Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Галина Стойкова — ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ В М. ОДЕСА В КІНЦІ ХХ СТОЛІТТЯ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Одеса – багатонаціональне місто в Україні. Тут багатомовність з початку будівництва була
закономірною. Користування українською мовою в місті Одеса почалось раніше від проголошення
незалежності України. Але за роки незалежності в місті Одеса українська мова ще не посіла належного їй
місця.
Ключові слова: багатонаціональне місто, багатомовність, проголошення незалежності України,
українська мова.

Людей єднає територія, на якій вони живуть, турбота про те, як її розділити, використати, облаштувати.
Але територія об’єднує людей лише механічно – цього для творчого співіснування замало. Потрібні якісь
глибші, суттєвіші духовні зв’язки, які б єднали людей, що опинилися на одній території і сприяли їхній спільній
діяльності. Найістотнішою рисою, що об’єднує людей, є передусім мова.
Мета статті – показати кроки впровадження державної мови органами місцевого самоврядування в
м. Одеса.
Актуальність статті визначається відсутністю у вітчизняному мовознавстві на сучасному етапі системних
знань соціолінгвістичного аспекту, що аналізує взаємодії між владою та суспільством, користування
державною мовою органами державної влади та місцевого самоврядування.
© Стойкова Г.Г., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

16
Місто Одеса з населенням понад 1 млн. жителів – адміністративний центр області. Місто розташоване на
північно-західному березі Чорного моря, на роздоріжжі шляхів з Північної та Центральної Європи на Близький
Схід і в Азію, недалеко від рік Дунай, Дністер, Південний Буг та Дніпро. Це розташування а також великий
морський порт міста, міжнародний аеропорт та Одеська залізниця, створюють унікальні можливості для людей.
Одеса – найбагатонаціональніше місто в Україні, де люди різних національностей живуть у злагоді. Серед міст
України Одеса є найбільшим колоніальним містом, багатомовність якого з початку будівництва була
закономірною. Останнім часом вітчизняні й зарубіжні дослідники багато уваги приділяють вивченню грецької,
італійської, єврейської, німецької, вірменської та деяких інших неслов’янських мов громад міста. Проте
своєрідність одеського міського койне – засобу міжетнічного внутрішньоміського повсякденного спілкування
корінних мешканців Одеси – свідчить про неабиякий внесок української мови й культури у формування
етносоціокультурного стереотипу одесита.
Враховуючи наявність великої кількості освітніх закладів, театрів, музеїв, бібліотек та інших установ
культурного та освітнього профілю, місто відоме всьому світу не тільки як економічний, культурний, а також і
як мовний центр. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в м. Одеса проживає 61,6 %
українців від загальної кількості населення, що становить абсолютну більшість.
Можна сказати, що впровадження української мови в м. Одеса почалось раніше від проголошення
незалежності України. В червні 1990 р. виконавчий комітет міської ради народних депутатів прийняв рішення
про постановку на облік, а в серпні того ж року про надання допомоги міському товариству української мови та
культури «Південна громада». Фундаторами товариства є Спілка письменників України, Український фонд
культури, інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР, інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН
УРСР. Діяльність товариства спрямована на утвердження української мови в усіх ділянках громадського життя
Української РСР. Поряд з іншими цілями товариство виступає за надання українській мові правового статусу
державної мови, за утвердження його у всіх ділянках громадського життя [9, Розпорядження 1990]. У вересні
1990 р. виходить розпорядження виконавчого комітету про постановку на облік мовно-культурного клубу м.
Одеса «Лелека» [10, Розпорядження 1990], а також рішення про відкриття в місті школи-ліцею з українською
мовою навчання, де зазначалося закріпити Одеський державний університет, Одеський педагогічний інститут,
консерваторію, Одеське технічне художнє училище ім. Грекова, Український музично-драматичний театр,
художній музей базовими за середньою школою-ліцеєм № 42 для спільної роботи з пропаганди та відродження
національної культури серед школярів, було рекомендовано обласному інституту удосконалення вчителів
надати методичну допомогу в утворенні різноваріантних навчальних програм, їх реалізації в практичній роботі
педагогічного колективу школи-ліцею [3, Рішення 1990].
З проголошенням незалежності України виконавчий комітет міської ради народних депутатів
розпорядження щодо вивчення української мови в апараті міськвиконкому. Згідно цього розпорядження
визначалося фінансування занять. В залі засідань виконкому, створювались всі умови для вивчення державної
мови в апараті, у відділах та управліннях міськвиконкому [11, Розпорядження 1991].
У 1992 р. українське мовно-культурне товариство «Лелека» перереєстровується як Одеська міська
громадська організація, діяльність якої спрямована на сприяння утвердженню української мови як державної в
усіх сферах громадського життя, формуванню національної свідомості громадян України тощо [5, Рішення
1992].
З 1994 по 1997 роки розпорядженнями виконавчого комітету народних депутатів виділялися кошти на
ремонт приміщення бібліотеки Одеського обласного державного центру української культури «Україна» [12,
Розпорядження 1994] та виділення коштів Одеській державній науковій бібліотеці ім. М. Горького для
створення центру з фондом документів української діаспори в Канаді та встановлення мережі Інтернет [13,
Розпорядження 1997].
У вересні 1995 р. створено Одеський філіал Української Академії державного управління при
Президентові України був утворений згідно Указу Президента України [16, Указ 1995], а пізніше
перейменовано його в Одеський регіональний інститут державного управління, що автономно виконує функції
вищого навчального закладу IV рівня акредитації. Сфера діяльності Одеського регіонального інституту
державного управління Національної академії державного управління при Президентові України поширюється
на Автономну Республіку Крим, Вінницьку, Миколаївську, Одеську, Херсонську області та місто Севастополь.
З липня 1997 року виходить газета виконкому Одеської міської ради «Думська площа» українською
мовою. Перші два спецвипуски «Одесского вестника», які вийшли в світ 24 січня і 28 лютого 1997 р.
переконливо засвідчили, що читачі з нетерпінням чекали на появу нової міської газети. Це не данина моді, а
нагальна потреба часу. В газеті друкується щомісяця історичний календар, відкрита рубрика «Як правильно
українською» [6, Рішення 1998].
У червні 1999 р. Одеський міський голова видає розпорядження про проведення в серпні поточного року
в м. Одеса Четвертого Міжнародного Конгресу україністів [7, Рішення 1999]. Цим розпорядженням був
створений підготовчий комітет щодо проведення Конгресу україністів, його склад. Четвертий Міжнародний
конгрес україністів для Одеси став центральною подією 1999 року.
За ці роки формувалося українське ділове мовлення. В 2000 р. міським головою була затверджена
Інструкція з діловодства у виконавчих органах Одеської міської ради [8, Рішення 2000]. Розділ І. СТАТУС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ ТА ЇЇ ІНСТИТУЦІЯХ

