Марина Балко — МОВНА ПОЛІТИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПОШУК ШЛЯХІВ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Статтю присвячено розглядові основних напрямків української мовної політики, а саме: основних
проблем реалізації Концепції державної мовної політики на сучасному етапі розвитку українського
суспільства та шляхів пошуку вирішення цих проблем.
Ключові слова: мовна політика, мовне законодавство, Концепція державної мовної політики, норми
сучасної української мови, порушення норм.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства дослідження проблем мовної політики та мовної
ситуації набувають особливої актуальності, адже мовна ситуація в Україні характеризується неоднозначними за
своїм трактуванням процесами [Масенко 2004, с.115-116; Пономарів 1997, с.5-6 та ін.].
Мета нашої статті – проаналізувати основні тенденції розвитку сучасної мовної політики в Україні та
охарактеризувати процеси, пов’язані зі спробами наукового осмислення цієї проблеми.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань: а) охарактеризувати
поняття мовної політики; б) розглянути основні положення Концепції державної мовної політики;
в) проаналізувати основні тенденції запровадження Концепції державної мовної політики в сучасній Україні.
Поняття мовної політики тісно пов’язане з поняттям мовної ситуації, оскільки мовна політика є не тільки
одним з найважливіших факторів, що формують мовну ситуацію, але й одним з її суттєвих аспектів [Язык и
общество 2001, с.23].
Існують декілька підходів до визначення мовної політики. Якщо виходити з того, що мовна політика – це
різновид політики взагалі, то під останньою звичайно розуміється не будь-яка діяльність, а діяльність певних
суб’єктів (державної влади, суспільного угруповання, партії тощо), то і поняття мовної політики має бути
обмежене його суб’єктом. У цьому сенсі визначає мовну політику В.А. Аврорін. На його думку, мовна
політика – це система заходів держави або партії свідомого регулювального впливу на функціональну природу
мови, а через її посередництво – також на структуру мови.
Більш вузьке розуміння мовної політики лежить в основі визначення, яке дає Н.О. Катагощина. Згідно з
цим розумінням, під мовною політикою розуміється свідомий та цілеспрямований вплив на мову як
функціональну одиницю шляхом заходів, що проводяться централізовано в масштабі всієї держави та в певній
мовній ситуації. У цьому випадку залишаються поза увагою ті спроби впливу на мову, які здійснюють не
державною владою й не носять централізованого та обов’язкового характеру [Язык и общество 2001, с.56].
Мовна політика може у певних ситуаціях бути не тільки частиною національної політики тієї чи іншої
держави або партії, але й частиною їх політичного курсу щодо інших держав або інших партій у межах однієї
держави. Отже, мовна політика завжди є органічною частиною певного політичного курсу, незважаючи на те,
чи це внутрішня політика щодо певних соціальних груп або зовнішня політика щодо певних країн чи груп
країн, або, нарешті, національна політика у багатонаціональній державі.


Loading...