Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3.5. Еліптичні речення

загрузка...
Еліптичними є такі неповні речення, у яких уява про пропущений член речення безпосередньо встановлюється із власного змісту та будо­ви, насамперед зі значення та форми синтаксично залежного слова. Еліптичні речення (від ст.-гр. еііеірзіз «нестача», «пропуск») надзви­чайно емоційно насичені, експресивно забарвлені: Попрощався — й надвір (І. Гнатюк) — пропущено поспішив, кинувся, пішов, побіг; У Львові — нове товариство (3 газ.) — пропущено створилося, поста­ло. М. У. Каранська підкреслює: «Невичерпним джерелом еліптичних речень є усне народне мовлення: Удачі тобі, майстре! (З преси)» [Ка­ранська 1992, с. 152].

З-поміж еліптичних неповних речень можна виділити: 1) речення з еліпсом присудка (або головного члена односкладного речення), що має значення дієслова руху, переміщення в просторі: А москалі їй назустріч,

 

630


Синтакси


загрузка...
Як один, верхами (Т. Шевченко); Оставайся шукать батька. А я вже шукала… Та в ліс з шляху, як навісна (Т. Шевченко) — пропущено дієсло­во типу їдуть, кинулась, побігла, подалась; Так мати мерщій до хазяї­на мене, в село одного (А. Тесленко); 2) речення з еліпсом присудка (або головного члена односкладного речення) на позначення наказу, просьби, побажання, заклику, привітання, прокляття, подяки, запитання тощо, пор.: З приїздомі (усвідомлюється відсутність дієслова, оскільки іменник у родовому відмінку або орудному сприймається тут придієслівно), тобто Вітаю вас з приїздом!Я вітаю з приїздом!Доброго здоров’я! «Зброю на землю!» — крикнув сивобородий (О. Копиленко); «Вогонь на мене!» — кричавОрлюк (О. Довженко); «Тихіше, тихіше,Омеляне», — застереж­ливо зашелестіла темінь… (М. Стельмах); 3) речення з еліпсом присудка (головного члена односкладного речення), що має значення буття: Але раптом — тривога (О. Довженко); Пил і вітер в обличчя (В. Сосюра); Мене всі потроху не любили за мій язик. Все, що на умі, то й на язиці (Панас Мирний); 4) речення з еліпсом присудка (або головного члена од­носкладного речення) зі значенням мовлення: Мати до малої: «А ти не прислухайся, Kampe, спи» (С. Васильченко); Миколка своє: «Та, ма­мо, що Їсти» (А. Тесленко); Василь знов нічого. Вона на бабів — і баби нічого — про своє не перестають (А. Тесленко); 5) речення з еліпсом при­судка (або головного члена односкладного речення) зі значенням сприй­мання (дієслова типу бачити, глядіти, дивитись,роздивлятись, запри­мітити, чути, відчути, сприйняти тощо). «Разом з дієсловом еліп- сується сполучник сурядності або сурядності та підрядності разом. Ре­чення, в яких не названо дієслово сприймання, структурно оформляють­ся як прості або складнопідрядні» [Сучасна 1972, с. 282]. Друга части­на, переважно з’ясувальна (зрідка — мети), залежить у таких конструк­ціях від дієслова сприймання, формально не вираженого в першій час­тині: Дивлюся: хати над шляхами Та городи з стома церквами… (Т. Шевченко)//Дивлюся і бачу хати над шляхами та городи з стома церквами. Він озирнувся, чи ніхто не сміється (Т. Шевченко)//Вш озир­нувся, щоб побачити (почути), чи ніхто не сміється. Приходжу ближ­че — се мій батенько старенький (Ю. Яновський); Понесу йому я пити, чи не буде говорити (Нар. тв.); 6) речення з еліпсам дієслова-присудка (або головного члена односкладного речення), що узвичаїлись як вираз­ники запитання: Чого ви? — спитав старий учитель (О. Слісаренко); Що йому до мене? — подумав Чмир (О. Слісаренко); 7) речення з еліп­сом підмета у двоскладному реченні або додатка у двоскладному чи од­носкладному реченні: Зорі сяють. Серед неба горить білолиций (Т. Шевченко); Дівчата співали весільної (О. Стороженко); Убийте пса! А собачат своєю заріжу (Т. Шевченко); Так ти почав такої? (О. Копи­ленко); 8) односкладні речення з еліпсом предикативного компонента типу можна, треба, необхідно за умови наявності інфінітива, зрідка — його відсутності: Чого я думаю? У попи, А як не схоче, то на Січ, і там не згине вражий хлопець. Іти лиш в хату… (Т. Шевченко); Пішов — і що ж… Пройшло щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні при­сісти (А. Тесленко); 9) односкладні речення з еліпсом інфінітива — при

 

РОЗЛІЛ XIV. Актуальне членування речення

 

631

 

наявності предикативного слова: Людині треба з горем на люди (Панас Мирний); У спасівку раз мені в волость треба було (А. Тесленко); Пора вставати. Час на роботу (М. Стельмах).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.