Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ірина Тимофєєва — СЕМАНТИЧНІ ФУНКЦІЇ РЕЧЕНЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Стаття розпочинає цикл публікацій авторки з проблем семантико-синтаксичних особливостей
конструкцій з предикатом фізичного стану людини в українській мові. У ній розглянуто суб‘єкт стану,
елімінований суб‘єкт фізичного стану, трансформації суб‘єктних висловлювань.
Ключові слова: фізичний стан, елімінований суб‘єкт, семантична трансформація.

Сучасна лінгвістика досліджує речення у багатьох аспектах, проте такі науковці, як Н.М.Арват,
В.М.Брицин, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Н.В.Гуйванюк, С.Я.Єрмоленко, А.П.Загнітко, Н.Л.Іваницька,
В.І.Кононенко, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський, К.Ф.Шульжук; Т.Б.Алісова, Й.Ф.Андерш, Н.Д.Арутюнова,
В.В.Богданов, В.Г.Гак, Г.О.Золотова, О.В.Падучева, Ю.С.Степанов, Н.Ю.Шведова та ін. звертаються до
семантичного аналізу, зокрема відношення речення до позамовної ситуації, що ним позначена.
Відправною точкою дослідження семантичної структури речення може стати вивчення предиката як
організуючого компонента, оскільки саме він зумовлює наявність інших компонентів і визначає їх семантичні
функції. В україністиці такий підхід представлений у дослідженнях, що присвячені розгляду речень з різними
типами предикатів. Так, предметом аналізу в дисертаційних дослідженнях О.І.Леути та О.А.Семенюк були
предикати в семантико- синтаксичній структурі, але їх автори зосереджують увагу на вербативах та предикатах
емоційного стану відповідно.
До предикатів фізичного стану входить лексико-семантична група слів, що містять у своєму
значенні архісему “фізичний стан” (холодно, спекотно, тепло, млосно, погано та ін.). Мета даної статті –
дослідити семантичну функцію речень на позначення фізичного стану людини в українській мові.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань: надання характеристики
особливостей денотативної ситуації фізичного стану, що знаходять мовне втілення у досліджуваних
реченнях; визначення допустимості трансформацій предикатних конструкцій; вивчення впливу оцінного
компонента семантики речень на допустимість трансформування конструкцій із предикатом фізичного
стану.
Аналіз конструкцій, що містять предикати фізичного стану, передбачає розгляд питань семантичної
організації речень із предикатом та інфінітивом, речень із предикатом фізичного стану та елімінованим
суб‟єктом, речень із предикатом фізичного стану, що включають локативний компонент. Неоднорідність
підходів до опису названих синтаксичних одиниць та значні розбіжності у їх трактуванні, відсутність
комплексного дослідження речень з предикатами фізичного стану особи спостерігаються не лише серед
представників різних мовознавчих напрямів, а й у працях, що ґрунтуються на однакових принципах
аналізу синтаксичних явищ, зокрема у працях із семантичного синтаксису. Необхідність інтерпретації
© Тимофєєва І.С., 2009 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

103
конструкцій, що містять архісему “фізичний стан”, дослідження типології семантичної структури речень з
предикатом фізичного стану, висвітлення проблеми трансформації речень з предикатом фізичного стану та
інфінітивом, речень із предикатом фізичного стану і локативом окреслюють перспективи подальших
досліджень.
У мові нація закодовує історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Українська мова виробила розвинуту систему моральних пріоритетів, психічних та фізичних станів людини й
под., відтак відображає український менталітет, національний психотип. Семантична структура висловлювання
опосередковано відбиває предикатні відношення, співвіднесені зі станом людини в його часово-просторовому
вимірі.
Проблема елімінованого суб’єкта у висловлюваннях типу Йому неспокійно у співвіднесеності із
суб’єктними висловлюваннями типу Він неспокійний розглядається з позиції семантичних трансформацій і
синтаксичної конгруентності [Гуйванюк 1999]. Сучасні науковці здебільшого розрізняють дані моделі за
ознаками зовнішньої виявленості / невиявленості стану особи [Золотова, Онипенко, Сидорова 1998, 192-193].
Однак лише друга модель позначена цією ознакою: в ній повідомляється про зовнішню виявленість стану в
категоріях семантичної моделі речення; пор. відмінне розуміння семантики структурної схеми в академічній
«Русской грамматике» [Русская грамматика 1982, 87].
