Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ірина Попова — ДОСВІД ЗАГАЛЬНОЇ ТИПОЛОГІЇ СИНТАКСИЧНОЇ ОМОНІМІЇ

Стаття продовжує низку публікацій автора з проблеми синтаксичної омонімії в українській мові. У ній
розглянуто три базових моделі синтаксично омонімічних конструкцій та запропоновано шляхи елімінації
таких структур.
Ключові слова: препозитивна, рамкова, постпозитивна синтаксична омонімія, елімінація.

Омонімія як збіг в одній знаковій формі кількох не пов’язаних між собою значень [Селіванова 2006: 425]
фіксується найчастіше на лексичному рівні структури мови при кваліфікації семантичних відношень слів, а
також у морфології, у системі різноманітних службових морфем, і зокрема флексій. Однак не менш поширеним
і, безумовно, актуальним це лінгвістичне явище виявляється й на інших мовних ярусах, які безпосередньо
забезпечують процес комунікації, у тому числі, природно, на синтаксичному, коли неоднозначність виникає в
процесі встановлення синтаксичних зв’язків, що формують правильну, нормативну синтаксичну структуру
речення чи якоїсь іншої синтаксичної конструкції (Він підійшов до шафи з книгами; повернутися з відрядження
до Києва). Мова, отже, може йти й про синтаксичну омонімію, під якою, якраз, як правило, і розуміється
можливість приписати фразі більш ніж одну правильну синтаксичну структуру [Иорданская 1967: 9], причому
саме правильну, не тільки формально, але й відповідну тій чи іншій із кількох можливих комунікативних
ситуацій, як, скажімо, у словосполученні типу виступ міністра на відкритті школи з підготовки водолазів у
Дніпропетровську, якому можна поставити у відповідність цілий ряд правильних синтаксичних структур, у
яких слова у Дніпропетровську співвідносяться з різними синтаксичними домінантами: відкритті, з
підготовки, виступ.
М.П. Колесников, тлумачачи синтаксичну омонімію, вказує ще на одну, на наш погляд, дуже важливу
деталь розглядуваного лінгвістичного явища, його орієнтацію на суто синтаксичні параметри. Учений вважає,
що тільки таку омонімію слід називати омонімією синтаксичною, при якій неоднозначність речення
обумовлена синтаксичними засобами й у ньому немає словесних омонімів [Колесников 1984: 18]. Таке
зауваження, якщо його прийняти, суттєво звужує поняття синтаксичної омонімії, але робить його зате більш
конкретним.
Справа в тому, що смислова неоднозначність мовленнєвого ланцюга досить часто, як це відомо, виникає
в одній і тій же, причому правильній синтаксичній структурі, тобто незалежно від того, як у ній розподілені
власне синтаксичні зв’язки. Відповідна омонімія при цьому може бути викликана найрізноманітнішими
причинами, пов’язаними і з лексичним значенням слів тієї чи іншої конструкції, і з неоднозначністю їх
функціонального значення, обумовленого омонімією якихось граматичних, наприклад відмінкових форм, і
навіть із характером використовуваних у мовленні службових слів і відображуваних ними логічних відношень.
Так, у реченні типу Це було запрошення наших студентів словоформа студентів однозначно
підпорядковується слову запрошення, але суб’єктно-об’єктні відношення в ньому не протиставлені, і не
зрозуміло, студенти запрошують чи студентів запрошують. Однак причина різночитання тут не у зв’язках слів,
не в синтаксисі, а в лексичному значенні слова запрошення, замінивши яке, ми одержимо в тій же синтаксичній
конструкції однозначно зрозумілий зміст: Це було читання нової п’єси й Це був спів незвичайних пташок.
Приклад функціональної неоднозначності відмінкової форми:
Із воріт казарми виїхала машина, яка була завантажена солдатами.
