Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олена Стефурак — КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТОПОЛОГІЧНОЇ ЗОНИ ПОВЕРХНЯ У ПРИЙМЕННИКАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ ТА РУМУНСЬКОЇ МОВ

У статті розглянуто прийменники французької і румунської мов, зіставлювані за семантикою з
поняттям зони поверхня. Геометричні концепти контакту з поверхнею є когнітивними універсалами, вони
служать посередниками (третім членом порівняння) у цьому дослідженні. Ознаки лінгвістичного релятивізму
у процесі концептуалізації зони поверхня у французькій і румунській мовах пов‟язані з функціональним
поняттям опори.
Ключові слова: румунська мова, поверхня, прийменник, французька мова.

Простір – одна з основних категорій буття, яка є найбільшою за своїми масштабами та найважливішою
для сприйняття світу та всієї життєдіяльності людини. Останнім часом суттєво зріс інтерес до мовних одиниць
із просторовим значенням, що пов‘язано із залученням когнітивного аналізу та вивченням мовної
концептуалізації світу. Дослідження ж мовної концептуалізації просторових відношень є тією точкою, де
перетинаються майже всі основні програми когнітивної лінгвістики. Це зумовлює актуальність даного
дослідження, оскільки прийменники є основним засобом вираження просторових відношень у мові. У
когнітивній лінгвістиці значення просторових прийменників розглядається як геометрично-функціональна
схематизація просторових відношень (А.Херсковіц, Л.Тальмі, Б.Ландау та Р.Джекендоф, К.Ванделуаз, М.Орнаг,
А.Борільйо). Міжмовне ж дослідження просторової семантики прийменників повинно спиратись на певні
універсальні концепти, такі як просторові зони, які передбачають як геометричний, так і функціональний опис
суміжного з об‘єктом референції простору (Й.Златев, С.Свору). Відповідно, мета даної розвідки – виокремити
ознаки когнітивного детермінізму та мовного релятивізму у концептуалізації просторових відношень
(топологічного відношення контакту з поверхнею) франкомовною та румуномовною спільнотами.
Зона – один з основних концептів, присутніх майже у всіх описах просторової семантики мовних
одиниць [Zlatev 2003b]. На погляд багатьох вчених, мова не передає просторове відношення між об‘єктом
локалізації та об‘єктом референції прямо, а за посередництвом певної „зони‖ [Landau & Jackendoff 1993; Svorou
1994; Zlatev 2003b]. А просторові прийменники, на думку Б.Ландау та Р.Джекендофа, слід розглядати як
функції, що визначають релевантну зону об‘єкта референції [Landau & Jackendoff 1993: 229]. С.Свору визначає
термін „зона‖ як „частину простору, суміжну із об‘єктом референції (або його частиною), яка визначається за
допомогою специфічного просторового опису‖ [Svorou 1994: 13]. Концепт зони якнайкраще відповідає
релятивістській теорії простору, тобто простору, що розглядається за посередництвом відношень між
об‘єктами, де важливе місце займають знання про розміри, мобільність, інтеракціональні та функціональні
властивості сутностей [Svorou 1994: 15].
Й.Златев зауважує, що „більшість, якщо не всі зони, релевантні просторовій семантиці, відповідають
різним типам образ-схем, таким як контейнер або опора‖ [Zlatev 2003b: 310]. Отже, зона (С.Свору, Й.Златев), як
і образ-схема (М.Джонсон, Дж.Лаков) являє собою тополого-геометричну, зумовлену тілесним досвідом
внутрішньо комплексну, пре-концептуальну схематизацію простору [Clausner &. Croft 1999: 14]. Комплексний
характер цього концепту, на нашу думку, проявляється у тому, що та чи інша просторова зона охоплює як
геометричні, так і функціональні характеристики, що постають під час локативного відношення. Так,
© Стефурак О.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

