Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Юлія Зеленська — ОСОБЛИВОСТІ ГРАМАТИЧНОГО ПОВТОРУ В ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

У статті здійснено аналіз особливостей функціонування граматичного повтору в поетичному мовленні
кінця ХХ – початку ХХІ століття. Простежено специфіку вияву парадигматичного, дериваційного,
анафоричного предметно-займенникового та займенниково-займенникового, непредметно-прономінального та
інших різновидів граматичного повтору в сучасному поетичному мовленні.
Ключові слова: граматичний повтор; точний, парадигматичний, дериваційний повтор; синтаксичний
паралелізм.

Повторення слів – це лише один зі способів загального прагнення емоційного мовлення до нагнітання
однорідних і водночас різних за силою експресивних засобів. У поезії зміст вірша невіддільний від його
словесної форми, тому що в ній велику роль відіграє не тільки значення слова, яке навіть підсилене повтором,
© Зеленська Ю.Ю., 2009 Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

165
але і його сполучуваність з іншими мовними одиницями. Іноді незначне слово в такій організації набуває
стилістичної достатності, стає значущим, емоційно й естетично забарвленим.
Метою статті постає аналіз особливостей функціонування граматичного повтору в поетичному мовленні
кінця ХХ – початку ХХІ ст. Мета роботи зумовлює вирішення таких завдань:
1) встановити основні кваліфікаційні риси повтору;
2) виявити диференційні ознаки й основні різновиди граматичного повтору;
3) проаналізувати специфіку вияву граматичного повтору в поетичному мовленні кінця ХХ – початку
ХХІ ст.
Слід відзначити, що повторам приписуються різноманітні функції. Так, на думку Л.І. Зільберман,
повтори – це «чергування первинної і вторинної номінації», використання «засобів заміщення» [Пришляк 2002,
с. 12]. О.С. Ахманова й С.Є. Нікітіна вбачають у повторах «номенклатурні дескриптори», тобто ключові,
скріплювальні слова інвентаря й «модальні дескриптори», що здійснюють зв’язок і передачу змістової
інформації, а також виконують роль з’єднування частин тексту [Пришляк 2002, с. 13]. Ю.М. Лотман наголошує
на тому, що «повтори виступають змістовою тканиною великої складності, що накладається на загальномовну
тканину, створюючи особливу, властиву лише віршам концентрацію думки», «навмисне ущільнення у вживанні
того чи іншого елемента робить його помітним, структурно активним» [Лотман 1970, 68].
Повтор – фігура мови, що полягає у дво- або кількаразовому використанні в межах контексту в певній
послідовності тотожних чи подібних (як у формальному, так і в семантичному аспектах) звуків, слів або їх
частин, синтаксичних конструкцій, ужитих компактно або дистантно, для досягнення відповідного
виражального чи виражально-зображального ефекту [Українська мова. Енциклопедія 2004, с. 496]. Традиційно
повтори поділяються:
1) відповідно до мовного рівня – на фонетичні, лексичні, синтаксичні, граматичні тощо;
2) залежно від точності відтворювання мовних одиниць – на повні та часткові;
3) відповідно до функцій у мові – на композиційні (анафора, епіфора, паралелізм, хіазм тощо),
номінативно-експресивні;
4) за місцем розташування повторюваних компонентів – на контактні, сумісні, дистантні;
5) залежно від семантично-стилістичного призначення повтори поділяються на: а) ті, що вживаються для
виділення, підкреслення в тексті певного слова, для обігрування певних лексем або значень; б) такі, що
передають семантику роздумів, сумнівів, вагань мовця; в) ті, які вживаються для вираження інтенсивності
вияву позначуваної ознаки, дії, почуття, великої кількості і под. Такі повтори можуть виражати граматичне
значення, але в українській мові вони не граматикалізовані. Повтор може зреалізовуватися в явищах
ампліфікації, плеоназму, тавтології тощо.
Категорія повтору розглядається як універсальна мовна категорія, що організує процес комунікації;
охоплює психологічний, лінгвістичний та комунікативно-прагматичний аспекти комунікативної діяльності;
бере участь у реалізації інформативної, експресивної функцій поетичних текстів.
На текстовому рівні повторюваність є ізоморфним явищем, що реалізується у взаємодії та взаємозв’язку
різнорівневих повторів і виступає одним з факторів забезпечення функціонування тексту як цілісної системи.
Зупинимося детальніше на особливостях вживання граматичного повтору в сучасному поетичному
мовленні.
Як відомо, граматичні повтори здійснюють морфологічну, структурну й змістову зв’язність частин
тексту, його зачину, розв’язки й кінцівки. Такі повтори пов’язують кожне окреме висловлення з попереднім
реченням. Особливий статус у поетичному мовленні кінця ХХ – початку ХХІ століття властивий таким
різновидам граматичного повтору, як:
1. Парадигматичний повтор викликає найменшу зміну семантики. Повторювані слова об’єднані
спільним коренем, їх відрізняє змінена граматична форма того самого слова, що виступає антецедентом.
Парадигматичний повтор, як і точний, зосереджує увагу читача, співрозмовника на певному об’єкті, його
ознаці, дії тощо. Такий повтор досить часто зреалізовується крізь призму введення займенників: Ти є / й тебе
немає / ти спав, чатуючи весну / усіх любив / кохаючи одну / яку ніхто не знає (О. Соловей «Перо, в якому
гелій…»); Я висіла / прибита цвяхами до духів дерев // І згоряли в мені моя Віра / Надія і // Сила / А Любов
залишалась горіти / як німб у старих королев // (А. Багряна «Я писала тобі на затертому вічністю камені…»). В
одній поетичній побудові можуть співіснувати займенниковий і числівниковий парадигматичні повтори, що
підсилює твір градаційним нагнітанням повторюваних елементів: …він мріє стати їхнім пророком / бути
першим з перших / нехай навіть і гнаним / його не лякають голод і рани на стертих підошвах / сам він вважає
себе за Бога //» (І. Бойчук «Проміжки часу»). Нерідко парадигматичний повтор актуалізується через уведення
іменників: Шукаю дорогу / дороги нема / В душі назавжди оселилась зима // (О. Германова «Циферблат»); Куля
в серці вирве дірку / Дірка в серці / в грудях тиша (В. Слапчук «Дикі гори, мертва тиша…»); «Мара на марах в
марення в’їжджала // Її моя тривога проводжала //» (О. Некора «Мара на марах в марення в’їжджала »).
Частотним у поетичному мовленні кінця ХХ – початку ХХІ ст. є і використання дієслів як засобів творення
парадигматичного постору: І велич є // Була і буде // Вона зміцніє в лютій битві // (Н. Гаврилюк «Велич»). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

