Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олена Заінчковська — МОРФОЛОГІЧНІ ВАРІАНТИ МІКРОТОПОНІМІВ ПІВДЕННО-СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Стаття продовжує цикл публікацій автора з дослідження мікротопонімії південно-східного Поділля (у
межах Кіровоградщини). Предметом аналізу у ній є морфологічні варіанти найменувань географічних
мікрооб’єктів, зокрема атрибутивні словосполучення, обставинні прийменникові синтагми та множинні
конструкції.
Ключові слова: мікротопонімія, мікротопонім, онім, апелятив, інваріант, морфологічний варіант,
атрибутивні словосполучення, обставинні прийменникові синтагми, множинні конструкції.

Мікротопонімія південно-східного Поділля як субсистема лексики української мови, що підпорядкована
її фонетичним, акцентуаційним та граматичним законам, має свої специфічні морфологічні риси. За словами
З. Франко, конкретність та одиничність як основні характеристики МТ (далі – МТ), як і географічної назви
взагалі, визначили його морфологічну будову, найбільш поширений морфологічний тип, а звідси і оптимальну
модель – інваріант [Франко 1979: 5]. Відхиленнями від інваріанта є його структурно-типологічні варіанти,
співвідносні з регіональними ономастичними універсаліями. Це все, що стоїть за межами моделі, вираженої
іменником у прямому відмінку однини [Франко 1979: 25].
Дослідженням морфологічних варіантів топонімів різних класів займалися багато відомих учених-
топономастів, з-поміж яких О. Суперанська [Суперанська 1964], Ю. Карпенко [Карпенко 1965, Карпенко 1973],
Є. Адамович [Адамович 1966], А. Корепанова [Корепанова 1966], І. Муромцев [Муромцев 1966], Т. Поляруш
© Заінчковська О.В., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

262
[Поляруш 1971], М. Бірила [Бірила 1974], З. Франко [Франко 1979], А. Іванова [Іванова 1981], Н. Подольська
[Подольська 1983] та ін.
Проте структурно-типологічні варіанти мікротопонімів південно-східного Поділля ще не були
предметом спеціального лінгвістичного дослідження.
З огляду на вище сказане, метою даної розвідки є аналіз мікротопонімів південно-східного Поділля, що
полягає у виокремленні трьох морфологічних (структурно-типологічних) варіантів, які більшою чи меншою
мірою знаходяться в опозиції до інваріанта, – атрибутивних словосполучень, обставинних прийменникових
синтагм та множинних конструкцій.
З-поміж усіх багатослівних структурних варіантів власних географічних назв (далі – ВГН) найбільш
граматично організованою є атрибутивна синтагма. У МТ цього терену Поділля назви, що мають форму
атрибутивних словосполучень, означення можуть виражатися а) іменниками, прикметниками і числівниками у
родовому відмінку: крн. Кринъця днда Фнлі Добре Влш, дор. Підйом Гйрешка Вільшанка Влш, дж. Кринъця
Кривуго Лозувата Улн, дж. Тръ джерела Червоне Гйв, ч. пл. Два дубъ Вільхове Улн; б) якісними
прикметниками: г. Лъса горб Салькове Гйв, пл. Лъса горб Котовка Гйв, к. с. Лъса горб Мощене Гйв, г. Золотб
горб Вільхове Улн, к. с. Голудна горб Крутеньке Глн, ск. Бнла скйля Завалля Гйв, ск. Малб скалб Вівсяники
Влш, ск. Велъка скалб Вівсяники Влш, ск. Крбсні скбли Вільшанка Влш; в) відносними прикметниками: м.
розв. Мбйська долъна Молдовка Глн, л. Збячий яр Клинове Глн, бл. Лісовй болуто Голованівськ Глн, блк.
Черйшнева бблка Могильне Гйв, с. Черйшневий сад Вільшанка Влш, стр. Барбнячий рнг Лозувате Улн, г.
