Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталя Плотнікова — КОНЦЕПТ ГОЛОДНА КУТЯ У МІФОЛОГІЧНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

У статті розглядаємо вербальне вираження концепту Голодна кутя, що передбачає вилучення
інформації про досліджуваний фрагмент концептуальної системи людини з енциклопедичних,
культурологічних, етимологічних, тлумачних та церковних словників (культурологічний аспект) і визначення
особливостей його репрезентації в мові (семантичний аспект).
Ключові слова: лінгвокультурологія, концептосфера, мікроконцептосфера, концепт, міфологічна
картина світу, етнографічні синоніми.

Показовою віхою зміни парадигми гуманітарного знання є стрімкий розвиток лінгвістичної
концептології та її самостійних відгалужень – етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології.
З огляду на те, що на сучасному етапі важливе місце посідає вивчення української культури, історії, етнографії,
оскільки окремі факти з українського минулого замовчувались протягом багатьох років, однією з провідних
галузей українського мовознавства стає лінгвокультурологія.
На думку О. Селіванової, предметом лінгвокультурології є «засоби мовної системи та її дискурсивних
продуктів, які фіксують культурно значиму інформацію – збережені у колективній пам’яті народу символьні
способи матеріального й духовного усвідомлення світу певним етносом, відтворені в його ідеях, схемах
мислення й поведінки, системі етичних й естетичних цінностей, нормах, звичаях, обрядах, міфах, віруваннях,
забобонах, побуті тощо» [Селіванова 2006: 303]. Отже, якщо предметом лінгвокультурології є звичаї та обряди,
які становлять невід’ємний компонент українських народних свят, то у межах лінгвокультурології треба
розглядати й різдвяно-новорічні свята, зокрема Голодну кутю.
Ураховуючи той факт, що до фундаментальних понять лінгвокультурології належить передусім поняття
«концептуальна картина світу», вважаємо важливим вивчення цієї картини світу, зокрема її складників –
концептів та механізмів їх вербалізації. Але попри те, що поняття «концепт» набуло широкого розповсюдження
і стало об’єктом вивчення у сучасних наукових розвідках, воно все ще не отримало загальноприйнятного
тлумачення, тому у роботі приймаємо визначення О. Селіванової: «концепт – інформаційна структура
свідомості, різносубстратна, певним чином організована одиниця пам’яті, яка містить сукупність знань про
об’єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом взаємодії п’яти психічних функцій свідомості й
позасвідомого» [Селіванова 2006: 256].
Сукупність концептів утворює концептосферу – фрагмент концептуальної картини світу, який
репрезентує певну тематичну групу концептів, сформовану на основі уявлень людини. У розвідці таким
фрагментом виступає концептосфера Свята календарного циклу, але предметом дослідження є складова цієї
концептосфери – мікроконцептосфера Святки, зокрема канун Водохреща (Голодна кутя), якому на
концептуальному рівні відповідає концепт Голодна кутя. Під мікроконцептосферою розуміємо складову
концептосфери, репрезентовану сукупністю одиниць пам’яті (концептів), які групуються за тематичною
ознакою.
Безперечно, лінгвістичне дослідження концептів, яке реалізується шляхом спостереження та
експерименту, потребує доповнення «даними інших дисциплін – культурології, історії, психології, етнографії»
[Карасик 1996: 7]. Необхідність звернення у цій роботі до етнографічних, культурологічних та історичних
джерел диктує передусім специфіка концепту Голодна кутя, а також нинішня етнокультурна ситуація, котра
«характеризується зростанням національної свідомості населення, підвищеним інтересом до витоків
традиційної культури, етнічної історії» [Пономарьов 1992: 6].
Переддень Водохреща, який має назву Голодна кутя, у складі різдвяно-новорічної обрядовості слов’ян з
огляду на етнографію та історію описували такі науковці ХІХ-ХХ ст., як І. Бєньковський, О. Воропай,
С. Килимник, О. Курочкін, І. Левкович, В. Скуратівський, П. Чубинський, В. Шухевич та ін., але лінгвістичний
аналіз засобів мовної репрезентації концепту Голодна кутя на сьогодні відсутній у науковій літературі.
Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю детального вивчення концепту Голодна кутя з
позицій нової лінгвістичної парадигми, яка репрезентована лінгвокультурологічним напрямом у лінгвістиці.
Метою цієї розвідки є комплексне дослідження особливостей мовного вираження концепту Голодна
кутя, що передбачає вивчення мовного втілення зазначеного концепту у семантико-культурологічному аспекті.
Розуміння концептів досить варіативне у сучасній лінгвістиці, оскільки, як пише В. Телія, «термін
концепт з’являється у лінгвістичній семантиці завдяки взаємодії лінгвістики з філософією, психологією,
культурною антропологією» [Телия 1996: 96]. Ця взаємодія сприяла розробці різних типів концептів, що
призвело до потреби їх класифікувати, зокрема найвідомішими є класифікації О. Бабушкіна, В. Іващенко,
З. Попової, О. Селіванової, Й. Стерніна та ін.
Послуговуючись класифікацією О. Селіванової, з позиції суб’єкта концептуалізації виділяємо загальні
(універсальні), етноконцепти, групові й ідіоконцепти [Селиванова 2006: 258]. Згідно з цією класифікацією,
© Плотнікова Н.В., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