Оскільки орудний відмінок може в українській мові виражати як значення суб’єкта, так і значення
об’єкта дії, то знову ж таки при одному лише варіанті тлумачення синтаксичної структури наведеного речення
смисл його різний, а обумовлено це специфікою морфологічних параметрів одного з компонентів висловлення,
що, зрозуміло, не виключає й семантичну обумовленість. Елімінується багатозначність у цьому випадку і
використанням слова з іншим лексичним значенням (Із воріт казарми виїхала машина, яка була
відремонтована солдатами), і вживанням функціонального омоніма в іншій відмінковій формі (Із воріт
казарми виїхала машина, яка була навантажена для солдатів / яка була призначена для солдатів / яка була
продана солдатам і под.). Усе це, слід думати, не належить до синтаксичного рівня структури мови.
Аналогічну ситуацію маємо у випадку об’єднання в один синтаксичний ряд із відкритим сурядним
зв’язком кількох компонентів висловлення, що є в ньому залежними. Ось два типових приклади з наших реалій
цілком офіційного плану.
У словнику іншомовних слів остання стаття визначає слово яшма в такий спосіб: “Осадочна гірська
порода, червоного, сірого, зеленого, білого й чорного кольору” [Словник 1974: 756]. Як слід розуміти наведене
тлумачення? Яшма буває одного якогось з указаних кольорів? Кількох цих кольорів? Чи всіх названих кольорів
одночасно?
© Попова І.С., 2009 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

87
А ось фрагмент із статті 20 нашої Конституції:
“Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого
кольорів” [Конституція 1997: 9].
Для того, хто не бачив прапора України, не зрозуміло, чи обидві горизонтальні смуги синього й жовтого
кольорів чи одна з них синя, а друга жовта, але й у другому варіанті ще потрібно з’ясовувати, якого з указаних
кольорів є кожна з цих смуг: верхня й нижня. Знову ми виходимо за межі власне синтаксичних категорій.
Навряд чи слід відносити до синтаксичної омонімії й такі випадки смислової неоднозначності
мовленнєвого ланцюга, які обумовлені конверсійними явищами, коли той чи той варіант синтаксичного зв’язку
визначається перш за все тим, до якого парадигматичного класу слів належить відповідний конверсійний
омонім. Так, у реченні Завдяки цьому слідчому вдалося швидко розкрити злочин словоформа цьому може бути
витлумачена і як ад’єктивний займенник і як займенник субстантивний. У першому випадку ми синтаксично
підпорядковуємо її іменнику слідчому, у другому синтаксичною домінантою цієї словоформи буде дієслово
вдалося. Таким чином первинні й принципово значущі тут морфологічні характеристики компонентів
висловлення, причому не тільки самого конверсійного омоніма, тобто словоформи цьому, але й супровідних
його компонентів. Висловлення типу Завдяки цьому слідчим вдалося швидко розкрити злочин і Завдяки цьому
слідчому було швидко розкрито злочин розуміються однозначно, а однозначність досягнута вже здійсненою
елімінацією, причому елімінацією не функцій деякого парадигматичного класу, як це робиться, скажімо, у
випадках аранжування, а різних парадигматичних класів і їх аналогів.
Синтаксичною омонімією ми схильні називати таку й тільки таку неоднозначність змісту деякої
синтаксичної конструкції, яка безпосередньо обумовлена об’єктивною можливістю подачі цієї синтаксичної
конструкції у вигляді кількох правильних синтаксичних структур, тобто можливістю встановити в ній і
актуалізувати різні синтаксичні зв’язки між її компонентами, а відповідно і відобразити в ній різні явища й
ситуації об’єктивного (а також і уявного) світу. Декілька прикладів з уже згадуваного словника іншомовних
слів, прикладів словникових статей із синтаксичною омонімією.
Аеровізуальний – виконуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу з літального
апарата [Словник 1974: 24].
Амазоніт – мінерал класу силікатів, різновид калієвого польового шпату блакитно-зеленого кольору
[Словник 1974: 41].
Ампула – скляна посудина з відтягненою вузькою шийкою, яку запаюють після заповнення ліками
[Словник 1974: 45].
Антаблемент – верхня частина споруди, що спирається на колони [Словник 1974: 54].
