Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Оксана Халіман — «НУЛЬОВЕ» ГРАМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЯК НАСЛІДОК НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ (на матеріалі граматичного значення множини)

У статті репрезентовано опис процесу нейтралізації граматичних значень як передумови виникнення
оцінки, мотивовано необхідність виділення «нульового» граматичного значення як наслідку нейтралізації.
Ключові слова: оцінка, «нульове» граматичне значення, множина, комунікація, українська мова.

Сучасні лінгвісти зосереджують увагу на комунікативній природі мови, функціональних можливостях її
одиниць, виявленні у мові та мовленні людських чинників, передусім того, як людина використовує мову як
засіб спілкування, а також того, як у мовних одиницях відобразилася сама людина. Одна з центральних
категорій прагмалінгвістики — науки, що вивчає мову у відношенні до тих, хто її використовує, — категорія
оцінки, що, безумовно, найбільш повно виражається у процесі комунікації. «Світ, який пізнається, завжди
оцінюється, оцінка — свідчення ступеня пізнаності світу» [Космеда 2000: 92]. Мовні засоби вираження оцінки
здавна привертають увагу вчених. Їх систематизація в українській мові дала змогу надати оцінці статус
лінгвістичної категорії, яка виражається одиницями всіх мовних рівнів. Мовне вираження оцінних значень
досліджували вітчизняні й зарубіжні мовознавці, зокрема такі, як Н. Арутюнова, І. Бєляєва, О. Бєссонова,
А. Бурячок, Т. Вільчинська, О. Вольф, Г. Золотова, В. Іващенко, І. Кононенко, Т. Космеда, В. Лопатін,
Т. Маркелова, В. Никитевич, І. Онищенко, О. Петрищева, С. Проскуркіна, М. Ретунська, О. Селіванова,
О. Семенюк, Ж. Соколовська, О. Столярова, Б. Хричиков, В. Шинкарук, І. Шкіцька та ін. Утім, граматичні
засоби вираження категорії оцінки вивчені в українському мовознавстві недостатньо і фрагментарно, механізми
виникнення таких значень послідовно не описані.
У мовленні один і той самий зміст може виражатися різними формами, з іншого боку, певна форма може
використовуватися для вираження різного змісту [ЛЭС/Ярцева 2002: 47]. Морфологічні форми у певних
контекстах можуть утрачати здатність виражати задане категорійною парадигмою значення і передавати інші
значення, тобто набувати вторинних функцій.
Мета цієї наукової розвідки – подати теоретичний опис процесу нейтралізації граматичних значень як
передумови виникнення оцінки, аргументувати правомірність виділення «нульового» граматичного значення як
наслідку нейтралізації. Відповідно базою дослідження стали теоретичні праці С. Кацнельсона, Є. Шендельс,
В. Солнцева, М. Шелякіна, Ю. Князева, Т. Космеди, З. Волоцької та академічні граматики.
При вживанні виразників морфологічної категорії у контекстах, як відомо, відбувається конкретизація і
уточнення певних значень, їх актуалізація. З іншого боку, контекст може виконувати й протилежну функцію –
функцію «пригнічення» відмінностей між членами категорії, що є неминучим у тих випадках, коли ці
відмінності несумісні зі смислами, які мають місце у заданих контекстах. Уплив контексту призводить до того,
що в деякій позиції відмінності між членами граматичного протиставлення перестають бути комунікативно
значущими і потреби комунікації зумовлюють вибір одиниць, нетипових для конкретного контексту. Це
засвідчує нейтралізацію опозиції — «позиційне зняття протиставлення елементів мовної структури» [ЛЭС
2002: 328]. Явище нейтралізації не тільки не заперечує відмінностей між елементами, що вступають у
відношення нейтралізації, а й, навпаки, передбачає їх. Власне, саме поняття нейтралізації можливе лише за
умови, якщо існують відмінності, які необхідно нейтралізувати [Солнцев 1971: 89]. М. Шелякін чинником
нейтралізації граматичних значень уважає ситуативність розмовного мовлення, зокрема несумісність
граматичних значень з комунікативним змістом висловлювання, що звільняє форми граматичних значень від їх
актуалізувальних функцій, перетворюючи в суто прагматичні засоби [Шелякин 1979].
Усупереч поширеній думці, що нейтралізація в морфології – явище надзвичайно рідкісне
(Е. Кржижкова), все ж вона не може не бути властива будь-якій граматичній опозиції [Князев 1979: 270-271].
Як зауважує Є. Шендельс, опозиції існують, тому що один член заперечує ознаку свого «протичлена» через
ствердження іншої ознаки. При функціонуванні такі протичлени можуть за певних умов утрачати свої відмінні
ознаки і зближатися аж до перетворення в синоніми. Не існує жодної опозиції, члени якої не могли б за певних
© Халіман О.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