50
С.Левінсон, визнаючи універсальність концепту зона, вважає, що його наповнення варіюватиме залежно від
мови: „мови відрізняються залежно від того, чи вони використовують геометричні (перцептуальні) або
функціональні (динаміка сил) властивості об‘єкта референції при визначенні зони‖ [Levinson 1994: 803].
Зона поверхні, будучи елаборацією образ-схем поверхні, контакту та опори, є комплексною категорією,
представленою певним набором прийменників у французькій та румунській мовах. Геометричні конфігурації
зони поверхні як пре-концептуальні, а отже, когнітивно зумовлені схематизації простору слугують спільним
знаменником і третім членом порівняння (tertium comparationis) для прийменників досліджуваних мов.
Функціональні ж характеристики просторових сутностей, що беруть участь у локативній ситуації зони
поверхні, відображають прояви лінгвістичного релятивізму у процесі концептуалізації просторових відношень
різними мовними спільнотами.
Геометричні (топологічні) характеристики прийменників зони поверхні у французькій
та румунській мовах.
Зона поверхні, спираючись на образ-схеми поверхні та контакту, описує просторову ситуацію, коли
об‘єкт локалізації займає контактну позицію на поверхні об‘єкта референції. Цю просторову ситуацію описують
прийменники sur, а, contre у французькій мові [Vandeloise 1986: 200] та pe, de в румунській [Candrea 1967: 241].
Спільним знаменником для цих прийменників є топологічне відношення контакту із поверхнею, яка займає
певну позицію на вертикальній вісі [Aurnague & Vieu & Borillo 1997; Flageul 1997; Vandeloise 1986].
М.Орнаг, Л.В‘йо та А.Борільйо [Aurnague & Vieu & Borillo 1997], замінивши поняття поверхні на
контактну зону, виокремлюють наступні релятивні позиції контактних зон на вертикальній осі:
1. Об‘єкт локалізації розташований вище за об‘єкт референції: об‘єкт референції має вигляд
горизонтальної опори. Ця просторова ситуація описує горизонтальний контакт (між двома горизонтальними
поверхнями), який може бути прямим та опосередкованим [Vandeloise 1986: 187-188]. Дана просторова
ситуація пов‘язана зі стандартними (прототипними) вживаннями прийменників sur та pe. У наступних
прикладах йдеться про прямий горизонтальний контакт між об‘єктом локалізації та об‘єктом референції: сніг
знаходиться у безпосередньому контакті зі сходами (la neige sur les marches), як і золоті монети перебувають у
контакті з поверхнею стола (galbeni оntinşi pe o masă): фр. ―Enfin cette neige devenait la neige sur les marches…‖
(Cocteau 1925: 10) – рум. ―Ce lucru poate fi mai luminat ca un jeratic de galbeni оntinşi pe o masă‖ (Delavrancea
1996: 76).
Про зовсім інший вид контакту з поверхнею йдеться у наступних прикладах: фр. ―…un peu de poulet froid
… sur la table de la cuisine‖ (Delerm 1993: 36) – рум. ―Două lumănări de seu ard pe o masă rotundă cu trei picioare‖
(Delavrancea 1996: 32). Очевидно, що в цих прикладах виражено непрямий або опосередкований контакт:
смажене курча (le poulet), як і свічки (lumănările), не знаходяться безпосередньо на столі: можна уявити тарілку
та підсвічник, які є посередниками між об‘єктом локалізації (le poulet, lumănările) та об‘єктом референції (la
table, masa).
2. Об‘єкт локалізації розташований на одному рівні з об‘єктом референції, який представляє собою
вертикальну опору типу фасаду. У цьому випадку для французької мови характерна конкуренція sur / а / contre;
в румунській мові контакт з вертикальною опорою виражено за допомогою прийменників pe та de. Наприклад:
фр. ―Au mur, une tapisserie beige‖ (Delerm 1993: 34); ―Sur un mur, une invraisemblable galerie de photos‖ (Le monde
2004); ―Il ya avait contre le mur de ce salon un trиs grand tableau‖ (Le monde 2003) – рум. ―Asta pentru a-mi expune
nemurirea pe vre-un perete‖ (Dinescu 1996: 50).
Румунський прийменник de, виражаючи контакт з вертикальною поверхнею виступає частковим
еквівалентом французького contre. Він вживається після дієслів цілеспрямованої дії, таких як a se lipi, a se
rezema, a se sprijini; a se ciocni, a se izbi, a se lovi (Dilema veche, 2005). Наприклад: фр. ―Les deux kamikazes qui
ont lancй leurs camionnettes contre les synagogues … йtaient des islamistes turcs‖ (Le monde 2003) – ―Rвul
Doamnei…izbeşte sloiuri de gheaţă şi butuci groşi de meterezele podului‖ (Delavrancea 1996: 16).
3. Об‘єкт локалізації розташований нижче за об‘єкт референції, який представляє собою „перевернуту
горизонтальну опору‖ (porteur horizontal inversй) (Dendale & De Mulder, 1997: 212). У французькій мові контакт
з перевернутими горизонтальними опорами передається за допомогою прийменників sur та а. В румунській у
цьому значенні використовують прийменник pe. Наприклад: фр. ―La mouche est sur le plafond‖ (Dendale & De
Mulder 1997: 219); ―La calebasse est au plafond‖ (Vandeloise 1986: 201) – рум. ―Zărise-i o muscă mare pe pod‖
(Nedelcovici 1991: 75).
Загалом геометричну конфігурацію зони поверхні можна представити наступним рисунком: Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