Значення ад’єктива, що утворює другу модель, містить вказівку на сприйняття спостерігача-адресата,
відмінного від суб’єкта стану. Слідом за О.В.Падучевою такі предикати відносять до розряду слів зі
«стереоскопічною» семантикою, які «припускають погляд на ситуацию… з кількох різних точок зору»
[Падучева 2004, 140]. За О.С.Яковлєвою, це «епістемічно позначені» предикати, що не тільки характеризують
суб’єкт, а й задають «модальну перспективу» висловлюванню [Яковлева 2003, 142-143].
Твердження про те, що предикати на -но, -то є формою прикметника, в семантичному синтаксисі
втрачає свою актуальність. Неможливість трансформації конструкції типу Мені легко, мені холодно
В.В.Мартинов пояснює «узуальними обмеженнями» й «дефектністю самого предикатива» [Мартынов 1982, 21-
22]. Трансформації предикатної конструкції з давальним суб’єкта стану не допустима, очевидно, в зв’язку із
наявністю семантики оцінки. Ю.А.Пупинін, наприклад, вважає, що відсутніми можуть бути корелятивні
суб’єктні конструкції у безсуб’єктних висловлюваннях з такими предикатами, як неприємно, мерзенно, тобто з
предикатами, що характеризують стан як дискомфортний [Пупынин 1992, 49]. Проте не тільки предикати з
оцінною негацією не мають активного трансформа. Неможливо також трансформувати в суб‟єктні конструкції,
предикати в яких виражають позитивну оцінку стану: Мені добре. Їм приємно й под. Наприклад: Грають
«колдовку, і Дмитро ніколи не візьме Марії «колдувати». Все інших, все не Марію. Прикро й боляче, інші:
«Чекай, чекай! Як скажу мамі — побачиш!» Марія ж не каже чекай, чекай. Що з того? Піде над річку,
порюмсає — і знову добре (У.Самчук). Елімінована позиція суб’єкта може бути заміщена за допомогою
контексту, в той час як предикат стану трансформаційним змінам не підлягає. Конструкції Вона прикра; Вона
добра семантично некоректні як трансформи висловлювань Їй прикро; Їй добре.
Простежується відсутність смислової близькості між конструкціями в парах Йому добре. – Він добрий.
Йому легко. – Він легкий. Йому холодно. – Він холодний й под. при можливій відповідності типу Йому сумно. –
Він сумний. Ад’єктиви не утворюють конструкцій, семантично конгруентних з безсуб’єктними структурами.
Вони не мають валентності на експерієнцера в номінативі.
Предикати на -но, -то, що позначають фізичний стан, потребують використання дативу інактивного
суб’єкта. Для визначення складу предикатів, орієнтованих на датив або номінатив суб’єкта фізичного стану,
нами вивчалися ресурси Інтернету та були залучені дані електронного видання «Семантичного словника
української мови» (для порівняння використані дані двох випусків «Системного семантического словаря
русского языка» Л.М. Васильева [Васильев 2000 а; Васильев 2000 б]).
Співвіднесеність типу Йому сумно. – Він сумний властива таким парам висловлювань: Йому весело. – Він
веселий. Йому радісно. – Він радісний. Йому смутно. – Він смутний. Йому спокійно. – Він спокійний. Йому
неспокійно. – Він неспокійний. Йому бентежно. – Він бентежний. Йому журно. – Він журний (зажурений).
Йому тривожно. – Він тривожний. Йому тужно. – Він тужливий. Йому самітно. – Він самітній. Можливі й
інші кореляції, хоча їх використання оказіональні. Йому безтурботно. – Він безтурботний. Йому погідно. – Він
погідний. Йому нервово. – Він нервовий. Йому сито. – Він ситий. Йому голодно. – Він голодний.; Йому пітно. –
Він пітний. Йому скорботно, вільно, щасливо/нещасливо, нещасно, бідолашно, безталанно, понуро, кисло. – Він
скорботний, вільний, щасливий/нещасливий, бідолашний, безталанний, понурий, кислий. Дані висловлювання є
стилістично маркованими: вони використовуються виключно у художньому мовленні і відзначаються чималим
образотворчим потенціалом. Наприклад: Уродись, жито, чтоб нам було сито (прислів’я).→ Буде жито – ми
будемо ситі.
