Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Олена Шатілова — АКТУАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ В НАУКОВОМУ ТА ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОМУ СТИЛЯХ МОВЛЕННЯ

Стаття присвячена вивченню особливостей наукового та офіційно-ділового стилів мовлення з погляду
комунікативно-синтаксичних типів висловлювань. У роботі проаналізовано висловлювання обох стилів з
урахуванням глибини, ємності та довжини їх тематичного й рематичного компонентів. У результаті аналізу
здійснено порівняльну характеристику наукового та офіційно-ділового стилів мовлення в аспекті актуального
членування речення.
Ключові слова: науковий стиль, офіційно-діловий стиль, комунікативно-синтаксичний тип
висловлювання, тема, рема, комунікативно-синтаксичний елемент.

Відправним моментом в опрацюванні вчення про актуальне членування речення вважаються ідеї
А. Вейля. Подальшу інтерпретацію теорії було здійснено в роботах В. Матезіуса, Ф. Данеша, Я. Фірбаса,
Б. Трнки, П. Адамця, І. Распопова, І. Ковтунової, О. Мельничука, І. Вихованця, А. Загнітка, О. Сиротиніної,
О. Лаптєвої, О. Крилової, Г. Золотової, Н. Нагайцевої тощо.
Надзвичайно важливим у теорії актуального членування тексту є «простеження специфіки актуального
членування висловлення» [3, с. 61]. Ідея поділу змісту висловлення на тему (Т) і рему (Р), тобто вихідну
частину повідомлення й те, що стверджується, знайшла реалізацію у прихильників логічного напряму
(Я. Головацький, М. Осадца, Ф. І. Буслаєв), формального (Л. А. Булаховський, П. Ф. Фортунатов,
О. О. Шахматов) та психологічного (О. О. Потебня, В. Вундт).
Проблеми комунікативного синтаксису є одним з актуальних питань сучасного мовознавства. Причому
дослідниками ці питання розглядаються як у функціональному, так і в прагматичному напрямку. Проте,
незважаючи на чисельність робіт, присвячених актуальному членуванню речення, деякі аспекти цього питання
й досі потребують уточнення й доповнення, зокрема це проблеми глибини, ємності та встановлення межі між
тематичним і рематичним компонентами висловлювання, проблеми актуального членування речення на рівні
наукового та офіційно-ділового стилів тощо.
Метою роботи є виявлення специфіки наукового та офіційно-ділового стилів мовлення на рівні
актуального членування речення.
Для досягнення поставленої мети ставимо перед собою такі завдання:
1) визначити поняття й відповідну термінологію, пов‟язану з розробкою теми;
2) встановити й описати типи висловлювань залежно від їх структури, характеру виконуваних
комунікативних завдань, а також розподілу комунікативної значущості між елементами теми й реми у
науковому та офіційно-діловому стилях;
3) зіставити науковий та офіційно-діловий стилі мовлення з погляду глибини теми й реми, взаємозв‟язку
між глибиною та довжиною теми й реми у висловлюванні.
Як відомо, проблеми комунікативного синтаксису тісно взаємопов‟язані з проблемами функціональної
стилістики. Тому, перш ніж аналізувати комунікативно-синтаксичні особливості наукового та офіційно-
ділового стилів мовлення, доцільним видається приділити увагу питанню їх загальної характеристики.
Основним і вихідним у стилістиці є поняття функціонального стилю. За визначенням Л. І. Мацько,
стилі – це «історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди загальнонаціональної літературної мови, які
різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до
сфер спілкування» [7, с.148]. Трактування стилю у тлумачному словнику лінгвістичних термінів
репрезентоване як різновид літературної мови, що виокремлюється серед інших «відповідно до колективно
усвідомлюваних типів спілкування і функцій мови у різних сферах суспільної комунікації» [2, с.195].
Оскільки кожен стиль обслуговує певну галузь діяльності людини, основні мовні характеристики його
пов‟язані з екстралінгвістичними чинниками. Так, науковий стиль використовується у сфері освіти, навчання й
наукової діяльності суспільства. Тому основними ознаками наукового стилю є: «інформативність, понятійність
і предметність, об‟єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність,
доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень,
висновки» [7, с.284].
У межах наукового стилю виділяють такі підстилі:
1. Власне науковий.
1.1. Науково-інформативний.
1.2. Науково-довідковий.
2. Науково-популярний.
3. Науково-навчальний.
© Шатілова О.С., 2009 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

