Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Бабій — ДИНАМІКА РОЗВИТКУ СЛОВОТВІРНО-СТРУКТУРНИХ ТИПІВ ПРІЗВИЩ СУЧАСНОЇ СЕРЕДНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ (У ЗІСТАВЛЕННІ З ПРІЗВИЩЕВИМИ НАЗВАМИ РЕЄСТРІВ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО): ДІАХРОНІЧНИЙ АСПЕКТ

Статтю присвячено аналізу словотвірно-структурних типів прізвищ середньо-наддніпрянського регіону
в діахронії (у зіставленні з прізвищевими назвами Реєстрів 1649 р. Розглянуто продуктивні та малопоширені
словотвірні моделі прізвищевих одиниць, обґрунтовано причини спадної та висхідної динаміки їх
функціонування.
Ключові слова: словотвірно-структурний тип, прізвищева назва, продуктивність.

Проблема лінгвістичного вивчення ономастичних одиниць у діахронічному аспекті є актуальною в
сучасній мовознавчій науці. Неодноразово у своїх дослідженнях А. М. Залеський [Залеський 1964],
Ю. О. Карпенко [Карпенко 1994], О. В. Кровицька [Кровицька 1995], Р. І. Осташ [Осташ 1985], П. П. Чучка
[Чучка 1983], В. П. Шульгач [Шульгач 1998] та ін. переконливо доводять, що локалізація різних типів онімів (і
прізвищ зокрема), формування їх етимологічних, семантичних, структурно-словотвірних особливостей великою
мірою залежать від історичних передумов виникнення, первісного поширення та функціонування. Зазначене
положення є принциповим в аспекті словотвірного аналізу антропонімів – розкриваючи словотвірну структуру
сучасного прізвища, дослідник звертається до фактів історії мови, бо процес творення прізвищ – це вже історія
мови, це вже історичний, а не сучасний словотвір [Чучка 2005, с.25], що підвищує актуальність пропонованої
статті..
На підставі вищенаведеного вважаємо доцільним аналіз словотвірно-структурних типів прізвищ
досліджуваного регіону в їх історичному плані, що дасть змогу встановити динаміку розвитку словотвірної
системи Середньої Наддніпрянщини, простежити географію основних типів прізвищ у зіставленні з
прізвищевими назвами Реєстрів Війська Запорозького від 1649 року, словотвірні особливості яких не раз
ставали об’єктом лінгвістичних досліджень (див. праці Л. Є. Волочанської, А. Л. Очеретного, Ю. О. Карпенка,
Р. І. Осташа). Результативність зіставлення найпоширеніших структурно-словотвірних типів прізвищ із
словотвірними типами прізвищевих назв XVII ст. уможливлюється багатством антропонімних фіксацій у
„Реєстрах” та ареальною тотожністю зіставлюваних територій.
Комплексний аналіз прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини та прізвищевих назв, зафіксованих
„Реєстрами”, свідчить, що на території досліджуваного регіону діяли лише два способи творення спадкових
родових назв – морфологічний та лексико-семантичний. Якщо порівняти дані сучасної прізвищевої системи
Середньої Наддніпрянщини (яка зберігає 46,7% семантичних та 49,7% морфологічних утворень) з кількісними
показниками „Реєстрів” (де склад семантичних утворень становить 32,6%, а морфологічних – 67,3%), можна
побачити суттєву різницю між структурно-словотвірними особливостями прізвищевих систем двох
хронологічних зрізів.