Арена – майданчик, посипаний піском, у давньоримському амфітеатрі, де відбувалися бої гладіаторів
[Словник 1974: 65] і под.
У першому прикладі словосполучення з літального апарата можна підпорядкувати дієприкметнику
виконуваний й іменнику приладу. У другому синтаксичною домінантою словосполучення блакитно-зеленого
кольору може бути як іменник мінерал, так й іменник шпату. Можна підпорядкувати це словосполучення й
іменнику різновид. В обох прикладах кожному з варіантів синтаксичної структури фрази відповідає своя
ситуація дійсності, а, яка саме, як правило, у межах однієї словникової статті залишається незрозумілим, як це,
зокрема, має місце й у трьох наступних прикладах із підрядними реченнями, що вводяться різними типами
скріп. В одному з них незрозуміло, що запаюють – саму посудину або її шийку. У другому неможливо
визначити, що спирається на колони – уся споруда чи тільки її верхня частина. Останній приклад актуалізує
залежно від того, чи підпорядковуємо ми підрядне речення слову майданчик або слову амфітеатрі, як
мінімум, дві різних ситуації дійсності, в одній із яких гладіаторські бої відбуваються на спеціальному
майданчику в амфітеатрі (в амфітеатрі може бути кілька різних майданчиків різного призначення, і той із них,
який посипаний піском, призначений для гладіаторських боїв), у другій ситуації бої відбуваються в самому
амфітеатрі, і його арена є майданчиком, посипаним піском.
З синтаксичною омонімією ми зустрічаємося постійно навіть у дуже авторитетних офіційних виданнях, у
тому числі й у різних законодавчих актах, на що лінгвісти вже не раз звертали увагу [Меньшиков 2007: 141-
143], порушуючи навіть питання про необхідність лінгвістичної експертизи проектів законів, що приймаються,
інших офіційних публікацій і виступів. А така експертиза, очевидно, необхідна й не тільки для того, щоб не
допускати в систему офіційного спілкування конструкції типу комісія по боротьбі з організованою
злочинністю при Президенті України або ляпів, аналогічних рекламній фразі Продаються леза для гоління
країн Західної Європи, а також Проблеми зубів і ясен потрібно вирішувати до того, як вони з’явилися, але й
через деякі об’єктивні властивості природної мови, переважно асиметричного дуалізму мовного знака,
дуалізму, який виявляється в порушенні однозначної відповідності між знаком і його змістом [Селіванова 2006:
41].
Синтаксична омонімія виникає за різних обставин спілкування, у конструкціях різного типу й у випадках
сполучення в межах одного мовленнєвого ланцюга різних лінгвістичних фігур [Иорданская 1967]. Однак усю
різноманітність конкретних причин, які обумовлюють неоднозначність змісту деякої конструкції на рівні її
синтаксичної структури, можна, як нам здається, звести до двох основних факторів: суб’єктивного, пов’язаного ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

88
з людським фактором, з особою, яка генерує (рідше сприймає) мовлення, і об’єктивного, коли синтаксична
омонімія є наслідком якихось системних властивостей самої мови і виникає незалежно від лінгвістичної
свідомості учасників акту комунікації. Першому з указаних факторів приділено багато уваги не тільки в
спеціальних дослідженнях, але й у масі видань, так чи так пов’язаних із стилістикою окремих мов, у тому числі,
безперечно, і мови української. Фіксовані при цьому конкретні випадки омонімії, як правило, виправляються
без особливих проблем або особою, яка генерує неоднозначне висловлення, або редактором чи коректором,
якому з цим висловленням доводиться мати справу. Звичайно, не завжди синтаксична омонімія помічається
вчасно (до видання відповідного рукопису), але це вже питання, яке виходить за межі власне лінгвістики. У
наведених нами ілюстраціях із словника іншомовних слів неоднозначність смислу відповідних конструкцій,
обумовлена синтаксичною омонімією, зафіксована, і ми можемо цю неоднозначність елімінувати, наприклад,
так:
Аеровізуальний – виконуваний із літального апарата неозброєним оком або за допомогою оптичного
приладу.