Предикати стану навколишнього середовища похмуро, хмарно, захмарено, душно, затишно, морозно,
сніжно, тепло, холодно і под. мають свої кореляти. Стану довкілля, як і фізичному стану особи, на думку
Н.Кавери, «властиве незалежне, автономне щодо носія стану існування. Він не потребує жодних зусиль … носія
для своєї наявності. Причиною виникнення того чи того стану є зовнішня стосовно носія стану сила» [Кавера
2006, 83]. Пор.: Падав дощ, і було похмуро, а мені було похмуро удвоє (форум сайта hatanm. org. ua) і Все погано. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

104
Життя не миле. Сонце світить, а мені похмуро (там само). У першому прикладі стан природи передається
експерієнцеру й підсилює його фізичний стан, натомість другий приклад свідчить про необов’язковість
відповідності стану природи станові суб’єкта.
Конструкції з предикатами на -но, -то з однокореневим каузативом з безсуб’єктного висловлювання
трансформуються в пасивні конструкції: Йому втішно – Він втішений; Йому спокійно – Він заспокоєний; Йому
бентежно – Він збентежений; Йому соромно – Він присоромлений; Йому страшно – Він настрашений.
Специфіку предикатів фізичного стану, за словами І.Р.Вихованця, «становить їх сполучуваність із суб’єктною
синтаксемою, що виражає значення неактивності, пасивності» [Вихованець 1992, 98]. Орієнтацію предикатів
стану на «пасивний» суб’єкт відзначають також М.В.Мірченко [Мірченко 2001, 132], О.Г.Межов [Межов 1998,
8], В.М.Ожоган [Ожоган 1997, 84], К.Ф.Шульжук [Шульжук 2004, 198] та інші дослідники. Модель з пасивним
дієприкметником, як і модель з предикатом на -но, -то, маркується не за ознаками зовнішньої виявленості /
невиявленості стану, а за ознаками видимого / істинного: обидві моделі називають справжній стан речей. Пор.:
Йому тривожно, голодно і т.п., але насправді він не відчуває тривоги, голоду і т. п. при коректності Він веселий,
хоча насправді йому невесело; Йому сумно, але він не відчуває суму; пор. також: Йому кисло, похмуро, але він не
демонструє свого стану. Наприклад: В устах кисло, в кімнаті темно… (О. Забужко). Отже, модель з
предикатом, що позначає зовнішній прояв стану, очевидно, не може маркуватися за ознакою видимості /
істинності. Модель з типовим значенням суб’єкта і його зовнішнім проявом стану, особливо фізичного, не
вносить в свою семантику компонента безпосереднього сприйняття зовнішнього спостерігача. На думку Анни
Залізняк, внутрішній стан, що позначається предикатом, «… охоплює доволі широкий діапазон – від емоційного
переживання до гадки (включаючи всі проміжні можливості, тобто стани, що містять елементи того й іншого)»
[Зализняк 2005, 109-110]. Пор. цілком коректні висловлювання: Йому погано, але він не демонструє свого
стану; Йому погано, але він приховує це; Я припускаю, що йому погано.
Не простежується корелятивності конструкцій з інактивним суб’єктом і конструкцій з ад’єктивом при
трансформуванні у висловлювання з суб’єктом в номінативі. До таких конструкцій входять предикати
фізичного стану із термальним значенням – перегріву або переохолодження: Йому спекотно, жарко, душно,
гаряче, тепло, сухо; Йому холодно, мерзлякувато, холоднувато, прохолодно, свіжо, сиро, мокро. Наприклад:
Федькові було дуже холодно … (В.Винниченко); Бруньки дерев свіжі, пахучі, набряклі. Під ногами мокро, чути
весну. Навіть від мокрої землі чути (У. Самчук). Предикат мокро у наведеному прикладі розглядається як
результат дії, проявів неживих об’єктів навколишнього середовища. Конструктивно необхідним компонентом
подібних висловлювань є локатив, що репрезентує простір, у якому відбувається дія невизначеного суб’єкта.
Пор. також висловлювання з предикатами фізичного стану, що позначають зорове сприймання суб’єктом
світлового стану навколишнього середовища: Мені темно, тьмяно, похмуро, непроглядно, безпросвітно;
світло, ясно, сліпучо, яскраво, іскристо, променисто. Наприклад: …там уже вечоріло, уже й місяць зійшов, у
вікно було видно – повний місяць, жовтогарячий, як жар…(О. Забужко). Фізичний стан навколишнього
середовища, а саме повний місяць, робить можливим для експерієнцера зорово сприймати довкілля вночі, адже
наявність даного суб‟єкта неживої природи впливає на зміну стану середовища, тобто освітлює простір.
