Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Наталія Руснак — КОГНІТИВНІ ПАРАМЕТРИ ДІАЛЕКТНОГО ТЕКСТУ

Стаття продовжує ряд публікацій з проблем лінгвістики діалектного тексту. Зокрема йдеться про
актуальність та перспективність нового напряму мовознавства – когнітивної діалектології. Аналіз
здійснюється на матеріалі діалектних текстів носіїв буковинських говірок. У межах когнітивної діалектології
ставляться проблеми: створення термінологічної бази дослідження; категоризація мовомислення
діалектоносіїв, концептуалізація моральних цінностей носіїв буковинських говірок. Буковинські говірки,
репрезентовані діалектними текстами, розглядаємо як суму знань. На позначення цих знань використовуємо
© Руснак Н.О., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

208
поняття ментальний континуум, який у дослідженні представлено системою парадигм, як-от: парадигма
господарського мислення, парадигма релігійно-обрядового мислення, парадигма екзистенційного мислення.
Ключові слова: діалектний текст, ментальний континуум, парадигма мислення, когнітивна модель,
надтекст, категоризація мовомислення, концептуалізація.

Внутрішній розвиток мовознавчої науки, антропологічні виміри дійсності зумовили виокремлення
одиниці спілкування – тексту. Н.С.Валгіна з цього приводу зазначає: «Функціональний аспект у вивченні мови,
орієнтація на комунікативний процес призвели до виділення комунікативної одиниці вищого порядку, за
допомогою якої і здійснюється мовленнєве спілкування. Такою одиницею є текст, який мислиться передовсім
як динамічна одиниця, організована в умовах реальної комунікації і як така, що має екстра- і інтралінгвістичні
параметри» [Валгина 2003: 7]. У філології виокремилась окрема галузь знань — текстологія. Наразі в українській
діалектології постала проблема вивчення діалектного тексту (далі ДТ).
Вивчення ДТ вимагає його штучної препарації. Так, у дослідженні ДТ ми розмежовуємо такі площини:
лінгвістичну (йтиметься про мовно-мовленнєву тканину ДТ); культурологічну (відтворення шару лексики, яка
частково відходить у минуле); когнітивну (реалізація мисленнєвих процесів); прагматичну (аналіз мовно-
мовленнєвої тканини ДТ в аспекті мовленнєвої діяльності).
За спостереженнями дослідників, у науковій літературі існує до 300 визначень тексту. Спираючись на
тезу про єдність мови і мовлення, мови і мислення, враховуючи такі характеристики ДТ, як розмовний (усний),
спонтанний характер, розглядаємо ДТ як миттєву вербалізацію свідомості у вигляді семіотичної мовної
одиниці, яка відповідає прагматичній настанові комунікації. У визначенні міститься вказівка на когнітивно-
прагматичну природу ДТ. Дослідження ДТ у когнітивній площині дозволяє твердити про перспективність
нового напряму лінгвістики – когнітивної діалектології. У межах когнітивної діалектології ставимо перед
собою розв’язання таких питань: 1) створення термінологічної бази когнітивних досліджень; 2) категоризація
мовомислення носіїв говірок; 3) концептуалізація моральних цінностей носіїв говірок.
І. Вийшовши з надр природничих наук (уведений до наукового обігу німецьким фізиком Герцом), термін
картина світу (КС) набув широкої популярності і став загальнонауковим поняттям завдяки високому ступеню
узагальнення; інтегральній основі, яка вимагає полідисциплінарного підходу до аналізованих явищ; а також
можливості застосування до знань про світ різноманітних класифікацій та завдяки вдалій метафоричній формі.
Вербальним втіленням КС є мовна КС. У сучасній лінгвістиці є ще одне поняття, близьке до названих, уведене
Ю. А. Апресяном, – наївна картина світу. Наївна картина світу – це уявлення про світ пересічних носіїв мови,
що ґрунтуються на донаукових знаннях, загальних поняттях, представлених у мові [ Селіванова 2006: 404 –
405].
Аналізом для дослідження послужили діалектні тексти носіїв буковинських говірок, записані на
території Чернівецької області протягом 2000 – 2006 рр. Реципієнтами були люди старшого віку, які все своє
життя прожили на Буковині. У відповідності до вимог лінгвістичної когнітології пропонуємо розглядати
говірки як суму знань, резервуар національної свідомості. На позначення знань, якими володіють носії
буковинських говірок. (які беруться до уваги дослідника) використовуємо поняття ментальний (духовно-
мисленнєвий) континуум.
