Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Язикова – СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНИХ РЕЧЕНЬ СИМЕТРИЧНОЇ ТА НЕСИМЕТРИЧНОЇ СТРУКТУРИ

Стаття присвячена дослідженню семантики речень займенниково-співвідносного типу як симетричної,
так і несиметричної структури на основі виокремлення в їхній структурі номінативних блоків “те + підрядна
частина”. Виявлено особливості формування аналізованих речень як синтаксичних одиниць.
Ключові слова: симетричний, несиметричний, номінативний блок, структура.

Підрядні утворення займенниково-співвідносного типу привертали увагу багатьох дослідників:
М.Пєшковського, Л.А. Булаховського, В.А. Бєлошапкової, І.І. Слинька, І.Р. Вихованця, А.П. Загнітка та ін. До таких
© Язикова Ю.Є., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

106
одиниць належать і так звані нерозчленовані складнопідрядні речення симетричної та несиметричної структури.
Речення симетричної структури характеризуються поєднанням співвідносних слів і семантично однорідних з ними
сполучних слів у підрядній предикативній частині. Для несиметричних утворень характерним є те, що залежна
предикативна частина поєднується з релятами головної, які виражені спустошеним знівельованим займенником
те та дейктичними займенниками чи займенниковими прислівниками атрибутивної чи квантитативної
семантики такий, таке, такі, так, стільки й ін., напр.: Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров’ю свого
серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка).
Функціональний аспект вивчення мови посилює необхідність дослідження усього арсеналу конструкцій,
тому основним завданням синтаксису є пошук та ґрунтовний аналіз синтаксичних моделей, серед яких основне
місце належить реченням симетричної та несиметричної структури. Актуальність статті полягає в тому, що без
дослідження семантики та структури підрядних симетричних й асиметричних утворень не можливий повний та
всебічний аналіз складнопідрядного речення.
Об’єктом статті стали речення симетричної та несиметричної структури.
Мета статті – комплексний аналіз симетричних й асиметричних речень із номінативним блоком “те +
підрядна частина”. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) виявити особливості
корелята те у структуруванні номінативного блоку; 2) охарактеризувати тип семантичної структури, яка
формується в їхніх межах; 3) описати умови формування та руйнування номінативного блоку “те + підрядна
частина” у реченнях несиметричної структури.
Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу з співвідносним словом те у головній
частині привертали увагу багатьох мовознавців. Тому погляди на природу та структуру цих речень як
синтаксичних одиниць є різними.
Ф.І. Буслаєв та інші представники логіко-граматичного підходу вважали, що складнопідрядне речення
уподібнюється простому, а підрядна частина – членам речення: “Кожен із членів головного речення, крім
присудка, може бути реченням підрядним” [Буслаев 1959, с. 279].
Відомий мовознавець Є.В. Кротевич у своїй праці “Будова складнопідрядних речень у сучасній
українській мові” щодо опису займенниково-співвідносних речень зазначав, що це складні речення, які мають
вказівне займенникове слово, значення якого розкривається в підрядному реченні [Кротевич 1952, с. 24].
О.С. Мельничук у праці “Про будову складнопідрядних речень та принципи їх класифікації” окреме
місце відводить узагальнено-означальним (або співвідносним) з різновидами підметовим, додатковим,
обставинним [Мельничук 1953, с. 35]. Лінгвіст, розкриваючи цей тип підрядних конструкцій, робить два
застереження: по-перше, до цього виду немає підстав відносити такі підрядні речення, як порівняльні,
допустові і наслідкові, бо вони повністю вкладаються в категорію підрядних обставинних; по-друге,
синтаксична особливість узагальнено-означальних речень полягає в тому, що з їхнього погляду зміст усієї
головної частини узагальнюється в якусь єдину лексичну одиницю, яка осмислюється здебільшого як
субстантивна форма.
У “Грамматике русского языка” за редакцією В.В. Виноградова речення з співвідносним словом те
розглядають серед складнопідрядних із підрядними додатковими, підметовими та присудковими [Грамматика
русского языка 1960, с. 289].