Бобруві гури Бандурове Гйв, блк. Вувча бблка Сухий Ташлик Влш, яр Зозэлин яр Бандурове Гйв, с. Орлячий
сбд Бандурове Гйв, остр. Зміїний устрів Салькове Гйв; г) присвійними прикметниками: ск. Попуві скбли
Добрянка Влш, ск. Мурбтові скбли Влш, г. Бандурува горб Червоне Гйв, г. Пнфкова горб, к. с. Кундрова горб
Казавчин Гйв, п. Попува долъна Вікнина Гйв, дл. Пбнська долъна Сухий Ташлик Влш, блк. Попува левбда
Казавчин Гйв, блк. Баранцьува левбда Казавчин Гйв, бл. Савнтова левбда, прп. Бэльбова перепбва Червоне
Гйв, дл. Морузова долъна Вікнина Гйв, блк. Пупцйва левбда Великі Трояни Улн, яр Крамарнв яр Бандурове
Гйв, яр Процакувий яр Вікнина Гйв, яр Бочакнв яр Вільхове Улн, яр Ґудзнв яр Вільхове Улн, Котовка Гйв, яр
Баланнв яр Бандурове Гйв, яр Деркачнв яр Котовка Гйв, яр Сташйнський яр Великі Трояни Улн,
к. с. Кравцбнський яр Розношенське Улн; ґ) числівниками: ст. Пйрший стбв, Дрэгий стбв, Трйтій стбв,
Четвйртий стбв, П’ятий стбв Крутеньке Глн .
Як бачимо, у мікротопонімії досліджуваного ареалу з усіх атрибутивних синтагм найчастіше вживаними
є ті, в яких означення виражене присвійними та відносними прикметниками, рідше – якісними прикметниками,
іменниками та прикметниками у родовому відмінку, іменниками у родовому відмінку в сполученні з
числівниками та порядковими словами. На думку Т. Поляруш, нечисленність складених назв, що за будовою є
атрибутивними словосполученнями, у мікротопонімії пояснюється тим, що «в процесі функціонування такі
назви, як правило, виявляють тенденцію до повного узгодження між означенням і означуваним словом»
[Поляруш 1971: 161].
Варто зазначити, що всі назви-атрибутивні словосполучення, зафіксовані нами на території південно-
східного Поділля, мають словозмінну парадигму сучасної української мови. Щодо конструкцій із родовим
відмінком іменника-атрибута, слід констатувати, що в даному випадку відмінюється тільки географічний
термін, а означення залишається незмінним. До прикладу, Н. в. Кринъця днда Фнлі, Р. в. Кринъці днда Фнлі,
Д. в. Кринъці днда Фнлі, З. в. Кринъцю днда Фнлі, О. в. Кринъцею днда Фнлі, М. в. в Кринъці днда Фнлі і под. У
словосполученнях «прикметник + іменник» та «числівник + іменник» кожна частина мови відмінюється за
властивою їй парадигмою, наприклад, Н. в. Пбнська долъна, Р. в. Пбнської долъни, Д. в. Пбнській долъні, З. в.
Пбнську долъну, О. в. Пбнською долъною, М. в. на Пбнській долъні; Н. в. Тръ джерелб, Р. в. Трьух джерйл,
Д. в. Трьум джерйлам, З. в. Тръ джерелб, О. в. Трьомб джерйлами, М. в. на Трьух джерйлах.
Особливу групу назв мікрооб’єктів південно-східного Поділля становлять МТ, що мають
прийменниково-іменну структуру, які «з синтаксичного боку є обставинами місця, тобто обставинними
(адвербіальними) конструкціями» [Франко 1979: 12].
За різновидам прийменників та відмінками іменників аналізовані оніми можна поділити на такі групи:
а) конструкції родового з прийменниками біля, коло, до; б) конструкції орудного з прийменниками за, над, під,
попід; в) конструкції місцевого з прийменниками в (у), на; г) конструкції знахідного з прийменником на.
Розглянемо кожну з них.
Конструкції родового з прийменниками біля, коло, до.
Біля + іменник у Р. в.: крн. Біля Мбрина Добрянка Влш, прг. Біля Чъжика Салькове Гйв, п. Біля лнсу
Одая Глн, ст. Біля магазъну Цвіткове Глн, пл. Біля кантури Межирічка Глн, п. Біля журавля Матвіївка Глн,
п. Біля скйлі Вікнина Гйв, прг. Біля млинб Салькове Гйв, прг. Біля електростбнції Салькове Гйв, п. Біля
хрестб Соломія Гйв, криниця Біля сінагуги Хащувате Гйв, п. Біля ннмця Солгутове Гйв.
Коло + іменник у Р. в.: п. Коло Берестягнв Вікнина Гйв, п. Коло Синюхи Коритно-Забузьке Влш, крн.
Коло Савйнка Добрянка Влш, блк. Коло Файчукб Соломія Гйв, дл. Коло Сінькб Мощене Гйв, ст. Коло млинб
Грушка Улн, Вікнина Гйв, ст. Коло гусйй Грушка Улн, псв. Коло ліскб Червоне Гйв, пл. Коло грэшечки Розділ VIII. Проблеми ономастики

263
Казавчин, Котовка Гйв, ст. Коло ґуджбнки Добрянка Влш, п. Коло кбтера Солгутове Гйв, брг. Коло крбсного
думу Салькове Гйв.
