Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ніна Литвиненко — ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОГО ДИСКУРСУ НА ЕТАПІ СИСТЕМНОГО ОПИТУВАННЯ

Стаття продовжує цикл публікацій автора з проблем функціонування медичного дискурсу. У ній
розглянуто комунікативні типи питальних речень як основний засіб реалізації лікарем з’ясувально-
констатаційної стратегії на етапі системного опитування.
Ключові слова: медичний дискурс, інтенція, етап, питальні речення, висловлення, комунікативна
стратегія, системне опитування.

Етапи комунікативної взаємодії лікаря з пацієнтом є одним із важливих ситуативних чинників медичного
дискурсу. На сьогодні не існує єдиної концепції щодо їх класифікації, однак ця проблема неодноразово
привертала увагу науковців у контексті дослідження окремих аспектів медичної комунікації [Мишланова 2002,
Бейлинсон 2001, Барсукова 2005].
Зважаючи на те, що структурування медичного дискурсу зумовлено моделями предметно-референтних
ситуацій, характерними ознаками яких є типовість, повторюваність, обов’язковість, ми виокремлюємо такі
етапи комунікативної взаємодії лікаря з пацієнтом: знайомства, системного опитування, об’єктивного
обстеження та рекомендацій. Кожен із цих етапів передбачає застосування лікарем відповідних комунікативних
стратегій, які формують семантичне наповнення фахового дискурсу.
Вектор інформаційного пошуку на етапі системного опитування, зорієнтований у напрямі «лікар –
пацієнт – лікар», реалізується у структурі висловлень лікаря шляхом використання ним широкого спектра
питальних речень у контексті відповідних мовленнєвих ситуацій.
Ми цілком поділяємо думку І.Р.Вихованця, що «для розв’язання проблем мови й мовлення досить
плідним варто вважати вирізнення висловлення як аналога речення в мовленні і специфічної синтаксичної
одиниці, оскільки воно уможливлює пов’язання з цією одиницею комунікативного аспекту речення»
[Вихованець 1993: 60]. Такий підхід у руслі вивчення проблем комунікативного синтаксису, започаткованого
ще у 20 – 40-і роки ХХ ст. Віленом Матезіусом, відображає характер сучасних понять комунікативної
лінгвістики, ґрунтовно досліджуваних українським вченим Флорієм Бацевичем [Бацевич 2003]. Погляд на
висловлення як на речення, що репрезентує комунікативну настанову мовця, є на сьогодні досить поширеним у
лінгвістиці. «Механізм комунікативного аспекту речення, – зауважує Н.В.Гуйванюк – можливий за умови, якщо
розглядаємо його як певне висловлення, тісно пов’язане з конкретним мовленнєвим контекстом, мовленнєвою
ситуацією» [Гуйванюк 2007: 223]. Нам імпонує такий підхід до вивчення проблеми функціонування
синтаксичних одиниць у мовленні. Тому пропонуємо функціональну специфіку речень у дискурсі лікаря
розглядати як своєрідність певних висловлень, реалізованих у контексті медичного мовлення, і застосовувати
термін речення стосовно формально-граматичної будови висловлень у дискурсі лікаря.
Мовленнєва ситуація на етапі системного опитування цілком підпорядкована меті лікаря: ретельно
зібрати анамнез1, необхідний для подальшого об’єктивного обстеження пацієнта. Тому мовна поведінка лікаря
на цьому етапі має бути стриманою і водночас активною. Якщо він не виявляє належної уваги до потреб
пацієнта, перебиває його розповідь, то ризикує не отримати потрібної інформації. Водночас невтручання в
процес розповіді позбавляє лікаря можливості почути від пацієнта всі деталі, пов’язані з його станом та
відчуттями. Лікар зазвичай активно працює з пацієнтом і скеровує свої питання у такий спосіб, щоб з’ясувати
релевантні для встановлення діагнозу симптоми. Ось чому логічним напрямом у мовленнєвій діяльності лікаря
на етапі системного опитування є реалізація ним з’ясувально-констатаційнної комунікативної стратегії.