М.С. Поспєлов вважав, що підрядна частина складнопідрядних речень може стосуватися всієї головної
частини в цілому чи якогось її члена. На основі цього дослідник виділяє два типи складнопідрядних речень:
двочленні (розчленовані) та одночленні (нерозчленовані) [Поспєлов 1959, с. 20].
У книзі “Русская грамматика” (1979 р.) складнопідрядні речення з співвідносним словом те
виокремлюють із-поміж субстантивних відносних речень [Русская грамматика 1979, с. 947].
В українському синтаксисі складнопідрядні речення з номінативним блоком “те + підрядна частина”
належать до займенниково-співвідносних. Досліджуючи цей тип речень, відомий мовознавець І.Р. Вихованець
класифікував такі речення за специфікою поєднання співвідносних слів і засобів зв’язку на три класи:
1) складнопідрядні речення симетричної структури: той – хто, той – що, той – який, той – котрий,
такий – який, так – як, там – де, туди – де, туди – куди, звідти – звідки, тоді – коли, доти – доки і под.:
а) субстанційні (із семантикою предметності);
б) атрибутивні (означальні);
в) адвербіальні (локативні і темпоральні);
2) складнопідрядні речення несиметричної структури формуються співвідносними словами з
означальною семантикою й асемантичними сполучниками що, щоб та порівняльними сполучниками типу
немов, наче, неначе, ніби;
3) складнопідрядні речення несиметричної структури містять співвідносне слово те як найбільш
нівельоване в семантичному плані співвідносне слово [Вихованець 1993, с. 338].
Отже, як бачимо, номінативний блок “те + підрядна частина” притаманний реченням займенниково-
співвідносного типу як симетричної так і несиметричної структури, але з різною номінативною функцією.
На складнопідрядні речення із субстантивованим займенником те (той, та) у головній частині російські
й українські мовознавці звернули увагу давно. Вони кваліфікували їх за функцією займенникових слів як Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

107
підметові, присудкові чи додаткові [Кулик 1965, с. 194]. Визначення синтаксичної функції вказівного слова
таких речень ще не дає уявлення про їхню будову та значення. Наголошувалося, що підметові, додаткові,
присудкові речення мають спільні риси. Для їхньої будови використовують вказівні та відносні займенники. На
цій підставі виділяють призайменникові конструкції. Вони мають спільне значення, тобто дейктичне слово і
відповідне йому відносне слово стосуються тієї самої особи чи предмета. Автори “Русской грамматики”
називають таке відношення займенниковими повторами [Русская грамматика 1965, с. 532]. Таке твердження не
можна повністю відкинути, бо зазначені конструкції мають являти собою особливий тип нерозчленованих
речень.
Займенник той (те) субстантивований і тому означає не якісну ознаку, а вказує на особу чи предмет.
Поєднуючись із займенником хто, той указує на особу, сполучаючись із що, вказує на предмет, напр.: Ой не
так неохоче стріляє той, хто виріс під реви гарматні (Олег Ольжич); Федот звівся на лікоть, але те, про що
він думав і горював, тепер стало цілком ясне, майже розплановане (Борис Антоненко-Давидович). У цьому
реченні підрядна частина приєднується до головної за допомогою відносного займенника хто, слово той у
головній частині вказує на особу. Виходячи з вищезазначеного з урахуванням семантико-синтаксичних
відношень між предикативною підрядною частиною й релятом головної складні утворення займенниково-
співвідносного типу симетричної структури субстанційні розподіляють на суб’єктні та об’єктні конструкції.