316
Голодна кутя є етноконцептом, який фіксує культурний досвід українського народу. Відповідно до картин
світу, а також залученої інформації виокремлюють такі типи концептів, як наївні, міфологічні, наукові,
повсякденні, гносеологічні і т.д. (С. Аскольдов, Н. Арутюнова, А. Баранов, Т. Радзієвська, Ю. Степанов та ін.).
Відсутність у святкуванні Голодної куті християнських рис та наявність міфологічної мотивації у кожного з
обрядів цього вечора дає змогу говорити про концепт Голодна кутя як про міфологічний, або міфологему, що
входить до міфологічної картини світу. Під міфологічною картиною світу розуміємо вироблене
багатовіковим досвідом народу вербальне та невербальне вираження ірреальних уявлень про світ пересічних
носіїв мови, які ґрунтуються на міфологічному мисленні у вигляді явищ природи й культури у вигаданій формі.
На підставі параметра «об’єкт концептуалізації» виокремлюють антропоконцепти, натурфакти,
артефакти, ідеологічні, емоційні, концепти-архетипи та культурні [Селиванова 2006: 258]. До останніх
належить концепт Голодна кутя. Отже, у роботі розглядаємо канун Водохреща (Голодна кутя) як концепт
української культури, зокрема як етноконцепт міфологічної картини світу.
У відповідності з культурологічною теорією Ю. Степанова концепт розглядаємо як складну структуру:
«з одного боку, до неї належить усе те, що притаманне будові поняття; з іншого боку, до структури концепту
входить усе те, що робить його фактом культури, – вихідна форма (етимологія), стисла історія, сучасні
асоціації, оцінки» [Степанов 1997: 41], і, відповідно, культурний етноконцепт міфологічної картини світу
Голодна кутя має дві складові – поняттєву та культурну.
І. Поняттєва складова. Дослідження поняттєвої складової концепту здійснюємо шляхом
компонентного аналізу, спираючись на лексичні значення, зафіксовані у лексикографічних словниках.
Основними мовними репрезентантами міфологеми Голодна кутя є другий Святвечір, друга Вілія,
голодна вода, писана коляда, Водохреще та, власне, Голодна кутя. За свідченням О. Курочкіна, існує також
назва бабин вечір, проте дослідник не вказує ні місцевості, де вона побутує, ні того, що лягло в основу такої
номінації. З огляду на те, що інші етнографи цю назву не фіксують, її не розглядаємо як засіб мовної реалізації
міфологеми Голодна кутя.
З огляду на те, що лінгвістичний аспект дослідження передбачає розгляд усіх синонімів назви концепту,
оскільки світогляд мовця може відображати і називати одне й те ж поняття по-різному, вважаємо за потрібне
проаналізувати всі номінації міфологеми.
Словосполучення Голодна кутя має лише одне значення, яке репрезентовано в усіх словниках
української мови, порівн.:
ЛСВ 1 – переддень Водохреща [Білодід т. 4, 1972: 419], [Бусел 2007: 600]. Семний набір цього ЛСВ
подано у таблиці 1:
Таблиця 1
Семантична структура словосполучення Голодна кутя

№ п. ЛСВ СЕМИ
1. Переддень Водохреща 1.День;
2. День перед Водохрещем.