Завдяки застосуванню цієї стратегії лікар має можливість з’ясовувати необхідні для себе факти, на підставі
яких констатує наявність симптомів, типових для певного виду захворювання.

1 Анамнез (лат. аnamnesis – згадувати, спостерігати) – сукупність відомостей, одержаних під час медичного
обстеження шляхом опитування особи, яку обстежують, і / або її рідних та близьких [Литвиненко, Місник 2001].
© Литвиненко Н.П., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

216
Реалізуючи цю стратегію, лікар пропонує пацієнту систему питань, переважна більшість яких
спрямована на визначення основних параметрів названих симптомів захворювання. До таких параметрів
належать:
• локалізація симптому (У якій частині живота з’являється біль? А куди віддає біль?);
• характер прояву симптому (Вам важко рухати пальцями? Ви відчуваєте шум у вухах?);
• інтенсивність прояву симптому (У Вас сильні набряки? У Вас були сильні болі?);
• зміна інтенсивності прояву симптому (Набряки зменшились? Біль посилюється?);
• характеристика симптому (Який у Вас біль: ниючий чи колючий?);
• темпоральні характеристики симптому (Коли з’являється біль? У який період дня з’являється
нудота?).
Інша група питань пов’язана із з’ясуванням анамнезу: Чим Ви раніше хворіли? Туберкульозом,
венеричними захворюваннями в сім’ї ніхто не хворів? Коли Ви востаннє робили флюорографічне обстеження?
Які були проблеми під час вагітності?
Певне місце в системі питань посідає різновид речень, спрямованих на з’ясування причиново-
наслідкових зв’язків між симптомами та фізіологічним станом організму: У Вас задишка коли буває, коли Ви
піднімаєтесь сходами? Пошук причиново-наслідкових зв’язків частіше здійснює сам лікар, який пропонує
пацієнту низку питань, що мають на меті з’ясувати залежність симптомів від різних чинників:
Лікар: Тут болить?
Пацієнт: Так, сильно.
Лікар: Так, біль у підложечковій ділянці… А коли відчуваєте нудоту – до вживання їжі чи після?
Пацієнт: Мене нудить до тих пір, поки я щось не з’їм.
Лікар: А печію відчуваєте коли?
Пацієнт: Печія з’являється відразу після вживання їжі.
Лікар: У Вас не було за останні місяці нервової перенапруги чи стресової ситуації?
Пацієнт: Так, у мене були певні проблеми на роботі.
Лікар: Можливо, Ви пам’ятаєте, чим хворіли Ваші батьки? Чи була в кого-небудь з них виразкова
хвороба?
Пацієнт: Так, батько хворів на виразкову хворобу шлунка.
Лікар: Судячи з Вашої розповіді, у Вас виразка дванадцятипалої кишки. Щоб зробити остаточний
висновок, Вам буде потрібне дообстеження: фіброгастроскопія, тест на наявність бактерій, загальний
аналіз крові, аналіз калу на приховану кров.
Кожне з питань, які ставить лікар в аналізованому діалозі, за своїм змістом не спрямоване на
встановлення причини або умови появи того чи іншого симптому. Одна частина питань – це з’ясування
темпоральних характеристик симптому (А печію відчуваєте коли? А коли відчуваєте нудоту – до вживання їжі
чи після?), інша – це визначення наявності симптому (Тут болить?) або різноманітних супутніх обставин (У
Вас не було за останні місяці нервового потрясіння? Чим хворіли батьки?). Однак, подані у певній
послідовності, ці питання відбивають логіку міркувань лікаря. Деякі з них можуть стосуватися початку
захворювання, причин та мотивів звернення до лікаря, попереднього лікування чи обстеження.