Вказівний компонент той змінюється за родами, числами, відмінками, при цьому створюючи відповідні
форми парадигм прономінативно-співвідносних речень. Займенник той здебільшого виступає в чоловічому або
середньому роді – той, те. Відносні слова хто, що в підрядній частині не можуть вказувати на рід, тому
основну функцію на себе бере займенникове слово той, яке є засобом вираження роду: Мене ж тривожить
те, що відлетіло, неначе листя з гілки помертвіле (Тодось Осьмачка); Хто водиться з чужими, той циганом
не є (Ліна Костенко). Іноді на рід допомагає вказувати присудок підрядної частини, напр.: Є погляд у того
жорстоко прямий, хто смерті глянув у вічі (Тодось Осьмачка). У цьому реченні в підрядній частині присудок
виражений дієсловом минулого часу чоловічого роду, тому і в головній частині вказівне слово той виражає
значення роду: Три мости злетіли в небо лебедями біло, А четвертий – до тієї, що кисет вручила (Борис
Олійник) – у цій конструкції в підрядній частині присудок виражений дієсловом минулого часу жіночого роду,
тому в головній частині дейктичний компонент виражає значення жіночого роду.
Складнопідрядні речення симетричної структури з номінативним блоком “те + підрядна частина”
можуть мати різні відтінки значення.
1. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням розумової діяльності: Федот звівся на
лікоть, але те, про що він думав і говорив, тепер стало цілком ясне, майже розплановане (Борис Антоненко-
Давидович); Те, що крутиться в голові, здається дрібним і неповноцінним (Михайло Стельмах); А коли ляжеш
на спину і незворушно дивишся в глибоке небо, тоді бачиш усе, про що мріється: батько на яблука стому
коні, а поруч з батьком він сам – на білому, і шабля в руках, і червоний жупан розвівається на
вітрі (Роман Іваничук).
2. Складнопідрядні речення симетричної структури зі значенням душевного стану: Мене ж тривожить
те, що відлетіло, неначе листя з гілки помертвіле (Тодось Осьмачка).
3. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням оцінки: Лиш той пророк, хто має
серце чисте і зла в народ і краплі не несе (Іван Кочерга); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде
хуртовину (Леся Українка); Він був точнісінько такий, як ото бачив колись Василько його рисунок на столі
в інженера (Олександр Довженко); Болгарія тепер така, якою її хоче бачити Константинополь (Юрій
Мушкетик); …жона та справді постала перед ним такою, якої не видів досі та й не сподівався видіти
(Дмитро Міщенко).
4. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням пам’яті: Згадувала те, що вже
згадували вони в Придніпровському (Павло Загребельний); Ти витяг з моєї пам’яті те, що я давно забув (З
журналу).
5. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням дії: Три мости злетіли в небо лебедями
біло, А четвертий – до тієї, що кисет вручила (Борис Олійник); Хто водиться з чужими, той циганом не є
(Ліна Костенко).
6. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням уваги: Те, що він мав на увазі, не міг
збагнути ніхто з присутніх (З газети).
7. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням порівняння: В його очах стояв він
таким, яким був перед війною (Іван Сенченко); Які самі, такі й сани (Нар. тв.); Чиє весілля, того й музика
(Народна творчість); Які мама й татко, таке і дитятко (Нар. тв.); Яке дерево, такі його квіти, які батьки,
такі й діти (Народна творчість); Який пастух, така й череда (Народна творчість).
8. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням порівняльної кількості: Мар’ян не
стільки почув, скільки догадався, про що говорить Плачинда (Михайло Стельмах); Не стільки, правда,
зубрить, скільки розкошує у своїх мріях, у світлих дівочих видіннях (Олесь Гончар).
9. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням психічного стану: Те, що його так
сильно хвилювало кілька годин тому, зараз лежало на серці тихим приємним лоскотом (Микола Хвильовий). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

108
10. Складнопідрядні речення симетричної структури із значенням місця: Тому доля запродала Од краю
до краю, А другому оставила Те, де заховають (Тарас Шевченко).
Отже, основною функцією синтаксичних конструкцій “те + підрядна частина” є номінація реалій
позамовної дійсності. Але здійснення номінативної функції притаманна не всім складнопідрядним реченням
займенниково-співвідносного типу. Є такі речення, у яких блок “те + підрядна частина” представлений, але
його номінативна функція може бути змінена або взагалі відсутня. Такі речення отримали назву
несиметричних.
