| Поняття парадигми речення як системи його форм протиставляється аналізу парадигми речення, що ґрунтується на понятті регулярності реалізації структурного мінімуму речення. Поняття регулярної реалізації вперше було введене в науковий обіг Н. Ю. Шведовою і відображає особливості внутрішньомовних співвідношень структурних схем: 1) регулярні реалізації — це такі видозміни структурної схеми речення, які не руйнують її тотожності; 2) регулярні реалізації є контекстуально незумовленими; 3) механізм утворення регулярних реалізацій характеризується: а) незамігценням компонента структурної схеми речення, пор.: Я йду цілий день і ніяк не дійду до мети/ідеш цілий день і ніяк не дійдеш до мети; б) введенням до схеми додаткового компонента, пор.: День ясний/День був ясний/День повинен бути ясним; в) заміщенням або заміною компонента схеми семантично спільним елементом іншої форми, пор.: Люди зібралися/Людей зібралося тощо; 4) видозміна структурної схеми речення при утворенні тієї чи іншої регулярної реалізації засвідчує зміну того чи іншого смислового малюнку.
При утворенні регулярних реалізацій зберігається без зміни весь об’єктивний зміст речення, але в його значення додаються певні додаткові (фазові, емоційно-стилістичні та інші) відтінки, пор.: Хлопець читає книжку/Хлопець почав читати книжку/Хлопець повинен читати книжку/Хлопець може читати книжку; Хлопець змінив- ся/Як хлопець змінився! Такого типу регулярні реалізації співвідносяться зі структурними схемами речення як твірні основи з похідними типу хата — хатка — хатиночка, хатинонька; школяр — школярка; аспірант — аспірантка; читати — прочитати, зачитати, відчитати, перечитати. Похідні від твірної структурної схеми речення є дериватами структурних схем. Повний набір твірної і похідних структурних схем утворює дериваційну парадигму структурної схеми речення. Від регулярних реалізацій структурної схеми слід відрізняти формальні модифікації — видозміни структурних схем, що не несуть до |
| РОЗДІЛ XII. Парадигма речення |
| 623 |
| даткових значень і супроводжуються лише зміною експресивно-стилі- стичного забарвлення, відображаючи закони компресії синтаксичних одиниць, пор. означено-особову безпідметну формальну модифікацію, основою якої є незаповнення на формально-граматичному рівні позиції підмета в називному відмінку, що на рівні семантико-синтаксич- ної організації речення є нульовою. Це спостерігається при дієсловах 1—2-ї особи однини або множини: Співаю, чекаю, сподіваюсь — ніхто не йде (В. Чумак). |