Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

КОНЦЕПЦІЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ВІДНОСНОСТІ

Aleksander Kiklewicz. Aspekty teorii względności lingwistycznej. – Olsztyn, 2007. – 108 p.

Сучасна лінгвістична теорія набула суттєвого розвитку, внаслідок чого досить складно зорієнтуватися в
обширі різних концепцій і напрямів. Актуальність розглядуваної праці мотивована необхідністю зіставлення
тенденцій у сучасному мовознавстві з досягненнями теоретичної лінгвістичної думки. Монографія покликана
суттєво полегшити загальне сприйняття лінгвістичних теоретичних підходів і концепцій, вирізняється
прагненням охопити широкий діапазон актуальних лінгвістичних проблем. Робота становить вдалу спробу
впорядкування основних категорій сучасного теоретичного мовознавства. Аналізуючи різні наукові парадигми
в їхній цілісності і взаємозв’язку, автор пропонує власне бачення багатьох теорій і понять, зокрема детально
схарактеризовано концепцію лінгвістичної відносності.
Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури.
У вступі (с. 7-9) визначено мету дослідження, обґрунтовано актуальність роботи, а також подано вихідні
положення дослідження.
Структура роботи визначувана позиціями, висловленими у вступі. Окреслюючи сучасний стан
лінгвістичної науки як сплетення багатьох теорій різного змісту, автор наголошує на авторитетному статусі
історичного мовознавства, структуралізму та постструкутралізму. Підкреслюється актуальність методології та
інтердисциплінарність таких наук, як філософія, антропологія, етнографія, історіографія, політологія,
соціологія тощо.
Перший розділ «Від формалізму до антропоцентизму» (с. 10-44) (тут і далі переклад авт.) дозволяє
простежити шлях лінгвістичної науки до антропоцентризму, відмову від кумулятивного трактування науки як
системи безперевного накопичення знань. Окрему увагу приділено визначенню поняття наукової парадигми,
котру витлумачено як стиль мислення, спосіб розв’язання проблем, що визначає виникнення і функціонування
наукових традицій і шкіл. Розглянуто формалістичну, номіналістичну, структуральну, постструкутральну
парадигми, кожну з яких винесено в окремий підрозділ. Проблему парадигми в гуманітарних науках висвітлено
і в каузативному аспекті – простежено зв’язок лінгвістичної парадигми з філософським мисленням, а також
вплив на науковий стиль мислення художніх чинників, передусім літературних. Автор звернув увагу на таку
ознаку парадигми, як характер репрезентації, те, що Р. Барт назвав стилем писання. Цікавим постає аналіз
парадигм філософії мови та парадигм мистецтва, встановлена кореляція між ними репрезентована у вигляді
таблиці (рис. 7).
Підрозділ «Мова за межами мови» (с. 41-44), у якому йдеться про тенденцію до «уникання мови» в
історії лінгвістично-філософських парадигм, зацікавить тих, хто вивчає знаковість мови. Загальний образ змін у
теоретичному мовознавстві автор тлумачить як поступове «уникання мови» (номінативна парадигма базується
на символічних знаках, структуральна – на іконічних, трансцендентальна парадигма спирається на
симптоматичні знаки). Динаміку лінгвістично-філософських парадигм подано в аспекті онтології мови,
зважаючи на об’єкти вивчення (рис.11) (для формалістичної парадигми – це фонема і морфема, для
номінативної – лексема, для структуральної – висловлення, для трансцендентальної – текст і дискурс).
Другий розділ «Сепаратизм проти інтеграціоналізму» (с. 45-53) присвячений розгляду змін парадигм у
лінгвістиці у зв’язку з теорією наукових революцій Т. Куна. Основне положення цієї теорії полягає в тому, що
кожна нова парадигма являє собою заперечення попередньої. Спираючись на це твердження, автор аналізує
дихотомію сепаратизму та інтеграціоналізму у мовознавстві. Говорячи про те, що в історії науки про мову
можна виокремити діаметрально протилежні традиції, автор здійснює детальний порівняльний аналіз різних
напрямів. Через призму сепаратизму розглянуто різні лінгвістичні напрями, зокрема класичний структуралізм з
його дихотомічними категоріями (мова – мовлення, синхронія – діахронія, парадигматика – синтагматика тощо)
і трансформаційно-генеративну граматику Н. Хомського.
У третьому розділі «A la guerre comme а la guerre!» (с. 55-58) полеміка постає важливим елементом
сучасних лінгвістичних дискусій. Зазначаючи, що для більшості сучасних лінгвістичних теорій характерне
зосередження на одному аспекті мови і ігнорування інших аспектів, науковець звертає увагу на те, що життя й
ефективність мови зумовлені єдністю всіх її аспектів, а різні «внутрішні» та «зовнішні» аспекти мови поєднані
її функціональною єдністю.
Четвертий розділ присвячений основам лінгвістичної теорії відносності (с. 59-98). Запропонована в
роботі концепція лінгвістичної відносності ґрунтується на трьох постулатах: постулат комплементарності,
композиційності та постулат оптимальності. У системі мови принцип комплементарності (с. 60-91) знайшов
вираження в існуванні ряду дихотомічних категорій, у яких взаємодоповнюються аспекти мови. Ці категорії
впорядковані у вигляді ряду протилежностей і розташовані у такій послідовності: аутистичне трактування мови
проти синергічного трактування, акомодація проти асиміляції, знаковість проти ергономічності, ідіографічна
© Загнітко А.П., Михальченко М.М., 2009 Розділ ХІ. Рецензії та анотації