166
2. Дериваційний повтор об’єднує спільнокореневі слова, виражені різними частинами мови, тобто
деривати: Мина усе // Усе зазнає тління // У світі цьому // Та нетлінний дух (Н. Гаврилюк «Щемить душа моя,
щемить…»); Чорні гори / свято смерті / Люди дикі / люди мертві // (В. Слапчук «Дикі гори, мертва тиша…»).
Такий повтор дещо відрізняється від точного й парадигматичного тим, що він більшою мірою підсилює вплив
на загальний зміст висловлення: В дикі ігри легко грати // Страх короткий // Втрати / втрати (В. Слапчук
«Дикі гори, мертва тиша…»); А ще нагадує допотопну фабрику на горі Піп Іван / яка страхітливу свою утробу
із п’яти п’ятсотлітрових кітлів / що погрозливо кипіли під самим небом/ перетворюючи карпатський жереп
на ефірну мазь // (В. Герасим’юк «Поет у повітрі»). Особливо вагомим і експресивно забарвленим дериваційний
повтор постає через реалізацію в оказіональних словотвірних моделях: …чим дитиннішим дитям ти зростав /
тим тракторовішим трактором став… (В. Цибулько «Янголи і вовки»).
Цікавим виявляється поєднання парадигматичного й дериваційного повтору в одній строфі: Є аритмія
власного тіла / Думка про те / що хотіти хотіла // Є гра і гравці без дотримання правил // (О. Галета «Є вірші,
що не стануть афоризмами…»).
3. Анафоричний займенниково-займенниковий повтор характеризується повторенням займенників
на початку відносно самостійних відрізків мовлення, рядків у поетичних творах і под.: Я все прощу / бо нині я
помер // Я довго знав / що буду жити довше // (І. Андрусяк «Я помираю вас. Така печаль…»); Я писала тобі на
затертому вічністю камені / Я виймала перо із чорнильних і димних небес / Я молилася снам і гукала словами
сакральними / Проклинаючи ніч, проклинаючи всесвіт увесь // (А. Багряна «Я писала тобі на затертому вічністю
камені…»).
У мовній тканині творів сучасної української поезії зустрічаємо реалізацію граматичного займенниково-
займенникового повтору через парадигматичний його вияв. У такому випадку власне-граматичний повтор
формується при введенні двох слів, об’єднаних спільним коренем, але виражених різними граматичними
формами того самого займенника: …вони дивляться на монітори і ворожать на нас / на кавовій гущі й
нерозчиненому цукрі / у їхніх одноразових пластикових стаканчиках // (Я. Гадзінський «Камери
спостереження»).
4. Анафоричний повтор з замісниками-скріпами – займенниковими прислівниками: там, туди,
тоді, коли, де, куди та ін. Вони здійснюють ототожнювання категорій часу, простору: Коли Бог хоче нас
покарати / він виконує всі наші бажання / Коли Диявол хоче нас спокусити / він посилає на нас Страсті //
(Н. Фурса «Мученикам духу»). Найчастіше такий повтор виявляється в складнопідрядних реченнях, які ніби
підхоплюють інформацію антецедента, названого в головній предикативній частині речення, або в
безсполучникових складних реченнях: Там не чути / як олень воду п’є // Там ніколи не думаєш про молодість //
Там про облаву думаєш/ як про телицю / що забігла туди і не вернулась// (В. Герасим’юк «Сигла»).
Трапляються випадки, коли цей різновид граматичного повтору служить засобом формального і смислового
вичленовування актуалізованих елементів, що впливає на характер організації цілого поетичного твору, як,
наприклад, у поезії О. Германової «Коли…»: Коли мрії порушать прозорість очей / Коли сяйво затьмарить
цариця ночей / Коли квіти зів’януть під натиском ніг / Коли ти роздаси все / що в серці беріг / Коли руки чужі
руйнуватимуть світ / Коли смерті при зустрічі скажеш / Привіт // Коли щастя не зможеш ділити на двох /
Помолися під небом / і вибачить Бог //.
5. Антиципація формується під час висунення в ролі теми займенників той, це та ін., що виконують
функцію “вербального жеста”, вказівки на певний об’єкт: Це простирадло / екран // Піднімаються тіні //
(3 рядки) Це простирадло / сеанс ретроспекції // В ньому / Кадри здригаються / наче у фільмі німому //
(М. Савка «Це простирадло – екран. Піднімаються тіні…»); Це снилося Булгакову і Кафці / Це сниться у лункій
несуєті / Усім / хто спить на задубілій лавці / Фарбованій вночі під заметіль // (Р. Скиба «Це снилося
Булгакову і Кафці»).
6. Синтаксичний паралелізм – це стилістична фігура, яка ґрунтується на однотипній синтаксичній
побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує
відчуття їхньої симетрії та повторюваності: Це шлях до Неба. Він проходить через Страту. Це шлях до Любові.
Він проходить через Пристрасть. Це шлях до Світла. Він проходить через Вогонь (Н. Фурса «Мученикам
духу»); Після цілої епохи – притуплені грані проміння із розбитого скла, після старої Европи – графіті в
тунелях і протертий скафандр, після молитви до Бога – щасливі та трохи постарілі ми, нам просто легше
просуватись до ще незнаної безсніжної зими (Я. Гадзінський «Молекули та сніжинки»). Тобто існує наскрізний
синтаксичний рівень повтору та суміщення. Завдяки цьому всі компоненти вірша практично зіставляються,
протиставляються, ототожнюються. Чіткий паралелізм та постійна лінійність створюють надзвичайно потужну
смислову цілісність на основі уподібнення, переплетення синтаксичних конструкцій і семантичних зрізів: У
тебе папpика, анґлійська гіpчиця і pислінґ, і настя швидка під pанок? У нас оце вчоpа “Долину смеpти” давали
– яка важниця. У тебе тpанзистоpний сон і футбольна сієста, спаpтовий вікенд, ящик пива і все “кpу-кpу-
кpу”? У нас на флету знов pеб’ята дpушляють, у нас все гол pайт (І. Бондар-Терещенко «Кроки танцю»).
Синтаксичний паралелізм у поетичних творах може бути майже повним завдяки суміщенню й
додаванню. Змінюючись, він витворює нові паралельні конструкції: Осінь. Є що втрачати В полі чорному,
злому. Небо. Є де втікати На коні золотому. Море. Є що любити В домотканій печалі. І хвилини губити –
Краплі крові на сталі… (І. Павлюк «Осінь. Є що втрачати…»). Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