До + іменник у Р. в.: д. До Каміннуї Вікнина Гйв, п. До сухуго яру Вікнина Гйв, к. с. До Пороховуго
Завалля Гйв, л. До Юрчйнка Червоне Гйв, пляж До парума Гайворон Гйв.
Конструкції орудного з прийменниками за, на, під, попід.
За + іменник у О. в.: ст. За селум Котовка Гйв, крн. За клбдкою Табанове Глн, ст. За Бэцами Грушка
Улн, л. За Мельникбми Грушка Улн, л. За Мншкою Наливайка Глн, к. с. За горббми Котовка Гйв, псв. За
Бражбркою Хащувате Гйв.
Над + іменник у О. в.: псв. Над рнчкою Казавчин Гйв, псв. Над Бэгом Салькове Гйв.
Під (попід) + іменник у О. в.: п. Під Хащевбтим Салькове Гйв, п. Під Завбллям Салькове Гйв, п. Під
трбсою Великі Трояни Улн, к. с. Під лнсом Цвіткове, Олександрівка Глн, п. Під лнсом Великі Трояни Улн, псв.
Попід рнчкою Коритно-Забузьке Влш.
Конструкції місцевого з прийменниками в (у), на.
В (У) + іменник у М. в.: псв. У скблах Завалля Гйв, ст. У садэ Коритно-Забузьке Влш, псв. В садкэ
Йосипівка Влш, с. У радселн Завалля Гйв, псв. У Рижнякбх Солгутове Гйв, ст. У садэ Дорожинка Влш, бл. У
Пилъповому ярэ Солгутове Гйв, дж. В бнлому ярэ Червоне Гйв, псв. В зозэлиному ярэ Бандурове Гйв, с. У
глибукому ярэ Вільшанка Влш та інш.
На + іменник у М.в.: ст. На Годъмівці Бандурове Гйв, псв. На сухуму ярэ Вікнина Гйв, клд. На Коснївці
Котовка Гйв, крн. На Соколнвці Коритно-Забузьке Влш, ст. На Короннвці Йосипівка Влш, клд. На Костувбтій
Добрянка Влш, к. с. На ставкбх Капітанка Глн, п. На Кривнй Новосілка Глн, п. На грййдері Кам’яна Криниця
Улн, псв. На ярэ Великі Трояни Улн, псв. На сімъ ставкбх Шамраєве Улн, грб. На Софнї Розношенське Улн,
псв. На левбді Великі Трояни Улн, псв. На камінцях Завалля Гйв, псв. На люцйркі Йосипівка Влш, п. На
громобуї Коритно-Забузьке Влш, крн. На бродкэ Добрянка Влш, псв. На трйтій сутні Сухий Ташлик Влш,
псв. На Скутах, крн. На Лущині Бандурове Гйв, псв. На покънутих Солгутове Гйв, п. На невдубі Добре Влш
і т. ін.
Конструкції знахідного з прийменником на: м. На Перебудуву Добрянка Влш, взд. На Каміннэ Вільхове
Улн, взд. На Хащовэ Мощене, Червоне Гйв, взд. На Збтишок Червоне, Вікнина Гйв, взд. На Ръкаву Долинівка
Гйв, взд. На Колудисте Вікнина Гйв.
Прийменники, вживаючись з іменниками у непрямих відмінках, у мікротопонімії виражають різні
обставинні значення. Так, прийменник за, сполучаючись з іменником в О. в., вказує на місцерозташування
одного географічного об’єкта локального значення позад іншого, за визначеною межею в просторі. Прийменник
на разом із іменником у М. в. вказує на локалізацію географічного об’єкта на території іншого, на + іменник у
Р. в. вказує напрям орієнтації в просторі по відношенню до більш відомого об’єкта. Конструкції такого типу
відповідають на питання «де?», «куди?». Прийменники над, під (попід) у складі МТ допомагають орієнтації
людини в просторі. Конструкції з прийменником в (у) вказують на те, що певний (як правило, менший за
розміром, але не обов’язково за соціальною значимістю) мікрооб’єкт розташований на території іншого.