17
У м. Одеса поряд з державною мовою поважають і мови інших національностей, тому що місто
багатонаціональне. У листопаді 1991 р. виходить рішення виконавчого комітету про проведення
І Всеукраїнського міжнаціонального конгресу [4, Рішення 1991], а в 2001 р. Одеський міський голова видає
розпорядження про затвердження плану заходів щодо вивчення та застосування мов в м. Одеса [15,
Розпорядження 2001].
Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька в своєму репертуарі
має 50 % вистав національно-патріотичного напрямку. Театр став провідним популяризатором творчості
українських класиків.
За цей період органи державної влади та місцевого самоврядування дотримуються толерантного та
виваженого підходу до впровадження української мови в навчальних закладах області через безперервну
роботу, спрямовану на усвідомлення необхідності громадських змін. Саме такий підхід забезпечив динамічний
розвиток мережі закладів освіти з українською мовою навчання. Підґрунтям дій були: закони України «Про
мови в Українській РСР», «Про освіту», стаття 10 Конституції України, рішення Конституційного Суду
України від 14 грудня 1999 р. та інші державні документи. На засіданнях комісій вищих навчальних закладів,
нарадах ректорів та директорів вищих навчальних закладів щорічно розглядалися питання про стан
впровадження державної мови. Ділова документація державних органів ведеться українською мовою. На базі
Одеського обласного інституту удосконалення вчителів працюють річні курси перепідготовки вчителів базових
дисциплін закладів освіти з національним складом учнів, які викладатимуть предмети державною мовою
(математики, фізики, географії, історії, образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізичної культури).
Ставши з 1989 року державною де-юре, українська мова ще не посіла належного їй місця у
природознавстві, в техніці, на виробництві, у природничо-технічній освіті, тобто у сферах, що значною мірою
визначають науково-технічний прогрес і перспективи розвитку України у ХХІ столітті. Адже саме у цих сферах
з відомих причин протягом багатьох років українську мову практично не використовували [Гінзбург 2004, с. 8].
Треба підняти авторитет мови, а потенційними факторами авторитету мови є:
— мова політики: щоб мовний резонанс в країні став реальністю, необхідно мати українську владу на всіх
рівнях; треба категорично вимагати від уряду змінити гру на мас-медійному ринку, телебаченні, радіо,
у пресі; держава повинна зробити реальні кроки для розширення службового мовокористування через
атестування службовців та наказування за порушення мовного законодавства;
— вирішальним для підняття авторитету української мови є формування національно свідомої еліти,
відомо, що еліта – інтелектуальне ядро нації – має важливе значення для мовної консолідації;
— чинником, здатним закріпити авторитет української мови, є наявність визначеного соціокультурного
типу – справжнього міцного господаря, який і в місті, і в селі буде почувати себе впевнено.
Державна мова – це не тільки і не стільки мова керівництва (чиновників, політиків), а, насамперед, це –
мова людей, які будуть оберігати її та задовольняти культурні потреби нації.
Висновки. Сьогоднішня політична ситуація перевантажена безліччю проблем, що історично склалися
внаслідок тривалої бездержавності. Можна констатувати, що теперішня ситуація може бути визначена як стадія
зародження власне української політики. Щоб подолати в деякій мірі негативні тенденції, насамперед, потрібно
подбати про певне переосмислення національної ідеї, наповнення її більш ширшим – загальнонаціональним,
конструктивним змістом, поваги до державної мови. У демократичній країні кожен громадянин зобов’язаний
щоденно утверджувати державну мову. Надання Конституцією України українській мові статусу державної
вимагає підвищення культури використання її, насамперед, органами державного управління та місцевого
самоврядування. Конституційний Суд України від 28 жовтня 1999 року № 8312-11 установив, що положення
статті 10 Конституції України щодо забезпечення державою всебічного розвитку і функціонування української
мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України належно не виконується. Конституційний Суд
України вирішив, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території
України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова
актів, роботи, діловодства, документації тощо).