51
Рис. № 1.
Геометричні конфігурації зони поверхні

У відповідному контексті ці конфігурації актуалізовано за допомогою прийменників sur, а, contre у
французькій мові та pe в румунській.
Функціональна характеристика прийменників зони поверхні у французькій та
румунській мовах.
Функціональною базою топологічної зони поверхні слугує „універсальне‖ відношення опори.
Відношення опори ми розглядаємо як один із проявів динаміки сил, тобто як фізичний вплив, що здійснюють
один на одного сутності, які вступають у локативне відношення. У випадку з відношенням опори об‘єкт
референції фізично контролює розташування об‘єкта локалізації через можливість підтримувати цей об‘єкт.
Відношення опори у французькій мові актуалізується за допомогою кількох лексичних одиниць
(прийменники sur, а, contre); в румунській мові вживаються прийменники pe та de. Ця розбіжність у
використанні мовних засобів свідчить про відмінності концептуалізації цього відношення у досліджуваних
мовах: опора постає як холістичне (цілісне) явище в румунській мові та як диференційоване – у французькій.
У французькій мові диференційоване відношення опори з горизонтальною та вертикальною поверхнями,
коли напрям сил у контакті вертикальний або близький до вертикального [Vandeloise 1986: 201-202].
Відношення опори з горизонтальною поверхнею є прототипом відношення опори як такого: об‘єкт
референції розташований нижче за об‘єкт локалізації; між цими двома просторовими сутностями існує контакт
(прямий чи опосередкований); об‘єкт референції більший за розмірами, ніж об‘єкт локалізації, але частково
прикритий (прихований) останнім; об‘єкт референції протистоїть силі тяжіння, що діє на об‘єкт локалізації
[Vandeloise 1986: 194]. Таке прототипне відношення опори представлено найпростішим прикладом: la tasse est
sur la table. Відношення опори з горизонтальною поверхнею розглядається як активне та неопосередковане:
об‘єкт референції активний завдяки здатності підтримувати об‘єкт локалізації та протистояти силі тяжіння, що
на нього діє. Напрямок сил у контакті – вертикальний: чашка тисне на стіл своєю вагою, стіл опирається.
Більш складним виявляється відношення опори з вертикальною поверхнею, яке згідно з К.Ванделуазом
може бути активним, проміжним та пасивним [Vandeloise 1986: 201]. Активним відношення опори з
вертикальною поверхнею буває у випадку, коли активним є об‘єкт локалізації. У синтагмі la mouche est sur le
mur муха сама тримається на стіні, а отже, йдеться про активний об‘єкт локалізації. В цьому випадку у
французькій мові використовують прийменник sur. Проміжне відношення опори (коли відношення опори
тлумачиться двозначно: як активне та як пасивне) у французькій мові концептуалізується у семантиці двох
прийменників а та sur. Розглянемо наступні приклади: ―Au mur, une tapisserie beige‖ (Delerm 1993: 34) / ―Son
portrait trфne sur le mur du cafй‖ (Le monde 2003). У першому випадку використання прийменника а вказує на те,
що відношення опори сприймається концептуалізантом як пасивне: килим висить на цвяхах, які є
посередниками між ним та стіною (ні об‘єкт локалізації, ні об‘єкт референції не є активним). У другому
випадку відношення опори концептуалізується як активне (портрет висить на цвяху, але завдяки тертю зі
стіною він певним чином протистоїть силі тяжіння, а отже, є активним), про що свідчить вживання
прийменника sur. І в цьому випадку напрямок сил, що діють одна на іншу вертикальний.
Пасивне відношення опори стосується контакту з ―перевернутими горизонтальними поверхнями‖ і у
французькій мові актуалізується за допомогою прийменника а. В таких випадках завжди існує посередник між
об‘єктом локалізації та об‘єктом референції, тому і перший і другий виступають пасивними учасниками
локативного відношення. У синтагмі la lampe est au plafond – лампа висить на дротах, тому відношення опори є
пасивним. При пасивному відношенні опори з ―перевернутими горизонтальними поверхнями‖ напрямок сил у
контакті також вертикальний.
Румунська мова, як на це вказують дані вибірки, проявляє лінгвістичну індиферентність до
розмежування активного, проміжного та пасивного відношення опори, що встановлюється між вертикальними
та горизонтальними поверхнями. Про це свідчить розподіл прийменників, в семантиці яких концептуалізується
відношення опори у французькій та румунській мовах, що представлено у таблиці № 1.
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

