батьківщину, місяців зо два в німецькому місті Ростоці їх перевіряли сталінські опричники» (УМ № 86,
17.05.2007); «За даними міліції, вчора до Києва прибуло 14 тисяч «рекрутів» із регіонів» (УМ № 67,
13.04.2007).
О.А. Стишов [2005, с. 212] зауважує, що на одиницю нижчого рівня (слово) тисне одиниця вищого
порядку (текст). «Переносне значення з’являється поступово на основі повторюваних і підхоплюваних мовцями
ряду переносних вживань, у яких міститься нетрадиційне бачення реалій, подій, явищ, ситуацій» [2005, с. 212-
213].
Як показують спостереження, деякі застарілі лексичні одиниці, актуалізувавшись на сучасному етапі,
вже закріпили за собою переносні значення, які й зафіксовані у новітніх тлумачних словниках [СТСУМ 2006;
НТСУМ 2006]. Близькими до аналізованої групи є лексичні одиниці, що в сучасних словниках не позначені
ремаркою як застарілі або історичні, але походять з фонду історичної або міфологічної лексики, наприклад:
реверанс – шанобливий уклін з присіданням (пряме значення); перебільшений вираз шанобливості,
розшаркування (переносне значення): «Я вже звик до закидів стосовно «жлобської» назви, в якій начебто
вчувається реверанс перед «старшим братом»» (УМ № 72, 20.04.2007); вакханалія – за часів античності –
свято на честь бога родючості і виноградарства Вакха, що супроводжувалось оргіями (пряме значення); оргія,
розгульне бенкетування, невгамовне пияцтво (переносне значення): «Слід зупинити вакханалію зловживань у
сфері, де беззастережно панує держава…» (УК № 39, 25.02.2006).
Деякі лексеми (барон, принц, король, престол), що позначають явища, поняття і реалії, властиві
сучасному державному ладу інших країн, але не є характерними для державного устрою України,
використовуючись на сторінках української преси в переносному значенні надають експресії і виразності
контекстам, наприклад: «У одних новоявлені земельні барони забрали землю, яка належала законно
колгоспникам після розпаювання, в інших – крутії від бізнесу серед білого дня вкрали заощадження…» (УК №
95, 01.06.2007); «Лискучий, переконливий посткомуністичний «принц» Олександр Кваснєвський лишається
одним із найулюбленіших українцями зарубіжних політиків» (УМ № 58, 30.03.2007); «Тепер він справжній
король Донбасу. Якщо спитати будь-кого, хто стикається з бізнесом, то він знає прекрасно: на всі
підприємства, на всі найзапитаніші галузі діяльності має вплив Рінат Ахметов» (УМ № 176, 27.09.2007);
«Багато облич спадкоємиці узбецького «престолу»» – назва статті про доньку президента Узбекистану (УМ №
238, 22.12.2007).
Серед сучасних семантичних процесів, що спостерігаються у досліджуваний період в мові сучасної
газети, виділимо насамперед три основних та найактивніших: розширення обсягу значення, звуження обсягу Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

129
значення та переосмислення семантики (зміщення або модифікація), при якому слово може набувати зовсім
іншого значення.
Розширення значення полягає в можливості вживання слова для позначення більшого кола об’єктів,
понять. Для цього процесу характерні відношення «вид – рід». Формування структури похідного значення
здійснюється шляхом узагальнення, введення нових диференційних сем, а родова сема твірного значення
зберігається в дериваті [Самойлова 1999, ст. 6].
Досліджуваний матеріал доводить, що метафоризація – це один з найпродуктивніших способів
утворення нових значень. «Метафора – а) семантичний процес, при якому форма мовної одиниці або
оформлення мовної категорії переноситься з одного об’єкта позначення на інший на основі певної подібності
між цими об’єктами при відображенні в свідомості мовця; б) похідне значення мовної одиниці, утворене таким
чином» [УМ. Енц. 2000, с. 334]. У сучасних медіа текстах, переважно завдяки метафоричним і метонімічним
перенесенням, відбувається розширення значення та його семантичні модифікації.
На думку О.А. Стишова [2005, с. 219], розширення семантики відбувається двома шляхами:
1) розширення змістового обсягу того самого значення, тобто додаванням певних інноваційних сем;
2) долучення до відомого або відомих значень якогось слова зовсім нового окремого значення. В основному
процеси такої модифікації в сучасній українській мові, зокрема в мові ЗМІ, відбуваються здебільшого завдяки
метафоричним та метонімічним перенесенням назв.