Література
1. Гінзбург 2004: Гінзбург М. Зробити українську державною де-факто // Урок української.– 2004.– № 10.
2. Рішення 1990: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 09 серпня
1990 р. № 249 «Об оказании помощи городскому обществу украинского языка и культуры «Південна громада».
3. Рішення 1990: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 08 вересня
1990 р. № 275 «Об открытии в городе школы-лицея с украинским языком обучения».
4. Рішення 1991: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від
01 листопада 1991 р. № 321 «О проведении І Всеукраинского межнационального конгресса».
5. Рішення 1992: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від
19 листопада 1992 р. № 474 «О перерегистрации общественной организации «Українське мовно-культурне
товариство «Лелека».
6. Рішення 1998: Рішення Одеської міської ради від 08 грудня 1998 р. № 69-ХХІІІ «Про заснування
додатку до газети Одеської міської ради «Одеський вестник» — «Думська площа». ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

18
7. Рішення 1999: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 29 червня
1999 р. № 716-01р «Про проведення в серпні 1999 року у місті Одесі Четвертого Міжнародного Конгресу
україністів».
8. Рішення 2000: Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 28
листопада 2000 р. № 731 «Про затвердження Інструкції з діловодства у виконавчих органах Одеської міської
ради».
9. Розпорядження 1990: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 04 червня 1990 р. № 341р «О постановке на учѐт Одесского городского общества украинского языка и
культуры «Південна громада».
10. Розпорядження 1990: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних
депутатів від 14 вересня 1990 р. № 497р «О постановке на учѐт языково-культурного клуба «Лелека» г.
Одессы».
11. Розпорядження 1991: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 19 березня 1991 р. № 95р «Об изучении украинского языка в аппарате горисполкома».
12. Розпорядження 1994: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 28 листопада 1994 р. № 807р «О выделении средств Одесскому областному государственному центру
украинской культуры «Україна» на ремонт помещения библиотеки».
13. Розпорядження 1997: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 03 січня 1997 р. № 1р «О выделении средств Одесской государственной научной библиотеке им. Горького
для создания центра с фондом документов украинской диаспоры в Канаде и установки узла связи Интернет».
14. Розпорядження 1997: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 01 липня 1997 р. № 610р «Об организации деятельности газеты Одесского городского совета «Думська
площа».
15. Розпорядження 2001: Розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів
від 21 грудня 2001 р. № 1500-01р «Про затвердження плану заходів щодо виконання рішення Одеської міської
ради від 15.10.2001 р. №2707-ХХІІІ «Про вивчення та застосування мов в м. Одесі».
16. Указ 1995: Указ Президента України від 11 вересня 1995 року № 824.
17. wwwoda.odessa.gov.ua.
18. wwwodessa.ua.
19. wwwlitopus.org.ua/ukrmova.

Odessa is the most multinational city in Ukraine. The multilingual has been natural from the beginning of
building here. The usage of the Ukrainian language in Odessa had started begin the proclamation of independence in
Ukraine. But during the years of independent Ukrainian language has not taken due place in Odessa.
Key words: Multinational city, multilingual, proclamation of independence in Ukraine, the Ukrainian language.
Надійшла до редакції 14 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.