Попри те, що словосполучення другий Святвечір не містить жоден зі словників української мови,
враховуємо дані словника В. Даля, який, фіксуючи словосполучення другий сочельник, указує, що сочельник –
це канун Різдва Христового або Богоявлення [Даль, т. 4, 2005: 264], тому робимо висновок, що зафіксована
В. Далем російська назва другий сочельник еквівалентна українській номінації другий Святвечір, яку містять
українські етнографічні джерела [Воропай 2005: 95], [Килимник 1964: 137], [Курочкин 1999: 313], [Левкович
1956: 11]. Отже, словосполучення другий Святвечір має таке значення:
ЛСВ 1 – канун Водохреща, вечір 5 (ст. ст.) січня. Семний набір виділеного ЛСВ подано у таблиці 2:
Таблиця 2
Семантична структура словосполучення другий Святвечір

ЛСВ СЕМИ
1. Канун Водохреща, вечір 5 (ст. ст.) січня 1. Вечі р перед Водохрещем;
2. День перед Водохрещем.

Лексикографічні джерела також не містять словосполучення друга Вілія, яке зафіксовано в
етнографічних розвідках І. Бєньковського [Беньковский 1896: 7], С. Килимника [Килимник 1964: 135],
В. Скуратівського [Скуратівський 1995: 30] та у міфологічному словнику В. Войтовича [Войтович 2002: 109],
зокрема С. Килимник зазначає, що другою Вілією у багатьох місцевостях України називають Голодну кутю
[Килимник 1964: 135-136]. Якщо друга Вілія – це синонім Голодної куті, то правомірно виділити у семантичній
структурі словосполучення друга Вілія такий ЛСВ:
ЛСВ 1 – переддень Водохреща. Набір сем виділеного ЛСВ репрезентовано у таблиці 3: Розділ Х. Актуальні проблеми когнітивної лінгвістики

317
Таблиця 3
Семантична структура словосполучення друга Вілія

ЛСВ СЕМИ
1. Переддень Водохреща 1.День;
2. День перед Водохрещем.

В етнографічній розвідці І. Левкович зазначено, що «Навечеріє Богоявлення називають у Галичині
«Водохрещею»», «на Грубешівщині – «голодною водою», а на Волині – «писаною колядою» [Левкович 1956:
11]. Попри те, що І. Левкович указує на синонімічність цих назв та номінації Голодна кутя, даний факт не має
підтвердження у лексикографічних джерелах та інших етнографічних розвідках, зокрема номінації голодна вода
та писана коляда не вживаються взагалі, а лексема Водохреще не містить подібного значення. Але враховуючи
те, що ці дані І. Левкович отримала під час власного збору етнографічного матеріалу, вважаємо можливим
виділити у семантичній структурі кожної із зазначених назв (Водохреще, голодна вода, писана коляда) такий
ЛСВ:
ЛСВ 1 – переддень Водохреща. Семний набір виділеного ЛСВ подано у таблиці 4:
Таблиця 4
Семантична структура словосполучень голодна вода, писана коляда та лексеми Водохреще

ЛСВ СЕМИ
1. Переддень Водохреща 1.День;
2. День перед Водохрещем.