Системне опитування пацієнта зазвичай має кілька стадій. Спочатку лікар пропонує питання загального
змісту, зосереджуючи увагу пацієнтаі на певних симптомах, які лікар уважає принциповими. Тому перша стадія
чітко маркована шляхом особливого ініціального діагностичного запиту інформації (ритуалізації дискурсу): Які
у Вас скарги? Що Вас турбує? Скарги є? Застосовуваними різновидами загальних питань є наводові питання,
побудовані відповідно до описаної в медичній літературі клінічної картини певного захворювання: Стискальні
болі відчуваєте? Під ліву лопатку віддає? (клінічна картина стенокардії). Наводові питання можуть носити
характер пропозицій, що їх припускає лікар як можливий розвиток ситуації: А потім знову тиск підвищується?
Перші відповіді пацієнта дозволяють лікареві зробити певні прогнози стосовно діагнозу. Подальше опитування
здійснюється більш цілеспрямовано і стосується прогнозованих симптомів та супутніх обставин щодо розвитку
захворювання. Досить типовими є питання, що передбачають вибір: Який у Вас біль: гострий, колікоподібний,
стискальний, пекучий? Поступово відкидаючи неадекватні припущення, лікар звужує поле обстеження. На
цьому етапі переважають питання, пов’язані з визначенням наявності симптомів (Ви відчуваєте печію?) та їхніх
параметрів (Де відчуваєте біль? Коли з’являється печія?). Подібні питання допомагають лікарю деталізувати
ознаки симптомів, про які повідомляє пацієнт, надати опитуванню елементів спеціалізованості. Таке звуження
поля обстеження може мати вигляд алгоритму, кожний крок якого будується на підставі позитивної або
негативної відповіді на попереднє питання: Біль з’являється після вживання їжі? – Ні / Так; Ви часто
споживаєте смажену гостру їжу? – Ні / Так; Біль виникає саме після споживання смаженої, гострої їжі? – Ні
/ Так; Біль супроводжується нудотою? – Ні / Так.
Звичайно, не всі ланки алгоритму бувають вербалізовані, бо часто пацієнт випереджає наступне
запитання лікаря, прагнучи розповісти детально про свій стан, тому відпадає необхідність у висловленні
окремих реплік. Однак елементи алгоритму можуть бути присутні в його міркуваннях і, відповідно, в
комунікації загалом. Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

217
Застосовуючи опитування-алгоритм, лікар конкретизує відчуття пацієнта, що дозволяє йому, з одного
боку, взяти до уваги значний обсяг симптомів, характерних для прогнозованого діагностування, а з іншого –
виокремити ті з них, які констатує пацієнт. Наявні суб’єктивні відчуття пацієнта визначаються на тлі
ймовірних, і це забезпечує повноту охоплення досліджуваних ознак, внаслідок чого жодна з них (як наявна, так
і ймовірна) не залишаються поза увагою лікаря. У такий спосіб лікар намагається унеможливити ситуацію, за
якої певні симптоми залишаться невиявленими через брак уваги до них з боку пацієнта внаслідок його
некомпетентності.
Вигляд алгоритму може мати і низка питань, відповідь на які доповнює уявлення лікаря про стан
пацієнта, підтверджує або спростовує прогнозований ним діагноз. Сам перебіг опитування залежить
здебільшого від того, яку відповідь (позитивну чи негативну) дасть пацієнт на попереднє питання: Пор.:
Лікар: У дитинстві Ви хворіли на інфекційні хвороби?
Пацієнт: Ні, не хворів.

Лікар: У дитинстві Ви хворіли на інфекційні хвороби?
Пацієнт: Так, хворів.
Лікар: На які саме?
Пацієнт: Скарлатина, кір…
Лікар: Хвороби Боткіна не було у Вас?
Пацієнт: Так, була.
Лікар: У якому віці?
Пацієнт: Десь у дванадцять – тринадцять років.
Лікар: А не пам’ятаєте, це був гепатит групи А чи групи В?
Пацієнт: Не пам’ятаю.
З’ясування супутніх обставин лікарем може не мати вигляду алгоритму, якщо лікар ставить питання,
спрямоване на з’ясування певного аспекту ситуації, а отже, не можлива відповідь так або ні:
Лікар: Які хвороби були у Вас у дитинстві?
Пацієнт: Скарлатина, кір, ГРЗ.