Термін ментальний (духовно-мисленнєвий) континуум до певної міри відповідає поняттю наївна картина
світу, однак він вужчий, ніж термін наївна картина світу. Ментальний континуум – частина наївної картини
світу – у нашому дослідженні представляє лише господарські, релігійно-обрядові та екзистенційні відомості.
Отже, у межах когнітивної лінгвістики за ступенем узагальнення вибудовується ієрархія: картина світу – мовна
картина світу – наївна картина світу – ментальний континуум носіїв буковинських говірок.
Основною ознакою ментального континууму носіїв говірок є примітивізм. Примітивізм ментального
континууму носіїв говірок полягає у безпосередньому (реалістичному) відтворенні дійсності, яке відзначається
простотою, навіть спрощеністю форм відтворення, ясністю, формальною безпосередністю, багатством форм
вираження, загалом це особливе бачення світу, не ускладнене умовностями суспільства. Примітивізм
ментального континууму носіїв говірок реалізується автологією, тобто це мовлення, побудоване майже без
вживання і виразів у переносному значенні (тропів). Всі мовні одиниці автологічних текстів використовуються
у своїх прямих, безпосередньо семантичних реалізаціях [Культура русской речи 2003: 18].
Ментальний континуум носіїв говірок складається із парадигм мислення. Під парадигмою мислення
розуміємо узагальнений вияв певного типу знань, що реалізуються у ДТ як відповідні когнітивні моделі, тобто
ДТ певної тематичної спрямованості. Ментальний континуум носіїв буковинських говірок у дослідженні
представлено системою парадигм, як-от: парадигма господарського мислення, парадигма релігійно-обрядового
мислення, парадигма екзистенційного мислення.
Елементарною одиницею ментального континууму і кожної парадигми мислення є когнітивна модель
(КМ). Наприклад, парадигма господарського мислення складається із КМ: „тваринництво”, „рільництво”,
„одяг”, „страви”, „хата”. Парадигма обрядового мислення із КМ: „Пасха”, „Різдво”, „весілля”. Парадигма
екзистенційного мислення із КМ “одруження”, “своє життя”, “село”, “історичні відомості”, „розваги”. КМ
кожної парадигми мислення мають свої особливості. Так, КМ господарської парадигми мислення Розділ VIІ. Особливості говорів української мови та проблеми соціолінгвістики

209
функціонують як стереотипні. КМ релігійно-обрядової парадигми мислення як архетипні. КМ екзистенційної
парадигми мають спільні риси з автобіографією.
Одна КМ може реалізуватися у великій кількості ДТ. ДТ однієї КМ становлять один надтекст. Так, усі
ДТ, у яких відтворюється КМ «тваринництво», ми розглядаємо як надтекст про тваринництво. Оповідачі, які
породжують ці ДТ, ніби доповнюють один одного, ведуть таким чином між собою полілог у тому сенсі, що
кожен наступний наратор доповнює попереднього. У цьому розумінні надтексту ми відштовхуємося від ідеї
М.Бахтіна про поліфонічність як засаду жанру великої прози. Отже, когнітивний ракурс дослідження спричиняє
таку ієрархію когнітивних термінів: ментальний континуум – парадигма мислення – когнітивна модель. Ця
триада когнітивних понять матеріалізується у ДТ.
ІІ. Одним із завдань когнітивної лінгвістики і зокрема когнітивної діалектології, є категоризація
мовомислення носіїв говірок, тобто виділення певних категорій, у яких відбувається мислення та його миттєва
вербалізація. Категоризація – один із процесів пізнавальної діяльності людини, що полягає в осмисленні й
узагальненні результатів емпіричного досвіду людини про світ. Категорії мовомислення – це інваріантні
семантичні компоненти, які у свідомості мовця через мовні засоби виявляють зв’язки між об’єктами, явищами
навколишнього світу.
За характером відношень виділяємо два типи мовомисленнєвих категорій.
1. Категорії-відношення між об’єктами навколишнього світу (далі Категорії1).