Російський мовознавець С.О. Карцевський вперше дослідив та запровадив поняття асиметрії мовного
знака. У своїй праці “Об асимметричном дуализме лингвистического знака”, науковець зазначає, що асиметрія
мовного знака застосовується не тільки при дослідженні лексики, а також при вивченні явищ синтаксичного
рівня, коли знак і значення не покривають один одного повністю. Їхні межі не співпадають у всіх точках: той
самий знак має декілька функцій, а те саме значення може бути виражене кількома знаками [Карцевский 1965,
с. 85]. Отже, кількісна асиметрія може спостерігатися тоді, коли основний зміст простого речення виражається
складним, пор.: В саду цвіла троянда та Те, що цвіло в саду, було трояндою.
Підрядні конструкції несиметричної структури, на думку російської дослідниці В.А. Бєлошапкової,
містять у своїй будові найбільш семантично спустошене, формалізоване співвідносне слово то. Сполучними
засобами в таких реченнях виступають відносні займенники (окрім что) й асемантичні сполучники что та
чтобы: Задача состояла в том, чтобы одновременно увеличить и быстроту и точность обработки детали;
Трудность состояла в том, что при убыстрении обработки детали снижалась точность. Співвідносне слово
містить у собі весь зміст підрядної частини і є водночас єдиним головним компонентом її семантико-
синтаксичної структури. Эта книга хороша тем, что заставляет задуматься – семантичне наповнення то (це
слово виражене формою орудного відмінка) дорівнює змісту підрядної частини: між ними існує пряма
узгодженість, яка залежить від значення співвідносного слова [Современный русский язык 1989, с. 760-761].
Дослідження та аналіз несиметричних речень показало, що номінативна функція блоків “те + підрядна
частина” може видозмінюватися або взагалі руйнуватися. Видозміненими слід вважати такі речення: Він
тямить тільки те, що часто добувався до пустих хат, пертий голодом, поки не надибав деяку страву або
кусник хліба (Іван Франко), пор.: Він часто добувався до пустих хат, пертий голодом, поки не надибав деяку
страву або кусник хліба; Я вірю в те, що вернеться весна. Я вірю в щастя, бо воно було (Дмитро Павличко),
пор.: Я вірю в повернення весни. Я вірю в щастя, бо воно було.
Руйнування номінативних блоків може відбуватися як на формальному, так і на семантичному рівнях. У
більшості випадків місце предикативної частини (з модальними дієсловами на зразок могти, мусити, хотіти,
веліти, бажати, мати) може бути не заміщеною, тому що зміст, який дублює головну частину, є
гіпертрофованим, напр.: І робив я те, що міг (Улас Самчук), пор.: робив я те, що міг робити. У наведеному
прикладі відбувається руйнування семантичної структури речення, а формальна будова залишається суцільною.
Щодо речень на зразок Викладач вийде з аудиторії, а ми що хочемо, те і робимо, то тут відбувається
руйнування не лише на семантичному рівні, а й на формальному.
Отже, руйнування номінативних блоків “те + підрядна частина” відбувається у реченнях несиметричної
структури, які виражають певну ситуацію дійсності в різному обрамленні.
Підрядні асиметричні утворення з номінативним блоком “те + підрядна частина” у головній частині
можуть мати лексеми, які дублюються в підрядній. Здебільшого такі речення трапляються в розмовному
мовленні, напр.: Знаємо те, що знаємо; Треба робити те, що треба; Що вирішили, то вирішили (Розмовне
мовлення). Таке дублювання предикатів робить номінацію неповноцінною та призводить до руйнації блоків.