Амазоніт – мінерал блакитно-зеленого кольору класу силікатів, різновид калієвого польового шпату.
Ампула – скляна посудина з відтягненою вузькою шийкою, запаєною після заповнення ліками цієї
посудини.
Антаблемент – верхня частина такої споруди, яка спирається на колони.
Арена – майданчик, де відбуваються бої гладіаторів, розташований у давньоримському амфітеатрі й
посипаний піском.
Це наша спроба елімінації синтаксичної омонімії, і цілком, зрозуміло, можливі інші варіанти
синтаксичних структур кожного з наведених тлумачень з іншим, ніж у нас, їх смислом. Важливо лише, щоб цей
смисл однозначно відповідав би тому, який вкладали у визначувані слова укладачі словника.
Синтаксична омонімія, пов’язана з суб’єктивними факторами мовотворчості, має найчастіше спонтанний
характер, і навряд чи всі її вияви можна подати у вигляді формально структурованої системи, а тим більше
системи дедуктивної. Але навіть якщо існують якісь загальні закономірності, які прогнозують неоднозначність
змісту висловлення як наслідок синтаксичної омонімії, то ці закономірності повинні бути так чи так обумовлені
особливостями тих семантико-граматичних відношень, у які вступають між собою компоненти відповідної
конструкції, а також кількістю цих компонентів. Тому загальний підхід до синтаксичної омонімії, загальна її
концепція в принципі може бути єдиною теоретичною побудовою, яку ми мислимо собі так.
Конструкції з синтаксичною омонімією – це, як правило, багатослівні мовленнєві утворення з трьох і
більше компонентів, утворення, у яких саме через їх багатокомпонентність і можуть виникати різні варіанти
синтаксичних зв’язків, у тому числі й таких, які не відповідають комунікативному завданню певного
висловлення. І чим більше розвинена та чи інша конструкція, тим більше в ній може бути синтаксичних
омонімів. Ось, наприклад, декілька мовленнєвих ланцюжків із їх поступовим розширенням:
Не можна брехати – дітям не можна брехати.
Сильні люди – сильні люди люблять ризик – дуже сильні люди люблять ризик.
Виступ міністра – виступ міністра в Харкові – виступ міністра на відкритті школи – виступ міністра
на відкритті школи в Харкові – виступ міністра на відкритті школи підготовки вогнеборців у Харкові –
репетиція виступу міністра на відкритті школи з підготовки вогнеборців у Харкові й под.
У першому прикладі вже друга, трикомпонентна, конструкція неоднозначна, у другому синтаксична
омонімія виникла в третій конструкції, у третьому прикладі така омонімія має місце в четвертому й в усіх
наступних словосполученнях. Передумови можливості по-різному пов’язати між собою компоненти наведених
конструкцій – це перш за все об’єднання в одній синтаксичній одиниці кількох слів одного семантичного й
асоціативного поля, які в принципі можуть вступати між собою у власне синтаксичні відношення. Так,
прийменниково-іменна форма в Харкові останнього словосполучення з однаковою практично підставою може
бути підпорядкована словоформам репетиція, виступу, на відкритті, з підготовки.
І все ж мінімальна конструкція з синтаксичною омонімією, а отже, і її модель, може містити тільки три
компоненти, які лінгвістично значущі для розглядуваного явища і які можуть не тільки функціонувати
самостійно, але і входити як складники до якоїсь іншої, більшої конструкції. Один із таких компонентів – це не
детермінований у своїх синтаксичних відношеннях компонент а, два інших: в і с – можливі його синтаксичні
домінанти. При цьому вже незалежно від взаємного розміщення потенційних синтаксичних домінант, а також
від наявності чи відсутності супровідних нашій тріаді компонентів мовленнєвого ланцюга з синтаксичною
омонімією ми можемо побудувати три базових моделі синтаксично омонімічних конструкцій і подати їх так:
1. а – в – с – синтаксичний омонім передує своїм потенційним домінантам: Вранці (а) намальовану (в)
картину передадуть (с) до міської галереї.