Як відомо, власні назви означають окремі одиничні об’єкти, і вже завдяки тій своїй семантиці не
утворюють форми множини. У граматиці української мови стверджується, що «у формі однини вживається
більшість власних імен» [СУЛМ 1969: 70]. Таким чином, однина – характерна властивість власної назви й та
граматична форма, якою онім відрізняється від апелятива. Студії над власними найменуваннями різних класів
показують, що однина не єдина форма, й якій знаходить своє структурне вираження власне найменування
[Поляруш 1971, Франко 1979]. До числа таких власних назв належать мікротопоніми – назви, що позначають
об’єкти природних реалій (боліт, горбів, гір, джерел, долин, шляхів, лугів, пасовищ, полів, ставків, струмків,
урочищ, ярів та ін.) та іменування штучних невеликих об’єктів (вулиць, кутків, частин села, доріг, стежок,
криниць, мостів, кладовищ, хуторів), які виникли природно в місцевому мовленні і тісно пов’язані з ним.
Лінгвістичні дослідження онімів різних топонімних класів засвідчують абсолютну меншість плюральних
лексем. Так, наприклад, Т. Поляруш, аналізуючи топонімію північно-східного Лівобережжя України (суч.
Сумська область), констатує, що найбільшу поширеність множинні назви виявляють у класі ойконімії (0, 26%),
значно рідше у мікрогідро- (0, 12%) та мікротопонімії (менше 0, 05%) [Поляруш 1971: 246]. В. Топоров та
О. Трубачов вказують на відносну малочисельність множинних гідронімів Верхньої Наддніпрянщини [Топоров
1962: 151]. З. Франко, підрахувавши найменування гідрооб’єктів, що зафіксовані у Словнику гідронімів
України, зазначає, що «із 19075 відмінюваних гідролексем сингулярних – 18604, плюральних – 471» [Франко
1979: 108].
Однак малочисельність назв pluralia tantum у всіх топонімних класах аж ніяк не може заперечувати
існування цього типологічного варіанта інваріанта тополексеми, як і лексичної та граматичної правомірності
цих морфологічних структур.
Оніми плюрального типу характеризуються наявністю спеціалізованого топонімного форманта – флексії
називного відмінка множини (переважно -и, рідше -а, -і). Проте варто відзначити, що основною функцією цієї
морфеми у мікротопонімії є словотворча, оскільки не завжди є підстави стверджувати тут про значення
реальної множинності. Значна кількість множинних назв походить від загальних іменників з формою обох ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

264
чисел. Появі множинної форми у цих найменуваннях сприяло, очевидно, те, що на певній території
зустрічалося багато струмків, скель, левад тощо. Стаючи онімами, колишні апелятиви втрачають однину і
набувають множини, яка закріплюється за ними назавжди, внаслідок чого мікротопоніми входять у мову і
живуть у ній як плюративи.
Безперечно, що із специфікою граматичної структури множинних МТ пов’язані їх лексико-семантичні
особливості. Лексичний склад назв pluralia tantum відображає фізико-географічні, історико-культурні
особливості краю, різні сторони життя людини: зв’язок із природою, особливості побуту, сільського
господарства, будівель тощо. ВГН південно-східного Поділля, що мають форму множини, походять від: а) назв
рельєфу: к. с. Горбъ Котовка Гйв, пор. горб «невелике округле підвищення на площині; бугор, пагорок» [СУМ,
ІІ, 125], «гора, горб, підвищення; невелика полога гірка; невелике підвищення, що окремо стоїть; горб у лісі, що
поріс деревами» [СНГТК 1999: 60 – 61], «невисока, похила гірка, пагорб; невелике підвищення над рівниною»
[СНГТВ 1997: 26], крг. Кургбни Капітанка, Красногірка Глн, Салькове, Хащувате Гйв, Добрянка, Йосипівка
Влш, пор. курган «насип над стародавньою могилою» [СУМ, ІV, 406], «насипаний горб, штучне підвищення;
горб, що поріс лісом» [СНГТК 1999: 106 – 107], «насипаний горб, штучне підвищення; гора без рослинності»
[СНГТВ 1997: 52], мгл. Могилкъ Синьки, пор. могила «яма для поховання померлого; високий насип на місці
