Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Світлана Лазаренко — ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ СИНСЕМАНТИЧНОСТІ ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКІВ

У статті досліджено особливості реалізації синсемантичності заголовків газетної публіцистики.
Проведено текстовий аналіз на рівні граматичних маркерів синсемантичності, проілюстровано роль
займенників, питальних і номінативних речень, валентнонезавершеності та фрагментації як актуалізаторів
заголовкової синсемантичності.
Ключові слова: синсемантичність, заголовок, граматичні актуалізатори.

Вивченню заголовка як одного з текстових компонентів присвячено чимало досліджень. Можна виділити
такі основні напрями вивчення заголовка: 1) вивчення засобів заголовкової акцентуації (його увиразнення та
посилення змістового навантаження) (Н. Конопленко); 2) вивчення функцій заголовка (Т. Желтоногова;
В. Кухаренко); 3) вивчення зв‟язків заголовка з іншими компонентами тексту (епіграфом, основним текстом
тощо) (Е. Лазарева, Л. Лосєва); 4) вивчення заголовка як текстового знака (Т. Желтоногова; В. Кухаренко,
Л. Лосєва).
Останнім часом у лінгвістиці тексту помітна тенденція до вивчення категорії зв‟язності як реалізації
зв‟язків між текстом та його заголовком (Ю. Карпенко, О. Траченко, Н. Кожина, Л. Ставицька, А. Мойсієнко,
А. Загнітко та ін.). Проте, незважаючи на низку наукових праць, присвячених зазначеній проблемі, це питання
залишається недостатньо висвітленим та актуальним для дослідження. Це можна пояснити складністю
взаємозв‟язків між заголовком і текстом.
Особливо актуальним є це питання тоді, коли маємо справу з газетним текстом, адже заголовки є одним з
найважливіших елементів газети й мають досить вагоме функціональне навантаження. Є. Лазарева [Лазарева,
1989, с. 3] слушно зауважує: “Заголовок є першим сигналом, що спонукає нас читати матеріал або відкласти
газету. Передуючи тексту, заголовок експлікує певну інформацію про зміст публіцистичного твору. Разом з цим
заголовки газетної шпальти, газетного номера мають емоційне забарвлення, збуджують читацький інтерес,
привертають увагу. Дослідження психологів виявили, що близько вісімдесяти відсотків читачів надають увагу
лише заголовкам”.
Серед основних функцій газетного заголовка виокремлюємо імперативну функцію, яку витлумачуємо як
спонукання до ознайомлення зі змістом наступних компонентів газетного тексту (підзаголовком, лід-абзацом,
основним текстом). Імперативна функція заголовків актуалізується тоді, коли повна й адекватна інтерпретація
їхнього змісту неможлива одразу після первинного сприйняття. Такі заголовки є синсемантичними: розуміння
їхнього цілісного змісту можливе лише після сприйняття й усвідомлення змісту інших текстових компонентів.
На нашу думку, синсемантичні заголовки є найефективнішими для газетного тексту, оскільки вони посилюють
інтерес до декодування свого змісту в реципієнта, і він змушений прочитати, сприйняти й усвідомити зміст
усієї статті. Актуалізувати синсемантичність газетних заголовків можна різними мовними засобами. У статті
зосереджено увагу на граматичних засобах актуалізації синсемантичності заголовків газетних текстів.
Об‟єктом дослідження стали тексти газетної публіцистики, предметом безпосереднього вивчення –
граматичні засоби актуалізації синсемантичності газетних заголовків. Метою дослідження є вивчення
функціонування граматичних засобів актуалізації синсемантичності заголовків газетних текстів.
До граматичних засобів актуалізації синсемантичності газетних заголовків належать морфологічні й
синтаксичні засоби. Морфологічні засоби меншою мірою представлені в газетному тексті. Ми зафіксували
лише поодинокі випадки вживання в семантико-синтаксичній структурі заголовка займенника замість
позначення об‟єкта (теми статті). Заголовки, у структурі яких замість позначення об‟єкта вжитий займенник,
© Лазаренко С.В., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