58
умов «зблизитися». Потенційна основа нейтралізації закладена вже в самих опозиціях: «протичленам»
притаманні спільні ознаки, завдяки чому вони й об’єднуються в опозицію [1970: 16].
Морфологічна категорія числа, обов’язкова для кожного субстантива, в сучасній українській мові
характеризується бінарною опозицією однини і множини. Ще О. Потебня звернув увагу на можливість форм
числа виражати вторинні значення, відмінні від тих, що притаманні власне категорії числа, зокрема від простої
множинності [Див. про це Потебня 1888: 1]. Як зазначено в академічній праці «Сучасна українська літературна
мова: Морфологія» за редакцією акад. І. Білодіда, «форми однини і множини іменників протиставляються не
тільки чистим значенням кількості: з цими формами нерідко пов’язуються й інші семантичні відтінки»
[Сучасна українська літературна мова 1969: 69]. Серед них автори академічного видання розглядають форми
однини іменників, які позначають сукупність предметів, а також назви речовин, матеріалів, що не підлягають
кількісному або числовому виміру, та форми множини іменників – назви одиничних предметів, що складаються
з парних частин [Сучасна українська літературна мова 1969]. В академічній праці «Теоретична морфологія
української мови» за редакцією І. Вихованця наголошено на тому, що «морфологічна форма числа може не
збігатися з реальним числовим значенням словоформи» [2004: 94]. Дослідники розглядають випадки, коли
морфологічна форма і реальне значення числа збігаються у системі мови, але в мовленні словоформа набуває
протилежного, невластивого їй в системі мови числового значення, наприклад, словоформа людина має
граматичну форму однини, позначає одиничний предмет: Ця людина мені подобається. Проте в реченні
Людину пізнають у праці ця ж словоформа позначає не одиничний предмет, а множинність предметів. У цьому
разі, як уважає І. Вихованець, у мовленні під упливом відповідного контексту відбувається нейтралізація
закріпленого в мові числового значення [2004: 94]. Отже, граматичне значення числа, що не збігається з
реальним числовим значенням певної словоформи, може виражати специфічні семантичні відтінки.
Унаслідок суцільної вибірки речень-прикладів з художніх творів українських письменників було
виявлено такі типи використання форм множини для вираження оцінних значень:
1) зображення одиничних предметів чи явищ як множинності (множина гіперболічна): — Що це ти по
церквах до полудня товчешся? (про одну церкву) [Вишня 2006: 207];
2) форми множини власних назв: — Їй то їй, а що решта? У них там «гем-консерви» з Чикаго, у них там
всілякі моргенхвости з Нью-Йорка, доба, коли їх батько годував, як гусей, гречаною половою, минулася. А он як
дійдуть до Берліна — побачите, що з того виросте! Вони вам загнуть параграфа, що й сам Рузвельт
здивується.
— Тій решті так і треба! Моргенхвостам так само набридли колачі, як цим гречана полова, — подавай,
значить, полову! [Самчук 1994: 192];
3) форми множини сингулятивів: Не потрібні мені твої чуйності (з розмовного мовлення);
4) узагальнювальна множинність: — Наступного разу він розплющив очі, коли товариство вже
галасливо виходило з кнайпи, хтось іще допивав, хтось доціловувався, іменинницю вели під руки до дверей,
Карл-Йозеф устиг побачити брудні блювотинні патьоки на її білому блузоні, надворі вони ще якийсь час
кричали, хтось повертався, доплачував якісь гроші господареві, потім довго заводилися всілякі «джипи» та
«ниви», а потім Карл-Йозеф поклав змучену голову на стіл [Андрухович 2003: 93].
Нейтралізація значення множини відбувається, коли іменник, завдяки своїй семантиці, не може означати
великої кількості, тобто значення слова співвідносить його тільки з одним об’єктом (це стосується власних назв
і сингулятивів), а також коли формою множини номінується одиничний предмет чи явище.
Вибір форми, яка не відповідає контексту, що й призводить до нейтралізованого вживання грамеми,
відбувається не через необізнаність мовця щодо кількості осіб чи предметів. Зазвичай подібне функціонування
викликане навмисним зняттям кількісної визначеності. Вибір саме такої форми диктують інтенції комунікантів,
оскільки обраний варіант визначає і зумовлює з’яву певної прагматичної інформації, зокрема оцінної.
А. Загнітко вбачає причину появи у форм числа інших значень у тому, що протиставлення «одиничність /
множинність» оточене окремими додатковими опозиціями, які створюють потенційні семи, здатні
актуалізуватися за певних умов [1996: 333-336]. Отже, А. Загнітко поділяє думку С. Кацнельсона: як і лексичні
переносні значення, переносні значення у граматиці не створюються контекстом, а лише виявляються в ньому,
вони завчасно задані мовною системою [1965: 47-55].
За своїм механізмом, на думку Ю. Князева, нейтралізації в граматиці однотипні, незважаючи на
різнорідність нейтралізацій морфологічних опозицій і їх явну функціональну нерівноцінність [1979: 274]. Проте
елементи мови, які мають менше відмінностей, легше і частіше піддаються нейтралізації. При нейтралізації у
тричленних і багаточленних опозиціях об’єднуються декілька членів у їх протиставленні іншому члену,
наприклад, при нейтралізації граматичних значень категорії роду в одному випадку може зніматися
протиставлення між грамемами чоловічого і жіночого роду, в іншому — їх протиставлення середньому
(оскільки таке протиставлення існує при типовому вживанні форм: іменники чоловічого та жіночого родів
позначають осіб відповідної статі, іменники середнього роду — істот без диференціації статі).
Як зазначено у «Лінгвістичному енциклопедичному словнику», необхідно розрізняти нейтралізацію
одиниць плану змісту і плану вираження [2002: 328]. При функціонуванні числових форм нейтралізується їх
план змісту: слово виступає у формі множини, але не виражає її. Прагматичне значення нейтралізованої Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