2. Категорії-відношення змісту висловлення до дійсності (далі Категорії2)
Категорії1 поділяються на:
— рівноправні;
— нерівноправні.
Наприклад, рівноправні категорії у ментальному континуумі носіїв говірок представлено такими
різновидами:
Адитивність: [з’ранку і’деш до ко’рови / ‘вічистиш / і то’ді да’йеш ‘йісти і сі’дайеш до’йіти//]
(с.Берегомет Вижницького р-ну).
Різновидом адитивних відношень є послідовні: [а ‘потім вже // а’бо на па’совиско ] (с.Лашківка
Кіцманського р-ну); [ ‘лошка ‘того ґ’л’агу ‘мочиц:и ў д’зерови і то’ді роз’мочуйіш йі//] (с.Рідківці
Новоселицького р-ну).
Альтернативність: [в каст’рул’у нали’вайіш/ а так то вже на ‘газі підогрі’вайец’а / а’бо на г’рупкі / ‘коло
г’рупки // сир//] (с.Рідківці Новоселиць кого р-ну);[ на о’бід прийш’ла / чі c ‘паші чі c//] (с.Берегомет
Вижницького р-ну);[ а ‘вісім ‘міс’аціў йі ‘можна до’йіти / сім / йек йа’ка ко’рова//] (м.Заставна).
Протиставність: [ни по’гана во’на ‘була / а’ле / вс’о та’кі йе / ‘мала ґандж//] (м.Заставна); [во’на ‘ліпше
йіст т’раўку / лу’царн’у / ‘сіно / со’лому во’на ни ах’ті // ‘али йак ни’ма шо то йіст // то йіст / йіст //]
(м.Заставна). Функцію протиставлення може брати на себе заперечна частка не: [ц’в’екі / йе шо ў ‘жомі д’роти
ті с тро’са йе / ў ‘січкі йе / то ц’в’екі йе / шо ху’доба / віт ‘того лі’ку ни’ма // йі’йі попа’дайе ў ті / ‘кишки // і
во’на пропа’дайе // і це т’реба за цим ‘дужи слітку’вати // ‘шоби ни ‘було / ни ‘було жи’лізного шос там ў тім //
ни ‘було та’ке вс’о // бо / то бі’да// кін’// н’е// кін’ ни оз’ме // кін’ пириби’райе // пириби’райе там а’би шо ‘було //
він су’бі ‘вібире / то шо йо’му тра / а ко’рова н’е //](с.Заставна); [чі ў д’ругі го’дині чі ў ‘перші го’дині / но в той
са’мий час] (с.Берегомет Вижницького р-ну).
Нерівноправні категорії представлено з’ясувальними, означальними, часовими, умовними та
пояснювальними відношеннями.
З’ясувальні : [ко’лис ка’зала по’кійна ‘мама / шо буў су’хий рік //] (м.Заставна); [на о’бід вже т’реба шоп
ко’рова ‘тоже ‘була по’кормлена] (с.Берегомет Вижницького р-ну).
Означальні: [слу’чай йе / шо ни ‘дужи ‘хоче ‘пити//] (м. Заставна).
Умовні: [йак’шо ‘добра ко’роўка / то во’на ‘дойіц’а//](с.Лашківка Кіцманського р-ну); [йак слу’чай йе /
шо ни ‘дужи ‘хоче ‘пити / йа до ‘нейі ‘майу лік //] (м.Заставна).
Часові: [лиш т’раба йі’йі зали’шити / ко’ли во’на тіл’’на] (с.Берегомет Вижницького р-ну); [лиш ‘можна
так ‘рано // йак здо’йіти] (с.Лашківка Кіцманського р-ну).
Причинові: [ни ні ў ‘йакому ‘разі // ‘тухле / ‘тухле да // бо то во’на діста’йе та’ку с’лабіс’т’ / зоб
та’кий//] (м.Заставна); [ ни ‘було та’ке вс’о // бо / то бі’да//] (м.Заставна).
Мети: [т’рошки т’реба йі ли’шити / би во’на ‘мала по’тому шо те’л’атку ‘дати//] (с.Берегомет
Вижницького р-ну); [то’ди ‘тел’атко би’реси до ко’рови / а’би во’на йо’го поли’зала т’рохи//] (с.Берегомет
Вижницького р-ну)
Відношення між об’єктами дійсності передусім передаються логіко-граматичними засобами –
юнктивами (сполучниками), які можна розглядати як елементи граматичного тезаурусу носіїв мови. Юнктиви,
виражаючи семантичні відношення між одиницями тексту, є універсальними логіко-граматичними засобами
зв’язності – основної текстової категорії.