52
Таблиця № 1.
Концепуалізація відношення опори у французькій та румунській мовах

Відношення опори Мова
Французька Румунська
Активне з горизонтальною
поверхнею
Sur – ―…ils semblaient au
large…sur les banquettes‖
(Camus 1956: 12)
Pe – ―Churchil, Roosevelt şi
Stalin stau pe trei scaune
alăturate‖ (Dilema veche 2005)
Активне з вертикальною
поверхнею

Sur – ―Elle notait les rides
supplйmentaires sur le visage de
Laura‖ (Sagan 1961: 146)
Pe – ―Una se оntinse pe obraz,
iar alta оi оncreţi gura‖
(Delavrancea, 1996: 18)
Проміжне (активне) з
вертикальною поверхнею
Sur / А – ―Son portrait trфne sur
le mur du cafй‖
Pe – ―Iar pe pereţi, armele vechi
stăteau mărturi
Проміжне (пасивне) з
вертикальною поверхнею
(Le monde 2004) / ―Au mur, une
tapisserie beige‖ (Delerm 1993:
34)
i practice‖ (Camilar, 1983: 32)
Пасивне з перевернутою
горизонтальною поверхнею
А – ―La calebasse est au
plafond‖ (Vandeloise 1996: 201)
Pe – ―Zărise-i o muscă mare pe
pod‖ (Nedelcovici 1991: 75).