2. в – а – с – синтаксичний омонім розміщений між його можливими синтаксичними домінантами:
Сусіда (в) наш (а) чай (с) п’є тільки зранку. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

89
3. в – с – а – синтаксичний омонім розміщується після тих слів, яким він може бути синтаксично
підпорядкованим: Зробити (в) це він просив (с) обережно (а).
Моделюють побудовані аналітичні вирази послідовно препозитивну, рамкову й постпозитивну
синтаксичну омонімію.
Базові моделі омонімічних конструкцій, як ми бачимо, системні й, на наш погляд, цілком адекватні.
Системними будуть і всі трансформи цих моделей, системними в тому плані, що вони попередньо нічим не
регламентовані й будь-якій комбінації символів, які наповнюють ці трансформи, ставиться у відповідність
(можуть бути поставлені у відповідність) реальний мовленнєвий ланцюг, реальна синтаксична конструкція. А
це у свою чергу відкриває певні перспективи для елімінації синтаксичної омонімії, причому елімінації з
мінімумом, так би мовити, зусиль.
Із трьох компонентів базових моделей омонімічних конструкцій можна побудувати шість (число
перестановок із трьох елементів без повторів) різних конструкцій: 1) а – в – с; 2) а – с – в; 3) в – а – с; 4) с – а –
в; 5) в – с – а; 6) с – в – а. Перша, третя й п’ята визначені нами як базові, а друга, четверта й шоста
відрізняються від базових тільки порядком розміщення потенційних синтаксичних домінант, що, як було
застережено вище, у моделях відповідних конструкцій малосуттєво, оскільки характер тієї чи тієї домінанти не
конкретизований і будь-яку з них можна пов’язати як із символом в, так із символом с, не надаючи ні одному з
них якоїсь переваги. Все на свої місця розставляє сама мова відповідно до діючих норм. Отже, усі лінгвістично
значущі трансформи базових моделей конструкцій із синтаксичною омонімією можуть розглядатися в межах
самих же базових структур, які фактично дублюють одна одну в трьох комбінаціях, які відрізняються порядком
розміщення базових моделей, і зокрема характером першої з них. Ось ці трансформи:
1. Препозитивна синтаксична омонімія.
а – в – с – Вранці намальовану картину передадуть до міської галереї.
в – а – с – Намальовану вранці картину передадуть до міської галереї.
в – с – а – Намальовану картину передадуть до міської галереї вранці.
У двох наведених трансформах синтаксична омонімія елімінована. Елімінується вона й у випадках
іншого розміщення можливих синтаксичних домінант (Передадуть уранці до міської галереї намальовану
картину й Передадуть до міської галереї намальовану вранці картину). Інше питання, який варіант елімінації
більш прийнятний.
2. Рамкова синтаксична омонімія.
в – а – с – Сусіда наш чай п’є тільки зранку.
а – в – с – Наш сусіда чай п’є тільки зранку.
в – с – а – Сусіда чай наш п’є тільки зранку.
Можливо й Наш чай сусіда п’є тільки зранку, а також Чай сусіда наш п’є тільки зранку. Омонімія
елімінується.
3. Постпозитивна синтаксична омонімія.
в – с – а – Зробити це він просив обережно.
а – в – с – Обережно зробити просив він це.
в – а – с – Зробити це він обережно просив.
Більш прийнятно останній трансформ звучав би, вірогідно, так: Він обережно просив зробити це, – хоча
й тут можливі варіанти відповідної синтаксичної структури.