299
модель мови проти моделі номотетичної, тип номінації: алгоритмічний проти рефлективного, а також розмаїття
типів кодування інформації. На окрему увагу заслуговує розгляд різних мовних кодів, проаналізовано різні
типи кодування інформації: словесно-фігуральний, дейктичний, анафоричний, символічний, імплікаційний,
фігуративний, аналітичний (іконічний) та симптоматичний. Простежено залежність між цілісністю в дискурсі
та довільністю знака. Сутність постулату композиційності (комплексності) (с. 91-95) полягає в тому, що в
основі однієї і тієї самої мовної дії (зокрема, повідомлення інформації за допомогою мовних засобів) можуть
бути використані різні підсистеми мови. Постулат оптимальності (с. 95-98) ґрунтується на твердженні про те,
що кожному ареалу, кожний сфері і кожній комунікативній ситуації відповідає певна форма реалізації, а також
певна модель. Залежно від культурної парадигми і провідного стилю писання принцип оптимальності визначає
ступінь релевантності у мовних дискурсах таких чинників, як форма, значення, структура і контекст (рис. 18).
Висновки, що завершують монографію (99-100), сформульовані логічно і доречно. Автор робить ряд
слушних зауважень щодо перспектив лінгвістики ХХІ століття.
Таким чином, лінгвістична теорія відносності постає як єдність трьох постулатів (комплементарності,
композиційності та оптимальності), що являє собою такий опис мови, який звертається до різних аспектів
мовної діяльності та реєструє певні типи конфігурації окремих параметрів мовних одиниць. Визначено три
провідні напрями у мовознавстві: історичне мовознавство (основи компаративного опису мов), структуралізм
(семантика складників) і постструктуралізм (коґнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика, етнолінгвістика,
соціолінгвістика тощо). Переконливим є твердження автора про те, що провідним напрямом динаміки стилів
мислення в науці про мову є домінантна форма опису об’єктів (якщо для формалізму були визначальними
фонема і морфема, то пізніше основними стали лексема, висловлення, текст і дискурс, комунікативна ситуація).
Монографічне дослідження є цілісним і змістово викінченим. Робота виконана на високому рівні,
написана творчо і цікаво. Аналізована праця актуальна не тільки висвітленням важливих питань сучасної науки
про мову, а й ступенем обґрунтування запропонованих підходів і визначень. Незважаючи на невеликий обсяг
(108 сторінок), монографія має високий ступінь репрезентативності охоплених тем. Позитивним є
використання схем і таблиць, яке суттєво полегшує сприйняття та засвоєння викладеного матеріалу. Автор
уміло оперує фактичним матеріалом (наявні приклади польською і російською мовами).
Однією з переваг дослідження є системність, яка сприяє формуванню цілісного уявлення про
становлення сучасної лінгвістичної парадигми. Це забезпечить формування міцної основи при вивченні такої
складної науки, якою є лінгвістика.

Література
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – Изд. 4-е, стереотип. – М.: Ком Книга, 2007. –
576 с.
2. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука конца 20 века
/ Под ред. акад. Ю.С. Степанова. – М.: Изд-во Ин-та русского языка, 1995. – С. 239-320.
3. Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 338 с.
4. Nuyts J. Aspects of a cognitive-pragmatic theory of language. On cognition, functionalism and grammar. –
Amsterdam, 1992. – 399 p.
Анатолій Загнітко, Марина Михальченко

Надійшла до редакції 13 вересня 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.