Значна перевага вторинних прізвищевих назв над первинними в XVII ст. пояснюється активним
використанням патронімів у зазначений період і зниженням їх ролі в сучасній прізвищесистемі, що є наслідком
остаточного закріплення патронімів у ролі офіційних прізвищ [Кравченко 2004, с.112]. Розглянуті нами
морфологічні утворення з патронімними формантами є реальним підтвердженням описаної динаміки. Зокрема,
словотвірні типи на -енк-о, -ович/-евич, -ич у Середній Наддніпрянщині становлять 15% від загалу
фактичного матеріалу, тоді як зазначені словотвірні типи в „Реєстрах” складають 50,2% з-поміж усіх
прізвищевих назв. Питома вага в прізвищевих системах двох історичних періодів належала суфіксу -енк-о,
який здавна був домінуючим формантом в українській антропонімії. Так, прізвищева система сучасної
Середньої Наддніпрянщини нараховує 1094 (13,4%) прізвища на –енк-о (Ли’сенко (184), Павле’нко (55),
Яки’менко (67)), у пам’ятці XVII ст. зафіксовано 932 прізвищеві назви (43,2%) зазначеного словотвірного типу
(Кобыле’нко, Сhне’нко, Федоре’нко). У зв’язку з тим, що сполучувальні можливості суфікса -енк-о не були
обмежені структурою твірної основи, лексичною базою прізвищ на -енк-о та прізвищевих назв на -енк-о
ставали однакові групи онімної та апелятивної лексики. Здійснений аналіз репрезентує продуктивність
словотвірного типу на -енк-о на двох історичних етапах і свідчить про природний та довготривалий процес
творення прізвищ із зазначеним формантом.
Чітко простежується спадна динаміка у функціонуванні інших словотвірних типів патронімного
спрямування, зокрема прізвищ на -ович/-евич, -ич. Дослідники „Реєстрів” (див. праці Т. Д. Братушенка,
© Бабій Ю.Б., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

254
Ю. О. Карпенка, Р. І. Осташа) неодноразово наголошували на продуктивності словотвірного типу на
-ович/-евич, -ич у межах прізвищевої системи XVII ст.: у зазначений період прізвища на -ович / -евич, -ич
становлять у середньому 5% від загальної кількості особових назв у пам’ятці [Осташ 1985, с.12]. Їх
популярність зумовлена особливостями вираження патронімічності: з одного боку, прізвищеві назви
-ович/-евич, -ич можна вважати міщанськими за походженням, з іншого, вони могли ідентифікувати людей або
старших за віком, або виокремлювати тих, хто мав особливі заслуги в козацькому війську, або, зрештою, більш
заможних козаків, що позначає їх соціальну маркованість [Осташ 1984, с.105]. Утративши соціальне
спрямування, словотвірний тип на -ович/-евич, -ич сучасною прізвищевою системою збережений як
малопоширений і становить 1,1% від усіх аналізованих прізвищ, тоді як матеріали „Реєстрів” фіксують 7%
прізвищевих назв зазначеного типу (Иса’евичъ, Михайло’вичъ, Пота’повичъ).
Антропосистеми двох історичних періодів фіксують співвідносну динаміку у використанні
поліфункціональних та посесивних формантів у складі прізвищ. Активно в період становлення антропонімної
системи XVII ст. утворювалися прізвищеві назви за допомогою поліфункціональних формантів (276 утворень,
що становить 12,7%) і малопродуктивними були посесивні суфікси (94 утворення, що становить 4,3%). Така ж
тенденція збережена сучасною антропосистемою (25% та 9,7% відповідно), що свідчить про спільність
словотвірних процесів на зазначених територіях.
У функціонуванні прізвищевих назв із посесивними формантами -ов/-ев, -ин/-ін спостерігається
динаміка збільшення кількості прізвищ із зазначеними суфіксами у Середній Наддніпрянщині: сучасна
прізвищева система фіксує 5,7% прізвищ на -ов/-ев, -ів та 4% прізвищ на -ин/-ін (Ваню’хін (1), Ря’биков (1)),
тоді як у „Реєстрах” зафіксовано вдвічі менше таких утворень – 2,6% та 1,7% відповідно (Бахма’товъ,
Си’ћтчынъ, Чуба’ровъ). Цей факт зумовлено значним тиском офіційної російської мови на прізвищеву систему
досліджуваного регіону, який тривалий час перебував у складі Російської імперії вже після 1649 р. Отже,
йдеться про процес зросійщення прізвищ українців, що й зумовило висхідну динаміку словотвірних типів на
-ов/-ев, -ин/-ін у Середній Наддніпрянщині.