Проаналізувавши набір сем, що міститься у таблицях 1-4, можемо стверджувати: семи день перед
Водохрещем та вечір перед Водохрещем підтверджують, що словосполучення Голодна кутя, другий Святвечір,
друга Вілія, Водохреще, голодна вода та писана коляда є мовними репрезентантами міфологеми Голодна кутя і
мають зв’язок із мікроконцептосферою Святки.
ІІ. Культурна складова. Культурна складова концепту має тришарову структуру: етимологічний,
історичний і актуальний шари, що охоплюють сукупність діахронічно змінних та сталих семантичних
характеристик і способів вербалізації.
А) Актуальний шар. Попри те, що синонімічний ряд із домінантою Голодна кутя у словнику синонімів
української мови відсутній, побутові варіанти цієї назви фіксують етнографічні джерела: Голодна кутя, друга
кутя, Багата кутя, другий Святвечір, терплячий Святвечір, Святвечір водохресний, голодний Святвечір,
Водохреще, Водоще, голодна вода, писана коляда, друга Вілія, бабин вечір [Беньковский 1896: 7], [Войтович
2002: 109, 269], [Килимник 1964: 135-144], [Курочкин 1999: 313], [Левкович 1956: 11], [Скуратівський 1995:
30], [Супруненко 1999: 66], [Шухевич 1999: 207].
Стосовно походження назви Голодна кутя існує кілька теорій, утім, жодна з них не має достатньої
аргументації, зокрема сумнівною видається теорія І. Бєньковського, який уважає, що в основі номінації Голодна
кутя лежить розуміння цього дня як передостаннього свята у низці різдвяно-новорічної обрядовості, а отже, на
цей час «усі святкові запаси бувають з’їдені та випиті, і на другу кутю залишаються лише невеликі останки їжі»
[Беньковський 1896: 7], тобто під час вечері доводиться майже голодувати. Більш поширеною є версія
І. Огієнка, П. Чубинського та інших науковців, які стверджують, що якщо під Водохреща «цілий день постять»,
то цей день повинен зватися Голодною кутею [Огієнко 1965: 279-280]. Але цю теорію заперечують
С. Килимник та В. Скуратівський, які справедливо зазначають, що «так вчиняли і на Багату кутю»
[Скуратівський 1995: 30], і «в такому разі, чому не назвати «Багату Кутю» «голодною», бо тоді не їли «до
зорі»» [Килимник 1964: 137]. Більш імовірним твердженням, на думку В. Скуратівського, є те, що в цей день
«вже не закликали вечеряти святих душ та Щедрого бога» [Скуратівський 1995: 30], а С. Килимник, описуючи
цю теорію, додає, що на цю вечерю не закликали і «лихі сили», оскільки «вони мусіли бути голодні, щоб ніколи
в господарство не приходили» [Килимник 1964: 137], тобто в основі назви Голодна кутя відображено те, що
добрих і злих духів «припиняли пригощати за святковими столами» [Супруненко 1999: 66], і вони залишались
голодними під час куті. Розглянувши наявні теорії, погоджуємось з думкою С. Килимника – стверджувати
вірогідність якоїсь з них «аж ніяк не можна» [Килимник 1964: 137].
За свідченням В. Войтовича, у деяких місцях України (у яких саме науковець не зазначає) Голодна кутя
називається Багатою кутею [Войтович 2002: 269]. Пояснити існування такої номінації просто, якщо врахувати
інформацію словника В. Даля про те, що у Росії перший сочельник – це «постна кутя, другий голодна, а третій
багата» [Даль, т.2, 2005: 227], тобто можна зробити висновок – назва Багата кутя у цьому значенні є
запозиченням із російської мови й, імовірно, розповсюджена на територіях, суміжних із Росією. Щодо України,
то, на відміну від Росії, тут здебільшого існує дві куті – Багата (переддень Різдва) і Голодна (переддень
Водохреща), оскільки Щедру кутю (переддень Нового року) справляють лише в деяких регіонах, зокрема на ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