давнього поховання» [СУМ, ІV, 772 – 773], «підвищення; штучно насипаний горб; довгий насип; гребінь,
продовгувате підвищення» [СНГТК 1999: 121 – 122], «штучне земляне підвищення, курган» [СНГТВ 1997: 58],
ск. Скбли Великі Трояни Улн, Завалля, Солгутове, Вікнина Гйв, ск. Скблки Грушка Улн, ск. Попуві скбли
Добрянка Влш, ск. Крбсні скбли Вільшанка Влш, пор. скала «заст. скеля» [СУМ, ІХ, 245], «кам’яна гора з
відкритими виступами; крута гора; скелястий стрімкий схил; окремий великий камінь; великі камені» [СНГТК
1999: 179 – 180], г. Балкъ Бандурове Гйв, пор. балка «яр з пологими схилами» [СУМ, І, 96], «яр; невеликий яр;
яр, що поріс лісом; яр в степу; глибокий обривистий яр; низина біля річки; старе русло річки [СНГТК 1999: 17 –
18], «поздовжня яма, рів; яр з пологими схилами» [СНГТВ 1997: 7 – 8], дл. Левбди Казавчин, Бугове Гйв,
к. с. Левадъ Розношенське Улн, блк. Левадъ Берестяги Гйв, п. Левадъ Добрянка Влш, пор. левада «присадибна
ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами» [СУМ, ІV, 458], «рівнина біля
річки; луг; низинна місцевість; низина, залита водою» [СНГТК 1999: 109 – 110], луг, що заливається водою»
[СНГТВ 1997: 53], яр Макітръ Великі Трояни Улн, пор. макітра «низина» [СНГТК 1999: 118]; б) назв водних
об’єктів: стр. Джерйла Бандурове, дж. Струмкъ Маньківське Улн, зал. м. Струмкъ Богданівна Улн, пор.
струмок «невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню»
[СУМ, ІХ,792], «невеликий водний потік» [СНГТК 1999: 188], «невеликий водяний потік» [СНГТВ 1997: 92],
ст. Стбвиська Іллічівка Глн, пор. стависько «став; місце водопою худоби» [СНГТК 1999: 184]; в) назв рослин:
с. Абрикоскъ Наливайка Глн, с. Пеньуві грэші Казавчин Гйв, вдп. Дубкъ Сухий Ташлик Влш, л. Липнякъ
Котовка Гйв, дл. Осъчки Вільхове Улн, л. Сусни Коритно-Забузьке Влш, л. Шовкувиці Березова Балка Влш; г)
назв споруд, шляхів: ск. Млинъ Добрянка Влш, псв. Фермъ Дорожинка Влш, ск. Грйблі Добрянка Влш; ґ) від
прізвищ : к. с. Мельникъ Грушка Улн < прізв. Мельник, пор. мельник «власник млина або той, хто працює в
млині, мірошник» [СУМ 4: 671].
Плюральні кореневі лексеми інколи мають свої сингулярні аналоги: є крг. Кургбн Голованівськ, Вербове
Глн, Гайворон, Таужне Гйв і крг. Кургбни Капітанка, Красногірка Глн, Салькове, Хащувате Гйв, Добрянка,
Йосипівка Влш, ск. Скалб Вікнина Гйв і ск. Скбли Великі Трояни Улн, Завалля, Солгутове, Вікнина Гйв, дл.
Левбда Великі Трояни Улн і дл. Левбди Казавчин, Бугове Гйв, непр. з. Глинищн Великі Трояни Улн і непр. з.
Глинъще Мечиславка Улн, зал. м. Мучар Цюрупи Глн і зал. м. Мочарн Вільхове Улн, ст. Стбвисько Великі
Трояни Улн і ст. Стбвиська Іллічівка Глн, стр. Струмук Вільхове Улн і дж. Струмкъ Маньківське Улн, урч.
Соснб Гайворон Гйв і л. Сусни Коритно-Забузьке Влш, псв. Шовкувиця Йосипівка Влш і л. Шовкувиці
Березова Балка Влш тощо.
Розгляд МТ такого типу показує, що переважна їх більшість – відапелятивні деривати, що мають типову
флексійну морфему -и, секундарну -а. Відантропонімні множинні утворення репрезентовані тільки однією
лексемою – к. с. Мельникъ Грушка Улн, похідною від родової назви.
Підсумовуючи, зазначаємо, що провідною тенденцією розвитку морфологічної структури мікротопонімів
південно-східного Поділля є тенденція до одиничності. Множинні найменування – це варіанти їхньої
оптимальної моделі, що виникли внаслідок усвідомлення сумарності чи збірності географічних мікрооб’єктів.
Власне проаналізованими вище морфологічними типами мікротопонімів вичерпується перелік
опозиційних до оптимальної моделі ВГН структурно-типологічних варіантів, опозиційних до інваріанта. Як
показує проведене дослідження, ця опозиція здійснюється у вимірах слово // словосполучення, лексема //
лексикалізована композитна структура, одинична // множинна конструкція.