108
Кожен із підстилів репрезентований певним набором жанрів. Жанр – це «різновид функціонального
стилю, форма мовного спілкування, продиктована певними умовами побудови композиційно цілісного
висловлювання» [2, с. 60]. Так, власне науковий підстиль реалізується у вигляді монографії, статті, наукової
доповіді, дисертації й аналітичного звіту. Науково-інформативний його різновид репрезентований, зокрема,
такими жанрами, як реферат, огляд, анотація, резюме, а науково-довідковий – довідниками, словниками,
каталогами. Виклад наукових даних для нефахівців здійснюється науково-популярним підстилем,
репрезентованим у вигляді книг і статей у неспеціальних виданнях, наприклад, журналах. Науково-навчальний
підстиль проявляється у двох основних жанрах: підручник і навчальний посібник.
Вищезазначені підстилі й жанри характеризуються власними особливостями використання мовних
засобів, зберігаючи, проте, основні ознаки функціонального стилю.
Офіційно-діловий стиль обслуговує галузь офіційного спілкування у державно-політичному,
економічному житті, а також законодавчу й адміністративно-господарську діяльність. Головні ознаки його:
«регулювально-імперативний характер, документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока
стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту» [7, с. 257].
Серед підстилів офіційно-ділового стилю мовлення виділяють:
1. Законодавчий.
2. Дипломатичний.
3. Адміністративно-канцелярський.
До законодавчого підстилю відносять тексти таких жанрів, як конституція, закон, декрет, кодекс, указ,
постанова, рішення. Дипломатичний підстиль реалізується жанрами конвенції, пакту, угоди, протоколу про
наміри, декларації, ноти, міжнародної заяви, меморандуму, комюніке. Адміністративно-канцелярський підстиль
репрезентований такими жанрами: наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження, договір, статут,
інструкція, тарифікація, звіт, заява, автобіографія, план, характеристика, довідка, інформація.
Усі вищезазначені жанри й офіційно-діловий стиль мовлення загалом виконують функцію повідомлення
та доносять до громадян, установ і організацій чинну офіційну інформацію усіх рівнів державного, суспільного,
громадського та виробничого життя.
Більшість дослідників, характеризуючи особливості стилів, їх специфіку, приділяють увагу
особливостям диференціації рівня лексики, морфології та синтаксису (М. Кожина, В. Домбровський,
С. Єрмоленко, Л. Мацько та інші). Цю ж статтю присвячено проблемі внутрішньо лінгвістичних ознак
розглядуваних стилів лише в аспекті комунікативного синтаксису, тобто комунікативно-синтаксичної
структури висловлювання, його глибини й довжини.
Враховуючи комунікативне завдання мовця, яке виконують висловлювання, а також розташування й
поєднання комунікативно-синтаксичних елементів (підмета (П), присудка (Пр) та детермінанта (Д)), усі речення
можуть бути поділені на кілька груп. Розчленовані висловлювання, які складають переважну більшість
висловлювань у науковому та офіційно-діловому стилях, розподіляються на дві групи:
— ті, що виконують однопланове комунікативне завдання;
— ті, що виконують комплексне комунікативне завдання.
Висловлювання з одноплановим комунікативним завданням називають або тільки предмет, або тільки
ознаку предмета, або тільки обставини / об‟єкти, або тільки нерозчленований факт.
Рема у висловлюваннях, які виконують однопланове комунікативне завдання, зазвичай елементарна й
виражена одним комунікативно-синтаксичним елементом. У разі наявності комплексної реми, комунікативна
інформація, вміщена в ній, все одно сприймається як дещо ціле, тобто так само, як інформація, виражена ремою
елементарною.
Таким чином, однопланове комунікативне завдання виконують висловлювання таких комунікативно-
синтаксичних типів:
1) тема виражена підметом або підметом у поєднанні з детермінантом, рема – присудком (Наприклад:
Середній коефіцієнт екологічної стабільності (П+Д=Т) // становить 0,4 (Пр=Р) (2, с. 48); Результати
розрахунків (П=Т) // повинні поліпшити екологічну стабільність територій (Пр=Р) (3, с. 11));
2) тема виражена присудком або присудком у поєднанні з детермінантом, рема – підметом (Наприклад:
Підставою для державної реєстрації прав є (Пр=Т) // також технічні документи (П=Р) (2, с. 38));
3) тема виражена підметом і присудком або їх поєднанням із детермінантом, рема – детермінантом
(Наприклад: Засоби керування полегшують роботу (П+Пр=Т), // збільшуючи область годографа (Д=Р) (4, с. 45));
4) тема виражена детермінантом, рема – поєднанням підмета й присудка (Наприклад: З прийняттям
Земельного кодексу (Д=Т) // утворена Координаційна рада (П+Пр=Р) (3, с. 56)).
Друга вищезазначена група – це висловлювання з комплексним комунікативним завданням. Вона містить
висловлювання, які називають предмет і додаткові обставини або об‟єкти, ознаку й додаткові обставини або
об‟єкти, нерозчленований факт і додаткові обставини або об‟єкти, лише за наявності яких ці предмети, ознаки
чи нерозчленовані факти можуть мати місце. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