Лікар може залучати пацієнта до пошуку причиново-наслідкових зв’язків між симптомами або між
симптомом і фізіологічним станом організму, а також симптомом і супутніми обставинами:
Лікар: Який характер носить біль – постійний чи тимчасовий?
Пацієнт: Тимчасовий, напевно, кілька разів на день.
Лікар: Чи пов’язане його виникнення з уживанням їжі?
Пацієнт: Так, це зазвичай тоді й буває.
Таке залучення пацієнта до співпраці з лікарем сприяє з’ясуванню симптомів захворювання,
спрямованого на встановлення діагнозу.
Питання лікаря часто бувають певним чином прагматично скеровані ним на стабілізацію або покращення
емоційного стану пацієнта шляхом орієнтації їх змісту на позитивний результат: Температура ж не
підвищувалась? Кашлю вже не було? Кровохаркання більше не повторювалось? Ви наче не схудли за останній
час?
Серед питальних речень розрізняються своєю комунікативною організацією загальнопитальні та
частковопитальні речення залежно від характеру питання та обсягу очікуваної відповіді. Як зазначає
І.Р.Вихованець, «загальнопитальні речення орієнтовані або на ствердну відповідь (Так), або на заперечну
відповідь (Ні), або на інші модифікації цих відповідей. Частковопитальні ж речення спрямовані на отримання
якоїсь нової часткової інформації» [Вихованець 1993: 146]. За цими критеріями можуть бути проаналізовані й
питальні речення, вживані у дискурсі лікаря.
Загальнопитальні речення в медичному дискурсі – це переважно загальні питання, які ставить лікар на
початку розповіді: Що Вас турбує? На що Ви скаржитесь? Що привело Вас до лікарні? Вранці Ви маєте
гіркоту в роті? Біль з’являється відразу після вживання їжі? У Вас було відчуття кинджального удару?
Значна частина загальнопитальних речень з боку лікаря передбачає у відповіді пацієнта підтвердження або
спростування інформації щодо симптоматики або перебігу захворювання: У Вас видалений апендикс? Ви робили
магнітнорезонансну томографію? Менструальний цикл у Вас не порушився? У Вас не було галюцинацій під час
знеболювання трамадолом?
Частковопитальні речення, які вживає лікар, передбачають конкретну відповідь на запитання, що
стосуються здебільшого показників фізичного стану пацієнта: Як давно Ви хворієте? Коли Ви востаннє робили
флюорографічне обстеження легень? Після якої їжі Ви відчуваєте нудоту? Як швидко допомагають Вам ці
ліки? Коли Ви робили останній раз аналіз крові? Які хвороби Ви перенесли в дитинстві? Комунікативна
настанова (інтенція) лікаря-мовця реалізується саме завдяки послідовному залученню пацієнта до розмови
шляхом питань, які деталізують його попередню відповідь і дають змогу переконатися у доречності припущень
щодо остаточного діагнозу. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

218
На етапі системного опитування загальнопитальні речення виражені здебільшого самостійними
простими реченнями: Коли Ви лікували цей зуб? Куди віддає біль? У Вас часто бувають застудні
захворювання?
За структурою граматичної основи переважна більшість загальнопитальних речень представлена
двоскладними конструкціями: На що Ви скаржитесь? Як Ви себе почуваєте після сеансів голкотерапії? Підмет
у таких реченнях здебільшого називає пацієнта як суб’єкта дії чи носія ознаки і дістає вираження особовим
займенником Ви (рідше – за статусно-рольовими показниками – ти): Ви хворіли на гепатит? Ви вживаєте
транквілізатори? Ти палиш? Підмет в аналізованих реченнях може позначати також анатомічний орган,
певний симптом, епізод анамнезу чи захворювання, наявність якого з’ясовує лікар: У Вас видалений апендикс?
У Вас є набряки на ногах? У Вас були пологи? У Вашій сім’ї були ендокринні захворювання?