Серед поліфункціональних формантів особливої уваги заслуговують словотвірні типи на -ськ (-цьк,
-зьк), що відзначаються значною активністю як у сучасній прізвищевій системі, так і в матеріалах „Реєстрів”
(пор.: прізвища з формантом -ськ (-цьк, -зьк) становлять 6% від загалу фактичного матеріалу, прізвищеві назви
„Реєстрів” зазначеного зразка – 4,8%). Дослідники, зокрема Л. О. Кравченко, Р. І. Осташ, вважають, що
популярність словотвірного типу на -ськ зумовлена функціональними особливостями форманта: такі
„прізвищеві назви” у часи Запорізької Січі ідентифікували або осіб козацької старшини (Кошо’вский,
Старши’нскый), або представників соціальних низів та середніх прошарків, які у такий спосіб намагалися
облагородити себе або приховати свої давні родові „прозвища” (Головчы’нский, Кобыля’цкий) [Осташ 1984,
с.107].
Абсолютно протилежну динаміку спостерігаємо на прикладі функціонування словотвірних типів на -к-о
та -ець. Вони відзначаються відносно низькою продуктивністю в період становлення прізвищевої системи
української мови, що відображено кількісним складом прізвищевих назв XVII ст. зазначеного словотвірного
типу – 2% та 1,5% відповідно (Балау’ско, Бћлобро’вець, Воло’шинець). У сучасній прізвищевій системі
досліджуваного регіону словотвірні типи на -к-о та -ець збережено з вищим ступенем поширеності (4,2% та
1,9% відповідно). Як зазначають Т. Д. Космакова, П. П. Чучка, форманти -к-о, -ець на території всієї України
належать до розряду продуктивних, що зумовлено їх давністю (утворення із зазначеними суфіксами фіксують
пам’ятки XI – XIII ст.) й абсолютною валентністю (вони сполучаються з різними за структурою основами).
Деякі словотвірні типи досліджуваних прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини у матеріалах
Реєстрів Війська Запорозького або зовсім відсутні, або малопродуктивні.
Підвищення ступеня активності зазначених словотвірних типів у наступні періоди процесів
прізвищетворення зумовлено міграцією населення та впливом західноукраїнських діалектів на місцеву
прізвищеву систему, насамперед, словотвірні типи на -ій, -ун, -аш, -ей вважають західноукраїнськими, оскільки
у більшості випадків вони є популярними на території Західної України (див. праці Б. Б. Близнюк, Р. І. Осташа,
П. П. Чучки).
Сучасна прізвищева система досліджуваного регіону фіксує значно більшу частку прізвищ, утворених
лексико-семантичним способом (46,1%), ніж матеріали „Реєстрів” (32,6%). Серед загалу прізвищевих назв
пам’ятки XVII ст. виокремлено прізвищеві субстантиви (24%) та прізвищеві ад’єктиви (8,5%). Такі результати
увиразнюють домінуючий коефіцієнт іменникових основ над прикметниковими, збережений і сучасною
прізвищесистемою (пор.: прізвищевих субстантивів 30,7%, прізвищевих ад’єктивів – 14,1%).
Неоднозначно окреслюється динаміка сучасних словотвірних типів прізвищ у межах семантичних
утворень у зіставленні з прізвищевими назвами „Реєстрів”, основи яких співвідносні з особовими іменами.
Загальна кількість таких утворень у сучасному регіоні становить 873 прізвища (10,7% від загалу фактичного
матеріалу), тоді як матеріали „Реєстрів” фіксують 62 (2,8%) лексико-семантичних утворення, основи яких
співвідносні з особовими іменами, переважно використаними у повній формі (Ґандзя, Педоръ, Супрунъ). Зміну
в продуктивності зазначеного словотвірного типу прізвищ із часів козацтва до сьогодення спричинено
історичними процесами прізвищетворення: за результатами лексико-семантичного аналізу онімних одиниць Розділ VIII. Проблеми ономастики

255
„Реєстрів”, з 30% прізвищевих назв, мотивованих власними іменами, більше 27% мають у своєму складі різні
типи суфіксів (Ко’стивъ, Петро’въ, Си’доровъ), унаслідок чого розглядаються в межах морфологічних
утворень.