59
одиниці формується в залежності від контексту, намірів мовців, їх обізнаності поточними справами,
екстралінгвістичних та інших чинників.
Поняття нейтралізації відмінностей спочатку було розроблене, як відомо, у фонології, де одиниця, з якої
«зняті» відмінності між фонемами, отримала назву архіфонема (Р. Якобсон) [Солнцев 1971: 87]. При
нейтралізації грамем однієї категорії, як уважає З.Волоцька, утворюються архіграмеми. Все ж, видається, це
поняття найбільш доцільно вживати для такого розуміння нейтралізації, яке пропонує названий автор:
«нейтралізація протиставлення грамем відбувається у парадигматиці, тобто в усіх тих випадках, коли наявний
зовнішній збіг граматичних морфів» [1964: 44], нейтралізація завжди має місце там, де простежуємо омонімію
граматичних морфів чи форм, наприклад, на думку З. Волоцької, грамеми роду нейтралізуються при утворенні
форм множини. Більш прийнятною видається думка Є. Шендельс, за твердженням якої нейтралізація —
«процес, при якому у певних синтагматичних умовах знімаються смислові диференційні ознаки протичленів
опозиції» [1970: 15]. Отже, нейтралізацію граматичних значень необхідно відрізняти від явищ, описаних
З. Волоцькою.
Коли йдеться про нейтралізацію значень у процесі функціонуванні певних мовних одиниць, видається
правомірним виділення «нульового» значення числа для одиниць, у яких числове граматичне значення не
виражене. Як відомо, «нульові» одиниці мають місце у мові практично на всіх рівнях: «нульові» звуки,
«нульові» афікси, «нульові» зв’язки, «нульові» члени речення, «нульові» одиниці комунікативного рівня (див.
про це [Космеда 2002: 190-192]. Т. Космеда аргументує доцільність виділення «нульової» одиниці на лексико-
семантичному рівні (денотативно-сигніфікативне «нульове» значення, нейтралізація якого відбувається при
заповненні прагматичною інформацією) [2002: 189, 219]. І числова форма у процесі функціонування може
втрачати значення одиничності чи множинності (тут доцільно говорити про «нульове» граматичне значення
числа), наповнюючись оцінним змістом. Отже, як бачимо, при семантичному впливі контексту змінюється і
лексичне (поява оцінки), і граматичне (нейтралізується) значення слова. Проте у лінгвістичних дослідженнях є
й інша точка зору: при нейтралізації, що зумовлється впливом контексту, «змінюється не сама морфологічна
одиниця, а лише спосіб її вживання» [Князев 1979: 287].
Отже, при функціонуванні форм числа їх семантичний зміст нерідко виявляється ширше категорійної
семантики. Залежно від контексту, комунікативно-прагматичних завдань, від лексичного складу іменників та
інших умов реалізується цілий комплекс різнорідних властивостей категорії числа, що не зводяться до суто
кількісного значення одиничності чи множинності.
Відповідно до вимог певної сфери комунікації у слові нейтралізуються чи актуалізуються відповідні
семи та граматичні значення і, як наслідок, по-різному виявляється прагматичний аспект висловлювання, що
містить слово, у якому й відбувається зазначений процес. При аналізі категорії числа необхідно враховувати,
по-перше, специфіку самих граматичних форм і лексичних значень слова, а по-друге, роль контекстів, у яких
розкривається їх вторинний зміст, тобто прагматику. При наповненні прагматичною інформацією первинні
числові значення форм нейтралізуються, у таких контекстах проявляється «нульове» граматичне значення.
Нейтралізація відбувається як наслідок транспозиції одного члена опозиції у сферу вживання іншого. При
цьому нівелюються відмінні ознаки і зберігаються лише спільні, що слугують основою їх об’єднання.
Дослідження мовної системи у функціональному аспекті є актуальним завданням сучасної лінгвістики,
яка, детально описавши морфологічну систему в статиці, з огляду на класифікативність, звертається до її
динамічного аспекту, тісно пов’язаного з комунікацією, прагматикою мовлення. Опис потенціалу української
морфології дає змогу співвіднести українську граматику, що має велику креативну спроможність, і мовленнєву
діяльність. Граматична варіативність морфологічних форм робить їх прагматично значущими. Потреби
спілкування змушують комунікантів використовувати креативний потенціал української морфології.
Безперервний розвиток мови сприяє появі нових її функціональних особливостей, зокрема оцінних значень,
зумовлених функціональними особливостями граматичних засобів. Недослідженим є питання використання
форм множини для вираження оцінки у певних мовленнєвих жанрах, що викликає необхідність подальших
досліджень.