Рівноправні мовомисленнєві категорії носіїв буковинських говірок реалізуються двома типами мовних
одиниць: логіко-граматичними конструкціями, що базуються на юнктивах, та мовленнєвими виразами, які
мають характер кліше. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

210
Категорії2 мають вияви такі вияви:
— значення хибності;
— значення невизначеності (приблизності, ймовірності);
— значення необхідності, потреби.
Так, заперечення у буковинських говірках має особливість, передовсім пов’язану із актуалізацією
заперечної частка: [н’е це / п’раўда/ д’руга вже //] (м.Заставна); [ху’добі п’лісніўка ни / ни ні ў ‘йакому ‘разі //
‘тухле / ‘тухле да//] (м.Заставна); [обі’зат’ел’но // ну а’йаґже // шоб ‘було ‘чисте/ вс’о кру’гом //] (м.Заставна).
Ця закономірність стосується і ствердження, яке зазвичай також актуалізується:[це т’реба за цим ‘дужи
слітку’вати // ‘шоби ни ‘було / ни ‘було жи’лізного шос там ў тім//] (м.Заставна); [ ни ‘було та’ке вс’о // бо / то
бі’да// кін’// н’е// кін’ ни оз’ме // кін’ пириби’райе // пириби’райе там а’би шо ‘було // він су’бі ‘вібире / то шо
йо’му тра / а ко’рова н’е //] (м.Заставна).
ІІІ. Концептуалізація – один із процесів пізнавальної діяльності людей, що полягає в осмисленні й
упорядкуванні результатів внутрішнього рефлексивного досвіду людини й уявлень про об’єкти, явища дійсності
та їхні ознаки.
Ми розглядаємо моральні концепти носіїв буковинських говірок, які відтворюють риси національного
характеру діалектоносіїв. Моральні концепти можна розглядати як антропоцентричні, хоча б тому, що
матеріалом аналізу є розмовно-побутовий стиль мовлення, який характеризується як антропоцентричний та
ентоцентричний.
Необхідно розмежувати такі поняття, як КМ та концепт, які об’єднує когнітивний характер і які є
квантами свідомості. Обидві одиниці свідомості формуються мисленням, інтуїцією, трансцеденцією тощо.
Однак КМ – це вияв наперед задекларованої інформації, а концепт – вияв інформації, яка „розлита”, існує у ДТ,
породжується КМ. Зміст концепту розкривається шляхом аналізу мовлення діалектоносіїв. КМ відповідає темі
ДТ, концепт – поняттю, яке „віднаходиться”, інтерпретується дослідником із тексту. КМ, принаймні у нашому
дослідженні, відтворюється мовною одиницею із конкретним значенням, концепт – словом з абстрактним
значенням. Це відносно вказує на характер інформації, яка відтворюється цими ментальними процедурами. У
КМ реалізується раціональна інформація, виражена прямими значеннями слів, у концепті – метафорична за
способом відновлення. Так, якщо мовець підкреслює сталий характер господарської діяльності, необхідність
виконання дій, то це свідчить про працьовитість носіїв говірок (діалектоносій є виразником національної
свідомості). Тобто йдеться про те, що інтерпретатор може „сформулювати” концепт, аналізуючи текстову
тканину, адже наратор ніде не стверджує „ми – працьовита нація”. У господарському надтексті ми віднаходимо
такі ментально-національні концепти, як „працьовитість”, „побожність” тощо. У екзистенційній парадигмі
мислення аналізуються морально-етичні концепти „доля жінки”, „щастя”, „любов” тощо.
Найголовнішою складовою життєвого устрою селянина є господарство. З надтексту „догляд за коровою”
вимальовується концепт «працьовитість» селян.
Догляд за коровами – це фізично важка, виснажлива робота: [йа проро’била т’риціт’ шт’ири ‘годи на
‘фермі / йак йа піш’ла з д’е’дома / і тий’во / і шіш’націт’ ко’роў до’йіла / ‘руки бли мні с’пухли // ‘али по’тому
на’лагодилиса мні ті // ‘руки //] (с. Бабин Кельменецького р-ну).