Малопродуктивними в період становлення структурно-словотвірної системи Середньої Наддніпрянщини
виявилися топоніми, від яких лексико-семантичним способом утворено 77 прізвищ (0,9%). Така динаміка
ймовірно успадкована сучасною антропосистемою ще з XVII ст., оскільки матеріали „Реєстрів” також фіксують
низький ступінь продуктивності відтопонімних субстантивів (23 прізвищеві назви, що становить 1% від загалу
фактичного матеріалу). Серед антропонімних субстантивів двох історичних зрізів активністю відзначаються
утворення, ускладнені переважно суфіксом -ець (пор.: прізвища – Білоцеркі’вець (10), Волине’ць (3), Доне’ць (2);
прізвищеві назви XVII ст. – Ка’невець, Переясла’вець, Чугу’євець), який здавна відомий як відтопонімний
формант.
Ґрунтовними доказами того, що на території, охопленій „Реєстрами”, відбувалися почасти ті ж
словотвірні процеси, що й під час становлення прізвищевої системи досліджуваного регіону, є кількісні
показники прізвищ та прізвищевих назв, співвідносних із апелятивами-іменниками (пор.: Середня
Наддніпрянщина – 20%, „Реєстри” – 20%). При цьому в антропосистемах двох історичних періодів наявна
значна кількість прізвищ, утворених шляхом ономатизації похідних апелятивів (6,3% сучасних антропонімів та
4,7% прізвищевих назв „Реєстрів”), у зв’язку з чим спостерігається динаміка деяких типів формантів у складі
таких утворень, що висвітлено таблицею № 1.
Таблиця № 1
Продуктивність формантів при творенні прізвищевих назв XVIІ ст. та середньонаддніпрянських
прізвищ
Форманти Сучасна прізвищесистема Реєстри” „
-ар 46 утворень: Бичка’р 43:Пи’саръ
-ик, -ник 37 утворень: Арши’ник 27:Со’тн икъ
-ак 27 утворень: Байтра’к 4:Кріпа’к ъ
-ець 24утворе ння : Стріле’ць 8:Краве’ ць
-ій 9 утворень: Бабі’й відсутня
-к-а 32 утворення: Була’вка 23:Ду’дк а
-ик 27 утворень: Бо’рщик 3:Ло’мти къ
-ак, -ак-а 14 утворень: Звіря’ка відсутня
-ух-а 19 утворень: Брату’ха 4: Говору’ ха

Статичною залишається динаміка поширеності досліджуваних прізвищ композитної будови по
відношенню до прізвищевих назв XVII ст. (пор: Середня Наддніпрянщина – 1,25% композитних утворень,
„Реєстри” – 1,9%), що зумовлено мотивом виникнення прізвищ такого зразка: їх переважна більшість
надавалась випадково з приводу якоїсь події, що траплялася в житті людини, чи якогось її негативного або
смішного вчинку [Худаш 1964, с.154]. За результатами дослідження Р. І. Осташа, прізвищеві назви композитної
будови траплялися рівномірно по всій території, охопленої „Реєстрами” [Осташ 1984, с.106]. Серед
досліджуваних нами прізвищевих назв, представлених композитами, фіксуються Билошта’нъ, Бурні’съ,
Рябоша’пка, Тригу’бъ тощо (пор.: сучасною прізвищевою системою збережено прізвища Бурні’с (4), Кривоше’я
(5), Рябоша’пка (22), Тригу’б (2)), у зв’язку з чим можна твердити, що більшість сучасних
середньонаддніпрянських прізвищ композитної будови утворилося ще в козацькому середовищі і є спадком
антропонімії XVII ст. Доказом для такого припущення може стати продуктивність словотвірного типу „основа
прикметника + іменник” (Білоголо’въ) на двох історичних етапах (пор.: в СНД 64 утворення такого зразка, в
„Реєстрах” – 23 утворення).