Література
1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів: Роман. — К.: Критика, 2003. — 317 с.
2. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови /
І.Вихованець, К.Городенська; За ред. І.Вихованця. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. — 400 с.
3. Вишня Остап. Мисливські усмішки / Художник-оформлювач А.С.Ленчик. — Харків: Фоліо, 2006. —
255 с.
4. Волоцкая З.М., Молошная Т.Н., Николаева Т.М. Опыт описания русского языка в его письменной
форме. — М.: Наука, 1964. — 185 с.
5. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. — Донецьк: ДонДУ,
1996. — 437 с. — Бібліогр.: с. 383-420; с.422-432.
6. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. — М.-Л.: Наука, 1965. — 109 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

60
7. Князев Ю.П. Нейтрализация морфологических противопоставлений в ряду смежных явлений
грамматики (на материале русского языка) // Категория определенности-неопределенности в славянских и
балканских языках. — М.: Наука, 1979. — 364 с.
8. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки:
[Моногр.]. — Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. — 349 с. — Бібліогр.: с. 312-335.
9. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. — 2-е изд., доп. — М.: БРЭ, 2002.
— 709 с.
10. Потебня А.А. Значенія множественнаго числа в русскомъ языкh. — Воронежъ, 1888. — 76 с.
11. Самчук У. Чого не гоїть огонь: Роман. – К.: Український письменник, 1994. — 233 с.
12. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. — М.: Наука, 1971. — 292 с. — Бібліогр.:
с. 276-282.
13. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. –
588 с.
14. Шелякин М.А. Ситуативность устной речи как фактор нейтрализации грамматических значений //
Ученые записки Тартуского университета. — 1979. — Вып. 481: Семиотика устной речи. Лингвистическая
семантика и семиотика. — С. 3-24.
15. Шендельс Е.И. Многозначность и синонимия в грамматике. — М.: Высшая школа, 1970. — 204 с. —
Библиогр.: с. 194-201.

The article represents the description of the process of neutralization of grammatical meanings as the
precondition of appearing of the estimation, also the necessity of selection of «zero» grammatical meaning as the result
of neutralization is motivated.
Keywords: estimation, «zero» grammatical meaning, plural, communication, Ukrainian language.
Надійшла до редакції 29 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.