Окремо слід розглянути відношення опори, при якому напрямок сил у контакті, які вчені визначають як
дія-протидія (Force / Contre-force) [Schepping 1991; De Mulder & Vanderheyden 2001; Vandeloise 1986],
горизонтальний або з нахилом. Цей тип відношення опори є основою просторового значення французького
прийменника contre [Dendale 2003; Dendale 2003] та румунського de у певних контекстах [Candrea 1967]. Дія-
протидія між об‘єктом локалізації та об‘єктом референції згідно з П.Дендалем може прийняти наступні дві
форми [Dendale 2003: 551-553]:
а) вплив, який сутність X здійснює на сутність Y за посередництвом своєї ваги. Наприклад: ―Le buffet …
avait trouvй place au cœur de la salle а manger, contre le mur‖ (Delerm 1993: 43); ―Il dormira contre moi, en
m‟йcrasant‖ (Sagan 1961: 14).
Аналогічні приклади з румунської мови передбачають вживання прийменника lоngă, який ми відносимо
до прийменників проксимальної зони. Порівняймо: фр. le buffet est contre le mur – рум. dulapul e lоngă perete; фр.
il dort contre moi – рум. el doarme lоngă mine.
Отже, дана локативна ситуація по-різному концептуалізується у досліджуваних мовах. У французькій
мові представлено відношення опори, при якому напрямок сил у контакті горизонтальний; об‘єкт локалізації
нерухомий, але за посередництвом своєї ваги він діє на об‘єкт референції, який йому протистоїть. В румунській
мові дана ситуація концептуалізується як максимальне наближення об‘єкта локалізації та об‘єкта референції,
дія-протидія об‘єкта локалізації та об‘єкта референції не релевантна для даної локативної ситуації.
б) вплив, який сутність X здійснює на сутність Y за посередництвом свого руху: в цій ситуації об‘єкт
референції рухомий, тобто скоріше йдеться про динамічні вживання французького contre та румунського de
відповідно. Наприклад: фр. ―Les deux kamikazes qui ont lancй leurs camionnettes contre les synagogues … йtaient
des islamistes turcs‖ (Le monde 2003) – ―Rвul Doamnei…izbeşte sloiuri de gheaţă şi butuci groşi de meterezele
podului‖ (Delavrancea 1996: 16).
Таким чином, просторова зона поверхні постає як геометрично-функціональна схематизація просторових
відношень. Геометричним характеристикам зони поверхні, таким як контакт із різними типами поверхонь
(горизонтальними, вертикальними, та перевернутими горизонтальними), відповідають прийменники sur, а,
contre у французькій мові та pe і de в румунській. Геометричні концепти контакту та поверхні слугують
своєрідним посередником для міжмовного порівняння, об‘єднуючи прийменники досліджуваних мов у
мікросистему з умовною назвою ―прийменники зони поверхні‖. Функціональні характеристики мовних
сутностей, що беруть участь у локативній ситуації, яку описує зона поверхні, обґрунтовують ознаки мовного
релятивізму у процесі концептуалізації просторового відношення контакту з поверхнею. Функціональним
підґрунтям дослідження зони поверхні слугує відношення опори – спроможність об‘єкта референції
контролювати розташування об‘єкта референції, підтримуючи останній. У досліджуваних мовах цей
функціональний концепт характеризується за напрямком динаміки сил, що встановлюється між об‘єктом
локалізації та об‘єктом референції: вертикальним (для прийменників sur та а у французькій мові) i (pe в
румунській) та горизонтальним (прийменник contre у французькій мові та de в румунській). Однак у
французькій мові, на противагу румунській, відношення опори з вертикальним напрямком сил залежно від
вжитого прийменника концептуалізується як активне, проміжне та пасивне. Відношення опори, при якому
напрямок сил горизонтальний, актуалізуючись в семантиці прийменника contre у французькій мові, постає як
вплив, що здійснює сутність X на сутність Y за посередництвом своєї ваги або руху. В румунській мові цей тип
відношення опори відповідає динамічним вживанням прийменника de, тобто концептуалізується як рух у Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

53
горизонтальному напрямку, який здійснює певний вплив на поверхню, яка йому протистоїть. Статична
ситуація, при якій сутність X здійснює вплив на сутність Y за посередництвом своєї ваги в румунській мові
концептуалізується як відношення максимального наближення.
Використання концепту зони, який об‘єднує універсальні (геометричні) і релятивістські (функціональні)
характеристики простору, виправдане при дослідженні типології просторових відношень як на матеріалі
близькоспоріднених, так і типологічно віддалених мов.