Складнопідрядні речення несиметричної структури з співвідносним словом те можуть виражати змістові
відношення. З приводу цього М.С. Поспєлов зауважив, що існують випадки вираження в структурі
несиметричних речень змістових відношень зумовленості й зіставлення, а також наголошував на значущості
для змісту цих речень ознаки дистантності/контактності розташування займенникових слів, оскільки ці
конструкції мають більш стягнуту будову і отримають зіставне значення тільки при дистантному розташуванні
займенникових формантів; за контактного розташування займенників на межі головної та підрядної частин
підрядна частина, яка більш тісно приєднується до головної, вже не виражає зіставлення, а тільки розкриває
зміст займенникового форматива головної частини, виражаючи відповідність змісту підрядної частини
висловленому в головній [Поспелов 1959: с. 47].
Отже, ототожнювальні речення з корелятом те можуть мати відношення зумовленості (умова, допуст,
причина, наслідок), порівняння, зіставлення/протиставлення, напр.: В оселі кинулась мати до скрині, та хіба
знайдеш те, чого нема? (Михайло Стельмах) – речення із значенням допусту, яке характерне лише для речень
розчленованої структури.
В асиметричних реченнях можуть формуватися також умовні відношення напр.: Що сіре, те й вовк; Що
з воза впало, те й пропало (Нар. твор.).
Ще один тип відношень, які можуть виражати асиметричні речення, – порівняльні, напр.: Ковбаса на
Різдво те саме, що на Великдень паска (Улас Самчук). Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

109
Таким чином, у реченнях несиметричної структури спостерігається трансформація номінативних блоків
“те + підрядна частина” або їхнє руйнування. Номінативна функція блоків трансформується, коли вона
відображає один з етапів діяльності мовця, що передують побудові будь-якого висловлювання.

Література
Буслаєв 1959: Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. – М.: Учпедгиз, 1959. – 623 с.
Вихованець 1993: Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь,
1993. – 368 с.
Грамматика русского языка 1960: Грамматика русского языка / Под ред. В.В. Виноградова: В 2 ч. –М.:
Изд-во АН СССР, 1960. – Ч. ІІ. – Т.2: Синтаксис. – 440 с.
Карцевский 1965: Карцевский С.О. Об асимметричном дуализме лингвистического знака // Звегинцев
В.А. История языкознания XIX-XX вв. в очерках и извлечениях. – М.: Просвещение, 1965. – Ч.2. – С. 85-90.
Кротевич 1952: Кротевич Є.В. Будова складнопідрядних речень у сучасній українській мові // Українська
мова в школі. – 1952. – №1. – С. 17-29.
Кулик 1965: Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.:
Рад. шк., 1965. – Ч. ІІ: Синтаксис. – 342 с.
Мельничук 1953: Мельничук О.С. Про природу складнопідрядних речень та принципи їх класифікації //
Українська мова в школі. – 1953. – № 2. – С. 25-36.
Поспелов 1959: Поспелов Н.С. Сложноподчиненное предложение и его структурные типы // Вопросы
языкознания. – 1959. – №2. – С. 19-27.
Поспелов 1964: Поспелов Н.С. Развитие местоименно-соотносительных конструкций // Изменения в
строе сложноподчинённого предложения. – М.: Наука, 1964. – С. 41-55.
Русская грамматика 1979: Русская грамматика / И.В. Барнстова, Е. Беличова-Кржижкова, О. Лешка и др.
– Прага: ACADEMIA, 1979. – Т.2. – С. 665-1093.
Русская грамматика 1982: Русская грамматика: В 2 т. / Ред. кол.: Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др. – М.:
Наука, 1982. – Т. 2: Синтаксис. – 709 с.
Современный русский язык 1989: Современный русский язык: Учеб. для филол. спец. высш. учеб.
заведений / В. А. Белошапкова, Е. А. Брызгунова, Е. А. Земская и др.; Под ред. В. А. Белошапковой. – 2-е изд.,
испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1989. – 800 с.

The article deals to research of semantics of suggestions of pronominal-correlative type of symmetric and
nonsymmetrical structure on the basis of singling out of the selection in their structure of nominative blocks “те +
підрядна частина”. Their features were exposed as syntactical units
Keywords: symmetric, nonsymmetrical, nominative block, structure.
Надійшла до редакції 20 жовтня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.