Присудок у подібних реченнях зазвичай простий дієслівний: Ви відчуваєте тяжкість у шлунку? У Вас
бувають носові кровотечі? Такі речення досить часто пов’язані з очікуванням інформації екзистенційного
змісту і мають простий дієслівний присудок, виражений дієсловом буттєвої семантики: У Вас були операції? У
Вас були вагітності? У Вас були викидні? У Вас були аборти? У Вас бувають кровотечі? У тебе вже є
місячні? У тебе бувають запаморочення? У Вас були ускладнення під час пологів? Простий дієслівний
присудок у таких реченнях може позначати певний стан, відчуття пацієнта: Суглоби у Вас болять? Серце Вас
турбує? Ці пухирці у тебе сверблять? Рана вже затяглася? Простий дієслівний присудок може позначати
також різноманітні параметри стану пацієнта: Набряки у Вас збільшились? Під вечір температура
підвищується? Артеріальний тиск у Вас знизився? При натисканні біль посилюється? Шум у вухах
послаблюється? Набряки зменшуються? Запит інформації в загальнопитальних реченнях може стосуватися
певних ознак симптому чи захворювання, у такому разі присудок є складеним іменним з іменною частиною,
вираженою ад’єктивом, переважно прикметником: Болі у Вас періодичні? Пологи у Вас були стрімкі? Аденоїди
у Вас видалені? Уживання лікарем здебільшого речень двоскладної будови відображають його прагнення до
адресного спрямування своїх запитань (про це свідчить наявний у них підмет, виражений займенником Ви /
ти), та увагу до відчуттів і фізичного стану пацієнта, на що, зокрема, вказує вживаний у таких реченнях
присудок у формі дієслів буттєвої семантики.
Загальнопитальні реченя за структурою граматичної основи можуть бути й односкладними: Вам робили
щеплення від кору та краснухи? З правого боку Вас нічого не турбує? Частіше вживаними з-поміж них є
неозначено-особові речення з головним членом, вираженим дієсловом у формі минулого часу множини: Вам
робили новокаїнову блокаду? Вам видалили маткові труби? У тебе брали мазок на піхвову мікрофлору?
Трапляються односкладні безособові загальнопитальні речення, у яких головний член може бути виражений
безособовим дієсловом: Вас лихоманить? У Вас болить у правому підребер’ї? Також зафіксовано односкладні
безособові загальнопитальні речення з дієслівною зв’язкою у безособовій формі та предикативом: Вам стає
гірше після інсуліну? У досліджуваному матеріалі наявні й односкладні безособові загальнопитальні речення із
заперечним словом немає: У Вас немає відчуття печії? У Вас немає висипів? Переважання неозначено-
особових речень ми пояснюємо тим, що на цьому етапі спілкування пацієнт розказує про симптоми, які
викликають у нього фізичний дискомфорт, і для лікаря важливим є дізнатися про причини захворювання та
попереднє лікування. Цьому сприяє форма дієслова минулого часу як основна форма присудка неозначено-
особових речень.
Загальнопитальні речення, зафіксовані в репліках лікаря, можуть бути проаналізовані з боку
особливостей їхнього утворення, яке корелює з функціонально-семантичними характеристиками речень. На
жаль, обсяг статті не дає можливості детально описати цей процес. Зазначимо лише, що більшість простих
загальнопитальних речень побудовано на основі непитальних (розповідних) речень внаслідок зміни їх інтонації,
пор.: 1. Ви контролюєте артеріальний тиск. – Ви контролюєте артеріальний тиск? 2. Ваш зуб реагує на
холодне або гаряче. – Ваш зуб реагує на холодне або гаряче? Трансформація непитальних речень у питальні
може відбуватися ще й унаслідок зміни інтонації та введення модальних часток, зокрема часток чи, хіба,
невже: Чи були у Вас операції, пологи? Хіба у Вас ще є місячні? Невже Ви читаєте без окулярів? Слід
відзначити перевагу загальнопитальних речень без часток над реченнями, які містять частки. Більш активне
вживання речень без часток можна пояснити тим, що буд-яка частка містить елемент суб’єктивно-модального
значення та емотивних конотацій, що не завжди є доцільним у мовленні лікаря, який прагне до точності й
об’єктивності в запиті інформації. Тому лікар вдається до вживання частки в питальному реченні, коли в цьому
є потреба для повного задоволення комунікативної настанови.