Динаміка поширення прізвищевих ад’єктивів зросла в кількісному відношенні (пор.: сучасна
прізвищесистема – 14,1%, „Реєстри” – 8,5%), а також у відношенні продуктивності словотвірних типів. На
відміну від сучасної прізвищевої системи, питома вага в утворенні прізвищевих назв XVII ст. належить
непохідним прикметникам (5% від загалу прізвищевих назв), що зумовлено високим ступенем антропонімізації
зазначеного виду ад’єктивних одиниць (Довгий, Лисий). У складі похідних прикметників, що збережені в
основах прізвищ та прізвищевих назв XVII ст., домінують суфікси -ськ, -цьк, -зьк, що вказували на
походження людини з певної місцевості (пор.: сучасна прізвищесистема – 156 утворень (1,9%), матеріали
„Реєстрів” – 23 утворення (1%). Цей факт пов’язаний з популярністю називання мешканців Січі за топонімною
ознакою.
Непродуктивними виявилися інші частини мови (дієприкметники, дієслова, частки, вигуки) в утворенні
прізвищевих назв XVII ст., що зумовлено їх низьким ступенем антропонімізації в період формування
прізвищевої системи, засвідченої „Реєстрами”.
Таким чином, зіставлення основних словотвірних типів сучасної прізвищевої системи Середньої
Наддніпрянщини та прізвищевої системи XVII ст. за матеріалами „Реєстрів” дають змогу твердити, що загалом ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

256
на території досліджуваного регіону існує усталена структурно-словотвірна база, закладена ще в XVII ст., для
якої характерна динаміка росту та поширення багатьох словотвірних типів прізвищ.

Література
Залеський 1964: Залеський А. М. Спостереження над українськими прізвищами XVII ст. (на матеріалі
інвентаря с. Перегінське) // Дослідження і матеріали з української мови. – К., 1964. – Т. 6. – С.139-145.
Карпенко 1994: Карпенко Ю. О. Реєстри Війська Запорозького і проблема постання українських прізвищ
// Питання історичної ономастики. — К.: Наук. думка, 1994. – С.182 – 201.
Кравченко 2004: Кравченко Л. О. Прізвища Лубенщини. – К.: Факт, 2004. – 197с.
Критенко 1966: Критенко А. П. До теорії власних назв // Ономастика. – К., 1966. – С. 16-28.
Кровицька 1995: Кровицька О. В. Семантика та словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках
української мови XVI — XVII ст. Автореф. … канд. філол. наук: 10.02.01 – Львів, 1995. – 19 с.
Осташ 1985: Осташ Р. И. Украинская антропонимия первой половины XVII века. Мужские личные имена
(на материале Реестра Запорожского Войска 1649 г.)׃ Автореф. дисс. … канд. филол. наук: 10.02.01 / Ужгород.
держ. ун-т. – Ужгород, 1985. – 16 с.
Осташ 1984: Осташ Р. І. Імена в козацьких реєстрах // Жовтень. – 1984. – № 4. – С. 105-107.
Худаш 1964: Худаш М. Л. Українські козацькі особові назви (композити і словосполучення) середини
XVII ст. // Дослідження і матеріали з української мови / Відп. ред. Л.Л. Гумецька. – К.: Наук. думка, 1964. –
С. 146-157.
Чучка 1983: Чучка П. П. Історія власних імен // Історія української мови. Лексика і фразеологія. – К.,
1983. – С. 592-620.
Чучка 2005: Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. – Львів:
Світ, 2005. – 703 с.
Шульгач 1998: Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд. – К., 1998. – 367 с.

The article is devoted to the analysis of word-building-structural types of the names of modern Middle
Naddnipryanshina region in diahronic aspect (in comparison with the anthroponimic names of Registers in 1649. The
productive and rarely used word-building models of anthroponimic units are considered, the reasons of descending and
ascending dynamics of their functioning are proved.
Key words: word-building type, anthroponimic name, productivity
Надійшла до редакції 10 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.