167
Зустрічаємо також майже повний дистантний ізоколон, що замінюється в наступній синтаксичній
побудові лише однією або кількома лексемами: Я Нікою її для себе звав. Самофракійською? Повіримо у тайну
– я прізвища її не памятаю. (12 рядків) Я Нікою для себе її звав. Самофракійською? Звільнялася «в чотири», А я
лежав в палаті і не вірив. (І. Бондар-Терещенко «Сестра»).
Варто відзначити, що паралелізм відомий з давніх-давен. Найбільше він уживаний у народній поезії.
Значного поширення набув у романтичній поезії на початку XIX ст., часто як стилізація фольклорних мотивів.
Аналіз функціонування синтаксичного повтору в мові творів поезії кінця ХХ – початку ХХІ ст. дає підстави
стверджувати, що такий спосіб нагнітання однотипних мовних конструкцій набуває все більшого поширення і в
сучасному поетичному мовленні.
Отже, дослідивши особливості функціонування найбільш частотних одиниць граматичного повтору,
можемо констатувати, що використання таких повторів у поетичних текстах дає можливість оформлювати
поетичну строфу (або цілий твір) в нестандартну побудову з виділенням і актуалізацією важливих для автора
фрагментів тексту. Часто шляхом уведення повтору досягається ефект «очікування» певної думки,
інтенсифікації інформативності тексту через семантичну та граматичну надмірність.