Робота селян має сталий, повторюваний характер. Домінантою ДТ є циклічний неперервний характер
праці. Так, мовець виділяє точки відліку роботи: ранок, обід, вечір. Пор: [ху’добу три’мати / т’реба вчас ўс’о /
‘кожде ‘майе ‘бути свій час // нап’риклад ‘рано ўста’йеш / там в ‘семі го’дині і’деш ў с’тайн’у // ‘перший раз /
да’йеш ‘йісти йі / по’чистиш / по’кормиш / подо’йіш // на го’дину там / йе ро’боти / по’тому ш’е попо’йіти йі
‘али це вод’но в о’дин час ‘кождий раз / на о’бід там / ко’рови да’йец’:а на о’бід там / так ‘само / на о’бід
прийш’ла / чі c ‘паші чі c // вже покорм’лена / ‘али ко’рову го’лодну / лиш ‘можна так ‘рано // йак здо’йіти / ‘али
вс’о раў’но на о’бід вже т’реба шоп ко’рова ‘тоже ‘була по’кормлена і ‘тоже в о’дин час / чі ў д’ругі го’дині чі ў
‘перші го’дині / но в той са’мий час / так вод’но // до’йіти ко’роўку / і / на ‘вечір / ‘тоже / до’йіти / ў ‘вос’мі
го’дині / во’на ‘майе прий’ти с ‘паші чі наго’дована // вже подо’йіли на ‘вечір / коро’ва чис’тен’ка вже ‘майе
лі’гати с’пати / це ко’рова / ўход за ху’добоў / ў о’дин час//] (с. Берегомет Вижницького р-ну).
У цьому ДТ є ряд мовних одиниць із „константним” темпоральним значенням: [т’реба вчас ўс’о];
[‘кожде ‘майе ‘бути свій час]; [ ‘али це вод’но в о’дин ча]с; [ ‘кождий раз ‘тоже в о’дин час / чі ў д’ругі го’дині
чі ў ‘перші го’дині]; [ в той са’мий час];[ так вод’но // ў о’дин час]. Вони увиразнюють значення і роль
кваліфікаторів часу: [нап’риклад ‘рано ўста’йеш / там в ‘семі го’дині]; [на о’бід там]; [ і / на ‘вечір] .
Типовість, стереотипність відтворюваної ситуації виштовхує на поверхню ДТ предикат у формі 2-ої
особи однини. Особова граматична форма (2-ї особи однини) вживається із значенням 1-ої особи множини:
[з’ранку і’деш до ко’рови / ‘вічистиш / і то’ді да’йеш ‘йісти і сі’дайеш до’йіти // по’мийеш ‘вімн’ачко вс’о//]
(с.Рідківці Новоселицького р-ну). Сприяють відтворенню цього концепту безсуб’єктні конструкції,
обов’язковим компонентом яких є прислівник [т’реба] із значенням необхідності [ т’реба йі ли’шити]; [т’реба
ди’виц:и]; [йі т’реба помо’чи]; [а то біл’шист’во ху’добі т’реба помо’чи]; [ба’гато йе та’койі / та’ких ко’роў
шо йім т’реба помо’чи / би во’ни со’бі то ‘тел’атко вро’дили//] (c. Берегомет Вижницького р-ну). У таких
конструкціях індивідуальне не пасивіозується, не знеосіблюється. Такі безсуб’єктні конструкції надають тексту
характеру директиви. Розділ VIІ. Особливості говорів української мови та проблеми соціолінгвістики

211
Когнітивний аспект мовознавства досліджує широке коло питань, пов’язаних із знаннями. У
господарському надтексті „про корову” відтворюються побутові повсякденні відомості. Це відомості, що мають
назву здоровий глузд, відомості людей старшого віку, які все своє життя прожили на теренах Буковини. Такі
відомості формують „наївну картину світу”. Однак подекуди у ДТ є мозаїчні вкраплення наукових відомостей:
[про’дукти йа’кі виготоўл’айут?/ цей’во / ‘робл’а ке’фір з моло’ка / і ‘робл’а / цей’во йак во’но / сир/ і ‘робл’а
казі’йін / та’кий сир / ‘суша /і ‘робл’а казі’йін та’кий / с ‘того / ка’зали / йа пи’тала / ‘нашо ‘того ‘сиру /
су’шеного / ‘робл’а с ‘того ў само’л’отіў к’рила с ‘того казі’йіну / а то сми’тану ‘робл’у / то сми’тану/ а то ўже
‘масло ўже і’де с ‘того моло’ка//] (с.Бабин Кельменецького р-ну).