318
Поліссі [Скуратівський 1995: 30], саме тому в основі ще однієї номінації цього дня є її порядковий номер –
друга кутя.
Народне розуміння дня перед будь-яким святом різдвяного циклу як Святвечора або Вілії (за аналогією
до передріздвяних Святвечора та Вілії), а також відсутність Щедрої куті як свята у більшості регіонів України
сприяла утворенню нових номінацій для дня перед Водохрещем, в основу яких був покладений їх порядковий
номер у низці передсвяткових днів різдвяного циклу – другий Святвечір та друга Вілія. Вірогідно, що
перенесена на цей день назва Святвечір поступово стає основою для утворення нових номінацій, зокрема
виникає назва терплячий Святвечір, оскільки в цей день «вечерю «терпляче» чекали, говіючи, поки не
принесуть освячену воду» [Супруненко 1999: 66] (можливо, це пояснює і назву голодна вода); також
утворюється назва Святвечір водохресний (за свідченням В. Шухевича побутує на Гуцульщині) [Шухевич 1999:
207], розвитку якої сприяло народне бажання відокремити передріздвяний Святвечір від водохресного;
вважаємо, що номінація голодний Святвечір, є синкретичним утворенням від назв Голодна кутя та другий
Святвечір.
Ймовірно, що використання назви Водохреще стосовно дня, який передує цьому святу, основане на
народному розумінні Голодної куті та Водохреща як єдиного свята у різдвяно-новорічному комплексі свят, а
природне прагнення народу до спрощення складних слів сприяє утворенню форми Водоще. Щодо номінації
бабин вечір, зафіксованої О. Курочкіним, то жодного аргументованого пояснення її виникнення не знайдено.
Назва писана коляда, що, як стверджує І. Левкович, побутує на Волині, є даниною давньому звичаю –
перед вечерею «малювати крейдою хрести на воротях, дверях, вікнах, побутових речах» [Супруненко 1999: 66].
Імовірно, що саме завдяки цим мальованим хрестам на переддень Водохреща переноситься назва Коляда,
оскільки хрест – це давній символ сонця, а Коляда – це бог сонця або свято сонця, тому малювати хрести – це
славити сонце або Коляду, а звідси і назва писана коляда.
Проаналізувавши наявні синоніми до словосполучення Голодна кутя та не враховуючи їх регіональних
варіантів, констатуємо наявність в українській мові для вираження міфологеми Голодна кутя синонімічного
ряду: ГОЛОДНА КУТЯ – ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР – ДРУГА ВІЛІЯ – ГОЛОДНА ВОДА – ПИСАНА КОЛЯДА –
ВОДОХРЕЩЕ, що не фіксується у словнику синонімів української мови. Приналежність цих словосполучень
до одного синонімічного ряду доводить спільна архісема день перед Водохрещем. З огляду на те, що
словосполучення голодна вода, писана Коляда, друга Вілія та лексема Водохреще використовуються лише в
окремих регіонах України, а словосполучення другий Святвечір має диференційну ознаку (сема вечір перед
Водохрещем), визнаємо домінантою цього ряду словосполучення Голодна кутя, що пояснює факт обрання його
за назву концепту.
Актуальний шар культурної складової також репрезентують деривати, зафіксовані у тлумачних
словниках української мови, але засоби мовної репрезентації міфологеми Голодна кутя дериватів не мають.
Виняток становить лексема Водохреще, яка має велику кількість похідних слів, але на неї як синонім назви
Голодна кутя вказує лише І. Левкович, до того ж слово Водохреще у такому значенні побутує на дуже
обмеженій території і, відповідно, всі наявні деривати утворились від цієї лексеми в іншому значенні, що дає
змогу зробити висновок – слово Водохреще як засіб мовного вираження міфологеми Голодна кутя дериватів не
має.
Парадигматичний аспект дослідження міфологеми Голодна кутя дав змогу виявити синонімічний ряд
ГОЛОДНА КУТЯ – ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР – ДРУГА ВІЛІЯ – ГОЛОДНА ВОДА – ПИСАНА КОЛЯДА –
ВОДОХРЕЩЕ зі спільною архісемою день перед Водохрещем та домінантою Голодна кутя, що вказує на
активне використання засобів мовної репрезентації міфологеми Голодна кутя у мовному обігу.
Б) Етимологічний шар. Словосполучення Голодна кутя складається з прикметника голодний та
іменника кутя, а з огляду на те, що у етимологічному словнику української мови зазначено, що прикметник
голодний походить від іменника голод, розглянемо етимологію останнього та іменника кутя (Див. табл. 5):
Таблиця 5
Етимологія складових словосполучення Голодна кутя

п
Лексема Слов’янські мови Неслов’янські мови
1. Голодний Р. голод, др. голодъ, болг. глад, пол. głуd, чеськ.
hlad, серб.-хорв. глвд блр. голад, слвц. hlad
[ЕСУМ, т. 1, 1982: 552].
Щодо існування цієї лексеми в інших
мовах науковці не мають єдиної точки
зору, а запропоновані ними варіанти не є
безсумнівними
2. Кутя Р. кутья «кутя», блр. куцця «кутя; святий
вечір», др. кутия «кутя», стсл. кѹци± «вид
страви (очевидно, горох або хліб, розмочений у
воді)», пол. kucja «певна потрава, обов’язкова
для величання Божого народження», болг.
[кутіа] «пшениця, зварена для поминок;
коливо» [ЕСУМ, т. 3, 1989: 163].
Безперечно, це запозичення з грецької
мови , але науковці висувають багато
варіантів лексем, від яких може
походити це слово, зокрема ￿ου￿￿ιά Розділ Х. Актуальні проблеми когнітивної лінгвістики

319
«боби» або ￿ου￿￿ι від ￿ου￿￿ο «зерно (у
плодах)» тощо, але всі ці варіанти не є
безсумнівними [ЕСУМ, т. 3, 1989: 163].