Модель з давальним експерієнцера може залучати предикати звучання: Мені тихо, гучно, голосно.
Наприклад: Тихо… тихо… лише чалапкає дощ… лише зітхання…як у церкві тихо… як у полі священному
(Р.Федорів); … нечутно лише за броньованими дверима…(О. Забужко); Було гамірно в хаті, надимлено
(М. Вайно). У наведених прикладах контекст сприяє «психологізації» семантики предикатів, підсилює їх
значення «засобами семантико-експресивних потенцій мовних одиниць» [Кононенко 2002, 175]. Пор.
некоректність: *Йому оглушливо, розкотисто, мелодійно й под. У безсуб’єктних конструкціях з віддієслівними
предикатами світла і звучання неможливе використання давального експерієнцера: *Йому заблищало,
задзвеніло (матеріали сайту domivka.net).
Не мають трансформів з суб’єктом в номінативі наступні безсуб’єктні конструкції:
– висловлювання з предикатом тактильного відчуття: твердо, мулко, м’яко, жорстко, шершаво, шерхло,
шорстко, шерехато, колко, колючо;
– висловлювання з предикатом м’язового відчуття: тяжко, трудно, нелегко, легко, неважко, просто;
(матеріали сайту hoobka.googlepages.com); наприклад: Парцела дісталася йому кам’яниста, затовчена, як тік,
на якому чорти молотили залізний горох, не так легко тут викопати рівчаки під фундаменти нової хати
(Р. Федорів); – А мені – от легко! – всміхнулася Олександра (В.Шевчук);
– висловлювання з предикатом смаку: смачно, добре, кисло, соковито, солодко, гірко, гостро, нудотно,
пряно. Наприклад: Не міг я в тій масці, задихався, зняв… А на вечір очі мої налилися кров’ю, нудило,
крутило…(М. Вайно); Нудно їй (І.Багряний).
Способи вираження суб’єкта у реченнях стану зазвичай пов’язуються із семантичними особливостями:
датив кваліфікується як суб’єкт стану [Вихованець, Городенська 2004, 73; Вихованець 1992, 115-116; Межов
1998, 12; Арват 1984, 105] або як незамінна детермінація [Русская грамматика 1980, 380]; родовий з
прийменником для – як комодальний суб’єкт [Арват 1984, 105] чи взаємозамінна детермінація [Русская
грамматика 1980, 380]; прийменниково-відмінковий комплекс – як розчленований суб’єкт стану [Арват 1984,
105] або як суб‟єктно-просторова детермінація [Русская грамматика 1980, 380]. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

105
При позначенні фізичного стану особи характерним є зазначення його просторової локалізації. Сам
експерієнцер (водночас і посесор) може набувати форму в-/у-локалізатора (у серці, у роті, у боці й под.).
Наприклад: В очах у мене пече, як сіль, щось давить у горлі (Р. Іваничук). Втім, зазначення локалізації
фізичного стану можливе і у безсуб’єктних конструкціях з суб’єктом в дативі. Наприклад: Володимирові було
так легко на серці, що захотілося підхопити цей посвист (В.Шевчук); … стало їй погідно й тепло на серці
(В.Шевчук); Після таких візитів Петрові було легко і радісно на душі (І.Багряний); Мені стало холодно ногам;
Мені в роті від лимона кисло;
– висловлювання з інактивним суб’єктом і предикатом больового або дискомфортного відчуття типу
Йому боляче; Йому погано, зле; Йому тоскно, тужно; Йому нудно. Наприклад: З усвідомленням цього не
одному з них, з тих «хлопців», гірко було на серці й на душі (І.Багряний); Їй раптом зробилося нудно
(О. Забужко); Через це і в душі йому холодно (В.Шевчук).
Водночас конструкції з давальним експерієнцера та предикатом на -но, -то не використовуються для
позначення фізичного стану сну, втомленості, сп’яніння. Пор. неможливість використання: *Йому сонно,
стомлено, п’яно. Очевидно, причина недопустимості трансформацій наведених предикатних конструкцій з
дативом полягає у семантиці оцінки, що характеризує стан як дискомфортний.