Уважно розглядаючи наведені групи трансформ, неважко помітити їх взаємну оборотність. І якщо при
препозитивній омонімії в трансформах відповідної конструкції багатозначність може елімінуватися, то ці ж
трансформи в інших умовах спілкування самі виявляються багатозначними мовленнєвими утвореннями з
рамковою чи постпозитивною синтаксичною омонімією. Але тоді одним із трансформів цих утворень може
бути конструкція, структурно ідентична конструкції з препозитивною синтаксичною омонімією, однак без
такої. І якщо відповідно неоднозначність базової моделі з препозитивною синтаксичною омонімією може бути
усунена переміщенням омоніма в позицію після його потенційних домінант: а – в – с→ в – с – а, – то
аналогічна елімінація синтаксичної омонімії в базовій моделі з постпозитивною омонімією цілком можлива,
якщо ми розмістимо проблемний компонент мовленнєвого ланцюга перед його прогнозованими синтаксичними
суверенами: в – с – а → а – в – с. У такі ж відношення вступають із препозитивною й постпозитивною
омонімією, природно, і конструкції, у яких фіксується омонімія рамкова.
Усе викладене щодо трансформацій конструкцій із синтаксичною омонімією, трансформацій, які
допускаються нормами граматики сучасної української мови, і зокрема нормами її порядку слів, дозволяє нам
зробити дуже важливий, на наш погляд, висновок, який стосується елімінації синтаксичної омонімії, причому ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

90
знову ж системної її елімінації. Реалії української мови такі, що варіювання синтаксичної структури
мовленнєвого ланцюга може й спричиняти неоднозначність його змісту, і знімати таку неоднозначність, якщо
вона вже має місце. І оскільки при цьому вказане варіювання може звестися тільки до трьох його базових
моделей, в особи, яка генерує мовлення, є можливість вибору оптимальної для кожної конкретної
комунікативної ситуації моделі, у тому числі й такої, яка або взагалі елімінує синтаксичну омонімію, або це в
принципі можливо, або зводить її наслідки до мінімуму.
Розглянемо в цьому плані ще декілька прикладів найбільш поширеної синтаксичної омонімії, омонімії
постпозитивної, знову звернувшись до словника іншомовних слів.
1. Геліометр – астрономічний інструмент для вимірювання невеликих (до 1°) кутів на небесній сфері
[Словник 1974: 146].
2. Консультація – установа, що організує надання порад спеціалістами з певних питань [Словник 1974:
355].
3. Лейкома – стійке помутніння рогової оболонки ока внаслідок розвитку сполучнотканинного рубця
(непрозора біла пляма) після запальних процесів або ушкодження ока [Словник 1974: 388].
4. Палафіти – окремі житла або цілі селища, споруджені на палях з дерев’яним помостом над водою
або болотом [Словник 1974: 493].
Скрізь ми маємо базову модель в – с– а , яка досить просто трансформується в моделі в – а – с і с –
а – в з елімінованою багатозначністю, як мінімум, у деяких із цих моделей, тобто в структури в – а – с і с – а –
в. Потрібен, отже, у цьому випадку всього лише однокроковий зсув уліво. Ось що маємо:
1. в – а – с – астрономічний інструмент для вимірювання на небесній сфері невеликих (до 1°) кутів.
Другий трансформ (невеликих кутів на небесній сфері астрономічний інструмент для вимірювання) –
ненормативний.
2. в – а – с – установа, що організує надання порад з певних питань спеціалістами.
Другий трансформ ненормативний.
3. в – а – с – стійке помутніння (непрозора біла пляма) після запальних процесів або ушкодження рогової
оболонки ока внаслідок розвитку сполучнотканинного рубця.
с – а – в – внаслідок розвитку сполучнотканинного рубця після запальних процесів або ушкодження ока
стійке помутніння рогової оболонки ока (непрозора біла пляма).
4. в – а – с – окремі житла або цілі селища, споруджені над водою або болотом на палях з дерев’яним
помостом.
Другий трансформ ненормативний.
Елімінацію багатозначності може спричинити і внутрішня трансформація моделі з постпозитивною
синтаксичною омонімією: в – с – а → в – с – а. У наших прикладах:
— установа, що організує надання спеціалістами порад з певних питань;
— окремі житла або цілі селища на палях з дерев’яним помостом, споруджені над водою або болотом.