Спираючись на таблицю 5, робимо висновок: якщо лексема кутя належить до давніх дохристиянських
запозичень із грецької мови, то міфологема Голодна кутя могла існувати у свідомості носіїв мови ще у період
язичництва, а отже, вона має дохристиянське походження.
В) Історичний шар. Описуючи обрядовість дня перед Водохрещем (Голодної куті), С. Килимник пише
про те, що навіть невідомо, яку назву мало це свято у дохристиянські часи, «бо це покрито мороком
тисячоліття, надзвичайно змінилося, нашарувалося й прийняло такі форми, що нині дуже важко витягти з цих
решток – необхідний мінімум для вивчення культури та вірувань» [Килимник 1964: 135]. Не збереглася не
лише назва цього свята, майже ніяких даних, що стосувалися цього дня, не залишилось і у фольклорі, тому
лише уривки обрядів та традицій, які дійшли до наших днів, свідчать про давність цієї урочистості.
Якщо Голодна кутя це стародавнє язичницьке свято, то, безперечно, значний уплив на традиції цього дня
повинно було справити християнство, оскільки впровадження християнства на Русі призвело до великого
перевороту у світогляді та побуті наших предків, але попри те, що «у народної маси немає ніяких сумнівів
стосовно того, що вона повністю належить християнству», все одно «велике значення надається надприродним
силам, які знаходяться поза християнським світоглядом» [Рильський 1992: 27]. Те саме можна сказати і про
день перед Водохрещем, в обрядах та традиціях якого схоже не відбулося жодних змін – все залишилось майже
незмінним із часів язичництва. Звичайно, церква спробувала піти на компроміс із давніми віруваннями і
перейняла ряд язичницьких ритуалів та обрядових дій, закріпивши їх церковним каноном, зокрема у переддень
Водохреща у церковних таїнствах використовуються хрест та свічки (вони були відомі ще язичницькій
обрядовості та, ймовірно, виконували функцію певних магічних знаків), але у традиціях та обрядодіях Голодної
куті вони не змогли отримати повністю християнський смисл і тому залишили свій первісний язичницький
характер. Подібний канон розповсюджувався і на язичницькі обряди, пов’язані з водою, що відбувались на
Голодну кутю: вони зазнали християнізації і почали виглядати як суто церковні, зокрема освячення води,
скроплення водою усього обійстя, але попри християнський смисл, який вкладають у них церковники, в основі
цих обрядів і досі відчувається язичницький світогляд. Ці процеси відобразились й у смислах деяких номінацій,
зокрема голодна вода, писана коляда, Водохреще.
Розглядаючи Голодну кутю як міфологему, зазначимо, що підґрунтя цього базового концепту заклали
саме язичницькі, поступово християнізовані, обряди з водою, які варто розглядати як концепт-архетип Вода,
або як суперконцепт стосовно базового концепту Голодна кутя, тому всі інші обряди та традиції цього дня
визначаємо як субконцепти і репрезентуємо їх як структурні компоненти міфологеми Голодна кутя
(див. схему 1):
Схема 1
Структурні компоненти міфологеми Голодна кутя

Проаналізувавши схему 1, констатуємо, що зазначені субконцепти, попри потужні спроби
християнізувати деякі з них (виняток субконцепти Хрест та Свічка, які християнізуються на сучасному етапі),
за походженням не мають нічого спільного з християнством та сягають своїм корінням часів язичництва, а
отже, мають міфологічну мотивацію, що підтверджує думку про відсутність християнських ознак у святкуванні
Голодної куті. До того ж, на язичницький характер Голодної куті вказує і С. Килимник, який уважає, що
Голодна кутя – це «день освячення господарства, зачаклування його від лихих сил, вигнання цих сил та
накликання добробуту на господарство взагалі, а зокрема на худобу: коні, воли, корови, вівці, на птицю та
бджоли» [Килимник 1964: 137-138].
Результати комплексного дослідження міфологеми Голодна кутя у складі мікроконцептосфери Святки,
отримані за допомогою компонентного, етимологічного та історико-культурологічного аналізу, дають змогу
зробити висновок, що, можливо, первісно концепт Голодна кутя був запозичений у давніх греків, але протягом ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

320
віків він перетворився на етноконцепт української культури, який, з огляду на своє міфологічне підґрунтя,
продовжує існувати в українській міфологічній картині світу.
Помітне посилення уваги до національної самобутності української культури актуалізує фундаментальні
наукові дослідження, спрямовані на лінгвістичний аналіз явищ етнографії та культури, і відкриває перспективи
подальших досліджень культурних концептів, зокрема субконцептів число 3, хрест, свічка, кутя, узвар, книш,
бджола, замовляння, які виокремились у ході цієї розвідки, і вивчення яких сприяє формуванню мовної і
культурної компетенції носіїв конкретної мови.