Модель з предикатом фізичного стану у значенні хворобливого стану також не корелює з безсуб’єктною
моделлю (висловлювання типу *Йому хворо / здорово / нездорово є некоректними). Хоча конструкції з
давальним суб’єкта здатні передавати загальну оцінку фізичного стану: Йому погано / недобре / негоже / зле /
слабо / кепсько / мерзенно; Йому добре / хороше. Подібна оцінка може передаватися і за допомогою орудного з
локативом: З ним не все гаразд; З серцем недобре; Зі слухом погано й под. Предикати смакового відчуття Йому
гірко, кисло, солодко мають певний локатив (фізичні відчуття гіркоти й под. можуть локалізуватися тільки в
роті, на губах). Наприклад: Я підставляв лице дощеві… краплі солоно пекли на губах… солоно і гірко…
(Р. Федорів).
Виключення із загального правила про відсутність у висловлювань з давальним суб’єкта і предикатом
фізичного стану суб’єктних трансформів становить пара Йому голодно – Він голодний. Якщо вважати
конструкції типу Йому сито нормативними, то корелюють і висловлювання Йому сито – Він ситий.
Використання предиката ситно (Йому ситно – Він ситний) випадає з цього ряду.
Разом з тим висловлювання з предикатами цієї групи можуть містити локативні форми, що вказують на
скупченість стану у «вмістилищі емоцій» (як слідом за Ю.Д. Апресяном, Н.Д. Арутюновою та О.М. Вольф
називає серце і душу Ю.А. Пупинін [Апресян 1974; Арутюнова 1979; Вольф 1989; Пупынин 1992]: На душі/ на
серці у нього було спокійно / тоскно / радісно / тривожно і т.п.). Наприклад: Від його доброго усміху і теплого
погляду усім стає легко на душі (К. Ватаманюк); І в хаті холодно, й на душі холодно (В.Шевчук).
За участю предикатів фізичного стану особи / істоти на -но, -то утворюються метафоричні
висловлювання, які характеризують зовнішній вигляд суб’єкта, що переживає певний фізичний стан. Оскільки
фізичний стан як такий прихований від спостереження, тільки зовнішні прояви можуть передавати стан
суб’єкта, який знаходиться у тяжких роздумах, переживає відчуття безвідрадності (Йому похмуро / хмарно /
захмарено / затьмарено), перебуває у поганому настрої (Йому кисло). Наприклад: Гірко на думці в Мирона
Даниловича (В.Барка); І, як блискавка з громом, освітило мою свідомість: а що, як загадковий козак Михайло,
який разом з Іваном Бойком діяв у загоні Довбуша, то і був Михайло Царенко з Моринців…(С.Пушик). Предикат
смаку гірко, як і предикат візуального сприйняття освітило (як блискавка з громом), використовуються
нараторами з метою надання висловлюванню експресивності через метафоризацію.
Однак про тяжкий фізичний стан говорять: Йому погано – розм. → Він поганий ( пор. також тяжко
хворий). Будучи предикатом суб’єктної конструкції, ад’єктив, на зразок наведеного, виражає оцінку кодованого
номінативом учасника ситуації. Утворені від таких ад’єктивів предикати на -но, -то у поєднанні з дативом
суб’єкта формують модель з типовим значенням оцінки фізичного стану суб’єкта: Йому погано; Йому добре й
под. Тут домінує значення оцінки, оскільки оцінний компонент специфікує предикати стану, в тому числі й
фізичного [Вольф 1982].
Таким чином, простежується обмежена кількість корелятивних пар у сучасній українській мові.
Безсуб’єктна модель з суб’єктом фізичного стану успішно функціонує і є продуктивною, оскільки здатна
залучати в метафоричних значеннях предикати смаку (Йому кисло / солодко), світла (Йому світло / хмарно /
хмуро / похмуро). Пор. також спорадичні використання предиката кольору: Мені похмуро, тоскно й сіро
(матеріали сайта hoobka.googlepages.com/friends); Без вас мені було сіро и сумно (форум сайта domivka.net); І
осліпло серце, змаліло — і захмарилось, і потемніло у світі…(К. Ватаманюк); І морозець, і перший сніг… А на
душі так чисто й біло (В.Крищенко). Пор. неможливість перетворень у суб’єктні конструкції й конструкції з
предикатом, що містять оцінку оточуючого суб’єкта середовища: Йому зручно / незручно / затишно /
комфортно / тісно.