Зсув компонента а на два кроки вліво в першій базовій моделі, як правило, неможливий.
Ми допускаємо, що й при синтаксичній омонімії нерідко можна здогадатися, про що йдеться, особливо
якщо ми маємо загальне уявлення про предмет чи явище, позначене словом, яке нас цікавить. Але великою є
вірогідність неправильного тлумачення відповідного номінанта навіть у випадках читання дефініцій
загальновідомих начебто понять. Ось, наприклад, тлумачення слова аграрії:
— члени аграрних політичних партій, які захищають інтереси великих землевласників [Словник 1974: 20].
Адже суттєво, чи вся партія захищає інтереси великих землевласників чи тільки її окремі члени, і це
залишається невиясненим. Такого ж типу невизначеність і в наступних словникових статтях:
Аркадія – гориста область у Стародавній Греції, населення якої займається переважно скотарством
[Словник 1974: 67].
Бактероїди – великі галузисті клітини бульбочкових бактерій, які розвиваються на коренях бобових
рослин [Словник 1974: 84] і под.
Трансформація наведених і подібних до них мовленнєвих побудов, таких, скажімо, як дітям не можна
брехати, очевидно, необхідна. Синтаксичні зв’язки між компонентами функціонально навантаженого
мовленнєвого ланцюга загалом повинні бути чітко марковані, тим більше у зв’язку з орієнтацією на
перспективу впровадження в наше життя інформаційних технологій і систем автоматичного аналізу мовлення.
Однак такого типу маркування – дуже складна проблема, яка, на жаль, не розв’язується в межах
трансформованих моделей синтаксичної омонімії. Так, ні одна з п’яти трансформ фрази дітям не можна
брехати: дітям брехати не можна; не можна дітям брехати; не можна брехати дітям; брехати дітям не
можна; брехати не можна дітям – не знімає її багатозначності. Не елімінується за допомогою транспозиції й
синтаксична омонімія в наведених прикладах із підрядними реченнями. Але це вже, на наш погляд, не стільки
проблема синтаксичних зв’язків слів, скільки стилістики. Це проблема мовленнєвої майстерності мовної
особистості, яка може застосувати найрізноманітніші лінгвістичні фігури, що роблять пропоновані мовленнєві
утворення й однозначно зрозумілими й милозвучними. Арсенал відповідних прийомів у сучасній українській
мові надзвичайно багатий і за межами способів організації лінійної структури висловлення. Це може бути Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

91
звичайна заміна якогось одного слова мовленнєвого ланцюга, у тому числі й тільки службового, але може бути
повне перефразування повідомлення. Ось приклад першої ситуації.
Палаш – старовинна холодна ручна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви
[Словник 1974: 493].
Формально не детерміновано, зброя чи клинок вкладається в піхву. Але достатньо було б замінити
сполучне слово що сполучним словом яка або який, і небажаної багатозначності вже не було б:
— старовинна холодна ручна зброя з довгим прямим двосічним клинком, яка (який) вкладається в піхви.
А ось варіанти перефразування нашого приклада, що має п’ять трансформ, ні одна з яких не елімінує
синтаксичну омонімію: Діти не повинні брехати та Дітей не можна обдурювати.
Фраза типу Говорити довго не дозволяли з рамковою синтаксичною омонімією моделі в– а – с – теж
потрібно перефразувати, щоб однозначно зрозуміти, про що йдеться. Ми пропонували її різним респондентам,
які вільно володіють українською мовою, у тому числі й носіям цієї мови, і всі вони відчували певні труднощі, а
хтось так і не зміг знайти цій фразі однозначно зрозумілий еквівалент такого, наприклад, звучання:
— Довгий час не дозволяли говорити;
— Дозволу не було довго говорити.