92
характеризуються неозначеністю, інформаційною неповнотою, оскільки вони не відображають об‟єкт (тему)
статті. Це зумовлює потребу звернутися до інших компонентів тексту. Лише після сприйняття їхнього змісту
можна встановити об‟єкт, на який указує вжитий у заголовку займенник, реконструювати інформативну
повноту семантико-синтаксичної структури заголовка, повно й адекватно інтерпретувати його зміст. Напр.: ―А
талант її від батька-матері‖ (Урядовий кур‟єр. – 2007. – 07.03). Об‟єкт, на який указує займенник її, ужитий у
семантико-синтаксичній структурі заголовка, установлюється в основному тексті: вона – заслужена художниця
України Тамара Гордова. ―Вона була з планети Квітів‖ (Вечірній Київ. – 2006. – № 116). Лід-абзац: вона –
художниця Катерина Білокур.
Порівняно з морфологічними засобами актуалізації синсемантичності газетного заголовка, синтаксичні
засоби широко вживають в газетному тексті. У їхніх межах виділяємо такі різновиди.
1. Вираження заголовка питальним реченням. Репрезентація заголовка питальним реченням є одним з
найпоширеніших засобів синсемантичності. Причину цього вбачаємо в тому, що запитання – це звернення до
кого-небудь, яке передбачає відповідь, пояснення, коментарі. Заголовок, виражений питальним реченням,
виступає для реципієнта своєрідним імпульсом для звернення до інших компонентів тексту для з‟ясування
інформації, потрібної для відповіді на питання. Здебільшого інформація, що дає відповідь на експліковане
заголовком запитання, викладена в основному тексті, проте вона може бути викладена також у підзаголовку або
лід-абзаці. Напр.: ―Де наша крайня північ?‖ (Дзеркало тижня. – 2004. – № 37). Лід-абзац: В усіх нинішніх
географічних довідниках зазначено, що найпівнічнішою точкою України є село Грем‘яч. ―Гривня насправді
удвічі міцніша?‖ (Високий замок. – 2007. – № 21). Лід-абзац: Курс української гривні щодо долара насправді
становить 2,8 гривні – висновок: гривня дійсно вдвічі міцніша за долар. За таких умов зазначені компоненти
утворюють із заголовком діалогічну єдність, їхнє функціональне навантаження в ланцюгу “заголовок
підзаголовок лід-абзац основний текст” зростає. Зміст основного ж тексту виступає конкретизацією,
уточненням, поширювачем інформації, отриманої внаслідок сприйняття заголовка й підзаголовка / лід-абзаца в
їхній взаємодії.
2. Валентнонезавершеність заголовка. Поняття “валентність” в україністиці дістало теоретичне
обґрунтування в працях І. Вихованця [Вихованець, Городенська 1988] й А. Загнітка [Загнітко 1990].
Валентність дослідники пов‟язують із “семантичною здатністю дієслівних лексем поєднуватися із певною
кількістю залежних іменникових компонентів (актантів, аргументів, партнерів)” і визначають її як “семантично
передбачувану сполучуваність слів” [Вихованець, 2004, с. 269]. Семантично передбачувана сполучуваність
валентного дієслова або віддієслівного слова із залежними від нього лексемами передбачає, що повне й
адекватне сприйняття змісту речення, до складу якого входить валентне дієслово або віддієслівне слово,
можливе лише за наявності всіх валентнозумовлених лексем, тобто за умов заповнення всіх семантичних
позицій, відкритих валентним дієсловом або віддієслівним словом. Опущення однієї з валентнозумовлених
лексем зі складу речення зумовлює появу змістової неповноти (семантичної лакуни) й позбавляє реципієнта
можливості повно, цілісно й адекватно зрозуміти зміст речення. Для заповнення лакуни потрібно звернутися до
інших речень. Лише після їхнього сприйняття й усвідомлення реципієнт здатний встановити опущену лексему,
заповнити семантичну лакуну та повно й адекватно інтерпретувати зміст речення. Опущення зі складу
заголовків валентнозумовленої лексеми є досить поширеним явищем. На позначення таких заголовків
пропонуємо термін “валентнонезавершені заголовки”. Опущення валентнозумовленої лексеми зі складу
заголовка позбавляє останній семантико-синтаксичної повноти та актуалізує його синсемантичність. Реципієнт
змушений звернутися до інших текстових компонентів для встановлення опущеної лексеми, заповнення
семантичної неповноти заголовка й інтерпретації його змісту. Напр.: ―Міністри обговорили…‖ (Дзеркало
тижня. – 2004. – № 24). Основний текст: обговорили діяльність ТОВ “Міжнародний консорціум з управління й
розвитку газотранспортної системи України‖. ―Обігріють і нагодують” (Вечірній Київ. – 2006. – № 237).
Основний текст: обігріють і нагодують громадян без певного місця проживання. ―Афганістан не відпускає‖
(Україна молода. – 2006. – № 244). Підзаголовок: не відпускає з посади Яапа де Хооп Схеффера. ―Троєщинці,
нарешті, дочекалися!‖ (Вечірній Київ. – 2005. – № 32). Лід-абзац: дочекалися актів про власність на землю.
3. Вираження заголовка номінативним реченням. Основне призначення номінативних заголовків –
експлікація теми статті. Проте, позбавлені реми, що містить основний зміст повідомлення та є його ядром,
номінативні заголовки характеризуються змістовою неповнотою. Двоскладні заголовки чітко й однозначно
відображають об‟єкт (тему) і його статичні або динамічні ознаки (предикат). Такі заголовки повно передають
основну ідею статті, їхній зміст реципієнт розуміє одразу після первинного сприйняття, безвідносно до інших
компонентів тексту, останні ж виражають додаткову інформацію, конкретизуючи, уточнюючи, удокладнюючи
інформацію, експліковану заголовком. З огляду на це двоскладні заголовки мають найменшу залежність від
інших текстових компонентів (відносну автосемантичність). Те саме можна сказати про заголовки, виражені
дієслівними односкладними реченнями. У таких заголовках тема (об‟єкт) статті не експлікована, проте це не
позбавляє їх змістової повноти, оскільки вони містять основний зміст повідомлення – рему. Щодо об‟єкта, то,
зважаючи на специфіку кожного з указаних видів односкладних дієслівних речень, він може бути виражений
імпліцитно (означено-особові речення), або він не є суттєвим з погляду мовця, а вся увага сконцентрована на
ремі (неозначено-особові речення), або він є узагальненим, характерним для будь-якого об‟єкта (узагальнено- Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