Отже, предикати на -но, -то, що беруть участь у формуванні моделей з давальним суб’єкта стану,
відкривають суб’єктну позицію, орієнтовану на інактивний суб’єкт. Висловлюванням властива кореляції типу
Йому весело – Він веселий. Проте виникає сумнів щодо можливості зарахування подібної співвідносності до
продуктивних особливостей сучасної української мови. Конструкції з дативом суб’єкта, що являють собою ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

106
модель з типовою семантикою «позначення фізичного стану суб’єкта», утворюють трансформи з суб’єктом
стану в номінативі і з предикатом-ад’єктивом.

Література
Апресян 1974: Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка.– М., 1974.– 367 с.
Арват 1984: Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. –
К.: Вища школа, 1984. – 159 с.
Арутюнова 1979: Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. –
М.: Наука, 1979. – С. 147-173.
Васильев 2000 а: Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка: Предикатная
лексика. Вып. 1. Предикаты бытия, пространственной локализации, отношения, оценки, состояния и
количества. – Уфа: «Восточный ун-т», 2000. – 200 с.
Васильев 2000 б: Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка: Предикатная
лексика. Вып.2. Предикаты свойства, поведения и звучания.– Уфа: БГУ, 2000. www.gramota.ru/slovari/types/17_7
Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук.
думка, 1992. – 224 с.
Вихованець, Городенська 2004: Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української
мови. – К.: Унів. вид-во Пульсари, 2004. – 400 с.
Вольф 1982: Вольф Е.М. Состояния и признаки: Оценки состояний // Семантические типы предикатов. –
М.: Наука, 1982. – 365 с.
Вольф 1989: Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представление в языке // Логический анализ
языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. – М.: Наука,
1989. С. 55- 74.
Гуйванюк 1999: Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць.
– Чернівці: Рута, 1999. – 336 с.
Зализняк 2005: Зализняк Анна А. О семантике сожаления // Логический анализ языка. Избранное 1988–
1995. – М: Индрик, 2005. – 344 с.
Золотова, Онипенко, Сидорова 1998: Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная
грамматика русского языка. – М., 1998. – С. 192-193.
Кавера 2006: Кавера Н. Суб’єктна синтаксема в семантико-синтаксичній структурі речень із
відприслівниковими предикатами стану // Рідний край. – 2006. – № 1 (14). – C. 82-87.
Кононенко 2002: Кононенко В. І. Мова. Культура. Стиль. Зб. статей. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. –
460 с.
Мартынов 1982: Мартынов В.В. Категории языка: Семиологический аспект. – М.: Наука, 1982. – 192 с.
Мірченко 2001: Мірченко М.В. Структура синтаксичних категорій. – Луцьк, 2001. – С. 132.
Межов 1998: Межов О.Г. Суб’єктні синтаксеми у структурі простого речення: Автореф. дис. … канд..
філол.. наук. – К., 1998. – С. 8.
Ожоган 1997: Ожоган В.М. Функціонування прономінативних синтаксем у реченнєвій структурі
(субстанціальні базові синтаксеми) // Проблемні питання синтаксису: Зб. статей. – Чернівці, 1997. – С. 84.
Падучева 2004: Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. – М: УРСС,
2004. – 288 с.
Пупынин 1992: Пупынин Ю.А. Безличный предикат и субъектно-объектные отношения в русском языке
// Вопросы языкознания. – 1992. – № 1. – С. 48-63.
Русская грамматика 1982: Русская грамматика. Наука. Т. 2. Синтаксис. – М.: Наука, 1982. – 711 с.
Шульжук 2004: Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. Підручник. – К.: Академія, 2004. – 408 с.
Яковлева 2003: Яковлева Е.С. Согласование модусных характеристик в высказывании // Прагматика и
проблемы интенсиональности. www. sgu. ru/faculties/philological/decanat/nich/candidate/10.02.01. php
«Семантичний словник української мови». Електронне видання. http://www.mova.info/semvok.aspx

The article is starting the author’s series of publications on semantic functions of the constructions denoting
physical state of the person in the Ukrainian language. The author considers the subject of physical state, eliminated
subject of physical state, the subject statements‘ transformations.
Keywords: physical state, eliminated subject, semantic transformation.

Надійшла до редакції 3 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.