Ще більше винахідливості вимагається в побудові мовленнєвих ланцюгів, у яких є варіативність чи
екстраполяція. Ми відзначили, що неоднозначність таких ланцюгів – факт об’єктивний, але звести до мінімуму
вірогідність неправильного тлумачення змісту відповідного повідомлення можна, у тому числі й застосовуючи
трансформацію омонімічних конструкцій, яка дозволяє однозначно детермінувати, як мінімум, 50 % реально
можливих комунікативних ситуацій. І якщо, зокрема, в назві Наукова бібліотека Дніпропетровського
національного

університету імені О. Гончара (модель в – с – а транспонувати синтаксичний
омонім, то конструкція Наукова бібліотека імені О. Гончара Дніпропетровського національного університету
(це вже модель в – а – с може бути поставлена у відповідність тільки одній із двох можливих у вихідній назві
бібліотеки комунікативних ситуацій. На ті ж 50 % ми знімемо невизначеність у конструкціях з екстраполяцією,
застосувавши звичайну трансформацію моделі а – в – с у модель в – а – с (улюблені танці й пісні → танці й
улюблені пісні) чи моделі в – с – а в модель с – а – в (собака й дружина мого сусіди → дружина мого сусіди й
собака).
Йдеться тут про половину як про мінімальну кількість ентропії, що знімається, тому що в багатьох
комунікативних ситуаціях синтаксична омонімія елімінується на семантичному рівні, коли той чи той
детермінант уже за своїм характером може належати тільки до однієї з його потенційно синтаксичних домінант
(Музей бойової слави імені Богуна; живі квіти й солодощі) чи до обох (батько й мати мого сусіди). У такого
типу конструкціях багатозначність усувається автоматично.
Мовленнєві ланцюги, синтаксична омонімія у яких не елімінується у їх трансформах, як і загалом, так чи
так модифікуються, втрачаючи при цьому або милозвучність (улюблені танці й улюблені пісні), або свою
конструктивну цілісність. Так, після того, як ім’я Олеся Гончара було присвоєне не бібліотеці
Дніпропетровського університету, а самому університету, ніяка трансформація моделі в – с– а , відповідна цій
ситуації, синтаксичну омонімію не елімінувала б, а вирішення проблеми в цьому випадку (принаймні на вивісці
з назвою бібліотеки) – розрив конструкції на дві її частини: спочатку Дніпропетровський національний
університет імені О. Гончара й окремо Наукова бібліотека. Такого типу розрив нормативний і в попередній
ситуації: Дніпропетровський національний університет й окремо Наукова бібліотека імені О. Гончара.
Ми не маємо можливості пропонувати тут всі рецепти елімінації синтаксичної омонімії, та й таких у нас
немає. Не ставили ми перед собою й завдання типологічного опису всіх випадків синтаксичної багатозначності.
Це проблема спеціального й дуже серйозного дослідження, до якого лише окреслюються підходи. Нам же
довелося звернути на неї увагу як на один із дуже важливих і комунікативно значущих аспектів синтаксичних
відношень. І окреслена в нас ця проблема в найзагальнішому вигляді й тільки як одна із складників учення про
синтаксичні зв’язки слів.

Література
Иорданская 1967: Иорданская Л.Н. Синтаксическая омонимия в русском языке (с точки зрения
автоматического анализа и синтеза // Научно-техническая информация. – 1967. – № 5 – С. 9 – 17.
Колесников Н.П. 1984: Колесников Н.П. Порядок слов в русском языке и синтаксическая омонимия. –
Ростов Н/Д: Изд-во Ростов. ун-та, 1984. – 160 с.
Конституція 1997: Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
Меньшиков 2007: Меньшиков И.И. Курс лекций по основам информатики и прикладной лингвистики. –
Д.: ДНУ, 2007. – 152 с.
Селіванова О.О. 2006: Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава:
Довкілля, 2006. – 716 с.
Словник 1974: Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Укр. енцикл., 1974. – 776 с.

The article continues the author’s investigation and publications on the problem of syntactic homonymy in the
Ukrainian language. Three basic models of syntactic homonymous constructions are considered and the ways of
elimination of such structures are proposed.
Keywords: prepositional, framed, postpositional syntactic homonymy, elimination.
Надійшла до редакції 30 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.