109
Рема у висловлюваннях, що виконують комплексне комунікативне завдання, є складною (комплексною),
тобто складається з двох або трьох комунікативно-синтаксичних елементів. Кількість останніх зумовлює
глибину реми.
Доцільним видається виділити такі комунікативно-синтаксичні типи висловлювань, що виконують
комплексне комунікативне завдання:
1) тема виражена підметом або поєднанням підмета з детермінантом, рема – поєднанням присудка й
детермінанта (Наприклад: Недолік формули (П=Т) – // відсутність оцінки похибки на кожному кроці, який
повинен обиратися з найгірших умов (Пр+Д=Р) (5, с. 67); Перед використанням функція (Д+П=Т) //повинна
бути досліджена для оцінки кількості коренів та їх положення (Пр+Д=Р) (5, с. 74));
2) тема виражена поєднанням детермінанта з присудком, рема – детермінанта з підметом (Наприклад:
Підставою для державної реєстрації прав є (П+Пр=Т) // правовстановлюючі документи, подані заявником
(П+Д=Р) (1, с.122));
3) тема виражена детермінантом, рема – поєднанням підмета, присудка й детермінанта (Наприклад: Під
час роботи з тривимірними графіками (Д=Т) // користувачі досить часто застосовують команду contour для
побудови еквіпотенціальної лінії (П+Пр+Д=Р) (4, с. 99)).
Отже, рема у висловлюваннях з комплексним комунікативним завданням завжди є складною
(комплексною). Вона виражена мінімум двома комунікативно-синтаксичними елементами. Інформація,
вміщена у комунікативно-синтаксичних елементах комплексної реми, сприймається розчленовано. Тому
комплексна рема по суті несе згорнуту комунікативну інформацію кількох висловлювань.
Порівнюючи кількісно-якісний склад висловлювань різних типів, можна наголосити, що характер
комунікативного завдання є одним із стилістичних особливостей. Так, у текстах наукового стилю переважають
висловлювання однопланового комунікативного завдання. І навпаки, у текстах офіційно-ділового стилю
кількісно домінують висловлювання, які виконують комплексне комунікативне завдання. У зв‟язку з
особливостями функціонування досліджуваних стилів слід відзначити відмінність їх у здатності виконувати
комплексні комунікативні завдання. Такі висловлювання майже не репрезентовані в науковому стилі, у той час
як тексти офіційно-ділового стилю містять висловлювання обох видів із кількісною перевагою комплексних
висловлювань.
Таким чином, специфіка наукового та офіційно-ділового стилів мовлення в аспекті актуального
членування речення полягає зокрема у відмінності кількісно-якісного складу висловлювань їх текстів з погляду
особливостей комунікативних типів висловлювань, а також глибини та довжини тематичного й рематичного
компонентів висловлювання та висловлювання загалом, що можна вважати однією зі стилістичних
особливостей аналізованих функціональних стилів.

Література
1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.
2. Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /
Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г.; За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.
3. Загнітко А. П. Лінгвістика тексту: Теорія і практикум. Науково-навчальний посібник. – Донецьк:
ДонНУ, 2006. – 289 с.
4. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
5. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. – М.: Наука, 1982. – 368 с.
6. Матезиус В.О. О так называемом актуальном членении предложения // Пражский лингвистический
кружок. – М.: Прогресс, 1967. – С. 239-245.
7. Мацько Л. І. Стилістика української мови / Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М.; За ред.
Л. І. Мацько. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.

Джерела
1. Земельна реформа: Законодавчі та нормативні акти (збірник документів). – К., 1996. – 294 с.
2. Землевпорядний вісник: Науково-виробничий журнал. – 2002. – № 4. – 112 с.
3. Землевпорядний вісник: Науково-виробничий журнал. – 2003. – № 4. – 88 с.
4. Лозинський А. О. Розв‟язання задач електромеханіки в середовищах пакетів MathCAD i MATLAB:
Навчальний посібник / Лозинський А. О., Мороз В. І., Паранчук Я. С. – Львів: Видавництво Державного
університету «Львівська політехніка», 2000. – 166 с.
5. Microsoft QBasic: програмування та розрахунок динаміки електроприводів: Навчальний посібник /
[Лозинський А., Мороз В., Паранчук Р., Паранчук Я.]. – Львів: Видавництво Національного університету
«Львівська політехніка», 2001. – 276 с.

The article deals with peculiarities of the scientific speech style and business style from the point of view of
communicative and syntactical utterance types, comprising the texts of the former. The utterance analysis of both
above-mentioned styles has been performed, taking into account the depth, volume and the length of the theme and ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 19

110
rheme components. As a result of the analysis the comparative characteristics of scientific and business style have been
derived.
Key words: scientific speech style, business style, communicative-syntactical utterance types, theme, rheme,
communicative-syntactical unit.

Надійшла до редакції 14 листопада 2008 року.

Категорія: Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.