Отже, структурний інваріант – іменник у називному відмінку однини – є моделлю, до якої прагне будь-
який онім, у тому числі назва географічного мікрооб’єкта. Але, як стверджує З. Франко, «при наявності такої
дійової тенденції до уподібнення оптимальній моделі чи вирівнювання з нею діє і друга тенденція до
розподібнення чи розрізнення, завдяки якій існує і існуватиме варіантність структурних типів» [Франко
1979:27], а це в свою чергу забезпечує варіантам належне місце в мікротопонімній системі.
Розділ VIII. Проблеми ономастики

265
Список умовних скорочень назв
районів
Влш – Вільшанський, Гйв – Гайворонський, Глн – Голованівський, Улн – Ульяновський

географічних термінів
бл. – болото, блк. – балка, взд. – виїзд із села, г. – гора, грб. – горб, дж. – джерело, дл. – долина, дор. –
дорога, клд. – кладовище, крн. – криниця, крч. – круча, к. с. – куток села, л. – ліс, м. – міст, мгл. – могила, оз. –
озеро, остр. – острів, п. – поле, псв. – пасовище, прп. – переправа, с. – сад, ск. – скеля, ст. – став, стр. – струмок,
урч. – урочище, х. – хутір.

джерел і словників
СНГТВ 1997: Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині: Словник, – Луцьк:
Надстир’я, 1997. – 108с.
СНГТК 1999: Громко Т. В., Лучик В. В., Поляруш Т. І. Словник народних географічних термінів
Кіровоградщини. – Київ – Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ, 1999. – 224с.
СУЛМ 1969: Сучасна українська література мова: Морфологія / За заг. Ред.. І. К. Білодіда. – К.: Наук.
думка, 1969. – 583с.
СУМ: Словник української мови: В 11-ти т. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980. – Т. I – XI.

Література
Адамович 1996: Адамович Е.М. Сравнительный анализ топонимии и микротопонимии небольшой
территории (по материалам Случчины) // Конференция по топонимике северо-западной зоны СССР. Тезисы
докладов и сообщений. – Рига, 1996. – С.70 –72
Бірила 1974: Бірыла М.В., Мацкевіч Ю.Ф. Мікратапанімія Беларусі. Матэрыалы. – Мінск, Навука і
тэхніка, 1974. – 326с.
Іванова 1981: Іванова А. А. Мікротопоніми-назовніки Мазырскага Палесся ў форме множнага ліку //
Беларуская анамастыка. – Мінск: Навука і тэхніка, 1981. – С.131 – 138.
Карпенко 1965: Карпенко Ю.А. Проблема вариантов в топонимике. 28 января – 2 февраля. – 1965 г. –
С.17 – 20
Карпенко 1973: Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини. – К.: Наук. думка, 1973. – 238с.
Корепанова 1966: Корепанова А. П. Словотворчі типи гідронімів басейну Нижньої Десни. – К.: Наук.
думка, 1966. – 98с.
Муромцев 1966: Муромцев І. В. Словотворчі типи гідронімів басейну Сіверського Дінця. – К.: Наук.
думка, 1966. – 104с.
Подольська 1983: Подольская Н.В. Типовые восточнославянские топоосновы. Словообразовательный
анализ. – М., 1983. – 160с.
Поляруш 1971: Поляруш Т.И. Сравнительное исследование словообразования гидронимии,
микротопонимии и ойконимии (на материале топонимии северо-восточного Левобережья Украины): Автореф.
дис…. канд.. филол.. наук: 10.661. / Инст. языковедения им. А.А. Потебни АН УРСР. – К.,1971. – 24с.
Суперанська 1964: Суперанская А.В. Типы и структура географических названий. – М.: Наука, 1964. –
118с.
Топоров 1962: Топоров В. Н., Трубачев О. Н. Лингвистический анализ гидронимов верхнего
Поднепровья. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 228с.
Франко 1979: Франко З. Т. Граматична будова українських гідронімів. – К.: Наук. думка, 1979. – 184с.

This paper is the sequential of the author’s series of publications on microtoponymy of the southern-eastern
Podillya. The factual material has been collected in four districts of Kirovograd region. The author of the article
considers attributive, adverbial words combinations and plural constructions.
Keywords: microtoponymy, microtoponym, onym, appellative, invariant, morphological variant, attributive
words combinations, adverbial words combinations, plural constructions.
Надійшла до редакції 3 вересня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.