Деякі з актуалізованих лексичних одиниць через метафоризацію вже набули зафіксованого в новітніх
словниках переносного значення, а для деяких процес його формування і становлення ще триває. В інших
простежується розширення значення, до змістового обсягу долучаються інноваційні семи, наприклад: «А в
переважній більшості ці форуми – це форма всенародного електронного віча, де звичайні громадяни часто
дають політичній ситуації дефініції жорсткіше від професійних політологів» (УМ № 217, 22.11.2006); «Що
ж, тут якраз відбувається «дебют» Соцпартії – учасниці вуличних акцій на користь Януковича, тож не
дивно, що соціалісти підвозять суржикомовних «волонтерів» зі «своєї» глибинки» (УМ № 60, 03.04.2007).
Формування нових значень у семантичному полі однозначного чи багатозначного слова пов’язане з
семантичною деривацією. На думку І.А. Самойлової [1999, с. 5], лексико-семантична деривація розглядається
як «процес утворення нових лексико-семантичних варіантів слова, що їх можна пояснити за допомогою твірних
значень. З погляду внутрішньої близькості лексичної полісемії до словотворення будову багатозначного слова
можна представити як дериваційну структуру, яка не є сталою в процесі історичного розвитку» [1999, с. 5].
В окремих застарілих словах розвиток смислової структури значення відбувається одночасно за кількома
дериваційними моделями. Наприклад, застаріла лексема редут, що кодифікується у словнику як військовий
термін «зімкнуте квадратне або багатокутне польове укріплення, здатне до самостійної оборони» при
перенесенні до сфери спорту розширює значення: «Збірна Литви підтвердила, що є добротною командою з
насиченими захисними редутами. У чотирьох попередніх зустрічах вона пропустила лише чотири м’ячі» (УМ
№ 58, 30.03.2007); крім цього, названа лексична одиниця метафорично переосмислюється в загальновживаній
лексиці. Аналогічні семантичні модифікації відбуваються і з лексемою баталія – «бій, битва, бойовище», яка
має зафіксоване переносне значення «гучна сварка, суперечка, бійка». Проте метафоричне вживання цього
слова у спортивній царині спричиняє формування в його семантичній структурі додаткової семи «змагання»,
наприклад: «Наприкінці грудня Ірина планує виступити на міжнародному турнірі в Донецьку, а 19 січня – на
Кубку світу в Пекіні – місці майбутніх олімпійських баталій» (УМ № 232, 14.12.2007).
Перегрупування активного і пасивного шарів лексики супроводжується різноманітними семантичними
зрушеннями, перетвореннями та формуванням нових значень. Показовими є зміни, що сталися з давно
відомими в українській мові лексемами, які через актуалізацію в газетному узусі зазнали модифікації
семантичної структури. Наприклад, лексема бомонд відома як застаріла (пряме значення – «вишукане
аристократичне товариство») і в мові друкованих мас-медіа новітнього часу більш вживана у переносному
значенні, що вже фіксують деякі новітні тлумачні словники: «пересічні люди, які вважають себе належними до
вишуканого товариства і тому зверхньо ставляться до інших» [СТСУМ 2006]. Але деякі сучасні контексти
свідчать про подальший розвиток семантики: помічаємо зрушення, що відбуваються в структурі цього нового
значення – відсутність семи «зверхнє ставлення до інших», а також підміна семи «пересічні люди» на сему
«коло людей, що складають найвпливовішу частину суспільства, публічні особи, видатні, популярні люди з
різних сфер діяльності»: «Сьогодні весь столичний бомонд, включаючи політиків і представників шоу-бізнесу,
вальсуватиме на Віденському балу в Національній опері України аж до світанку» (УМ № 232, 14.12.2007). В
аналізованому прикладі спостерігаємо переосмислення значення, заміну одних компонентів семантичної
структури слова іншими, тобто модифікацію семантики, що призвела до появи нового значення.
Полісемантична лексема патронат також зазнає змін у семантиці: зі значень, що зафіксовані словником,
смислові зрушення відбуваються з першим, історичним – «форма покровительства у стародавньому Римі, що
призводила до залежності незаможних або неповноправних громадян від багатих і впливових патронів»
[СТСУМ 2006]. Слово патронат почало інтенсивно функціонувати в мові сучасних ЗМІ майже з тією ж, але
більш конкретизованою семантикою «форма покровительства впливових людей, можновладців», втративши
при цьому додаткову сему «що призводила до залежності незаможних громадян». Наприклад: «Національна
експедиція «Україна – Гімал 2007», яка проходила під патронатом Кабінету Міністрів України, підтвердила ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

130
необмежений потенціал наших спортсменів, їх професійність, високу моральну і фізичну підготовку,
здатність досягати мети за найскладніших природних умов» (УК № 95, 01.06.2007). У даному випадку
простежується розширення семантичного обсягу слова, що відбувається за рахунок вилучення уточнюючого
компонента в його значенні.