У цьому ДТ міститься «примітивне» наукове визначення казеїну. Примітивне воно лише за формою, але
його можна розглядати як «праобраз наукового визначення» у тому плані, що воно відображає основні ознаки
поняття, а саме: [сир], спосіб його приготування [су’шеий] та функціональне призначення [‘робл’а с ‘того ў
само’л’отіў к’рила с ‘того казі’йіну].
У ДТ подекуди натрапляємо й на магічні відомості: [ко’ли ві’ходиш с с’тайни / то т’риба пирихрис’тити
ко’рову на ніч] (с.Суховерхів Кіцманського р-ну), причому вони не вербалізуються, виражаються імпліцитно,
оскільки базуються на спільних знаннях слухача і мовця.
Когнітивний аспект дослідження діалектного тексту, у межах якого ми формуємо термінологічну базу
дослідження, виділяємо категорії мово мислення діалектоносіїв, формулюємо концептосферу носіїв говірок,
вимагає врахування й інших ракурсів аналізу, зокрема і прагматичних параметрів. ДТ можемо вважати носієм
«кванта» інформації про світ. Як у молекулі води, відтворено її властивості, так у ДТ відображено усю мовну
систему з її фонетико-граматичними особливостями, культурологічною інформацією, реалізацією
мисленнєвотворчих процесів. ДТ як об’єкт дослідження має свою специфіку, яка зумовлюється тим, що “мова
не лише втілення думки, а ще й онтологічний принцип осмислення буття” [Эпистемология культуры 1993: 5],
тим, що греки з античних часів називали Логосом, а Вільгельм фон Гумбольдт – духом нації.

Література
1. Валгина 2003: Валгина Н.С. Теория текста: Учебное пособие. – М.: Логос, 2003. – 280с.
2. Гуйванюк 2003: Гуйванюк Н.В., Руснак Н.О. Діалектний текст як лінгво-когнітивна одиниця. //
Українська мова. – 2003. — №2 (7). — С.102 – 110.
3. Загнітко 2006: Загнітко А.П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник. –
Донецьк: ДонНУ, 2006. – 289 с.
4.Кононенко 2004: Кононенко В.І. Концепти українського дискурсу. – К. – Івано-Франківськ: Плай, 2004.
– 247 с.
5.Культура русской речи 2003: Культура русской речи: Энциклопедический словарь-справочник / Под
ред. Л.Ю.Иванова, А.П.Сковородникова, Е.Н.Ширяева и др. – М.: Флинта: Наука, 2003. – 840 с.
6. Селіванова 2006: Селіванова О. Сучасна лінгвістика.: термінологічна енциклопедія. – Полтава:
Довкілля-К, 2006. – 716 с
7. Соколовская 1993: Соколовська Ж.П. «Картина мира» в значениях слов: «семантические фантазии»
или «катехізис семантики»? – Сімферополь: Таврия, 1993. – 231с.
8. Эпистемология культуры 1993: Эпистемология культуры. –К, 1993. –185 с..

The article continues the row of publications from the problems of linguistics of dialectal text. In particular
speech goes about actuality and perspective of new direction of linguistics – kognetiv dialectology. An analysis is
carried out on material of dialectal texts of transmitters of the Bukovyna manners of speaking. Problems belong within
the limits of kognitiv dialectology: creation of terminology base of research; categorizing of thought, konceptualization
of moral values of transmitters of the Bukovyna manners of speaking. Examine the Bukovyna manners of speaking,
presented dialectal texts, as a sum of knowledges. On denotation of these knowledges use a concept mental continuum
which in research is presented the system of paradigms, for example: paradigm of economic thought, paradigm of
religion and costumes thought.
Keywords: dialectal text, mental continuum, paradigm of thought, kognetiv model, categorizing of thought,
conceptualization.
Надійшла до редакції 17 жовтня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.