Література
Беньковский 1896: Бѣньковскій И. Повѣрья, обычаи, обряды, суевѣрья и примѣты, пріуроченные къ
«Риздвянымъ Святамъ» / И. Бѣньковскій // Киевская старина. – 1896. – январь. – Т. 52. – Ч. 2. – С. 1-9.
Білодід 1972: Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; [гол.
ред. І. К. Білодід]. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – Т. 4: І-М. – 1972. – 744 с.
Бусел 2007: Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. –
К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
Войтович 2002: Войтович В. М. Українська міфологія / Валерій Миколайович Войтович. – К.: Либідь,
2002. – 664 с.
Воропай 2005: Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / Олекса Воропай. – Харків:
Фоліо, 2005. – 508 с.
Даль 2005: Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / [Авт.-сост. В. И. Даль]. –
[репринт 2-го изд.]. – М.: Русский язык – Медиа, 2005. – Т. 2.: И-О. – 2005. – 779 с.; Т.4.: Р-V. – 2005. – 683 с.
ЕСУМ 1982-1989: Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР, ін-т мовознавства ім.
О. О. Потебні; [гол. ред. О. С. Мельничук]. – К.: Наукова думка, 1982-2006. – Т. 1.: А-Г. – 1982. – 631 с.; Т. 3.:
Кора-М. – 1989. – 552 с.
Карасик 1996: Карасик В. И. Культурные доминанты в языке / Владимир Ильич Карасик // Языковая
личность: культурные концепты: [Сборник научных трудов]. – Волгоград-Архангельск: Перемена, 1996. – С. 3-
16.
Килимник 1964: Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: [У 3 кн., 6
т.] / Степан Килимник. – Виннипег, Торонто, 1964. – Кн. 1. – Т. 1.: (Зимовий цикл). – 1964. – 154 с.
Курочкин 1999: Курочкін О. В. Календарні звичаї та обряди / О. В. Курочкін // Українці: Історико-
етнографічна монографія: В 2 кн. – Опішне: Українське народознавство, 1999. – Кн. 2. – С. 297-332.
Левкович 1956: Левкович І. Українські народні різдвяні звичаї / Ізидора Левкович. – Лондон: Накладом
української видавничої спілки, 1956. – 44 с.
Огієнко 1965: Іларіон митрополит. Дохристиянські вірування українського народу / Іларіон митрополит.
– Вінніпег, 1965. – 424 с.
Пономарьов 1992: Пономарьов А. П. Царина народної уяви та її класичні розробки / А. П. Пономарьов //
Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1992. – С. 5-24.
Рыльский 1992: Рыльский Ф. Р. К изучению украинского народного мировоззрения / Ф. Р. Рыльский //
Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1992. – С. 25-51.
Селиванова 2006: Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова.
– Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Скуратівський 1995: Скуратівський В. Т. Дідух: Свята українського народу / В. Т. Скуратівський. – К.:
Освіта, 1995. – 272 с.
Степанов 1997: Степанов Ю. С. Константы: словарь русской культуры. Опыт исследования /
Ю. С. Степанов. – М.: Школа «Языки русской культуы», 1997. – 824 с.
Супруненко 1999: Супруненко В. П. Ми – українці: Енциклопедія українознавства: В 2 кн. /
В. П. Супруненко. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 1999. – Кн. 1. – 1999. – 412 с.
Телия 1996: Телия В. Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и
лингвокультурологический аспекты / Вероника Николаевна Телия. – М.: Языки русской культуры, 1996. –
288 с.
Шухевич 1999: Шухевич В. О. Гуцульщина: В 5 ч. / Володимир Осипович Шухевич. – Верховина:
Журнал «Гуцульщина», 1999. – Ч. 4.: Церковні свята і обряди Гуцульщини. – 1999. – 304 с.

This article describes the verbal representation of the concept Golodna kutia. It assumes the selection of the
information about the analyzing fragment from the encyclopaedic, etymological, cultural, explanatory and church
dictionaries (cultural aspect) and the definition of the peculiarities of its representation in language (semantic aspect).
Keywords: linguistic culturology, conceptosphere, microconceptosphere, concept, mythological world-image,
ethnography synonyms.
Надійшла до редакції 15 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.