У дискурсі лікаря на етапі системного опитування зафіксовано також і загальнопитальні двоскладні та
односкладні речення з часткою а: А нирки Вас турбують? А температура ввечері підвищується? А мигдалики
Вам видаляли? А операції апендициту у Вас не було? А переривань вагітності у Вас ще не було? Мета таких
речень – з’ясування констатація наявності / відсутності фактів, принципово важливих для констатації
симптомів захворювання.
Отже, загальнопитальні речення як відповідний аналог висловлень у дискурсі лікаря на етапі системного
опитування можуть мати як двоскладну, так і односкладну граматичну будову. Вони формуються на підґрунті
розповідних речень шляхом зміни інтонації та введення модальних часток чи, зрідка хіба, невже. У такий Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

219
спосіб лікар, констатуючи симптоми захворювання, з’ясовує його перебіг та окремі деталі, що в подальшому
слугує підставою для встановлення остаточного діагнозу.
На відміну від загальнопитальних, частковопитальні речення, що трапляються в дискурсі лікаря під час
реалізації з’ясувально-констатаційної стратегії, утворені на основі розповідних речень внаслідок зміни інтонації
та введення питальних займенникових слів: 1) Біль з’явився вперше. – Після чого біль з’явився вперше? 2) Ви
помітили зміни у своєму стані. – Коли Ви помітили зміни у своєму стані? Оскільки в утворенні таких речень
бере участь займенник або займенниковий прислівник, вони, на думку І.Р.Вихованця, можуть бути
кваліфіковані як займенникові [Вихованець 1993: 146]. Саме за такою ознакою ми вирізняємо цей тип речень у
дискурсі лікаря.
Частковопитальні речення за структурою граматичної основи також можуть бути різноманітними.
З-поміж них преважна більшість – це двоскладні конструкції: Де локалізується біль? Коли кашель
посилюється? Частотнішими є речення з простим дієслівним присудком: Коли зір на лівій оболонці «сів» у Вас?
Як довго сльозилось око? У якій частині живота біль з’являється? На що ще Ви скаржитесь? Також
натрапляємо на речення зі складеним дієслівним присудком: Коли почав боліти зуб? Як давно Ви припинили
вживати еутирокс? У таких реченнях складений дієслівний присудок майже завжди містить допоміжні
дієслова фазисної семантики, з них частіше лексему почати: Коли почав підвищуватися тиск? Як давно почали
боліти руки? Коли шлунок перестає боліти – до вживання їжі чи після? З якого часу Ви припинили запобігати
вагітності?
Зафіксовано лише поодинокі випадки вживання у складених дієслівних присудках допоміжних дієслів
модальної семантики, представлених винятково лексемою могти: На якому боці Ви можете лежати? Який
рядок таблиці Ви можете прочитати?
Частковопитальні двоскладні речення зі складеним іменним присудком трапляються в незначній
кількості: Який у Вас сон? Які у Вас скарги? Іменна частина в таких присудках може бути виражена як
прикметником чи дієприкметником (Наскільки сильний у Вас біль? Яка рука у Вас була травмована?), так і
питальним займенником у ролі питального слова (Який у Вас стілець? Який у Вас біль? Яка у Вас травма?).
З-поміж них можна виділити неозначено-особові речення з дієслівним головним членом у формі минулого часу
однини або теперішнього чи майбутнього часу третьої особи множини: Скільки разів Вам робили переливання
крові? Як часто Вам роблять перев’язки? Зрідка вживаними є також безособові частковопитальні речення з
дієслівною зв’язкою у безособовій формі та предикативом: Коли Вам стало краще? У досліджуваному
матеріалі наявні й односкладні безособові загальнопитальні речення із заперечним словом немає: Як давно у
Вас немає місячних?