Література
1. Aurnague M. Vieu L. Borillo A. Reprйsentation formelle des concepts spatiaux dans la langue / Langue et
cognition spatiale. – P.: Masson. Michel Denis (йd.), 1997. – P. 69-102.
2. Camilar E. Stejarul din Borzeşti. – Bucureşti: Editura Ion Creangă, 1983. – 142 p.
3. Camus A. Les muets / Nouvelles. – Л.: Просвещение, 1956. – С.28-42.
4. Candrea I.-A. Cours complet de grammaire roumaine. – Bucarest: Cartea romвnească, 1967. – 317p.
5. Clausner T.C. Croft W. Domains and image schemas // Cognitive linguistics. – 1999. – Vol. 10, №1. – P. 1-31.
6. Cocteau J. Les enfants terribles. – Paris: Edition Bernard Grasset, 1925. – 177 p.
7. De Mulder W. Vanderheyden A. L‘histoire de contre et la sйmantique prototypique / Langue franзaise. –
2001. – №130. – P. 108-125.
8. Delavrancea B. Nuvele. – Bucureşti: Editura fundaţiei cultutale romвne, 1996. – 157 p.
9. Delerm Ph. Les amoureux de l‘Hфtel de ville. – Paris: Editions du Rocher, 1993. – 187 p.
10. Dendale P. De Mulder W. Les traits et les emplois de la prйposition spatiale sur // Faits de langues. – 1997. –
Vol. 5, № 9. – P. 211-220.
11. Dendale P. La polysйmie de CONTRE: quelques hypothиses our lier spatial et non-spatial // CONTRE.
―Identitй sйmantique et variation catйgorielle‖. – Metz: Universitй de Metz, 2003. – P. 65-90.
12. Dendale P. Sens spatial contre sens adversatif: quelques йlйments dans le dйbat sur le sens prototypique de
contre // Mйmoire en temps advenir. Hommage а Theo Venckeleer. – Louvain/Paris/Dudley: Peeters, 2003. – P. 547-568.
13. Dilema veche. – 2005. – №56. – 11-17 februarie.
14. Dinescu M. Pamflete vesele şi triste. – Bucureşti: Seara, 1996. -174 p.
15. Flageul V. Description sйmantico-cognitive des prйpositions spatiales du franзais: Thиse de doctorat. –
Universitй de Paris – Sorbonne, 1997. – 296 p. – Bibl.: – p. 286-295.
16. Landau B. Jackendoff R. ―What‖ and ―Where‖ in spatial language and spatial cognition / Behavioral and
brain sciences. – 1993. – № 16. – P. 217-265.
17. Le monde Collection hebdomadaire / № 2873, 29.11.2003. – 12 p.
18. Le monde Collection hebdomadaire / № 2893, 17.04.2004. – 12 p.
19. Le monde. Collection hebdomadaire / № 2920, 23.10.2004. – 12 p.
20. Levinson S. Vision, shape and linguistic description: Tzeltal body-part terminology and object description //
Linguistics. – 1994. – № 32. – P. 791-855.
21. Nedelcovici B. Al doilea mesager. – Bucureşti: Editura Eminescu, 1991. – 308 p.
22. Sagan F. Les merveilleux nuages. – Paris: Julliard, 1961. – 189 p.
23. Schepping M.-T. The lexical meaning of the French preposition contre // Approaches to prepositions. –
Tьbingen: Niemeyer, 1991. – P. 225-252.
24. Svorou S.The grammar of space. – Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins, 1994. – 290 p. – Bibl. – 263-
279.
25. Vandeloise C. L‘espace en franзais. Sйmantique des prйpositions spatiales / P.: Editions de Seuil, 1986. –
253 p. – Bibl.: p. 243-245.
26. Zlatev I. Holistic spatial semantics of Thai // Cognitive linguistics and non-Indo European languages. –
Berlin: Mouton de Gruyter, 2003b. – P. 305-336.

The article analyses the prepositions reflecting the Surface region in French and Romanian. Geometric concepts
of contact with the surface as cognitive universals are the basis of the investigation. The linguistic relativity in the
conceptualization of the Surface region in French and Romanian is linked with the functional concept of support.
Keywords: Romanian, surface, preposition, French.

Надійшла до редакції 20 березня 2009 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.