93
особові речення, інфінітивні), або об‟єкт (тема) не може бути експлікований у семантико-синтаксичній
структурі заголовка, оскільки дія або процес, репрезентовані у ньому, відбуваються незалежно від об‟єкта
(безособові речення). Проте, незважаючи на високий ступінь інформативності двоскладних заголовків, вони є
малоефективними для газетного тексту, оскільки, експлікуючи основну ідею статті, позбавляють реципієнта
потреби звертатися до змісту інших текстових компонентів. Натомість односкладні номінативні заголовки є
більш ефективними, оскільки для повноти розуміння свого змісту (для встановлення опущеної реми)
спонукають і навіть вимагають ознайомлення з іншими компонентами тексту. Заголовок, виражений
номінативним реченням, утворює з іншими текстовими компонентами темо-ремний комплекс, у якому перший
експлікує тему, а зміст останніх – рему. Напр.: ―Е-університет: п‘ятнадцять поверхів із видом на ЮНЕСКО‖
(Дзеркало тижня. – 2004. – № 42). Лід-абзац: Планується, що з осені 2005-го свої двері відчинить перший у
Центральній і Східній Європі ВНЗ, який оселився у Мережі, але при цьому надає абсолютно реальну освіту.
―Подвоєна енергія‖ (День. – 2004. – № 201). Підзаголовок: НАНУ стає партнером і науковим керівником НАЕК
―Енергоатом‖. ―Пані українка‖ (Україна молода. – 2005. – № 84). Підзаголовок: Як ―подружка‖ Горбачова
Валентина Овід навчає російськомовний Харків усьому українському.
Поряд із номінативними заголовками, що експлікують тему (об‟єкт) статті, у газетному тексті широко
використовують заголовки, що експлікують антитему. Напр.: ―У полоні ідеології, що віджила‖ (День. – 2004. –
№ 216); ―Між свободою і «тінню»‖ (Дзеркало тижня. – 2004. – № 48); ―Напередодні остаточного вибору‖
(День. – 2004. – № 211); ―На адресу виконавчої влади‖ (Урядовий кур‟єр. – 2007. – 10.02) тощо. На відміну від
заголовків, що відображають тему, заголовки, семантико-синтаксична структура яких містить лише антитему,
мають дуже широку семантику, оскільки реципієнтові невідомі ні об‟єкт (тема) статті, ні динамічні або статичні
ознаки цього об‟єкта (предикат). Такі заголовки потребують конкретизації, уточнення змісту. Ця конкретизація
викладена в інших компонентах тексту. Лише після прочитання й усвідомлення їхнього змісту читач здатний
адекватно інтерпретувати заголовковий зміст. Напр.: «На межі самоліквідації» (Голос України. – 2007. – 22.02).
Основний текст: на межі самоліквідації перебувають об‟єднання співвласників багатоквартирних будинків.
―У епіцентрі запахів‖ (Вечірній Київ. – 2006. – № 220). Основний текст: у епіцентрі запахів, а саме у
Бортницькій станції аерації був перший заступник голови КМДА А. Голубченко. ―У сніговому полоні‖ (Україна
молода. – 2005. – № 43). Підзаголовок: перебувають кілька західних областей. ―На роздоріжжі‖ (Поступ. –
2006. – № 16). Підзаголовок: Фракція БЮТ роздумує над тим, як ввійти в опозицію і не втратити влади.
4. Фрагментація семантико-синтаксичної структури заголовка.
В основі фрагментації прагнення адресанта виділити певну частину повідомлення у відносно самостійну
комунікативну одиницю, підкреслюючи її змістову значущість, актуалізуючи й посилюючи її інформативну
місткість, експресивну виразність [Загнітко, 2001, с. 426]. Фрагментація семантико-синтаксичної структури
заголовка фокусує увагу реципієнта на відокремленому компоненті, акцентуючи його форму й зміст.
З‟являється бажання з‟ясувати комунікативну інтенцію автора щодо фрагментації заголовкової структури, що