Інші семантичні зрушення сталися з актуалізованою в новітній період полісемічною лексичною
одиницею світлиця. Зміни відбулися із відродженою у нових умовах самою реалією (об’єктом), і відповідно,
сталося оновлення, розширення змістового обсягу лексеми, що її позначає. Традиційна семантика «чиста,
світла, парадна кімната у будинку; покій, горниця, вітальня» [НТСУМ 2006] набула більш узагальненого
значення, розширила змістовий обсяг – «спеціально обладнане в національному стилі найкраще приміщення в
певних громадських закладах, освітніх установах для проведення урочистостей, суспільно-політичних заходів,
виховання патріотизму, для відпочинку тощо». Слід зауважити, що за рахунок такого змістового оновлення
названа лексема із загальнонародної лексики перейшла в розряд спеціальної, тобто термінологізувалася (такі
приміщення спеціально облаштовують у навчальних закладах, військових частинах, музеях, на виставках, з
патріотично-виховною та просвітницькою метою). Наприклад: «А значить, учасники Варшавського ярмарку з
31 країни світу і поляки попробують української горілки, побачать танці ансамблю Вірського, подивляться на
українську світлицю(!) – так буде оформлений експозиційний зал України, ну і послухають вузький прошарок
україномовної інтелігенції» (УМ № 86, 17.05.2007).
Отже, у сфері газетно-публіцистичного мовлення спостерігається активна міграція слів всередині
лексичної системи від периферії до центру, результатом якої є процес актуалізації застарілих лексичних
засобів. Частина такої лексики зазнає семантико-стилістичного переосмислення, значеннєвих модифікацій та
перетворень, найбільш поширені з яких – розширення обсягу значення, звуження обсягу та смислові
трансформації в семантичній структурі.
Застаріла лексика, актуалізована у мові сучасних друкованих мас-медіа, активно використовується в
якості стилістичних засобів, що здатні викликати й виражати різного роду емоції, оцінки та забезпечують
експресивність і образність висловлювання.
Повернення застарілих лексем до активного вжитку відбувається як без зміни семантики, так і через
метафоризацію та семантичні трансформації (від модифікації первинного значення до появи нового
полісемічного значення, а іноді термінологізації) і є одним зі значних шляхів оновлення й удосконалення
лексичного складу як сучасної літературної мови взагалі, так і мови української періодики.
Проаналізований у статті мовний матеріал становить певну цінність для подальшого виявлення типових
тенденцій семантико-стилістичного розвитку лексичного складу, опрацювання явищ лексико-семантичної
деривації, метафоризації і метонімізації, та може бути використаний при підготовці нових словників
української мови.

Література
Какорина 1996: Какорина Е.В. Коллективная монография “Русский язык конца XX столетия” (1985-
1995). – М.: Языки русской культуры, 1996. – 480 с.
Коць 1997: Коць Т. А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на
матеріалі газет 90-х років ХХ ст.): Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01/ Ін-т укр. мови НАН України. – К., 1997. –
162 с.
НТСУМ 2006: Новий тлумачний словник української мови: 200 000 слів: В 3 т. – К.: Аконіт, 2006. –
2815 с.
Паламарчук 1982: Паламарчук Л.С. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. – 1982. – № 4.
– С. 3-7.
Самойлова 1999: Самойлова І.А. Процеси семантичної деривації в лексиці сучасної української
літературної мови (на матеріалі неологізмів 70-90-х років ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 /
Ін-т укр. мови НАН України. – К., 1999. – 16 с.
Солганик 1981: Солганик Г.Я. Лексика газеты: Учебн. пособие для вузов по спец. «Журналистика». – М.:
Высш. школа, 1981. – 112 с.
Стишов 2005: Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі мови засобів масової
інформації). – 2-ге вид., переобл. – К.: Пугач, 2005. – 388 с.
Струганець 2002: Струганець Л.В. Динаміка лексичних норм в українській лексикографії ХХ століття:
Автореф. дис. … д-ра філол. наук: 10.02.01/ Ін-т укр. мови НАН України. – К., 2002. – 32 с.
СТСУМ 2006: Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук.
проф. В.В.Дубічинського. – Х.: ВД «Школа», 2006. – 1008 с.
Тараненко 1989, Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах. – К.: Наук. думка,
1989. – 256 с.
УМ. Енц. 2000: Українська мова. Енциклопедія. – К.: Укр. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2000. – 746 с.
Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

131
The article deals with the rules of the process of actualizing of obsolete words and peculiarities of its usage in
contemporary Ukrainian newspaper. The typical kinds of semantic-stylistic modification within the use of the obsolete
words are defined.
Keywords: actualization of lexics, obsolete words, modification of the word semantics and stylistics, semantic
derivation, metaphorization.
Надійшла до редакції 22 вересня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.