Література
Бекетова О.В. Структурно-семантичні та функціональні особливості фігур повтору в аргументативних
текстах: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К., 1998. – 32 с.
Гуйванюк Н.В., Гнатчук О.С., Нечипорук М.В. Семантична структура тексту. – Чернівці: Рута, 2000. –
132 с.
Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. – Мюнхен: Український вільний
університет, 1993. – 175 с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту,
2001. – 662 с.
Лотман Ю.М. Структура художественного текста. – М.: Искусство, 1970. – 345 с.
Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории: Учебник для студентов-журналистов и
филологов. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 368 с.
Пришляк Л.Б. Повтор на основі суб’єктної синтаксеми у поетичному мовленні 60-х років ХХ століття //
Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць / Загнітко А.П. (наук. ред.) та ін. – Вип. 11. – Донецьк, 2003. – С. 510-512.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля. – К., 2006. –
716 с.
Синиця І.А. Лексичний повтор як засіб реалізації семантичної зв’язності тексту // Мовознавство. –
1994. – № 2-3. – С. 56-60.
Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О., М.П. Зяблюк та ін. – 2-ге
вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2004. – 824 с.
Соколова І.В. Прагматико-комунікативні характеристики категорії повтору в текстах-анонсах: Автореф.
дис. … канд. філол. наук. – Харків, 2002. – 19 с.

The main concern of the article is to carry out the analysis of the functioning and stylistic potential of the
grammatical repetition in the poetry of the end of the 20th – beginning of the 21st century.
The peculiarities of the semantics and structure of the exact, paradigmatic, derivational, syntactic repetitions in
the language of the modern Ukrainian poetry.
Keywords: grammatical repetition; exact, paradigmatic, derivational repetition; syntactic parallelism.
Надійшла до редакції 15 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.