З-поміж частковопитальних речень зафіксовано невелику кількість односкладних конструкцій. Це
можуть бути односкладні безособові речення з головним членом, вираженим дієсловом у безособовому
значенні, тобто у формі теперішнього часу третьої особи однини або у формі минулого часу середнього роду
однини: З якого часу у Вас темніє в очах? Де дужче заболіло? У таких реченнях можливі як прості дієслівні,
так і складені дієслівні присудки: З якого часу в лівому оці затуманилось? Як давно Вам погіршало? Коли
почало, як Ви кажете, «стріляти» в поясницю? Де почало боліти спершу – зліва чи справа?
У частковопитальних реченнях наявні практично всі можливі питальні слова, морфологічно –
прислівники та питальні займенники, однак частотність їх уживання різна. Найбільш уживаними є питальні
займенники який, що, скільки, чим: Який у Вас біль: періодичний чи постійний? Скільки часу Ви чуєте перебої
в серці? Що Ви зараз відчуваєте? Чим Ви раніше хворіли? Часто лікарі вживають у ролі питальних слів
прислівники коли, де, як довго: Коли посилюється біль? Де Ви відчуваєте біль? Як довго триває напад? Рідше
вживають питальні займенники хто, наскільки: Хто у Вашій сім’ї хворів на туберкульоз легенів? Наскільки
сильним буває біль? Також зрідка трапляються прислівники і прислівникові сполуки як, чому, навіщо, з якої
причини, з якою метою, яким чином, якою мірою: А як саме Вас турбує серце? Чому Ви припускаєте, що це
болі в печінці? Навіщо Ви так нервуєтесь? А з якої причини Ви звертались до невропатолога? Яким чином Ви
розробляли травмовану руку? Якою мірою Ви відчуваєте полегшення після вживання інтомітоцину?
Обмеження у вживанні тих чи інших питальних слів зумовлене рівнем актуальності для лікаря інформації про
відповідні параметри стану пацієнта. Зазвичай лікареві насамперед необхідно знати предмет його скарг,
характер вияву симптомів, часові характеристики, локалізацію, рівень їх інтенсивності, хронологічні та
предметно-кількісні дані анамнезу. Потреба саме в такій інформації у процесі реалізації з’ясувально-
констатаційної стратегії спричиняє частотність уживання відповідних питальних слів. Менш актуальними є
відомості аналітичного характеру, спрямовані на розуміння причини, мети певних дій пацієнта, оскільки
прешочергово лікар прагне виявити об’єктивні показники, на підставі яких він здійснює аналіз стану пацієнта.
Саме тому питальні слова подібного змісту вживають значно рідше.
Спостерігаємо також певні особливості вживання питальних слів у частковопитальних двоскладних та
односкладних реченнях, яке корелює з різними типами присудків. У двоскладних реченнях з простим
дієслівним присудком можливе вживання всіх згаданих питальних слів: Який Ви вживаєте інсулін? Коли
відчуваєте запаморочення? Що Вас турбує? А чим Ви хворіли раніше? Де з’являється свербіж? Скільки вже
років Ви спостерігаєте такі зміни в нирках? Як давно виникло це почервоніння? У кого з рідних було таке ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

220
захворювання? А як Ви захворіли: раптово чи поступово? З якою метою Ви робили останній аналіз крові?
Наскільки чітко Ви бачите третій рядок? Чому Ви не хочете проконсультуватись у нашого психіатра?
Навіщо Ви вживали церукал? З якої причини Ви відмовляєтесь від щеплення? Звертає на себе увагу те, що в
реченнях зі складеним дієслівним присудком із фазисними дієсловами уживаними є питальні слова майже
винятково темпоральної семантики – коли, як давно, і лише в поодиноких випадках – локальної, що
представлено прислівником де: Коли Ви почали відчувати слабкість? Як давно Ви припинили вживати
мерказоліл? Де Ви почали відчувати біль? У двоскладних реченнях зі складеним дієслівним присудком із
допоміжним дієсловом модальної семантики уживаними є питальні займенники який, скільки: Який рядок
таблиці Ви можете прочитати? Скільки разів Ви можете присісти?
