Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

2. ВИСЛОВЛЕННЯ: З ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЧЕННЯ В КОМУНІКАТИВНОМУ АСПЕКТІ

загрузка...
Речення, що розглядається в динамічному аспекті щодо його кому­нікативної функції, називають висловленням. Цей термін на позначен­ня особливого функціонального статусу реченнєвої структури належить В. Матезіусу [Матезиус 1967, с. 8; Скаличка 1967, с. 118-127; Скаличка 1978, с. 69-79; Горалек 1978, с. 30-35]. Український термін «висловлен­ня» відповідає запропонованому В. Матезіусом чеському ууроуеа.

Уперше таку думку про існування закономірностей формування ре­чення, пов’язаних з його комунікативною функцією у мовленні, ви­словив французький лінгвіст А. Вейль, який ґрунтовно проаналізував особливості порядку слів у давніх мовах, зіставивши їх з порядком слів у реченнєвій структурі у сучасних мовах (1844 р.). Наприкінці XIX ст. цей аспект дослідження набув психологічного виміру і психо­логічної інтерпретації, у результаті чого було висунуто поняття «пси­хологічний підмет», «психологічний присудок», що в загальному тлу­маченні відповідали загальним психологічним процесам сприйняття реалій об’єктивного світу і відтворення специфіки їх відношень у мов­них структурах.

загрузка...

Концепція актуального членування речення була новим поштовхом у дослідженні значущості’тих чи інших компонентів у мовленні. Початок комунікативного аспекту вивчення речення слід пов’язувати з 1930-ми роками, коли особливої ваги набули різноманітні психологічні кон­цепції і теорії (див.: [Флоренский 1988, с. 88-126]). Витоки комунікатив­ного аспекту вивчення речення знаходяться у діяльності членів Празь­

 

634

 

Синтаксис

 

кого лінгвістичного гуртка, саме їм належить активізація розгляду ре­чення в різноманітних вимірах. Голова Празької лінгвістичної школи В. Матезіус здійснив відкриття, показавши, що явище, у якому бачи­ли психологічну природу (тобто реалізацію психологічних особливос­тей інтерпретації сприйняття явищ та відношень об’єктивного світу у мовних одиницях), насправді є лінгвістичним. В. Матезіус виходить з того, що в різних мовах по-різному можна передавати інформацію про те, що відомо в певній ситуації. Тому в межах речення лінгвіст роз­різняє: 1) основу повідомлення — те, що є відомим у певній ситуації; 2) ядро повідомлення — те, що повідомляється про основу повідомлен­ня. У зв’язку із цим підкреслюється, що таке членування не збігаєть­ся з формально-граматичним на підмет і присудок. Теорія В. Матезіу- са стала своєчасною й активно була підхоплена в різних країнах. Відо­мий швейцарський лінгвіст Ш. Баллі, опрацювавши загальну теорію вис­ловлення, виділив його фундаментальну ознаку — співвідношення модусу і диктума. Сповідуючи логічні принципи аналізу і творчо сприй­маючи психологічні підходи до мовних явищ, Ш. Баллі розрізняє у ре­ченні модус і диктум. Модус відображає комунікативний аспект речен­ня, відношення мовця до змісту висловлення, уміщення оцінки з метою її актуалізації. Диктум — це номінативний бік речення, позначення самої події. Найповніше модус і диктум представлені в реченні з підряд­ними додатковими (за логіко-граматичним принципом класифікації складнопідрядних речень). Так, наприклад, у фразі Я хочу, щоб ви прийшли головна частина Я хочу виражає модус, підрядна частина щоб ви прийшли виражає диктум (див.: [Балли 1955, с. 35-48]).

Власне, усі наступні концепції комунікативної будови речення спи­раються на визначальні підходи В. Матезіуса та Ш. Баллі. При цьому наголошуються ті чи інші моменти актуального членування (пор.: [Арутюнова 1976; Арутюнова 1988; Арутюнова 1979]). Остаточне вирі­шення проблеми актуального членування вимагає врахування між’­ярусної взаємодії мовних одиниць і визначення статусу морфологіч­них категорій у формуванні загальної комунікативної перспективи ре­чення (див.: [Вихованець 1987, с. 42-56, 65,75ідалі; Вихованець 1988, с. 65-73, 87-92 і далі; Загнітко 1993г, с. 135-157,183-196 і далі]).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.