зумовлює звернення до інших компонентів тексту та актуалізує синсемантичність заголовку. Аналізуючи
фрагментацію як лінгвістичне явище, А. Загнітко виокремлює такі види її реалізації, як: сегментація,
парцеляція, біфуркація [Загнітко, 2001, с. 469]. У газетному тексті найпоширенішими є перші два види.
Сегментація в газетному тексті має певну специфіку. Зокрема, вона охоплює не тільки заголовок, а весь
заголовковий комплекс (заголовок, підзаголовок, лід-абзац). Причому сегментованим компонентом є заголовок,
виражений здебільшого називним реченням. Напр.: ―Бар‘єр на шляху до СОТ‖ (Дзеркало тижня. – 2004. –
№ 43). Підзаголовок: Спорудила влада, блокувавши розвиток ЛУАЗу. ―Захист потерпілих від торгівлі людьми‖
(Дзеркало тижня. – 2004. – № 46). Підзаголовок: Залежить від міжнародної співпраці України. Механізм дії
сегментації заголовкового комплексу як засобу заголовкової синсемантії тотожний механізму дії заголовків,
виражених номінативним реченням. А саме: заголовок експлікує тему, підзаголовок або лід-абзац – рему –
основний зміст повідомлення.
Інший механізм дії має парцеляція. Зокрема, стимулом для звернення до інших компонентів газетного
матеріалу є не змістова неповнота заголовка, що характерно для сегментації, а бажання реципієнта встановити
причини, що зумовили відокремлення заголовкового компонента.
Підсумовуючи наше дослідження, зробимо висновки. Синсемантичні заголовки – це заголовки, повний
та адекватний зміст яких розкривається лише у взаємодії з іншими текстовими компонентами тексту
(підзаголовком, лід-абзацом, основним текстом). Синсемантичні заголовки є найефективнішими для газетної
публіцистики, оскільки стимулюють читача до ознайомлення зі змістом усіх компонентів газетної статті.
Актуалізаторами синсемантичності заголовків є різні засоби мови, які можна класифікувати відповідно до
належності мовному рівню. Граматичні засоби синсемантичності заголовків представлені морфологічними та
синтаксичними засобами. Морфологічні засоби в українському газетному тексті є маловживаними. Вони
репрезентовані здебільшого вживанням у структурі заголовка займенника на позначення об‟єкта статті.
Синтаксичні засоби є поширенішими. До них належать вираження заголовка питальним реченням,
валентнонезавершеність заголовка, вираження заголовка номінативним реченням, фрагментація семантико-
синтаксичної структури заголовка.
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

94
Література
Вихованець 1988: Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка,
1988. – 256 с.
Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. –
Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
Загнітко 1990: Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. – К.: НМК ВО, 1990. – 132 с.
Лазарева 1989: Лазарева Э.А. Заголовок в газете. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 94 с.
Вихованець, Городенська 2004: Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови /
І.Вихованець, К.Городенська; За ред. І.Вихованця. – К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2004. – 400 с.

The article deals with analysis of coherence and its realization in the titles of newspapers‘ texts. Such kids of the
grammatical means of coherence‘s representing as pronoun, interrogative and nominative sentences etc were
ascertained.
Key words: coherence, the titles of newspapers‘ texts, the grammatical means of coherence‘s representing.

Надійшла до редакції 18 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.