У двоскладних реченнях зі складеним іменним присудком уживають питальні займенники який,
наскільки: Яка у Вас сьогодні температура? Наскільки сильний у Вас біль? Звертає на себе увагу те, що в
реченнях зі складеним іменним присудком питальний займенник завжди займає позицію називного відмінка і
виконує синтаксичну роль іменної частини присудка: Які травми були у Вас у минулому? Яке вухо було
проопероване?
Натрапляємо також на частковопитальні двоскладні та односкладні речення з часткою а, яка посилює
семантику питальних слів: А які операції Ви перенесли? А скільки разів на день Ви вживаєте бальзам Бітнера?
А коли Вам стає краще – вранці чи ввечері? А як давно Вам робили гістологію?
Отже, з’ясувально-констатаційна стратегія на етапі системного опитування в дискурсі лікаря
вибудовується згідно з описаною в спеціальній медичній літературі клінічною картиною певного захворювання
та загальноприйнятою вузькофаховою методикою діагностування. Лікар на підставі почутого від пацієнта
з’ясовує для себе окремі деталі його розповіді, відбираючи актуальну для подальшого діагностування
інформацію. Констатація наявності або відсутності з’ясованих деталей дає йому підстави для визнання факту
захворювання. Граматичним вираженням згаданої стратегії є загальнопитальні односкладні та двоскладні
речення, які найбільшою мірою забезпечують досягнення комунікативного наміру лікаря-фахівця.
Загальнопитальні речення будуються на основі розповідних речень шляхом зміни інтонації або одночасно
зміни інтонації та введення питальних часток. Досить уживаними є речення без питальних часток, оскільки
вони позбавлені тих елементів значення та емоційно-експресивних конотацій, які зазвичай вносять частки в
семантику питального речення. З-поміж часток найбільш активною є частка чи, вживана як у двоскладних, так і
в односкладних загальнопитальних реченнях, особливо в тих, комунікативною настановою яких є запит
інформації екзистенційного змісту. Для побудови частковопитальних речень, які також сприяють реалізації
з’ясувально-констатаційної стратегії, використовують питальні займенникові слова, які мають різну частотність
уживання. У дискурсі лікаря вживаними є як двоскладні, так і односкладні частковопитальні речення. Як у
загальнопитальних, так і в частковопитальних реченнях присутня факультативна позиція частки а, що виконує
функцію відбору актуальної для лікаря інформації.

Література
Бацевич 2003: Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана
Франка, 2003. – 279 с.
Барсукова 2005: Барсукова М.И. Речевые стратегии и тактики медицинского дискурса // Античный мир и
мы: Мат-лы межвуз. научн. конф. – Саратов: Изд-во ГОС УНЦ «Коледж», 2005. – Вып. 10. – С.40 – 46.
Бейлинсон 2001: Бейлинсон Л.С. Характеристика медико-педагогического дискурса (на материале
логопедических рекомендацій): Автореф. дис. … канд. филол. наук. – Волгоград, 2001. – 25 с.
Вихованець 1993: Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь,
1993. – 368 с.
Гуйванюк 2007: Гуйванюк Н.В. Перспективи сучасної української граматики // Науковий вісник
Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Випуск 321 – 322. Слов’янська філологія. – Чернівці: Вид-во
«Рута» Чернівецького університету, 2007. – С. 222 – 228.
Литвиненко, Місник 2001: Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Медичний термін у лінгвістичному аспекті. –
К.: Вид-во НМУ ім. О.О.Богомольця, 2001. – С. 26.
Мишланова 2000: Мишланова С.Л. Метафора в медицинском дискурсе. – Пермь: Изд-во ПГУ, 2002. –
160 с.

The article continues the cycle of publications of author on issues of functioning of medical diskursu. In her the
communicative types of interrogative suggestions as basic mean of realization of z’yasuval’no-konstatatsiynoy strategy
a doctor are considered on the stage of the system questioning
Keywords: medical diskurs, intentsiya, stage, interrogative suggestions, utterance, communicative strategy,
system questioning.
Надійшла до редакції 14 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.